Ім'я файлу: практичне сум 8.docx
Розширення: docx
Розмір: 43кб.
Дата: 12.04.2020

1. Поняття й ознаки складного речення. 

2. Типи складних речень.

3. Складносурядні речення. Сурядні сполучники як один із засобів вираження синтаксичних і змістових відношень між частинами складносурядного речення.

4.Єднальні, приєднувальні, протиставні, розділові та градаційні смислові відношення.

1) Складне речення — це речення, яке має дві або більше граматичних основ, тобто складається з двох або більше простих речень. Складні речення поділяють на складні безсполучникові, складні сполучникові (складносурядні, складнопідрядні) і складні з різними видами зв'язку.

Найістотнішими ознаками складного речення є такі: 1) полі-предикативність; 2) особлива структурна схема; 3) семантична й інтонаційна цілісність, завершеність.

Поліпредикативність складного речення полягає в тому, що воно складається з двох чи кількох предикативних одиниць, які співвідносяться з простими реченнями, поєднаних в одне ціле. Складне речення, що складається з двох предикативних одиниць, називається двочленним, або двокомпонентним Складне ж речення, що має у своєму складі три і більше предикативні одиниці, називається багаточленним, або багатокомпонентним. Друга істотна ознака складного речення — його особлива структурна схема—виявляється в тому, що порівняно з простим воно має своєрідну структурну організацію. На відміну від просто-го, складне речення будується не зі слів і словосполучень, а з предикативних одиниць, за будовою подібних до простого ре¬чення, хоча загалом відмінних від нього, які розміщуються за певною схемою. Важливу роль у структурі складного речення відіграють як інтонація, так і сполучникові засоби (сполучни¬ки і сполучні слова) та вказівно-співвідносні слова, що слугу¬ють засобом поєднання предикативних частин складного ре¬чення в єдине структурне ціле. Важливу роль у структурі склад¬ного речення відіграють також деякі особливості будови його предикативних частин, зокрема співвідношення форм присудків (видо-часових і модальних); неповнота першої, головної, части¬ни складнопідрядного речення, що передбачає або наявність іншої, підрядної, частини в цілому, або наявність у ній конкре¬тизуючих слів; наявність спільних компонентів у різних преди¬кативних частинах складного речення.

2) За способом поєднання частин в одне граматичне ціле розрізняються сполучникові, безсполучникові і сполучниково-безсполучникові складні речення.

Будова складного речення і синтаксичні відношення між його частинами неоднакові.



3) Складносурядним називається таке складне сполучникове речення, частини якого пов'язані між собою сполучниками сурядності та інтонацією як синтаксично рівноправні і граматично незалежні одна від одної, але зі смислового боку становлять одне ціле. Наприклад: Давно відшуміли дні далекої юності, та ніколи мені не забути першої зустрічі з Києвом (І. Цюпа).

Рівнозначність предикативних частин є однією з найхарактерніших ознак складносурядних речень.

Групи сурядних сполучників

Сполучники

Єднальні

І (й), та (=і), так, а також, ще й, ні… ні, та ні... та ні, ані... ані, ні... ані.

Зіставно-протиставні



А, але, однак (одначе), проте, зате, та (= але), тільки, лише, хоч... але, хоч... зате, хоч... та, а втім, так, тим часом, як... так і, не тільки (не лише)... а (але) й, не то що... а (але), не так і... як

Розділові



Або, то, чи, хоч, або… або, то… то, не то… не то, чи… чи, хоч… хоч, а то, а чи, чи то, як не... то, коли не... то, якщо не... то

Градаційні



А й, а ще, а навіть, а до того ж, та навіть, та ще й, не тільки... а (але) й, не тільки... а навіть, не стільки... скільки, не так... як

Приєднувальні

І, та, також, і навіть, а й, та й, ще й, та ще й, також

Пояснювально-уточнюючі

Або, тобто, а саме, як-от

4) З огляду на граматичну природу сполучників, складно­сурядні елементарні речення поділяють на речення з єднальними, зіставно-протиставними, розділовими і градаційними сполучниками.

1. Речення з єднальними сполучниками. Частини склад­носурядних речень з’єднують єднальні сполучники і,й, та(в значенніі), ні..., ні; ані..., ані.

У єднальних конструкціях можуть виражатися такі семантико-синтаксичні відношення:

·                                      одночасність дій, станів, що синтаксично оформля­ється однаковими видо-часовими дієслівними формами: І жмуриться вікнами на­ша хатина, і шепче задумливий сад(А. Малишко);

·                                      послідовність дій, станівВони витягли на пісок човна, і Андрій подряпався по схилу(Ю. Мушкетик);

·                                      причиново-наслідковіКрай неба на заході почорнів, і незабаром, швидко наближаю­чись, звідти посунули важкі громаддя хмар(М. Олійник);

·                                      умовно-наслідковіЗумійте жити – і буде­те живі(І. Франко).

2. Речення із зіставними і протиставними сполучниками.Для зв’язку частин у зіставних складносурядних реченнях використовується сполучник а,у протиставних  сполуч­ники а, але, та(в значенніале),зате, проте, однак.

1) У складносурядних зіставних реченнях зіставляєть­ся зміст частин, вказується на зв’язок неконтрастних явищ. При цьому зіставлювані предмети і явища співіс­нують як такі, що не протидіють один одному, напр.: Дере­ва в садку вкрилися порохом, а новий ожеред соломи і зов­сім затулив од двору садок(Петро Панч); Хлопці і купали­ся, і дрімали, а сонце все ще високо стояло(В. Канівець).

·                    власне зіставні відно­шенняміж предикативними частинами, тобто відношен­ня без будь-яких додаткових семантичних нашарувань. Саме такі структури є закритими, напр.: Тимчасом ми їдемо й їдемо, а сонце котиться й котиться і розганяє хмару(М. Коцюбинський).

·                    розподільно-зіставні відношення.Складові частини складносурядних речень, повідомляючи про розподіл дій, ознак, що стосують­ся одного й того ж явища, предмета, особи, одночасно вка­зують і на зіставлення їх, напр.: Очі в Ос­тапа були заплющені, а на білому виду виразно зачорніли молоді вуса й густі брови(М. Коцюбинський).

·                    зіставно-наслідкові відношення.У цих структурах наслідок передається другою частиною, напр.: В горах, мабуть, жи­во прибуде повінь, а тоді трудне було би наше діло(І. Франко).

2. У складносурядних реченнях із протиставними спо­лучниками виражаються протиставні відношення між частинами контрастного плану, в яких ідеться про невід­повідність між діями, процесами, станами, напр.: Звичайно, всяка модель простіша оригіналу, але уявлення про нього дає досить повне(В. Собко); Нарешті запалили свіч­ку, та вітер одразу ж її погасив(В. Канівець).

·                    речення з власне протиставними відношеннями.Виражають­ся вони переважно сполучником а.Проте нерідко власне протиставні відношення можуть доповнюватись допусто­вими, напр.: Андрій жартував, а серце його пов­нилось смутком(Ю. Мушкетик); Тебе зачинили за ґрати, а твоє слово ходить по світу(М. Коцюбинський).

·                    речення зобмежувально-про­тиставними відношеннямиміж частинами. У другій частині таких конструкцій обмежується ступінь вия­ву того, про що йдеться у першій. Найчастіше в таких конс­трукціях використовується сполучник алета інші сполуч­ники в значенні але, напр.: Остап з Соломією сіли під вербою, але їм не говорилось(М. Коцюбинський); Серце калатанням відлічувало час, але з людей ніхто навіть не поворухнувся(М. Стельмах).

·                    речення зпротиставно-компенсувальнимивідношеннями,у яких друга час­тина складносурядного речення компенсує те, про що йдеться в першій. Це протиставлення передається переду­сім сполучником затечи іншим, ужитим у такому значен­ні, напр.: На гору доступитися нелегко, зате з гори зруч­ніше боронитись(Леся Українка); В провулках поміж тинами клубочилася темрява, але небо булосвітле й зоряне(Григорій Тютюнник).

Складносурядні протиставні речення є закритими структурами зістабільним порядком розташування преди­кативних частин.

3. Речення з розділовими сполучниками.У них ідеться про несумісність чи чергування явищ. Розділові семантико-синтаксичні відношення передаються за допомогою сполучників або, чи, або..., або; чи..., чи; то..., то; не то..., нето; чи то..., чи то.

Розрізняють структури з відношен­ням несумісності (взаємовиключення) і з відношенням чергування подій.

·        У реченнях  з відношеннямивзаємовиключен­няреалізуються :

 – одиничні сполучники або, чи,які можуть бути і пов­торюваними;

 – повторювані сполучники не то..., не то; чи то..., чи то.

Такі структури характеризуються тим, що з двох чи більше явищ можливим є лише одне. Напр.: Часом качка в повітрі дзвенить, чи кажан проти місяця грає(М. Рильський); Чи то настане нічка темна, чи то веселий деньшумить(Л. Глібов).

·        У розділових реченнях із відношенням чергу­ванняподій чи явищ ідеться про різночасові події, які чергуються. Для вираження значення чергування вико­ристовується повторюваний сполучник то..., то,напр.: То комин упаде в око, то димтріпочев повітрі(М. Коцюбин­ський).

 

4. Речення з градаційними сполучниками.Частини цих речень поєднуються особливими парними градаційними сполучниками не тільки..., але й; не тільки..., а й; не ли­ше..., але й; не лише..., а й,перший компонент яких пере­буває у першій частині, другий — у другій. Це закриті структури зі стабільним порядком частин, напр.: Не тільки жайво­ронки нас, мене й товаришів, вітали,але йгречки в той самий час рожевим гомоном співали(М. Рильський).
скачати

© Усі права захищені
написати до нас