Загальноосвітня школа I-III ступенів №1
Станично-Луганського району
РЕФЕРАТ
по фізичній культурі
на тему: «Що таке футбол, загальні правила гри, тактичні дії гравця в нападі»
Виконав:
Учень 7-А классу
Скляров М.В.
Перевірив вчитель:
Бідлюченко М.С.
2020
Загальні поняття
Футбол асоціації, більш відомий як футбол (від англ. football, association football) або сокер (англ. soccer) — це командний вид спорту, який грається між двома командами по одинадцять гравців зі сферичним м'ячем. Близько 250 мільйонів чоловіків і жінок із більш ніж 200 країн грають у футбол, що робить його найпопулярнішим у світі видом спорту. Футбол є олімпійським видом спорту.
У футбол грають на прямокутному полі з воротами на кожному кінці. Мета гри полягає в тому, щоб забити м'яч у ворота протилежної команди. Гравцям не дозволяється торкатися м'яча руками, поки він знаходиться в грі, якщо вони не є воротарями (і тільки тоді, коли він перебуває в їхньому штрафному майданчику), або при вкиданні м'яча. Інші гравці в основному використовують свої ноги, щоб завдати удару або передати м'яч, але можуть також використовувати голову і тулуб. Команда, яка забиває більше голів до кінця матчу — виграє його. Якщо жодна команда не забила м'яч, або рахунок однаковий, то оголошується нічия, або гра переходить у додатковий час, або пенальті, в залежності від формату змагань.
Закони гри спочатку були кодифіковані футбольною асоціацією Англії в 1863, а вже потім розповсюдились і удосконалились по всій планеті. На всесвітньому рівні футболом керує Міжнародною федерацією футболу асоціації (FIFA; фр. Fédération Internationale de Football Association), яка організовує Кубок світу для чоловіків і жінок щочотири роки.
Правила гри
Уперше правила введені 7 грудня 1863 року Англійською футбольною асоціацією. Базувались на придуманих у Кембриджському університеті положеннях гри.
Грають на футбольному полі завдовжки 90—120 метрів і завширшки 45—90 метрів. На двох протилежних кінцях стоять ворота (завширшки 7,32 м і заввишки 2,44 м), куди потрібно завести м'яча. М'яч, обвід якого повинен бути 68-71 см, а маса — від 396 до 453 грамів. У момент початку гри тиск усередині кулі має бути від 0,6 до 1,1 атмосфери (600—1100 г/см²).
Кількість запасних гравців визначається регламентом змагання і знаходиться у межах від 3 до 7.
Рішення судді є остаточними і під час гри не переглядаються. Він сам може змінити рішення, якщо ще не відновив гру.
Для подачі скарг на дії суддів існує регламент змагання і спеціальні комітети, що розглядають дані питання.
Футбольний матч складається з двох рівних таймів по 45 хвилин із 15-хвилинною перервою між ними. Після перерви команди міняються воротами.
За домовленістю тривалість тайму може бути змінена. Проте домовленостей потрібно досягти до початку матчу, і вони не повинні суперечити правилам змагання. Перерва між таймами не перевищує 15 хвилин й указується у регламенті змагань. Регламент змагань може потребувати додаткового часу для вирішення нічиїх.
За 9 футбольними правилами, м'яч вважається таким, що «вийшов з гри», якщо він цілком виходить за межі поля, або гра зупинена суддею.
Голом називається ситуація, коли м'яч цілком перетнув лінію воріт, розташовану між стійками і під перекладиною, й при цьому команда, що забила гол, не порушила правил.
Порушення караються штрафним або вільним ударом, попередженням або видаленням гравця.
Пенальті — вид штрафного удару у футболі, що пробивається з відстані 12 ярдів (приблизно 11 метрів від воріт). Тільки воротар команди, що захищається, може знаходитись між м'ячем і воротами під час пробиття цього удару. Пенальті пробивається під час звичайної гри. Схожі удари також пробиваються під час післяматчевих пенальті для визначення команди, що проходить у наступний раунд змагань у випадку, якщо матч закінчується внічию. Хоча процес пробиття цих ударів схожий з пробиттям пенальті, вони офіційно не вважаються пенальті; процес пробиття цих ударів відбувається згідно з іншими правилами.
Вкидання м'яча є одним із способів відновлення гри. Гол, забитий безпосередньо після вкидання, не зараховується. Вкидання призначається у випадку, коли м'яч повністю перетне бокову лінію поля, з місця, де м'яч перетнув лінію на користь команди-суперниці гравця, що останнім торкнувся м'яча.
Удар від воріт призначається, коли м'яч, останнього разу торкнувшись гравця нападаючої команди, повністю перетнув лінію воріт, і гол не був забитий. Якщо ж м'яч пішов за лінію воріт від гравця команди, що оборонялася, призначається кутовий.
Кутовий удар є одним з найнебезпечніших стандартних положень. Команди часто відпрацьовують тактику у захисті й нападі при пробитті кутових ударів. Оскільки всі відстані заздалегідь відомі, то грамотно пробитий кутовий удар стає прекрасним шансом забити гол. Найчастіше м'яч з кутового навішують у штрафний майданчик, де високі футболісти або прагнуть одразу пробити по воротах, або скинути м'яч під удар партнерові. Рідше подають м'яч низом, але через велике скупчення гравців при кутових опанувати м'ячем буде складніше.
Тактика нападу
Під тактикою нападу розуміються організовані дії гравців команди, що володіє м'ячем, спрямовані на взяття воріт суперника. Основу тактики нападу складають індивідуальні, групові й командні дії футболістів.
Індивідуальні тактичні дії. Індивідуальні тактичні дії в нападі — це дії футболіста без м'яча і з м'ячем, засновані на оцінці ігрової ситуації та застосуванні в залежності від її техніко-тактичних дій.
Дії без м'яча складаються з уміння звільнитися від опіки захисника і вийти на вільне місце для одержання м'яча чи створення партнерам вигідних умов. Відрив здійснюється за рахунок постійного маневрування гравця, застосування раптових ривків, зміни напрямку і зміни темпу руху. Звільнення від опіки захисника здійснюється рухом до м'яча й убік від м'яча, при цьому футболіст широко застосовує фінти. Уміння грати без м'яча є ознакою тактичної грамотності гравця.
Дії з м'ячем гравця в нападі складаються з доцільного вибору і способу застосування ведення, ударів по воротах, зупинок м'яча і фінтів. Ведення м'яча застосовується футболістом, коли не можна передати м'яч партнерам або коли супротивник не перекрив шлях до воріт, а також у разі потреби утримати м'яч.
Швидкість і динамічність, що являються складовими сучасного футболу, вимагають застосовувати ведення м'яча тільки тоді, коли цього вимагає ігрова ситуація. Використання ведення м'яча для обведення суперника — сугубо індивідуальний спосіб подолання оборони супротивника.
Обведення суперника здійснюється за рахунок раптової зміни напрямку і швидкості ведення, а також фінтів (див. «Обманні рухи»). Обведення суперника не самоціль, а ефективний засіб для рішення тактичних задач: звільнення від опіки захисника, вихід на тактичний простір для наступної передачі або удару по воротах.
Зупинки (прийом) м'яча. Цей техніко-тактичний прийом вимагає від гравця вибору способу швидкого взяття м'яча під контроль у залежності від дій суперників і партнерів для ефективного продовження гри. Кваліфікований гравець, опановуючи м'ячем, може розпорядитися ним швидко й тактично грамотно: передати, вести або вдарити по воротах тощо.
Удари по воротах. Від тактично грамотного застосування ударів по воротах залежать зусилля всіх гравців, що атакують, команди і підсумок матчу в цілому. Для умілого володіння ударами по воротах і досягнення високої ефективності футболіст повинен миттєво оцінювати ігрову ситуацію, передбачати дії суперників і партнерів. Тактика ударів по воротах складається з вибору способу і сили удару, додання польоту м'яча необхідного напрямку і траєкторії.
Групові тактичні дії. Організовану оборону в сучасному футболі перебороти тільки за рахунок індивідуальних дій важко. У цьому випадку застосовують групові взаємодії 2, 3, 4-х і більше гравців. Суть футболу являє собою рішення постійно виникаючих у процесі матчу тактичних задач, що вирішуються за допомогою комбінацій, награних на тренуваннях та імпровізованих у процесі гри. Розрізняють комбінації під час гри і під час розтрату стандартних положень.
Комбінації під час гри здійснюються за допомогою маневрування гравців і передач м'яча.