«Сутність, види та значення «електронних грошей» в сучасній економіці

2
ЗМІСТ
1. ВСТУП……………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ……………………………….5 1.1. Історія та поява електронних грошей………………………………………….5 1.2. Економіко-правовий статус електронних грошей…………….………………7 1.3. Особливості використання електронних грошей та їх переваги………...…10
РОЗДІЛ 2. СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА РОЗВИТОК ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ В
УКРАЇНІ…………………………………………………………………………….15 2.1. Досвід США у використання електронних грошей…………………………15 2.2. Європейський досвід використання електронних грошей………………….19 2.3. Розвиток електронних грошей в Україні та його перспективи……………..23
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...27
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….29

3
ВСТУП
У зв’язку з стрімким технічним прогресом, питання електронних грошей стає все більш актуальнішим. А проблема входу на ринок грошей нового виду платіжного засобу зацікавлює як економістів так і суспільство загалом.
Внутрішні та транскордонні роздрібні платежі, які виконуються з використанням новітніх платіжних продуктів, збільшуються як за кількістю, так
і за обсягами. Нові платіжні інструменти не з'являються випадково за бажанням розробників, їх поява - об'єктивний процес, викликаний новими незадоволеними потребами і підвищеними вимогами до ефективності та надійності платежів.
Досвід розвинених країн, розвиток управлінських технологій, упровадження вартісного підходу до управління бізнесом на українських підприємствах переконливо довели, що пріоритетною метою розвитку підприємства є максимізація його вартості. Управління фінансовими ресурсами в ринкових умовах спрямоване на підвищення ринкової вартості й інвестиційної привабливості підприємства. Ефективне фінансове управління вимагає безперервності, послідовності і комплексності використання методів і важелів, завдяки яким фінансовий механізм підприємства найкраще пристосовується до змін в умовах утвердження ринкової економіки. Досвід розвинених країн, розвиток управлінських сучасних технологій, упровадження вартісного підходу до управління бізнесу на українських підприємствах переконливо доводять, що пріоритетною умовою розвитку підприємства є оптимізація вартості та часу управлінських рішень.
Важливою новаторською функцією у сучасному світі, є здійснення платежу за допомогою електронних програм. З одного боку це пояснюється появою новітніх інформаційних технологій та впровадженням їх за для більш швидкого обігу грошей, а з іншого за для більш ефективного управління та контролю. На сьогодні питання електронних грошей залишається відкритим, в основному це пов’язано з їх недавньою розробкою і можливими застосуваннями великими підприємствами в аудиті і управлінні.

4
Метою даного дослідження є узагальнення результатів досліджень та аналіз шляхів вдосконалення ефективного управління у сучасному світі електронних грошей. Аналіз та розбір на компоненти сучасних грошових одиниць, їх становлення, вплив на людство протягом історії, законодавче регулювання та контроль на прикладі сучасної України та інших країн світу, можливі шляхи впровадження електронних грошей у бізнесі та огляд вигідності використання підприємством і державою електронних грошей, їх зручність та компактність на різних рівнях. Перегляд їх переваг та недоліків, сучасний вплив на економіку в цілому, а також перспективи розвитку електронних грошей в
Україні та розгляд можливих шляхів для поліпшення і розповсюдження електронних грошей серед українських підприємців та управлінців. Для досягнення поставленої мети виділяємо такі завдання:
- Визначити сутність та історію виникнення електронних грошей в
Україні та інших країнах світу;
- Розглянути світовий досвід та законодавче регулювання стосовно використання електронних грошей у світі;
- Проаналізувати вплив електронних платежів на споживання, виробництво та економічне зростання;
- Встановити недоліки та ризики щодо використання електронних грошей у сучасному світі;
- Проаналізувати перспективи розвитку електронних грошей в Україні.
Об’єктом даного дослідження є процес становлення, розвиток та використання електронних грошей в управлінні. Предметом дослідження є прикладні, організаційні та методологічні аспекти розвитку електронних грошей в управлінні.

5
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ.
1.1. Історія та поява електронних грошей.
Останнє десятиріччя характеризується стрімким інноваційним прогресом для здійснення дистанційних платежів, розрахунків та переказів, тому певною мірою сприяють науково-технічний прогрес і розвиток фінансового ринку.
Історично існувало дві форми грошей: повноцінні і неповноцінні. До повноцінних грошей ставилися всі види товарних грошей і металеві гроші, такі як злитки і монети зі срібла і золота. Неповноцінні гроші представлені двома основними формами: державні паперові гроші - казначейські білети та кредитні гроші (у готівковій та безготівковій формі). Одним з нових видів кредитних грошей стали електронні гроші. Сутність електронних грошей досі є предметом дискусій. Одні схильні відносити їх до безготівкових грошей. Інші стверджують, що це нова форма готівкових грошей. На мою думку, електронні гроші не можна віднести до тієї чи іншої існуючій формі грошей. Вважаю за доцільне виділення електронних грошей в самостійний економічний вид, що не належить повною міру ні до однієї з наявних форм. Якщо розглядати еволюцію грошей, як паперових так і звичайних монет, ми побачимо етапи їх зародження, у електронних грошей також є послідовність, за якою ми можемо відслідкувати процеси, які дають певну послідовність і закономірність їх виникнення.
Як зазначено у науковому дослідженні [1], революція мала п’ять основних етапів:
Етап I (1918 рік) було здійснено перший телеграфний переказ для проведення клірингу між федеральними резервними банками США.
Етап II (1960 -1970 роки) переведення банківського сектору на електронну основу оптових платежів. Поява клірингових розрахункових систем, автоматизованих розрахункових палат, а також використання систем електронних трансфертів. Поява перших кредитних та дебетових карток
Етап ІІІ (1984 рік) Експеримент компанії Д. Чаума – перший електронний банк
DigiCash.

6
Етап IV (1980 – 2000 роки) виникнення електронних платіжних систем
(національних та приватних). Інтеграція фізичних осіб в електронний грошовий обіг.
Етап V (2000 – до сьогодення) поява нових видів електронних грошей
«мережевих грошей» (network money). Виникнення електронних платіжних систем (національних та приватних). Інтеграція фізичних осіб в електронний грошовий обіг
Якщо спиратися на наведені дані, то можемо зробити висновок, що початок розвитку «електронізації грошової сфери», розпочалося ще на початку
XX століття. Це безумовно довгий процес, який триває й досі.
На сьогоднішній день, напевно, немає людини, котра бодай один раз у житті не зіштовхнулася б із необхідністю надіслати чи одержати гроші. За старих добрих часів відповідь на запитання «як переказати гроші?» була однозначна — піти на пошту. Існувало два варіанти пересилання: поштовим переказом і
«телеграфом». При цьому про вартість послуги можна було всерйоз не замислюватися — навіть за дорожчий телеграфний переказ ви викладали цілком прийнятну суму, як правило, у межах карбованця.
Часи змінилися, серйозно вплинувши на ціни переказів, їх географію і тарифи. Станом на 2020 рік, «Укрпошта» бере з населення за свої послуги від 1 до 6% за переказ коштів (в тому числі й закордон)[2]. Паралельно з поштою, послуги з пересилання грошей почали надавати агенти міжнародних систем переказу та великі українські банки. Таким чином, зараз існує кілька десятків варіантів пересилання грошей без відкривання рахунку в банку. Розібратися в їх перевагах і вадах інколи досить важко. Крім того, для кожного конкретного випадку доцільно вибрати оптимальний варіант переказу, що буває досить важко якщо зважати на цілий ряд компаній які пропонують дані послуги.

7 1.2. Економіко-правовий статус електронних грошей.
Існують різні тлумачення терміну «електронні гроші». Згідно з визначенням Національного банку України (НБУ), електронні гроші – «одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов’язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі»[3]. В інших, неофіційних джерелах поширеними є такі інтерпретації даного поняття: 1) дематеріалізована/електронна форма банківського білету, емісія яких здійснюється через перетворення в електронну форму грошової вартості; 2) фінансовий продукт з передплаченою вартістю; 3) засіб обміну, що випускається приватним емітентом і являє собою обіцянку емітента про сплату еквівалентної суми. Загалом електронні гроші є віртуальним обмінним матеріалом, яким користувач може використовувати замість звичайних паперових грошей за допомогою електронних пристроїв.
Таким чином, з правового погляду електронні гроші є грошовим зобов’язанням емітента, який повинен обміняти їх на звичайні гроші за вимогою пред’явника; а з технічного погляду – електронним записом про певний обсяг вартості, який захищений відповідними криптографічними алгоритмами. За економічною сутністю електронні кошти не можна однозначно віднести до готівкових чи безготівкових грошей – вони швидше є своєрідною третьою формою грошей. Однак через недостатню розповсюдженість і відносну новизну електронних грошей для них властиве внутрішнє протиріччя – з одного боку вони є засобом платежу, з іншого – зобов’язанням емітента, яке повинно бути виконано в традиційних неелектронних грошах. Таке явище можна пояснити за допомогою історичної аналогії: свого часу банкноти теж розглядалися як зобов’язання, яке підлягає оплаті монетами або дорогоцінними металами, тоді як зараз прямого зв’язку між банкнотами і дорогоцінними металами немає.
В Україні правовий статус електронних грошей та операцій з ними регулюється Національним банком, Законом України «Про електронну комерцію» та Законом «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» [4-5].

8
Серед основних положень, можна виділити такі: 1. Випуск електронних грошей може здійснювати виключно банк, причому вони можуть бути номіновані тільки в гривні. Банк, що здійснює випуск електронних грошей, бере на себе зобов’язання з їх погашення. 2. Користувачем електронних грошей може бути суб’єкт господарювання або фізична особа. Суб’єкти господарювання мають право використовувати електронні гроші для здійснення оплати товарів, робіт, послуг. Фізичні особи мають право використовувати е-кошти для здійснення оплати товарів, робіт, послуг і переказувати електронні гроші іншим користувачам – фізичним особам. 3. Користувач – суб’єкт господарювання має право отримувати е-гроші та пред’являти їх до погашення лише в обмін на безготівкові кошти. Фізичні особи мають право отримувати електронні гроші та пред’являти їх до погашення в обмін на готівкові або безготівкові кошти. 4. Банк має право випускати електронні гроші на суму, яка не перевищує суму отриманих ним грошових коштів. [6]
Розглянуті правові норми на мою думку мають прямий зв'язок з деякими недосконалостями використання електронних грошей в Україні, оскільки саме недосконалість цих норм є одним з головних чинників, що стримують розвиток
і поширення електронних платіжних систем, а тому – стають перепоною у розповсюдженні електронних коштів між фірмами і споживачами. Але аргументом проти цієї недосконалості, я вважаю прагнення держав, забезпечити безпеку громадянам, які користуються електронними грошима. Почнемо з анонімності. Частина 1, стаття 13 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає те, що «розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України». У той час, коли отримувача та відправника грошей при безготівкових розрахунках завжди можна встановити, аналогічно і при готівкових (шляхом маркування грошей спеціальною фарбою тощо), то отримувача і відправника електронних грошей

9 встановити майже нереально. Функція анонімності сприяє процвітанню тіньової економіки, уникненню від оподаткування, а також видається цілковито зручною у використанні для пропонування або отримання хабара, розрахунків при купівлі наркотичних речовин, можливість створення фінансових пірамід та інших махінацій.
На мою думку
,
єдиним способом контролювання таких розрахунків є лише обмеження обсягу анонімних переказів, але й такий не завжди дієвий при окремих одиничних незаконних розрахунках. Порівнюючи готівку та безготівкові розрахунки, брудні гроші все ж превалюють в готівці. Але зважаючи на можливість анонімних переказів електронних грошей, вони стають ще більш зручним аналогом в обороті брудних грошей.
Щоб хоч якось контролювати це необхідно створити механізм контролю за операціями. Частково влада передбачила такий порядок заходів, та у пункті 9.8 названого вище проекту закону зазначається, що: «Платіжна організація платіжної системи зобов’язана забезпечити зберігання інформації про кожну операцію з переказу коштів, здійснену її учасниками, в системі обліку платіжної організації платіжної системи, з можливістю відновити дані про дату здійснення операції, ініціатора та отримувача переказу, місце ініціювання та виплати переказу, суму та валюту переказу коштів».
Тому досить жорсткі заходи регулювання електронних грошей та відсіювання емітентів, мають негативний вплив на розповсюдження фінансовими установами, але за яких користувач електронних грошей, отримує захист та гарантії від держави, щодо грошової компенсації, внаслідок не передбачуваних втрат електронних грошей з гаманця користувача.
Незважаючи на поступове розповсюдження, пильний контроль та розвиток електронних платіжних систем, обсяги операцій з електронними грошима в
Україні залишаються досить великими. Про це свідчить кількість фінансових установ, які надають послуги у розрахуванні електронними грошима в магазинах, а також кількість магазинів, у яких покупець може розрахуватись за допомогою банківською карткою або за допомогою смартфона.

10 1.3. Особливості використання електронних грошей та їх переваги.
Стрімкий розвиток інформаційних технологій сприяє зміні способу життя більшості населення України, і з ростом проникнення Інтернету вони все більше звикають до електронних платежів. Окрім того, більшість працездатного населення країни вже активно використовують банківські платіжні картки, використовуючи їх для оплати товарів і послуг, наприклад для поповнення рахунку мобільного телефону або оплати товару в інтернет-магазині. Процедура використання грошей у платіжних системах майже однакова. Покупець вибирає в інтернет-магазині конкретний товар або послугу і підтверджує свій вибір.
Гаманець покупця активізується і на його адресу з гаманця інтернет-магазину надсилається вимога про оплату (контракт, підписаний цифровим підписом продавця). Якщо покупець приймає угоду і згоден сплатити купівлю певного продукту, то тоді контракт із цифровим підписом покупця і електронна готівка надсилаються на рахунок продавця. У покупця залишається електронний документ, що підтверджує товарні зобов'язання продавця, з його електронним підписом. Гаманець продавця пред'являє отримані від покупця електронні гроші до центру платіжної системи, в якій зареєстровані сторони договору, для підтвердження їх достовірності. Якщо центр платіжної системи підтверджує оплату продукту, то електронні гроші перераховуються на рахунок продавця, із надсиланням відповідного повідомлення (квитанції) на адресу покупця до його електронного гаманця. Таким чином покупець свої зобов'язання за договором виконав і йому залишається дочекатися доставки сплаченого товару.
Електронні гроші сьогодні, очевидно, є на початковому етапі свого розвитку. З кожним роком удосконалюються інформаційні та фінансові технології, у багатьох країнах ведеться розроблення або вносяться зміни у законодавство, яке регулює основні питання, пов'язані з обігом електронних грошей, розвивається телекомунікаційна інфраструктура, зростають обсяги електронної комерції. Усі ці фактори повинні сприяти розвитку існуючих і формуванню нових систем електронних грошей, які зможуть відповідати всім найважливішим потребам користувачів, неправильним є ставлення до

11 електронних грошей як до конкуруючої альтернативи звичайних грошей. Їх поява викликана необхідністю забезпечити комерційні операції через Інтернет там, де використання звичайних грошей є незручним або неможливим. Тому необхідно розглядати електронні гроші як доповнення до реальних грошей, необхідних для обігу, або як ще один інструмент обслуговування комерційних операцій Інтернет, поряд із пластиковими картками. [7]
Незважаючи на те що електронні гроші є порівняно новим платіжним засобом для України, розрахунки з їх використанням успішно здійснюються багатьма українськими компаніями. Вони є популярним, доступним і зручним засобом платежу. Управляти грошима у своєму гаманці користувач може за допомогою Інтернету або мобільного телефону. Важливість електронних грошей
із точки зору монетарної політики держави випливає з того, що вони є замінником банкнот і монет, тобто деякі види електронних грошей можуть стати привабливою альтернативою розміщення короткострокових депозитів.
На мою думку, електронні гроші – це самостійний економічний підвид, що не належить повною мірою ні до однієї економічної форми. В свою чергу, електронні гроші можна розділити на три види: фіатні, нефіатні і віртуальні електронні гроші.
Фіатні, також фідуціарні гроші, за визначенням – це гроші, які виражені в одну з державних валют, цінність яких походить, не від власної вартості, або гарантії обміну на цінні метали, або валюту, а від державного наказу використання їх як засобу платежу. До електронних фіатних грошей на базі мереж, можна віднести: