Ім'я файлу: самоопрацювання.docx
Розширення: docx
Розмір: 65кб.
Дата: 15.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
Практичні роботи ).docx
Диплом Каті.docx


Системи числення. Правила переводу чисел з двійкової системи числення в іншу систему числення і навпаки

Система числення – символічний метод запису чисел, сукупність правил і законів, що застосовуються для позначення будь-якого невід’ємного числа. Сьогодні існує 2 основні числові концепції – непозиційна і позиційна, остання також включає однорідну і змішану системи. Непозиційний механізм максимально простий, оскільки метод ведення рахунку найбільш давній. Кожна окрема цифра числа представляє величину, яка не залежить від позиції даної цифри (розряду). 20 паличок дорівнює числу 20, кожній паличці відповідає 1 предмет. Сучасним прикладом такого способу є римські цифрі, алфавітні цифрові позначки – грецька, слов’янська, наприклад. Позиційне числення достатньо зрозуміле. Певна цифра числа має значення, яке залежить від її розташування у розряді. Звична для нас десяткова система пропонує наступне цифрове значення числа 863. 8 позначає кількість сотень – 800, 6 – десятків, 3 – одиниць. Основа даного методу числення – кількість знаків, символів, що застосовуються для зображення цифр. Однорідна концепція ведення рахунку використовує цифри однієї множини. Кожний розряд користується виключно одним цифровим позначенням: 0 – 9. Наприклад: число 863 (1-й розряд – 3, 2-й розряд – 6, 3-й розряд – 8). Змішана (неоднорідна) система – це узагальнення кінцевої лінійної комбінації степенів числа. Кожний окремий розряд числа (позиція) характеризується відмінним набором символів. Наочний зразок – часова лінія (60 секунд = 1 хвилина, 60 хвилин = 1 година, 24 години = 1 доба). 




 

Для дробової частини:

 



 

Переведення з будь-якої системи числення у десяткову.Щоб перевести запис числа з системи числення з основою р у десяткову систему числення необхідно розкласти число в системі числення р у многочлен і виконати обчислення у десятковій системі числення.

Приклади:

124 → 1*41 + 2*40 = 610

1256 → 1*62 +2*61 +5*61 = 5310

101,012 → 1*22 + 1*21 + 0*20 + 0*2–1 + 1*2–2 = 6,2510

12,46 → 1*61 + 2*60 + 4*6–1 = 8 2/3 10

Арифметичні дії у різних системах числення

Арифметичні дії у різних системах числення здійснюються за таким самим принципом, як у десятковій, тобто по розрядах.

Додавання

В основі додавання двійкової системи числення лежить таблиця додаванняоднорозрядних двійкових чисел:


Правила переводу із вісімкової системи числення в іншу систему числення і навпаки
Вісімко́ва систе́ма чи́слення —порційнацілочисельна система числень  з основою 8. Для представлення чисел в ній використовуються цифри від  0до 7

Вісімкова система часто використовується в галузях, пов'язаних з цифровими пристроями. Характеризується легким переводом вісімкових чисел у двійникові  і назад, шляхом заміни вісімкових чисел на триплети двійкових. Раніше широко використовувалася в програмування  і взагалі комп'ютерної документації, проте в наш час[ майже повністю витіснена шіснадцятковою . У вісімковій системі вказуються права доступу для команди
08 = 0002

18 = 0012

28 = 0102

38 = 0112

48 = 1002

58 = 1012

68 = 1102

78 = 1112

Для переведення вісімкового числа в двійкове необхідно замінити кожну цифру вісімкового на триплет двійкових цифр. Наприклад: 25418 =010 101 100 001 =010101100001
Правила переводу із шіснадцяткової системи числення в іншу систему числення і навпаки
Шістнадцяткова систе́ма чи́слення — це позиційна система числення з основною 16. Тобто кожне число в ній записується за допомогою 16 символів. Арабські цифри від 0 до 9 відповідають значенням від нуля до дев'яти, а 6 літер латинської абетки A, B, C, D, E, F відповідають значенням від десяти до п'ятнадцяти. Шістнадцяткова система числення широко використовується розробниками комп'ютерів та програмістами.

Цю систему часто називають також Нех (початкові літери Анг. hexadecimal — шістнадцятковий).

Декілька різних позначень використовуються для позначення шістнадцяткових констант в комп'ютерних мовах. Префікс «0x» широко поширений через його використання в Unix і C (і пов'язаних з ними операційних систем і мов). Крім того, деякі автори позначають шістнадцяткові значення, використовуючи суфікс чи індекс. Наприклад, можна було б написати 0x2AF3 або 2AF316, залежно від вибору способу позначень.

Як приклад, для шістнадцяткового числа 2AF316 знайдемо відповідне число в десятковій системі числення. Зауважимо, що 2AF316 дорівнює сумі (200016 + A0016 + F016 + 316), якщо розкласти число на послідовність позиційних значень  елементів числа, то перетворення кожного елемента в десяткове значення, можна описати так: (216 × 163) + (A16 × 162) + (F16 × 161) + (316 × 160)=
(2 × 4096) + (10 × 256) + (15 × 16) + (3 × 1) = 10995.

Кожна шістнадцяткова цифра представляється чотирма бінарними цифрами (бітами), і основне застосування шістнадцяткового запису — це зручний запис 

Двійкового коду. Одна шістнадцяткова цифра є ніблом ,який є половиною з октету або байту (8 біт). Наприклад, значення байт в діапазоні від 0 до 255 (в десяткових числах), але може бути більш зручно представити у вигляді двох шістнадцяткових цифр в діапазоні від 00 до FF. Шістнадцяткова система також широко використовується для представлення адресації пам’яті  комп'ютера.

Пам'ять комп’ютера, її характеристики

Загальні правила експлуатації ПК:

1.        Перед першим вмиканням ПК потрібно перевірити: чи відповідає напруга в мережі напрузі, на яку розрахований ПК (багато з них можуть працювати при декількох значеннях вхідної напруги, наприклад 220 В і 110 В), при необхідності встановити перемикач напруги на ПК в правильне положення.

2.        При можливості підключити до ПК прилад безперервного живлення (UPS), що має можливість працювати при повному відключенні електроживлення від 5 хвилин до кількох годин (в залежності від потужності приладу), за цей час можна закінчити роботу на комп’ютері, щоб при його включенні не була втрачена інформація.

3.        При вмиканні комп’ютера необхідно: 

 - ввімкнути UPS якщо комп’ютер підключений до UPS;

 - ввімкнути периферійні пристрої (монітор, принтер та інші);

 - ввімкнути комп’ютер перемикачем на корпусі.

4. При вимиканні ПК необхідно:

 - закінчити працюючі програми ;

 - вийти з Windows;

 - вимкнути периферійні пристрої (монітор, принтер та інші);

 - вимкнути комп’ютер перемикачем на корпусі;

 -  вимкнути UPS, якщо комп’ютер підключений через UPS.
Комп'ю́терна па́м'ять (англ. memory, storage) — функціональна частина комп’ютер фізичний пристрій або середовище для зберігання даних протягом певного часу. В основі роботи запам'ятовувальних пристроїв може лежати будь-який фізичний ефект , що забезпечує приведення системи до двох або кількох стійких станів. У сучасних комп'ютерах часто використовуються фізичні властивості напівпровідників, коли проходження струму через напівпровідник або його відсутність трактується як наявність логічних сигналів 0 або 1. Стійкі стани, що визначаються напрямком намагніченості, дозволяють використовувати для зберігання даних різноманітні магнітні матеріали. Наявність або відсутність заряду в конденсаторі також може бути покладена в основу системи зберігання інформації.

Оперативна пам’ять  вирізняється високою швидкодією (у 21-му столітті — сотні мегагерц) і низьким часом доступу (наносекунди), і призначена для оперативного зберігання даних у процесі роботи комп’ютера Типовими прикладами довготривалої пам'яті є тверді диски (вінчестери), дискети (гнучкі магнітні диски), CD або DVD диски, а також пристрої флеш пам’ять.


Комп’ютер складається з багатьох частин і пристроїв.

Можна виділити основні пристрої, тобто такі, без яких комп’ютер працювати не може:

1) системний блок;

2) монітор;

3) миша;

4) клавіатура.

Системний блок

Системний блок можна назвати найголовнішим пристроєм комп’ютера. Від його характеристик залежить швидкодія комп’ютера,  його надійність та інші властивості. Зазвичай системний блок є найдорожчою частиною комп’ютера. Системний  блок  зовні  схожий  до  металевий  ящик. У ньому містяться процесор, пам’ять, вінчестер  (жорсткий  магнітний  диск),  DWD-привід (пристрій для роботи з лазерними дисками).



Отже, в корпусі системного блока розташовані:

■  блок електричного живлення;

■  материнська плата, на якій знаходяться процесор, оператив­на пам’ять, звукова, відео- та мережна карти;

■  допоміжні  відділення,  в  яких  знаходяться  вінчестер,  пристрій для читання та запису дисків;

■  передня панель,  на якій  знаходяться кнопки  ввімкнення та перезавантаження,  світлові  індикатори  (лампочки),  порти для USB підключень, навушників, мікрофона та ін. Слід зауважити, що порти (гнізда) для під’єднання кабелю живлення та більшості пристроїв знаходяться на задній стінці системного блоку.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас