Ім'я файлу: Реферат.docx
Розширення: docx
Розмір: 334кб.
Дата: 19.05.2021
скачати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКА ДЕРЖАВНА МАШИНОБУДІВНА АКАДЕМІЯ

КАФЕДРА «ФІНАНСИ,БАНКІВСЬКАСПРАВА ТА ПІДПРИЄМНИЦТВО»

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Гроші та кредит»

на тему «Сутність, призначення та специфічні ознаки валюти»

Виконав:

ст. гр. ЕП-19-1

Штарк І.А.

Перевірив:

канд. екон. наук, доц.

Крук О.М.

Краматорськ 2021р.

Зміст

  1. Поняття валюти …………………………………………………2

  2. Сутність валюти …………………………………………….…..4

  3. Класифікація валюти …………….……………………………..6

  4. Валютні відносини ……………….……………………………13

  5. Список літератури …………………………….……………….16



  1. Поняття валюти

Валюта — це грошова одиниця, яка обслуговує міжнародні економічні відносини і використовується як міжнародна розрахункова одиниця чи міжнародний засіб обігу і платежу;

— це грошова одиниця, що використовується як засіб розрахунку в торгових операціях.



Мал.1.1 Валюта

Європейський банк реконструкції та розвитку надає визначення терміну: «Валюта – означає законний засіб грошового обігу країни, який є законним платіжним засобом для сплати державних і приватних боргів у цій країні».

Поняття «валюта» використовується в трьох значеннях:

  • грошова одиниця певної країни;

  • грошові знаки іноземних держав, а також кредитні та платіжні засоби, виражені в іноземних грошових одиницях і використовуються в міжнародних розрахунках, іноземна валюта;

  • умовна міжнародна (регіональна) грошова розрахункова одиниця або платіжний засіб.

Сучасна валюта поділяється на:

  • вільно конвертовану (яку вільно можуть обмінювати на валюту будь-якої країни як фізичні, так і юридичні особи), якою можуть розраховуватися за експортно-імпортні операції, депонувати в національних банках та інше)

  • частково конвертовану (обмін якої частково обмежується для певних категорій фізичних і юридичних осіб і для окремих видів операцій).

Валютою, зазвичай, є монети та банкноти певної держави, які є фізичним аспектом національної грошової маси. Інша частина грошової маси країни складається з банківських депозитів (депозитних грошей), власність на яку може бути передана за допомогою чеків, дебетових карток або інших форм грошових переказів. Депозитні гроші і валюта є грошима у тому сенсі, що обидва вони є допустимими як засіб платежу.

Історично як валюту використовували золото і срібло та інші метали, які мають власну мінову вартість. Тепер роль валюти виконують здебільшого кредитно-паперові гроші, вартість яких визначається законодавчо. На території держави її валюта проголошується законодавством законним платіжним засобом, тобто є обов'язковою до прийому для оплати будь-якого платежу. Відмова від такого прийому є порушенням закону.

Станом на 2015 рік, у світі налічується близько 150 валют різних держав та валютних об'єднань.

Поняття «валюта» широко використовується в економічній літературі. Але, незважаючи на широке застосування, сутність цього економічного терміну не знайшла однозначного трактування.

Деякі економісти визначають валюту як грошову одиницю будь-якої країни. В інших наукових роботах, поняття «валюта» означає грошову одиницю, яка використовується у функціях світових грошей, тобто як міжнародна розрахункова одиниця, засіб обігу та платежу.

  1. Сутність валюти

Поняття валюти широко застосовується в економічній літературі та практиці. Валюта обслуговує такий широкомасштабний сектор економіки, як зовнішньо- економічні відносини. На її основі функціонує валютний ринок, що є елементом грошового ринку, формуються такі високоефективні регулятивні інструменти, як валютний курс, платіжний баланс, золотовалютні резерви тощо. Валюта обслуговує функціонування світової економіки та інтеграцію до неї національних економік окремих країн.

Незважаючи на широке застосування, сутність валюти не знайшла однозначного трактування в літературі. Більшість авторів, що пишуть про валюту, визначають її як грошову одиницю певної країни. Проте дехто з них уточнює це визначення валюти, пов’язую­чи використання грошової одиниці як валюти з функцією світових грошей, тобто як міжнародної розрахункової одиниці, засобу обігу і платежу, або ж для вимірювання величини вартості товару. Зведення поняття валюти до грошової одиниці у всіх цих визначеннях у кращому випадку не коректне, оскільки грошова одиниця — це лише одна незначна складова явища грошей, пов’язана з масштабом цін, і вона не спроможна вичерпати таку складну функцію грошей, як світові гроші.

Тим більше недопустимо ототожнювати валюту з грошовою одиницею взагалі, бо при цьому зникають будь-які відмінності між грошима і валютою, остання втрачає свої специфічні ознаки. У цьому зв’язку більш правомірно пов’язувати валюту з міжнародною сферою використання грошової одиниці. Проте і ця прив’язка не повинна бути надто прямолінійною, коли валюта зводиться лише до міжнародної грошової одиниці чи засобу обігу і платежу. Це занадто звужує сферу застосування валюти. Адже міжнародним засобом обігу і платежу може бути тільки вільно конвертована валюта, а тому неконвертована валюта в таке визначення не вписується.

Враховуючи сказане, найбільш прийнятним є визначення валюти як будь-яких грошових коштів, формування та використання яких прямо чи опосередковано пов’язано із зовнішньо- економічними відносинами. При цьому не обов’язково, щоб ці гроші виконували всю гаму функцій світових грошей. (Наприклад, український імпортер купує на ринку за національні гроші (гривню) певну суму доларів США, з допомогою яких оплачує куплені в Польщі товари. Польський експортер одержану доларову виручку конвертує в польські злоті, частину яких зберігатиме на строковому депозиті як накопичення. Ця зовнішньоекономічна операція обслуговується трьома видами грошей: грив­нею, доларом і злотим. І хоч як міжнародний засіб обігу вико­ристано лише долар США, усі три види грошових коштів набу­вають статусу валюти.)


  1. Класифікація валюти

Валюта класифікується за кількома критеріями:

За державою-емітентом

Національна валюта - платіжний засіб (грошова одиниця) певної держави (гривня, долар, фунт стерлінгів тощо), що імітується національною банківською системою; для України це будуть кошти, номіновані в гривні, для США - у доларах, для Великобританії - фунт стерлінгів тощо;

Іноземна валюта - іноземні грошові знаки (банкноти, скарбничі білети, монети), а також іноземні цінні папери як кредитні та платіжні засоби - платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви, сертифікати), фондові ресурси (акції, облігації) та інші валютні цінності. Для України це будуть кошти усіх зарубіжних країн;

Колективна валюта - спеціальні міжнародні грошові одиниці, які функціонують на інтернаціональних (світових) та регіональних засадах, емісія яких здійснюється міжурядовими валютно кредитними організаціями. Зараз відомі такі міжнародні валюти - СПЗ (валютна одиниця МВФ), євро (відповідно до Маастрихтської угоди, грошова одиниця спочатку 11, а згодом і 16 країн Західної та Східної Європи), андське песо (розрахункова одиниця країн Андського пакту: Болівія, Колумбія, Перу, Еквадор).

За режимом використання валюти

  • неконвертовані;

  • конвертовані.

Неконвертованими є валюти, які не обмінюються на іноземну валюту за ринковим курсом, мають суттєві обмеження на ввезення та вивезення й на всі валютні операції.

Це валюти слаборозвинутих країн, які переживають економічну та фінансову кризу. Неконвертованість валюти може створити низку обмежень для всіх суб’єктів господарської діяльності (як резидентів, так і нерезидентів), зокрема:

  • обмеження на перекази за кордон заробітної плати, дивідендів, прибутків тощо;

  • установлення квот і лімітів розподілу валюти між експортерами та іншими суб’єктами господарювання;

  • необхідність попереднього дозволу з боку центрального банку на здійснення платежів за імпортними операціями тощо.

Конвертованими є валюти, які вільно обмінюються на валюти інших країн за курсом, що формується у встановленому порядку, і вільно вивозяться і ввозяться через кордон. Конвертованість — надзвичайно важлива, визначальна якісна риса валюти.

Конвертованою валюта стає не стихійно, а забезпечується державою завдяки значним зусиллям, спрямованим на досягнення товарно-грошової збалансованості, розвиток вільних товарних і валютних ринків, запровадження організаційно-правових основ валютного регулювання тощо. Ці зусилля повинні створити такі передумови запровадження конвертованості валюти:

  • зниження інфляції до помірного рівня, за якого національні гроші починають задовільно виконувати всі функції, особливо функцію накопичення вартості. Інакше резиденти будуть постійно переводити свої заощадження у вільно конвертовану іноземну валюту, що провокуватиме надмірний попит на цю валюту і знецінення національної;

  • формування ринкового механізму ціноутворення, за якого ціни будуть вільно реагувати на зміни в попиті і пропозиції;

  • лібералізація зовнішньоекономічних відносин;

  • накопичення достатнього золотовалютного резерву;

  • відмова від широкомасштабного дотування цін на товари та послуги, створення рівних конкурентних умов на ринку для всіх економічних суб’єктів.

За ступенем конвертованості розрізняють валюти:

  • вільно конвертовані (резервні);

  • частково конвертовані;

  • замкнуті (неконвертовані);

  • клірингових розрахунків.

Конвертованість валюти — здатність національної грошової одиниці обмінюватись на інші.

Вільно конвертована валюта (ВКВ) - валюта, яка вільно та необмежене обмінюється на інші іноземні валюти (повна зовнішня та внутрішня конвертованість). ВКВ називають резервною валютою, оскільки в такій валюті центральні банки інших країн накопичують та зберігають резерви коштів для міжнародних розрахунків. У 2005 р. 12 валют були визнані вільно конвертованими (долари, фунти стерлінгів, швейцарські франки, єни, євро, австралійські долари, датські крони, норвезькі крони, шведські крони, ірландські крони, СПЗ), але найбільшу довіру і найширше застосування мають валюти країн з найвищими економічними потенціалами: долар США, євро, японська єна, англійський фунт стерлінгів, швейцарський франк. Ці валюти дістали назву резервних валют, тому що не тільки вільно конвертуються в міжнародних платежах, а й вільно накопичуються в резервах міжнародної ліквідності. Серед них найавторитетнішою резервною валютою є долар США, який обслуговує більше половини усіх міжнародних розрахунків і має перше місце в структурі державних золотовалютних резервів більш ніж 70 країн світу.

Частково конвертована валюта - національна валюта країн, у яких застосовуються валютні обмеження для резидентів та за окремими видами обмінних операцій. Розрізняють такі основні сфери валютних обмежень: поточні операції платіжного балансу (торгові та неторгові угоди); обмежений продаж іноземної валюти, заборона продажу товарів за кордоном за національну валюту, регулювання строку платежів, експорту та імпорту. Основна причина валютних обмежень - нестача валюти, тиск зовнішньої заборгованості, розлад платіжних балансів. Якщо конвертація національної валюти дозволена тільки для нерезидентів, то вона називається зовнішньою, а якщо для резидентів - внутрішньою. Якщо конвертація поширюється тільки на платежі за поточними операціями, вона називається поточною, а якщо тільки на платежі за рухом капіталу - капітальною.

Замкнута (неконвертована) валюта - національна валюта, яка функціонує тільки в межах однієї країни і не обмінюється на інші іноземні валюти (див. вище).

Клірингові валюти - це розрахункові валютні одиниці, що функціонують на основі клірингових угод. Клірингові угоди укладаються для вирівнювання платіжного балансу без витрат валютних резервів: за необхідності отримання пільгового кредиту від контрагента, який має активний баланс; як захід у відповідь на дискримінаційні дії іншої держави.

Конвертованість валюти можна прокласифікувати

Мал.3.1 Класифікація конвертованості валюти

Внутрішня (резидентська) конвертованість національної валюти - це можливість обміну національної валюти на іноземну для резидентів даної країни.

Зовнішня конвертованість національної валюти спостерігається тоді, якщо в країні надано можливість обміну національної валюти на іноземну тільки нерезидентам.

Поточна конвертованість національної валюти - це можливість обміну для здійснення платежів за поточними статтями платіжного балансу (торгівля, транспортування, туризм).

Капітальна конвертованість - це конвертованість за капітальними статтями платіжного балансу (рух інвестицій, кредитів і т. п.).

Перехід до капітальної конвертованості, як правило, відбувається через деякий час після введення поточної конвертованості.

Для забезпечення конвертованості валюти необхідна наявність певних умов:

  • реальний та єдиний курс валюти;

  • вільний доступ до іноземної валюти;

  • офіційний або вільний валютний ринок;

  • зняття обмежень на використання національної грошової одиниці в зовнішньоекономічній діяльності;

  •  виконання грошовою одиницею всіх функцій грошей усередині країни.

Отже, конвертованість національної валюти — необхідний елемент розвинутої і відкритої ринкової економіки. Слід зауважити, що повної конвертованості немає навіть у країнах, де відмінено всі валютні обмеження. Адже й у них залишається більш-менш інтенсивне регулювання зовнішньої торгівлі та порядку міжнародних розрахунків. Тому ступінь і характер конвертованості залежить від державного регулювання економіки

Залежно від сфери і мети використання

  • валюта оплати - валюта, якою здійснюють фактичну оплату товарів і послуг згідно із зовнішньоекономічною угодою чи погашення міжнародного кредиту;

  • валюта кредиту - валюта, якою за угодою кредитора та позичальника надається кредит;

  • валюта угоди - валюта, в якій встановлюється ціна товару або послуг у зовнішньоторговельному контракті або визначається сума надання міжнародного кредиту.

Залежно від функціональної структури

  • банкноти, скарбничі білети, монети;

  • платіжні документи;

  • фондові ресурси;

  • монетарні метали;

  • інші валютні цінності;

  • резервна валюта.

За співвідношенням валютних курсів


  • сильна / тверда (тобто стійка до свого номіналу і до курсів інших валют)

  • слабка / м'яка

За терміном дії


  • постійна

  • тимчасова

За забезпеченості дорогоцінними металами в рамках діючої грошової системи:

  • забезпечена золотом;

  • забезпечена сріблом;

  • біметалічна;

  • незабезпечена дорогоцінними металами (паперова).

За ступенем використання


  • резервна валюта — іноземна валюта, у якій центральні банки держав накопичують і зберігають резерви для міжнародних розрахунків за зовнішньоторговельними операціями та іноземним інвестиціям

  • провідні світові валюти — сім основних валют, які мають повну конвертованість і найбільш часто використовуваних у міжнародних розрахунках. (Долар СШАЄвроШвейцарський франкФунт стерлінгівЯпонська єнаКанадський доларАвстралійський долар)

У залежності від фактичного існування виділяють реальну, тобто таку, що виконує безпосередньо функцію грошей або умовну, наприклад, ЕКЮ(європейська грошова одиниця).

За своїм поточним статусом:

  • історична: виведена з обігу, вже не являющая законним платіжним засобом;

  • існуюча: бере участь в зверненні, є законним засобом платежу.



  1. Валютні відносини

Валютні відносини є основним елементом зовнішньоекономічної діяльності різних економічних суб'єктів. Вони включають у себе всю сукупність економічних відносин, що виникають у процесі кредитно-грошових і розрахунково-кредитних відносин у міжнародній сфері.



Мал.4.1.Валютні відносини

Характерними особливостями валютних відносин є такі:

  • вони складаються між економічними суб'єктами різних країн, які мусять дотримуватися вимог національного законодавства цих країн;

  • ці відносини реалізуються в складі відповідних сегментів світового ринку і тому зазнають впливу традицій, нормативних вимог, правил, передбачених міжнародними угодами та іншими регулятивними документами міжнародного характеру;

  • оскільки вони обслуговуються кількома валютами (нерідко трьома - національною валютою імпортера, валютою міжнародного платежу і національною валютою експортера), то істотний вплив на них справляють чинники, пов'язані з валютними ризиками;

  • у них переплітаються і вступають у суперечність економічні інтереси різних держав. Нерідко ці суперечності зачіпають національні інтереси в цілому, що надає валютним відносинам особливого значення в економічних системах відповідних країн.


Зазначені особливості роблять валютні відносини надзвичайно складними і такими, які важко регулювати. Водночас управління ними - надзвичайно актуальна проблема. Тому в більшості країн світу прийняті спеціальні закони, що регламентують механізм державного регулювання валютних відносин, щоб захистити національні інтереси від неправомірних дій внутрішніх і зовнішніх їх учасників.

Отже, за своїм економічним змістом валютні відносини - це сукупність економічних відносин, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств і обслуговуються валютою. Вони тісно переплітаються з внутрішніми грошовими відносинами, є їх продовженням, коли вони переходять межі національних митних кордонів. У цей момент національні гроші набувають форми валюти. Тому національний валютний ринок кожної країни є складовою її грошового ринку, валютне законодавство тісно кореспондує з грошовим законодавством, а розвиток валютних відносин значною мірою повторює розвиток внутрішніх грошових відносин країн.

Рівень розвитку валютних відносин країни залежить від рівня інтеграції її економіки у світове господарство. Чим вище розвинута в країні зовнішня торгівля, її кредитні та інвестиційні, культурні та інші зв'язки із зовнішнім світом, тим масштабнішими будуть і її валютні відносини. І навпаки, високий рівень розвитку валютних відносин прзитивно впливає на розвиток національної економіки, на зміцнення її зв'язків із зовнішнім світом.

Учасниками валютних відносин з боку кожної країни можуть бути:


Мал.4.2. Кваліфікація учасників валютних відносин

Залежно від економічного призначення валютних платежів у валютних відносинах можна виділити такі складові:

  • міжнародні розрахунки за зовнішньоторговельними операціями;

  • одержання і погашення різних видів міжнародних позичок;

  • переміщення валюти при здійсненні зовнішніх інвестицій;

  • переміщення валюти при наданні економічної і технічної допомоги;

  • операції з купівлі-продажу валюти на внутрішньому і зовнішніх валютних ринках.



  1. Список літератури

  • Валюта // Словник фінансово-правових термінів / за заг. ред. д. ю.н., проф.Л. К. Воронової. — 2-е вид., переробл. і доповн. — К. : Алерта, 2011. — 558 с.;

  • Рогач О. І., Чугаєв О. А.. Валюта // Українська дипломатична енциклопедія : у 2-х т. / редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К : Знання України, 2004 — Т. 1. — 760 с.;

  •  Экономическая теория: учебник для бакалавров / Под ред. К. Н. Лобачевой. — 3-е изд., перераб. и доп. — М .: Издательство Юрайт, 2012. — 516 с. .

скачати

© Усі права захищені
написати до нас