Ім'я файлу: Синтаксична організація ( доповідь).docx
Розширення: docx
Розмір: 26кб.
Дата: 06.07.2022
скачати
Пов'язані файли:
Лікарські чаї.docx
interaktyvni_formy_roboty.docx
стрельченко 26.docx
Додатки запоріжавтоматика.docx
ВР1715 доповідь.doc
Лабораторне заняття 4 (12 год).doc
курсач.docx
Курсова робота Виктория.docx

Доповідь

Вашій увазі пропонується курсова робота на тему « Синтаксична організація поетичних творів Івана Малковича».

Актуальність теми. Наукове вивчення мови  української поезії ХХ століття в усьому розмаїтті виявів дає підстави  відтворити повнішу картину розвитку поетичної мови й національної  мовностилістичної системи загалом. Знайомство з творчістю Івана Малковича розкриває бачення сучасної української поезії як розвиненої європейської поезії. Це поет, який вимогливо ставиться не лише до кожної поезії, а й до кожного слова, в кожному рядку. У цій багатогранній особистості  поєднуються  поет і редактор. Без сумніву його можна назвати «Іваном Франком» сучасної української дитячої літератури. Творчість І. Малковича – це неймовірно насичена і, як вважає Костянтин Москалець, до ювелірності відшліфована поезія. Хоча творчість поета не дуже плодовита, адже Малкович ділиться з читачем лише найкращим, найоригінальнішим, все ж в ній є високий мистецький потенціал і глибоке концептуальне поле.

Об’єктом дослідження є поезія українського поета Івана Малковича.

Предметом наукового осмислення є поетичний синтаксис Івана Малковича.

Мета роботи. З’ясувати специфіку лексичних і синтаксичних засобів  вираження ключових мотивів в поезії Івана  Малковича. Дослідити синтаксичну організацію поетичних творів автора.

Для досягнення поставленої мети  необхідно реалізувати такі завдання:

- дослідити проблему поетичного синтаксису в сучасному мовознавстві;

– розглянути й узагальнити наукові підходи до вивчення поетичної мови  та ідіостилю автора;

– визначити й схарактеризувати засоби реалізації на лексичному  та синтаксичному рівнях ключових мотивів поезії І. Малковича.

У першому розділі розглядається тема теоретичних підходів до лексико-синтаксичного аналізу поетичного мовлення. А саме специфіка вивчення поетичної мови, особливості синтаксичної організації поетичної мови та методика лексико-синтаксичного дослідження поезії Івана Малковича. Проблема художнього твору є однією з найдавніших в історії філології. З античних часів і до сучасності вчені здійснювали спроби теоретично обґрунтувати це явище та виділити його характерні ознаки (Платон,  Аристотель, Д. Дідро, Й.-Г. Гердер, Г. Лессінг, О. Потебня, М. Бахтін,  О. Білецький, В. Виноградов, Ю. Лотман, Я. Мукаржовський, Р. Якобсон,  І. Франко, С. Єрмоленко, В. Кухаренко, Л. Мацько, А. Мойсієнко та ін.).  На інтерпретацію художнього твору впливає епоха, традиція, методологія,  історична конфігурація. Водночас більшість учених визнає, що художній твір – це мистецьке явище, у якому реалізовано естетичні цінності та який створено з метою вплинути засобами художнього слова на розум, почуття читачів і  викликати в них певні переживання й роздуми.

У намаганні встановити характерні ознаки художнього твору дослідники  зверталися до різних його аспектів, зокрема мовного вираження  (В. Виноградов, С. Єрмоленко, В. Кухаренко, Ю. Лотман, Л. Мацько, І. Франко,  В. Шкловський), структурування (Ю. Лотман, Б. Успенський Р. Якобсон),  функцій (Ю. Лотман, Я. Мукаржовський, Р. Якобсон), інтерпретацій (У. Еко).  Проте, як показує аналіз праць, ученим не вдалося виділити стійких  специфічних ознак твору, окрім мови, яка є засобом і матеріалом літературного  мистецтва. Через мовну форму, а саме у вигляді тексту, постає художній твір,  у якому поєднуються такі виміри, як об’єктивний зміст, логічна та емоційна  інформація, естетичні засоби, художня виразність.

Вірш як різновид  художнього твору також є фактом мови, реалізацією її системи. В українській  науці питанням віршового тексту присвятили свої праці І. Білодід,  Л. Булаховський, В. Ващенко, С. Єрмоленко, В. Калашник, О. Маленко,  А. Мойсієнко, Л. Полюга, Л. Пустовіт, В. Русанівський, Л. Савченко,  Л. Ставицька, Г. Сюта, М. Філон, І. Франко та ін.
Поетичний текст має специфічну будову речень, у структурі яких завдяки  інтенційним авторським засобам широко представлено різноманіття способів  вираження суб’єктної системи, оскільки мові поетичних творів притаманне  більше, ніж художній прозі, концентрування, стислість й емоційна напруга. Мова поезії відрізняється від мови інших літературних жанрів, тобто  граматичні та синтаксичні конструкції поетичних текстів відмінні не лише від  розмовних, але й від прозових загалом. Для поетичної експресивності мовні  правила мусять бути змінені, аби дозволити певну «свободу» у використанні  мовних одиниць.

Будь-які елементи мовленнєвого рівня для поетичних текстів значущі, а ті  з них, що є в мові формальними, набувають у поезії семантичного характеру. 

Поетичний текст є водночас статичним і динамічним утворенням,  і в ньому, як і в будь-якому тексті, можна виділити лексичний і синтаксичний  рівні як базові. Саме їх єдність і діалектика становлять основу нашого  дослідження. Вивчення семантичних і синтаксичних особливостей поетичного  тексту в їх сукупності та виявлення в них прагматичних мотивів, що стоять біля  витоків їх створення, дає змогу судити про глибинний прагматичний рівень  поетичного тексту. 

На сьогодні в мовознавстві відчутною є тенденція до проведення  комплексних досліджень, у яких розглядаються мовні одиниці різних рівнів.  Поєднання лексичного й синтаксичного аналізу є цілком виправданим і  закономірним, оскільки саме такий підхід, з одного боку, дає змогу простежити  семантичне наповнення лексем, що беруть участь у вербалізації того чи іншого  мотиву, явищ художнього хронотопу, а з іншого - ці лексеми набувають статусу  ключових словообразів тільки в контексті всього поетичного твору як цілісної  системи чи в контексті поетичного мовлення окремого письменника. Якщо  лексика відбиває знання про предмет, формує поняття, то синтаксис відбиває  відношення між предметами й поняттями. Фігури стилістичного  синтаксису, притаманні художній мові, переважно охоплюють функціювання і  лексики, і синтаксичних засобів. 

Щодо другого розділу, то в ньому порушується питання особливостей поетичного синтаксису Івана Малковича, синтаксична організація поезій митця та роль стилістичних фігур в поезіях автора.

Творчий доробок українського поета Івана Малковича зацікавлював і продовжує  зацікавлювати літературознавців  та мовознавців, які немало зробили  для розкриття секретів творчої  майстерності митця.

На творчому шляху І. Малковича не було шквалів негативної критики та творчих невдач, але все ж поет ніколи не шукав легких шляхів, не розслаблявся ні на хвилину у своїй творчій майстерні. Критика не мала приводу несхвально говорити про творчість поета, адже його проезія пройшла через самокритику суворого Малковича-редактора, який не випускає неповноцінні твори у світ. Поет творить поезію не на потребу часу або влади, а на потребу душі. Саме багатий душевний світ, крізь призму якого ліричний герой Малковича дивиться на світ, сприяє творчому розвитку та різноплановості поетичних творів.

В роботі розглянуто особливості поетичного синтаксису Івана Малковича на прикладах поезій « З янголом на плечі», « Музика, що пішла». Дані вірші багаті на епітети, метафори та повтори, які надають поезії милозвучності, неповторності й витонченості, що допомагає краще зрозуміти й проаналізувати поезію.

Отже підсумовуючи все раніше сказане, можна запевнити, що Малкович є поетом з широким поетичним світоглядом. У своїй творчості він може поглянути на маленьких комашок, стати частиною природи і поряд з тим його філософія сягає меж загальнолюдських проблем. У його етнічному світогляді оживає цілісне коло «історії роду», а в творче полотно поезії проникають теми поетів-модерністів попередніх десятиліть. Поет відчуває всі важливі зміни переломної епохи 80-х рр. В поетичному театрі І. Малковича оживає світ мініатюрок, в якому відображається ляльковий театр сучасності, і всесвіт стає маленьким листочком на долоньці дитини.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас