План
План
Студентське самоврядування як форма реалізації суб’єктивного права студентів
Проблеми функціонування студентського самоврядування в контексті Болонського процесу в Україні
Використана література
Студентське самоврядування як форма реалізації суб’єктивного права студентів
Студентство як складова частина молоді становить собою специфічну соціальну групу, що характеризує особливий спосіб життя, умови навчальної праці і побуту. Значна більшість студентів живе у великих містах або поблизу них, багато з них мешкають у гуртожитках, завдяки чому виникає єдність студентського побуту, формуються спільні інтереси, студентські традиції, світогляд тощо, цілком певні спеціальні якості та своєрідна роль в історичному розвитку суспільних відносин. [5]
Студентське самоврядування – це добровільне об'єднання студентів, яке самостійно та під свою відповідальність вирішує питання, які стосуються інтересів студентства. [5]
Самоврядування – самостійна громадська діяльність студентів з реалізації функцій управління вищим навчальним закладом, що визначається ректоратом, деканатами і здійснюється молоддю, дозволяє залучати енергію її на вдосконалення навчального процесу і разом з тим уникати суб'єктивізму при прийнятті рішень.[5]
Відповідно до закону України „Про вищу освіту” у вищих навчальних закладах створюються органи студентського самоврядування, які сприяють гармонійному розвитку особистості студента, формуванню у нього навичок майбутнього організатора, керівника. [5]
Самоврядування у вищому навчальному закладі – це самостійна громадська діяльність студентів із реалізації функцій управління вищим навчальним закладам, яка визначається ректоратом (адміністрацією), деканатами (відділеннями) і здійснюється студентами відповідно до мети і завдання, що стоять перед студентськими колективами.[3]
Основними завданнями органів студентського самоврядування є:
забезпечення і захист прав та інтересів студентів, зокрема, стосовно організації навчального процесу;
забезпечення виконання студентами своїх обов'язків;
сприяння навчальній, науковій та творчій діяльності студентів;
сприяння створенню відповідних умов для проживання та відпочинку студентів;
сприяння діяльності студентських гуртків, товариств, об'єднань, клубів за інтересами;
організація співробітництва зі студентами інших вищих навчальних закладів і молодіжними організаціями;
сприяння працевлаштуванню випускників;
участь у вирішенні питань міжнародного обміну студентами. [3]
Студентське самоврядування у вищих навчальних закладах Франції, Великої Британії та Північної Ірландії, в основному, зорієнтоване на:
- захист інтересів студентів на всіх рівнях вищої освіти;
- реалізацію студентських ініціатив в навчально-виховному процесі, а також в науковій, професійній, культурній та інших соціальних сферах діяльності;
- підвищення ефективності взаємодії між студентами та університетською адміністрацією;
- забезпечення студентських прав і свобод у відповідності до громадянських норм, що діють у суспільстві;
- співпрацю з державними та місцевими органами влади;
- організацію побуту, різноманітних форм дозвілля, подорожей, працевлаштував-ня студентів;
- створення нового інформаційного простору для студентів університету та їх зв'язок із світовими інформаційними джерелами [2, С. 244-252].
Основними завданнями студентського самоврядування в Україні у зв’язку з приєднанням до Болонського процесу повинні бути:
1. Сприяння забезпеченню рівних умов доступу громадян до вищої освіти.
Забезпечення і захист прав та інтересів членів академічної громади, зокрема стосовно організації навчального процесу.
Сприяння навчальній, науковій, громадській і творчій діяльності членів академічної громади, їхнім заняттям фізкультурою та аматорським спортом.
Сприяння покращанню умов проживання і відпочинку членів академічної громади.
Сприяння діяльності гуртків, товариств, клубів за інтересами, громадських організацій та інших добровільних об’єднань членів академічної громади відповідного вищого навчального закладу.
Організація співпраці з органами студентського самоврядування інших вищих навчальних закладів.
Сприяння міжнародній мобільності членів академічної громади.
Сприяння працевлаштуванню випускників.[1, C.383]
Iнтеграція України у Європейське співтовариство та перехід до ринкової економіки, безумовно, глибоко зачіпають всі складові освітньої галузі, вимагають її демократизації у принципах Болонського процесу студентство розглядається як партнер.
B нових умовах переходу до постіндустріального розвитку України, формування інформаційного суспільства молодіжна політика української держави і, в першу чергу, забезпечення молоді права на освіту посідає пріоритетне місце.
Cтудентське самоврядування є важливим фактором розвитку і модернізації суспільства, виявлення потенційних лідерів, вироблення у них навичок управлінської та організаторської роботи з колективом, формування майбутньої еліти нації.
Студентське самоврядування сприяє задоволенню молодіжних потреб, реалізації студентських інтересів, є середовищем спілкування і взаємодії молоді. Необхідно враховувати, що в студентському “суспільстві” діють крім загальноприйнятих законів, норм поведінки специфічні норми і правила, права і свободи, обов'язки і відповідальність.
Студентські організації є посередником між адміністрацією вищих навчальних закладів та студентськими колективами. Проте важливо враховувати, що студенти виявляють найбільшу довіру органам студентського самоврядування. Неформальна ініціатива студентства має значний вплив на молодь, сприяє розвитку здібностей, вирішенню різноманітних проблем з навчання, проведення дозвілля тощо.
Лише активна участь вищих навчальних закладів та студентів у Болонському процесі може забезпечити його довготерміновий успіх. У Болонському процесі конструктивна роль відводиться студентським спілкам, наголошується, що студентство є повноправним партнером в управлінні вищою освітою. Приєднання України до Болонського процесу значно розширює демократичні засади освітнього процесу, мобільність студентів та неформальну їх освіту, відкриває можливості брати участь у виконанні широкомаштабних навчальних програм.[6]
Спільною характерною рисою студентського самоврядування стало уповільнення розвитку або лише його імітація. Дуже часто, говорячи про студентське самоврядування в Україні, згадують про "ляльковість" його органів, наводять той сумний факт, що більшість студентських парламентів та рад на сьогоднішній день є своєрідними придатками до адміністрації вищих навчальних закладів. До того ж нерідко ініціатива щодо створення органів студентського самоврядування виходить не "знизу", що є свідченням демократичності та свободи цього процесу, а "згори". [7]
Дані опитування Центру соціально-політичних досліджень "Європейський вимір": на запитання "Як Ви оцінюєте діяльність студентського самоврядування у Вашому навчальному закладі?" 37% "бюджетників" та 42% "контрактників" відзначили, що органи студентського самоврядування на вирішення будь-яких актуальних питань студентського життя не впливають або що їм нічого не відомо про роботу таких органів у їхньому навчальному закладі; ще відповідно 33 і 22% відповіли, що через органи студентського самоврядування вирішуються тільки деякі актуальні питання студентського життя. Лише кожний сьомий респондент зазначив, що органи студентського самоврядування ефективно впливають на вирішення багатьох актуальних питань студентського життя.
Пасивність студентства породжена "інформаційною порожнечею" щодо органів студентського самоврядування. Брак поінформованості пов’язаний з низьким рівнем довіри та низьким авторитетом лідерів органів студентського самоврядування.
Звичною справою органів студентського самоврядування є використання ними посад не за призначенням (для захисту прав студентства), а як "плацдарму" для власної управлінської кар'єри.
Отже, нині органи студентського самоврядування в Україні – це переважно лише декларація, “віртуальна фікція”, показовий атрибут “європейськості” ВНЗ у старанності у виконанні вказівок Міністерства освіти керівниками цих закладів. Представники влади, форсуючи “входження в Болонський процес”, не приховували свого бажання бачити в кожному ВНЗ студентське самоврядування, яким би воно не було – паперово-декларативним чи реальним.[4]
Проблеми функціонування студентського самоврядування в контексті Болонського процесу в Україні
Якісна вища освіта є запорукою розвитку та ефективної праці громадян, а відповідно і процвітання держави. На тлі процесів сьогодення актуальною залишається гармонізація вітчизняної системи освіти з європейською шляхом участі у Болонському процесі. Україна прагне стати повноправним учасником Болонського процесу. Тому організація і зміст освіти у вищих навчальних закладах повинні відповідати світовим вимогам, однією з яких є функціонування сильного студентського самоврядування як "конструктивного партнера у створенні Європейського простору вищої освіти"[2]. Все це обумовлює актуальність проблеми, що досліджується у даній статті.
Відмітимо, що однією з найважливіших сфер розвитку євроінтеграції є сфера вищої освіти, де вона набула форму Болонського процесу.
Болонський процес - це процес європейських реформ, що спрямований на створення спільної Зони європейської вищої освіти до 2010 року. На сьогодні 46 європейських країн, включно з Україною, є його учасниками.
Мета створення єдиного європейського простору вищої освіти - підвищення якості та конкурентноздатності європейської освіти на основі збереження національних освітянських надбань та їх взаємозбагачення шляхом подальшої інтенсифікації студентської та викладацької мобільності, розвитку загальноєвропейської системи забезпечення якості та поглиблення міжнародної кооперації.
Як зазначає Рашкевич Ю., Болонський процес має дві основні цілі - забезпечення зрозумілості освітянських кваліфікацій та підвищення якості. Все інше - інструментарій для досягнення цілей[3].
Відмітимо, що у 2009 році в Україні були втілені в життя Болонські реформи: наказом Міністра Міністерства освіти і науки України впровадженоECTS, поставлене завдання до кінця 2009 та початку 2010 рр. запровадити Додаток до диплому європейського зразка, збільшена автономія університетів щодо створення навчальних програм та забезпечення студентам в розумних межах індивідуального вибору навчальних дисциплін, вживаються конкретні заходи для підвищення мобільності, розпочата дискусія на тему створення Національної рамки кваліфікацій. А також студентський Національний круглий стіл - в цьому ж контексті. Адже підвищення ролі студентства на всіх етапах освітянського процесу є новим й дієвим інструментом реалізації завдань Болонського процесу. Саме тому 19 січня 2010 року Президент України В. Ющенко підписав ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» щодо питань студентського самоврядування».
«Це найбільша і найфундаментальніша перемога Українського студентства в боротьбі за свої права, за останні 10 років, оскільки завдяки цьому закону студенти стають повноправними партнерами освітнього процесу, отримують на законодавчому рівні права що забезпечують фінансову автономність діяльності студентських організацій, участі у переведенні студентів на бюджетну форму навчання та поселення в гуртожиток що перешкодить проявам корупції в даних питаннях.» - Заявив Олександр Смирнов, Голова Секретаріату національного союзу студентів Української асоціації студентського самоврядування.
Цей закон покликаний покращити правове регулювання питань студентського самоврядування. Він окреслює вичерпний ряд прав, обов’язків, функцій, що надаються студентському самоврядуванню. Зазначимо, що в Україні спробою вивести діяльність студентських організацій на вищий рівень стало створення 2005 року Всеукраїнської студентської ради — координаційного органу при Міністерстві освіти і науки.
Стаття 38 ЗУ «Про вищу освіту» зі зазначеними раніше змінами вказує на те, що у вищих навчальних закладах та їх структурних підрозділах
діє студентське самоврядування, яке є невід'ємною частиною
громадського самоврядування відповідних навчальних закладів[1].
На наш погляд, у цьому законі не досить чітко виписане, що ж таке «студентське самоврядування», тобто не має конкретного терміну. Також не має чіткого пояснення, якого ж юридичного статусу набуває цей орган, але пункт 3 цієї статті говорить, що органи студентського самоврядування розпоряджаються коштами та іншим майном, що знаходяться на їхньому балансі та банківських рахунках. В той же час, що таке «органи студентського самоврядування» та конкретно, хто до них відноситься, із даного закону не випливає. Пункт 5 говорить, що вищим органом студентського самоврядування є загальні збори (конференція) осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі. Вони обирають виконавчі органи студентського самоврядування та заслуховують їх звіти; визначають структуру, повноваження та порядок обрання виконавчих органів студентського самоврядування. Що ж таке «виконавчі органи студентського самоврядування» залишається не розкритим. Чи можна їх прирівнювати до органів, що зазначені у статті 3 також залишається не зрозумілим.
Все це є дуже суттєвими моментами, які потребують нагальних рішень. Законодавство не повинно мати таких різночитань, бо регулює найважливіші сфери функціонування громадянського суспільства, особливо якщо це має пряме відношення до сфер розвитку євроінтеграції, у даному випадку – це сфера вищої освіти.
Зазначимо також, що згідно до статті 38 пункту 6 фінансовою основою студентського самоврядування є кошти, визначені Вченою радою вищого навчального закладу в розмірі не менше 0,5 відсотка від коштів спеціального фонду відповідного вищого навчального закладу. З цього випливає, що певні суми грошових коштів з фонду вищого навчального закладу мають використовуватися на виконання функцій та обов’язків органами студентського самоврядування, що говорить нам стаття 3. Залишається не розглянутою система контролю за раціональністю, ефективністю та доцільністю використання цих коштів. Мають бути чітко виписані у законі об’єкти, суб’єкти та безпосередньо процес здійснення контролю за використанням вказаних раніше фінансових ресурсів, а також за майном, яке закріплюється за студентським самоврядуванням, тобто за його органами.
Таким чином, можна зробити висновок, що реформування вищої освіти відповідно до Болонської угоди має значні, але на сьогодні ще не достатні результати. Нагальне коригування діючої законодавчої бази, прийняття нових законів та реальне втілення їх у життя мають допомогти Україні впродовж 2010 року виконати поставлені цілі та досягти головної мети – євроінтеграції. За Болонськими стандартами, студенти повинні бути «конструктивними, активними і рівними партнерами». Одним із принципів Болонського процесу є участь студентів у вирішенні питань організації та змісту вищої освіти, врахування думки студентства на різних рівнях – вищого навчального закладу, міста чи держави, ефективне функціонування органів студентського самоврядування, зміна відношення до студента від «об’єкта навчального процесу» до партнера. Більше того, без цього не є можливим впровадження інших змін у вищій освіті, адже без участі студентів та громадськості в їх розробці та оцінці, вони будуть односторонніми та не сприйматимуться тими, для кого впроваджуватимуться.
Використана література
Закон України «Про вищу освіту» Із змінами, внесеними згідно із Законами N1024-VI (1024-17) від 19.02.2009, ВВР, 2009, N27, ст.352 N1798-VI (1798-17) від 19.01.2010 // Режим доступу http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/
Яцків Т. Студентське самоврядування в Україні як показовий атрибут Болонського процесу. Студенти залишилися непочутими парламентарями //Режим доступу http://www.osvita.org.ua/articles/34.html
Рашкевич Ю. Болонський процес в Україні: суб’єктивний погляд експерта//Режим доступу http://www.osvita.org.ua/articles/453.html
Вища освіта України і Болонський процес. Навч. посіб. // За ред. Кременя В.Г. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. - 383 с.
Делінгевич Л.В. Самоврядування – самодисципліна колективу // Проблема освіти. – К., 2004. – Вип. 39. – С. 244-252.
Комітет підтримки студентського самоврядування // Положення про студентське самоврядування у вищих навчальних закладах http://www.kpss.lviv.ua/info/2_5.htm
Український досвід студентського самоврядування: тенденції, проблеми // http://www.osvita.org.ua/student/samovr/article/03/