ЗМІСТ

ВСТУП

1. СПОРТ ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ФЕНОМЕН

   1. Фізична культура і спорт

1. 
   Фізична культура постає як складова частина загальної культури, як компонент соціального життя.
   
2. 
   Фізична культура розглядається переважно як специфічна реальність, як соціальний процес з оволодіння цінностями особливого виду культури, яка називається культурою фізичною [5].
   

2. Спорт як соціальний інститут

1. 
   цілераціональний, у якому мають місце відповідність цілей та засобів дії;
   
2. 
   ціннісно-раціональний, у якому дія відбувається заради якоїсь цінності;
   
3. 
   афективний, що базується на емоційних реакціях людей;
   
4. 
   традиційний, що відбувається відповідно до традицій та звичаїв [5].
   

2. СОЦІАЛЬНЕ БУТТЯ СПОРТУ – УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ

2.1 Проблемне поле соціального буття спорту

• 
  несформованістю концепції його розвитку, що відповідала б реаліям сьогодення;
  
• 
  частковою втратою управління фізкультурно-спортивним рухом;
  
• 
  відсутністю чіткої державної програми підтримки й розвитку фізичної культури та спорту;
  
• 
  нерозробленістю нормативно-правової бази спортивної діяльності;
  
• 
  неефективністю дії механізму «попит – послуги» у фізкультурно-спортивній сфері;
  
• 
  тоталітаризацією та надмірною комерціалізацією спорту;
  
• 
  відсутністю сталих джерел фінансової підтримки, неконкурентоспроможністю вітчизняної промисловості спорттоварів;
  
• 
  недостатнім залученням здобутків передової науки, екстремалізованістю суспільного життя та світоглядних уявлень;
  
• 
  низьким прожитковим рівнем більшості українських громадян, суперечливим ставленням різних людей до спорту [1].
  

• 
  бажання вдосконалювати своє тіло, свої фізичні можливості;
  
• 
  бажання самореалізуватися, знайти себе, довідатися про свої можливості;
  
• 
  формування певних особистісних якостей і бажання бути переможцем, перевершити інших.
  

• 
  проведення в Україні міжнародних змагань;
  
• 
  створення спортивного каналу на українському телебаченні;
  
• 
  підвищення видовищності спортивних змагань та організація зустрічей з відомими спортсменами.
  

• 
  відповідність спортивної бази шкіл, вузів сучасним вимогам;
  
• 
  підтримка спортклубів за місцем проживання;
  
• 
  будівництво спортивних майданчиків біля житлових будинків.
  

2. Детермінанти оптимізації спорту в Україні

• 
  трансформація відносин власності та ринкові перетворення в економіці;
  
• 
  реконструкція політичної системи;
  
• 
  складнощі інституціонального формування правової держави і громадянського суспільства;
  
• 
  зміна соціальної структури суспільства та його маргіналізація тощо.
  

• 
  відсутність державної стратегії розвитку спорту;
  
• 
  особливості менталітету українців;
  
• 
  низький рівень добробуту більшої частини населення і, як наслідок, падіння інтересу до спортивно-оздоровчої діяльності [10].
  

• 
  розробка Національної доктрини спорту;
  
• 
  удосконалення нормативно-законодавчої бази, що регламентує спортивну діяльність та фінансово-господарську діяльність у сфері спорту;
  
• 
  укріплення матеріальної бази спорту;
  
• 
  посилення міжнародних спортивних зв’язків, розвиток дитячого спорту;
  
• 
  гармонізація спорту і суспільних потреб, активне включення спорту в українське національно-культурне середовище;
  
• 
  підвищення спортивної активності українців, удосконалення організації спортивної діяльності, культивування видів спорту, які, з одного боку, відповідають загальним тенденціям світового розвитку спорту, а з іншого – найбільш адекватні національно-культурним і національно-ментальним особливостям українців;
  
• 
  надання пріоритетного значення видам спорту, що сприяють гуманістичному розвиткові особистості, спрямованість спорту на самоактуалізацію суб’єкта спортивної діяльності;
  
• 
  удосконалення системи підготовки кваліфікаційних кадрів для всіх сфер спортивної діяльності;
  
• 
  посилення виховної складової в роботі із спортсменами, що ґрунтується на високих морально-етичних принципах;
  
• 
  пропаганда здорового способу життя [6, 10].
  

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. 
   Борисова О. В. Сучасний професійний спорт та шляхи його розвитку в Україні : монографія. – К. : Центр навчальної літератури, 2011. – 312 с.
   
2. 
   Имас Е. В., Мичуда Ю. П., Ярмолюк Е. В. Маркетинг в спорте : монография. К. : Олимпийская литература, 2017. 288 с.
   
3. 
   Комаров М. С. «Введення у соціологію» – М.: Наука, 1994.
   
4. 
   Лубишева Л. І. «Соціальна роль спорту у розвитку суспільства та соціалізації особистості // Теорія та практика фізичної культури» – 2001. – № 4.
   
5. 
   Лубишева Л. І. «Соціологія фізичної культури і спорту»: навч. Посібник для студ. вищ. навч. закладів/Л.І.Лубишева. – Третій вид., Перероб. і доп. – М.: Видавничий центр «Академія» 2010. – 272 с.
   
6. 
   Мічуда Ю. П. Сфера фізичної культури і спорту в умовах ринку. Закономірності функціонування та розвитку. К. : Олімпійська література, 2007. 216 с.
   
7. 
   Паначов В. Д. «Спорт та особистість: проблеми соціального управління» // СОЦІС. – 2005. – № 11.
   
8. 
   Соціологія спорту: навчально-методичний посібник / М.А. Захаров. – 2-ге вид., перероб. та дод. – Смоленськ: СДАФКСТ, 2008. – 216 с.
   
9. 
   Столяров В. І., Биховська І. М., Лубишева Л. І. «Концепція фізичної культури та фізичного виховання (інноваційний підхід)» // Теорія та практика фізичної культури. – 1998. – №5.
   
10. 
    Указ Президента України «Про Національну доктрину розвитку фізичної культури і спорту» (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 1505/2015 (1505/2015) від 21.10.2015.
    
11. 
    Чикуров А. І. «Фізична культура і спорт як соціальні феномени». Спортивний клуб «Магма» – Красноярськ 2012. – 45 с.