Ім'я файлу: СТИЛІСТИЧНІ МОЖЛИВОСТІ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ.doc
Розширення: doc
Розмір: 54кб.
Дата: 27.04.2020

СТИЛІСТИЧНІ МОЖЛИВОСТІ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ. СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ СЛОВОТВОРУ. СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЧАСТИН МОВИ
Вправа 1. Випишіть усі словосполучення, які є фразеологізмами. Поясніть їхнє значення. З будь-якими трьома складіть речення, підкресліть підмет і присудок.

Топтати ряст, київські каштани, чорний хліб, сонячне проміння, висипати насіння, сушити голову, на ясні зорі, на тихі води, в’язи скрутити, каламутити воду, материнська порада, китайська грамота, китайська мова, альфа і омега, показати поріг, старий лис, юдині срібняки, прокрустове ложе, розкрити книжку, розкрити карти.
Вправа 2. До поданих висловів доберіть фразеологізми-синоніми та фразеологізми-антоніми. Запишіть їх.

Кури не клюють; крапля в морі; гнути шию; скакати на задніх лапах; валятися в ногах; хоч з лиця воду пий; зі шкури пхатися; хоч голки збирай; конем не доженеш; тримати язик за зубами; пхати палиці в колеса; одним миром мазані.

Стилістичні можливості словотвору виявляються в зіставленні слів одного кореня й одного значення, але різного словотвірного оформлення, тобто в синонімії словотвірних афіксів, які увиразнюють слово, надають йому відповідної експресії. Наприклад, рідковживані (непродуктивні) іменникові префікси пра-, па-, уз-, су- підкреслюють піднесеність сказаного – поряд зі стилістично нейтральними значеннями (суглинок, прадід) додають словам урочистого відтінку: прамова, праоснова, пагін, паросток, паморозь, узголів’я, узбіччя, узвишшя, сутінок, суголосся, супокій, сум’яття. Префікси іншомовного походження анти-, архі-, екстра-, псевдо-, ультра-, екс- надають словам книжного відтінку: антинародний, псевдопатріот, архіважливий, екстравагантний, ультраправий, екс-президент. Префікс пре- виражає збільшену міру ознаки: пречудовий, пресильний, преважливий, а воз- надає слову піднесеності й урочистості: возрадуйся, возвеличити. Особливої виразності набувають слова з декількома префіксами: знебарвити, поназбирувати, попоходив, порозходилися.

Один з найвиразніших засобів стилістики – суфікс. Суфікси книжного забарвлення -нн(я), -тт(я), -ізм утворюють абстрактні поняття, збірні, віддієслівні іменники: бажання, каяття, заняття, прагнення, стягнення, горіння, напруження, націоналізм. «Професійні» суфікси -ар, -ець, -ач, -ист, -ик, -тель, -ир утворюють назви осіб за родом занять чи професією: байкар, повістяр, митець, бандурист, мислитель, буровик, касир. Особливу виразність мають зменшено-пестливі суфікси -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -усіньк-, -юсіньк, -ик, -ичок, -чк-, -ечк-, -иц- (тоненький, дрібнесенький, манюсінький, стовпчик, ріжечок, теличка) і суфікси зі згрубілим значенням, емоційно-негативним відтінком -иськ-, -їськ-, -ищ-, -їщ- (дівчисько, хлопчисько, побоїще, ручище, ножище). Суфікси здрібнілості в поєднанні зі словами негативного забарвлення надають зневажливих, іронічних, сатиричних, гумористичних відтінків: партійка, воріженьки, рішеннячко.

В офіційно-діловому та науковому стилях мовлення здебільшого уникають використання слів з експресивними суфіксами. Терміни на зразок язичок, мозочок утратили експресивність.

Складні слова виконують різні стилістичні функції: їх використовують як терміни в книжних стилях, вони передають найрізноманітніші емоційно-експресивні відтінки в художньому та публіцистичному мовленні. Емоційного забарвлення можуть також набувати й абревіатури (наприклад, у художньому стилі). Повторення одного й того самого слова (кореня, префікса) підкреслює інтенсивність дії, ознаки: ходжу-ходжу, старий-престарий, лежнем лежати.
Вправа 3. Пригадайте способи творення слів. Розташуйте відповідно до них подані приклади.

• Субтропіки, прегарний, розсміятися, схвалити, прадід.

• Ручка, ручище, ручисько, рученька, ручний.

• Помалу, угорі, увиразнити, спростити, погіршити, одвірок.

• Співрозмовник, безсилля, підґрунтя, межиріччя, узбережжя, міжгір’я.

• Чотиригранний, чотирьохактний, блідо-рожевий, білосніжний, бал-маскарад, хмарочос, ВНЗ, страйкком, Мін’юст.

• Синь, рань, юнь, глиб, шир, захист, хода, хід, наїзд.

• Минуле, сучасне, слідом, близько (другої), обабіч (дороги), набережна.

