Ім'я файлу: Реферат з ФР №3. Прозоровська А.Є. СО1-с.docx
Розширення: docx
Розмір: 27кб.
Дата: 29.04.2021
скачати
Комунальний вищий заклад «Хортицька національна Розширення: docx
Розмір: 27кб.
Дата: 29.04.2021
скачати
навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради
Реферат на тему:
«Специфіка проведення логопедичного
обстеження при ринолалії.»
Виконала: Прозоровська А.Є.
студентка групи СОб-1с
м. Запоріжжя, 2020
ЗМІСТ
1. Схема обстеження дитини з ринолалією
2. Логопедичне обстеження осіб з ринолалією
3. Література
1.Схема обстеження дитини з ринолалією
І.Анкетні дані, відомості про сім'ю дитини та умови'її виховання
1.Прізвище та ім'я дитини.
2.Вік дитини.
3.Національність. Звертають увагу на наявність двомовності в сім'ї, шо в подальшому може ускладнити роботу над розвитком мовлення.
4.Відвідує чи відвідувала раніше дитина дитячий дошкільний заклад, чи навчається в школі (загальноосвітня школа чи школа для дітей з тяжкими порушеннями мовлення).
5.Вік, професія і місце роботи батьків. Слід звернути увагу на наявність різних «шкідливостей», які могли мати місце до народження дитини.
6.Умови виховання в сім'ї: де виховується чи навчається дитина (вдома, в дитячому будинку, вшколі-інтернаті);як адаптувалася дитина до дитячого навчального закладу, особливості мовленнєвого середовища (контакти з іншими особами, які мають мовленнєві порушення, наявність двомовності, особливості мовленнєвого виховання в домашніх умовах тощо); культурно-по-бутові умови в.сім'ї, психологічниймікроклімат у сім'ї (конфлікти між членами сім'ї,гіпо- або гіперопікування дитини, ставлення членів родини домовленнєвого порушення дитини тощо), скарги з боку батьків, вихователів, вчителів, заходи, яких було вжито для усунення проблем у розвитку дитини.
ІІ. Дані анамнезу
1.Скарги хворого або його родичів.
2.Чинник спадковості, її характер. Скільки дітей у сім'ї, чи є
уінших дітей, батьків чи близьких родичів патологія губи і піднебіння або мікроознаки; в якому поколінні траплялися подібні порушення в роду батька і матері тощо.
3.Яким був перебіг вагітності матері, особливо в перші місяці її, на що хворіла мати під час вагітності тощо.
4.Характер пологів (нормальні, стрімкі, затяжні, зі стимуляцією); чи була асфіксія, як довго вона тривала тощо.
5.Маса і зріст дитини при народженні.
6.На який день було виписано дитину з пологового будинку. Додатковий строк перебування в пологовому будинку, причини.
7.Особливості перебігу післяпологового періоду (чи одразу закричала дитина, наявність пологових травм, їх характер тощо).
8.Наявність природженого незрощення верхньої губи і/або піднебіння, вид незрошення, у якому віці було зроблено хірургічну операцію, результати відновлювальної хірургії тощо.
9.Особливості годування (грудне, через зонд, через спеціальну соску та ін.).
10.Хвороби у перші місяці життя.
!1. Хвороби у віці від 1 до 3 років.
12.Ранній психомоторний розвиток дитини (коли вона почала тримати голову (в нормі з 1,5 міс.), хапати предмети (в нормі з 2,5 міс.), перевертатися (в нормі з 2,5-3міс.), сидіти (в нормі з 6 міс.), повзати(6-8міс.), вставати(7-9міс.), ходити за руку(9-12міс.), самостійно ходити(10-12міс.).
13.Поява перших зубів (у нормі – 6-8міс.).
14.Характер порушень моторики: занадто рухлива дитина, невправна, загальмована в рухах, незграбна тощо.
15.3 якого часу диті на почала себе самостійно обслуговувати (їсти, вмиватися, одягатися, взуватися тощо).
16 .Ранній мовленнєвий розвиток (особливості гуління (в нормі з 2-3 міс.) і лепету (4-8 міс.) – активність, різноманітність звукових комбінацій, характеристика голосових реакцій тощо). Коли з'явилися перші слова (9-12 міс.), проста фраза (1,5-2 роки), чи є розгорнуте фразове мовлення. Мовленнєва активність.
17.Чи мали місце грубі порушення звуко-складовоїструктури слова після 3 років, грубі аграматизми після 3 років.
18.Чи займалася дитина з логопедом, де, коли, упродовж якого часу, якими були результати такої роботи.
19.Ставлення дитини до свого порушення (мовлення і зовнішнього вигляду).
III. Обстеження педіатра
До висновку педіатра мають увійти дані про загальний соматичний стан дитини, супутні захворювання, рекомендації щодо специфіки годування, догляду за такою дитиною, можливі протипоказання до проведення логопедичних занять.
IV. Обстеження отоларинголога
Для логопеда важливо отримати висновок лікаря-отоларинголога про стан:
а) слухової функції (рівень зниження слуху);
б) носової порожнини (чи є викривлення носової перегородки, наявність поліпів, стан носових ходів тощо);
в) носоглотки (хоан, аденоїдів);
г) піднебінних мигдаликів у ротоглотці;
д) голосових зв'язок, характер змикання їх тощо.
Ці дані є важливими для планування і реалізації логотерапії, оскількі^зниження фізіологічного слуху призводить до несформованості фонематичних уявлень, значно ускладнює формування процесів фонематичного аналізу і синтезу; різноманітні відхилення носоглотки, ротоглотки, носової порожнини можуть спричинювати порушення дихальної і голосової функцій.
V. Обстеження стоматолога й ортодонта
Висновки лікаря-стоматологаілікаря-ортодонтає надзвичайно важливими для визначення методів і прийомів логопедичної роботи, її строків, змісту і обсягу. Вони мають охоплювати дані про:
а) стан зубощелепної системи (відсутність зубів або наявність некомплектних, порушення прикусу, інші особливості);
б) патологію верхньої губи, піднебіння, язика. Наявність анатомо-функціональних порушень (характер і вид незрощення м'якого піднебіння, його розміри, рухомість; особливості будови твердого піднебіння після уранопластики: особливості будови і рухомості верхньої губи тошо);
в) характер рефлекторної діяльності піднебінної і глоткової мускулатури, особливості піднебінно-глотковогозмикання;
г) годування: чи користується дитина обтуратором, з якого часу, як довго.
VI. Обстеження інших фахівців
У разі потреби дитину обстежують інші спеціалісти, висновки яких обов'язково враховує в своїй роботі логопед. За поєднаного порушення необхідною буває консультація психоневролога, психопатолога, генетика, ендокринолога, фізіотерапевта, лікаря ЛФК та ін.
VII. Психологічне обстеження
Психологічне обстеження передбачає вивчення стану когнітивних (пізнавальних)
психічних процесів (відчуттів і сприймання, які створюють передумови для виникнення
більш складних – пам'яті, мислення, уяви, стан яких обстежують з використанням
методичного арсеналу з урахуванням біологічного віку дитини, рівня її сенсорного, моторного, інтелектуального, мовленнєвого розвитку). Враховуючи особливості психічного розвитку дітей з природженими незрощеннями піднебіння, які є часто психологічно травмованими порушеннями зовнішності і мовлення, потрібно особливу увагу звернути на особистісний статус такої дитини, стан її емоційно-мотиваційноїсфери, оцінювання характеру і поведінки, на виявлення комунікативних якостей особистості. '
IX. Об'єктивні методи дослідження
Розуміння структури порушення, здійснення диференційної діагностики, ефективного планування й успішної реалізації всього комплексу логопедичної роботи забезпечують усебічне, комплексне обстеження дитини з піднебінною патологією, а також використання таких об'єктивних методів дослідження.
Рентгенографія. Для нормалізації мовленнєвої функції важливо визначити довжину і рухомість м'якого піднебіння, стан глоткової мускулатури, можливості змикання м'якого піднебіння із задньою стінкою глотки.
Спектральний аналіз. Для дослідження голосової функції, яка починає порушуватися як у перші роки життя дитини (порушення тембру голосу), так і в більш старшому віці (порушення сили, висоти і тембрового забарвлення голосу) використовують метод спектрального аналізу.
Рентгенотомографія. Для визначення правильних логокорекційних шляхів надзвичайно важливим є вивчення положення органів артикуляції, рухів язика під час фонації (особливо його кінчика, спинки, кореня), форми резонаторних порожнин, ступеня відкривання рота. З цією метою застосовують метод рентгенотомографії
Спірометрія. З метою вивчення дихальної функції, що порушується у дітей з природженими незрощеннями губи і піднебіння, застосовують метод спірометрії. Заміри проводять із закритими і відкритими носовими ходами, поперемінно закриваючи правий, потім лівий носові ходи. Це дає можливість визначити об'єм видихуваного повітря, наявність перешкод у носовій порожнині для нормального носового видиху.
Зазначена система обстеження дітей з ринолатією грунтується на низці загальних і спеціальних принципів, забезпечує всебічне, комплексне обстеження з метою вивчення структури і ступеня тяжкості мовленнєвого порушщення, індивідуальних відхилень у фізичному, психічному, особистісному статусі дитини. Обстеження за цією схемою дає змогу виявити зону актуального і найближчого розвитку; визначити ієрархію порушень у розвитку, спираючись на позитивні і враховуючи негативні детермінанти. що впливають на перебіг розвитку конкретної дитини; визначити найефективніші психолого-педагогічнішляхи, методи і прийоми організації і здійснення логопедичного навчання, а також забезпечити можливості для об'єктивного оцінювання результатів такого впливу
2. Логопедичне обстеження осіб з ринолалією
1. Загальна характеристика мовлення.
З'ясувати, які засоби спілкування доступні дитині (окремі звуки, склади, звуконаслідування, міміка, жести, слово чи фраза); які засоби виразності виявляються у мовленнєвих реакціях (радість, здивування, розчарування, роздратування). Характер загального звучання мовлення (прояви назальності, хрипкості, неприродності голосу особливості темпу мовленнєвих висловлювань і дотримання ритмічного малюнка їх).
Якість дикції, зрозумілість мовлення. Емоційна виразність мовлення (нормальне, маловиразне, монотонне).
2. Будова і функції артикуляційного апарату.
Будова:
а) довжина м'якого піднебіння (логопед шпателем намагається довести задній край м'якого піднебіння до задньої стінки глотки, притримуючи язик дитини марлевою серветкою);
б) форма твердого піднебіння (високе, готичної форми або занизьке, пласке). Обидва варіанти негативно впливають на формування звуковимови;
в) наявність післяопераційних рубців уділянні твердого, м'я- кого піднебіння, верхньої губи, наявність незрощень, субмукозної щілини тощо;
г) аномалії прикусу (прогенія, прогнатія, відкритий передній або бічний прикус, аномалії зубного ряду);
д) будова губ (характер і вид природженого незрощення верхньої губи, сформованість губи після хейлопластики);
є) будова язика (макроабо мікроглосія, закоротка під'язикова вуздечка та ін.).
Функції:
а) рухомість м'якого піднебіння;
б) наявність піднебінно-глоткового змикання, його вид і характер (достатнє,
недостатнє, активне);
в) рухомість губ; г) положення і рухомість язика (його спинки, кореня і кінчика); рухомість нижньої щелепи; д) стан мімічної мускулатури; наявність синкінезій (додаткові, супутні рухи).
Обстеження мовленнєвої моторики спрямоване на визначення особливостей рухів артикуляційних органів за такими параметрами:
а) наявність або відсутність рухів;
б) тонус, тобто нормальне напруження, гіпотонус або підвищений тонус м'язів артикуляційного апарату;
в) активність рухів (нормальна активність, загальмованість або розгальмованість рухів);
г) об'єм рухів (повний, неповний);
д) точність ( точне або неточне виконання рухів);
є) тривалість виконання рухів, тобто здатність утримувати органи артикуляційного апарату в запропонованому положенні впродовж певного часу;
ж) здатність до переключення рухів (плавно або поштовхоподібно, з включенням мімічної мускулатури тощо);
з) темп рухів (нормальний, швидкий, загальмований);
і) заміни одних рухів іншими;
к) наявність додаткових, зайвих, супутніх рухів.
Обстеження рухомості артикуляційних органів передбачає виконання ізольованих рухів, серії рухів, рухів за наслідуванням, заТловесною інструкцією, спонтанних рухів.
Будову і функції артикуляційного апарату обстежує логопед незалежно від повноти висновку лікаря-стоматолога.
3. Стан дихальної функції:
а) фізіологічне дихання у стані спокою: тип дихання, його глибина і сила;
б) стан мовленнєвого дихання: тип, сила, тривалість фонаційного видиху; наявність
проходження повітря через ніс під час вимовляння ротових звуків, координація дихання і фонації тощо.
4. Просодична сторона мовлення.
Обстеження стану голосової функції та інтонаційної сторони мовлення спрямоване на визначення таких характеристик:
а) сила голосу за параметрами: тихий – гучний – затухаючий;сильний – слабкий (пропонують вимову голосних звуків, складів, слів, фраз від шепітного мовлення до повноцінного голосу: шепітно, тихим голосом, голосом середньої гучності, голосно, з поступовим підсиленням або послабленням сили голосу);
б) висота голосу за параметрами: високий – низький (вимова голосних звуків, складів, слів з підвищенням або зниженням висоти голосу, проспівування гами у різних діапазонах з урахуванням віку дитини та її голосових можливостей);
в) тембр голосу (забарвлення, якість голосу) – сиплий, хрипкий, глухий, дзвінкий, металічний, різкий, з назальним відтінком тощо (обов'язково звертають увагу на ступінь
назалізації під час ізольованого вимовляння звуків, а також у мовленнєвому потоці);
г) мелодика голосу (чи вміє дитина варіювати голосом, забарвлюючи його інтонаційно (стверджуючи, запитуючи, окликаючи тощо);
д) темп і ритм мовлення (нормальний, швидкий, повільний, дисритмія).
5. Стан фонетичної і фонематичної сторін мовлення:
а) у дитини до 3 років визначають здатність до звуконаслідування;
б) після 3 років досліджують стан звукоскладової структури слова(відображено повторити за логопедом слова з 1, 2, 3, 4 складів; відмічають максимальну кількість правильно відтворених складів);
в) обстеження стану звуковимови починають з ретельної перевірки ізольованої вимови голосних і приголосних звуків. Потім досліджують вимову звуків у складах, словах, реченнях. Увагу звертають на те, як саме вимовляється звук; самостійно, за показом, за словесною інструкцією логопеда. Дитині пропонують предметні картинки, в назві яких є потрібний звук. У дитини з ринолалією особливу увагу звертають на стан вимови голосних звуків. У карті обстеження реєструють якісну сторону кожного порушення звуковимови: порушення, заміна, плутання.
Якщо у дитини з ВНГП уранопластику ще не проведено, обстеження стану якості вимови звуків доцільно проводити двічі: без обтуратора і з обтуратором. Результати можуть мати відмінності, які слід обов'язково зафіксувати в карті обстеження.
Послідовність обстежуваних звуків може бути такою: голосні (а, о, у, е, и,
і), середньоязиковий (й), губно-губні приголосні (л, б, м, в), губно-зубніприголосні
(ф), задньоязикові приголосні(г, к, х), фарингальний (г'), передньоязикові (зубні – т, д, з, с,
ц, дз, л, н, піднебінно-зубніабо коміркові – ж,дж, ч, ш, р). Логопед фіксує також увагу на вимові звуків у твердому і м'якому варіантах;
г) обстеження стану фонематичного сприйманняє обов'язковим, навіть якщо у дитини з ринолалією немає порушень фізичного слуху. Для цього звуки диференціюють попарно (тверді – м'які, глухі – дзвінкі, свистячі – шиплячі, сонори) у спеціальних логопедичних завданнях і вправах. Визначають характер труднощів фонематичного уявлення і сприймання, простежують зв'язок фонематичних проблем з порушеннями звуковимовної сторони мовлення;
д) стан звукового аналізу і синтезу слова.Залежно від віку дитині пропонують завдання на визначення місця голосного або приголосного звука в слові, загальної кількості звуків та їх послідовності у слові, впізнавання слова за названими звуками тощо.
6. Стан лексики і граматичної будови імпресивного мовлення:
а) пасивний словник – відмічають обсяг словника, точність розуміння значень слів
(показати за словесною інструкцією логопеда предмети, частини тіла, вибрати предметні картинки тощо), розуміння дій (показати на картинках, де дівчинка спить, біжить, грається, їсть, малює тощо) та узагальнювальних слів (з 3 років – вибрати предмети або картинки за темами: «Іграшки», «Посуд», «Меблі», виконання доручень за словесною інструкцією «Дай мені ляльку», «Погодуй свою ляльку», «Поклади ляльку спати» тощо);
б) розуміння форм однини і множини іменників (з 3-4років) (показати на картинках:кубик – кубики,гриб – гриби,яблуко – яблука,цукерка – цукеркитощо);
в) розуміння прийменниково-відмінковихконструкцій з прийменникамина, під, в, за, біля, над (після 4 років) – («Поклади ручку на стіл», «Поклади ручку в стіл», «Покчади ручку під книгу» тошо);
г) розуміння зменшувальних суфіксів іменників (4-5років) – (показати на картинках, де є м'яч – м'ячик, заєць – зайчик, ложка – ложечка, подушка – подушечка);
д) диференціація дієслів з різними префіксами: йшов, пішов, прийшов, підійшов, відійшов, вийшов, зайшов, перейшов тощо (з 5 років);
е) розуміння словосполучень і простих речень (покажи: ручкою олівець і ручку олівцем; картинки, де хлопчик грає в м'яч, сидить на траві, читає книгу тощо);
ж) розуміння зв'язного мовлення (з 5 років).
7. Стан лексики і граматичної будови експресивного мовлення:
а) загальна характеристика експресивного мовлення (чи є мовлення взагалі, мовлення на рівні лепетного, мовлення на рівні окремих слів, фразове мовлення);
б) активний словник: іменники (назвати предмети, картинки за темами: «Посуд», «Одяг», «Сім'я», «Тварини» тощо); дієслова (назвати, що робить дівчинка на картинці: спить, одягається, їсть, сидить, читає, малює, біжить, гуляє); прикметники (назвати, розглядаючи картинки, колір, розмір, смак);
в) стан граматичної будови мовлення і зв'язного мовлення (обстежують, якщо дитина користується фразовим мовленням):
•використання іменників у називному відмінку однини і множини: стіл –столи; лялька – ляльки; рука – руки; дерево – дерева; квітка – квіти; машина – машини; риба– риби;
•використання іменників у знахідному відмінку однини без прийменника («Назви,що ти бачиш на картинці»: «Бачу собаку, будинок, м'яч, пташку» тощо);
•узгодження іменників з прикметниками однини чоловічого і жіночого роду (назвати колір предметів: кулька – червона, олівець – жовтий, машина – жовта, помідор – червоний, сонце – жовте, сонях – жовтий);
•використання у власному мовленні прийменників (простих і складних) на матеріалі картинок або демонстрації дій;
•використання родового відмінка множини: багато чого? Жук – жуків; ключ –ключів; літак – літаки; дерево – дерева,; яблуко – яблука; портфель – портфелі; ручка –ручки;
•утворення іменників зі зменшувально-пестливими суфіксами: квітка – квіточка;
лисиця – лисичка; дівчина – дівчинка; хлопець – хлопчик; намисто – намистинка; м'яч –м'ячик; книга – ...;лялька – ...;гриб – ...;кішка – ...;
•утворення відносних прикметників від іменників: варення з яблук – яблуневе; склянка зі скла – скляна; олівець із дерева – дерев'яний; коробка з картону – ...;черевичкизі шкіри – ...;погода з дощем – ...тощо;
г) переказ розповіді (зміст тексту добирають залежно від віку дитини), складання розповіді за запитаннями логопеда, за серією сюжетних малюнків, складання розповіді-спогаду тощо.
У висновках відмічають наявність і характер аграматизмів, визначають рівень розвитку зв 'язного мовленння;
д) обстеження стану читання і письма обов'язково проводять, якшо у дитини виявлені порушення фонематичних процесів, лексичної і граматичної будови мовлення
(тексти для обстеження добирають з урахуванням віку дитини і програмних вимог).
3. Література
Література
1. Ходорковська В. А. Методика логопедического обучения детей до и после ураностафилопластика. — М. : Медицина, 1969.
2. Алмазова Е. С. Методика логопедической работы по устранению ринофонии. — М., 1975.
3. Бернадский Ю. И., Полеся Г. В., Макареня В. В. Медицинская реабилитация детей с несращениями нёба. — К. : Здоров’я, 1978.
4. Нарушения речи и голоса у детей / под ред. С. С. Ляпидевского, С. Н. Шаховской. — М. : Просвещение, 1975.
5. Ипполитова А. Г. Очерки по патологии речи и голоса. Открытая ринолалия. — М., 1983.
6. Ермакова И. И. Коррекция речи при ринолалии у детей и подростков. — М., 1984.
7. Смирнова Л. А. Лекции по логопедии. Ринолалия. — К., 1981.
8. Логвинова Л. Л. Лекции по логопедии. Ринолалия. — Славянск, 1997.