Ім'я файлу: Синтаксичні структури у професійному мовленні.docx
Розширення: docx
Розмір: 26кб.
Дата: 14.02.2021
скачати

Синтаксичні структури у професійному мовленні. Складні випадки узгодження і керування у професійному мовленні.

Студенти повинні:

  • знати синтаксичні аспекти професійного мовлення, основні форми викладу матеріалу, структуру речень і словосполучень, правила координування підмета з присудком;

  • вміти правильно будувати синтаксичні конструкції при складанні професійних текстів.

План

1. Синтаксичні особливості професійних текстів

2. Прямий порядок слів, вживання інфінітивних конструкцій, пасивні конструкції, використання віддієслівних іменників

3. Місце у реченні вставних слів, дієприслівникових зворотів

4. Складні випадки узгодження у професійному мовленні.

5.Складні випадки керування у професійному мовленні.

Синтаксичні структури у професійному мовленні.

Синтаксис (від грец. suntaxis - побудова, устрій, зв'язок) - це розділ граматики, що вивчає будову і значення словосполучень та речень, способи зв'язку слів у словосполученні й реченні.

Завдяки дотриманню синтаксичних норм досягається стрункості викладу, чіткості і логічності тексту. Основні синтаксичні норми - це прямий порядок слів, правильна побудова однорідних членів речення, точність у поєднанні словосполучень зв'язком керування, правильна координація присудка з підметом, нормативне вживання дієприслівникових зворотів, непрямої мови.

Порядок слів - це властиве мові взаємне розміщення членів речення при певній смисловій структурі висловлювання. Він зумовлений граматичною будовою мови, закріплений літературною традицією. Українська мова допускає відносно вільний, гнучкий порядок слів у реченні. Існує порядок слів прямий і зворотний (інверсія).

Однією з особливостей побудови речення в офіційно-діловому і науковому стилі мови є прямий порядок слів. Він виражається у таких позиціях головних і другорядних членів речення:

підмет стоїть перед присудком: Інфляція стала невід'ємною ознакою економіки в XX ст.; Праця, земля і капітал — основні фактори виробництва;

узгоджене означення, виражене займенником, прикметником, порядковим числівником, дієприкметником, стоїть перед означуваним словом: особливості інфляційних процесів у перехідних економіках; Національні економічні системи функціонують у конкурентному довкіллі;

неузгоджене означення (виражене іменником, неозначеною формою дієслова, прислівником та ін.) вживається після означуваного слова: доходи від вибору ресурсозбереження; чинники успіху; угода про позики; бажання працювати, робота вручну;

додаток займає позицію після слова, яке ним керує: Розгляньмо докладніше проблему оподаткування ділових фірм; Соціологія може надати значну допомогу службі зайнятості;

обставини вживаються довільно: Упродовж 1991-1996рр. суттєво зменшилася інвестиційна активність в Україні; Українська економічна наука як самостійне явище вивчена лише фрагментарно;

місце вставних слів і словосполучень залежить від того, що саме треба виділити. Вставні слова на початку речення стосуються усього речення, усередині - того слова, що стоїть після них. Вставні слова вказують на сказане раніше, служать для пояснення окремих слів і словосполучень, відсилають до джерел, допомагають висловити ступінь вірогідності тощо, напр.: Як було зазначено, особливістю інфляції у перехідних економіках є її надмірно високі темпи; Як відомо, перехід від економіки з централізованим плануванням до ринкових відносин — процес непростий і болісний; Письменник - це, вважай, ціла галактика зі своїми магнітними бурями, супутниками, періодами неспокійного сонця (Б. Олійник).

Чи змінюється зміст речення зі зміною порядку слів? До прикладу вільно поміняємо місцями члени речення: Я розповім вам усе. Усе я вам розповім. Вам я все розповім. Кожне речення є внутрішньою парадигмою однієї конструкції, але змінюється інтонація, смисловий наголос. Вибір мовцем того чи іншого порядку слів залежить від умов спілкування, мети і змісту висловлювання, структури думки, того, що саме вважає мовець основним у комунікативному плані, контексту тощо.

Правила й закони ділового мовлення торкаються й побудови тексту. Характер побудови тексту у писемному діловому мовленні має свої особливості.