• Байка, бокс, вал, полотно, поле, титан, піонер (багатозначне слово й омонім).
Вправа 4. Від поданих слів утворіть за допомогою суфіксів якомога більше слів і запишіть їх. Поясніть стилістичні й семантичні відтінки новотворень.

Зима, весна, літо, осінь, дерево, тополя, верба, калина, сад, квітка.
Вправа 5. Прочитайте речення й виконайте завдання.

  1. Не тільки орли-соколи злетілися до нас. Прилетіли й дрібні пташки –

заготкурочка, заготкачечка, райгусак, райкарась, промцибуля, облсметана
(О. Довженко). 2. Усі про них читають, усі про них знають, і всі чекають, хто ж кого перехазяйнує: чи Федір Іванович Дубковецький Макара Онисимовича Посмітного «перефедорить», чи Макар Онисимович Федора Івановича «перемакарить» (Остап Вишня). 3. Що ж, прощай, нещасна селявухо, нездійсненний ідеале мій (І. Немирович). 4. Наш полковник полковникував, поки виполковникувався (Нар. тв.). 5. Наш цебер виполуцебрився на маленькі полуцебренята (Нар. тв.). 6. Ти сніжинкою хотіла бути. Сніг, сніжок, сніжечок, сніженя, Сніженятко, сніженяточко моє (Д. Павличко). 7. А бабуля, бабулиця, бабусенція до дівчиська, дівчиниська так і тулиться — сиротина ж, сиротуля, сиропташечка, бабумамця, бабутатко, бабусонечко (І. Драч). 8. Ой, як та біла білота боліла. О як боліла біла білота (В. Стус). 9. Англія — одна з найтрамвайніших країн Європи (З газети). 10. Терезку дежав’ючить (Л. Дереш).
А. Випишіть колоритні, яскраві слова, неологізми.

Б. Розберіть виписані слова за будовою й визначте спосіб творення.

В. Випишіть скоромовки й навчіться їх читати швидко й чітко артикулюючи.
СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЧАСТИН МОВИ

Стилістичні особливості іменників

Іменники чоловічого роду ІІ відміни мають у давальному відмінку однини закінчення -ові після основи на твердий приголосний та -еві, -єві – після основ на м’який або шиплячий приголосний: Та й не дала тому козакові ні щастя, ні долі (Нар. пісня). У бою Андрієві так любо відчувати другове плече (В. Сосюра).

Є ще й паралельне закінчення давального відмінка -у, -ю, яким варто користуватися тоді, коли поряд стоять у цьому відмінку два іменники чоловічого роду, з яких один уже має закінчення -ові, -еві або -єві: Передай листа товаришеві Бондаренку.

Існування в українській мові трьох родів – чоловічого, жіночого та середнього – є важливим стилістичним засобом. Цей засіб неоднаково виявляється в різних стилях.

Паралельні форми родової належності мають іменники, що позначають осіб жіночої статі за їхньою професією чи характером діяльності (так звані фемінітиви). Тобто жінку, яка має якусь професію або вид занять, можна назвати відповідним іменником чоловічого роду й жіночого: орендар та орендарка, дипломант і дипломантка, касир і касирка. Отже, слова орендар, дипломант, касир мають чоловічий рід, але так можна називати й чоловіків, і жінок. Від іменників чоловічого роду утворюються відповідні назви жінок. Кількість таких назв збільшується: футболіст – футболістка, перекладач –перекладачка, лікар – лікарка, бандурист – бандуристка. У сучасній мові вони є стилістично нейтральними. Їх використовують у художньому, розмовному та публіцистичному стилях.

Запам’ятайте стилістичну норму: форми з -к(а) вживають у художньому, розмовному та публіцистичному стилях. В офіційно-діловому мовленні перевагу надають формам чоловічого роду, навіть якщо в мові є жіночі відповідники. Адже в діловому спілкуванні підкреслюється не стать людини, а її службове й соціальне становище – асистент Ірина Яківна, лікар Марія Іванівна, аспірант Олена Лісова. Таке ж правило діє й у науковому стилі – онколог, кандидат наук О. Славінська.

Винятками є іменники, що позначають професії та заняття, які раніше вважали суто жіночими, тому вони й не мають відповідників чоловічого роду: домогосподарка, кастелянша, манікюрниця, покоївка, рукодільниця.

Але більшість іменників – назв професій та занять – мають лише форму чоловічого роду: хірург, мер, менеджер, дипломат, біолог, фізик, терапевт, генерал. Форми жіночого роду із суфіксом -к(а), утворені від них, мають розмовний відтінок (біологічка, фізичка), а слова із суфіксом -ш(а), -их(а) (агрономша, професорша, сторожиха) мають або просторічний відтінок, або інше значення (дружина агронома, професора). Слова на зразок членкиня, мисткиня, філософиня вживає тільки частина мовців, вони яскраво вирізняються незвичною для загалу формою. Відповідників жіночого роду немає в усіх складних назвах, яких стає дедалі більше: дизайнер-верстальник, старший продавець, топ-менеджер, інженер-технолог.
Уживання присвійних прикметників

Трапляються звороти, де родовий відмінок означає належність якоїсь речі комусь або чомусь: щоденник дочки, мундир офіцера, плече друга. Однак в українській класиці й народному мовленні частіше вживають конструкції з присвійним прикметником: Отцева й материна молитва зо дна моря верне
(М. Номис). Подай-но йому Петрову свитку (С. Васильченко). У бою Андрієві так любо відчувати другове плече (В. Сосюра).


Природніше звучить Тарасова гора, ніж гора Тараса; пташині гнізда, ніж гнізда птахів.

Але в діловому листуванні, що потребує точного означення, іменник-прізвище ставлять у родовому відмінку: майно Федченка, справа Камінчука. Цей відмінок зберігаємо й тоді, коли є декілька однорідних членів речення: Твори Шевченка, Франка, Лесі Українки становлять золотий фонд нашої літератури (З газети). А також коли до прізвища додають ім’я або епітет (новели незабутнього Григора Тютюнника) чи присвійний прикметник буде важкий для вимови, наприклад: повісті Квітки-Основ’яненка, а не Квітчині-Основ’яненкові повісті.


Дієслівні форми

Слово жити можна використовувати в усіх стилях, а жить тільки в розмовному й художньому. Це саме стосується форм на зразок: питає – пита, беремо – берем, ходімо – ходім. Ті з них, що довші на один склад, є нейтральними, а коротші використовують у розмовному та художньому мовленні. Інакше з варіантами несіть – несіте (несіть уживають у всіх стилях, тобто воно стилістично нейтральне, а несіте має урочистий відтінок, його вживають у художніх творах).

Щоб наблизити до слухача (або читача) події, у художньому, розмовному й публіцистичному стилях уживають теперішній час замість минулого: Їду я недавно через міст Патона й бачу дивну рекламу.

Близьке майбутнє передають за допомогою форм теперішнього або минулого часу (завтра я їду до бабусі; ви ще поговоріть, а я вже пішла), підкреслюючи впевненість у тому, що дія обов’язково відбудеться. Більш м’яке прохання висловлюють не в наказовому, а в умовному способі (Чи не принесли б ви мені, мамо, мисочку узвару). Наказ передають також за допомогою інфінітива: виконати, повідомити, попередити.
Вправа 6. Перепишіть речення, розкриваючи дужки, і поясніть вибір форми.

1. Його донька вивчилася на (вихователя, виховательку). 2. Інтерв’ю (журналістки, журналіста) Ольги Лихно завжди яскраві й глибокі. 3. (Секретар, секретарка) Малиновська В. К. (оформив, оформила) доручення на отримання заробітної плати. 4. Ірина Андріївна — (заступник, заступниця) (редактора, редакторки) газети. 5. Дуже цікавою була доповідь (професора, професорки) Євгенії Цибульської. 6. (Шеф, шефиня) Валентина Павлівна ніколи не (запізнювалася, запізнювався). 7. Краще запишися до (мого, моєї) стоматолога.

8. Жодна з наших (поетів, поеток, поетес) не може похвалитися таким строгим відчуттям єдності стилю. 9. Ліна Петрівна (був, була) (заступником, заступницею) директора. 10. І взагалі, нашим (літераторкам, літераторам) куди притаманніша консервація, закріплення на певному, раз досягнутому творчому щаблі (О. Забужко)
Вправа 7. Відредагуйте речення.

1. Мені здається, що він думає одне, а каже зовсім друге. 2. Я взяла мої речі й побігла за дівчатами. 3. Усякий учень має пройти тестування. 4. Удар по воротам до своєї мети не долетів. 5. «Реал» розпочинає свою атаку. 6. Захисник сильно б’є своєю ногою. 7. Директору Петру Коваленку сьогодні вручили грамоту. 8. Наша директорша повідомила на педраді про зміни в ЗНО. 9. Усі бажаючі можуть зайняти найбільш зручніші місця.
Вправа 8. Прочитайте уривки з учнівських робіт і виконайте завдання.

1. Пристрій не тільки діє на психіку людини, а й на її зір. 2. Саме я, схиляюся до думки фахівців. 3. Батьки повинні контролювати своїх дітей за психіку та вирішувати, чи буде це корисним для них чи ні. 4. Кожна тваринка потребує любові, інакше воно помре. 5. Покликання – це наприклад коли людина своєї Батьківщини великий фанат. 6. У кожної людини своє покликання, до якої у неї з’являються вади ще з дитячого віку. 7. Своїм покликанням, я вважаю, працю на керівних посадах, бо вміло організовую різноманітні збори, людей та працю. 8. Народившись, на дитині вже написане те, що вона повинна зробити у своєму житті.
А. Відредагуйте й запишіть речення.

Б. У яких реченнях причиною помилок є лише порушення порядку слів?
скачати

© Усі права захищені
написати до нас