Ім'я файлу: Курсова робота Жуйков [Складання обвинувального акту].docx
Розширення: docx
Розмір: 93кб.
Дата: 05.06.2021
Пов'язані файли:
реферат Шукрута ПД.docx
реферат Гуріна ТДП.docx
Завдання на 15.04.21.docx
Курсова робота - Службові кримінальні правопорушення -.docx
Курсова робота з психології [Темперамент].docx
Курсова робота Жуйков [Складання обвинувального акту] 2.0..docx
4_Курсові_роботи_Загальна_частина_2020_Право_ПД_1.doc
4_Курсові_роботи_Загальна_частина_2020_Право_ПД_1 (2).doc
Курсова робота - edit version.docx

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ФАКУЛЬТЕТ №1

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

Курсова работа

Навчальна дисципліна : «Кримінальний процес»

з теми №28 : «Складання обвинувального акту»

Виконав:

Курсант групи Ф1-303

Факультету №1

Жуйков Дмитро

Перевірив:

доцент кафедри,

кандидат юридичних наук, доцент

Романюк Віталій Володимирович

м.Харків, 2021 р.

План
Вступ……………………………………………………………………………….…3

1. Відкриття матеріалів іншій стороні……………………………………………..5

2. Складання обвинувального акту і реєстр матеріалів досудового розслідування…………………………………………………………….………..12

3. Додатки до обвинувального акту………………………………………….…..18

Висновок…………………………………………………………………………..26

Список використаної літератури………………………………………………….28

Вступ

Актуальність теми. Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 року , був прийняти для того, щоб відповідати сучасним демократичним стандартам. Дане рішення було умовою для членства України в Раді Європи. І саме тому 13 квітня 2012 року - кодекс було прийнято Верховною Радою України. 19 листопада 2012 року КПК вступив у дію. У КПК правові номи кримінального процесу були виписані у якісно новій формі, порівняно з тим процесом, який мав місце за попереднім КПК. Новий КПК став «революційним» у багатьох процесуальних нюансах. Але, також Кримінальний процесуальний Кодекс окрім переваг містить і недоліки. Юристи виокремлюють ряд новацій, які можуть однозначно піти на користь громадянам. Але все ж таки питання, що часто виникають у практиці(слідчій або судовій), взагалі не врегульовані нормами нового КПК України, а більша частина запропонованих нововведень створює враження, що його розробники дуже далекі від реалій сьогодення, бо не мають практичного досвіду в правоохоронній та судовій сферах, а якщо і мали, то дуже давній, взагалі не мають уяви в що сьогодні перетворилися досудове слідство, прокурорський нагляд та і все кримінальне судочинство.

Незначні, але досить важливі зміни втупили в силу згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень. Змінилися положення щодо строків ведення досудового розслідування кримінальних проступків, порядок закінчення ведення досудового розслідування, порядок його закінчення

Стан дослідження теми. Зазначені проблеми були предметом дослідження В.Г. Пожар, О. Г. Предместніков, А. М. Подоляка, О. В. Гурич, Л. В. Кирилюк, Н. П. Кушнір, С.Є. Абламський та інших учених.

Об’єктом дослідження виступають кримінально-процесуальні відносини щодо складання обвинувального акту.

Предметом дослідження процесуальний порядок складання обвинувального акту.

Мета курсової роботи. Мета полягає у визначенні поняття обвинувального акту та його належного процесуального оформлення

Для досягнення мети слід вирішити ряд завдань:

1) з’ясувати та надати поняття обвинувальному акту;

2) визначити процесуальний порядок складання обвинувального акту;

3) надати поняття повноважень особи, що складає обвинувальний акт;

Метод роботи. Для більш ширшого дослідження я обрав порівняльний метод, тому що співвідношення норм чинного КПК і КПК 1960 року дає нам змогу спостерігати розвиток та апгрейд певних норм щодо складання обвинувального акту.

Структура та обсяг курсової роботи. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальна кількість сторінок – 38.

1.Відкриття матеріалів іншій стороні
Обвинувальний акт - це процесуальний документ, у якому слідчий ( або особа, яка здійснює досудове розслідування) за погодженням із прокурором або прокурор узагальнює результати досудового розслідування у кримінальному проважденні і сформульовує обвинувачення певної особи у вчиненні кримінального правопорушення з наведенням певних доказів. Обвинувальний акт являє собою вийнятковий юридичний документ, у якому дається офіційний аналіз дій обвинуваченого і визначається публічна оцінка зібраних доказів, публічно визначаються важливі для кримінального провадження елементи об'єктивної істини, що встановлена у кримінальному провадженні. Цей висновок слідчий або прокурор повинен зробити на підставі об'єктивної оцінки повноти і всебічності результатів усієї попередньої роботи по розслідуванню кримінального провадження. Він служить найважливішим гарантом захисту прав і законних інтересів обвинуваченого і всіх інших учасників процесу, гарантом правосуддя, служить юридичним фактом, що істотно розвиває процесуальні правовідносини.

Досудове розслідування обмежене певними строками, які зазначені у ч.2 ст.219 [2, c.116] КПК:

1) протягом сімдесяти двох годин - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу;

2) протягом двадцяти діб - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім;

3) протягом одного місяця - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи у випадку, передбаченому частиною другою статті 298-4 цього Кодексу;

4) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому ч.4. ст. 219 КПК [2,c.158] При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:

1) одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини третьої цієї статті;

2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні нетяжкого злочину;

3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постанови про відновлення кримінального провадження не включається у строки, передбачені цією статтею.

Для проведення більш чіткого аналізу і дослідження розвитку інституту обвинувального акту – треба звернутися до нормативно-правових актів з минулого, що регулювали даний інститут. Так , у ст.120 КПК 1960 року зазначено, що досудове слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців[4,c.117]. В цей строк долучается час з моменту порушення справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження в справі. Цей строк може бути продовжено районним, міським прокурором, військовим прокурором армії, флотилії, з'єднання, гарнізону та прирівняним до них прокурором у разі неможливості закінчити розслідування - до трьох місяців. В особливо складних справах строк досудового слідства, встановлений частиною 1 цієї статті, може бути продовжено прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області, прокурором міста Києва, військовим прокурором округу, флоту і прирівняним до них прокурором або їх заступниками на підставі мотивованої постанови слідчого - до шести місяців Далі продовжувати строк досудового слідства можуть лише у виняткових випадках Генеральний прокурор України або його заступники. При поверненні судом справи для провадження додаткового слідства, а також відновленні закритої справи строк додаткового слідства встановлюється прокурором, який здійснює нагляд за слідством, в межах одного місяця з моменту прийняття справи до провадження. Дальше продовження зазначеного строку провадиться на загальних підставах. Правила, викладені в цій статті, не поширюються на справи, в яких не встановлено особу, що вчинила злочин. Перебіг строку слідства в таких справах починається з дня встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. [4,c.118]

Правові норми, що впорядковують порядок складання обвинувального акту закріплені у §3 Глави 24 чинного КПК України. Визнавши зібрані під час здійснення досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування [2,c.155]. Виходячи з цього, можна зробити підсумок, що , стаття 290 Кримінального процесуального кодексу характеризує загальний порядок оголошення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування [3, c.159]. У даному випадку процесуальною гарантією здійснення права на захист підозрюваним та одночасно одним із засобів перевірки повноти і всебічності проведеного досудового розслідування є саме оголошення сторонам про завершення досудового розслідування і відкриття матеріалів іншій стороні. Прокурор у обов’язковому порядку повинен повідомити підозрюваному або його представнику та захиснику про завершення досудового розслідування. Але дана процедура буде доцільною, якщо прокурор визнає, що зібрані під час досудового розслідування докази є достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.

У ч.2 ст.290 КПК України зазначено, що прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання. [2,c.155]

За ч.3 ст.290 КПК передбачено також, що прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді. Особливо підкреслюється, що надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів [2,c.155].

Правова норма, яка міститься в ч.5 даної прокоментованої статті 290 КПК, чітко спрямовує думку на те, що у документах, які надаються для ознайомлення, можуть бути видалені відомості, що не будуть розголошені під час судового провадження та судового розгляду. Видалення повинно бути чітко позначено. За клопотанням сторони кримінального провадження суд має право дозволити доступ до відомостей, які були видалені. [2,c.155]

Частиною 6 цієї статті встановлено, що сторона захисту за запитом прокурора зобов'язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді. Сторона захисту має право не надавати прокурору доступ до будь-яких матеріалів, які можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Вирішення питання про віднесення конкретних матеріалів до таких, що можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення і, як наслідок, прийняття рішення про надання чи ненадання прокурору доступу до таких матеріалів, може бути відкладено до закінчення ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування. [3,c.159]. Тобто, новеллою у даному випадку є взаємне пред′явлнення доказів. обвинувальний акт кримінальний процес

Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів прокурор або слідчий за його дорученням повідомляє потерпілого, після чого останній має право ознайомитися з ними за правилами, викладеними в цій статті. [2,c.155]

Сторонам кримінального провадження, потерпілому надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ. (ч.10 ст.290 КПК). На жаль, законодавець чітко не встановив такий мінімальний час (у годинах чи днях) для ознайомлення з матеріалами. [2,c.155]

Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів повідомляються цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, після чого ці особи мають право ознайомитися з ними в тій частині, яка стосується цивільного позову, за правилами, викладеними в цій статті. Сторони кримінального провадження зобов'язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів. [3,c.159]

У разі затримування при ознайомленні із матеріалами, до яких надано доступ, слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобов'язаний встановити строк для ознайомлення з матеріалами, після спливу якого сторона кримінального провадження або потерпілий вважаються такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів. Клопотання розглядається слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, не пізніше п'яти днів з дня його надходження до суду з повідомленням сторін кримінального провадження. [3,c.159] Навіть якщо особи, яким було належним повідомлено про місце та час судового засідання не прибули – рогзгяд клопотання буду здійснений у звичайному порядку.

Сторони кримінального провадження зобов'язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. [2,c.155]

Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. [2,c.155]

2. Складання обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування

Обвинувальний акт у кримінальному процесі являє собою певний різновид процесуального рішення, а також є підсумковим процесуальним документом попереднього слідства, у якому зазначається сутність обвинувачення та його правові підстави, надається оптимальна юридична оцінка дій обвинуваченого, а також призначаються конкретні межі судового розгляду та передумови винесення вироку. У обвинувальному акті надається максимально правомірна та офіційна оцінка дій обвинуваченого. Важливим елементом складання обвинувального акту глибокий аналіз зібраних у данному кримінальному провадженні доказів. З вищезазначеного випливає, що даний процесуальний документ публічно визначає юридично значимі елементи об’єктивної істини, що встановлена у кримінальному провадженні. Обвинувальний акт є важливою гарантією захисту прав і законних інтересів обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження.[6,c.125]

Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України у ст. 3 не містить визначення поняття «обвинувальний акт». Зміст ч. 2 ст. 291 КПК України вказує на те, що слідчий або прокурор формулює обвинувачення конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення. Водночас згідно з п. 13 ст. 3 КПК України обвинувачення – це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України. Отже, обвинувальний акт – це підсумковий процесуальний документ, яким визнається достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування, засвідчується його завершення та формулюється твердження про вчинення певною особою діяння, передбaченого Законом України про кримінальну відповідальність. Підставами складання обвинувального акта є: 1) повідомлення особи про підозру; 2) обґрунтованість підозри достатньою сукупністю доказів; 3) відсутність підстав закриття кримінального провадження. Значення рішення про складання обвинувального акта визначається через такі положення: 1) це рішення обумовлює розвиток кримінального провадження, перехід його із стадії досудового розслідування в судові стадії; 2) обвинувальним актом визначаються межі судового розгляду справи; 3) після спрямування обвинувального акта прокурором до суду підозрюваний набуває процесуального статусу «обвинувачений».

Якщо ставити питання про те, чи являє собою обвинувальний акт різновидом процесуального рішення в кримінальному процесі, то можна навести такі риси:

  • складається лише компетентною особою – слідчим(або іншою особою, яка має повноваження у проведенні досудового розслідування), після чого затверджується прокурором, або складається особисто прокурором, у випадку якщо він не погодився з обвинувальним висновком, що був складений слідчим

  • включає в себе об’єктивну оцінку, що пов′язана з аналізом зібраних у кримінальному провадженні доказів з точки зору їх повноти та достатності для правомірного висновку про винність особи у скоєнні кримінального правопорушення і прийняття остаточного рішення про завершення досудового розслідування;

  • виражає власне волевиявлення прокурора або слідчого, після затвердження прокурором про направлення кримінального провадження в суд, яке випливає з встановлених ним по даному провадженню обставин і приписів закону, які спрямовані на вирішення завдань кримінального судочинства;

  • припиняє кримінально-процесуальні правовідносини на стадії досудового розслідування і генерує процесуальні правовідносини на стадії підготовчого провадження;

  • констатує наявність кримінально-процесуальних відносин між особою, скоївшою злочин, і державою;

  • здійснюється у формі, що встановлена чинним законодавством формі.

Обвинувальний акт - це процесуальний документ, який свідчить про настання завершальної стадії та закінчення досудового розслідування. Згідно процесуального порядку, він складається слідчим, після чого відповідно затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором самостійно, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.[7,c.285]

Проаналізувавши ч.2 ст.291 КПК можна виокремити, що обвинувальний акт має обов′язково містити містити такі відомості: [2,c.157]

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

71) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

9) дату та місце його складення та затвердження.

Згідно ч.3 ст.291 КПК обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. Важливо, що прокурор підписує обвинувальний акт одноособово, якщо він склав його самостійно. [2,c.157]

Якщо порівнювати зміст КПК 1960 року у сфері даного питання з новим КПК 2012 року , то доречно буде зауважити, що положення зі старого КПК мають певні розбіжності, що проявляються у наступних правових нормах. Після закінчення досудового слідства і виконання вимог статей 217-222 КПК 1960 року слідчий повинен був скласти обвинувальний висновок. Обвинувальний висновок складався з описової і резолютивної частини. [8,c.133] В описовій частині зазначалися: обставини справи як їх встановлено на досудовому слідстві; місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених, а також докази, які зібрано в справі, і відомості про потерпілого; показання кожного з обвинувачених по суті пред'явленого йому обвинувачення, доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки; наявність обставин, які обтяжують та пом'якшують його покарання. [4,c.220] Що ж до описової частини обвинувального висновку, то вона складалася взагалом із шести елементів:

-вказівки на приводи і підстави до порушення кримінальної справи

-викладу фактичних обставин справи (місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, відомості про потерпілого);

-приведення доказів по справі. Кожне твердження слідчого повинно бути підтверджене посиланням на докази. Підтвердження робиться шляхом посилання на матеріали справи зі вказівкою на конкретну сторінку і що саме потрібно знайти на цій сторінці;

-даних про особу обвинуваченого (дані про судимість,про поведінку на роботі та вдома, інші відомості, які можуть вплинути на міру покарання);

-приведення пояснень обвинуваченого. Вказується,визнав себе винним чи ні, чим пояснює свої дії, які заперечення висуває, які докази подав;

-вказівки на обставини, що сприяли вчиненню злочину.

Важливою особливістю слугувало те, що при посиланні на докази обов'язково зазначалися аркуші справи. [8,c.137]

Аналзізуючи резолютивну частину обвинувального висновку за КПК 1960, також зазначимо, що там наводились відомості про особу кожного з обвинувачених, а також коротко викладається суть пред'явленого обвинувачення з зазначенням статті кримінального закону, яка передбачає даний злочин. Обвинувальний висновок підписував слідчий з зазначенням місця і часу його складання. Якщо обвинувальний висновок було складено мовою, якою не володіє обвинувачений, його має бути перекладено на рідну мову обвинуваченого або іншу мову, якою він володіє. Переклад обвинувального висновку приєднувався до справи. [5,c.256]

Резолютивна частина обвинувального висновку складалася з трьох елементів:

а) анкетних даних обвинуваченого;

б) формулювання обвинувачення;

в) юридичної кваліфікації злочину.

Таким чином, у резолютивній частині містилися юридичні висновки, юридичні обґрунтування вимог прокурора. Фактичні обставини наводилися у стислій формі. [8,c.139] Складаючи резолютивну частину, потрібно було керуватися наступними правилами:

1. вона повинна повністю випливати з описової частини;

2. не повторювати всіх обставин справи, а давати їх юридичне формулювання;

3. має містити індивідуалізоване обвинувачення стосовно кожного обвинуваченого.

Досить часто у сучасному науковому товаристві виникають різного роду дискусії щодо структури обвинувального висновку за КПК 1960 р.[6,c.137]. Старий Кримінальний процесуальний кодекс України виділяв в документі лише дві частини: описову та резолютивну[4,c.220]. Також слід зауважити, що слідча та судова прктика зумовила створенню вступної частини. Аналогічно з детально описаною в процесуальному законі структурою судового вироку, сюди відносять настпні відомості[8,c.139]:

  • хто склав документ;

  • статті кримінального закону, за якими обвинуваченого притягується до відповідальності;

  • загальний виклад обставин, які стали підставою для порушення справи;

  • час і місце складення висновку.

Обвинувальний висновок мав бути вручений обвинуваченому за три дні до судового розгляду. Він оголошувався у судовому засіданні із самого початку. [7, c.290] За умови погодження сторін прокурор зачитував лише резолютивну частину обвинувального висновку.
3. Додатки до обвинувального акту

Вивчивши усі нюанси складення обвинувального акту, проаналізувавши його структури та порівнявши його з порядком складення сучасного обвинувального акту і обвинувального висновку за КПК 1960 р. – треба детально вивчити питання щодо додатків до обвинувального висновку. Вичерпний перелік додатків міститься у КПК.

Відповідно до КПК України, Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24 лютого 2016 року № 103, Інструкції з оформлення документів у системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 липня 2012 року № 650, правил, вироблених судово-слідчою практикою, та вимог правопису ділового українського мовлення. Згідно з практикою, яка склалася, обвинувальний акт разом із додатками направляється до суду у зшитому вигляді. Першим аркушем є виготовлений на бланку прокуратури титульний лист. Наступною сторінкою є опис документів. Він складається у вигляді таблиці і підписується прокурором, який є процесуальним керівником у вказаному кримінальному провадженні, із зазначенням посади. Далі підшивається обвинувальний акт з додатками.

Після того, як слідчий склав обвинувальний акт, затвердивши його з прокурором , або, прокурор, якщо він не погодився з обвинувальним актом, що склав слідчий до обвинувального акта додає [3, с. 164]:

1) реєстр матеріалів досудового розслідування;

2) цивільний позов, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування;

3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу);

4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного;

5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Частина 4 ст.291 КПК містить імперативну ознаку про те, що надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється [2, с. 157].

Відповідно до ст. 293 КПК , одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо провадження здійснюється щодо юридичної особи, копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування надаються також представнику такої юридичної особи. [2, с. 158].

Клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру має відповідати вимогам статті 291 цього Кодексу, а також містити інформацію про захід виховного характеру, який пропонується застосувати. Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру має відповідати вимогам статті 291 цього Кодексу, а також містити інформацію про примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати, та позицію щодо можливості забезпечення участі особи під час судового провадження за станом здоров'я [2,c.157]

В обвинувальному акті на відміну від обвинувального висновку згідно з КПК 1960 року відсутнє наведення доказів, здобутих на стадії досудового розслідування, та обґрунтування й мотивування притягнення до кримінальної відповідальності як результат оцінки зібраних доказів у кримінальному провадженні. Цим забезпечується об’єктивність судового розгляду, оскільки суду до початку судового засідання не відомо обґрунтування сторони обвинувачення і відсутня можливість появи суб’єктивної думки. Проте на практиці в обвинувальному акті здійснюють посилання на результати проведеної експертизи, наприклад судово-хімічної, на визначення вмісту та кількості наркотичних засобів у вилученій речовині, оскільки вказана обставина є обов’язковою ознакою складу злочину, і тому суд приймає такі обвинувальні акти. Слід також пам’ятати, що термінологія, яка стверджує про доведеність вини особи, не може використовуватись в документах слідчого або прокурора.

Отже, розібравшись із питанням, щодо додатків до обвинувальному акті у сучасному кримінально-процесуальному законодавстві – важливим буде зробити аналіз і порівняти норми, що регулюють перелік додатків у чинному КПК з КПК 1960 року.

Так, за старим КПК додатки до обвинувального висновку були такі:

  • список осіб, що підлягають виклику в судове засідання,з зазначенням їх адреси і аркушів справи, де викладені їх показання або висновки;

  • довідка про рух справи та про застосування запобіжного заходу з зазначенням часу і місця тримання під вартою кожного з обвинувачених, якщо вони заарештовані;

  • довідки про речові докази, про цивільний позов, про заходи, вжиті до забезпечення цивільного позову і можливості конфіскації майна;

  • довідка про судові витрати в справі за час досудового слідства з посиланням на відповідні аркуші справи.

У списку осіб, які підлягають виклику в судове засідання, з метою нерозголошення відомостей про осіб, щодо яких у порядку, передбаченому статтями 52-1 та 52-3 цього Кодексу, застосовані заходи безпеки, замість їх справжніх прізвища, ім'я і по батькові зазначається псевдонім, а замість адреси - назва органу, який здійснює заходи безпеки, та його адреса.[4,c.224]

Після того, як слідчий склав обвинувальний висновок - він направляв кримінальну справу прокурору. Для того, щоб обвинувальний висновок отримав юридичну силу, він мав бути затверджений прокурором. Прокурор, отримавши матеріали від слідчого, зобов'язувався перевірити цю справу за такими критеріями:

  • чи мала місце подія злочину;

  • чи має діяння, яке ставиться у вину обвинуваченому, склад злочину;

  • чи були додержані під час провадження дізнання і досудового слідства -вимоги КПК про забезпечення права підозрюваного і обвинуваченого на захист;

  • чи немає в справі обставин, що тягнуть за собою закриття справи;

  • чи пред'явлено обвинувачення з усіх установлених злочинних дій обвинуваченого;

  • чи притягнуті як обвинувачені всі особи, що викриті у вчиненні злочину;

  • чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за статтями кримінального закону:

  • чи додержано вимог закону при складанні обвинувального висновку;

  • чи правильно обрано запобіжний захід;

  • чи вжито заходів до забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна;

  • чи виявлено причини та умови, які сприяли вчиненню злочину, і чи вжито заходів до їх усунення; інші вимоги КПК.

Прокурору надавалося п'ять днів на перевірки обвинувального висновку. [5, c. 178]. Після цього він міг приймати такі рішення:

а) затвердити висновок або скласти свій висновок;

б) повернути справу слідчому на дослідування;

в) закривати справу.

Прокурор також мав право: вносити зміни до обвинувального висновку, змінювати запобіжний захід [10,c.141]. Затвердивши обвинувальний висновок, прокурор направляв справу в суд, повідомляв, чи буде підтримувати обвинувачення в суді, повідомляв обвинуваченому, що справу направлено суд.

Порівняно зі старим КПК – чинний Кримінально-процесуальний закон розширив перелік прав обвинуваченого. Так, згідно ч.3 ст.42 КПК 2012 року підозрюваний та обвинувачений мають право[2, c. 26]:

1) знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;

2) бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз’яснення;

3) на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв’язку з відсутністю коштів на її оплату;

4) не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;

5) давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати;

6) вимагати перевірки обґрунтованості затримання;

7) у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - на негайне повідомлення членів сім’ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування згідно з положеннями статті 213 цього Кодексу;

8) збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;

9) брати участь у проведенні процесуальних дій;

10) під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу;

11) застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право заборонити застосовування технічних засобів при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються інтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);

12) заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім’ї, близьких родичів, майна, житла тощо;

13) заявляти відводи;

14) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 221 цього Кодексу, та вимагати відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу;

15) одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення;

16) оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом;

17) вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися;

18) користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

Відповідно до ч.4 ст.42 КПК, обвинувачений також має право [2,c.27]:

1) брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;

2) збирати і подавати суду докази;

3) висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження;

4) виступати в судових дебатах;

5) ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому зобов’язані надати уповноважені працівники суду, і подавати щодо них свої зауваження;

6) оскаржувати в установленому цим Кодексом порядку судові рішення та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення;

7) отримувати роз’яснення щодо порядку підготовки та використання досудової доповіді, відмовлятися від участі у підготовці досудової доповіді;

8) брати участь у підготовці досудової доповіді, надавати представнику персоналу органу пробації інформацію, необхідну для підготовки такої доповіді, ознайомлюватися з текстом досудової доповіді, подавати свої зауваження та уточнення.Підозрюваний, обвинувачений мають також інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.[2, c. 27]

Висновок

Таким чином, складаючи обвинувальний акт, слідчому та прокурору необхідно пам’ятати, що якість цього документа має забезпечити обвинуваченому, який не має юридичної освіти, розуміння, від якого саме обвинувачення він має право захищатися, а обставини та факти його вини мають бути відображені в ньому повно, всебічно та об’єктивно.

Порівнявши зміст і положення Кримінального процесуального Кодексу 1960 та 2012 років, ми дійшли висновку, що вступивший у дію КПК 2012 року зазнав істотних змін, які стосується також і стадії досудового розслідування, у тому числі і обвинувального акту. Простше кажучи, що якщо порівняти обвинувальний акт за чинним КПК та обвинувальний висновок за КПК 1960 р.р – то ми побачимо дуже багато змін. Це стосується і порядку складання обвинувального акту, порядку відкриття матеріалів іншій стороні, безпосередньо структури обвинувального акту, переліку додатків та інше.

Вкрай важливим кроком у реформуванні кримінально-процесуального законодавства було введення Кримінальним процесуальним кодексом України обмежень у строках здійснення досудового розслідування. Прокурор забовязаний після повідомлення особі про підозру здійснити наступні дії:

1) закрити кримінальне провадження;

2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

На прокурора або слідчого за його дорученням поклався обов’язок надання доступу до тих матеріалів досудового розслідування, які можуть містити докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом’якшенню покарання. .На сторону захисту вперше покладається обов’язок за запитом прокурора надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

Сторона захисту має право не надавати прокурору доступ до будь-яких матеріалів, які можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Вирішення питання про віднесення конкретних матеріалів до таких, що можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення і, як наслідок, прийняття рішення про надання чи ненадання прокурору доступу до таких матеріалів, може бути відкладено до закінчення ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування. На сторони кримінального провадження вперше покладається обов’язок письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.

Сторони кримінального провадження забов’язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Досить важливе зазначення щодо невиконання цієї вимоги міститься у КПК. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Список використаної літератури


  1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року -К.: Вікар, 1997. - 64 с

  2. Кримінально-процесуальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 17.03.2021 р. - // [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://zakon4.rada

  3. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. Т. 1 / О. М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є. П. Бурдоль та ін. : за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. - X. : Право, 2015. - 768 с.

  4. Кримінально-процесуальний кодекс України (за станом законодавства на 20 вересня 2001 року). - К. - 2001. - 268 с

  5. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. - К.: А.С.К., 2002. - 1056 с.

  6. Науково - практичний коментар Кримінального процесуального кодексу України. Зразки процесуальних документів у кримінальному провадженні: станом на 20 січня 2018 р. С.В. Банах, Р.Л. Степанюк, С.В. Пєтков та ін.; за заг. ред. М.В. Лошицького. Київ. Професіонал. 2018. 1270 с.

  7. Процесуальні документи досудового розслідування (слідчого, прокурора, адвоката та слідчого судді): наук.практ. посіб. / В.О. Гринюк, О.М. Крукевич, О.П. Кучинська та ін.; за ред. М.А. Погорецького, О.П. Кучинської. Київ. нац. унт ім. Т. Шевченка, Юрид. ф-т, каф. правосуддя. Київ: Правова єдність: Алерта. 2018. 252 с.

  8. Прийняття процесуальних рішень та проведення слідчих дій : навч. посіб. В.П.Горбачов, С.О.Корона, А.М.Титова та ін. Донецьк.: Донецьк. юрид. ін-т. 2012. 362 с.

  9. Процесуальні документи у кримінальному провадженні. Зразки. Розяснення: науково-практичний посібник. Колектив авторів за заг. Ред. М.А.Погорецького, О.П.Кучинської. Київ. Юрінком Інтер. 2015. 560с.

  10. Дунаєва А. В. Кримінально-процесуальна діяльність слідчого щодо розшуку обвинуваченого: порівняльний аналіз законодавства. Науковий вісник НАВС. Київ. 2012. Вип. 3(82). С.18-26.

  11. Говорун Є. Проблемні питання, що виникають стосовно обчислення строків досудового розслідування після повернення судом прокурору обвинувального акта, клопотання для усунення виявлених недоліків. Вісник прокуратури. 2018. №8. С. 82-87.


Інтернет-ресурси

  1. https://www.rada.gov.ua/ – офіційний веб-сайт Верховної Ради України.

  2. https://supreme.court.gov.ua/supreme/ – офіційний веб-сайт Верховного Суду України.

  3. http://www.mvs.gov.ua – офіційний веб-сайт Міністерства внутрішніх справ України.

  4. https://www.npu.gov.ua/ – офіційний веб-сайт Національної поліції України.

  5. http://www.gp.gov.ua – офіційний веб-сайт офісу Генерального прокурора.

  6. http://www.reyestr.court.gov.ua – Єдиний реєстр судових рішень в Україні.

  7. http://www.nbuv.gov.ua – Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас