Сучасний урок трудового навчання у проектно-технологічній системі: суть, характеристика, структура, організація і проведення

Ім'я файлу: Індивідуаьне науково-дослідне завдання Лагодюка Павла.docx
Розширення: docx
Розмір: 44кб.
Дата: 11.06.2020
скачати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедра технологічної освіти

Індивідуальне наУКОВО-дослідне завдання

з дисципліни

«Деревообробні верстати та технології деревообробки»

Реферат

на тему:

«Сучасний урок трудового навчання у проектно-технологічній системі: суть, характеристика, структура, організація і проведення»

Підготував: студент

IV курсу, групи ОП-41

Лагодюк Павло Степанович

(прізвище, ім’я, по батькові студента)

Перевірив:

викл. Лисак Іван Іванович

(посада, ПІБ викладача)

Рівне – 2020 р.

ЗМІСТ

ВСТУП 3

1. Теоретичні засади проектно-технологічної діяльності 5

2. Функціональна модель проектно-технологічної діяльності учнів на уроках трудового навчання. 10

3. Методи навчання проектно-технологічної діяльності 14

4. Критерії оцінювання творчих проектів. 16

ВИСНОВОК 18

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 19

ВСТУП

Трудове навчання в сучасній школі має бути гнучким і пристосованим до технічних, економічних, соціальних потреб суспільства та спрямованим на те, щоб допомогти випускникам закладів загальної середньої освіти у професійному самовизначенні, оволодінні методами творчої діяльності в умовах ринкової економіки. Трудова діяльність учнів повинна бути наповнена інтелектуальним змістом, уроки трудового навчання повинні створювати реальні умови для реалізації індивідуальних можливостей особистості кожного учня.

Метою базової загальної середньої освіти є розвиток і соціалізація учнів, формування їхньої національної самосвідомості, загальної культури, світоглядних орієнтирів, екологічного стилю мислення і поведінки, творчих здібностей, дослідницьких і життєзабезпечувальних навичок, здатності до саморозвитку й самонавчання в умовах глобальних змін і викликів [12].

Зазначена мета досягається шляхом залучення учнів на уроках трудового навчання до проектної діяльності як провідного засобу розвитку і навчання учнів, формування у них здатності до самостійного навчання, оволодіння засобами сучасних технологій, умінь конструювати власний процес пізнання і на практиці реалізувати заплановане. Програма з трудового навчання для учнів 5-9 класів зазнала суттєвих змін як за структурою й змістом, так і підходами до викладання предмета в школі.

Сучасний освітній процес вимагає нових підходів до методики трудового навчання. Провідним напрямом реалізації нового змісту трудового навчання є проектно-технологічна діяльність, яка інтегрує всі види сучасної діяльності людини: від появи творчого задуму до реалізації готового продукту. Сучасний зміст трудового навчання розроблений на засадах проектно-технологічної системи, яка базується на гнучкій організації процесу навчання учнів, де пріоритет належить засобам активного навчання і сучасним педагогічним технологіям, а це, в свою чергу, вимагає розроблення відповідної методики, перегляду деяких важливих питань проведення уроків трудового навчання.

Відповідно до змісту програми, учнів необхідно залучати до проектно-технологічної діяльності, яка передбачає виготовлення ними спочатку навчальних, а з часом і творчих проектів. Основний принцип проектного навчання - особистісно-орієнтований підхід. Слід пам'ятати, що учнів необхідно навчати самостійно робити вибір об'єкту, над яким вони будуть працювати. Тут важливим є не стільки рівень самостійності учня у виборі об'єкту, але сам процес вільного вибору та обґрунтування форми майбутнього виробу, його дизайну чи конструкторського розв'язку.
1. Теоретичні засади проектно-технологічної діяльності

Метою базової загальної середньої освіти є розвиток і соціалізація учнів, формування у них національної самосвідомості, загальної культури, світоглядних орієнтирів, екологічного стилю мислення та поведінки, творчих здібностей, дослідницьких і життєзабезпечувальних навичок, здатності до саморозвитку й самонавчання в умовах глобальних змін і викликів.

Зазначена мета досягається шляхом залучення учнів на уроках трудового навчання до проектної діяльності як провідного засобу розвитку й навчання учнів, формування у них здатності до самостійного навчання, оволодіння засобами сучасних технологій, умінь конструювати власний процес пізнання та на практиці реалізувати заплановане.

Програма з трудового навчання для учнів 5-9 класів зазнала суттєвих змін як за структурою й змістом, так і підходами до викладання предмета в школі [12].

Оновлена навчальна програма спрямована на досягнення головної мети трудового навчання в загальноосвітній школі, а саме:

максимально враховує інтереси дітей та запити батьків;
забезпечує рівність вибору виробів та технологій в класах, що не поділяються на групи;
відходить від гендерного підходу при виборі технологічної діяльності;
забезпечує освоєння технологій обробки матеріалів, які життєво необхідні;
ставить орієнтир на цінність учнівських робіт.
посилює роль проектної діяльності;
передбачає освоєння графічної грамоти;
дозволяє відійти від робітничих професій та профорієнтації на них;
дозволяє розвивати в шкільній майстерні нові технології та просувати нове оснащення;
дає можливість відображати й розвивати техніки декоративно-ужиткового мистецтва, притаманні як усій Україні, так і її окремим регіонам;
збільшує автономію вчителя та спонукає до праці.

Таким чином, основні орієнтири в трудовому навчанні змінилися від тренувального навчання до інтелектуально наповненого змісту, що сприяє розвитку творчої особистості, формуванню її інтелектуальних умінь та створює умови для реалізації індивідуальних можливостей особистості кожною школяра.

Саме проектно-технологічна діяльність, яка інтегрує всі види сучасної діяльності людини: від появи творчого задуму до реалізації готового продукту, забезпечує реалізацією особистісно-орієнтованого підходу, який втілюється за умови індивідуалізації трудового навчання. Під час проведення уроків за програмою, що ґрунтується на засадах проектно-технологічного підходу учні вчаться приймати самостійне рішення в новій ситуації. [8, 41]. Як зазначає С.Д. Максименко: «діючи, дитина здатна: спостерігати за своєю дією, контролювати її зсередини себе, обертати її продукт у власну сутність – систему умінь. Мислячи ми діємо, діючи - мислимо». [4, 431].

Основна мета розроблення проектів – сприяння творчому розвитку і формуванню в учнів певної системи творчо-інтелектуальних та предметно- перетворювальних знань і вмінь, втілених у конкретних виробах, що виготовляються під керівництвом вчителя. Тому метод проектів ще отримав назву «метод повторного винаходу» [2, 133].

У зв’язку з цим особливо важливою стає можливість проектно-технологічної діяльності у становленні зв’язків між теоретичними положеннями та тими практичними явищами, з якими зустрічається учень. Дана діяльність охоплює багатогранні за змістом і формою основні види людської діяльності, такі як:

- теоретичну діяльність, яка осмислює та пояснює взаємодію предметів природи для того, щоб виявити закономірності прояву природних сил, які з’являються внаслідок дії людини. Іншими словами, теоретична діяльність людини спрямована на обслуговування її практичних дій;

практичну діяльність, що спрямована на перетворення предметів навколишнього середовища відповідно потреб людини;
художньо-конструкторську діяльність, яка проявляється в дизайні, мистецтві тощо.

Якщо поставити дитину в умови проектно-технологічної діяльності, то ми стикаємось із парадоксом. Учні, виконуючи за сутністю одні й ті самі розумові дії, одну й ту саму роботу, якої вони уникали раніше на традиційних уроках трудового навчання, - під час проектної діяльності працюють активно, цілеспрямовано і продуктивно. Це можна пояснити їх зацікавленістю процесом творчості та її результатом, оскільки проектно-технологічна діяльність починається з власної ініціативи школяра, із власного вибору об’єкту праці, а тому стає бажаною і цікавою. Під час правильно спланованої діяльності учні діють із захопленням, натхненно, їх цікавлять непередбачені ситуації, каскад проблем, які необхідно розв’язувати, в результаті обов’язковими її компонентами стають психологічне піднесення, веселий настрій, захоплення з натхненням, творчі здивування.

Необхідно звернути увагу на те, що у процесі творчої й пошукової роботи прийоми розумової діяльності школярів будуть формуватися швидше, ніж під час сприймання та відтворення готових знань. Адже аналізуючи об’єкт проектування, учень визначає потрібні для його виконання технологічні операції, підбирає необхідні матеріали та інструменти; встановлює послідовність виконання трудових операцій; аналізує та порівнює способи проектування; обирає найефективніші технології обробки деталей, їх з’єднання та оздоблення; в кінцевому результаті узагальнює способи виконання творчого проекту. Крім того, у процесі виготовлення проекту, учням доводиться робити певні розрахунки, обґрунтовувати власні ідеї, будувати нестандартні креслення (використовуючи різні методи моделювання); виявляти недоліки та переваги розроблених конструкцій виробів; аналізувати та систематизувати знання про об'єкти і засоби праці (матеріали та інструменти; виявляти приховані властивості матеріалів, можливість їх застосування за іншим призначенням; вчитися проводити міні маркетингові дослідження; здійснювати контроль якості обробки деталей та вузлів виробу; систематично здійснювати самоконтроль та самоаналіз досягнутих результатів своєї роботи); використовувати знання з інших предметів; мова учнів збагачується новими термінами, визначеннями, все це в свою чергу активно сприяє інтелектуальному розвитку школярів.

Проектно-технологічна діяльність учнів виступає одночасно і як засіб пізнання, об'єкт застосування знань та як критерій їх необхідності, оскільки в учня під керівництвом вчителя з’являється можливість набувати нові знання, виробляються та формуються нові уміння й навички, розвиваються форми самоконтролю, формується звичка індивідуальної, парної, групової і колективної практичної діяльності. Учням доводиться створювати нові об’єкти праці за допомогою таких процедур, як: створення нового виробу шляхом аналогії, ускладнення виробу або зведення до простого, роз’єднання об’єктів та їх функцій, об’єднання об’єктів або їх функцій, заміна одного вузла іншим і тому подібне.

Тому важливою особливістю проектно-технологічної діяльності є те, що вона орієнтується на не механічне заучування матеріалу та не на шаблонний характер його застосування, а на усвідомлене засвоєння та на потребі застосування знань у нових ситуаціях, що сприяє якісній перевірці знань й умінь учнів.

Ситуації вільного вибору на уроках трудового навчання під час виконання проекту створюються на основі вибору учнями: об’єкта практичної роботи, конструкції виробу або технології виготовлення виробу. За рахунок вільного вибору школярами творчих виробів, проектно-технологічний підхід дає можливість реалізувати варіативність у змісті трудової підготовки, і таким чином уникнути жорсткої регламентації наповнення змісту навчально-трудової діяльності учнів; звільнить від формалізму та вимушеного виконання нецікавих для учнів завдань.

В умовах проектно-технологічної діяльності учитель трудового навчання не «вкладає» знання в голови учнів, не «передає» їх, а лише організує їхню діяльність, допомагає осмислювати матеріал, самостійно «відкривати» для себе нові теоретичні правила, закони тощо, пізнаючи при ньому суть досліджуваних фактів та явищ. Це «відкриття» пов'язане з логічними операціями - аналізом і синтезом, порівнянням (зіставленням і протиставленням), абстрагуванням та конкретизацією. Увага вчителя при цьому повинна спрямовуватися не тільки на досягнення кінцевого результату (засвоєння знань та виготовлення творчого виробу), а й безпосередньо на саму пізнавальну діяльність, на способи формування умінь школярів. «Вищі результати навчання здобуваються там, де оволодіння уміннями стає прямою метою навчання, досягнення якої свідомо контролюється». [6, 401].

Для того щоб інтерес учнів до будь-якого виду творчої трудової діяльності був повноцінним і міцним, а уміння неухильно наближалися до професійних, учитель повинен постійно: розвивати уяву та інтелект дітей; формувати уміння помічати в об'єктах і технологічних процесах конкретні недоліки, знаходити їх причини та шляхи усунення; розвивати гнучкість мислення, яке полягає в тому, що людина завжди готова проаналізувати будь-яку нову ідею і своєчасно відмовитись від розробки невдалої ідеї; розвивати здатність використовувати знання й методи роботи з різних галузей науки і техніки; розвивати комбінаторні здібності, що дають змогу зіставляти якісно нові об'єкти.

Оскільки в процесі проектно-технологічної діяльності навчально-трудовий процес учнів спрямований на активний пошук відповідей на поставлені перед ними запитання, на самостійне знаходження шляхів розв'язання доступних для них задач, подолання труднощів, - то в школярів пробуджується справжній інтерес до трудового навчання.

Навчання учнів проектуванню, як сучасна технологія, може бути реалізованою, якщо учитель подбає про наявність на уроці мотивації. Інакше кажучи «успіх уроку, на якому учні навчаються проектуванню, залежить від успішно проведеної мотивації» [8, 73]. Тому вчитель повинен чітко пов’язувати мотивацію із темою уроку і доступно пояснювати учням: що треба зробити на уроці, яким чином це здійснити і для чого це все необхідно. Стає очевидно, що механізм мотивації праці складний і вимагає всебічного врахування індивідуальних психологічних особливостей школярів, їхніх потреб, інтересів, спрямованості, ціннісних орієнтацій.

В процесі дослідження мною було виявлено доволі значну кількість учнів, які виявляли позитивне ставлення до легкого і цікавого матеріалу, до розробки проектів, що не вимагають складної інтелектуальної діяльності. Таке ставлення, на мою думку, обумовлене здебільшого низьким рівнем загального розвитку, несформованістю умінь та навичок самостійної навчальної праці.. Мотивуючи свій інтерес до навчальної діяльності, дехто з них на перше місце ставив легкість їх засвоєння і цікавий виклад матеріалу вчителем. Також розвиток пізнавальних мотивів залежить від рівня сформованості знань, умінь та навичок, потрібних для розв’язання завдань, що ускладнюються з кожним етапом навчання, а також рівня сформованості моральних та ділових якостей дитини (наполегливість, старанність, самокритичність, організованість).

В процесі проектно-технологічної діяльності завдання поступово ускладнюються, збільшується темп роботи, тому вчителю потрібно викликати в учнів почуття успіху і позитивні емоції. А «одночасний вплив на емоції й інтелект учнів, як зазначає Б.Ф. Баєв, приводить до глибшого і міцнішого засвоєння матеріалу, а також до засвоєння швидких темпів роботи» [9, 23].

Отже, проведений аналіз наукової літератури та результати педагогічних досліджень, власного досвіду роботи у школі, дає змогу зробити висновок, що на уроках трудового навчання засобами проектно-технологічної діяльності створюються можливі та необхідні умови для інтелектуального розвитку школяра. Іншими словами, проектно-технологічна діяльність стає випробуванням на творчість, відкриває школяру зону найближчого розвитку інтелекту, а також вчить знаходити шляхи до мети, формувати інтелектуальні уміння, розвивати інтелектуальні здібності та здібності до дії.

2. Функціональна модель проектно-технологічної діяльності учнів на уроках трудового навчання.

Успішність та ефективність проектування забезпечується за умови правильної та послідовної, організаційно-спланованої роботи вчителя та учня, в основі якої лежить логічна послідовність дотримання етапів виконання проектів.

Існує кілька підходів до визначення основних етапів проектного навчання. Наприклад, В. Симоненко, Н. Матяш вважають, що виконання проектного завдання має здійснюватись у три етапи: організаційно-підготовчий, технологічний, завершальний. Н. Шиян пропонує здійснювати проектування у п’ять етапів: пошуковий, аналітичний, практичний, презентаційний, контрольний. О. Коберник, С. Ящук та інші викладачі Уманського державного педагогічного університету імені П. Тичини пропонують проектну діяльність розглядати як чотири етапи діяльності учнів, а саме: організаційно-підготовчий, конструкторський, технологічний, завершальний [3].

Як показує мій досвід, найбільш прийнятним варіантом для учнів 5 класів є поділ проектної роботи на три етапи: організаційно-підготовчий, технологічний, завершальний. Для учнів 6-9 класів доцільно здійснювати поділ проектної роботи чотири етапи: організаційно-підготовчий, конструкторський, технологічний, завершальний. На кожному з цих етапів виконується відповідна частина роботи.

На кожному етапі учнями здійснюється відповідна система послідовних дій у виконанні проекту, а вчитель при цьому стає дійсно організатором навчально-трудової діяльності.

Перший етап проектно-технологічної діяльності – організаційно-підготовчий, на якому перед школярами постає важлива проблема – правильно вибрати об’єкт проектування, адже від цього залежить успіх подальшої роботи. На цьому етапі учні повинні вибрати і поставити перед собою проблему, усвідомити значення майбутнього виробу, тобто визначитись у доцільності виконання проекту. Школярі формують та пропонують різноманітні ідеї, а згодом і варіанти конструкції, визначають та обговорюють оптимальний варіант запропонованої конструкції, найбільш вдалі параметри своєї майбутньої конструкції, з погляду умов використання, з власного досвіду та досвіду оточуючих. Вся ця робота розпочинається з пошуку інформації, у тому числі з використанням Інтернет, наукових і періодичних видань. Завдання – зібрати якомога більше інформації з даного питання.

Таким чином, на цьому етапі учні здійснюють генерацію ідей, що є найважливішим елементом у проектно-технологічній діяльності, адже саме тут відбувається інтелектуальне зростання людини, становлення особистості. Учень вчиться аналізувати, порівнювати, узагальнювати, проводити корекцію, планує свою наступну діяльність. Поряд з цим він узагальнює вивчений матеріал, цим самим включаючи його в загальну систему своїх знань і вмінь.

Заключним елементом цього етапу буде узагальнення та визначення з дизайном, а також з часом, який буде необхідний для виготовлення об’єкту проектування.

Отже, цей етап проектно-технологічної діяльності складається з таких стадій: пошук проблеми, усвідомлення проблемної сфери, вироблення ідей та варіантів, формування основних параметрів, вибір оптимального варіанту та обґрунтування проекту, аналіз майбутньої діяльності, прогнозування майбутніх результатів. Засобами діяльності виступають особистий досвід учнів, досвід вчителів, батьків, а також засоби масової інформації – журнали, книги, Інтернет та іншими результатами діяльності учнів на даному етапі є набуття нових знань, умінь, а також визначений оптимальний варіант конструкції.

Наступним етапом коректно-технологічної діяльності учнів є конструкторський етап, на якому юні винахідники складають ескіз своєї найдосконалої та найкращої конструкції, яка відповідає сучасним вимогам та дизайну, здійснюють підбір матеріалів та інструментів, визначають найдоцільнішу технологію виготовлення обраної конструкції, виконують економічні, екологічні та міні-маркетингові дослідження. Засобами діяльності виступають всі робочі інструменти і пристрої, якими користуються учні при розробці проекту. Результатами діяльності учнів на цьому етапі є набуття нових знань, умінь і готові графічні документи.

Конструкторський етап містить такі стадії: складання ескізу, розробка конструкторсько-технологічної документації, добір матеріалів, вибір інструментів та обладнання, вибір технології обробки деталей виробу, їх з’єднання, обробка, організація робочого місця, економічне та екологічне обґрунтування, міні-маркетингові дослідження, в яких визначають доцільність виготовлення проекту з точки зору економії матеріалів та енергоресурсів для його виготовлення. Перед тим, як що-небудь виготовити, треба зважати, у що обійдеться пропонована робота. Яким буде прибуток чи збиток? Відповіді на ці запитання дають економічні розрахунки. Таким чином, необхідно вчити школярів знаходити раціональні конструкції, проявляти заповзятість, спритність, кмітливість, щоб виготовити корисну річ з мінімальними матеріальними затратами, з недорогих матеріалів (чи навіть з їхніх відходів, обрізків) і, разом з тим, наділивши її цілим рядом переваг.

У проспекті творчого проекту на цьому етапі необхідно дати: обґрунтування витрат необхідних матеріалів, засобів, енергії для виготовлення виробу; визначення його собівартості та ціни, передбачуваних прибутку і термінів реалізації.

Наступним моментом цього етапу буде здійснення екологічної експертизи, де школярі повинні дати повну характеристику з точки зору екологічної безпеки виготовлення і не менш важливим є обґрунтування використаної сировини. І, нарешті, учні мають вивчити потреби ринку у конструкції і спромогтися, наприклад, через виставки знайти пропозиції на її виготовлення.

На 3-му етапі – технологічному, учні виконують заплановані операції, здійснюють самоконтроль та оцінку якості виробу. Мета – якісне і правильне виконання трудової операції. Предмет діяльності – створений матеріальний продукт, знання, вміння і навички. Засоби – інструменти і обладнання, з якими працює учень. Результат – набуття знань, умінь і навичок. Закінчені технологічні операції є проміжним результатом діяльності учнів на цьому етапі.

Цей етап проектно-технологічної діяльності передбачає такі стадії, як виконання технологічних операцій, передбачених технологічним процесом, самоконтроль своєї діяльності, дотримання технологічної, трудової дисципліни, культури праці і оцінка якості варіантів конструкцій.

На заключному етапі здійснюється кінцевий контроль, порівняння і випробування проекту, порівнюють виготовлену конструкцію із запланованою. Якщо будуть знайдені недоліки та неполадки, намагаються їх усунути, аналізують проведену роботу, встановлюють, чи досягли учні своєї мети, який результат їхньої праці, здійснюють самооцінку спроектованого виробу. На завершення всього, учні здійснюють презентацію свого проекту. На цьому етапі учні встановлюють, чи досягли вони своєї мети, який результат їхньої праці. Форма захисту учнівських проектів може бути різною — це організація шкільної виставки, квіткових свят, фестивалів, демонстрація виробів, проведення конкурсів, ярмарку-продажу тощо [5; 7]. Учнів доцільно з 5 класу залучати до оформлення проектно-технологічної документації з урахуванням вікових особливостей за сформованості знань, умінь та навичок.

На підставі вище викладеного нами побудована структурно-функціональна модель проектно-технологічної діяльності учнів на уроках трудового навчання.

3. Методи навчання проектно-технологічної діяльності

На різних етапах навчання школярів проектно-технологічній діяльності застосовуються різні методи. Так, наприклад, на організаційно-підготовчому етапі, крім вербальних методів (розповіді, пояснення), використовуються методи демонстрації зразків раніше виконаних проектів, інформаційної підтримки, мозкової атаки, метод фантазування, метод пошуку, метод аналогій, метод ідеального об’єкту, метод фокальних об’єктів тощо.

Основним методом навчання проектно-технологічної діяльності на технологічному етапі виступає метод вправ, за допомогою якого відпрацьовуються дії і прийоми виконання окремих операцій. Тут використовується також і метод інформаційної підтримки шляхом демонстрації автоматизованих схем, креслень, технологічних операцій, прогресивних технологій.

Як уже зазначалось, на заключному етапі проектно-технологічної діяльності відбувається коректування об’єкта, його контроль і випробування, підготовка до захисту і сам захист. Тут використовуються методи інформаційної підтримки, демонстрації, проведення конкурсів творчих проектів.

Співробітництво вчителя та учнів в умовах здійснення проектно-технологічного підходу допомагає сформувати у школярів необхідні вміння і навички в тому або іншому виді діяльності, необхідну активну практику для кожного учня групи. Проектне навчання дозволяє розв’язати навчальне завдання, перетворюючи групові й індивідуальні консультації у дискусійний, дослідницький клуб, в якому розв’язуються складні і доступні для учнів проблеми.

В основі проекту лежить проблема. Для її розв’язання учням потрібне володіння достатнім обсягом різноманітних предметних знань. Вони також повинні мати певні інтелектуальні (робота з інформацією, її аналіз, узагальнення і висновки), творчі (вироблення ідеї, варіантів розв’язання проблеми, прогноз результату запропонованого розв’язання), комунікативні (ведення дискусії, вміння слухати й чути співбесідника, відстоювати свою точку зору, висловлювати власну думку) вміння.

Під час виконання проектів учні приходять до висновку, що кожен виріб, послугу можна виконати різними шляхами – варіантів вирішення кожного завдання є безліч. Тому учням потрібно кілька разів намалювати, прочитати і, лише переконавшись у тому, що певний варіант найбільш технологічний, економічний, екологічний, відповідає вимогам дизайну, найбільш задовольняє вимоги школи, сім’ї або ринку, приступити до його виготовлення.

Конкретизуємо більш детально зміст спільної роботи вчителя і учнів на уроках трудового навчання у процесі коректно-технологічної діяльності на всіх етапах її виконання. Ця діяльність має відповідати правильній та логічній послідовності організації роботи учня і вчителя за попередньо визначеним і обґрунтованим планом.

У процесі проектно-технологічної діяльності важливо, щоб учні усвідомили, що на всіх її етапах має бути не репродуктивне – строго послідовне дотримання стадій та елементів етапів взагалі, а оволодіння ними алгоритмом організації, формування в них елементів технологічної культури, розвиток здатності до генерації ідей, їхнього аналізу, самостійного ухвалення рішення, формулювання власної думки, позиції, взаємодії і діалогу в процесі розв’язування спільних задач, розробці і виготовленні проектів.

4. Критерії оцінювання творчих проектів.

За умов особистісно-орієнтованого навчання актуальною залишається проблема оцінювання навчальних учнівських проектів.

№ з/п	Критерії
1	Функціональність: раціональність розмірів; забезпечення вимог гігієни; забезпечення зручності в користуванні.
2	Комбінованість та технологічність: кількість операцій, використаних при виготовленні об′єкта; діяльність та доступність використання матеріалів, технік, технологій виконання згідно структури виробу (монолітна, каркасна, оболонкова).
3	Естетичність: форма об′єкта , її характеристика та доцільність; доцільність поєднання форми з декором;корисність нововведень; оздоблення виробу; якість виконання декору.
4	Конструктивність: раціональне використання матеріалу; простота вирішення конструкції; надійність конструкції; експлуатаційна надійність.
5	Ергономічність: кількість часу, затраченого на виготовлення об′єкта; доцільність та кількість затраченого матеріалу на виготовлення об′єкта; відповідність виробу до зазначених функцій об′єкта.

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів повинні мати комплексний характер. Оцінюючи результати проектної діяльності також слід звернути увагу і на такі критерії оцінювання:

1. Завершеність

Чи містить кожен розділ зібраних матеріалів достатню кількість інформації, що необхідна для вирішення проблеми?

Чи не включено зайві матеріали?

2. Зрозумілість

Чи розміщено матеріали логічно?

Чи написані вони зрозумілою мовою, без граматичних і орфографічних помилок?

Чи забезпечує форма представлення найважливіших матеріалів і аргументів розуміння їхнього змісту?

3. Інформативність

Чи є інформація достовірною та перевіреною?

Чи охоплює інформація головні факти й найважливіші поняття?

Чи важлива зібрана інформація для розуміння проблеми?

4. Доказовість

Чи використовували учні надійні, вірогідні тарізноманітні джерела інформації?

Чи завжди вони довіряли джерелам інформації?

Чи наводяться приклади та продумані аргументи на підтвердження певної позиції?

Чи використовувалися джерела інформації?

5. Наочність

Чи відображають наочні матеріали специфіку теми?

Чи інформативні вони?

Чи є в кожного матеріалу назва або підпис?

Чим зацікавили представлені наочні матеріали інших учнів?

Чи пов'язані логічно матеріали папки документів із демонстраційним стендом?

Чи допомагають наочні матеріали зрозуміти зміст конкретного розділу?

6. Естетика оформлення результату.

7. Активність кожного учня відповідно до його можливостей.

8. Колективний характер прийнятих рішень (при виконанні колективних проектів).

9. Характер спілкування та взаємодопомоги.

10. Вміння презентувати проект.

Після закінчення проекту доцільно організувати обговорення, під час якого учні матимуть змогу оцінити як індивідуальну проектну діяльність учнів так особистий внесок кожного в загальну справу за умови виконання колективних проектів.

ВИСНОВОК

Отже, розглянувши теоретичні засади проектно-технологічної діяльності та особливості організації її на уроках трудового навчання можна зробити висновок про важливість її впровадження для розвитку творчих здібностей учнів. Оскільки трудове навчання тісно пов’язане з життям, з вивченням основ наук у школі і виробництвом, з потребами вдосконалення різних виробів та техніки у різних галузях, то саме використання методу творчих проектів створює найкращі умови для розвитку творчої активності школярів.

За рахунок вільного вибору школярами тем творчих проектів, проектно-технологічний підхід дає можливість реалізувати варіативність у змісті трудової підготовки, і таким чином уникнути жорсткої регламентації наповнення змісту навчально-трудової діяльності учнів; звільнити від формалізму та вимушеного виконання нецікавих для учнів завдань. Проектно-технологічна діяльність дозволяє розкрити і розвивати здібності учнів та підвищити інтерес дітей до навчання. Учні із зацікавленням поповнюють банк проектів. Успішність та ефективність проектування забезпечується за умови правильної та послідовної, організаційно-спланованої роботи вчителя та учня, в основі якої лежить логічна послідовність дотримання етапів виконання проектів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

Г.М. Гаврилюк, Т.В. Стрижова «Робочий зошит «Творчий проект. 7-8 класи» - Х., ВГ «Основа», 2011
Дидактика технологического образования: Книга для учителя. Ч. 2. / Под ред. П.Р. Атутова. – М.: ИОСО РАО, 1998. – 176 с.
Дідух В.О. Метод проектів в історії педагогіки / В.О. Дідух // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка ; вип. 53. – Чернігів: ЧДПУ, 2008. – С. 178 – 181.
Загальна психологія. /За заг. ред. академіка С.Д. Максименка. Підручник. -2-ге вид., переробл. і доп. – Вінниця: Нова Книга, 2004. - 704 с.
Коберник О. Проектно-технологічна система трудового навчання // Трудова підготовка в закладах освіти. — 2003. — № 2. — С. 17
Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Під ред. Л.М. Проколієнко; Упор. В.В. Андрієвська, Г.О. Балл, О.Т. Губко, О.В. Проскура. – К.: Рад. шк., 1989. – 608 с.
Матяш Н. В. Психология проектной деятельности в условиях технологического образования / под ред. В. В. Рубцова. — Мозырь: РИФ «Белый ветер», 2000. — 286 с.
Методика трудового навчання: проектно-технологічний підхід: Навчальний посібник / Бербец В.В.; Дубова Н.В.; Коберник О.М.; Кравченко Т.В. та ін. / За заг. ред. О.М. Коберника, В.К. Сидоренка. – Умань: КопіЦентр, 2007. - 204 с.
Психологія навчання. /За заг. ред. доктора психологічних наук Б.Ф. Баєва. – К.: Радянська школа. – 1972. – 136 с.
Терещук Б.М. Трудове навчання (для хлопчиків) 5 клас : навчально-методичний посібник / Б.М.Терещук, В.І. Туташинський. – Х. : Веста : Вид-во «Ранок», 2008. – 216с.
Трудове навчання в школі: проектно-технологічна діяльність. 5-12 класи / [Коберник О.М., Бербец В.В., Дубова Н.В. та ін.]; за ред. О.М. Коберника. – Х. : Вид. група «Основа», 2010. – 256 с.
Трудове навчання. 5-9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (затверджена Наказом Міністерства освіти і науки України від 07.06.2017 № 804)
Тхоржевський Д.О. Методика трудового та професійного навчання. Методика технічної праці у 5-9 класах. Ч.3. / Д.О.Тхоржевський. – К. : РННЦ «ДІНІТ», 2001. – 219с.

скачати