Ім'я файлу: до 12. 05 доклад, Мітрян Василь, студент 27 групи ФЕУП.docx
Розширення: docx
Розмір: 45кб.
Дата: 01.05.2020

Виконав: Мітрян Василь, студент 27 групи ФЕУП
Доклад на тему: Сутність податків. Основні принципи оподаткування
Податки - це платежі, які в обов'язковому порядку сплачують в доход держави юридичні та фізичні особи - підприємства, організації, громадяни.

Платити податки зобов'язані все. Однак це не означає, що ті, хто їх сплачує, отримує що-небудь натомість.

Як правило, виплати ці не тільки обов'язкові, але і примусово і безоплатні. Але податки необхідні, за допомогою податків держава впливає на багато, в тому числі економічні, процеси. Податки допомагають заохочувати або стримувати визначені види діяльності, направляти розвиток тих чи інших галузей промисловості, впливати на економічну активність підприємців, збалансувати платоспроможний попит і пропозицію, регулювати кількість грошей в обігу.

І хоча податки частіше викликають обурення, ніж схвалення, без них ні сучасне суспільство, ні уряд існувати не можуть. Загальні і єдині для всіх правила оподаткування, стабільні протягом тривалого часу дозволяють платникам податків самостійно, з перспективою приймати господарські рішення, заздалегідь знаючи норму і умови вилучення частини їх доходів на користь держави.

Принципи оподаткування повинні будуються на основі чотирьох функцій:

-рівномірність оподаткування;

-визначеність оподаткування;

-зручність оподаткування;

-дешевизна оподаткування.
Однак слід зазначити, що становлення нової податкової системи, яка адекватно відповідала б ринковій економіці, відбувається не послідовно і повільно. Україна в цьому випадку не виняток. Суспільне призначення податків проявляється в їх функціях. Їх дві – «фіскальна» й «економічна».

Фіскальна служба повинна формувати грошові доходів держави. Гроші потрібні їй на утримання державного апарату, армії, розвиток науки і техніки, підтримку дітей, літніх і хворих людей. Із зібраних у вигляді податків коштів держава покриває витрати на освіту, будує школи, вищі учбові заклади, дитячі будинки, платить зарплату викладачам і стипендію студентам. Частина коштів йде на охорону здоров'я: захист здоров'я матері і дитини, утримання поліклінік, лікарень і т. д. З цього ж джерела йдуть гроші на будівництво державних підприємств, доріг, захист навколишнього середовища.

Економічна функція податків полягає у впливі через податки на

суспільне відтворення, тобто будь-які процеси в економіці країни, а

також соціально - економічні процеси в суспільстві. Податки в цій функції

можуть відігравати заохочувальну (стимулюючу), обмежуючу і контролюючу роль.

Так, ті підприємства, яким надані податкові пільги, ростуть і розвиваються швидше за інших. Надаючи пільги, держава вирішує серйозні, часом стратегічні завдання. Наприклад, не обкладаючи податком частину прибутку, яка йде на благодійну діяльність, держава залучає підприємство до вирішення соціальних проблем.

Значне підвищення податків здатне не тільки обмежити, але й зробити беззмістовною підприємницьку діяльність. Призначаючи більш високі податки на понад прибуток, держава контролює рух цін на товари і послуги.

Функції податків взаємопов'язані. Зростання податкових надходжень у бюджет, тобто реалізація фіскальної функції, створює матеріальну можливість для здійснення економічної ролі держави, тобто це економічна функція податків.

У той же час досягнуте в результаті економічного регулювання прискорення розвитку і росту дохідності виробництва дозволяє державі отримати більше коштів. Це означає, що економічна функція податків сприяє здійсненню фіскальної, зміцнює її.

На сьогоднішній день податки дуже різноманітні по видах і утворюють досить розгалужену сукупність. Податки діляться на різноманітні групи за багатьма ознаками.

Податки класифікуються наступним чином:

-за характером податкового вилучення (прямі і непрямі);

-за рівнями управління (федеральні, регіональні, місцеві, муніципальні);

-по суб'єктах оподаткування (податки з юридичних і фізичних осіб);

-по об'єктах оподаткування (податки на товари та послуги, податки на доходи, -прибуток, приріст ринкової вартості капіталів, податки на нерухомість і майно і т.д.);

-за цільовим призначенням податку (загальні, спеціальні).

Податки бувають двох видів. Перший вид – податки на доходи і майно: прибутковий податок і податок на прибуток корпорацій фірм; на соціальне страхування і на фонд заробітної плати і робочу силу (так звані соціальні податки, соціальні внески); поимущественные податки, в тому числі податки на власність, включаючи землю й іншу нерухомість; податок на переклад прибутку і капіталів за кордон та інші.

Вони стягуються з конкретної фізичної або юридичної особи, їх називають прямими податками. Основними видами прямих податків є реальні і особисті податки.

Реальні податки-стягуються з окремих видів майна (землі, будівель) платника податків на основі переліку, що враховує середню, а не дійсну дохідність платника. В залежності від об'єкта оподаткування до них належать: земельний податок, податок з власників будівель, податок з власників транспортних засобів, сільськогосподарський податок.

Особисті податки – податки на дохід або майно фізичних і юридичних осіб, що стягуються з джерела доходу або за декларацією при особистому обкладанні, на відміну від реального, об'єкти (дохід, майно) враховуються індивідуально для кожного платника, приймається до уваги і його фінансове становище. Залежно від об'єктів обкладання розрізняють такі види особистих податків: прибутковий податок з населення; податок на прибуток підприємств; податок на прибуток іноземних юридичних осіб від діяльності в нашій країні; податок на доходи; плата за трудові ресурси; плата за воду та інші
Другий вид – податки на товари і послуги: податок з обороту – у більшості розвинених країн замінений податком на додану вартість. Це непрямі податки. Непрямі податки – податки на товари і послуги, що встановлюються у вигляді надбавки до ціни товарів, тарифів, послуг і видів діяльності.

Непрямий податок (податок з обороту) в основному реалізується в цінах на товари тривалого користування, предмети одягу, алкогольні напої та тютюнові вироби і фактично являють собою податок на ті групи населення, які найбільше купують оподатковувані товари. Непрямі податки виступають у трьох видах:
-Акциз – податок з обороту, що стягується з вартості товарів масового виробництва.

-Податок на додану вартість – є частиною новоствореної вартості

-Митні збори – непрямі податки на імпортні, експортні і транзитні товари, що надходять у доход бюджету держави.
У країнах ринкової економіки непрямі податки відіграють значну роль в податковому регулюванні і формуванні доходів держави. Історично основним видом непрямих податків був акциз. У більшості країн чітко виділені наступні акцизні групи товарів: алкогольні напої, тютюнові вироби, бензин і інші види нафтопродукти, легкові автомобілі та коштовності.

Подальший розвиток непрямого оподаткування призвело до появи податку з обороту (універсального акцизу), який в ряді країн сформувався в податок на продаж, як правило, споживчих товарів і в податок на додану вартість, що утворюється на кожній стадії виробництва або обігу.

У країнах ЄС широко застосовується податок на додану вартість, який унормовує більше половини всіх надходжень до бюджету від непрямих податків. До переваг даного виду податку відноситься:
-універсальність підходу до податкової шкалою, процесом обчислення і процедурам вилучення;

-спрощення контролю за рухом товарів і послуг, за витратами;

-стимулювання експорту, оскільки виклик товарів не обкладається податком.

На відміну від прямих даний вид податку надходить регулярно і рівномірно в казну держави.

Аналіз систем розвитку непрямого оподаткування в країнах з ринковою економікою призводить до наступним висновків. У складі різноманітних видів товарів і послуг виділяється група акцизних товарів, а також товарів тривалого користування і розкоші. До даних товарів застосовується особливий індивідуальний порядок оподаткування.

Для інших видів товарів і послуг, насамперед споживчого призначення, застосовується податок з продажу (або з обороту). Це дозволяє, крім вилучення додаткових доходів, контролювати процеси виробництва і реалізації, тим самим збільшуючи можливість впливу на економіку та отримання додаткової інформації про господарських процесах.

Розширюється сфера використання податку на додану вартість, як універсального виду непрямого оподаткування. Останні два види податків спрощують процес розподілу доходів між різними органами влади на пайовій основі і забезпечують відомий автоматизм податкових надходжень.

Навпаки індивідуальні акцизні податки вимагають попереднього визначення переліку товарів та компетенції різних рівнів влади. Державні податки встановлюються та стягуються центральними органами влади. Місцеві податки встановлюються і стягуються місцевими органами влади на відповідній території.

Взаємовідносини між органами влади засновані на розподілі компетенції в області податкового регулювання між ними. Загальні податки-знеособлені і надходять в єдину касу держави, яке і визначає подальшу порядок їх застосування, як правило, на загальнодержавні заходи.

Спеціальні (цільові) податки використовуються для строго визначених функцій. Наприклад, засоби державного страхування практично у всіх державах використовуються тільки на соціальне забезпечення (пенсії) і соціальне страхування (допомога).
Різноманітність залежить від типів (суб'єктів) господарської діяльності та їх організації. У будь-якому випадку виділяють чотири сектори, які розрізняються між собою не тільки способом господарської діяльності, але і особливостями податкового регулювання:
-державний сектор;

-комерційний сектор;

-фінансовий сектор;

-населення.
Незважаючи на відомий історичний досвід, податкове регулювання в нашій країні знаходиться поки в стадії становлення, і буде напевно зазнавати змін. Тому становить інтерес не тільки його аналіз, а й порівняння з загальними принципами і закономірностями податкового регулювання в країнах з ринковою економікою.

Прямі податки важко перенести на споживача. У тому числі найлегше справа з податками на землю і на іншу нерухомість: вони включаються в орендну і квартирну плату, ціну сільськогосподарської продукції.

Непрямі податки переносяться на кінцевого споживача в залежності від ступеня еластичного попиту на товари і послуги, оподатковувані цими податками. Чим менш еластичний попит, тим більша частина податку перекладається на споживача.

Чим менш еластична пропозиція, тим менша частина податку перекладається на споживача, а велика сплачується за рахунок прибутку. У довгостроковому плані еластичність пропозиції зростає, і на споживача перекладається дедалі більша частина непрямих податків.

У разі високої еластичності попиту збільшення непрямих податків може привести до скорочення споживання, а при високій еластичності пропозиції - до скорочення чистого прибутку, що викликає скорочення капіталовкладень чи перелив капіталу в інші сфери діяльності.

Література
1. Панасюк В. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2010. — 260

2. Алісов Є. А. Фінансове право України: Навчальний посібник / Е.А. Алісов. - Харків: Еспада, 2012. - 360 с.

3. Кучерявенко М.П. Податкове право / М. П. Кучерявенко. - Харків: «Право», 2013. - 269 с.

4. Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М. Я. Дем'яненка. — К.: ІАЕ, 2008. — 403 с

5. Бандурка О. М., Понікаров В. Д., Попова С. М. Податкове право. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 312 с.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас