Ім'я файлу: Питання на колоквіум відп.docx
Розширення: docx
Розмір: 128кб.
Дата: 19.01.2021
скачати
Пов'язані файли:
Есе.docx

  1. Наука

Нау́ка — сфера діяльності людини, спрямована на отримання (вироблення і систематизацію у вигляді теорій, гіпотез, законів природи або суспільства тощо) нових знань про навколишній світ. Основою науки є збирання, оновлення, систематизація, критичний аналіз фактів, синтез нових знань або узагальнень, що описують досліджувані природні або суспільні явища та (або) дозволяють будувати причинно-наслідкові зв'язки між явищами і прогнозувати їх перебіг.

  1. Суб’єкт науки

Суб’єктами наукової і науково-технічної діяльності є наукові працівники, науково-педагогічні працівники, аспіранти, ад’юнкти і докторанти, інші вчені, наукові установи, університети, академії, інститути, музеї, інші юридичні особи незалежно від форми власності, що мають відповідні наукові підрозділи, та громадські наукові організації.

  1. Мета науки

її найвища мета вивчити світ у всій його повноті

Мета науки: виявити закони, відповідно з якими об’єкти мо­жуть перетворюватись у людській діяльності. Від інших форм пізнан­ня науку відрізняє предметний та об’єктивний спосіб розгляду світу. Ця ознака предметності та об’єктивності виступає найважливішою характеристикою науки.

  1. Функції науки

Наука виконує у суспільстві дві основні функції: пізнавальну і практичну, які тісно переплелися одна з одною.



  1. Науково-педагогічна діяльність

Науково-педагогічна діяльність - це педагогічна діяльність у вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти III-IV рівнів акредитації, пов'язана з науковою та науково-технічною діяльністю

  1. Об’єкт дослідження

Об'єкт дослідження — в науці: зв'язна сукупність елементів дійсності (як явищного так і предметного порядку), вивчення якої становить практичний інтерес для дослідника і науки в цілому. В одній науці (науковому напрямку) може бути кілька об'єктів досліджень, які складають логічно пов'язані сутності й мету досліджень у цій науці (науковому напрямку).

Таким об'єктом стає будь-яке непізнане явище, невідоме раніше науці, або його частина, яку передбачає дослідити ця наука. Часто використовується попередній поділ чого-небудь невідомого (непізнаного) на логічно обґрунтовані частини явища. Це використовується як цілком самостійний науковий метод, якщо такий поділ можливий виходячи з апріорі видимих ​​ознак даного явища.

  1. Проблема

Проблема — складне теоретичне або практичне питання, що потребує розв'язання, вивчення, дослідження. Проблема — об'єкт (питання, недолік чи потреба чогось, завада, перепона від надлишку чи наявності чогось, процес) явище збуджувального характеру як стимул діяльності спонукального характеру — незадоволений попит чи нереалізовані потреби (нестача або відсутність, надлишок або наявність чого-небудь), дефект, вада, чи загроза що змушує цілеспрямовано ліквідувати проблему шляхом уникнення взаємодії чи зміни стану об'єкту, себе чи свого ставлення до подій.

  1. Ідея

В науці та мистецтві ідеєю називається головна думка твору або загальний принцип теорії чи винаходу, взагалі задум або найістотніша частина задуму.

  1. Факт

Факт (від лат. actum — зроблене): 1. Дійсна, не вигадана подія, дійсне явище, те, що сталося, відбулося насправді. 2. Реальність, дійсність, те, що об'єктивно існує. 3. Справді, безперечно, безсумнівно. 4. розм. Уживається для вираження згоди, ствердження; справді, дійсно, звичайно, безсумнівно. 5. Назва зірки в сузір'ї Голуба.

Факт (від лат. factum — зроблене) означає подію, те, що справді відбулося. Під словом "факт" прийнято також розуміти судження або в інший спосіб визначений стан дійсності. Численні словосполучення («факти підтвердилися», «факти не підтвердилися», «факти спростовані») є нічим іншим, як звичайною плутаниною. Якщо це дійсний факт, тобто те, що відбулося у житті, то він не може бути ні спростований, ні підтверджений.

