Ім'я файлу: Соціологія особистості.doc
Розширення: doc
Розмір: 42кб.
Дата: 12.01.2021

Соціологія особистості.

  1. Поняття особистості (людина, індивід, особистість).

  2. Людина і суспільство. Сутність соціалізації та ідентифікації.

  3. Девіантна поведінка.

  4. Рольова теорія особистості: соціальний статус, соціальна роль. Рольовий конфлікт.

  5. Соціологічна структура особистості.

  6. Типологія особистості.



1. Поняття особистості


Особистість – об’єкт вивчення багатьох наук: соціології, політології, філософії.

Соціологічний підхід виділяє в особистості соціально-типове.

Соціологічний аналіз багатьох проблем неможливий без залучення соціологічної теорії особистості, так як елементом будь-яких соціальних систем є люди.

Відносно людини використовують різні терміни та поняття: людина, індивід, особистість.

Людина” – це біосоціальна категорія, загальне поняття, яке означає вид у біологічній класифікації „гомо сапієнс”.

Людський індивід” – це конкретний представник біологічного виду „гомо сапієнс”. Вперше зустрічається у Цицерона. Звідси поняття „індивідуальність” – це сукупність специфічних властивостей, які відрізняють одну людину від іншої.

Особистість” – це термін який означає

- по-перше стійку систему соціально-значимих рис, які характеризують індивіда як члена того чи іншого суспільства або спільності,

- по-друге, це індивідуальний носій цих рис, як вільний та відповідальний суб'єкт своєї свідомої вольової діяльності.

Тобто людина взята в її соціальній якості, є особистістю.

Основна проблематика соціологічної теорії особистості - це вивчення соціальних спільностей, закономірностей їх розвитку, їхніх взаємозв'язків із суспільством, їх регуляція та саморегуляція їхньої соціальної поведінки.
2. Сутність соціалізації та ідентифікації.

Особистість як об'єкт суспільних відносин розглядається в соціології в контексті двох взаємопов'язаних процесів – ідентифікації та соціалізації.

Ідентифікація - це спосіб усвідомлення приналежності до тої чи іншої спільності. Через ідентифікацію діти сприймають поведінку батьків, родичів, друзів їхні цінності, норми як свої особисті. Тобто ідентифікація як і соціалізація - це процеси соціального навчання.

Соціалізація - це процес засвоєння індивідом зразків поведінки, соціальних норм, цінностей, які необхідні для його успішного функціонування в даному суспільстві.

Соціалізація охоплює всі процеси навчання і виховання, за допомогою яких людина набуває соціальну природу і здатність брати участь в соціальному житті.

В процесі соціалізації бере участь все оточення індивіда: сім'я, школа, сусіди, друзі, засоби масової інформації (це агенти соціалізації).

Процес соціалізації на завершується в дитинстві, оскільки людина постійно повинна опановувати нові ролі. Соціалізація триває все життя індивіда.

Соціалізація, що відбувається у дитинстві – це первинна соціалізація, подальше засвоєння нових ролей, цінностей, досвіду на кожному життєвому етапі – це вторинна соціалізація. Соціалізація досягає певного завершення, коли особистість досягає соціальної зрілості.

Один із перших виділив елементи соціалізації дитини З.Фрейд (за статевими ознаками).

Стадії формування індивідуальності (У.Мур, Д.Смелзер):

  1. Імітація – дитина імітує дорослих.

  2. Ігрова або рольових ігор („дочки-матері”, „в школу”, „в магазин”).

  3. Стадія колективних ігор (дворова футбольна команда).


3. Девіантна поведінка.

Процес соціалізації досягається певного завершення, коли особистість досягає соціальної зрілості. Однак в процесі соціалізації можливі невдачі. Проявом недоліків соціалізації є відхилення поведінкидевіантна поведінка.

Девіантна поведінка - це частіше спроба піти із суспільства, від проблем, невдач і, в основному, це різні форми негативної поведінки, хоча і не завжди.

В широкому розумінні слова девіантна поведінка є в таких формах:

негативна: правопорушення, злочинність, самогубство, пияцтво, наркоманія, проституція;

позитивна: героїзм, альтруїзм, самопожертвування, різні види передової нетрадиційної творчості.

В вузькому розумінні слова, девіантна поведінка – негативні форми поведінки.



  1. Рольова теорія особистості: соціальний статус, соціальна роль. Рольовий конфлікт.


Основні положення рольової особистості були сформульовані американськими соціологами Дж.Мідом, Р.Лінтоном, розроблялися Р.Мертоном, Т.Парсонсом, Р.Дарендорфом.

Рольова теорія особистості описує соціальну поведінку особистості двома основними поняттями:

  1. “Соціальний статус”

  2. “Соціальна роль”

Соціальний статус – це місце, котре займає особа в складній мережі соціальних відносин, тобто соціальний статус відображає економічне і правове становище, освітній та культурний рівень людини.

Соціальний статус відображається як в зовнішніх (в одязі, мові) так і внутрішніх позиціях (в установках, цінностях).

Соціальні статуси є:

  • природні (національність, соціальне походження)

  • набуті (освіта, професія)

Кожна людина займає декілька статусів, це називається статусний набір. Але тільки один статус визначає становище людини в суспільстві, він називається головний або інтегральний.

Соціальна роль – це сукупність дій, які повинна виконати людина, яка займає певний статус в соціальній системі.

Кожний статус включає декілька ролей і ця сукупність називається рольовий набір.

Ситуація, в якій людина стикається з необхідністю задовольнити вимоги двох або більше несумісних ролей, називається ролевим конфліктом (роль матері і керівника).

Конфлікт створює стресову ситуацію, тому необхідно шукати способи гармонізації ролей (роль матері і підприємця).

Ієрархія соціальних статусів фіксується через поняття престиж, що відображає значимість в суспільстві. Престижними можуть бути професії, посади, види діяльності.

5. Соціологічна структура особистості.

Соціологічна структура особистості – це єдність трьох компонентів:

  1. Включеність в соціальне середовище – чим більше соціальних статусів і ролей тим більша включеність.

  2. Спрямованість особистості – це система цінностей, цінних орієнтацій, наприклад, у одної людини на першому місці кар'єра, у другої сім'я, у третьої інше.

  3. Життєвий контроль (система життєвих планів, орієнтацій).

Джерелом активності людини є її потреби – внутрішній психологічний стан людини, відчуття нестачі чогось. Цей стан регулює активність, стимулює діяльність. Потреби є природні (в сні, їжі, одязі, житлі тощо) та штучні, чи соціальні (потреби людини у праці, духовній культурі та ін.) Природні потреби є основою, на якій виникають і задовольняються потреби соціальні.

У процесі усвідомлення потреб у людини формується інтерес до діяльності, який трансформується у мотив з урахуванням ціннісних орієнтацій особистості.

Інтерес – це конкретна форма усвідомленої потреби, реальна причина діяльності особистості, спрямованої на задоволення цієї потреби.

Цінності – це суспільне ставлення особистості до об’єктів матеріального та духовного світу.

Ціннісні орієнтації – соціальні цінності, які спрямовують діяльність та соціальну поведінку особистості і поділяються нею.



  1. Типологія особистості

В основі побудови типології покладено аналіз особистості через її життєдіяльність. Отже, коли йдеться про особистість як члена суспільства, мають на увазі не властивості окремих людей, а соціальні типи особистостей.

Одна із можливих типологій:

  1. Гармонійний – широкий спектр ролей і статусів, висока включеність, чіткі цілі, вміють керувати ходом життя, тому уникають негативних ситуацій.

Головні життєві орієнтири:

  • цікава робота;

  • гарні взаємовідносини в сім'ї;

  • широкі громадські інтереси;

  1. Традиційний – середня включеність, обмежене коло ролей, назавжди вдається уникнути трудності.

Головні орієнтири: якщо вже є професія – благополуччя сім'ї.

3. Технократичний – люди добре орієнтуються в умовах соціального середовища, вміють підкорити життєві обставини своїм довгостроковим планам, характерний життєвий позитивний досвід і суттєве розмежування суспільного і власного.

Головні орієнтири: кар'єра і особисте життя.

4. Неадаптований – погано орієнтуються у соціальному середовищі, переважає негативний життєвий досвід, часто випадково обирають професію, не мають чітких орієнтирів у житті.

Типологізація застосовується для вирішення конкретних соціальних проблем (добір соціальних ролей, вдосконалення соціальних інститутів).
скачати

© Усі права захищені
написати до нас