1. Поняття й ознаки складного речення.
2. Типи складних речень.
3. Складносурядні речення. Сурядні сполучники як один із засобів вираження синтаксичних і змістових відношень між частинами складносурядного речення.
4.Єднальні, приєднувальні, протиставні, розділові та градаційні смислові відношення.
1) Складне речення — це речення, яке має дві або більше граматичних основ, тобто складається з двох або більше простих речень. Складні речення поділяють на складні безсполучникові, складні сполучникові (складносурядні, складнопідрядні) і складні з різними видами зв'язку.
Найістотнішими ознаками складного речення є такі: 1) полі-предикативність; 2) особлива структурна схема; 3) семантична й інтонаційна цілісність, завершеність.
Поліпредикативність складного речення полягає в тому, що воно складається з двох чи кількох предикативних одиниць, які співвідносяться з простими реченнями, поєднаних в одне ціле. Складне речення, що складається з двох предикативних одиниць, називається двочленним, або двокомпонентним Складне ж речення, що має у своєму складі три і більше предикативні одиниці, називається багаточленним, або багатокомпонентним. Друга істотна ознака складного речення — його особлива структурна схема—виявляється в тому, що порівняно з простим воно має своєрідну структурну організацію. На відміну від просто-го, складне речення будується не зі слів і словосполучень, а з предикативних одиниць, за будовою подібних до простого ре¬чення, хоча загалом відмінних від нього, які розміщуються за певною схемою. Важливу роль у структурі складного речення відіграють як інтонація, так і сполучникові засоби (сполучни¬ки і сполучні слова) та вказівно-співвідносні слова, що слугу¬ють засобом поєднання предикативних частин складного ре¬чення в єдине структурне ціле. Важливу роль у структурі склад¬ного речення відіграють також деякі особливості будови його предикативних частин, зокрема співвідношення форм присудків (видо-часових і модальних); неповнота першої, головної, части¬ни складнопідрядного речення, що передбачає або наявність іншої, підрядної, частини в цілому, або наявність у ній конкре¬тизуючих слів; наявність спільних компонентів у різних преди¬кативних частинах складного речення.
2) За способом поєднання частин в одне граматичне ціле розрізняються сполучникові, безсполучникові і сполучниково-безсполучникові складні речення.
Будова складного речення і синтаксичні відношення між його частинами неоднакові.
3) Складносурядним називається таке складне сполучникове речення, частини якого пов'язані між собою сполучниками сурядності та інтонацією як синтаксично рівноправні і граматично незалежні одна від одної, але зі смислового боку становлять одне ціле. Наприклад: Давно відшуміли дні далекої юності, та ніколи мені не забути першої зустрічі з Києвом (І. Цюпа).
Рівнозначність предикативних частин є однією з найхарактерніших ознак складносурядних речень.
| Групи сурядних сполучників | Сполучники |
| Єднальні | І (й), та (=і), так, а також, ще й, ні… ні, та ні... та ні, ані... ані, ні... ані. |
| Зіставно-протиставні | А, але, однак (одначе), проте, зате, та (= але), тільки, лише, хоч... але, хоч... зате, хоч... та, а втім, так, тим часом, як... так і, не тільки (не лише)... а (але) й, не то що... а (але), не так і... як |
| Розділові | Або, то, чи, хоч, або… або, то… то, не то… не то, чи… чи, хоч… хоч, а то, а чи, чи то, як не... то, коли не... то, якщо не... то |
| Градаційні | А й, а ще, а навіть, а до того ж, та навіть, та ще й, не тільки... а (але) й, не тільки... а навіть, не стільки... скільки, не так... як |
| Приєднувальні | І, та, також, і навіть, а й, та й, ще й, та ще й, також |
| Пояснювально-уточнюючі | Або, тобто, а саме, як-от |
4) З огляду на граматичну природу сполучників, складносурядні елементарні речення поділяють на речення з єднальними, зіставно-протиставними, розділовими і градаційними сполучниками.
1. Речення з єднальними сполучниками. Частини складносурядних речень з’єднують єднальні сполучники і,й, та(в значенніі), ні..., ні; ані..., ані.
У єднальних конструкціях можуть виражатися такі семантико-синтаксичні відношення:
· одночасність дій, станів, що синтаксично оформляється однаковими видо-часовими дієслівними формами: І жмуриться вікнами наша хатина, і шепче задумливий сад(А. Малишко);
· послідовність дій, станів: Вони витягли на пісок човна, і Андрій подряпався по схилу(Ю. Мушкетик);
· причиново-наслідкові: Край неба на заході почорнів, і незабаром, швидко наближаючись, звідти посунули важкі громаддя хмар(М. Олійник);
· умовно-наслідкові: Зумійте жити – і будете живі(І. Франко).
2. Речення із зіставними і протиставними сполучниками.Для зв’язку частин у зіставних складносурядних реченнях використовується сполучник а,у протиставних – сполучники а, але, та(в значенніале),зате, проте, однак.
1) У складносурядних зіставних реченнях зіставляється зміст частин, вказується на зв’язок неконтрастних явищ. При цьому зіставлювані предмети і явища співіснують як такі, що не протидіють один одному, напр.: Дерева в садку вкрилися порохом, а новий ожеред соломи і зовсім затулив од двору садок(Петро Панч); Хлопці і купалися, і дрімали, а сонце все ще високо стояло(В. Канівець).
· власне зіставні відношенняміж предикативними частинами, тобто відношення без будь-яких додаткових семантичних нашарувань. Саме такі структури є закритими, напр.: Тимчасом ми їдемо й їдемо, а сонце котиться й котиться і розганяє хмару(М. Коцюбинський).
· розподільно-зіставні відношення.Складові частини складносурядних речень, повідомляючи про розподіл дій, ознак, що стосуються одного й того ж явища, предмета, особи, одночасно вказують і на зіставлення їх, напр.: Очі в Остапа були заплющені, а на білому виду виразно зачорніли молоді вуса й густі брови(М. Коцюбинський).
· зіставно-наслідкові відношення.У цих структурах наслідок передається другою частиною, напр.: В горах, мабуть, живо прибуде повінь, а тоді трудне було би наше діло(І. Франко).
2. У складносурядних реченнях із протиставними сполучниками виражаються протиставні відношення між частинами контрастного плану, в яких ідеться про невідповідність між діями, процесами, станами, напр.: Звичайно, всяка модель простіша оригіналу, але уявлення про нього дає досить повне(В. Собко); Нарешті запалили свічку, та вітер одразу ж її погасив(В. Канівець).
· речення з власне протиставними відношеннями.Виражаються вони переважно сполучником а.Проте нерідко власне протиставні відношення можуть доповнюватись допустовими, напр.: Андрій жартував, а серце його повнилось смутком(Ю. Мушкетик); Тебе зачинили за ґрати, а твоє слово ходить по світу(М. Коцюбинський).
· речення зобмежувально-протиставними відношеннямиміж частинами. У другій частині таких конструкцій обмежується ступінь вияву того, про що йдеться у першій. Найчастіше в таких конструкціях використовується сполучник алета інші сполучники в значенні але, напр.: Остап з Соломією сіли під вербою, але їм не говорилось(М. Коцюбинський); Серце калатанням відлічувало час, але з людей ніхто навіть не поворухнувся(М. Стельмах).
· речення зпротиставно-компенсувальнимивідношеннями,у яких друга частина складносурядного речення компенсує те, про що йдеться в першій. Це протиставлення передається передусім сполучником затечи іншим, ужитим у такому значенні, напр.: На гору доступитися нелегко, зате з гори зручніше боронитись(Леся Українка); В провулках поміж тинами клубочилася темрява, але небо булосвітле й зоряне(Григорій Тютюнник).
Складносурядні протиставні речення є закритими структурами зістабільним порядком розташування предикативних частин.
3. Речення з розділовими сполучниками.У них ідеться про несумісність чи чергування явищ. Розділові семантико-синтаксичні відношення передаються за допомогою сполучників або, чи, або..., або; чи..., чи; то..., то; не то..., нето; чи то..., чи то.
Розрізняють структури з відношенням несумісності (взаємовиключення) і з відношенням чергування подій.
· У реченнях з відношеннямивзаємовиключенняреалізуються :
– одиничні сполучники або, чи,які можуть бути і повторюваними;
– повторювані сполучники не то..., не то; чи то..., чи то.
Такі структури характеризуються тим, що з двох чи більше явищ можливим є лише одне. Напр.: Часом качка в повітрі дзвенить, чи кажан проти місяця грає(М. Рильський); Чи то настане нічка темна, чи то веселий деньшумить(Л. Глібов).
· У розділових реченнях із відношенням чергуванняподій чи явищ ідеться про різночасові події, які чергуються. Для вираження значення чергування використовується повторюваний сполучник то..., то,напр.: То комин упаде в око, то димтріпочев повітрі(М. Коцюбинський).
4. Речення з градаційними сполучниками.Частини цих речень поєднуються особливими парними градаційними сполучниками не тільки..., але й; не тільки..., а й; не лише..., але й; не лише..., а й,перший компонент яких перебуває у першій частині, другий — у другій. Це закриті структури зі стабільним порядком частин, напр.: Не тільки жайворонки нас, мене й товаришів, вітали,але йгречки в той самий час рожевим гомоном співали(М. Рильський).