Комп’ютеру необхідна пам’ять, щоб зберігати результати обчислень і власне програми, які ініціюють ці обчислення. Пам’ять для цих двох задач сильно відрізняється, і саме ці відмінності ми розглянемо у презентації. Класифікація пам’яті
За типом живлення
Енергозалежна
- оперативна пам’ять
- кеш-пам’ять Пам'ять, яка потребує постійне живлення для підтримання можливості зберігати інформацію, на відміну від енергонезалежної пам'яті. Використовується там, де потрібна висока швидкодія.
- ПЗП (постійний запам'ятовувальний пристрій)
- флеш-пам’ять
- жорсткі диски і т.п. Пам'ять, яка може зберігати інформацію при відсутності живлення. Використовується як вторинна пам’ять, або для довгострокового постійного зберігання.
Внутрішня
- оперативна пам’ять (RAM, Random Access Memory)
- постійний запам'ятовувальний пристрій (ROM, Read Only Memory)
- кеш-пам’ять
- магнітні накопичувачі
- оптичні накопичувачі
- магнітооптичні накопичувачі
Оперативна пам’ять (RAM)
– швидкодійна комп'ютерна пам'ять, призначена для запису, зберігання та читання інформації у процесі її обробки.
Оперативна пам’ять дозволяє зчитувати або записувати елементи даних майже за однаковий проміжок часу, незалежно від фізичного розташування даних у пам'яті, на відміну від інших носіїв даних із прямим доступом (таких як жорсткі диски, компакт-диски), де час, необхідний для читання та запису елементів даних значно змінюється залежно від їх фізичного розташування на носії через механічні обмеження. ПЗП (ROM)
— пам'ять, з якої може проводитись тільки зчитування даних.
Прикладом ПЗП є мікросхема ROM, яка використовується для керування роботою апаратної частини комп'ютера. Ця мікросхема містить BIOS. Комп'ютер звертається до BIOS одразу ж після подачі живлення на центральний процесор, ще до завантаження операційної системи. Мікросхема ПЗП здатна тривалий час зберігати інформацію, навіть при вимкненому комп'ютері. Мікропрограми, які знаходяться в ПЗП, «зашиті» у ньому — вони записуються туди на етапі виготовлення мікросхеми. Кеш-пам’ять
– особлива швидкісна пам'ять або частина оперативної пам'яті, де зберігаються копії часто використовуваних даних.
Операції обміну даними між процесором і кешем виконуються швидше, ніж звернення процесора безпосередньо до основної пам'яті, тим самим прискорюється робота процесора з пам'яттю.
Отже, внутрішня пам’ять необхідна для первісного функціонування ЕОМ. Внутрішня пам’ять - це і надійне зберігання BIOS, і швидка оперативна пам’ять для використання безпосередньо під час роботи комп’ютера, і кеш-пам’ять. Зовнішня пам’ять
Місце для зберігання всього програмного забезпечення комп'ютера
Зовнішня пам’ять відрізняється від внутрішньої ще й тим, що процесор не має прямого доступу до неї.
У сучасних комп’ютерах як додаткове сховище зазвичай використовуються жорсткі диски (HDD) або твердотільні накопичувачі (SSD).Час доступу до байта для HDD або SSD зазвичай вимірюється в мілісекундах, тоді як час доступу до байта для основного сховища вимірюється в наносекундах. Таким чином, зовнішнє сховище значно повільніше внутрішнього. Оптичні запам’ятовуючі пристрої, такі як CD і DVD, мають ще довший час доступу. Інші приклади зовнішньої пам’яті включають флеш-накопичувач, дискети, магнітну стрічку, тощо. Отже, зовнішня пам’ять ідеально підходить для довгострокового зберігання даних. Вона є більш доступною за внутрішню через те, що має меншу швидкодію.