Своя правда і свій шлях.
Ми відчуваєм серцем, коли слова - неправда,
Від правди на душі - так затишно і тепло,
І гірше ще, коли не людям, а собі, брехати,
Про почуття, про біль, що неохота.
Про небажання бачитись і спілкуватись,
Подарувати уваги трішки й часу,
Про те, що не варто вибачатись,
Якщо не винний, а вимагають інші.
Про те, що не своїм життям живеш,
Або не свої виконуєш бажання,
Про те, що думаєш про своє,
А не про те, що іншим - на вимогу.
Але, зробивши вільний шаг назустріч,
І щойно вибравши себе, кожної миті,
Відчуєш гострий поштовх долі,
Що всі бажання твої - реальністю сповиті.
Коли собі у голос сміливість матимеш
Зізнатися про голу, власну правду,
Вже буде не потрібно від усіх ховати
Все те, на що ти здатний, вартий.
Твої таланти й віра прокинуться так швидко,
Засяє посмішки краса і результати
Такі прекрасні, варті кращих сподівань ,
Здивують світ, і прийде купа нових знань.
Життя спрямується до суті новим світом,
Мов у Шевченка його вічним Заповітом,
І зрозумієш, що у Землі і Сонця шлях
Їх тільки власний, наче у яскравих зорях.
04.06.2021