  1. Гіпотеза

Гіпо́теза  (або засновок) — це припущення, яке перевіряють експериментально з можливих розв'язань проблеми[1].

З точки зору логіки, гіпотеза — прийом пізнавальної діяльності людини, форма мислення, що являє собою здогад, тобто, положення, яке тимчасово вважається можливо істинним, поки не встановлена істина

  1. Теорія

Тео́рія (від грец. θεωρία — розгляд, дослідження) — сукупність висновків, що відображає відносини і зв'язки між явищами реальності у вигляді інформаційної моделі. Теорією стає гіпотеза, що має відтворюване підтвердження явищ та механізмів і дозволяє спостерігачу прогнозувати наслідки дій чи зміни стану об'єкта спостережень. Теорія лежить в основі вчення. Наприклад, еволюційне вчення базується на теоріі трансформізму, змінності видів.


  1. Закон

Закон — вербальне та/або математично виражене твердження, що має докази (на відміну від аксіоми), яке описує співвідношення, зв'язки між різними науковими поняттями, встановлені шляхом індукції або дедукції, і визнане на даному етапі науковим співтовариством таким, що узгоджується з іншими науковими законами. Неперевірене наукове твердження, припущення або здогад називають гіпотезою. Закон, справедливість якого була встановлена ​​не з теоретичних міркувань, а з дослідних даних, називають емпіричним законом.

  1. Спостереження

Спостере́ження (англ. observation, рос. наблюдение) — метод наукового дослідження, що полягає в активному (систематичному, цілеспрямованому, планомірному) та навмисному сприйнятті об'єкта, в ході якого здобувається знання про зовнішні сторони, властивості й відносини досліджуваного об'єкта. Спостереження містить у собі як елементи: спостерігача (суб'єкта), об'єкт спостереження та засоби спостереження. Як останні в розвинених формах спостереження використовуються різноманітні спеціально створені прилади, що виступають як продовження й посилення органів чуття людини, а також використовувані як знаряддя впливу на об'єкт (що перетворює спостереження на складову частину експериментальної діяльності).

  1. Експеримент

Експериме́нт (англ. experiment) — сукупність дослідів, об'єднаних однією системою їх постановки, взаємозв'язком результатів і способом їх обробки. Унаслідок експерименту отримують сукупність результатів, які допускають їхню сумісну обробку і зіставлення.

Експеримент — спроба, дослід, які потребують підтвердження чи спростування, форма пізнання, один з основних методів наукового дослідження, в якому вивчення явищ відбувається в доцільно вибраних або штучно створених умовах, що забезпечують появу тих процесів, спостереження яких необхідне для встановлення закономірних зв'язків між явищами. Важливими характеристиками експерименту є його надійність та валідність.[

  1. Історичний метод теоретичного дослідження

Історичний метод — метод дослідження, заснований на вивченні виникнення, формування та розвитку об'єктів у хронологічній послідовності. Завдяки використанню історичного методу досягається поглиблене розуміння суті проблеми і з'являється можливість формулювати більш обґрунтовані рекомендації по новому об'єкту. Історичний метод може бути використаний при дослідженні різних явищ та об'єктів природи, суспільного життя, науки, техніки тощо.

  1. Системний метод теоретичного дослідження

Систе́мний підхі́д (англ. Systemsthinking — системне мислення) — напрям методології досліджень, який полягає в дослідженні об'єкта як цілісної множини елементів в сукупності відношень і зв'язків між ними, тобто розгляд об'єкта як модель системи.

Системний метод ґрунтується на ідеї про те, що навколишня дійсність є єдиним цілим, речі та явища пов'язані одне з одним багатьма зв'язками. Системному методу властивий розгляд певної сукупності об'єктів (матеріальних чи ідеальних), у процесі якого з'ясовується, що їх взаємозв'язок і взаємодія спричинюють виникнення нових інтегративних властивостей системи, яких немає у її складників.

  1. Аксіоматичний метод теоретичного дослідження

Аксіоматичний метод — спосіб побудови наукової теорії, при якому в основу теорії кладуться деякі вихідні положення, що їх називають аксіомами теорії, а всі інші положення теорії випливають як логічні наслідки аксіом. Більшість напрямків сучасної математики, теоретична механіка, ряд розділів фізики побудовані на основі аксіоматичного методу. В математиці аксіоматичний метод дає можливість створення закінчених, логічнозавершиних наукових теорій. Не менше значення має й те, що математична теорія, побудована аксіоматично, часто знаходить застосування в інших науках.

  1. Гіпотетико-дедуктивний метод теоретичного дослідження

Гіпотетично-дедуктивний метод — метод наукового дослідження, який полягає у висуненні гіпотез про причини досліджуваних явищ і виведенні висновків з цих гіпотез шляхом дедукції. Якщо одержані наслідки відповідають усім фактам, що дані у гіпотезі, то ця гіпотеза вважається достовірним знанням. Гіпотетично-дедуктивний метод — важлива складова методології науки. Метод добре працює разом з іншими методами. Дослідники застерігають від його абсолютизації.

Гіпотетично-дедуктивний метод належить до групи особливих методів, які можуть використовуватися не лише для одержання нового знання, але й для побудови нових теорій.

  1. Логічний метод теоретичного дослідження

Логічний метод - це засіб розумової діяльності людей (засіб мислення), який використовується у процесі пізнання і відтворення об’єкта, який досліджується.

Всі логічні методи поділяються на методи дослідження (пошуку, пізнання) і методи знаково-символічного зображення структури мислення і знання, як результату пізнавальної діяльності.

  1. Наукова діяльність

Наукова інформація - це логічна інформація, яка отримується в процесі пізнання, адекватно відображає закономірності об´єктивного світу і використовується в суспільно-історичній практиці. Основні ознаки наукової інформації:

 -  вона отримується в процесі пізнання закономірностей об´єктивної дійсності, підґрунтям якої є практика, і подається у відповідній формі;

-   це документовані або публічно оголошувані відомості про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки, виробництва, отримані в процесі науково-дослідної, дослідно-конструкторської, виробничої та громадської діяльності.


  1. Впровадження

ВПРОВАДЖЕННЯ - поширення нововведень, досягнення практичного використання прогресивних ідей, винаходів, результатів наукових досліджень

  1. Збірник наукових статей

Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства — наукове періодичне видання в галузі історичних, філософських та філологічних наук.

Наукова стаття — вид наукової публікації, який описує дослідження чи групу досліджень, пов'язаних однією темою, та виконана її науковими авторами. Наукові статті публікуються в періодичних наукових журналах або в неперіодичних збірниках наукових робіт. Наукова стаття є одним з найбільш поширених способів публікації наукових результатів.

  1. Тези виступу

Тези доповіді – це коротко сформульовані основні положення для виступу на конференції. Тези коротко узагальнюють результати проведеного авторського наукового дослідження, розкривають суть проведеної роботи та знайомлять слухачів з концепцією, основними ідеями, науковою позицією дослідника-доповідача.

  1. Рецензія

Реце́нзія — публікація, в якій обговорюється та оцінюється літературний чи науковий твір, театральна вистава, фільм, виставка. Рецензія оприлюднюється у пресі, на радіо чи телебаченні.

Рецензія (нім. rezension, лат. Recensio, англ. Review — огляд, оцінка) — аналіз, розбір, деяка оцінка публікації, твору або продукту, жанр газетно-журнальної публіцистики та літературної критики. Рецензія може стосуватися матеріальних речей (прилади, аксесуари, побутова техніка), комп'ютерних технологій, художньої літератури, музики, фільмів, комп'ютерних ігор. Рецензувати можуть також поточні події, громадські заяви і події. На додаток до критичного твердження, автор рецензії може виставити предмету рецензування певну оцінку для визначення відносної цінності рецензованого предмета.

  1. Наукова стаття

Наукова стаття — вид наукової публікації, який описує дослідження чи групу досліджень, пов'язаних однією темою, та виконана її науковими авторами. Наукові статті публікуються в періодичних наукових журналах або в неперіодичних збірниках наукових робіт. Наукова стаття є одним з найбільш поширених способів публікації наукових результатів.

  1. Науково-технічна діяльність

Науково-технічна діяльність — інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій.
Її основними формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання. Наукова і науково-технічна діяльність у вищих навчальних закладах є невід'ємною складовою освітньої діяльності і здійснюється з метою інтеграції наукової, навчальної і виробничої діяльності в системі вищої освіти.


  1. Науково-організаційна діяльність

Науково-організаційна діяльність - це діяльність, що спрямована на методичне, організаційне забезпечення та координацію наукової, науково-технічної та науково-педагогічної діяльності

  1. Ефективність досліджень

Ефективність будь-яких досліджень полягає не тільки у їхніх завершення й впровадження, а й тоді, коли вони починають давати результат для народного господарства. Час їх виконяння має велике значення.Тому час розроблення прикладних тем по можливості повинна бути коротшою. Кращим є такий варіант, коли тривалість їхньої розробки не перевищує трьох років.

  1. Наукове дослідження

Наукове дослідження — процес дослідження певного об'єкта (предмета або явища) за допомогою наукових методів, що має на меті встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей.

  1. Предмет дослідження

Предметом дослідження є певні властивості,характеристики об’єкту на які безпосередньо спрямовано само дослідження, оскільки предмет дослідження визначає тему дисертації, яка визначається на титульному аркуші.

  1. Інформація

Інформація – це дані не залежно від форми їх представлення.

  1. Наукова інформація

Наукова інформація - це логічна інформація, яка отримується в процесі пізнання, адекватно відображає закономірності об´єктивного світу і використовується в суспільно-історичній практиці. Основні ознаки наукової інформації:

 -  вона отримується в процесі пізнання закономірностей об´єктивної дійсності, підґрунтям якої є практика, і подається у відповідній формі;

-   це документовані або публічно оголошувані відомості про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки, виробництва, отримані в процесі науково-дослідної, дослідно-конструкторської, виробничої та громадської діяльності.



  1. Природничо-наукова інформація

Уявлення про властивості й особливості навколишньої нас природи виникають на основі тих знань, які в кожний історичний період дають нам різні науки, що вивчають різні процеси і явища природи. Оскільки природа являє собою щось єдине й ціле, остільки й знання про неї повинні мати цілісний характер, тобто являти собою певну систему.

Таку систему наукових знань про природу здавна називають Природознавством. Раніше в Природознавство входили всі порівняно нечисленні знання, які були відомі про Природу, але вже з епохи Відродження виникають і відокремлюються окремі його галузі й дисципліни, починається процес диференціації наукового знання. Ясно, що не всі ці знання є однаково важливими для розуміння навколишньої нас природи.

  1. Соціально-політична інформація




  1. Техніко-технологічна інформація




  1. Економічна інформація

Економі́чна інформа́ція (economicinformation) — сукупність відомостей, що відображають відносини і процеси, пов’язані з виробництвом, розподілом, обміном та споживанням матеріальних і нематеріальних благ.

Економічна інформація (ЕІ) — це сукупність відомостей про соціально-економічні процеси, що слугують для управління цими процесами та колективом людей у виробничій і невиробничій сферах.

  1. Метод дослідження

Науко́вий ме́тод (або Ме́тоди науко́вого дослі́дження) — сукупність методів встановлення параметрів, структури, інших характеристик досліджуваних об'єктів.

Метод включає в себе способи дослідження феноменів, систематизацію, коригування нових і отриманих раніше знань. Висновки робляться за допомогою правил і принципів міркування на основі емпіричних (спостережуваних і вимірюваних) даних про об'єкт[1]. Базою для отримання даних є спостереження та експерименти. Для пояснення спостережуваних фактів висуваються гіпотези і будуються теорії, на підставі яких формулюються висновки та припущення. Отримані прогнози перевіряються експериментом або збором нових фактів

  1. Ідеалізація

Ідеалізація (гр. - ідея, поняття) - один з видів абстрагування, в результаті якого створюються поняття ідеалізованих (ідеальних) об'єктів. Такі поняття відрізняються від інших тим, що в них відображаються поряд з ознаками, притаманними реальним предметам, ознаки, які значно відходять від реальних властивостей і в чистому вигляді цілком відсутні у досліджуваних предметів. Метод ідеалізації використовується в усіх сучасних науках для створення об'єктів теорії, за допомогою яких будуються міркування та висновки щодо реально існуючих предметів

  1. Вимірювання

Вимірювання — це визначення кількісних значень, властивостей об'єкта з використанням спеціальних технічних пристроїв та одиниць вимірювання.

  1. Моделювання

Метод моделювання використовується там і тоді, коли з якихось причин неможливо досліджувати об'єкт безпосередньо. Тоді замість нього виступає його аналог — модель, яку досліджують як імітацію оригіналу (об'єкта). На моделі вивчають властивості об'єкта, а потім нагромаджені знання переносять на оригінал. В основі такого перенесення лежить схожість, подібність моделі та оригіналу.

  1. Порівняння

Порівня́льний ана́ліз (англ. Comparativeanalysis) — виявлення і пошук, визначення властивостей та характеристик на основі зібраних статистичних даних або емпіричних досліджень окремих об'єктів або явищ. Використовуються з метою встановлення логічних закономірностей які впливають на досліджувані об'єкти або явища, і пошуку переваг та вразливостей які можуть виявлятися під впливом факторів.

  1. Аналогія

Аналогія є надзвичайно ефективним методом у пізнавальному ] процесі, оскільки чимало великих відкриттів у науці було зроблено (на підставі аналогії шляхом перенесення певних властивостей та ознак з одного досліджуваного об'єкта на інший, а також відношень і зв'язків між однією сукупністю предметів на інші сукупності.

  1. Конкретизація

конкретизацією (від лат. cocretus — густий, твердий) — методом дослідження предметів в усій їх різнобічності, якісному різноманітті реального існування, на відміну від абстрактного, відверненого вивчення предметів. При цьому предмети досліджуються в умовах їх існування, історичного розвитку. Метод дозволяє досліднику перевірити правильність уявлень, отриманих абстрагуванням, про властивості реально існуючих предметів, процесів, наскільки достовірні отримані дані стосовно реально існуючих об'єктів, предметів. Систематичний перехід від конкретного до абстрактного і навпаки дозволяє впевнитись у достовірності отриманих даних, є обов'язковою умовою глибокого вивчення об'єктів природи, процесів у рослинах тощо.

  1. Узагальнення

Узагальнення (від гр.) як метод дослідження означає формування та розвиток знання шляхом переходу: а) від думки про індивідуальне, яке міститься в понятті, судженні, нормі, гіпотезі, питанні та ін., до відповідної думки про загальне; від думок про загальне до думок більш загальних; б) від окремих фактів, ситуацій, подій, предметів та явищ до ототожнення їх в думках і до створення щодо них загальних понять і суджень.

  1. Абстрагування

Абстрагування або абстракція (лат. - відвертання) - це процес уявного відділення окремих або загальних властивостей, ознак і відношень від конкретного предмета, що цікавлять людину у даний час, а також уявного відвертання їх від множини усіх інших ознак. Аристотель розглядав абстрагування як процес, в результаті якого відкидається усе часткове, випадкове, другорядне і відділяється загальне.

  1. Метод сходження від абстрактного до конкретного

Метод сходження від абстрактного до конкретного – це теоретичний системний метод що полягає в такому ході думки що веде дослідника до все більш повного, всебічного відтворення предмету.

У процесі такого руху теоретичної думки необхідно виділити три етапи:

Емпіричне дослідження безпосередньо чуттєво-конкретно даного предмета.

Етап сходження від чуттєво-конкретного до висхідної абстракції, до пізнання сутності предмета.

  1. Аналіз

Аналіз (грец. analysis - розкладання, розбирання, розчленування) - уявне розділення досліджуваного об'єкта як певної цілісності на її складові частини з метою виявлення властивостей об'єкта і відношень між об'єктами. Це логічний метод дослідження, спрямований на розчленування певного цілого на складові частини, кожна з яких стає окремим предметом пізнання.

  1. Синтез

Синтез (гр. - з'єднання, складання, сполучення) - це уявне з'єднання частини предмета, розчленованого у процесі аналізу, встановлення взаємодії частинок та пізнання цього предмета як єдиного цілого. У процесі формування та розвитку знання в науці синтез є одним з головних засобів, за допомогою якого наявне знання об'єднується як дещо ціле. Прикладами синтезу знання у юридичних науках є закони і закономірності, які формулюються на підставі особистих досліджень, загальна теорія держави і права, галузеві і міжгалузеві спеціальні теорії права.

  1. Індукція

Індукція (від лат. inductio — наведення, спонукання) — метод пізнання, що ґрунтується на формально-логічному умовиводі, який дає можливість одержати загальний висновок на основі окремих фактів. Інакше кажучи, це є рух нашого мислення від часткового, окремого до загального.

  1. Дедукція

Дедукція використовується для виведення із таких вихідних висновків, які існують у формі теоретичного закону, ідеї, принципу та ін. Дедукція в даному випадку пов'язана з побудовою ідеалізованих об'єктів науки, а індукція використовується як метод узагальнення емпіричних закономірностей.

Деду́кція — процес виведення висновку, що гарантовано слідує, якщо вихідні припущення істинні, то висновок на їх підставі є чинним (див. правильність). Висновок повинен базуватись винятково на основі попередньо наведених доказів та не повинен містити нової інформації про предмет, що досліджується.


  1. Наука

  2. Дедукція

  3. Суб’єкт науки

  4. Індукція

  5. Мета науки




  1. Функції науки

  2. Синтез

  3. Науково-педагогічна діяльність

  4. Аналіз

  5. Об’єкт дослідження




  1. Проблема

  2. Метод сходження від абстрактного до конкретного

  3. Ідея

  4. Абстрагування

  5. Факт




  1. Гіпотеза

  2. Узагальнення

  3. Теорія

  4. Конкретизація

  5. Закон




  1. Спостереження

  2. Аналогія

  3. Експеримент

  4. Порівняння

  5. Історичний метод теоретичного дослідження


  1. Системний метод теоретичного дослідження

  2. Моделювання

  3. Аксіоматичний метод теоретичного дослідження

  4. Вимірювання

  5. Гіпотетико-дедуктивний метод теоретичного дослідження




  1. Логічний метод теоретичного дослідження

  2. Ідеалізація

  3. Наукова діяльність

  4. Метод дослідження

  5. Впровадження




  1. Збірник наукових статей

  2. Економічна інформація

  3. Тези виступу

  4. Техніко-технологічна інформація

  5. Рецензія




  1. Наукова стаття

  2. Соціально-політична інформація

  3. Науково-технічна діяльність

  4. Природничо-наукова інформація

  5. Науково-організаційна діяльність




  1. Ефективність досліджень

  2. Наукова інформація

  3. Наукове дослідження

  4. Наукова інформація

  5. Інформація

Зміст


1.Наука 1

2.Суб’єкт науки 1

3.Мета науки 1

4.Функції науки 1

5.Науково-педагогічна діяльність 2

6.Об’єкт дослідження 2

7.Проблема 2

8.Ідея 3

9.Факт 3

10.Гіпотеза 3

11.Теорія 3

12.Закон 4

13.Спостереження 4

14.Експеримент 4

15.Історичний метод теоретичного дослідження 4

16.Системний метод теоретичного дослідження 5

17.Аксіоматичний метод теоретичного дослідження 5

18.Гіпотетико-дедуктивний метод теоретичного дослідження 5

19.Логічний метод теоретичного дослідження 6

20.Наукова діяльність 6

21.Впровадження 6

22.Збірник наукових статей 6

23.Тези виступу 6

24.Рецензія 7

25.Наукова стаття 7

26.Науково-технічна діяльність 7

27.Науково-організаційна діяльність 8

28.Ефективність досліджень 8

29.Наукове дослідження 8

30.Предмет дослідження 8

31.Інформація 8

32.Наукова інформація 8

33.Природничо-наукова інформація 9

34.Соціально-політична інформація 9

35.Техніко-технологічна інформація 9

36.Економічна інформація 9

37.Метод дослідження 9

38.Ідеалізація 9

39.Вимірювання 10

40.Моделювання 10

41.Порівняння 10

42.Аналогія 10

43.Конкретизація 10

44.Узагальнення 11

45.Абстрагування 11

46.Метод сходження від абстрактного до конкретного 11

47.Аналіз 12

48.Синтез 12

49.Індукція 12

50.Дедукція 12

скачати

© Усі права захищені
написати до нас