Ім'я файлу: Реферат 2.docx
Розширення: docx
Розмір: 36кб.
Дата: 29.03.2021
скачати



Сутність та значення самоменеджменту




1 Сутність самоменеджменту.



Вперше термін “самоменеджмент” було запропоновано директором німецького Інституту раціонального використання часу Л.Зайвертом. Також, при описі проблем і методів самоменеджменту, прийнято використовувати терміни “аутогенний менеджмент”, або “самоврядування”. В усіх випадках йдеться про постановку мети, планування роботи і розподіл часу, техніку роботи, систематизацію, організацію роботи і контроль, про питання, тісно пов’язані з власною поведінкою, з власними справами і звичками.

Самоменеджмент це послідовне і цілеспрямоване використання випробуваних методів роботи в повсякденній практиці, для того, щоб оптимально і зі змістом використовувати свій час.

Самоменеджмент – це сукупність процесів, пов'язаних з плануванням, організацією, стимулюванням і контролем менеджера над власною діяльністю, які забезпечують його ефективне функціонування в системі управління.

Самоменеджмент – сукупність раціональних методів і організаційних важелів управління менеджером власною працею.

Самоменеджмент це саморозвиток особистості, заснований на самопізнанні, самовизначенні, самоврядуванні, самовдосконаленні, подоланні стереотипів свідомості, самоконтролі і, як підсумок, самореалізації в обраній сфері діяльності. Це кропітка і наполеглива робота над собою з метою включити в дію весь свій творчий потенціал, максимально використовувати свої можливості і здібності.

Тобто, основна мета самоменеджменту полягає в тому, щоб максимально використовувати власні можливості, свідомо керувати плином свого життя (самовизначатися) і переборювати зовнішні обставини як на роботі, так в особистому житті.

Система самоменеджменту ґрунтується на реалізації наукових підходів в сфері:

  • планування діяльності;

  • взаємодії і інтеграції власної роботи в систему зовнішнього оточення;

  • навчання і саморозвитку;

  • наукової організації праці;

  • моніторингу змісту власної роботи і її результатів;

  • контролю відповідності особистої роботи вимогам зовнішнього і внутрішнього середовища;

  • стимулювання власної діяльності.

Процес самоменеджменту в аспекті послідовності виконання конкретних функцій може охоплювати шість фаз:

      • постановка цілей аналіз і формування особистих цілей;

      • планування розробка планів і альтернативних варіантів своєї діяльності;

      • прийняття рішень по конкретних справах;

      • реалізація і організація складання розпорядку дня й організація особистого трудового процесу з метою реалізації поставлених задач;

      • контроль самоконтроль і контроль підсумків разі потреби коректування цілей);

      • інформація і комунікації фаза, властива у визначеній мірі усім функціям, оскільки і комунікації, і обмін інформацією необхідні на усіх фазах самоменеджменту. Це контакти з керівництвом, діловими партнерами, представниками державних і громадських організацій, колегами і підлеглими. Сюди входять читання, листування, телефонні розмови, наради, ділові переговори, прийом відвідувачів і т.д.






Рисунок 1.1 Функції самоменеджменту
Окремі функції не обов'язково суворо випливають одна з іншої, а можуть переплітатися, причому в різних комбінаціях, і навіть можуть виконуватися в різній послідовності.

Переваги оволодіння мистецтвом самоменеджменту полягають у наступному: виконання роботи з меншими витратами часу, краща організація праці; менше поспіху і стресів; більше задоволення від роботи; активна мотивація праці; ріст кваліфікації; зниження завантаженості роботою; скорочення помилок при виконанні своїх функцій; досягнення професійних і життєвих цілей найкоротшим шляхом.

        1. Правила організації робочого дня



Самоменеджмент допомагає виконувати роботи з меншими затратами, краще організувати роботу (відповідно, отримати кращі результати), зменшити завантаженість роботою, тобто зменшити поспіх і стреси.

Організація власного робочого дня повинна відповідати основному принципу: «Робота має підпорядковуватися мені, а не навпаки». Існує 23 правила оптимальної організації робочого дня, які можна розділити на 3 основні групи:

          • правила початку робочого дня;

          • правила основної частини робочого дня;

          • правила заключної частини робочого дня.

  1. Правила початку робочого дня:

    • розпочинайте день з позитивним настроєм;

    • починайте працювати по можливості в один і той же час;

    • перепровіряйте план на день, складений напередодні;

    • спочатку основні задачі;

    • розпочинайте одразу, без розкачування;

    • узгоджуйте план з секретарем (він буде ефективніше працювати і вбереже керівника від непотрібних завад);

    • зранку займайтеся складними і важкими справами, оскільки пізніше менеджер зазвичай буває зайнятий поточними справами.

  2. Правила основної частини робочого дня:

    • добре підготуйте свою роботу;

    • впливайте на фіксування термінів у власних інтересах;

    • перепровіряйте всі дії з точки зору їхньої необхідності;

    • відхиляйте невідкладні проблеми, що виникли додатково;

    • уникайте незапланованих імпульсивних дій;

    • своєчасно робіть паузи в роботі та дотримуйтеся розміреного темпу роботи;

    • незначні однорідні завдання виконуйте серійно (при цьому підготовка здійснюється лише один раз і протягом певного часу курівник сконцентровано виконує однорідну роботу, за рахунок чого досягається економія часу);

    • раціонально закінчуйте розпочате (відволікання і наступне повернення до роботи вимагає деякого часу, тому розпочату

справу необхідно довести до завершення, або ж переривати в доречному місці)

    • використовуйте незаплановані вільні проміжки часу для підготовчої або рутинної роботи;

    • працюйте антициклічно (тобто на початку дня доцільно займатися найважливішими справами, а в більш неспокійний період – менш важливими справами);

    • викроюйте спокійну годину;

    • контролюйте час та плани.

  1. Правила заключної частини робочого дня:

    • завершуйте розпочаті найбільші справи;

    • контролюйте результати та здійснюйте самоконтроль;

    • складайте план на наступний день;

    • кожен день має мати свою кульмінацію.

Окрім цих правил також важливо дотримуватися звичайного денного ритму.

3. Самооцінка та саморозвиток



Умінню керувати собою сприяє знання власних устояних звичок, смаків, традицій, мотивів поведінки, як позитивних, так і негативних. Правильна їхня оцінка повинна підказати людині, які звички треба змінити, які придбати, а від яких і зовсім відмовитися, щоб досягти поставленої перед собою мети.

Оцінка менеджером самого себе істотно впливає на стиль керування. Неадекватна самооцінка виявляється у вибірковості сприйняття управлінської інформації. Проявитися це може в тому, що менеджер не сприймає інформацію, яка знижує оцінку його діяльності у власних очах. Завищена самооцінка (невміння правильно оцінити власний рівень працездатності, компетентності, стану здоров’я) найчастіше призводить до того, що менеджер береться за непосильні задачі. Занижена самооцінка породжує невпевненість у собі й істотно впливає на взаємини з підлеглими.

Людині дуже важко об’єктивно оцінити себе. Щоб більше довідатися про себе, не можна задовольнятися тільки тим, як ти сам оцінюєш свої слабкі і сильні сторони. Варто знати, як тебе оцінюють оточуючі, і порівняти їхні оцінки зі своєю власною оцінкою.

Автор концепції самоменеджменту, заснованої на прагненні до саморозвитку в собі творчої особистості, В.І.Андрєєв пропонує починати саморозвиток з визначення власного типу творчої особистості із самопізнання.

Визначивши за допомогою його методики власний профіль творчої особистості, менеджер може визначити власні сильні і слабкі сторони, а потім намітити і послідовно реалізовувати план саморозвитку, який повинен містити такі обов’язкові пункти:

  • виявлення власних обмежень;

  • оцінка й обговорення своїх обмежень з фахівцями, а також колегами, друзями, родичами;

  • послідовне подолання виявлених обмежень;

  • набуття необхідних умінь і навичок;

  • впровадження в практику освоєних навичок і умінь;

  • аналіз результатів: повторне тестування і порівняння його з попередніми результатами.

Важливим стимулом до самопізнання стають невдачі, промахи і помилки в практичній діяльності. Проблема тут у тому, що оцінка власних дій, а тим більше помилок, рідко буває об’єктивною.

Задачу самооцінки допоможуть вирішити тести, присвяченій тій чи іншій управлінській проблемі. Чесні відповіді на питання тестів, уважне вивчення оцінок і рекомендацій дозволить:

  • порівняти себе, свої окремі якості й особливості з визначеним стандартом і виявити ступінь розбіжності власних якостей з якостями “ідеального” керівника;

  • виявити і більш ефективно застосовувати свої позитивні якості, зміцнюючи впевненість у собі;

  • сформувати більш адекватну оцінку своїх здібностей, стилю керівництва, поведінки;

  • побачити свої помилки, виявити недоліки в своїй діяльності й усвідомити їх.

Здатність до саморозвитку це здатність людини до придбання, оновлення та розвитку знань, умінь, адаптації до змін в оточуючому середовищі протягом всього життя. Це придбання здатності управляти поточними подіями, боротьба з труднощами в конкурентному середовищі. Життєво важливим є розвиток здатності бути відкритим до нових знань і досвіду, уміння бути гнучким, пристосовуватись до зміни обставин. Але здатність до саморозвитку мало залежить від уміння засвоїти теоретичні знання. У житті кожної людині існує чимало факторів, які заважають їй реалізувати свій природний потенціал:

  • вплив родини;

  • небажання щось змінити у своєму житті;

  • передчасне розчарування;

  • недостатня підтримка оточуючих при виникненні труднощів;

  • ворожість інших людей;

  • недостатність ресурсів

Список використаних джерел:


  1. Шатун В.Т. Основи менеджменту: Навчальний посібник. Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2006. – 376 с.

  2. Зайверт Л. Ваш час – у Ваших руках: (Поради діловим людям як ефективно використовувати робочий час). М,: Інтерексперт, Инфра-М, 1995.

  3. Комарів Е.І. Самоменеджент керівника. М., 2000.

  4. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн.: Навч.-метод. Видання. - К.: Либідь, 2003.

  5. Грищенко В. О., Архипов О. Г., Журомська Л. М. Самоменеджмент: Навч. посіб. / Східноукраїнський національний ун-т ім. Володимира Даля; Холдинг МЖК "Мрія". — Луганськ : Видавництво СНУ ім. В.Даля, 2006. — 192с.

  6. Комар Ю. М. Самоменеджмент навчання: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів / Донецький ін-т ринку та соціальної політики. — Донецьк : ДІРСП, 2005. — 132с.

  7. Лукашевич Н. Самоменеджмент. Теория и практика: Учебник. — К. : Ника-Центр, 2007. 344с.

  8. Лукашевич Н. Самоменеджмент: как достигнуть успеха в деловой карьере / Харьковский гуманитарный ин-т "Народная украинская академия". Х. : ОКО, 1998. Кн. 1 : Деловая карьера: путь к успеху. 126с.

  9. Лукашевич Н. Самоменеджмент: как достигнуть успеха в деловой карьере / Харьковский гуманитарный ин-т "Народная украинская академия". Х. : ОКО, 1998. Кн. 2 : Практикум деловой карьеры. 327с.

  10. Русинов Ф. Менеджмент и самоменеджмент в системе рыночных отношений: Учеб. пособие / Федор Михайлович Русинов (ред.). М. : ИНФРА-М, 1996. — 351с.

  11. Сухова И. М. Самоменеджмент студента: Практ. пособие для студ. и преподавателей М. : АНМИ, 2001. — 92с.

  12. Хроленко Александр Тимофеевич. Самоменеджмент: Для тех, кому от 16 до 20. — М. : Экономика, 1996. — 139с.7. Шипунов В.Г., Кишкель Е.Н. Основы управленческой деятельности. М.: Смысл , 2000. – 359 с.

  13. Добротворский И.Л. Самоменеджмент: Эффективные технологии: Практическое руководство для решения повседневных проблем.

М.: "Приор-издат", 2003. 272 с.

  1. http://www.bіorіtm1.narod.ru

скачати

© Усі права захищені
написати до нас