1   2   3   4   5
Ім'я файлу: семінар кп.docx
Розширення: docx
Розмір: 84кб.
Дата: 28.04.2020
скачати
Пов'язані файли:
Зразки стилів в українській мові.docx

Стаття 185. Крадіжка

  1. Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) -

карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

  1.  Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

карається арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі

на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

  1.  Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

  1.  Крадіжка, вчинена у великих розмірах, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

    1.  Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою гру­пою, -

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з кон­фіскацією майна.

Примітка. 1. У статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.

    1.  У статтях 185, 186, 189 та 190 цього Кодексу значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян.

    2.  У статтях 185-191, 194 цього Кодексу у великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п’ятдесят і біль­ше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

    3.  У статтях 185-187 та 189-191, 194 цього Кодексу в особливо великих роз­мірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів гро­мадян на момент вчинення злочину.

(Стаття 185 в редакції законів України № 270-VI від 15 квітня 2008р. та № 1449-VI від 4 червня 2009 р.)

Вилучення майна буде таємним і тоді, коли дії особи фактично помічені іншою особою, але суб ’єкт цього не усвідомлює і вважає їх таємними.

Викрадання повинно бути безоплатним: винний не повертає викрадене, не опла­чує його вартість, не відшкодовує її будь-яким еквівалентом.

Крадіжка вважається закінченою з моменту вилучення майна і наявності реальної можливості розпоряджатися ним як своїм власним: продати, сховати, подарувати, використати на свої потреби та ін. Якщо такої можливості не було, вчинене повинно кваліфікуватися як замах на крадіжку (див. ст. 15 КК).

    1.  Із суб’єктивної сторони крадіжка передбачає тільки прямий умисел (див. ч. 2 ст. 24 КК): особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємно вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає завдати таку шкоду.

Обов’язковими суб’єктивними ознаками крадіжки є корисливий мотив - спону­кання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета - зба­гатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.

Суб’єктом крадіжки є фізична осудна особа, яка досягла 14 років до моменту вчинення крадіжки.

    1.  Частина 2 ст. 185 КК передбачає кваліфікуючі ознаки крадіжки: повторність та вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб.

Повторність крадіжки відповідно до примітки 1 до ст. 185 КК має місце як тоді, коли крадіжка вчинена після крадіжки, так і тоді, коли вона вчинена після злочинів, передбачених статтями 186, 189-191 КК або статтями 187, 262 КК. При цьому, якщо крадіжка вчинюється після крадіжки (тотожні злочини), то кваліфікація буде тільки за ч. 2 ст. 185 КК (тобто тільки за правилами повторності). Виняток із цього правила становлять випадки, коли особа вчинила дві крадіжки, але перша крадіжка була за­кінченим злочином, а друга - замахом чи готуванням (або навпаки). У таких випадках кваліфікація кожного злочину повинна бути самостійною, наприклад, за ч. 1 ст. 185 і частинами 2 чи 3 ст. 15 та ч. 2 ст. 185 КК. За таким же правилом кваліфікуються дві крадіжки, якщо в одній особа була виконавцем, а в другій, вчинюваній у співучасті, виконувала роль організатора, підбурювача, пособника. Наприклад, ч. 1 ст. 185 КК та

ч.  4 ст. 27 і ч. 2 ст. 185 КК. Тільки така кваліфікація буде відображати повністю всі конкретні обставини вчинення двох або більше крадіжок.

Якщо крадіжка вчинюється після інших (однорідних) злочинів (перелічених у при­мітці 1 до ст. 185 КК), то кваліфікація повинна бути як за правилами повторності, так і за правилами сукупності (див. ч. 2 ст. 33 КК). Наприклад, якщо особа вчинила грабіж, а потім крадіжку, то кваліфікація буде за сукупністю ч. 1 ст. 186 та ч. 2 ст. 185 КК.

Для повторності крадіжки не має значення, чи була особа засуджена за попередній злочин. Повторність крадіжки виключається, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності або якщо судимість за раніше вчи­нений злочин була погашена або знята (див. ч. 4 ст. 32 КК).

Повторну крадіжку слід відрізняти від продовжуваної крадіжки, при якій відповід­но до ч. 2 ст. 32 КК особа вчинює два або більше тотожних викрадань майна, об’єднаних єдиним злочинним наміром. Так, не буде повторної крадіжки, коли особа, що працює на будівництві, частинами викрадає будівельні матеріали з метою їх продажу.

    1.  Другою кваліфікуючою ознакою, передбаченою в ч. 2 ст. 185 КК, є вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб, яка відповідно до ч. 2 ст. 28 КК ма­тиме місце тоді, коли крадіжку спільно вчинили дві або більше особи, які заздалегідь, до початку крадіжки, домовилися про спільне її вчинення. Розподіл функцій вико­нання тут не має значення: один зламує двері, другий стоїть на сторожі, третій збирає майно, четвертий складає його на машину та ін. Домовленість на спільне вчинення крадіжки повинна мати місце до початку вчинення злочину, тобто до ви­конання тих дій, що утворюють об’єктивну сторону крадіжки. При цьому співучас­ники можуть бути співвиконавцями, а можуть виконувати різні ролі (див. коментар до ст. 27 КК).

За який саме час до початку крадіжки виникла домовленість для кваліфікації не має значення. Так, крадіжка буде вважатися вчиненою за попередньою змовою як тоді, коли особи домовилися про вчинення крадіжки за місяць до початку вчинення, так і тоді, коли така змова мала місце за кілька хвилин до початку викрадення, тобто до таємного вилучення чужого майна.

Якщо ж одна особа почала, наприклад, зламувати двері у крамницю з метою ви­крадення майна, а інша, побачивши це, приєднується до неї в цей час, то крадіжка за попередньою змовою тут відсутня.

    1.  Частина 3 ст. 185 КК передбачає крадіжку, поєднану з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або таку, що завдала значної шкоди потерпілому (див. коментар до ч. 1 ст. 28 КК).

Крадіжка, поєднана з проникненням в житло, інше приміщення чи сховище, перед­бачає визначення, по-перше, ознак «житло», «інше приміщення», «сховище»; по-друге, ознак «проникнення». Тільки сукупність цих ознак дає можливість кваліфікувати крадіжку за ч. 3 ст. 185 КК.

Житло - це приміщення, призначене для постійного або тимчасового проживан­ня людей (будинок, квартира, дача, номер у готелі тощо). До житла дорівнюються і його складові частини, де може зберігатися майно (балкон, льох тощо), за винятком господарських приміщень, не пов’язаних безпосередньо з житлом (гараж, сарай тощо).

Приміщення - це різного роду споруди, будови, в яких постійно чи тимчасово знаходиться майно: крамниця, елеватор, база, промислове підприємство, музей тощо.

Інше сховище - поняття широке - будь-яке місце, яке призначене для постійного чи тимчасового зберігання майна і має засоби охорони від доступу сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо). Це може бути контейнер, товарний вагон, охоронюваний загін та ін.

Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; обманним шляхом; з використанням підроблених документів тощо).

Обов’язковою ознакою проникнення є його незаконність, тобто відсутність у осо­би права перебувати у перелічених місцях, де знаходиться майно.

Із суб’єктивної сторони проникнення вчинюється обов’язково з метою крадіжки. Якщо особа увійшла у приміщення не з метою крадіжки, але, перебуваючи там, вчи­нила крадіжку, то ознаки проникнення не буде. Так, І. прийшов у гуртожиток до своєї знайомої, якої в кімнаті не було. І пішов шукати її в інших кімнатах. Побачивши, що в одній із кімнат, в якій нікого не було, на столі лежав гаманець, викрав його. У цьому випадку відсутня крадіжка з проникненням у житло.

Для проникнення не має значення, чи винний проник сам (фізично) у житло, при­міщення, чи використав певні знаряддя, якими, наприклад, через відкриту кватирку витягнув майно.

    1.  Крадіжка, що завдала значної шкоди потерпілому (ч. 3 ст. 185 КК), має визна­чатися при обов’язковій сукупності двох умов, передбачених у примітці 2 до ст. 185:

    2. врахування матеріального становища потерпілого та 2) спричинення йому збитків на суму від ста до двохсот п’ятдесяти н. м. д. г. Тому, якщо спричинена шкода відпо­відає розміру від ста до двохсот п’ятдесяти н. м. д. г., але матеріальний стан потерпі­лого такий, що для нього ця шкода не є значною, крадіжка не може визнаватися такою, що спричинила значну шкоду. Водночас не буде такої крадіжки і в тому випадку, коли розмір шкоди нижче ста н. м. д. г. (при обчисленні розміру матеріальної шкоди в зло­чинах проти власності слід керуватися ч. 5 підрозд. 1 Перехідних положень ПдК від 2 грудня 2010 р. № 2755-УІ), незалежно від матеріального стану потерпілого. Мате­ріальний стан потерпілого встановлюється в кожному конкретному випадку на під­ставі оцінки заробітної платні чи інших доходів, кількості членів сім’ї, наявності малолітніх, хворих тощо.

    3.  Крадіжка, вчинена у великих розмірах (ч. 4 ст. 185 КК), відповідно до при­мітки 3 до ст. 185 КК має місце, коли вона вчинена однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує н. м. д. г. на момент вчинен­ня злочину.

    4.  Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах, передбачена ч. 5 ст. 185 КК, визнається такою, якщо вона, відповідно до примітки 4 до ст. 185, вчинена однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує н. м. д. г. на момент вчинення злочину.

    5.  Частина 5 ст. 185 КК передбачає також таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення крадіжки організованою групою, ознаки якої передбачені в законі (див. коментар до

ч.  3 ст. 28 КК).

Стаття 186. Грабіж

  1.  Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) -

карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

  1.  Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчи­нений повторно, або за попередньою змовою групою осіб, -карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років. 

  1.  Грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдав значної шкоди потерпілому, -

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

  1.  Грабіж, вчинений у великих розмірах, -

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

  1.  Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до тринадцяти років із

конфіскацією майна.

(Стаття 186 в редакції Закону України № 270-УІ від 15 квітня 2008 р.)

  1.  Відповідно до ч. 1 ст. 186 КК грабіж з об’єктивної сторони є відкритим викраден­ням чужого майна, тобто вилученням майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення. Одночасно і особа, яка викрадає майно, усвідомлює, що її дії помічені іншими і оцінюються ними як викрадення. Але вона ігнорує це.

Якщо винний помиляється і вважає, що його дії помічені сторонніми і оцінюють­ся як викрадення, а фактично цього немає (наприклад, сторонні бачать, що винний бере майно, але не розуміють, що це викрадення), відповідальність повинна настава­ти за грабіж.

Грабіж матиме місце і в тому випадку, коли викрадення розпочалося таємно, але в процесі вчинення злочину переросло у відкрите і це усвідомлюється винним (на­приклад, при вчиненні крадіжки з’ явився охоронець, але винний ігнорує це і, схопив­ши викрадене, втікає).

Грабіж вважається закінченим, коли майно вилучене і винний має реальну, хоча б початкову можливість розпорядитися ним як власним (винести, сховати, передати, викинути тощо).

  1.  Суб’єктивна сторона і суб’єкт грабежу аналогічні цим елементам крадіжки (див. коментар до ч. 1 ст. 185 КК).

  2.  Частина 2 ст. 186 КК передбачає відповідальність за грабіж, поєднаний з на­сильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

Під таким насильством розуміється:

  1.  фізичне насильство - обмеження волі (зв’язування, замкнення в певному при­міщенні тощо), нанесення ударів, побоїв, заподіяння легкого тілесного ушкодження, яке не спричинило короткочасного розладу здоров’я або незначної втрати працездат­ності (див. коментар до ст. 125 КК). Суспільна небезпечність такого грабежу підви­щується у зв’язку з тим, що додатковими об ’єктами тут виступають свобода, тілесна недоторканність особи;

  2.  психічне насильство - реальна погроза застосуванням зазначеного фізичного насильства. Погроза може бути усною, письмовою, вираженою в конклюдентних діях тощо.

У більшості випадків грабежу метою застосування насильства є вилучення майна. У цьому випадку застосування насильства передує вилученню майна. Але насильство може бути застосоване і з метою утримання вже вилученого майна і в цьому випад­ку застосовуватися після вилучення майна.

Застосування насильства з метою уникнути затримання виключає насиль­ницький грабіж (наприклад, винний викинув таємно викрадене майно і, тікаючи, застосовує насильство до особи, яка намагається його затримати). У такому ви­падку насильство повинно кваліфікуватися за сукупністю з крадіжкою чи нена­сильницьким грабежем. Наприклад, ч. 1 ст. 185 КК і ч. 1 ст. 125 КК або ч. 1 ст. 186 КК і ч. 1 ст. 126 КК.

Від грабежу, поєднаного з насильством, слід відрізняти так званий грабіж-ривок, при якому винний застосовує певні зусилля, щоб вирвати у потерпілого майно. У цьо­му випадку кваліфікація повинна бути лише за ч. 1 ст. 186 (якщо немає інших квалі­фікуючих ознак).

  1. Такі кваліфікуючі ознаки грабежу, як повторність, за попередньою змовою гру­пою осіб (ч. 2 ст. 186 КК); грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше примі­щення чи сховище, або що завдав значної шкоди потерпілому (ч. 3 ст. 186 КК); грабіж у великих розмірах (ч. 4 ст. 186 КК); грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою (ч. 5 ст. 186 КК), мають такий же зміст, як і аналогічні ознаки крадіжки (див. коментар до ст. 185 КК).

Стаття 187. Розбій

  1.  Напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, не­безпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою за­стосування такого насильства (розбій), -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

  1.  Розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка ра­ніше вчинила розбій або бандитизм, -

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіска­цією майна.

  1.  Розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, -

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із кон­фіскацією майна.

  1.  Розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років із конфіскацією майна.

хічному або фізичному насильстві, яке має реальний характер: воно здатне подавити волю потерпілого і примусити його передати майно винному.

  1.  Фізичним насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, охоплюються: легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незна­чну втрату працездатності; середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, замах на вбивство, вбивство. При цьому замах на вбивство і вбивство, характеризуючи вчине­не як особливо кваліфікований розбій (ч. 4 ст. 187 КК), не охоплюються цим складом і потребують додаткової кваліфікації за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК (а при наявності інших кваліфікуючих ознак вбивства - і за іншими пунктами ч. 2 ст. 115 КК). При замаху необхідно посилатися ще й на частини 2 чи 3 ст. 15 КК.

До фізичного насильства, що є ознакою розбою, також належать: насильство, яке реально не спричинило шкоду життю, але було небезпечним для життя в момент за­подіяння, тобто в момент його застосування створювало реальну загрозу для життя потерпілого (наприклад, скидання з висоти, здавлення шиї, застосування електро­струму тощо).

Фізичне насильство при розбої може бути як відкритим (при усвідомленні його потерпілим чи іншими особами), так і таємним (нанесення удару ножем потерпілому, який спав).

Давання потерпілому без його згоди з метою вилучення у нього майна наркотичних, психотропних речовин, що призвели його до несвідомого стану і містили в собі не­безпеку для його життя чи здоров’я (що усвідомлював винний), повинно кваліфіку­ватися як розбій.

  1.  Психічне насильство виражається в погрозі заподіяти вказане фізичне насиль­ство, у тому числі і в погрозі вбивством. Саме тому додаткова кваліфікація за ст. 129 КК при розбої, поєднаному з погрозою вбивством, тут не потрібна. Погроза повинна мати реальний характер і сприйматися потерпілим як така, що дійсно може бути ре­алізована. Наскільки вона була реальна, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з конкретної обстановки нападу.

Насильство при розбої застосовується з метою заволодіння майном або з метою його утримання.

Розбій вважається закінченим з моменту нападу, тобто з моменту застосування насильства, незалежно від того, чи вдалося винному заволодіти майном (усічений склад злочину).

  1.  Суб’єктивна сторона та суб’єкт (див. коментар до ст. 185 КК).

  2.  Такі кваліфікуючі ознаки розбою, як вчинення його за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 187 КК); розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше при­міщення чи сховище (ч. 3 ст. 187 КК); розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою (ч. 4 ст. 187 КК), мають аналогічний зміст з такими ж ознаками крадіжки (див. коментар до ст. 185 КК).

Певну особливість мають ознаки: вчинення розбою особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм (ч. 2 ст. 187 КК), і розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187 КК). Виходячи з ч. 2 ст. 187 КК, повторність розбою має місце лише в тих випадках, коли йому передували тільки розбій або бандитизм.

При цьому для визначення цієї ознаки не має значення, чи була особа судима за по­передні розбій чи бандитизм. Важливо лише встановити, що не спливли строки дав­ності, або не погашена чи не знята судимість.

Вчинення раніше крадіжки, грабежу або злочинів, передбачених статтями 189­191 КК, повторності розбою не утворюють.

Розбій, поєднаний із заподіянням умисних тяжких тілесних ушкоджень, має місце при фактичному спричиненні з метою заволодіння чужим майном тілесних ушко­джень, передбачених ст. 121 КК (див. коментар до ст. 121 КК). При цьому ці тілесні ушкодження охоплюються ч. 4 ст. 187 КК і додаткової кваліфікації не потребують. У тому ж випадку, коли тяжкі тілесні ушкодження при розбої потягли за собою смерть потерпілого, все вчинене за роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України у по­станові № 10 від 6 листопада 2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності» (п. 11) (ВВСУ. - 2009. - № 12 (112)) підлягає кваліфікації за ч. 4 ст. 187 і ч. 2 ст. 121 КК. Розбій, поєднаний з умисним вбивством, потребує кваліфіка­ції за сукупністю злочинів за ч. 4 ст. 187 і п. 6 ст. 115 КК.

  1   2   3   4   5

скачати

© Усі права захищені
написати до нас