Ім'я файлу: Реферат-ІНДЗ.docx
Розширення: docx
Розмір: 46кб.
Дата: 05.12.2022
скачати
Пов'язані файли:
Звіт практики.docx

Уманський державний педагогічний університет імені Пала Тичини

Інститут економіки та бізнес-освіти

Кафедра маркетингу, менеджменту та управління бізнесом

Реферат-ІНДЗ на тему: «СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКА»

Підготував:

Студент 2 курсу, 64 м(1) групи

Микульський Д. А.

Перевірила:

канд..екон.наук, доцент Нотрашвілі С. Г.

Умань - 2022

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………….. с. 3

1. Бізнес — середовище діяльності міжнародної компанії ………………. с. 5

2. Особливості аналізу бізнес-середовища міжнародних компаній ……. с. 18

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………… с. 22

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………………... с. 24

ВСТУП

Однією з головних особливостей міжнародного менеджменту є його специфічне зовнішнє середовище, що являє собоюскладну багаторівневу структуру з автономним розвитком кожного з її елементів, зміни у яких безпосередньо впливають на життєздатність підприємства як суб’єкта міжнародної економічної діяльності.

Необхідність та важливість врахування особливостей зовнішнього середовища в міжнародному менеджменті зумовлюється такими чинниками:

1. Сучасна концепція менеджменту ґрунтується на уявленні підприємства як відкритої системи, внутрішній стан якої залежить від умов зовнішнього середовища. Навіть якщо у самому внутрішньому стані підприємства не відбувається ніяких змін, постійні зміни зовнішнього середовища чинять суттєвий вплив на рівень його адаптаційних можливостей до змінних вимог зовнішнього середовища та на результативність бізнесу підприємства.

2. Більшість проблем міжнародного менеджменту спричиняється саме змінами у зовнішньому середовищі бізнесу підприємства. Науковотехнологічний прогрес, зростаюча роль міжнародних інституцій та зміни законодавчого поля конкуренції породжують широкий потік можливостей та загроз і, насамперед, у таких галузях, як авіабудування, телекомунікації, транспортування, програмне забезпечення. Одночасно зі змінами технологічного та економічного характеру відбувається суттєва трансформація політичного, соціокультурного, екологічного та інституціонального ландшафту міжнародного бізнесу.

3. Передбачення, прогнозування та своєчасна реакція (використання) на очікувані зміни зовнішнього середовища здатні створювати більш цінні ключові компетенції й конкурентні переваги підприємства, ніж це має місце за умов реструктуризації бізнесу або реінжинірингу бізнеспроцесів.

4. Аналіззовнішнього середовища, виявлення поточних та потенційних змін у ньому і, відповідно, загроз та можливостей є фундаментом для прийняття обґрунтованих рішень у менеджменті. Середовище організацій, які діють на міжнародному рівні, відрізняється підвищеною складністю. При виході на міжнародний ринок необхідно враховувати відмінності в законах, традиціях, культурі, політичній стабільності, законодавстві, технічному розвитку та інше. При цьому основні елементи зовнішнього середовища представлені такими блоками: економічний, юридичний, політичний, культурологічний, технологічний.

Важливим фактором ефективності міжнародного менеджменту є адаптація до культурних відмінностей. Тут головним вважається використання переваг управління міжнародними людськими ресурсами та пристосування до стилюжиття і підприємницької діяльності у даній країні.

У процесі управління міжнародними людськими ресурсами до уваги беруться операції, пов’язані із формуванням, стимулюванням їх розвитку, політикою асигнування персоналу.

1. Бізнес — середовище діяльності міжнародної компанії

Cучасна організація — це динамічна структура, відкрита соціотехнічна система, яка перебуває в постійному русі, змінюється, адаптується до умов навколишнього середовища, навчається і перебудовує себе саму в залежності від потреб ринку і здатна сама активно впливати на ринок. Така компанія має свою внутрішню динаміку і, постійно піддаючись дії великої кількості чинників бізнес-середовища, змушена задля збереження своєї внутрішньої сутності проводити заходи щодо своєї адаптації до змін, одночасно активно впливаючи на зміну ділового середовища через реалізацію цінової і асортиментної політики, політики закупівель, політики у сфері управління персоналом і фінансами, інноваційної політики та політики технічного переозброєння, а також формувати позитивну громадську думку як щодо самої організації, так і щодо своєї продукції. Велику кількість факторів, що впливають на ведення міжнародного бізнесу як всередині, так і поза межами ділової організації на кожному з локальних ринків та на світовому ринку в цілому, прийнято поділяти на фактори внутрішнього і зовнішнього середовища ведення бізнесу. Внутрішнє середовище міжнародного бізнесу Оскільки будь-яку компанію можна розглядати як об’єкт, що самоорганізовується і саморозвивається, саме внутрішнє середовище в першу чергу визначає характер і успішність її діяльності. Внутрішнє середовище — це асортимент і об’єм вироблюваних підприємством товарів або послуг, характер процесу і виробничий потенціал, структура управління фірмою, колектив співробітників, наявність фінансових, матеріально-технічних, інформаційних ресурсів. Мета аналізу внутрішнього середовища — з’ясувати, чи має фірма достатньо внутрішніх сил, щоб скористатися зовнішніми можливостями, і чи існують у неї слабкі сторони, які можуть ускладнити проблеми, пов’язані із зовнішніми небезпеками. Внутрішній аналіз є оцінкою функціональних зон фірми і призначений для виявлення її стратегічно сильних і слабких сторін в мінливому конкурентному оточенні. Багато компаній використовують для цих цілей так званий SWOT-аналіз (аналіз сильних і слабких сторін фірми, оцінка її можливостей і потенційних погроз). Місія компанії Бізнес-процеси Бізнес-середовище Держава Суспільство Економіка Клієнти Вхід: сировина, енергія, фінанси, робоча сила, інформація Вихід: готова продукція, фінанси, інформація. Зовнішнє середовище міжнародного бізнесу — це сукупність чинників, сил, умов і суб’єктів, які формують багатоплановий зовнішній контекст бізнесу, прямо або опосередковано впливають на нього і визначають конкурентні можливості та стратегічні напрямки підприємства здійснювати діяльність на світовому ринку. Всі чинники зовнішнього і внутрішнього середовища так чи інакше взаємопов’язані і взаємодіють один з одним. Все частіше в літературі зовнішнє і внутрішнє середовище організації позначається єдиним терміном — «бізнес-середовище», оскільки межа, яка відокремлювала одне середовище від іншого, за останні п’ять років практично зникла. Це обумовлено бурхливим розвитком інформаційних технологій, послуг зв’язку і мультимедійних послуг, які дають можливість істотно модифікувати робоче місце кожного співробітника і організувати його практично в будь-якій точці світу, що значно вплинуло на розподіл і концентрацію виробництва між країнами і регіонами, сприяло вдосконаленню та оптимізації транснаціональних корпорацій. Розміри, обсяги і диверсифікація діяльності останніх такі значні, що окремі структурні підрозділи компанії можуть діяти як конкуренти на різних локальних ринках. Разом з тим поява нових інтеграційних форм організації бізнесу стирає грані між факторами впливу зовнішнього середовища на компанії-конкуренти. Як наслідок, формується єдине мінливе і невизначене бізнес-середовище, загрози і можливості якого повинна контролювати та використовувати фірма. Разом з тим, завжди існує певна межа, яка відокремлює внутрішнє середовище бізнесу від зовнішнього. Існує декілька підходів до визначення меж бізнесу:

• «Бізнес — це місце». Зовнішнє середовище — все, що поза межами будівель, ділянок, площ і т.ін.

• «Бізнес — це організація». Зовнішнє середовище — все, що поза межами взаємодії між членами організації.

• «Бізнес — це ринок». Зовнішнє середовище — все, пощо за межами стосунків організації з учасниками ринку.

• «Бізнес — це модель». Зовнішнє середовище — все, що поза межами моделі отримання прибутку.

• «Бізнес — це цінність для клієнта». Зовнішнє середовище — все, що поза межами формування ланцюжка цінностей.

Останнім часом аналіз бізнес-середовища, особливо зовнішнього, все більше привертає увагу дослідників. Міжнародні компанії як відкриті до світового оточення системи істотно залежать від його змін. Зважаючи на стрімке зростання турбулентності та невизначеності зовнішнього оточення, характер взаємодії з ним бізнесу стає все більш хаотичним, а наслідки — все суттєвішими. Здатність розуміти ключові процеси, що відбуваються в середовищі бізнесу — сьогодні не просто данина моді чи, а навпаки, необхідність. Організація, яка не відслідковує і не розуміє цих процесів, прире- чена. У зовнішньому середовищі бізнесу, подібно до дарвіновських теорій, відбувається жорсткий природний відбір: виживають ті, хто має достатню гнучкість (мінливість) і здатний навчатися — закріплювати в своїй генетичній структурі необхідні для виживання риси. Основні значущі риси зовнішнього середовища міжнародного бізнесу: складність, мінливість, взаємопов’язаність, турбулентність, некерованість, комунікабельність. Складність зовнішнього середовища — кількість і різноманітність чинників, на які змушена реагувати організація. Аналіз зовнішньої ситуації та визначення ключових чинників з тієї чи іншої проблеми, як правило, потребують багато часу та зусиль. Наприклад, врегульовуючи свої стосунки з тим чи іншим співробітником, компанія повинна враховувати законодавство країни, локальні нормативні акти, думку профспілок, особливості і сферу компетентності самого працівника, ситуацію на ринку праці, географічні, економічні, соціокультурні, релігійні та інші аспекти регіону, суспільний рух, послужний список співробітника, публічний імідж компанії і т. ін. Складність аналізу зовнішнього середовища визначається обсягом матеріальних та інтелектуальних ресурсів, які потрібно витратити на те, щоб оцінити вплив необхідної кількості елементів зовнішнього середовища. Виділяють три рівні складності: високий, середній та низький. Рівень складності це — величина, суб’єктивна для кожної організації. • Мінливість зовнішнього середовища — швидкість, з якою відбуваються зміни в зовнішньому оточенні. Всі об’єкти і процеси його перебувають у постійному русі — вони безперервно (хоч і з різною швидкістю) зазнають змін. Наприклад, постійно змінюються фінансові умови (ставки дисконту, рівень інфляції і т. ін.), вводяться нові закони та нормативні акти і скасовуються старі, змінюються уподобання та звички споживачів і т. ін. Взаємопов’язаність чинників зовнішнього середовища — зміна одного чинника викликає зміни низки інших. Турбулентність зовнішнього середовища — зміни в зовнішньому середовищі відбуваються з високим рівнем невизначеності та непередбачуваності. Фактично проблема турбулентності зовнішнього середовища обумовлена фізичною неспроможністю менеджерів прорахувати ланцюжки взаємозв’язків усіх змін, що відбуваються в бізнес-середовищі, та оцінити результати їх впливу на організацію. Некерованість зовнішнього середовища — організація має дуже обмежені можливості для впливу на зовнішній контекст своєї діяльності: через лобіювання законопроектів, створення фактичних монополій, власних стандартів якості і споживання і т. ін. Крім того, навіть ці заходи здатні лише частково стабілізувати середовище. В основному ж компаніям доводиться безперервно адаптуватися до змін, тобто змінюватися самим. • Комунікабельність характеризується рівнем відносин між компанією і зовнішнім середовищем. Розрізняють три рівні комунікабельності: повна взаємодія, переважна взаємодія, переважна протидія. Всі ці характеристики набувають суттєвого прискорення і розвитку в умовах глобалізації та формування світового ринку. Процес формування єдиного світогосподарського простору багатовекторний і суперечливий. Він має подвійну природу. З одного боку, відбувається глобалізація та уніфікація діяльності, що приводить в дію тенденцію зниження різноманітності, з іншого — діють локальні тенденції, які сприяють збереженню різноманітності культур та норм поведінки. У цьому — парадокс сучасної економіки, яка одночасно стимулює і підсилює інтеграцію та дезінтеграцію. Охарактеризуємо особливості міжнародного середовища бізнесу за двома параметрами:

1. Наростання глобальних тенденцій (вертикальная ордината).

2. Посилення локальних тенденцій (горизонтальная ордината). Якщо зобразити зовнішнє середовище графічно в системі вимірів, де вертикальна вісь — глобальні тенденції, а горизонтальна — локальні, то отримаємо як мінімум чотири варіанти міжнародного середовища, кожен з яких має свої особливості і сприяє розвитку тих чи інших організаційних форм бізнесу: нейтральне, багатонаціональне, транснаціональне, глобальнее. Нейтральне міжнародне середовище: глобальні й локальні сили такі слабкі, що домінуючу тенденцію важко виділити. Тут переважно діють компанії, які розглядають міжнародну діяльність як додаток до національного бізнесу і не переймаються його перспективами. Можливий варіант, що в цьому сегменті діятиме компанія, впевнена у перевагах національних методів ведення бізнесу над будь-якими іншими. В обох випадках компанія свідомо чи несвідомо виходить з того, що цінності, методи, підходи й кадри, використовувані в країні походження, можна перенести в усі інші країни. Акцент робиться на подібності з країною походження або на її перевагах. Фірма в умовах такого середовища має етноцентричну стратегічну орієнтацію і обирає відповідну концепцію міжнародного менеджменту. Багатонаціональне середовище: локальні сили прагнуть до збереження самобутності і не компенсуються впливом глобальних сил. Тут домінують місцеві особливості, смаки, традиції поведінки і правові норми, властиві лише даному середовищу. Таке середовище характерне, наприклад, для харчової промисловості, де смаки, кулінарні традиції суттєво впливають на уподобання і звички споживачів. Фірма прагне максимально адаптувати свій маркетинг до місцевих особливостей та децентралізації своєї міжнародної діяльності. Погляди її стають багатонаціональними. Міжнародний бізнес в цьому випадку набуває поліцентричної орієнтації, базуючись на унікальності кожного ринку. Компанії, які діють в такому середовищі, називаються мультинаціональними (multidomestic company), або багатонаціональними. Вони прагнуть максимально адаптуватись до місцевих умов, їхня діяльність є різною на різних локальних ринках. У транснаціональному середовищі, на противагу мультинаціональному, домінують глобальні тенденції. Компанія, яка діє в даному середовищі, прагне отримувати не лише національний, а й інтернаціональний дохід. З’являється так званий синергетичний ефект, коли результативність суспільного виробництва в масштабах світової системи є вищою, ніж сума його результатів в межах автономно функціонуючих національних господарських комплексів, що входять в цю систему. Цей ефект з’являється вже в багатонаціональному середовищі. Тут необхідно, з одного боку, використовувати концепції глобальної ділової практики, з іншого — враховувати локальні умови даної країни або регіону. Компанії набувають регіоцентричної стратегічної орієнтації і обирають відповідну концепцію міжнародного менеджменту. Глобальне середовище характеризується дією одночасно сильних глобальних і сильних локальних тенденцій. Йому властиві технології та товари, в яких локальна специфіка відсутня або не є істотною. Глобальний ринок — це ринок, потреби якого можна задовольнити одним або декількома базовими товарами, що не мають національних переваг та особливостей, підтримуваними відповідними інструментами продажу та комунікаціями. В цьому сегменті діють компанії, які мають глобальну сторатегічну орієнтацію і діють на світовому ринку як на єдиному ринку без урахування його поділу на окремі національні ринки. Діалектика глобального і локального в міжнародному бізнесі яскраво проявляється в так званій дилемі стандартизації і адаптації. У міжнародному бізнесі яскраво виявилися два підходи до функціонування фірм в умовах інтернаціоналізації та глобалізації. Перший підхід, що реалізується в першу чергу американськими та англійськими компаніями, орієнтується на систематизацію і стандартизацію бізнесу на всіх ринках. Концепція стандартизації, висунута Т. Левіттом і К. Омає, базується на трьох гіпотезах:

1. Світові потреби стануть одноріднішими завдяки технології, транспорту та зв’язку.

2. Споживачі готові відмовитися від специфічних особливостей заради нижчої ціни і прийнятної якості товару або послуги.

3. Стандартизація забезпечує економію на масштабі, що дає можливість знизити витрати. Стратегія стандартизації акцентує увагу на тому, що є для ринків подібним, а не на тому, що їх розрізняє. Успіх фірм США і Великобританії за кордоном, які здебільшого роблять наголос на стандартизації, свідчать, що існують певні сегменти зарубіжного ринку, які функціонують на основі стандартизованого виробництва. На противагу такій позиції реалізується й інший підхід, який робить акцент на адаптації товарів і послуг до місцевих умов. Стратегія адаптації базується на існуванні національних та регіональних відмінностей між ринками. Це відмінності в поведінці покупців, організації ринку, конкурентному середовищі, а також відмінності технічних та правових норм. Стратегія адаптації найяскравіше виявляється у країнах континентальної Європи (Німеччині, Швейцарії та ін.), а також Японії. Успіх фірм цих країн зазвичай досягається там, де потрібен високий рівень персональної уваги і контактів з клієнтами, тобто в галузях, які не піддаються стандартизації. М. Портер пише, що для японського універмагу «зовсім нелегко відтворити в інших країнах високий рівень персональної уваги, якого очікують і звично сприймають в Японії». Стратегія гнучкості потребує значних витрат і часу. Компанія, яка діє в транснаціональному або багатонаціональному середовищі, стоїть перед дилемою: стандартизація за низьких витрат чи гнучкість — за високих. Глобальний бізнес базується на тому, що не тільки можна, а й потрібно мати і те й інше, причому при низьких витратах. Виникає запитання: як ці два підходи поєднати? Досвід функціонування багатьох компаній в умовах глобального середовища показує, що для бізнесу існує свій баланс між стандартизацією і адаптацією, який визначається стратегічною орієнтацією фірми. Міжнародне середовище бізнесу розвивається і постійно зазнає змін, що мають кумулятивний ефект. Для кожної компанії, яка діє на світовому ринку, важливо розуміти тенденції свого ділового оточення, вміти використати його переваги і уникати загроз, які воно створює.

Ділове середовище стало дуже мінливим в результаті глобалізації, зростаючої конкуренції, технологічних нововведень, недостатнього регулювання, лібералізації та інтеграції європейських фінансових ринків. Національні і світові ринки. Відбувається зміщення пріоритетів з національного на світовий рівень. В сучасних умовах більшість крупних компаній і банків працюють в світовому масштабі, що приводить до створення нових організаційних структур, сучасних підходів до маркетингу, нової кадрової політики і т.ін. Розподіл — маркетинг. Зростаюча конкуренція означає, що компанії повинні усе більш цілеспрямовано вивчати потреби споживачів і орієнтуватись на них при виробництві, а не просто продавати виготовлену продукцію. Капітал і праця — знання. Розвиток інформаційних технологій скорочує кількість рутинної канцелярської роботи і викликає зростаючу потребу в висококваліфікованому персоналі. Невтручання — соціальна відповідальність. В сучасному бізнесі, включаючи його інфраструктуру, існує велика кількість обмежень для забезпечення соціальної відповідальності. Продуктивність — ефективність. До ідей і логіки продуктивності праці — «роби як належить» — додалась вимога ефективності праці — «роби те, що треба». Це означає, що компанії повинні постійно розробляти стратегічні плани з тим, щоб рухатися в потрібному напрямі для досягнення намічених цілей. Цілі необхідно час від часу переглядати, щоб вони відповідали змінам бізнес-середовища. Деякі з них розвиватимуться — інші зникнуть, виникнуть нові. Це підтверджує, що менеджмент бізнесу як динамічний процес постійно змінюється, як змінюється і сам бізнес в залежності від умов бізнес-середовища.

Для фірми, яка здійснює міжнародну діяльність, важливо систематизувати та аналізувати широке коло факторів, які прямо чи опосередковано впливають на ефективність підприємницької діяльності на кожному з локальних ринків. Дія всіх таких факторів і визначає середовище міжнародного менеджменту.

З точки зору інтенсивності взаємодії ділової організації та її оточення, структура бізнес-середовища міжнародного бізнесу включає:

1. Внутрішнє середовище фірми.

2. Зовнішнє мікросередовище (середовище прямого впливу):

• локальне — в рамках однієї країни;

• міжнародне — в інших країнах, в міжнародній взаємодії.

3. Зовнішнє макросередовище (середовище непрямого впливу):

• локальне — в рамках однієї або декількох країн;

• глобальне — в рамках світового співтовариства.

Внутрішнє середовище фірми — це організація управління фірмою, в тому числі система міжнародного менеджменту, рівень техніки та технологій, величина витрат, кадрова, фінансова, інвестиційна та маркетингова політика фірми. Використовуючи інструментарій міжнародного менеджменту та міжнародного маркетингу, фірма самостійно визначає, з яким товаром і на який ринок виходити, за якою ціною його продавати, хто буде здійснювати поставки і реалізацію товару, хто і як забезпечить просування товару на ринок, які стратегії використовуватимуться в конкурентній боротьбі і т.ін. Тобто внутрішнє її середовище включає ті фактори та інструменти, які контролюються нею і на які вона може безпосередньо впливати. Разом з тим існує низка факторів, на які фірма впливати не може, але самі вони здійснюють безпосередній вплив на ефективність її зовнішньоекономічної діяльності. Компанія повинна аналізувати ці фактори й враховувати їх при здійсненні бізнесу. Розглядаючи неконтрольовані фактори, слід враховувати, що вони властиві як внутрішньому, так і зовнішньому ринку і можуть мати деякі відмінності. Тому необхідно аналізувати окремо дію факторів зовнішнього середовища на внутрішньому ринку, на кожному з локальних ринків, на глобальному світовому ринку та виявляти вплив факторів однієї групи на фактори іншої. Зовнішнє мікросередовище (середовище прямого впливу) — це фактори, які безпосередньо впливають на операції організації і відчувають на собі зворотний прямий вплив. Мікросередовище міжнародного менеджменту визначають контрольовані фактори разом з факторами, обумовленими діяльністю стратегічних партнерів, постачальників, конкурентів, посередників, клієнтів. До об’єктів зовнішнього мікросередовища також відносять закони і державні органи, профспілки, пресу та інші державні і недержавні організації, з якими контактує фірма. Ці фактори належать як до внутрішнього (локальне мікросередовище), так і зовнішнього (міжнародне мікросередовище) ринків. Умовно фактори прямого впливу можна поділити на три групи: клієнти, конкуренти і регулюючі органи. Клієнти — це особи, організації, соціальні інститути, які є покупцями або споживачами продукту. Важливо відзначити, що покупець і споживач не завжди є однією і тією ж особою. Клієнт — це той, хто приймає рішення про купівлю продукту або здатний істотно впливати на його прийняття. Наприклад, споживачем дитячого харчування є дитина, проте приймають рішення про купівлю і платять гроші, як правило, її батьки, бабусі і дідусі, а не вона сама. У бізнесі склалися дві принципово різні концепції взаємин з клієнтами:

• бажання і потреби клієнтів не усвідомлені; завдання бізнесу — вгадати і вдало задовольнити їх;

• клієнт знає, що йому потрібно; він диктує свої умови, платить гроші і має право вимагати точного виконання замовлення.

Прихильник першої концепції — Пітер Друкер вважає, що «Єдина мета бізнесу — створювати споживача. Споживач є основою бізнесу і підтримує його існування. Лише він дає людям роботу. Суспільство довіряє продуктивні ресурси бізнесу для того, щоб забезпечувати задоволення бажань і потреб споживачів». Теоретик іншої концепції — Генрі Мінцберг вважає, що організаціям слід вчитися і нагромаджувати досвід, щоб краще розуміти споживачів і якомога точніше задовольняти їхні потреби і бажання. На ринку перемагає той, хто може максимально розвинути орієнтованість на клієнта. Регулюючі органи. Кожна організація має певний правовий статус, і її діяльність регулюється низкою нормативних актів та діяльністю спеціальних організацій і державних органів. Бізнес має здійснюватися в межах чинного законодавства тієї країни, в якій реалізується його діяльність, та відповідати нормам міжнародного права. Цю відповідність відслідковують певні державні інституції, з якими змушена контактувати фірма на кожному з локальних ринків. Проблеми конкуренції і балансу конкурентних сил. Конкуренція — це суперництво за здобуття вигоди. Конкуренти (у широкому розумінні) — це ті об’єкти і явища зовнішнього середовища, які роблять продукт компанії менш цінним для споживача. У вузькому розумінні конкурент — це організація (або людина), яка пропонує споживачеві альтернативний варіант задоволення його бажань і потреб. Сучасні дослідники виділяють три рівні конкуренції:

• рівень ключових компетенцій — можливість створювати новий імідж бізнесу за рахунок творчого комбінування навиків і умінь (технології + навчання + поширення інформації);

• рівень ключових продуктів — можливість бути лідером у розробці нових функціональних характеристик та швидкості розробки продукції;

• рівень готових продуктів — конкуренція за ціною, витратами і відчутною якістю, боротьба за ринкову долю на ринку. Здатність бути стабільно в чомусь кращим за конкурентів в очах споживача називають конкурентною перевагою.

Розрізняють:

• конкурентні переваги низького порядку: дешева робоча сила, дешеві матеріальні ресурси, дешеві будівлі та устаткування, дешеві фінансові ресурси, пільгово низькі ціни на придбання товару для перепродажу і т.ін.

• конкурентні переваги високого порядку: унікальна продукція, унікальна технологія, унікальні фахівці, унікальні зв’язки, унікальні ресурси, відомий бренд. Зовнішнє макросередовище (середовище непрямого впливу) — найбільш загальні сили, події і тенденції, які безпосередньо не пов’язані з операційною діяльністю організації, проте в цілому формують контекст бізнесу. Фактори глобального макросередовища — це сукупність чинників, які пов’язані зі змінами в міжнародній економіці, політичній та соціальній ситуації в світі, з діяльністю міжнародних організацій та розвитком міжнародного законодавства, кон’юнктурою на світовому ринку, рівнем розвитку світової ринкової інфраструктури. Фактори локального макросередовища формують принципи, механізми, процеси розробки та реалізації стратегії міжнародної корпорації. Найбільше значення для розвитку бізнесу мають характеристики ринкової конкуренції (структура, тип конкуренції, особливості товару), макроекономічні показники та характеристики країн, у яких розміщене виробництво або здійснюється збут (грошово-кредитна, податкова політика, митне регулювання, демографічні показники, рівень економічного і технологічного розвитку, якість і кількість ресурсів, рівні інфляції, безробіття, бідність, розвиток інфраструктури, соціальні і культурні особливості споживачів та ін.). При цьому на кожному зовнішньому ринку зазвичай аналізуються такі неконтрольовані фактори, як:

• економічний розвиток країни;

• стан політики й права;

• рівень соціального та культурного розвитку;

• рівень розвитку науки, техніки і технологій;

• географічне положення країни;

• демографічна ситуація;

• рівень охорони навколишнього середовища. Цей розподіл неконтрольованих факторів певною мірою є умовним. Вони діють одночасно, є взаємозалежними та взаємообумовленими. Тому не завжди вдається визначити рівень впливу кожного із факторів окремо, виявити можливі межі його впливу. Сукупність кожної з цих груп факторів визначає відповідне їй середовище міжнародного менеджменту: економічне, політичне, правове, соціально-культурне і т. д. Соціально-культурне середовище. Під культурою розуміють пануючу в суспільстві систему цінностей, вірувань, звичаїв, установок, яка сприймається і поділяється переважною більшістю членів суспільства. Культура значною мірою визначає поведінку людей, у тому числі на роботі, їх ставлення до подій і явищ навколишньої дійсності, зокрема до бізнесу. Економічне середовище. Фірми, які працюють в міжнародному середовищі, повинні аналізувати економічні умови і спостерігати за економікою тих країн, в яких вони ведуть бізнес. Крім того, необхідно відстежувати загальносвітові економічні тенденції, оскільки і вони здатні істотно впливати на справи компанії. Правове середовище — закони, державне і суспільне регулювання. Організації, які займаються бізнесом на міжнародних ринках, змушені рахуватися з безліччю локальних нормативів, що належать до питань оподаткування, ціноутворення, експортно-імпортних операцій, звітності перед державними органами, реклами, просування товару і т. ін. Міжнародний ринок перебуває під впливом внутрішньої і зовнішньої політики держав-учасниць. Політична і соціальна напруженість у взаєминах можуть ускладнювати процеси закупівлі, виробництва, доставки, дистрибуції, просування і збуту або взагалі унеможливити їх. Часто економічні санкції застосовуються як політичні важелі тиску на ті або інші держави. Стабільність політичної ситуації частково гарантує економічну і фінансову стабільність. Виділивши основні групи факторів, необхідно в кожній з них провести систематизацію чинників і проаналізувати вплив кожного з них на середовище міжнародного менеджменту як на внутрішньому, так і зовнішніх ринках. Такий комплексний підхід дає можливість виявити можливості фірми на конкретному зарубіжному або глобальному ринках і створює всі можливості для успішної реалізації всіх завдань міжнародного менеджменту.

2. Особливості аналізу бізнес-середовища міжнародних компаній

Аналіз бізнес-середовища міжнародних компаній здійснюється з позицій стратегічних цілей компанії. Його висновки використовуються як основа стратегічної оцінки для аналізу і розробки можливих варіантів планів стратегії розвитку її. Основна мета оцінки інформації про бізнес-середовище — з’ясування факторів негативного і позитивного впливу на майбутню діяльність фірми. В процесі оцінки фокус зміщується від розуміння сутності та складових середовища як такого до усвідомлення того, що цей його стан середовища може означати для компанії, які становить загрози або створює нові можливості. Існує декілька методів оцінки середовища бізнесу. Найбільш поширеним є метод «5х5». Він був запропонований у 1984 р. А. Меском і включає п’ять питань про п’ять чинників зовнішнього середовища бізнесу.

Межі навколишнього середовища визначаються шляхом аналізу стратегічного місця розташування міжнародної корпорації стосовно товарних і географічних сегментів, у яких вона конкурує. Ці межі визначають широту, глибину і часові параметри аналізу. Під широтою розуміють тематичне охоплення напрямів аналізу, глибина — рівень детальності дослідження факторів зовнішнього середовища. Часові параметри аналізу поділяються на коротко-, середньо- і довгострокові. Процес аналізу сегмента зовнішнього середовища складається з наступних етапів:

1. Збір даних про стан сегмента зовнішнього середовища.

2. Розподіл інформації відповідно до прийнятих критеріїв по групах: «критично важлива», «важлива», «відносно важлива», «не істотна».

3. Визначення ключових подій і тенденцій у сегменті. Подія — це важливе явище або випадок в окремій сфері. Тенденція — це встановлена спрямованість подій, яку можна виділити й описати. Важливе значення має оцінка динаміки, стадії розвитку тенденції, значимості і залежності від інших факторів зовнішнього середовища. Прогресуючі тенденції звичайно викликають найбільший інтерес аналітиків і провокують прискорення процесів прийняття рішень. Значимість тенденції розглядається як мінімум з двох сторін: з точки зору впливу на діяльність міжнародної корпорації і широкі або вузькі кола суспільства. Одне впливають на інші соціально-економічні процеси і знаходяться під впливом різних подій у регіональному, національному або глобальному середовищі, інші є відносно ізольованими і відкрито не провокують змін в інших сферах.

4. Оцінка впливу тенденцій і подій на міжнародну корпорацію. Розрізняють негативний, позитивний та нейтральний впливи. Негативні впливи можуть перешкоджати реалізації стратегії корпорації, збільшувати ризики, погіршувати техніко-економічні і фінансові показники діяльності. Позитивні впливи позв’язані зі збільшенням можливостей організації в одержанні конкурентних переваг, розвитком бізнесу в суворій відповідності з розробленими планами, формуванням і реалізацією нових бізнесів-ідей. Нейтральні впливи не впливають на діяльність організації. 5. Оцінка взаємозв’язку між тенденціями. Тенденції в окремих секторах зовнішнього середовища в більшості випадків впливають на різноманітні параметри діяльності міжнародних корпорацій. Так, наприклад, створення генетично модифікованих продуктів (технологічне середовище) вже сьогодні дозволяє підвищити якість життя, стимулює зміну демографічної ситуації, створює умови для виникнення попиту на товари споживчого призначення і формує нові ринки збуту. Програми ООН по зниженню кількості непрофесійних і наданню якісних медичних послуг у країнах, що розвиваються, сприяють підвищенню якості трудових ресурсів у цих регіонах і дозволяють міжнародним корпораціям знижувати витрати, пов’язані з підготовкою співробітників. 6. Оцінка рушійних сил тенденцій. В якості рушійних сил виокремлюють причини змін і симптоми. Під причинами розуміються явища і події, які викликають появу деяких трансформацій. Симптоми — це прояви змін. 7. Прогноз розвитку ситуації та оцінка її впливу на діяльність міжнародної корпорації та її конкурентів. Формуються сценарії оптимістичного, нейтрального і песимістичного розвитку подій з урахуванням змін у рушійних силах, оцінкою імовірності трансформації, а також впливу на особливості еволюції міжнародної корпорації. Аналіз впливу зовнішнього середовища на ведення бізнесу дає можливість зробити висновки, які необхідно мати на увазі при здійсненні міжнародної діяльності:

1. Контакти між різними країнами розширюються, чому сприяє розвиток засобів транспорту і зв’язку, зростання доходів населення. Одночасно зростає глобальна конкуренція: посилюється боротьба міжнародних та транснаціональних компаній в різних Модуль 1 74 частинах світу. На темпи змін суттєво впливають духовні і матеріальні чинники культурного середовища ведення бізнесу.

2. Цілі діяльності компаній, форми їх організації і використовувані технології все більше стандартизуються. Проте люди в цих організаціях продовжують дотримуватися власних культурних традицій. Іншими словами, деякі матеріальні чинники бізнесу стають все універсальнішими, але способи, за допомогою яких підприємці співпрацюють, вирішують проблеми і винагороджують діяльність, ніколи не стануть абсолютно універсальними.

3. Для підвищення ефективності бізнесу в країні-партнері необхідно орієнтуватися на соціальні групи, інтереси яких найбільш близькі вашому бізнесу.

4. Соціальний статус і належність до соціальних груп індивіда може мати велике значення для його кваліфікаційних характеристик і можливості отримати певну роботу.

5. Безліч варіацій культурного середовища бізнесу породжує специфічне ставлення до роботи в державних установах або приватних фірмах.

6. Найбільший інтерес часто виявляється до вивчення методов ведення бізнесу в розвинутих країнах.

7. Культурні чинники багато в чому визначають успіх чи невдачу ведення бізнесу в інших країнах.

ВИСНОВКИ

Середовище міжнародного менеджменту (середовище діяльності міжнародних корпорацій) – це сукупність різноманітних відносин і інтересів різних груп і організацій, які складаються у всіх країнах, де корпорація здійснює свої ділові операції.

Головною особливістю поняття «середовище» пов’язане з об’єктивністю зазначених відносин і інтересів, які складаються у країнах незалежно від міжнародної корпорації. До міжнародного середовища корпорація має пристосуватись, витрачаючи на це відповідні ресурси. Урахування вимог місцевого законодавства до організації бізнесу, сплата податків до приймаючої країни, обмеження щодо тривалості робочого дня тощо вимагають певних витрат. Якщо витрати на пристосування до середовища даної країни є надто високими і перевищують певний рівень, міжнародна корпорація не започатковує в цій країні свій бізнес.

Особливість міжнародного середовища пов’язана зі складністю його географічного й галузевого аспектів. Географічна складність середовища діяльності міжнародних корпорацій полягає у тому, що воно включає три елементи:

- середовище материнської країни (країни походження корпорації) ;

- середовища приймаючих країн (країн-господарів) ;

- нейтральне середовище (нейтральні водні і повітряні простори, території міжнародних організацій, нейтральний материк Антарктида та ін.).

У подальшому слід конкретизувати зазначені елементи. Середовище материнської країни є добре відомим для міжнародної корпорації і не створює особливих складностей для її діяльності. Середовище приймаючих країн більшою мірою відрізняється від материнського середовища і створює додаткові ризики в організації зарубіжного бізнесу. Середовища приймаючих країн можуть докорінним чином відрізнятись одне від одного. Наприклад, японська корпорація «Тойота» в процесі продажу своїх автомобілів у США, Китаї та Україні має справу із середовищами ринкової розвинутої країни, адміністративно-командної економіки та перехідної системи.

Нейтральне середовище має значення для багатонаціональних корпорацій (БНК) насамперед через вплив міжнародних організацій на ситуацію в країнах-господарях і на світові процеси. Це стосується, зокрема, змін валютних курсів, наприклад, унаслідок дій Міжнародного валютного фонду, Міжнародного та Європейського банків реконструкції та розвитку.

Нейтральні води (повітря) також важливі для міжнародних корпорацій з позиції безпеки ділових операцій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Акулич И. Л. Международный маркетинг: Учеб. пособие. — Мн.: Высшая шк., 2006. — 544 с.

2. Гриффин Р., Пастей М. Международный бизнес. 4-е изд./Пер. с англ. под ред. А. Г. Медведева. — СПб.: Питер, 2006. — 1088 с: ил. — (Серия «Классика МВА»).

3. Майєр Дж. Міжнародне середовище бізнесу. — К., 2002. — 632 с.

4. Международний менеджмент/Под ред. Пивоварова С. З., Тарасевича Л. С., Майзеля А. И. — СПб.: Питер, 2001. — 576 с.

5. Менеджмент и маркетинг бизнеса в международных компаниях. — М.: Финансы и статистика, 2001. — 384 с.

6. Міжнародний менеджмент: Навч. посіб./Білозубенко В. С, Озаріна О. В., Семенов А. А.; за редакцією професора О. Б. Чернеги. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 592 с.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас