Вступ
Системи передавання даних - це один із видів систем електрозв’язку, які призначені для передавання певного виду інформації (даних) з ЕОМ або в ЕОМ для її подальшої обробки або зберігання. Кінцевим обладнанням в системах та мережах передавання даних (СМПД) є, в переважній більшості, ЕОМ або інше термінальне обладнання з вбудованими процесорами. Мережі передавання даних класифікуються за такими ознаками: принципом побудови: глобальні, локальні, об’єднані; місцем використання: міські, регіональні, корпоративні; видом ліній зв’язку: дротові, кабельні, безпровідні наземного і супутникового зв’язку; способом передавання інформації: аналогові, цифрові; числом каналів: одноканальні, багатоканальні; режимом передавання даних: симплексні, напівдуплексні, дуплексні; методом комутації абонентів: з комутацією каналів, з комутацією пакетів, з комутацією повідомлень. Глобальна мережа передавання даних (WAN) - це мережа з’єднаних між собою з допомогою спеціального телекомунікаційного обладнання ліній зв’язку та апаратури передачі даних абонентів, розташованих на великій території. Сучасні мережі передачі даних (МПД) можуть передавати такі види трафіку як: комп’ютерний, голос, відео телезображення тощо. Абонентами глобальної мережі можуть бути як локальні комп’ютерні мережі, так і окремі комп’ютери, різноманітні абонентські пункти з вбудованими процесорами та інше термінальне обладнання (наприклад, касові апарати, банкомати, вимірювальне обладнання і т.п.). WAN можуть охоплювати цілі держави та континенти.
Корпоративні мережі (мережі масштабу підприємства) об’єднують велику кількість комп’ютерів на всіх територіях окремого підприємства. Вони можуть мати складні зв’язки і покривати місто, регіон чи навіть континент. Віддаль між окремими територіальними мережами можуть бути такими, що стає необхідним використання глобальних зв’язків. (рис.1). Корпоративні мережі забезпечують передавання даних між підрозділами одного відомства (корпорації, міністерства, організації, фірми і т.п.), розміщеними на певній території (будинок, місто, держава, континент). До їх складу можуть входити різні LAN, WAN та MAN, які використовують різнотипні лінії зв’язку, в т.ч. телефонні канали, радіо і супутниковий зв’язок. Корпоративні мережі часто використовують складне комунікаційне обладнання і апаратуру передавання даних. Регіональні мережі обслуговують абонентів в межах певного густонаселеного регіону, на території якого можуть знаходитися декілька населених пунктів. До їх складу можуть входити декілька побудованих за різними технологіями MAN та WAN. Міські мережі (MAN) об’єднують різні LAN, персональні комп’ютери та інші термінальні пристрої в масштабах міста та забезпечують їм вихід у глобальні мережі. Такі мережі можуть забезпечувати проведення відеоконференцій та здійснювати інтегровану передачу голосу і тексту. Мережі кампусів об’єднують велику кількість мереж різних відділів одного підприємства в межах окремої будівлі чи в межах однієї території, що покриває площу в декілька квадратних кілометрів.При цьому глобальні з’єднання в мережах кампусів не використовуються. Служби такої мережі включають взаємодію між мережами відділів, доступ до спільних баз даних підприємства, спільних серверів, високошвидкісних модемів, високошвидкісних принтерів тощо. В результаті співробітники кожного відділу підприємства дістають доступ до деяких файлів та ресурсів мереж інших відділів. Локальна мережа передавання даних (LAN) – це мережа з’єднаних між собою комп’ютерів або інших термінальних пристроїв, розміщених на невеликій території. Локальні мережі забезпечують користувачам доступ до розподілених ресурсів, розміщених на інших комп'ютерах. Мережі відділів – це мережі, які використовуються порівняно невеликою групою користувачів, що працюють в одному відділі підприємства (рис.3). Головною метою мережі відділу є розділення локальних ресурсів, таких як прикладні програми, дані, принтери, модеми. Зазвичай мережі відділів можуть мати один чи два файлових сервери і не більше тридцяти користувачів. Мережі відділів зазвичай створюються на основі якої-небудь мережевої технології – Ethernet, Token Ring, і т.д .
Технічне завдання Спроектувати корпоративну комп’ютерну мережу (ККМ) організації (навчального закладу, проектного інституту, банку, виробничого підприємства, заводу та ін.), яка повинна забезпечувати наступні послуги своїм корпоративним користувачам: централізованої бази даних; корпоративних WWW-, FTP- та E_mail-серверів; аудіозв’язок; корпоративний телефонний зв’язок; підключення корпоративних користувачів до мережі INTERNET з метою забезпечення її базових послуг; організація публічних WWW-, FTP-серверів для користувачів INTERNET; Номер залікової книжки: 0709033 Вихідні дані для проектування, які визначаються на основі номера залікової книжки (НЗК) є наступними: число географічно віддалених між собою мереж кампусів (центральна мережа та філії) n = 2( згідно з предостанньою цифорою НЗК) ; відстань між головною мережею та її найближчою філією d = 33 км (рівна 3-м останнім цифрам НЗК); мережа кампусу об’єднує n = 4 будинки ( згідно останньої цифри НЗК з табл.), максимальна відстань
між будинками m = 4 км (згідно передостанньої цифри НЗК з табл.). кількість k вузлів в мережі центрального будинку кампусу головного підрозділу дорівнює
добутку двох останніх цифр НЗК на 10 (kmin=100) k =2ост.цифри НЗК * 10 = 330 1.Огляд основних технологій локальних та глобальних комп’ютерних мереж 1.1 Огляд основних технологій локальних мереж.
Технологія Ethernet Технологія Ethernet на сьогоднішній день є однією з найбільш найпоширених технологій локальних мереж. Число локальних мереж, які використовують технологію Ethernet на сьогодні за деякими оцінками становить біля 5 мільйонів, а число комп'ютерів - більше 50 мільйонів.
Вперше технологія Ethernet була розроблена і випробувана в експериментальній мережі фірмою Xerox у середині 70-их років минулого століття. На початку 80-их років фірми DEC, Intel і Xerox спільно розробили й опублікували стандарт Ethernet версії II, який пізніше отримав назву Ethernet DIX. На основі цього стандарту в середині 80-их років був розроблений стандарт IEEE 802.3, який, проте, має деякі відмінності від свого аналога.
Характерними особливостями технології Ethernet є: 1. Метод доступу до фізичного середовища - множинний доступ з упізнаванням несучої і виявленням колізій (CSMA/CD);
2. Швидкість передавання даних - 10 Мбіт/сек; 3. Логічна топологія - загальна шина; 4. Тип фізичного середовища - коксиальний кабель, кабель на основі скрученої пари, волокнисто-оптичний кабель; 5. Діаметр мережі (віддаль між найбільш віддаленими комп’ютерами) - 2,5 км; 6. Максимальне число комп’ютерів в мережі - 1024. В залежності від типу фізичного середовища у стандарт IEEE 802.3 були введені специфікації 10Base-5, 10Base-2, 10Base-Т, 10Base-FL, 10Base-FB, які описують відповідно побудову мережі на грубому і тонкому коаксиальних кабелях, кабелі на основі скрученої пари UTP та одно- і двомодовому волоконно-оптичних кабелях за фізичними топологіями загальна шина, зірка і ієрархічна зірка. Усі специфікації технології Ethernet при фізичному кодування бітів інформації використовують манчестерський код. Стандарт IEEE 802.3 використовує специфікації 10Base-5, 10Base-2, 10Base-Т, 10Base-FL і 10Base-FB, які описують побудову фізичного рівня мережі Ethernet. При цьому у назві специфікації число 10 означає швидкість передавання даних (10 Мбіт/сек); Base - передавання даних здійснюється на одній базовій частоті (10 МГц); останній символ - тип кабелю.Дотримання численних обмежень, установлених для різних стандартів фізичного рівня Ethernet, гарантує коректну роботу мережі. Специфікація 10Base-5 описує побудову мережі Ethernet за фізичною топологією "загальна шина" на товстому коаксиальному кабелі діаметром 0,5 дюйма (грубий коаксиал,