Ім'я файлу: соц. захист людини - як система.docx
Розширення: docx
Розмір: 21кб.
Дата: 07.12.2020
скачати

Луцький інститут розвитку людини Університету «Україна»

ІНДЗ

з предмету: Право соціального забезпечення

на тему: Соціальний захист людини – як система

Підготував

студент 4 курсу

спеціальності Право

Пилипчук Владислав

Луцьк 2020

План

  1. Організація соціального захисту населення.

  2. Система органів соціального захисту населення.


1. Організація соціального захисту населення

Соціальна політика сучасної держави - комплекс соціально-економічних заходів держави, підприємств, організацій, спрямованих на послаблення нерівності у розподілі доходів та майна, на захист населення від безробіття, підвищення цін, знецінення трудових заощаджень та ін.

Соціальне забезпечення та захист громадян України є одним з важливих напрямків діяльності держави. Держава несе обов'язки по матеріальному підтриманню своїх громадян, створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантуються захист від незаконного звільнення, право на своєчасне одержання винагороди.

Громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на їх забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законодавством. Це право гарантується страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ, організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для соціальних виплат та допомоги.

Основним завданням Пенсійного фонду та його органів на місцях є забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсій військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ строкової служби, допомоги на дітей, а також інших витрат, фінансування яких відповідно до чинного законодавства покладено на Пенсійний фонд.

Виконанню завдань по соціальному захисту населення України сприяють закони України від 25 червня 1997 р. "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", від 26 червня 1997 р. "Про збір на обов'язкове соціальне страхування". Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

2.Система органів соціального захисту населення.

Головними напрямами проведення соціальної політики є:

  • захист рівня життя за допомогою різних форм компенсації від підвищення цін і проведення індексації;

  • надання допомоги найбіднішим сім'ям;

  • надання допомоги у разі безробіття здійснення політики соціального страхування, встановлення мінімальної заробітної плати для працюючих;

  • розвиток освіти, охорони здоров'я, навколишнього середовища переважно за рахунок держави;

  • проведення активної політики, спрямованої на набуття громадянами кваліфікації;

  • гарантування процесу трудової діяльності відповідно до чинного законодавства (дотримання тривалості робочого дня, надання оплачуваних відпусток, створення профспілок тощо) та ін.

Відповідно до Конституції України Указом Президента України з метою посилення соціальної спрямованості реформ та проведення активної соціальної політики щодо координування і комплексного здійснення соціальних перетворень у сфері трудових відносин, зайнятості, соціального захисту і пенсійного забезпечення населення створено Міністерство праці та соціальної політики України (далі — Мінпраці України). Згідно з Положенням про нього, затвердженим Указом Президента України від 1 грудня 1997 р., Мінпраці України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами АРК, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами інших держав.

Рішення Мінпраці України з питань праці, зайнятості і соціального захисту населення, видані у межах його повноважень, є обов'язковими до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності, фізичними особами — підприємцями та громадянами.

Мінпраці України реалізує єдину державну політику щодо соціального забезпечення населення та соціальної захищеності інвалідів і громадян похилого віку; несе відповідальність за розвиток цієї справи; займається організацією роботи по призначенню та виплаті пенсій відповідно до чинного законодавства та ін.

Відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 р. "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку" громадяни похилого віку користуються всіма соціально-економічними і особистими правами і свободами, закріпленими Конституцією України, іншими законодавчими актами. Дискримінація громадян похилого віку в галузі праці, охорони здоров'я, соціального забезпечення, користування житлом та в інших сферах забороняється, а посадові особи, які порушують ці гарантії, притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Ветеранами праці визнаються особи, які сумлінно працювали в народному господарстві, державних установах, організаціях та об'єднаннях громадян, мають трудовий стаж (35 років — жінки і 40 років — чоловіки) і вийшли на пенсію. Право на пенсію за віком надане кожному громадянину, який досяг пенсійного віку (55 років — для жінок і 60 років — для чоловіків) і має необхідний трудовий стаж.

Порядок і умови пенсійного забезпечення встановлюються Законом України "Про пенсійне забезпечення". Громадянам похилого віку, які не мають права на трудову пенсію, призначається соціальна пенсія. Вік для призначення соціальної пенсії, розмір і порядок виплати встановлюються законодавством України про пенсійне забезпечення.

Згідно з чинним законодавством до системи органів захисту населення входять відомчі органи соціального забезпечення (МВС, Служби безпеки, Міноборони України). Цим питанням займаються також управління (відділи) соціального забезпечення обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим — до районного (міського) відділу соціального забезпечення за місцем проживання заявника. Пенсії призначаються районним (міським) відділом соціального забезпечення.

Важливу роль у справі соціального забезпечення відіграє комісія для призначення пенсій при місцевих державних адміністраціях, виконкомах районної (міської) ради. Пенсійні справи до засідання комісії готує відділ соціального забезпечення.

У віданні органів соціального забезпечення перебувають медико-соціальні експертні комісії, на які покладається визначення постійної або тривалої втрати працездатності і встановлення групи інвалідності, її причин, часу настання, визначення для інвалідів умов праці безпосередньо на підприємствах, в установах і організаціях, перевірка правильності використання інвалідів на роботі відповідно до висновку медико-соціальної експертної комісії.

Виконавчі комітети (сільської, селищної, міської ради) мають такі повноваження в галузі соціального обслуговування населення:

  • здійснюють управління належними раді або переданими їй закладами освіти, охорони здоров'я і соціального забезпечення, культури, фізичної культури і спорту, організують їх матеріально-фінансове забезпечення;

  • призначають на посаду і звільняють з посади їх керівників або встановлюють інший порядок їх призначення та звільнення відповідно до законодавства;

  • створюють за рахунок коштів ради або на часткових засадах нові заклади соціально-культурного призначення для досягнення рівня соціального обслуговування не нижче від встановлених нормативів;

  • надають громадянам встановлені пільги щодо утримання дітей у школах-інтернатах, інтернатах при школах (групах) з подовженим днем;

  • організують роботу щодо запобігання бездоглядності неповнолітніх;

  • організують медичну допомогу населенню, надають встановлені пільги і допомогу, пов'язані з охороною материнства і дитинства, поліпшенням умов життя багатодітних сімей;

  • сприяють у необхідних випадках громадянам у призначені їм пенсій;

  • призначають у межах виділених коштів допомогу особам, які не мають права на одержання пенсій, а також доплату до пенсії і допомоги;

  • видають одноразову допомогу громадянам, що постраждали від стихійного лиха;

  • вживають заходів до поліпшення житлових і матеріально-побутових умов інвалідів, сімей, які втратили годувальника, громадян похилого віку, що потребують обслуговування вдома, до влаштування в будинки інвалідів і громадян, які мають погребу в цьому, дітей, що залишилися без піклування батьків, тощо.

Діяльність органів управління у сфері соціального захисту населення тісно пов'язана з широким колом суб'єктів суспільства. Допомогу органам соціального забезпечення надають професійні спілки. Представники профспілкових органів входять до складу медико-соціальних експертних комісій. Комісії з пенсійних питань на підприємствах або в установах разом з адміністрацією підприємства або установи готують необхідні для призначення державних пенсій документи, вивчають причини інвалідності і травматизму та розробляють заходи щодо їх усунення.

В містах і районах створюються ради пенсіонерів, які надають допомогу органам соціального забезпечення, обстежують побутові і житлові умови пенсіонерів та інших громадян, яким потрібен соціальний захист. Для працевлаштування інвалідів (глухих, сліпих), підвищення їх культурного і загальноосвітнього рівня створені спілки глухих і сліпих.

Список використаної літератури

  1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

  2. Закон України "Про освіту" від 23 березня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 21. — Ст. 84.

  3. Декларація "Про засади державної молодіжної політики в Україні" від 15 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 16. — Ст. 166.

  4. Абетка української політики: Довідник. – К., 2001. – 328 с.

  5. Гpомадянське суспільство і пpавова деpжава, пpоблеми становлення: Зб. наук. пp. / МВС Укpаїни. Hац. акад. внутp. спpав Укpаїни; За pед. Є. М. Моісеєва. — К.: ТОВ "Міжнаp. фін. агенція", 1997. — 78 с.

  6. Головатий М. Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення. — К.: Наук. думка, 1993. — 237 с.

  7. Голосніченко І. П. Адміністpативне пpаво Укpаїни: (Осн. категоpії і поняття). посібник. — Ірпінь, 1998. — 110 с.

  8. Державне управління в Україні. Навч. посібник. / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. — К.: СОМИ, 1999. — 266 с.

  9. Довідкові матеріали про становище молоді та хід реалізації державної молодіжної політики в Україні. — К.: УкрНДІ проблем молоді, 1997. — 98 с.

  10. Коваль Л. В. Адміністpативне пpаво: Куpс лекцій для студентів юpид. вузів та фак. / Відп. pед. І. Д. Боpис. - 3-є вид. — К.: Вентуpі, 1998. — 207 с.

  11. Литвин В. М. Україна на межі тисячоліть (1991 – 2000 рр.) – К., 2000. – 360 с.

  12. Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв'язання: Зб. наук. публікацій Українського науково-дослідного інституту проблем молоді за підсумками виконання наук. програм і проектів у 1995 році. — К.: А. Л. Д., 1996. — 235 с.

  13. Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв'язання: Зб. наук. публікацій УкрНДІ проблем молоді за підсумками виконання наук. програм і проектів у 1996 році. — К.: Столиця, 1997. — 208 с.

  14. Hижник H. Р., Машков О. А. Системний підхід в оpганізації деpжавного упpавління: Hавч. посіб. / Укp. Акад. деpж. упp. пpи Пpезидентові Укpаїни; За заг. pед. H. Р. Hижник. — К., 1998. — 159 с.

  15. Про становище молоді в Україні (за підсумками 1997 року): Щорічна доповідь Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України. — К.: Столиця, 1998. — 156 с.

  16. Україна на перехідному етапі: Політика. Економіка. Культура / За ред. Т. Степанкової. – К., 1997. – 280 с.

  17. Україна у цифрах у 2001 році. – К., 2002. – 436 с.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас