Ім'я файлу: Структура етнопедагогіки.docx
Розширення: docx
Розмір: 16кб.
Дата: 15.04.2020

Структура етнопедагогіки

Народне дитинознавство:

У народній етнопедагогіці виділено такий важливий її компонент, як дитиноз­навство. Воно концентрує в собі усталені погляди народу на дітей, емпіричні знання про умови й рушійні сили онтогенезу людських якостей на стадії дитинства, про закономірності перебігу фізіологічних, сенсорних, емоційних, вольових та пізнавальних процесів у дитячому віці від народження й до фізіологічного дозрівання та включення в доросле життя.

Коротко можна сказати, що народне дитинознавство - це сума психолого-педагогічних знань про дітей, набутих у процесі навчально-виховної практики народу. Дитинознавство зосереджує в собі і погляди народу на фор­мування та розвиток особистості дитини. Воно виступає як органічний компонент духовної культури нашого народу, українсь­кої родинної етнопедагогіки. Наш народ мав глибокі знання внутрішньої природи дитини й виняткове вміння здійснювати підхід до неї на основі врахування вікових особливостей, статі, індивідуальних рис характеру. У процесі багатовікової практики, контактів з дитиною і спостережень за нею наш народ нагромадив величезну кількість цінних знань про дітей

Народна дидактика

Народна педагогіка поставила поряд два гіганти людського розу­му — пізнання і навчання.Усе здобуте народом в результаті пізнання, шляхом навчан­ня передавалося підростаючому поколінню.

Народна дидактика - це складова народної педагогіки, здо­бутки народу в галузі освіти і навчання, його погляди на знання і їх роль у житті людини, джерела, шляхи набуття знань (природа, життя, книга, школа, суспільство, спілкування, навколишнє середовище), принципи, методи, прийоми народного навчання, його засоби; на зміст народного навчання, умови трансформування різноманітних знань у якості особистості.

Народна дидактика, даючи життєві орієнтації в навчанні дітей, його організації, формах, шляхах реалізації, не залишає поза увагою виховних дій. У полі її зору завжди були: формування світогляду та світоглядної позиції особистості, формування загальної культури людини, її ідейності, життєвих орієнтацій та ідеалів, виховання бережного, розумного ставлення до навколи­шнього світу, підготовка підростаючого покоління до життя та праці, до виконання різноманітних життєвих суспільних та громадських функцій.

Мета народної дидактики:

1)дати розумову освіту людині, яка є важелем піднесення загальної культури, засобом формування світогляду, забезпечення загального розвитку молоді, підготовки її до життя і праці;

2)формувати справжню людину, освічену, культурну, духовно багату, доброзичливу, працьовиту, підготовлену до певного виду трудової діяльності. Народна дидактика прагне навчити кожного жити і працювати.

Зміст освіти в народній дидактиці:

1. Засвоєння знань про живу і неживу природу, суспільство, виробництво і саму людину.

2. Засвоєння рідної мови, через яку дитина входить у сферу людського спілкування, пізнає навколишній світ та інші мови («Скільки ти знаєш мов, стільки разів ти людина»).

3. Вивчення фольклору - активного поширювача знань.

4. Засвоєння знань, пов'язаних з різними видами праці: домоведення, кулінарія, медицина, гігієна, зоологія, ботаніка, метеорологія, рукоділля, будівельна справа, ремесла і промисли, праця майстрів-умільців.

5. Засвоєння знань, пов'язаних з найвизначнішими подіями в історії народу, героями, іменами борців за світлу долю людей.

6.Засвоєння знань, пов'язаних з окремими моментами суспільствознавства (держустрій, законодавство, суспільні процеси, національна самобутність народу).

7. Засвоєння географічних знань (сторона, частина світу, назви населених пунктів, річок, гір, океанів, походження назв міст і сіл).

8. Засвоєння фізико-математичних знань.

9. Часткою змісту дидактики було прилучення дітей до фізкультури та народного мистецтва.

Народна дидактика своїм змістом спрямована на те, щоб дати кожному індивіду систему знань, умінь та навичок, які охоплювали б основні види діяльності людини - навчальну, виробничо-трудову, сімейно-побутову, суспільно-громадську. Зміст освіти в народній дидактиці обумовлений життєвими потребами трудової діяльності людини. При цьому велика увага звертається на тре­нування розуму, вироблення творчих нахилів, розвиток природних здібностей, розв'язання виховних завдань у процесі навчання.

Народна педагогічна деонтологія:

Деонтологія (від грецького „деонтос” - обов’язок і "логос" – вчення) – це: етична наука, яка вивчає проблеми обов’язку людини, б) вчення про моральні, професійні та юридичні обов’язки та правила поведінки спеціалістів по відношенню до людини, яка знаходиться у сфері виробничих і соціальних стосунків цих спеціа­лістів. Поняття „деонтологія” застосовується до будь-якої сфери професійної діяльності людини: медичної, юридичної, інженерної, управлінської і, звичайно до педагогічної.

Деонтологія науково обґрунтовує необхідність свідомого підпорядкування особистих інтересів потребам суспільства в гармонійному поєднанні особистого і су спільного, визначає форми професійної моралі, виконання громадянського обов’язку в конкретній галузі суспільних: життя і діяльності.

Педагогічна деонтологія-наука про професійну поведінку педагогічного працівника, про його обов’язок. Змістом педагогічної деонтології система моральне етичних норм і принципів, необхідних педагогові для виконання своїх професій­них обов’язків.

Ключовими етичними категоріями педагогічної деонтології є: обов’язок, відповідальність, справедливість, честь і гідність, гуманність, демократичність,повага, співчуття.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДЕОНТОЛОГІЇ

- гуманне ставлення до дітей,

- піклування про їхнє здоров’я,

- надання педагогічних послуг дітям незалежно від расової, політичної та регіональної приналежності,

- повага до честі і гідності людини /дитини,

- охорона дитячих таємниць, проблем,

- демократичний стиль спілкування з дітьми,

- діалектичний взаємозв'язок поваги та вимогливості до дитини,

- педагогічний оптимізм тощо.

Педагогічна деонтологія вчить ставитися до учня чи колеги не як до об’єкт, своїх спостережень. І педагогічних дій, а як до особистості зі своїм духовним світом, своїми бажаннями, сподіваннями, надіями, острахами. Ігнорування або пряме порушення деонтологічних принципів не тільки знижує ефективність педагогічних зусиль, а й може завдати невиправданої шкоди психічному, моральному або фізичному здоров’ю дитини. Принцип "не зашкодь" в педагогіці має не менш глибокий сенс, ніж у медицині. «Слово, дія педагога виконують не лише освітню, виховну, інформаційну, а й фізіологічну функції. Саме тому педагог повинен навчатися володіти педагогічною технікою, не завдаючи шкоди здоров’ю дитини.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас