Соціологія як наука: предмет та історія становлення

Ім'я файлу: Соціологія як наука про суспільство (1).pptx
Розширення: pptx
Розмір: 1587кб.
Дата: 20.02.2021
скачати

Київський національний університет технологій та дизайну

Кафедра філософії, політології та українознавства

ТЕМА: “Соціологія як наука: предмет та історія становлення”

Об’єкт, предмет, категорії та закони соціології.
Структура соціологічного знання. Місце соціології в системі гуманітарного знання.
Функції та методи соціології.
Становлення та основні етапи історичного розвитку соціологічного знання.
Основні напрями сучасної соціології.
Розвиток соціологічної думки в Україні.

СОЦІОЛОГІЯ

(від лат. «societas» – суспільство та грец. «logos» - слово, вчення, знання). Термін запровадив у науковий обіг французький вчений Огюст Конт (1798-1857)

Наука про суспільство як соціальну систему в цілому, функціонування та розвиток цієї системи через її складові елементи: особистості, соціальні спільноти, інститути

Наука про становлення розвиток і функціонування соціальних спільнот та форм їх самоорганізації: соціальних систем, соціальних структур та інститутів. Це наука про соціальні зміни, що викликані активністю соціального суб’єкта - спільностей, наука про соціальні відносини як механізми взаємозв’язку та взаємодії між різноманітними соціальними спільностями, між особистістю та спільнотами, наука про закономірності соціальних дій та масової поведінки (В.Ядов).

Наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії

Наука, що вивчає відносини між групами людей, які займають різне становище в суспільстві, беруть неоднакову участь в економічному, політичному і духовному житті, різняться не лише рівнем, але й джерелом своїх доходів, структурою споживання, способом, якістю та стилем життя, а також структурою ціннісних орієнтирів, мотивами, типом поведінки. (М. Лукашевич)

Наука про закономірності становлення, розвитку і функціонування соціальних спільнот, про ті соціальні відносини і соціальні процеси, що виникають у суспільстві під час взаємодії великих соціальних груп (М. Лукашевич).

Чинники, що сприяли виникненню соціології

Соціально-економічні

Соціально-політичні

Інтелектуальні

Поява соціології як самостійної науки знаменує собою радикальний перелом в розумінні людини та суспільства. Історичні передумови виникнення соціології пов’язані з формуванням капіталістичних ринкових відносин, буржуазії як базисного соціального класу та громадянського суспільства. Формування буржуазії та вихід її на політичну та ідеологічну арену супроводжувався руйнацією існуючих уявлень про суспільство. Змінились образ життя, звичні зв’язки між групами людей, відбувся перерозподіл влади, ускладнювалася система соціального управління. В соціальних відносинах, зв’язках, діях відображається не тільки бажання пізнати минуле та сучасне, але й прагнення зорієнтуватися в історичній перспективі.

Виникнення соціології було обумовлено факторами не тільки історичного, але й наукового характеру. В цей період в наукових колах популярності набуває ідея перебудови суспільствознавства згідно стандартів природничих наук. Ця ідея була зумовлена кризою традиційних методологій дослідження суспільних явищ, знеціненням абстрактних, умоглядних побудов соціальної філософії та філософії історії. Розчарування наукової громадськості в безплідності старої спекулятивної філософії на тлі досягнень природничих наук сприяли популярності позитивістської програми й зростанню кількості її прихильників.

Об’єкт дослідження		об’єктивна реальність, що не залежить від суб’єкта пізнання

Предмет дослідження		певний аспект, якість, властивість реального об’єкта; те, на що безпосередньо спрямоване дослідження

Рівні дослідження		 теоретичний  емпіричний

			предмет	соціальні дії, зв’язки, відносини, явища, процеси, що відбуваються в суспільстві, а також закономірності виникнення і функціонування соціальної реальності
Соціальна реальність	об’єкт	Соціологія

Соціальні закони

закони, що констатують співіснування соціальних явищ
закони, що встановлюють тенденції розвитку
закони, що встановлюють зв’язок між соціальними явищами
закони, що фіксують причинний зв’язок між соціальними явищами
закони, що стверджують можливість чи ймовірність зв’язку між соціальними явищами

“Соціологія допомагає та дозволяє громадянам раціональним способом знайти сенс життя, визначити власну ідентичність, зайняти своє місце в суспільстві, виявити можливі шанси та наслідки своїх дій. Вона озброює нас картою того світу, в якому ми живемо, допомагає нам краще орієнтуватися в хаосі подій, сприяє більш раціональній інтерпретації нами всього, що навколо нас відбувається». (П. Штомпка)

Соціальні закони

За масштабом

реалізації

За ступенем спільності

За способом вияву

Загальні
Специфічні

Закони, що характеризують розвиток соціальної сфери загалом або визначають розвиток окремих її елементів

Динамічні

Статичні

Причинні
Функціональні

Закони розвитку
Закони функціонування

Методологічні (розкривають сутність соціальних зв’язків, зміст соціальних спільнот, сутність соціальних процесів, соціального розвитку, характер використання соціологічних знань у практиці суспільного життя)
Процедурні (відображають особливості збору, аналізу й обробки соціальної інформації)

Категорії, що пояснюють статику суспільства, його структуру
Категорії, що характеризують динаміку суспільства, його основні зміни

Загальнонаукові категорії
Категорії дисциплін, суміжних з соціологією
Безпосередні соціологічні категорії

Соціологічні категорії

найбільш загальні поняття соціології, що відображають об’єктивну соціальну дійсність в узагальненому вигляді, у її становленні, розвитку та утвердженні

Структура соціології

Макросоціологія

досліджує великомасштабні соціальні системи та історично тривалі процеси

Мікросоціологія

досліджує поведінку людей в їх безпосередній міжособистісній взаємодії

Загальносоціологічна теорія
Теорії середнього рівня (спеціальні соціологічні теорії та галузеві соціологічні теорії)
Емпіричні дослідження

Структура соціології

Структура соціології

Загальна соціологічна теорія дає уявлення про суспільство як цілісний організм, про систему соціальних механізмів, розкриває місце й роль основних соціальних зв’язків, формулює принципи соціального пізнання, основні методологічні підходи до соціологічного аналізу. Ця теорія загального характеру відображає визначальні тенденції становлення й функціонування соціальних спільнот-суб’єктів і місце в цих процесах людини як істоти соціальної.

Теорії середнього рівня займають проміжне положення між теоретичним та емпіричним рівнями та покликані узагальнити емпіричні факти в межах окремих областей соціологічного знання. Теорії середнього рівня об’єднуються в три групи: 1) теорія соціальних інститутів (політика, економіка, сім'я, освіта, наука, релігія і т.п.); 2) теорія соціальних спільностей (соціологія малих груп, прошарків, класів, територіальних спільностей і т.д.); 3) теорія соціальних змін та процесів (соціологія конфліктів, урбанізації, мобільності тощо).

Емпіричні соціологічні дослідження скеровані на з’ясування, аналіз та узагальнення соціальних фактів: дій, вчинків і мислення людей, конкретних продуктів людської діяльності, розвитку та взаємодії створених людьми соціальних спільнот. Матеріали емпіричних соціологічних досліджень є емпіричною основою загальної соціологічної теорії, спеціальних та галузевих соціологій та можуть мати суто практичне значення, якщо вони використовуються для вирішення прагматичних життєвих проблем.

Ідея впровадження теорій середнього рівня виникла під час наукової дискусії між двома науковцями: американськими соціологами Т.Парсонсом та Р.Мертоном. Р. Мертон дає наступне визначення теорії середнього рівня в своїй роботі «Соціальна теорія та соціальна структура»: «Везде в центре нашего внимания находится то, что я называю теориями среднего уровня: это теории, находящиеся между второстепенными, но необходимыми рабочими гипотезами, появляющимися в изобилии в ходе проведения рутинного исследования, и всеобъемлющими систематическими попытками разработать общую теорию, которая объяснит все наблюдаемые закономерности социального поведения, социальной организации и социального изменения. Теория среднего уровня используется в социологии в основном как ориентир для эмпирического исследования. Она находится между общими теориями социальных систем, слишком далекими от частных классов социального поведения, организации и изменения, чтобы объяснить наблюдаемые явления, и теми подробными четкими описаниями частностей, которые совершенно не обобщены ». [Мертон, Р. Социальная теория и социальная структура / Роберт Мертон. – М.: АСТ: АСТ МОСКВА: ХРАНИТЕЛЬ, 2006. – 873. 64-65]

Р. Мертон

економіка		історія				етнографія

політологія		Соціологія				психологія


етика		філософія				правова наука

Місце соціології в системі наук

Специфічно соціологічним кутом зору, який відрізняє соціологію від інших суспільних наук, є те, що соціолог співвідносить досліджувані суспільні явища зі станом суспільства загалом.

Е. Гідденс: Соціолог повинен «вийти за межі тісного кола особистих обставин і помістити речі в ширший контекст». Для того, щоб дана теза стала зрозумілою, соціолог наводить приклад з чашкою кави. Він пише: «Що ми можемо сказати щодо такої начебто нецікавої дії з соціологічної точки зору?... Пиття кави має символічну цінність і є невід’ємним елементом нашої повсякденної суспільної діяльності. Часто ритуал, пов'язаний з питтям кави, має набагато більшу вагу, аніж сам акт споживання напою…По-друге, кава – наркотик, який містить у собі кофеїн, що збуджує діяльність мозку. Проте тих, хто надуживає кавою, більшість людей західної культури не сприймає як наркоманів. По-третє, індивід який випиває чашку кави, прилучається до надзвичайно складної структури суспільних та економічних відносин, що пронизує увесь світ…».

Ентоні Гідденс

Людина може осмислити власний життєвий досвід та масштаб своєї долі тільки в межах свого часу та свого суспільства; вона може співвіднести життєві шанси, за умови співставлення власного положення с положенням тих, хто знаходиться в подібних обставинах.

Здатність до соціологічного мислення в наш час виявляється не стільки професійним покликанням, скільки знаком освіченості, умовою розуміння того, що відбувається навколо нас. Американський соціолог Чарльз Райт Міллс зауважив, що люди зазвичай погано уявляють зв'язок між своїм власним життям і суспільством. Здатність зв'язати свою біографію з історією, оцінити себе в порівнянні з іншими Міллс назвав соціологічним уявою, виділивши в ній три виміри:

структурний - вміння розуміти навколишнє соціальне середовище - структуру суспільства, її елементи, взаємовідношення між ними, механізм їх функціонування, суть відмінностей структури досліджуваного суспільства від інших типів соціального порядку;
історичний - вміння бачити відмінні риси сучасного світу в порівнянні з минулими історичними епохами, механізми зміни даного суспільства, способи «діяння» історії, характерні для конкретної історичної епохи;
людський - здатність зрозуміти, які типи людей відіграють особливу роль в сучасному суспільстві на даному етапі, які їм йдуть на зміну, який вплив на «людську натуру» здійснює конкретне соціальне середовище.

Соціологічна уява

Чарльз Райт Міллс

Соціологічна уява наче піднімає людину над рутиною повсякденного життя, збагачує її розуміння власної індивідуальності і особливостей інших людей, значення соціальної дійсності, в яку ми включені. Людина може осмислити власний життєвий досвід і масштаб своєї долі тільки в рамках свого часу і свого суспільства; вона може оцінити життєві шанси тільки віднісши власне становище зі становищем тих, хто знаходиться в подібних обставинах; індивідуальну долю творить історія, яка складається з мільйонів особистих біографій. Наші індивідуальні проблеми часто викликані структурними змінами в суспільстві. Тому, щоб зрозуміти зміни, що відбуваються в окремих індивідуальних «осередках», необхідно вийти за їх межі.

Соціологія відіграє важливу роль в сучасній інтелектуальній культурі, сприяє формуванню знань про соціальну дійсність та зміни в ній, пояснює логіку процесів соціального розвитку, допомагає людині визначити своє місце у суспільстві.

Функції соціології		Теоретично-пізнавальна (гносеологічна)

		Практична

		Описова

		Інформаційна

		Прогностична

		Управлінська

		Гуманістична

		Ідеологічна

		Світоглядна

Теоретико-пізнавальна (гносеологічна) функція. Соціологія на всіх рівнях і в усіх своїх складових компонентах забезпечує приріст нового знання про різні сфери соціального життя, розкриває перспективи соціального розвитку, виявляє нові закономірності й тенденції, виробляє теорію та методологію соціологічного пізнання дійсності.

Описово-інформаційна. Соціологи проводять систематичний опис і накопичення матеріалу, на основі якого у подальшому робляться практичні висновки, ухвалюються управлінські рішення. Соціологічна інформація необхідна не тільки для створення інформаційної бази управлінських рішень, що приймаються, але й для регулярного контролю над їх практичною реалізацією.

Управлінська функція соціології пов’язана з використанням знань для розробки і створення ефективних моделей управління різноманітними соціальними системами та інститутами, соціальними процесами, об’єктами.

Характерною рисою соціології є єдність теорії та практики. Значна частина соціологічних досліджень орієнтована на вирішення практичних проблем. В цьому полягає прикладна функція соціології, що пов’язана з удосконаленням управлінських відносин.

Прогностична функція. Соціологія здатна виробляти науково обґрунтовані прогнози про тенденції розвитку соціальних процесів і спільнот у майбутньому. Особливо важливо мати такі прогнози у перехідні етапи розвитку суспільства, коли необхідно представити альтернативні сценарії майбутніх процесів, визначити діапазон можливостей, що відкриваються перед людьми на даному історичному етапі, розрахувати ймовірні втрати та наслідки. Наукові прогнози можуть стосуватись глобальних проблем та нагальних буденних питань.

Організаційна функція полягає в організації різних груп: на виробництві, в політичній сфері, в військових частинах, на відпочинку тощо.

Світоглядна функція витікає з того, що об’єктивно соціологія приймає участь в соціально-політичному житті суспільства та своїми дослідженнями сприяє прогресу суспільства. Історія свідчить, що в більшості соціальних революцій, реформ, трансформацій саме соціологічні концепції виступали в якості рушія суспільного розвитку. Соціолог виконує функцію освіти й допомагає людям орієнтуватися у складному мінливому соціальному світі.

Функція соціального контролю полягає у вироблені та науковому обґрунтуванні ефективних рекомендацій, спрямованих на боротьбу з девіантною поведінкою, вдосконалення моральних відносин, підвищення рівня політичної культури і правової свідомості. Вона реалізується через участь соціології в системі «зворотного зв’язку», забезпечення достовірної інформації про соціальні явища і процеси, аналіз дії механізмів соціального контролю, санкцій, соціальних норм тощо.

Ідеологічна функція. Соціологія дає можливість формувати суспільні ідеали, цінності, створювати образи героїв суспільства, певні суспільні відносини. Соціологічне знання може слугувати засобом маніпулювання поведінкою людей. Результати досліджень можуть використовуватися в інтересах певних соціальних груп для досягнення ними певних соціальних цілей. Крім того соціолог осмислює соціальні процеси, суспільні відносини та діяльність суб’єктів з позиції певного світогляду, формування якого залежить від його соціального положення. Але все ж таки соціологія повинна орієнтуватися на отримання ідеологічно нейтрального знання, незалежно від соціальної позиції дослідника. Соціолог зобов’язаний дотримуватися принципу об’єктивності знання, враховувати, які соціальні наслідки матимуть місце через запропоновані рекомендації.

Соціологія може слугувати покращенню взаєморозуміння між людьми, формування у них почуття близькості, що в свою чергу сприяє удосконаленню суспільних відносин. В цьому випадку говорять про гуманістичну функцію соціології. Вона також полягає в утвердженні цінностей гуманізму, прав людини, всебічного розвитку особистості, її свободи, дає можливість людині пізнати саму себе, відчути зв’язок між особистим досвідом та масштабними соціальними подіями тощо.

опитування

аналіз документів

спостереження

експеримент соціальний

Методи збору соціологічної інформації

О. Конт - родоначальник соціології

Розширити і поглибити уявлення про соціологію як науку допомагає вивчення історії її становлення і розвитку. Природно виникає питання: коли і за яких умов вона виникає, що слугувало поштовхом для формування нової науки про суспільство? Для відповіді на питання про час появи соціології ми повинні спиратися на критерії, що висуває наукознавство. Соціологія в якості окремої спеціальної науки почала визнаватися науковим співтовариством в 40-х роках ХІХ ст. Після опублікування О. Контом третього тому його роботи «Курс позитивної філософії» в 1839 році, де він вперше використав термін «соціологія» і висунув завдання вивчення суспільства на науковій основі. Саме ця претензія - поставити вчення про суспільство на наукову основу – стала тим відправним фактом, який привів до формування та розвитку соціології.

О.Конт обґрунтовує появу соціології на основі сформульованого ним закону про три послідовні стадії інтелектуального розвитку людини (теологічна, метафізична і позитивна). На першій, теологічній, стадії людина пояснює всі явища на основі релігійних уявлень, оперуючи поняттям надприродного. На другий, метафізичній, стадії вона відмовляється від апеляції до надприродного і намагається все пояснити за допомогою абстрактних сутностей, причин та інших філософських абстракцій. На третій, позитивній (науковій) стадії людина перестає оперувати абстрактними сутностями, відмовляється розкривати причини явищ і обмежується спостереженням за явищами і фіксуванням постійних зв'язків, які можуть встановлюватися між ними.

Перехід від однієї стадії до іншої в різних науках відбувається послідовно, не одночасно. І тут діє один принцип - від простого до складного,чим простіше об'єкт вивчення, тим швидше там встановлюється позитивне знання. Тому позитивне знання спочатку поширюється у математиці, фізиці, астрономії, хімії, потім в біології. Соціологія - це вершина позитивного знання. Вона спирається у своїх дослідженнях на «позитивний метод». Останній означає опору теоретичного аналізу на сукупність емпіричних даних, зібраних у спостереженні, експериментах, порівняльному дослідженні, даних - надійних, перевірених, що не викликають сумніву.

О.Конт ділить соціологію на дві частини: соціальну статику

і соціальну динаміку. Соціальна статика вивчає умови і закони функціонування суспільної системи.

В соціальній динаміці О. Конт розвиває теорію суспільного прогресу, вирішальним фактором якого виступає духовний, розумовий розвиток людства.

Соціологія як самостійна галузь наукового знання виникла всередині ХІХ ст. Проте формування і накопичення знань про суспільство, його розвиток, місце і роль в ньому людини має давню історію.

Сучасна соціологія – поліпарадигмальна наука, вона пропонує різноманітні пояснення одних і тих же соціальних процесів, зберігаючи при цьому терпимість до поглядів та висновків різних дослідницьких шкіл та напрямів, підтримуючи прагнення соціологів до пошуку гармонійного поєднання різних підходів, інтерпретацій тощо.

Соціологія активно співпрацює з іншими сферами наукових знань про соціум та людину, спираючись на їх досягнення. Крім того міждисциплінарні взаємодії приводять до появи програм нових наук. В зв’язку з включенням соціології в загальний контекст міждисциплінарних зв’язків зростає її методологічна роль, виникає можливість комплексного підходу до вивчення соціальних проблем.

Історичний розвиток соціології пройшов кілька етапів:

Протосоціологія (від перших уявлень людини про соціальний світ до 30-40 рр. ХІХ ст.) – передісторія соціологічного знання, елементи якого існують в системі синкретичного суспільствознавства та філософії до його диференціації та спеціалізації на окремі науки. Цей етап умовно називають підготовчим і для нього характерні такі риси: становлення соціального мислення, накопичення соціальних знань, несистемні, спорадичні процеси вивчення соціального тощо.

Етап виникнення та становлення класичної соціології триває від 30-40-х рр. ХІХ ст. до 30-40-х рр. ХХ ст. В цей час відбувається інституціоналізація власне соціології, розробляються дослідницькі методології, методики, з’являються соціологічні школи, численні концепції, розроблено базові соціологічні категорії.

Третій етап (етап сучасної соціології) триває від 30-40-х рр. ХХ ст. до наших днів. Увібравши в себе класику, сучасна соціологія збагатилася новими парадигмами, течіями, школами. Зокрема, виникли функціоналізм, конфліктологія, постмодернізм, інтеракціонізм, феноменологічна соціологія, етнометодологія тощо. Для соціології ХХ ст. характерні такі риси: синтез теорії та емпірії, пошуки загальної теорії, розвиток спеціальних соціологічних теорій тощо. В соціології кінця ХХ ст. популярності набувають теорії, які звертають увагу на роль людини та її активність в сучасному світі.

Протосоціологічний період розвитку соціології		Протосоціологічне знання Стародавнього світу		Сократ, Платон, Аристотель, Конфуцій, Полібій, Фукідід, Демокріт, Цицерон

		Протосоціологічне знання епохи Середньовіччя		Аврелій Августин (Блаженний), Фома Аквінський, М. Падуанський

		Протосоціологічне знання епохи Відродження		Н.Макіавеллі, Т. Мор, Т. Кампанелла, Ф. Петрарка, Леонардо Бруні, Лоренцо Валла

		Соціальні концепції Нового часу та епохи Просвітництва		Ш.-Л. Монтеск’є, Ж.Ж.Руссо, Т.Гоббс, Дж.Локк, Ф.Бекон, І.Кант, Вольтер, Ж.Боден, Г.Гроцій, Б. Спіноза, П.А.Гольбах, Д. Дідро, Г.Гегель

Протосоціологічний період розвитку соціології

Західноєвропейська соціологія

Класичний період

Органіцизм (Г.Спенсер, П. Лілієнфельд, А.Шеффлє, О.Стронін, А.Еспінас, Р.Вормс)
Соціальний дарвінізм (Л. Гумплович)
Географічний напрям (Г. Бокль, Л. Мечніков, Ш.-Л. Монтеск'є)
Розуміюча соціологія (М.Вебер, Г.Зіммель)
Матеріалістичний напрям
Расово-антропологічна школа (Ж.Гобіно, Х.Чемберлен)
Психологічний напрям: психологічний еволюціонізм (Л.Уорд, Ф. Гіддінс), інстинктивізм (У.Мак-Дугал), психологія мас (Г.Лебон, Г. Тард), психологія народів (М.Лацарус, Х.Штейнталь), психоаналіз (З.Фрейд)

Г. Спенсер

Е. Дюркгейм

В. Парето

К. Маркс

Г. Тард

Г. Зіммель

М. Вебер

Г. Лебон

З. Фрейд

Основні напрямки сучасної соціології

структурно-функціональний підхід (Т.Парсонс, Р.Мертон)

технологічний детермінізм (Р.Арон, У. Ростоу, Дж.Гелбрейт,

неомарксизм (Д.Лукач, А.Грамші)

Основні етапи розвитку соціологічної думки в Україні

Протосоціологічний період розвитку соціологічної думки

протосоціологія епохи становлення, розвитку та розпаду Київської Русі (праісторія, Київська держава, княжа доба, Литовсько-польський період – V – кінець ХV ст.)
протосоціологічне знання козацької доби (від початків козацтва до зруйнування Січі – кінець ХV – третя чверть ХVІІІ ст.)
протосоціологія доби відродження України (кінець ХVІІІ – середина ХІХ ст.)

Період академічної соціології

становлення і розвиток соціологічного знання (друга половина ХІХ ст. - 20-ті роки ХХ ст.)
етап інституціалізації соціальних досліджень та соціології в Україні за радянських часів
сучасний етап розвитку соціології в умовах незалежної України

Література
скачати

© Усі права захищені
написати до нас