Система національних рахунків та розрахунок ВВП
Система національних рахунків сформувалася в 30—40 роках XX століття у провідних капіталістичних країнах. З 1995 року вона почала запроваджуватися в Україні. Ця система виходить із того, що ВВП і національний дохід виробляються у сфері матеріального виробництва й у сфері послуг. Другою важливою її умовою є визнання того, що у створенні вартості товарів і послуг поряд із працею беруть участь земля, капітал і підприємницька діяльність.
Система національних рахунків — це нова складна система розрахунків макроекономічних показників, яка відображав динаміку найважливіших процесів і явищ в економіці — виробництва ВВП, НД, споживання, фінансів, інвестицій. Вона потрібна для країни, як для підприємства бухгалтерський облік, бо відображає узагальнену картину розвитку економіки на макрорівні. На базі макроекономічних розрахунків приймаються обґрунтовані управлінські рішення, складаються плани і програми розвитку економіки.
У системі національних рахунків показники розраховуються трьома способами: 1) використовуючи дані про виробництво; 2) використовуючи дані про споживання; 3) використовуючи дані про доходи. У макроекономічному аналізі найбільше використовуються два показники — ВВП і національний дохід.
Перший підхід — це визначення ВВП за витратами, другий — за доходами. Обидва методи являють собою два різні підходи до однієї проблеми. Те, що затрачено споживачем на придбання продукту, одержано у вигляді доходів тими, хто брав участь у його виробництві.
Аналогічні підходи правомірні при обчисленні всього обсягу національного виробництва. Звідси випливає, що існує два різні підходи до виміру ВВП. Перший полягає в тому, що ВВП розглядається як сума всіх витрат, необхідних для закупівлі на ринку всього обсягу виробництва. Це підхід за витратами. У другому підході ВВП розглядається з точки зору доходів, отриманих або створених у процесі виробництва.
Отже, ВВП можна обчислити:
1) шляхом додавання всіх витрат для купівлі всього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених у даному році;
2) шляхом додавання всіх доходів, одержаних від реалізації всього обсягу кінцевих товарів даного року.
Розрахунок за витратами включає:
1) особисті споживчі витрати;
2) валові інвестиції;
3) державні закупки товарів і послуг;
4) чистий експорт.
Особисті споживчі витрати включають витрати домашніх господарств на різноманітні товари та послуги.
Валові інвестиції — це затрати на устаткування, верстати, виробничі будівлі, матеріально-технічні запаси, житлове будівництво.
Державні закупки товарів і послуг — це затрати, що йдуть безпосередньо на утримання шкіл, лікарень, наукових закладів, трансфертні платежі, інші соціальні витрати.
Чистий експорт — це різниця між експортом та імпортом.
Розрахунок ВВП за доходами включає;
1) амортизацію;
2) непрямі податки на бізнес;
3) заробітну плату найманих працівників;
4) орендну плату;
5) відсоток;
6) дохід від індивідуальних вкладень;
7) податки на прибуток корпорацій;
8) дивіденди;
9) нерозподілений прибуток корпорацій.
ВВП обчислений у незмінних цінах називається реальним ВВП. Саме цей показник дає можливість судити про зміни фізичного обсягу продукції, а отже й про стан справ у економіці.