Ім'я файлу: ІНДЗ Васильченко К.Б.42 група.фспо.docx
Розширення: docx
Розмір: 37кб.
Дата: 26.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Документ.docx
Розширення: docx
Розмір: 37кб.
Дата: 26.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Документ.docx
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Факультет соціальної та психологічної освіти
Кафедра соціальної педагогіки та
соціальної роботи
Індивідуальне навчально-дослідне завдання на тему :
«Соціальна геронтологія в системі наукових знань .Теорії старіння»
Виконала:
студентка 4 курсу 42 групи
Васильченко К. Б.
Перевірила :
старший викладач, кан. пед. наук
Коляда Т. В.
Умань 2021
ПЛАН
Вступ
1. Геронтологія як наука
2. Теорії старіння
3. Фактори, що впливають на тривалість життя
4. Основні прояви старіння
Висновки
Використані джерела
Вступ
Старість – дуже важкий період в житті людини, а демографічне старіння вимагає від суспільства все більших фінансових витрат й інших матеріальних ресурсів на обслуговування цієї вікової категорії населення. Суспільство повинно взяти на себе вирішення всіх проблем, пов’язаних з комплексом захисту і соціального обслуговування та забезпечення літніх й старих людей.
Старіння населення є однієї з глобальних проблем сучасного світу. Відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я до літнього віку відноситься населення у віці від 60 до 74 р., до старого - від 75 до 89 років, а до довгожителів - 90 років і більше. Соціологи називають ці періоди людського життя "третім віком", і демографи вводять поняття "третього" (60-75 років) і "четвертого" (понад 75 років) віків.
1. Геронтологія як наука
З моменту зародження людського суспільства і в міру його розвитку постійно виявляється прагнення людини прожити довге, біологічно і соціально активне життя. Людина ніби намагається суперничати зі Старозавітними біблійними персонажами в досягненні довголіття і збереження фізичної сили, ясності думки, мудрості поведінки, творчих прагнень.
Йому виявляється далеким і неприйнятним сам факт ранньої смерті, що значно випереджає той термін, який був відпущений творцем. З іншого боку, люди, які довго живуть, викликають інтерес, привертають увагу і розцінюються як особливо відзначені творцем, гідні прожити довге життя. Чи не тоді народилося: “На все воля Божа”, незалежно від того чи вмирає людина рано чи їй вдавалося досягти більш високих життєвих рубежів.
У спробах продовжити життя людство вимальовувало численні способи з неминучим розчаруванням знайти деякий еліксир молодості. Великий Ґете, що прожив довге, яскраве, повноцінне життя і знав їй ціну, штовхнув свого доктора Фауста на злочинну угоду з дияволом в ім'я збереження молодості. Це є яскравим літературним символом цінності збереження фізичного, творчого довголіття, що гетівський герой асоціював тільки з молодістю. Однак, поступово спроби встановити причини передчасної смерті і старіння, знайти засоби протидії цьому здобувають риси осмислених пошуків, заснованих на накопичених фактах. Зароджується нова наукова дисципліна – геронтологія (геронт – старець, старий, логос – вчення).
Сучасна геронтологія визначається як наука, що вивчає механізми і різні аспекти (біологічні, соціальні й ін.) старіння живого організму, а також способи уповільнення старіння з метою збільшення тривалості життя і збереження його фізичної і соціальної активності. Старіння організму являє собою складний універсальний процес зів'янення, що включає генетичні і середовищні фактори і призводить поступово до обмеження пристосувальних можливостей організму, розвитку захворювань, наближеної до смерті.
Надзвичайно важливими є практичні дослідження Інституту геронтології АМН України. Відкриття вчених – геронтологів відзначені міжнародними преміями. В усьому світі вважається, що Україна є Меккою геронтології.
Особлива заслуга у розвитку геронтології належить вченому зі світовим ім'ям Володимиру Фролькісу. Його дослідження щодо сутності старіння організму не мають аналогів в світі. На думку вченого, будь-яка жива система має свій строк життя. Старіння, треба сприймати як нормальний, природний, багатопричинний процес. Геронтологія ставить завдання не лише додати роки до життя, а й життя до років. Вплинути на темп старіння – означає відсунути термін виникнення вікової патології. Нові біохімічні відкриття в галузі геронтології дають змогу подовжити вік молодості. Отже, людська раса якісно покращиться і стане сильнішою. Адже відсоток людей, які помирають від природного старіння, неймовірно малий.
2. . Соціальні теорії старіння
Одна із перших соціальних теорій старіння була запропонована американськими психологами Каммінзом та Генрі у 1961 році. Це теорія звільнення, роз’єднання. У ній стверджується, що "старіння є неминуче взаємне віддалення чи роз’єднання, яке призводить до зниження взаємодії між старіючою особистістю у певній соціальній системі". Цей процес може бути ініційований як самою особистістю, так і ін. особами. Поступове руйнування соціальних зв’язків означає підготовку до наступного акту – смерті. Процес "соціального відходу" характеризується втратою соціальних ролей, обмеженням соціальних контактів "втечею" у себе.
Теорія активності. Її прибічники вважають, що в середньому віці, при нормальному старіння, повинні підтримуватись соціальні контакти та активність. З приходом старості особистість повинна зберігати ті ж потреби та бажання, які були притаманні їй раніше, чинити опір будь-яким намірам виключати її із суспільства. Здатність знаходити радощі та цінності у житті не вичерпується у певному віці, а повинна зберігатися протягом всього життя.
Теорія розвитку і неперервності життєвого шляху. Із позицій даної теорії, для адекватного розуміння життя старої людини необхідно знати специфіку її попередніх життєвих етапів, тобто зміст усього життєвого шляху, який передував старості.
Переходячи від ступеня до ступеня, людина повинна намагатися зберігати свої звички, засвоєні ролі та функції. Старість повинна являти собою "поле битви" за збереження попереднього стилю життя, всупереч рольовим змінам. Нормальне "успішне" старіння можливе лише при різнобічній адаптації до нових умов і збереженні попереднього становища відразу в декількох областях діяльності.
Теорія маргінальності подає старість як стан девіантності. Представники старшого покоління безкорисні, маргінальні, ті, що втратили попередні можливості, впевненість у собі і почуття соціальної та психологічної незалежності. Основна риса старості – пасивність. Тому активна частина суспільства повинна розробляти соціальні програми для покращення життя пасивних старих людей.
Теорія вікової стратифікації. Прихильники даної теорії розглядають суспільство як сукупність вікових груп, які мають обумовлені віком відомості у здібностях, рольових функціях, правах та звичках, т. б. суспільство розділене у віковому та соціальному відношенні.
У рамках цієї теорії на перший план висуваються такі проблеми, як суспільний статус старих людей, індивідуальні переміщення із одного вікового періоду в інший, механізми розподілу соціовікових ролей, взаємостосунки з іншими віковими групами.
Значною характеристикою старості є соціальний статус – показник становища людини в соціальній ієрархії суспільства.
Він включає в себе:
стать;
професію та становище;
календарний вік.
3. Фактори, що впливають на тривалість життя
Одним з факторів, що сприяють збільшенню тривалості життя, є фізична активність. Показано, що фізичні вправи сприяють поліпшенню стану серцево-судинної системи, зниженню рівня холестерину, відкладення якого в судинах приводить до розвитку атеросклерозу, важких захворювань серця і головного мозку. Під впливом фізичного навантаження зменшуються темпи і виразність розвитку остеопорозу – процесу зменшення кісткової маси з віком, збільшується м'язова маса і сила м'язових скорочень. Фізичні вправи, зокрема заняття аеробікою, можна призначати особам літнього віку без важких захворювань серцево-судинної і дихальної систем у якості, як профілактичного засобу, так і лікувального методу при багатьох хронічних захворюваннях, наприклад ожирінні, цукровому діабеті, артеріальній гіпертонії.
Серед безлічі факторів зовнішнього середовища, що впливають на тривалість життя, немаловажне значення варто додавати раціональному харчуванню. Показано, що тривалість життя у тварин можна регулювати за допомогою кількості і якості їжі. У той же час, дворазове зменшення калорійності раціону в літньому віці приводить до скорочення захворюваності і смертності вдвічі. Раціоналізація дієти повинна досягатися, насамперед, зменшенням калорійності їжі після 60 років на 10 % з кожним десятиліттям, що здійснюється зниженням у раціоні продуктів з високою калорійністю (тварини жири, жирні сорти м'яса, сметана).
З віком необхідно збільшувати частку рослинних жирів при одночасному зменшенні жирів тваринного походження. Корисний прийом двох столових ложок кукурудзяної чи маслинової олії в добу. Варто обмежити вживання рафінованого цукру до 30 р. у чи добу краще замінити його медом. Останній, у відмінності від цукру, не вимагає для свого засвоєння спеціальних ферментів, активність яких часто знижена в літньому віці. З метою чи попередження зменшення темпів розсмоктування кісткової тканини, з віком варто вживати в їжу продукти, багаті кальцієм (молоко, сир, сир). Корисне включення в раціон продуктів, багатих харчовими волокнами у виді пшеничних отрубів, люцерни, морських водоростей. Їжа літньої людини повинна включати досить вітамінів (свіжі овочі, фрукти), солі калію (сир, сухофрукти, гарбуз, ягоди, мед).
До факторів ризику передчасного старіння відносять гіподинамію, часті і тривалі стресові ситуації, наявність хронічних захворювань, шкідливі звички, нераціональне харчування, генетичні фактори (коротка тривалість життя в батьків). Перелік вищевказаних факторів визначає основні шляхи попередження передчасного старіння і збільшення тривалості життя.
4. Основні прояви старіння
Самим важким проявом старіння є виражені психічні порушення, що настають у різні періоди старіння і серйозні соціальні наслідки, що мають, як для родини, так і для суспільства в цілому. Як відомо, з віком у головному мозку відбуваються визначені функціональні зміни, що виявляється такими ознаками як порушення пам'яті (особливо на найближчі події), загальмованість і повільність розумових процесів, порушення сну й ін.
Ці порушення, як правило, не викликають утруднень ні в самих літніх облич, ні в членів їхньої родини і розглядаються звичайно як нормальне психічне старіння. Однак, у частини старих подібні порушення починають прогресувати і стають настільки вираженими, що здобувають уже характер важкого психічного захворювання, викликають грубе порушення інтелекту, поведінки і згодом цілком інвалідизують літньої людини. У таких випадках говорять про сенільну деменцію (старечому слабоумстві). Оскільки причини старечого слабоумства різноманітні й у більшості випадків малозрозумілі, те і шляху попередження цього страждання поки не розроблені. Можна лише говорити про попередження, а точніше про уповільнення психічного старіння.
Кращі ліки – постійний мозковий тренінг. Є чимало свідчень збереження більш високого творчого потенціалу в старих у порівнянні з більш молодими, що відбиває розбіжність паспортного і біологічного віку. Статистика переконливо свідчить про те, що перехід від професійного життя до монотонного існування пенсіонера грозить викликати різке погіршення – і часом надзвичайно швидке – розумових здібностей. Чи не наводять подібні факти на думку про необхідність деякого перегляду і більш гнучкого відношення до віку пенсіюванні працездатних облич. Такий підхід міг би не тільки сприяти уповільненню старіння, але і мати визначений економічний ефект.
Цікаво, що в останній рік перебування на президентській посаді Рональд Рейган провів закон, відповідно до якого скасовується обов'язковий відхід на пенсію при досягненні визначеного віку, за винятком трьох професій: пожежних, поліцейських і військових. Для всіх інших такий відхід розглядається як порушення цивільних чи прав дискримінація за віком. Сьогодні не тільки вчені, але й усі, хто займається творчою діяльністю, часто вдаються до допомоги цього закону. Згідно останнім даної, більш 90% учених США продовжують займатися дослідницькою роботою після 70 років, а близько 70% - послу 80 років.
Спроба людства збільшити тривалість життя для найбільш повної реалізації свого фізичного й інтелектуального потенціалу є, очевидно, не тільки біологічної, але і соціальною мотивацією. Звичайно, не знаходячи попиту і зіштовхуючись з незатребуваністю, ці устремління людини утрачають свій зміст, що не може не відбиватися в негативному змісті на тривалості життя.
Історія людства знає чимало прикладів активного творчого довголіття серед учених, письменників, художників, політичних діячів, що уже на схилі свого років внесли чималий вклад у розвиток суспільства. Великий Тиціан створив свій останній шедевр “Оплакування Христа”, переступивши 90-літній рубіж. Він малював до останніх днів, і хто знає, чи не збагатився б світ мистецтва, якби не смерть майстра від чуми. Відомий учений-хімік, лауреат Нобелівської премії Лайнус Полінг продовжував займатися науковою діяльністю і читав лекції в 93 року. Євгеній Мравінський диригував оркестром після 80-ти років, а Уінстон Черчіль і Голда Меир очолювали уряду своїх країн.
Такі приклади, перелік яких можна продовжити, свідчать про невичерпність інтелектуального потенціалу, що зберігається й у пізньому віці. У теж час, активна інтелектуальна діяльність людини може робити винятково сприятливий вплив, сповільнювати психічне старіння. У збереженні фізичного і психічного довголіття зростає роль суспільства, що повинне дбайливо, раціонально використовувати розумові і творчі здібності людини протягом усього його життя, включаючи і період старіння.
Висновки
Необхідно чітко розрізняти поняття старіння і старість. Старість - закономірно наступаючий заключний період вікового індивідуального розвитку. Старіння - це руйнівний процес, що призводить до зниження фізіологічних функцій організму. Старіння представляє собою постійно розвиваючі і незворотні зміни структур і функцій живої системи. Старіння - це перш за все функція часу, його не можна зупинити. Старість і смерть - неминучі.
Старіння - процес суперечливого розвитку живих клітин від моменту зародження життя до його закінчення. Припущення, що потенційно безсмертні мікроорганізми, позбавлені наукової цінності життя планети як ціле - безмежне, можливостям її розвитку немає меж, але життя в рамках індивідуального існування, обмеженого в часі, не володіє цими властивостями. Для етапу індивідуального розвитку життєві програми запрограмовані, включаючи старіння і закінчення життя-смерть.
Основні поняття геронтології - вік, старіння, старість, довголіття, безсмертя - відображають людські уявлення про життєві процеси, об’єктивні закони життя, а також сильне бажання жити довго.
Соціальна допомога - це система соціальних заходів у вигляді сприяння, підтримки і послуг, що надаються окремим особам або групам населення соціальною службою для подолання або пом'якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності, адаптації в суспільстві.
Використані джерела
1. Виленський Ю. Антистарение по академику Фролькису // Киев. новости.-1999.-30янв.
2. Александрова М.Д. Проблемы социальной и психологической геронтологии, ленинградский университет, 1974
3. Социальная работа и здравоохранение: 200 основных терминов по-английски и по-русски. Под ред. Григорьевой Н.С., Альфа-принт, 1996
4. Россет Э. Продолжительность человеческой жизни, М., Прогресс, 1981
5. Старость. Популярный справочник. Пер. С польского., М Большая российская энциклопедия, 1996
6. Пикте Ж. Развитие и принципы международного гуманитарного права, Международный Комитет Красного Креста, 1993
7. Ольман С. Призрение старости в дореволюционной России, из сборника материалов конференции «World learning», М., 1996
8. Нэсбитт Д., Эбурдин П. Что нас ждет в 90-е годы. Мегатенденции. Год 2000., М., Республика, 1992
9. Фролькіс В. Здоров’я – то висота, до якої ведуть сотні стежин // Освіта України. – 1999.–13 берез.