Ім'я файлу: Реферат Стихійні лиха Лимонова ДО 11.docx
Розширення: docx
Розмір: 32кб.
Дата: 23.04.2020
скачати
Розширення: docx
Розмір: 32кб.
Дата: 23.04.2020
скачати
| ВІДОКРЕМЛЕНИЙ СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСІТЕТУ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА» Реферат на тему: «Стихійні лиха та їх наслідки» Виконала: Студентка 1 курсу групи ДО -11 Технологічного коледжу НУ «Львівська Політехніка» Лимонова Анастасія м.Львів 2020 |
План:
1. Вступ
2. Загальна характеритиска стихійних лих
3. Види стихійних лих:
3.1 Землетруси
3.2 Повені
3.3 Небезпечні метеорологічні явища
3.4 Пожежі
4. Висновки
5. Список використаних джерел
Вступ
Стихійні дії сил природи, поки що не повною мірою підвладні людині та щорічно завдають державі і населенню величезних збитків.
Стихійне лихо - це надзвичайне природне явище, що діє з великою руйнівною силою, завдає значної шкоди району, в якому відбувається, порушує нормальну життєдіяльність населення, знищує матеріальні цінності, викликають екстремальні ситуації, порушують нормальну життєдіяльність населення, роботу безлічі об'єктів.
До стихійних лих відносяться землетруси, повені, оповзні, зсуви(селі), снігові замети, виверження вулканів, обвали, посухи, урагани, бурі, пожежі, особливо масові, лісові і торф'яні.
Серед стихійних явищ природного походження в Україні найчастіше трапляються: геологічні небезпечні явища (зсуви, обвали та осипи, просадки земної поверхні); метеорологічні небезпечні явища (зливи, урагани, сильні снігопади, сильний град, ожеледь); гідрологічні небезпечні явища (повені, паводки, підвищення рівня грунтових вод та ін.); природні пожежі лісових масивів. Стихійні лиха виникають раптово й носять надзвичайний характер. Вони можуть руйнувати будівлі і споруди, знищувати цінності, порушувати процеси виробництва, спричиняти загибель людей, безліч тварин.
Стихійні лиха є трагедією для будь-якої держави.Через стихійні лиха страждає економіка країни, бо при цьому руйнуються виробничі підприємства, знищуються матеріальні цінності, гинуть люди.
Отже, основна мета мого дослідження - вивчення стихійних лих, причин їх виникнення та наслідків. Адже будь-які дії проти природних процесів вимагають хорошого їх знання. Необхідно знати, як вони виникають, механізм, умови поширення й інші явища, що пов’язані з цими катастрофами.
Основні завдання дослідження: розглянути класифікацію і охарактеризувати стихійні лиха, виявити причини їх виникнення, проаналізувати прогнози.
Загальна характеристика стихійних лих
Стихійні лиха - небезпечні природні явища, як правило раптового походження, хоча іноді і прогнозовані за допомогою метеорогогії, але на інтенсивність яких люди впливати не можуть. Їх можна класифікувати: за швидкістю переміщення - землетруси, зсуви, цунамі, снігопади, ожеледі - швидкі; підвищення рівня води в ріках через інтенсивні опади або танення снігу, льоду (повіні), звільнення внутрішньої енергії Землі, виверження вулканів - повільні. Часто виникають потужні, високошвидкісні потоки повітря через швидкий перепад значень атмосферного тиску (урагани, смерчі, циклони). Стихійні лиха речовинного характеру можуть ініціювати виникнення різноманітних полів, які негативно впливають на здоров'я, самопочуття людини.
Стихійні явища часто виникають в комплексі, що значно посилює їх негативний вплив. Небезпечні природні явища визначаються трьома основними групами процесів - ендогенні, екзогенні та гідрометеорологічні.
Стихійні лиха, які характерні для України, за структурою можна поділити на прості, що включають один елемент - наприклад, сильний вітер, зсув або землетрус та складні. Вони складаються з декількох процесів однієї групи або кількох груп. Найбільші збитки спричиняють повені - 40%, на другому місці - циклони (20%), на третьому - посухи та землетруси (15%).
Деякі стихійні лиха (пожежі, обвали, зсуви і навіть землетруси) можуть виникати в результаті дій самих людей, тобто мають антропогенне походження, але наслідки їх завжди є діями сил природи. Для кожного стихійного лиха характерна наявність властивих йому вражаючих чинників, що несприятливо впливають на стан здоров'я, життя людини.
Причинами стихійних лих можуть бути:
швидке переміщення речовини (землетрусу, зсуви); вивільнення внутриземної енергії (вулканічна діяльність, землетруси); підвищення рівня вод річок, ставків і морів (повені, цунамі); вплив надзвичайно сильного вітру (урагани, торнадо, циклони);
Важливо своєчасно провести роботи, спрямовані на локалізацію природного лиха, щоб зменшити зони руйнувань, звести до мінімуму кількість загиблих та постраждалих.
Види стихійних лих
В Україні найчастіше спостерігаються такі надзвичайні ситуації природного характеру:
Небезпечні геологічні явища (зсуви, обвали, осипки, просадки земної поверхні)
Небезпечні метеорологічні явища (зливи, урагани, сильні снігопади, сильний град, ожеледь)
Небезпечні гідрологічні явища (повені, паводки)
Природні пожежі лісових та торф’яних масивів
Масові інфекції та хвороби людей, тварин, рослин.
Землетруси
Землетрус – це природне явище, що супроводжується підземними поштовхами і коливаннями земної поверхні, появою тріщин, зсувів у ґрунті, грязьових потоків, сніжних лавин, цунамі тощо. Землетруси зазвичай охоплюють великі території. При сильних землетрусах порушується цілісність грунту, руйнуються будівлі і споруди, виводяться з експлуатації комунально-енергетичні мережі, можливі великі людські жертви. Осередки землетрусів знаходяться на глибині 30-60 км, а інколи на глибині до 700 км.
Інтенсивність землетрусів вимірюють в балах. У нашій країні прийнята міжнародна шкала Ріхтера, відповідно до якої землетрусу поділяються за силою поштовхів лежить на поверхні землі на 12 балів. Умовно їх можна розділити на слабкі (1-4 бала), сильні (5-8 балів) і традиційно сильні, чи руйнівні (8 балів і від).
При 3-бальному землетрусі коливання невеликі і лише у приміщенні; при 5-бальному – гойдаються висячі предмети і всі в приміщенні відчувають поштовхи; при 6-бальному – з'являються ушкодження в будинках, при 8-бальному з'являються тріщини у будівлях. 10-бальний землетрус супроводжується загальною руйнацією будинків та порушенням землі, 12-бальний призводить до зміни ландшафту.
Залежно від причини виникнення, землетрусу бувають:
– тектонічні – творяться у результаті переміщення мас земної кори під впливом внутрішніх напруг;
– вулканічні – виникають при виверженні вулканів. Зазвичай охоплюють невеликі райони і супроводжуються потоками лави, викидами попелу і газів. При виверженні підводних вулканів можуть утворюватися величезні волни-цунамі і утворюються нові острови;
– обвальні – спостерігаються при обрушении склепінь підземних карстових порожнин. Зазвичай мають локальний характері і здебільшого суттєвих руйнацій не приносять;
– моретрясіння – різке коливанням води в морях і океанах під час землетрусів, осередок яких міститься під дном моря (океану) чи прибережних районах.
Сейсмоактивні зони оточують Україну на південному заході і півдні: Закарпатська, Вранча, Кримсько-чорноморська та Південно-Азовська. В сейсмічному відношенні найбільш небезпечними областями в Україні є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим.
Серед всіх стихійних лих за даними ЮНЕСКО землетруси займають перше місце в світі за результатами економічної шкоди та кількістю загиблих. Найменш вірогідні землетруси на древніх платформах, наприклад на Українському кристалічному масиві (майже вся територія України), бо тут вже закінчилися природні тектонічні процеси і товщина земної кори складає біля 90 км.
Тільки за останні 100 років від землетрусів загинуло більше двох мільйонів людей. Тепер все частіше виникають антропогенні землетруси, тобто землетруси, що виникли з вини людства.
Провокують початок землетрусів, навіть там де вони не повинні бути, так звані штучні "моря", особливо об'ємом більше 1 куб. км, пустоти після видобутку нафти, газу, вугілля. В Україні - це шельф Чорного та Азовського морів (активізувалась діяльність грязьових вулканів біля Керчі), Донбас.
Основним способом зниження втрат і шкоди при землетрусах є будівництво сейсмостойких будинків та споруд.
Найкраща міра захисту – це швидко (протягом 15-20 секунд після першого поштовху) залишити приміщення, від нього з боку відкрите місце. Якщо це зробити неможливо – сховатися в заздалегідь обраному місці: дверному отворі, в прорізах внутрішніх вертикальних стін, кутках, освічених капітальними стінами, місцях у колон й під балками каркаса.
Сель небаченої сили. Це небезпечне природне явище, властиве деяким гірським районам нашої країни…
Сель, зародившись високо в горах, починає швидко просуватися по дну крутої гірської ущелини. Захоплюючи нові маси кам’яних уламків, він стає таким могутнім і нестримним, що легко пересуває по дорозі великі брили і котить валуни завбільшки як сніг сіна чи навіть будинок.
Сель звичайно йде валом. Наштовхнувшись на перепону, він зупиняється, але ненадовго. Згори потискують нові мами води і грязі, вал нарощується. Затор проривається, і ще могутніша грязьо-кам’яна лавина зривається з місця нестримним потоком рине вниз, нищить усе на своєму шляху. Буває так, що сель наполовину складається з води, а решта в ньому – грязь і каміння.
"Біля моїх ніг річище потоку, близько 8 метрів завглибшки і 25 метрів завширшки. було майже сухе, незважаючи на грозу. Але на схилі гори я побачив величезну чорну масу, що сунула, мов стіна. Це був сель, який ішов з гір, і мені пощастило спостерігати в усій його силі.
Сель, що сповзав крутосхилами, незабаром опинився біля мої ніг. Це була рідка, мов бетон, суміш із землі та кам’яних брил найрізноманітнішої величини. Сель котив поперед себе великі брити, іноді 5-6 кубометрів за об’ємом. Ці камені то мчали пару хвилин, то їх поглинала маса, що йшла позаду, як тільки вони натикались на якусь перепону. Тоді на зміну їм виступали інші камені, вони деякий час котилися попереду, а потім їх поглинав потік…. Він натирав іззаду, і рівень селю підіймався заввишки до 7 метрів. Маса долала перепону чи, проходячи над нею, захоплювала й масу своїм страшним напором…" – розповідав очевидець селю в Альпах.
Це – приклади невеликого селю. Та бувають селі величезних розмірів. Вони проходять десятки кілометрів і виносять з гір сотні тисяч і навіть мільйони кубометрів твердого матеріалу.
Селі виникають у горах Кавказу, Азії, Сибіру, Далекого сходу, в Альпах, Карпатах і Кордильєрах.
"Білі дракони". Що ж воно таке – білі дракони?
У різних народів це грізне явище природи називають по різному. У мешканців провінцій в Австралії – це "лан", "лаон"," шнеелаанен", Ленен", французи найчастіше вживають слово "аваглани", італійці – "валанга". У нас загально визначена назва – "лавина".
Отже – лавина. Вона така ж страшна, як повінь, така ж могутня, як буря чи ураган. На жаль, про лавини люди знають дуже мало, можливо, значно менше ніж про деякі інші грізні явища природи.
Величезна швидкість падіння, яка часто досягає 100-120, а та й 300 кілометрів на годину, і велетенська ударна повітряна хвиля, здатна за кілька секунд перетворити муровані будівлі на руїни, зірвати й розметати уламки скель, зробити великі проломи у столітньому лісі – такі характерні риси "сухих" лавин. Вони завдають величезних руйнувань і нищать усе живе, що попадає в сферу їхньої дії.
Повені
Повінь – це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води у річці, озері, водосховищі, викликане припливом води під час сніготанення чи злив, вітрових нагонів води, при заторах льоду на річках, прориві гребель і огороджуючих дамб, завалах річок при землетрусах, гірських обвалах чи селевих потоках. Повені часто супроводжуються людськими жертвами і завдають величезні матеріальні збитки: пошкоджуються і руйнуються житлові і виробничі будинки, автомобільні і залізничні шляхи, лінії електропередач, зв'язку, загибель худоби і врожаю сільськогосподарських культур, псування і знищення сировини, палива, продуктів, кормів і добрив та інших.
Повені можна прогнозувати: встановити час, характер, очікувані його розміри і організувати застережні заходи, які значно знижуватимуть збитки, створити сприятливі умови для рятувальних і невідкладних аварійно-відбудовних робіт. При прогнозованому затопленні населення оповіщається заздалегідь. У повідомленні про загрозу повені даються гідрометеодані, вказується порядок дій населення і порядок евакуації.
Річки Карпат і Криму в середньому дають 6—7 повеней на рік у будь-який сезон року, що часто спричиняє катастрофічні наслідки із загибеллю людей і масовими руйнуваннями. Небезпечним є й те, що повені на гірських річках формуються дуже швидко, від кількох годин до 2—3 діб. У таких ситуаціях ставляться високі вимоги до оперативності прогнозування та оповіщення.
Катастрофічні повені в Криму і Карпатах у період з 1960 по 2003 р. були 14 разів. За післявоєнний час на Закарпатті сталося багато високих паводків, які завдали значних збитків господарству. Це паводки 1947,1957,1970,1980,1992 (два), 1993,1995 (два), 1997 pp. і катастрофічний дощовий паводок 4—8 листопада 1998 p., коли рівні води в річках на 1,8—2,6 м перевищили передпаводкові показники. Під час цього паводку загинуло 17 чоловік, зруйновано або стали непридатними 2695 житлових будинків, 2877 потребували ремонту.
Повені Дніпра, Дністра, Дунаю та Сіверського Донця супроводжуються затопленням значних територій, у тому числі сільськогосподарських угідь, де гинуть посіви культур. Це вимагає проведення евакуації населення, сільськогосподарських тварин і машин, посівного матеріалу і кормів. При таких затопленнях небезпечною є загроза затоплення хімічно небезпечних об'єктів.
Головна причина підтоплення — це незадовільний стан дренажних систем водовідведення.
Перед евакуацією необхідно відключити газ, воду, електрику, загасити палаючі печі, перенести на верхні поверхи будинків (горища) цінні речі й предмети, закрити вікна і двері перших поверхів, і оббити їх дошками. З отриманням попередження про евакуацію необхідно зібрати необхідні документи, гроші й цінності, медичну аптечку, комплект одягу по сезону, запас продуктів кілька днів і прибути на збірний пункт відправлення безпечний район.
Основний напрям боротьби з повенями полягає у зменшенні максимального рівня витрати води у річках, шляхом перерозподілу стоку води за допомогою водоймищ, будівництва дамб і відводу води в русла інших рік і водосховища.
Метеорологічні небезпечні явища
Ці явища природи є надзвичайно швидкими переміщеннями повітряних мас, що найчастіше завдають катастрофічних наслідків. Градація швидкостей вітру подається за шкалою Бофорта. У ньому прийнята 17-бальна система розподілу швидкостей вітру і подані приблизні руйнації, які можуть виникнути під час різної силі вітру. До метеорологічних небезпечних явищ, що бувають в Україні, належать: сильні зливи (Карпатські та Кримські гори), град (на всій території України); сильна спека (Степова зона); посуха, суховії (Степова та східна Лісостепова зони); урагани, шквали, смерчі (більша частина території); пилові бурі (південний схід Степової зони); снігові заноси (Карпати); значні ожеледі (Степова зона); сильний мороз (північ Полісся та схід Лісостепової зони); сильні тумани (південний схід Степової зони); шторми, урагани, ураганні вітри, смерчі, зливи, ожеледі й заметілі, сильні тумани (узбережжя й акваторія Чорного і Азовського морів).
Щорічно в Україні буває до 150 випадків стихійних метеорологічних явищ: снігопади, сильні дощі, ожеледі, тумани, рідше пилові бурі, крижані обмерзання. В 2004 р. в Україні виникло 2516 НС метеорологічного походження.
Від стихійних метеорологічних явищ зимою і літом частіше потерпають Степова зона, Карпати — від сильних злив, селевих потоків, граду, сильних вітрів, туманів, сильних снігопадів і заметілей. Тільки за останнє десятиріччя XX ст. в Україні зафіксовано 240 випадків катастрофічних природних явищ метеорологічного походження.
Урагани і тайфуни часто виникають під час проходження глибоких циклонів – гігантських атмосферних вихорів з спадним до центра тиском повітря. Це вітри силою 12 і більше балів (швидкість більш 29 м/с), що спричиняють найсильніші руйнації. Тривалість існування урагану (тайфуну) сягає 9-12 діб. Вони супроводжуються зливами, снігопадами, градом, електричними розрядами дають великі руйнації народному господарству: зносять легкі будівлі та ушкоджують міцні, обривають дроти ліній електропередач, зв'язку, спустошують поля, ламають і вивертають з корінням дерева. У результаті люди гинуть чи отримують травми різної тяжкості, контузії.
Шторм під час руху повітряних мас від поверхні моря (океану) викликає сильне хвилювання та хвилі. Висота хвиль сягає 10-12 метрів і більш, що зумовлює пошкодження і загибель судів.
Цунамі. Цунамі, що це таке?
Багато хто справді не знає, що означає це слово, але мешканців далеких приморських регіонів земної кулі воно добре знайоме.
Цунамі - це велетенські морські або океанську хвилі. Вони зароджуються в океанських глибинах і періодично наступають на сушу. Крутолобі, високі, з пінявими гребенями, вони зненацька і з великою силою ринуть на суходіл, завдаючи величезних руйнувань.
"Тсунамі" tsunamis) – так назвали це явище мешканці японського архіпелагу, яку частіше, ніж будь-хто в світі, зазнають від нього багато горя. Це слово в перекладі означає "великі хвилі в гавані". За минулі століття хвилів цунамі зробили немало наскоків на прибережні райони морів та океанів, завдали величезних збитків і погубили мільйони людей.
Ось кілька історичних прикладів, які дають уявлення про те, що таке цунамі і які бувають наслідки їх.
28 жовтня 1746 року серія водяних валів, висота яких досягала 20-25 метрів, змела з лиця землі морський порт Кальхо і місто Ліша на тихоокеанському узбережжі Південної Америки.
Учений дон Мануель Одріосола так писав про цю катастрофу: "Після землетрусу, яки зруйнував усі будівлі в порту, океан відступив, але ніхто не міг сказати, на яку відстань. Незабаром води океану із старшим шумом почали повертатися: велетенська хвиля вдарилася на набережну. Все було зметено. Біля причалів у порту стояло 3 кораблі, більшість із них була розбита й потонула, 4 найбільші кораблі, в тому числі 34-гарматний фрегат "Сан Дерлін", підхопила хвиля і занесла далеко в глиб країни, де вони й лишилися після того, як вода спала. Океан знову відступив і знову повернувся на узбережжя, і так повторювалося кілька разів.
Буря – це теж сильний вітер, що спостерігається зазвичай під час проходження циклону і що супроводжується руйнаціями суші. Швидкість вітру сягає 16-27 м/с (60-100 км/год), а тривалість – від кількох годин до кількох діб. Пилові бурі виникають щорічно в Україні в різних областях, але частіше в Степовій зоні. У зимово-весняний період у центральних та східних областях України бувають сніжно-пилові бурі.
Особливо небезпечні пилові бурі для сільського господарства: знищується орний шар ґрунту, зносяться і руйнуються посіви, засипаються шаром пилу, піску великі території сільськогосподарських посівів, засипаються піском сільськогосподарські рослини.
Смерч (торнадо) – вихровий рух повітря, що виникає у грозовій хмарі, та розповсюджується у вигляді чорного рукави до самої землі. Коли смерч опускається до землі, основа його нагадує вирву, діаметром кілька десятків метрів. Рух повітря – проти годинникової стрілки зі швидкістю до 100 м/с (360 км/год). Тиск повітря всередині воронки різко знижений, тому туди засмоктується усе, що вихор може відірвати від землі і різко підняти спіраллю вгору, переносячи на значні відстані. Рухаючись над місцевістю, смерч руйнує будівлі, лінії передач, мости тощо.
Виникають смерчі майже щорічно то в одній, то в іншій області (1—2 рази на рік), переважно в серпні, мають невелику тривалість (до десяти хвилин). Частіше вони виникають у Центральному Поліссі і Степовій зоні, особливо в Запорізькій, Херсонській областях і в Криму. За останні 20 років XX ст. в Україні зареєстровано 34 випадки смерчів з людськими жертвами і значними збитками, особливо в сільському і лісовому господарствах. Тому руйнівну силу смерчів можна порівняти з ударною хвилею осередку ядерного ураження. Ураганні вітри руйнують будівлі, лінії електропередачі та зв'язку, розкидають скирти сіна і соломи, спустошують посіви, пошкоджують транспортні магістралі й мости, призводять до аварій на комунально-енергетичних мережах, а головне — до людських жертв.
Кращий засіб порятунку з наближенням торнадо – сховатися у звичному притулку. Якщо смерч застав Вас у дорозі, на відкритій місцевості, найкраще сховатися в кюветі дороги, ямі, рові, яру і добре притиснутися до землі. У місті треба негайно залишити автомобіль, автобус, трамвай й затаїтися у найближчому підвалі, метро, підземному переході.
Град — це частинки льоду, різні за розмірами, формою, структурно неоднорідні, випадають із шарувато-дощових хмар у теплий період року. Град завдає великих збитків сільському господарству, особливо від червня до середини вересня, у Криму, Полтавській, Тернопільській, Чернівецькій, Луганській, Сумській, Запорізькій, Херсонській, Миколаївській і Одеській областях, на Волині, Поділлі й Приазов'ї.
Тумани. З'являються в основному в холодну пору року — у жовтні — квітні. Особливо поширені у гірських районах Карпат і Криму, інколи і на Південному березі Криму. В цих районах близько 100 днів бувають з туманами, а з сильними — до 80. На Приазовській, Придніпровській, Волинській, Подільській височині й Донецькому кряжі з туманами бувають близько 80 днів, а з сильними до 30. У Степовій зоні, на рівнині південної частини тумани бувають ЗО днів на рік, а сильні — до 20 днів.
Сильні снігопади і заметілі — це інтенсивне випадання снігу більше 20 мм за півдоби (визначається шаром талої води), що призводить до погіршення видимості та припинення руху транспорту.
Снігові замети утворюються під час інтенсивного випадання снігу при буранах, заметілях. При низових заметілях багато снігу нагромаджується в населених пунктах, на території тваринницьких ферм. Снігом заносяться залізничні й автомобільні шляхи. Порушується нормальне життя населених пунктів. У багатьох районах через великі замети може тимчасово припинитися доставка продуктів харчування і кормів.
Великі снігопади один раз на три роки спостерігаються в Черкаській, Київській, Вінницькій, Чернівецькій областях і в Криму, а один раз на п'ять років у Чернігівській, Сумській, Дніпропетровській, Рівненській, Тернопільській, Миколаївській і Запорізькій областях.
Майже щорічно виникають заметілі в різних регіонах України, особливо в Донбасі, Криму і Карпатах.
При наближенні снігопадів, буранів, заметілей, важливо, щоб система повідомлення своєчасно попередила підприємства, сільськогосподарські об'єкти та населення.
При загрозі виникнення снігової бурі запобіжні заходи в основному такі самі, що й при наближенні урагану. Снігова буря може тривати кілька днів, тому необхідно створити запаси продуктів харчування, води, предметів першої необхідності, кормів для сільськогосподарських тварин, обмежити пересування, закрити школи, дитячі садки і ясла.
Пожежі
Ландшафтні пожежі мають причинами виникнення необережне поводження з вогнем, порушення правил пожежної безпеки, удари блискавок, і навіть самозаймання торфу і сухий рослинності. Основними видами пожеж як стихійних лих, що охоплюють великі території, є:
1) лісові пожежі – некероване горіння рослинності, розповсюджується площею лісу у посушливе сезон:
– низові лісові пожежі характеризуються горінням лісової підстилки і підліска без захоплення крон дерев;
– верхові пожежі розвиваються, зазвичай, з низових і характеризуються горінням крон дерев;
– підземні (грунтові) пожежі виникають іноді як продовження лісових. Вони виникають у ділянках із торф'яними ґрунтами або у тих, які мають потужний шар підстилки. Горіння відбувається повільно, без пламені. Підгорають коріння дерев, які падають, створюючи завали.
2) торф'яні пожежі найчастіше бувають у місцях видобутку торфу, виникають зазвичай через неправильну роботу з вогнем, від розрядів блискавки чи самозагорания. Торф горить повільно протягом усієї глибину його залягання. Торф’яні пожежі охоплюють великі площі й важко піддаються гасінню.
3) степові (польові) пожежі виникають на відкритій місцевості за наявності сухої трави чи дозрілих хлібів. Вони мають сезонний характері і частіше бувають влітку, рідше – навесні та практично відсутні взимку.
З метою запобігання пожеж проводиться роз'яснювальна роботу з населенням про недопущення розведення багать у лісі і дотриманні запобіжних заходів при куріння тощо. Потрапивши до зони лісової пожежі необхідно з'ясувати напрям вітру, щоб визначити напрямок руху вогню й напрям маршруту виходу з лісу. В пожежонебезпечний сезон в лісі забороняється розпалювати вогонь, курити дозволяється тільки на спеціально обладнаних майданчиках. Забороняється спалювати сміття поблизу лісу. Якщо людина опинилася в палаючому лісі або на полі, то переходити лінію вогню необхідно проти вітру, рухатись ліпше по річці, струмках, просіках, шляхах.
При перебування у зоні пожежі рекомендується, якщо можливо, поринути у одязі у найближчу водойму. Виринувши з неї, обгорнути голову мокрою сорочкою чи чимось іншим. Щоб уникнути вдихання гарячого повітря або диму потрібно дихати через мокру тканину повітрям, прилеглим до землі, і рухатися під прямим кутом до подальшого поширення вогню.
Основними способами боротьби з лісовими і степовими пожежами є: захльостування крайки вогню, засипання його землею, заливання водою (хімікатами), створення загороджувальних і мінеральних смуг, пуск зустрічного вогню (відпал).
Висновки
Узагальнюючи все вищесказане та проаналізувавши причини виникнення та наслідки стихійних лих, можна зробити певні висновки.
В останні роки кількість стихійних лих в Україні та в світі в цілому значно збільшилася. Найчастіше в Україні виникають такі природні катастрофи як землетруси, повені, посухи (на Півдні України), лісові пожежі в літню пору року, снігові замети, зсуви поверхні.
Є серйозні підстави вважати, що масштабність впливу лиха й катастроф на соціальні, економічні, політичні та інших процесів сучасного нашого суспільства та їх драматизм вже перевищили такий рівень, який дозволяв ставитися до них як до локальних збоїв у розміреному функціонуванні державних та громадських структур.
Отже, перед людиною та громадськістю в XXI в. вимальовується нова мета - глобальна безпека. Досягти цього можна, в першу чергу, за допомогою зміни світогляду людини, а також покращення системи профілактичних заходів у боротьбі зі стихійними лихами, а саме: вдосконалення рятувальних служб та рятувальної техніки, проведення попереджувальних заходів та пропагандистської роботи з громадянами щодо правил поведінки та дій під час стихійних лих. Це допоможе в майбутньому зменшити кількість загиблих та постраждалих від природних катастроф, а також зменшить матеріальні збитки, що були завдані стихійним лихом.
Природні лиха з часом нікуди не зникнуть. Будуть виникати землетруси в геологічно активних районах, будуть виникати повені, а штормові припливи стануть, раз у раз затопляти морські узбережжя, не обійдеться і пожеж. Людина безсила запобігти природним процесам, але тільки в наших силах зменшити кількість жертв і матеріальних втрат.
Список використаних джерел:
Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Підручник. – Знання, 2006. – 487 с.
Депутат О. П., Коваленко І. В., Мужик І. С. Цивільна оборона: Навч.посібник /За ред.В.С.Франчука.-2-ге вид. — Львів: Афіша, 2001. — 336 с.
Безпека життєдіяльності в екстремальних умовах
Режим доступу:
http://refbaza.com.ua/ref-133-5.html
Природні небезпеки та людина
Режим доступу:
http://pidruchniki.com/19940412/bzhd/prirodni_nebezpeki_lyudina
Причини і наслідки стихійних лих