У діловій документації переважає розповідна форма викладу, адже стиль нейтральний, беземоційний, стандартизований. Речення вживаються і прості, і складні за структурою. Одна з основних вимог до речень будь-якого типу у діловому мовленні - "чітко і містко виражати значний за обсягом і складний за змістом матеріал. Речення має бути цілісним і передавати інформацію в усій складності залежностей і зв'язків". У складносурядних реченнях сполучники, які врегульовують ці зв'язки, єднають (/ (й), та (у значенні і), не тільки...а й), зіставляють, протиставляють (а, але, та (у значенні але), зате, проте, однак), розділяють (або, чи, хоч), у складнопідрядних відтворюють різноманітні змістові відношення: причиннові, наслідкові, умовні, допустові, означальні, місця, часу, мети (через те що, оскільки, якщо...то, для того щоб, незважаючи на те що, перш ніж, після того як, коли, який) та ін. Реалізація усієї системи цих зв'язків робить мовлення логічно довершеним, чітким, послідовним, несуперечливим.

Для логічно послідовного викладу застосовують певні скріпи, які допомагають поєднувати компоненти думки. Цю роль можуть виконувати вставні слова (по-перше, по-друге, отже, таким чином, як відомо, як зазначалось та ін.), початкові займенникові зв'язки (цей, такий, той), синтаксичні конструкції з початковими "канцелярськими прийменниками" (у зв 'язку з, відповідно до, незважаючи на), дієприслівникові звороти (Беручи це до уваги..., Взявши до відома..., Відповідаючи на ваш запит...) тощо.

Поєднані у "ланцюжки", тісно пов'язані за смислом і граматично речення творять абзаци. Виділення абзаців, правильна рубрикація, перелік, система пунктуаційних знаків стандартизують текст, роблять його структуру чіткою і зрозумілою.

Типова ознака ділового стилю - використання віддієслівних іменників. Вони створюють загальне уявлення про дію, забезпечують однозначність, надають документам офіційності, напр.: перевірка, здійснення, підвищення, знецінення, призначення, включення, створення, поліпшення. Вживаючи віддієслівні іменники, потрібно намагатися не створювати однотипних ланцюжків з цих іменників, які роблять речення громіздким, немилозвучним, напр.: питання вираження відношення поліпшення використання реінвестування. У таких випадках один із віддієслівних іменників можна замінити дієсловом в неозначеній формі (поліпшити використання) або замінити його підрядним реченням мети (щоб поліпшити використання). Є ще одна причина широкого вживання в діловому стилі віддієслівних іменників. Дієслова на їхньому місці за допомогою властивих їм категорій виду, стану, часу створюють атмосферу вільної невимушеної розмови. Віддієслівні іменники, не маючи цих категорій, забезпечують потрібні діловому стилю однозначність, чіткість.


У ділових документах часто вживають розщеплені присудки. Розщеплення присудка - це заміна однослівного присудка двослівним, напр.: подякувати - висловити подяку, погодитись - висловити згоду, шукати - здійснювати пошук, перевірити - провести перевірку, сумніватися - виявити сумнів, рекомендувати - надати рекомендації, пояснювати - дати пояснення. Переваги їхнього використання у діловому мовленні узагальнюють так:

а) не всі словосполучення "дієслово+іменник" мають однослівний відповідник, напр.: здійснити (провести) захід, виявити увагу, вести справу, визнати провину, відвернути правопорушення тощо;

б)"дієслово+іменник" та відповідник мають різні значення, напр.: провести операцію - оперувати, зробити огляд - оглянути, проводити змагання - змагатися, надати допомогу - допомагати;

в) у розщеплених присудках допоміжне дієслово не просто вказує на факт дії, а може виражати деякі додаткові смислові відтінки, пор.: давати - надавати, вести - проводити, проводити-здійснювати;

г) іменник, який входить до складу розщепленого присудка, точно кваліфікує певне явище, дає йому назву й наукове визначення, напр.: наїхати - зробити наїзд, переговорити з кимось - вести переговори;

д) розщеплений присудок може бути поширений означеннями, напр.: надати грошову (матеріальну, правову) допомогу;

е) багатослівний присудок краще фіксується в пам'яті, інформація в цьому випадку не втрачається.

Однак не потрібно зловживати такими присудками, адже деколи вони порожні й беззмістовні, напр.: забезпечити поліпшення, ведуть підготовку, виявити пошану, здійснювати преміювання, відбулося зростання та ін.

Дієприслівникові (та дієприкметникові) звороти надають діловим документам стислості. Дієприслівникові звороти є засобом передачі дії, що відбувається у зв'язку з іншою дією, вони часто допомагають поєднати за змістом сусідні речення, цілі абзаци. Обов'язковою умовою вживання дієприслівникових зворотів є те, що дві дії, одна з яких виражена дієсловом-присудком, а інша дієприслівником, має здійснювати одна особа. Наприклад, правильно: Взявши за основу ці критерії, усі підприємства поділимо на такі групи...; неправильно: Зважаючи на світовий досвід, основою реформування системи оплати праці в Україні мусить бути бюджет прожиткового мінімуму.

Отже, при використанні дієприслівникових зворотів можуть виникнути помилки:

1) у безособових реченнях, коли діяч - додаток, виражений формою давального відмінка, напр.: Мені треба написати реферат, зібравши матеріал якнайшвидше;

2) у пасивних конструкціях, коли суб'єкт дії присудка і суб'єкт дії дієприслівника не збігаються, напр.: Закінчивши коледж, мене призначили на посаду механіка;

3) у ролі однорідних поєднуються дієприслівниковий зворот і підрядне обставинне речення, напр.: Доводячи ціни на енергоносії до рівня їхньої реальної вартості і для того, щоб стимулювати економію енергії, уряд реалізує...

Паралельні конструкції - це функціонально близькі між собою, але різні за граматичною структурою конструкції, що можуть взаємозамінюватися як синонімічні. Паралельними конструкціями є особові й безособові речення, активні й пасивні звороти мови, дієприкметниковий зворот і підрядне означальне речення, дієприслівниковий зворот і підрядні обставинні речення та ін. У їх вживанні потрібно зважати на відповідність стилю" контексту чи формі документа.

Наприклад, безособові речення часто використовують у рапортах, повідомленнях, інструкціях, де важливо наголосити на діїЗавдання виконано; Заходів вжито.. Щодо використання активних і пасивних синтаксичних структур, то поширена така думка: пасивний стан вживають тоді, якщо факт здійснення дії має більше значення, ніж вказівка на особу, то вчинила дію (Оплата гарантується), активний - коли важливою є вказівка на особу і треба конкретизувати думку. Варто частіше надавати перевагу активним конструкціям, оскільки вони є природними для української мови.

Керування– один із способів поєднання слів, при якому слово вимагає конкретної відмінкової форми іншого слова, тобто керує формою іншого слова.

Наприклад, поширена в транспортному сервісі фраза «Оплачуйте за проїзд» неправильна тому, що дієслово оплачувати вимагає після себе знахідного відмінка без прийменника /оплатити, оплачувати проїзд, послуги, рахунок/. Однокореневе дієслово платити вимагає після себе знахідного відмінка з прийменником за /платити за проїзд, за проживання/. Очевидно, у наведеному прикладі змішані два синонімічних словосполучення:

1) платити за що, 2) оплачувати що.

Отже, труднощі /складні випадки/ у правильному виборі відмінка виникають тоді, коли:

а) слова-синоніми керують різними відмінками:

повідомити + дав. відм. директору;

інформувати + род. відм. директора;

б) змішують форми українського і російського словосполучень:

укр. дякувати + Д.в. /вам/;

рос. благодарить + винит. падеж /вас/.

В українській мові /як і в російській/ найпоширенішим є дієслівне керування. Складаючи ділові папери, особливу увагу варто звернути на такі словосполучення:

вживати + р.в. заходів, ліків;

завдавати, завдати + р.в. прикростей, шкоди;

зазнавати, зазнати + р.в. нападу, невдачі;

опанувати + з.в. професію, предмет;

оволодіти + ор.в. професією, предметом

запобігати, запобігти + дав. в. аваріям, злочинам;

бачити + на + знах в. на власні очі;

чути + на+ знах.в. на власні вуха;

хворіти + на + знах.в. на ангіну;

слабувати + на + знах.в. на очі;

заперечувати + знах в. участь, факти;

ігнорувати + з.в. пропозицію. погляд;

додержувати + р.в. тиші, порядку;

додержуватися + р.в. ідей, законів, курсу;

наголошувати + на + д.в. помилках, головному;

читати + ор.в. українською мовою;

говорити + ор.в. українською мовою;

повідомляти + ор.в. телефоном;

їхати + ор.в. тролейбусом;

Іменники, утворені від дієслів, теж можуть вимагати певних відмінків /іменне керування/:

опанування + р.в. дисципліни, курсу;

оволодіння + ор.в. заннями;

освоєння + р.в. спеціальності;

запобігання + д.в. злочинним замахам;

попередження + р.в. незаконних дій.

Існують інші випадки іменного керування.

Наприклад, іменник пам’ятник вимагає давального відмінка: пам’ятник Шевченкові /а не Шевченка/, Франкові, загиблим воїнам.

В українській мові є ряд прикметників, які теж керують формою іншого слова /прикметникове керування/:

хворий + зн в. на грип;

багатий + на + зн.в. на ідеї;

високий + на + зн.в. на зріст;

характерний + для + р.в. для ситуації;

притаманний + д.в. професії, йому;

властивий + д.в. автору;

свідомий + р.в. свого значення, ролі.

Конкретної форми слова вимагають також прийменники прислівникового походження. Так, слова всупереч і завдякивимагають давального відмінка: всупереч умовам, вимогам; завдяки клопотанню,узгодженості.

Не можна змішувати синонімічні сполученнявідповідно до, згідно з: відповідно вживається з прийменником до + р.в.: відповідно до постанови, відповідно до наказу; згідно – з прийменником з + ор.в.: згідно з наказом, згідно з постановою.

Під час підготовки тексту документа слід дотримуватися таких правил:

1. Правильно і у певній послідовності розміщувати реквізити документа.

2. Текст викладати від третьої особи (він, вона):

Комісія ухвалила... Коледж просить... Ректорат клопочеться...

Від першої особи викладаються заяви, автобіографії, доповідні і пояснювальні записки, накази.

3. Не вживати образних висловів, емоційно забарвлених слів і синтаксичних конструкцій.

4. Уживати стійкі словосполучення типу:

Доводимо до Вашого відома...

У зв` язку з вказівкою....

Відповідно до.....

5. Дієприслівникові звороти вживати на початку речення:

Беручи до уваги...

Враховуючи....

Розглянувши...

Вважаючи...

6. Вживати прямий порядок слів у реченні (підмет перед присудком, вставні слова на початку речення).

7. Щоб не виявити гостроти стосунків з партнером, слід замінити активну форму дієслова на пасивну.

Ви не відповіли на лист-запит - Вами ще не дана відповідь на лист –запитання....

Якщо ж важливо вказати на конкретного виконавця, то тоді треба вживати активну форму .

Університет не гарантує....

Комісія підтверджує...

Телевізійне агентство повідомляє...

8. У розпорядчих документах треба вживати дієслівні конструкції у формі наказового способу:

Наказую...

Пропоную...

9. Використовувати скорочення слів, складноскорочені слова й абревіатури, які вживаються у справочинстві, за загальними правилами: р-н, км, канд.. мед. наук.

10. Надавати перевагу простим реченням. Використовувати форми ввічливості за допомогою слів:

Шановний....

Вельмишановний....

Самостійна робота

Завдання1.Виправте помилки у поданих словосполученнях.

А. Багатий ідеями, завдяки клопотанню, опанування курсом, по вихідним дням, по змісту, по всім напрямкам, 2,5 гектари, зустріч у 12 годин, столітній пил.

Б. Згідно закону, пробачте нас, ігнорувати думкою, йти по вулиці, по отриманню, 43 інженера, 26,7 відсотків, зустрітися коло гастронома в 16 годин, далека Сибір.

Завдання 2.Виправте помилки у побудові речень.

1. Наше завдання вийти і завоювати міжнародний ринок збуту.

2. Прошу стягнути з Іванова С.П. матеріальну шкоду, завдану залиттям квартири на мою користь.

3. Потрібно виконати вказівні умови у місячний термін.

4. Підставою виникнення зобов’язань є договори і серед інших документів посідають важливе місце.

Завдання 3.Поставте іменники, наведені у дужках, у потрібному відмінку. Прокоментуйте орфограми.

Підсунути (стілець), заплатити (долар), написати (лист), зрізати (ясен), вбити (комар), побачити (інженер), пів (гектар), насипати (суп), привезти (камінь), боятися (дощ), вступити до (інститут), доручення (колектив), підійти до (трактор), показати (метелик), зустріти (учитель), виїхати з (Донбас), не чути (сміх).

Завдання 4. Перекладіть українською

Благодарить мать, заботиться о детях, издеваться надо мной, изменять себе, наносить вред, нуждаться в помощи, обучать физике, овладеть игрой на гитаре, овладеть городом, подражать отцу, получить письмо, причинить ущерб, простить его, укорять сестру, ухаживать за больным.

Завдання 5.Відредагуйте словосполучення.

Працювати по сумісництву; посол по особливим дорученням; по способу утворення; по стану здоров’я; по власному бажанню; по старій звичці; по тарифу; по телеграфу; по тій причині, що..; по умові; по статуту; по запрошенню; по професії; працюю по гнучкому графіку; магазин по продажу молокопродуктів; проректор по навчальній роботі; екзамен по українській мові; зупинка по вимозі; некоректно по відношенню до мене; учитель по покликанню.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас