Ім'я файлу: Різак А. І. 2-Б група, тема 2, медичне право.docx
Розширення: docx
Розмір: 18кб.
Дата: 02.10.2020
скачати
Розширення: docx
Розмір: 18кб.
Дата: 02.10.2020
скачати
Завдання до теми № 2
Сурогатне материнство: правові аспекти.
Ч. 7 ст. 281 ЦК України встановлює норму, згідно з якою повнолітні жінка або чоловік мають право за медичними показаннями на проведення щодо них лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій згідно з порядком та умовами, встановленими законодавством. А ч. 1 ст. 290 ЦК України дозволяє повнолітній дієздатній фізичній особі бути донором крові, її компонентів, а також органів та інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин.
Сурогатне материнство є видом репродуктивних технологій, коли окремі або всі етапи зачаття і раннього розвитку ембріонів здійснюються поза організмом генетичної матері. Український законодавець не дає визначення поняття «сурогатне материнство». Однак, відповідно до загального визначення, останнім вважається вагітність, що настала в результаті перенесення в порожнину матки сурогатної матері ембріона(ів), отриманих шляхом запліднення in vitro, які генетично не споріднені з сурогатною матір’ю та при цьому генетично споріднені принаймні з одним з потенційних батьків (біологічних батьків),народження дитини (дітей) сурогатною матір’ю та передача дитини (дітей) потенційним батькам (біологічним батькам), для яких виношування вагітності та народження дитини є неможливими за медичними показаннями. Між тим, найбільш точним формулюванням слід визнати формулювання, прийняте Всесвітньою організацією охорони здоров'я у 2001 році, яка керується не терміном «сурогатна матір», а терміном «гестаційний кур'єр», розуміючи під ним «жінку, у якої вагітність настала в результаті запліднення ооцитів, що належать третій стороні, сперматозоїдами , що належать третій стороні. Вона виношує вагітність з тією умовою або договором, що батьками народженої дитини будуть одна або обидві людини, чиї гамети використовувалися для запліднення. Щодо юридичного аспекту даного питання – сурогатне материнство може вважатись послугою що полягає у виношуванні, народженні дитини однією стороною – сурогатною матір’ю та переданні її замовнику такої послуги – біологічним батькам.
Відповідно до Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні затвердженого наказом Міністерств охорони здоров’я України від 09.09.2013 № 787 (надалі – Порядок), необхідними умовами для проведення сурогатного (замінного) материнства (надалі - СМ) є: наявність медичних показань до СМ; документи, необхідні для проведення СМ, подружжя (або один з майбутніх батьків), в інтересах якого здійснюється СМ, повинно (повинен) мати генетичний зв’язок з дитиною; сурогатна мати не повинна мати безпосередній генетичний зв’язок з дитиною. Дозволяється виношування вагітності близькими родичами майбутніх батьків (мати, сестра, двоюрідна сестра тощо). Зокрема, законодавець у п.6.2. Порядку визначає, що медичними показаннями для СМ є зокрема: відсутність матки (вроджена або набута); деформація порожнини або шийки матки при вроджених вадах розвитку або внаслідок хірургічних втручань, доброякісних пухлин, при яких неможливе виношування вагітності; структурно-морфологічні або анатомічні зміни ендометрія, що призводять до втрати рецептивності, синехії порожнини матки, які не піддаються лікуванню; тяжкі соматичні захворювання, при яких виношування вагітності загрожує подальшому здоров'ю або життю реципієнта, але які не впливають на здоров'я майбутньої дитини; невдалі повторні спроби ДРТ (4 і більше разів) при неодноразовому отриманні ембріонів високої якості, перенесення яких не приводило до настання вагітності.
Сурогатною матір'ю може бути повнолітня дієздатна жінка за умови наявності власної здорової дитини, добровільної письмово оформленої заяви сурогатної матері, а також за відсутності медичних протипоказань.
Подружжя, яке хоче знайти сурогатну матір, звертається до відповідного закладу охорони здоров’я, який здійснює програму сурогатного материнства (до речі на даний момент на території нашої держави таких чимало) та по відповідних анкетних даних, за результатами медичного огляду, з числа потенційних сурогатних матерів та за взаємною згодою з потенційною сурогатною матір’ю обирають останню.
Сурогатна матір підписує письмову добровільну заяву, в якій вказує про те, що:
- вона готова виступити сурогатною матір'ю;
- повідомила лікарю закладу охорони здоров’я усю відому їй інформацію про стан свого здоров'я, спадкові, венеричні, психічні та інші захворювання в своїй родині;
- попереджена про те, що при проведенні процедури ДРТ можуть виникнути ускладнення, пов’язані з прийманням лікарських засобів, при цьому сурогатна матір має право відмовитись або погодитись на прийом таких лікарських засобів;
- попереджена про те, що вагітність і пологи можуть супроводжуватися розвитком ускладнень, а також те, що процедура може виявитись безрезультатною;
- знає про правові наслідки участі у програмі сурогатного материнства, зокрема крім іншого їй роз'яснено зміст ч.2 ст.123 СК України, ст.139 СК України;
- її рішення є вільним і являє собою інформовану добровільну згоду на проведення процедури.
Правові аспекти відносин між сурогатною матір’ю, потенційними батьками та закладом охорони здоров’я регулюються також укладенням відповідних договорів між даними суб’єктами. Хоча, в Цивільному кодексі України договір який би окреслював юридичні особливості взаємовідносин у сфері сурогатного материнства прямо не передбачений, однак з врахуванням дії принципу свободи договору має право на існування за умови його відповідності загальним засадам цивільного законодавства:
Ч. 7 ст. 281 ЦК України встановлює норму, згідно з якою повнолітні жінка або чоловік мають право за медичними показаннями на проведення щодо них лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій згідно з порядком та умовами, встановленими законодавством. А ч. 1 ст. 290 ЦК України дозволяє повнолітній дієздатній фізичній особі бути донором крові, її компонентів, а також органів та інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин.
Сурогатне материнство є видом репродуктивних технологій, коли окремі або всі етапи зачаття і раннього розвитку ембріонів здійснюються поза організмом генетичної матері. Український законодавець не дає визначення поняття «сурогатне материнство». Однак, відповідно до загального визначення, останнім вважається вагітність, що настала в результаті перенесення в порожнину матки сурогатної матері ембріона(ів), отриманих шляхом запліднення in vitro, які генетично не споріднені з сурогатною матір’ю та при цьому генетично споріднені принаймні з одним з потенційних батьків (біологічних батьків),народження дитини (дітей) сурогатною матір’ю та передача дитини (дітей) потенційним батькам (біологічним батькам), для яких виношування вагітності та народження дитини є неможливими за медичними показаннями. Між тим, найбільш точним формулюванням слід визнати формулювання, прийняте Всесвітньою організацією охорони здоров'я у 2001 році, яка керується не терміном «сурогатна матір», а терміном «гестаційний кур'єр», розуміючи під ним «жінку, у якої вагітність настала в результаті запліднення ооцитів, що належать третій стороні, сперматозоїдами , що належать третій стороні. Вона виношує вагітність з тією умовою або договором, що батьками народженої дитини будуть одна або обидві людини, чиї гамети використовувалися для запліднення. Щодо юридичного аспекту даного питання – сурогатне материнство може вважатись послугою що полягає у виношуванні, народженні дитини однією стороною – сурогатною матір’ю та переданні її замовнику такої послуги – біологічним батькам.
Відповідно до Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні затвердженого наказом Міністерств охорони здоров’я України від 09.09.2013 № 787 (надалі – Порядок), необхідними умовами для проведення сурогатного (замінного) материнства (надалі - СМ) є: наявність медичних показань до СМ; документи, необхідні для проведення СМ, подружжя (або один з майбутніх батьків), в інтересах якого здійснюється СМ, повинно (повинен) мати генетичний зв’язок з дитиною; сурогатна мати не повинна мати безпосередній генетичний зв’язок з дитиною. Дозволяється виношування вагітності близькими родичами майбутніх батьків (мати, сестра, двоюрідна сестра тощо). Зокрема, законодавець у п.6.2. Порядку визначає, що медичними показаннями для СМ є зокрема: відсутність матки (вроджена або набута); деформація порожнини або шийки матки при вроджених вадах розвитку або внаслідок хірургічних втручань, доброякісних пухлин, при яких неможливе виношування вагітності; структурно-морфологічні або анатомічні зміни ендометрія, що призводять до втрати рецептивності, синехії порожнини матки, які не піддаються лікуванню; тяжкі соматичні захворювання, при яких виношування вагітності загрожує подальшому здоров'ю або життю реципієнта, але які не впливають на здоров'я майбутньої дитини; невдалі повторні спроби ДРТ (4 і більше разів) при неодноразовому отриманні ембріонів високої якості, перенесення яких не приводило до настання вагітності.
Сурогатною матір'ю може бути повнолітня дієздатна жінка за умови наявності власної здорової дитини, добровільної письмово оформленої заяви сурогатної матері, а також за відсутності медичних протипоказань.
Подружжя, яке хоче знайти сурогатну матір, звертається до відповідного закладу охорони здоров’я, який здійснює програму сурогатного материнства (до речі на даний момент на території нашої держави таких чимало) та по відповідних анкетних даних, за результатами медичного огляду, з числа потенційних сурогатних матерів та за взаємною згодою з потенційною сурогатною матір’ю обирають останню.
Сурогатна матір підписує письмову добровільну заяву, в якій вказує про те, що:
- вона готова виступити сурогатною матір'ю;
- повідомила лікарю закладу охорони здоров’я усю відому їй інформацію про стан свого здоров'я, спадкові, венеричні, психічні та інші захворювання в своїй родині;
- попереджена про те, що при проведенні процедури ДРТ можуть виникнути ускладнення, пов’язані з прийманням лікарських засобів, при цьому сурогатна матір має право відмовитись або погодитись на прийом таких лікарських засобів;
- попереджена про те, що вагітність і пологи можуть супроводжуватися розвитком ускладнень, а також те, що процедура може виявитись безрезультатною;
- знає про правові наслідки участі у програмі сурогатного материнства, зокрема крім іншого їй роз'яснено зміст ч.2 ст.123 СК України, ст.139 СК України;
- її рішення є вільним і являє собою інформовану добровільну згоду на проведення процедури.
Правові аспекти відносин між сурогатною матір’ю, потенційними батьками та закладом охорони здоров’я регулюються також укладенням відповідних договорів між даними суб’єктами. Хоча, в Цивільному кодексі України договір який би окреслював юридичні особливості взаємовідносин у сфері сурогатного материнства прямо не передбачений, однак з врахуванням дії принципу свободи договору має право на існування за умови його відповідності загальним засадам цивільного законодавства.
Дати визначення термінів:
- Хоспіс - медичний заклад, в якому перебувають тяжкохворі з прогнозованим летальним наслідком. У закладі працює переважно середній та молодший медичний персонал, доступ до пацієнтів відкритий для родичів та друзів. Основна мета перебування в госпісі — полегшити останні дні життя пацієнтів.
- Паліативна медицина - галузь наукової медицини та охорони здоров’я, основним завданням якої є покращання якості життя та полегшення страждань пацієнтів з різними нозологічними формами хронічних невиліковних хвороб, переважно в термінальний період їх прогресування, та за умов, коли можливості спеціалізованого лікування основної хвороби є обмеженими або, з точки зору сучасних наукових уявлень, безперспективними.
- Клонування - процес створення ідентичних копій (тиражування) організмів або інших об'єктів у біології (і не тільки), котрі називають клонами.
Тестові завдання:
1. Яка відповідальність очікує на медичного працівника за незаконне
розголошення відомостей виявлення у пацієнта ВІЛ-інфекції?
А) дисциплінарна; Б) адміністративна; В) кримінальна; Г) цивільна.
2. Чи є підставою для відмови у наданні медичної допомоги нічний час,
або відпустка медичного працівника?
А) так; Б) ні.
3. Дефект надання медичної допомоги, що пов'язаний з неправильними
діями медичного персоналу, який характеризується відсутності ознак
умисного або необережного злочину – це:
А) нещасний випадок; Б) лікарська помилка;
В) злочин; Г) професійне некомпетентність.
4. До суб’єктивних чинників лікарської помилки НЕ відносять:
А) недостатній досвід медичного працівника;
Б) недостатнє обстеження хворого, неправильна інтерпретація лабораторних
досліджень;
В) атипове протікання захворювання у пацієнта, пов'язане з
індивідуальними особливостями організму;
Г) недооцінка або переоцінка результатів консультацій інших фахівців.
5. З якого віку пацієнтка має право особисто надавати згоду на штучне
переривання вагітності?
А) 14 років; Б) 15 років; В) 16 років; Г) 18 років.
6. Який вид евтаназії передбачає проведення будь-яких дій, введення
лікарських засобів, які прискорюють смертельний результат?
А) позитивна; Б) добровільна; В) активна; Г) пасивна.