Ім'я файлу: Семінарське заняття 2.docx
Розширення: docx
Розмір: 23кб.
Дата: 22.10.2020
скачати

Семінарське заняття 2.


  1. Рамки компетентності складаються з трьох елементів: ставлення, знань та навичок. Певне ставлення чи віра вимагає певних знань або рівня розуміння і навичок, щоб застосувати ці знання в практичній ситуації.




  1. Фахова компетентність учитель початкових класів, який працює в інклюзивному класі загальноосвітнього закладу, повинна включати знання з таких питань:

• державних підходів до організації освіти дітей, які мають обмежені можливості здоров'я;

• основних категорій загальної, корекційної і корекційної педагогіки, загальної і спеціальної психології;

• особливостей і закономірностей розвитку різних категорій осіб з психофізичними вадами;

• комплексного психолого-педагогічного вивчення дітей;

• диференційованого та індивідуального механізми і прийоми навчання кожної із категорії дітей з особливими освітніми потребами;

• зміст та методи роботи з родинами вихованців та ін..

З метою реалізації інклюзивної освіти вчителі повинні володіти методичними уміннями:

• здійснювати моніторинг розвитку дітей, що мають труднощі у засвоєнні знань, різних видів діяльності та адекватно оцінювати причини, якими спричинено ці труднощі;

• реалізовувати загально педагогічні та корекційно-розвивальні технології навчання;

• своєчасно виявляти відхилення у розвитку дитини та під керівництвом корекційного педагога брати участь у здійсненні правильного психолого-педагогічного супроводу дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку;

• здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до вихованців з вадами психофізичного розвитку;

• формувати готовність здорових учнів до позитивної спільної взаємодії з однолітками, що потребують корекції психофізичного розвитку;

• проводити роботу з батьками щодо надання їм правильної інформації про осіб з порушеннями психофізичного розвитку та ін..

Стан готовності вчителя початкових класів до соціально-педагогічної діяльності у загальноосвітній школі в умовах інклюзивної освіти визначається критеріями інклюзивної готовності.

Критерії готовності до інклюзивної діяльності є:

– усвідомлення необхідності виконувати соціально-педагогічну діяльність;

– готовність до подолання невдач;

– упевненість у тому, що виконувана діяльність принесе позитивні результати;

– знання фахових і методичних компетентностей;

– здатність до професійної рефлексії;

– наявність реактивного мислення для розв'язання нестандартних ситуацій:

– схильність до творчості;

– наявність особистісно значущих якостей, необхідних для виконання соціально-педагогічної діяльності в умовах інклюзивної освіти.

  1. Існує багато напрямків, за якими можливе самовдосконалення, ось деякі з них :

Перший крок

Напрям стимулювання і мотивації навчання.

Інтерактивний – це взаємопов’язаний спосіб активної суб’єкт-суб’єктної діяльності між учасниками навчального процесу, спрямований на засвоєння знань, умінь і навичок оволодіння соціальним досвідом спілкування, розвиток особистості (О. Пометун). Інтерактивні напрями найбільш відповідають особистісно орієнтованому підходу. Вони не змушують учнів виконувати ті чи інші вимоги, дають простір для саморегуляції, створюють умови для того, щоб школяр сам прийшов до виконання поставлених завдань. Тому актуальними для інклюзивного навчання серед інтерактивних напрямів є імітаційні, а саме дидактичні ігри, робота в малих групах, арттерапія, технології «портфоліо», кейс методів, дальтон-план, кондуктивна терапія, нейрон розвивальна терапія та ін.. Основа інтерактивного навчання - робота в малих групах. Найпростіша форма, що належать до інтерактивного навчання - це робота в парах, що дозволяє учням набути навичок співробітництва, оволодіти уміннями висловлюватись та активно слухати. Під час роботи в парах можна швидко виконувати вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу.

Серед них можна назвати такі дидактичні ігри:

1.«Знайди пару» - учні до карток з друкованими буквами добирають відповідні рукописні літери. Називають букви, звуки, які вони позначають, складають з ними слова.

2.«Незнайко» - один учень читає, а інший виправляє допущені помилки. 3.«Вовк і заєць» - один учень починає читати текст, другий вступає після нього, як перший дійде до крапки, й намагається його догнати.

Арт-терапія (реабілітація шляхом творчості). Це лікування за допомогою залучення дітей з освітніми потребами до мистецтва. Лікувальна педагогіка – це галузь соціальної педагогіки, знання яка межує із знаннями медицини, педагогіки і психології. Метою лікувальної педагогіки є виховання дітей з порушеннями у здоров’ї, тобто їхнє оздоровлення інтелектуальної, духовної, душевної, фізичної та соціальної сфери, розвиток соціальних навичок, ціннісних орієнтацій, спрямування соціальних установок у конструктивному напрямі. Завдання лікувальної педагогіки в діяльності вчителя початкових класів полягає у подоланні соціально-педагогічної дезадаптації дитини, оздоровлення міжособистісних стосунків, корекція поведінки, реабілітація здоров’я, здійснення до медичної допомоги у ставленні до себе, до інших і до реального життя.

Здійснити поставлені завдання допоможуть засоби естетики (естетотерапія), фауни (зоотерапія), запахів флори (аромотерапія), природи (дендротерапія) та ін.

Зокрема з метою розв’язання проблем адаптації:

  1. Ігрова терапія – процес спільного з школярем переживання і осмислення будь-якої життєвої ситуації, що подана в ігровій формі. Головне значення гри полягає в тому, що завдяки особливим ігровим способам учень моделює взаємодію з навколишнім світом та людські стосунки. Це надає опанованим раніше предметним діям певного сенсу. Отже, у ході гри учень засвоює мотиви людської діяльності, на основі чого формується прагнення до суспільноважливої діяльності, що стає основним моментом готовності до шкільного навчання та трудової діяльності. Важливою ознакою ігротерапії є інструкція до будь-якої гри, побудована у формі казки або притчі. До прикладу, гра «Допоможи ближньому». Вибирається сюжет: Король, який править країною; слуги – Радість, Задоволення, Інтерес, Злість, Страх, Образа. 2. Бібліотекотерапія читання літератури з подальшим обговоренням прочитаного, організація літературно-музичного вечорів.

Другий крок

Робота з батьками

Принципи педагогічної діяльності, орієнтованої на інтереси сім’ю:

Визнання того, що сім’я є елементом стабільності в житті дитини, в той час як педагоги можуть весь час змінюватися.

Ефективне співробітництво педагогів з батьками та іншими фахівцями.

Регулярний обмін з батьками повною та неупередженою інформацією стосовно їхніх дітей.

Запровадження в навчальному закладі політики та системи послуг, які забезпечують сім’ям необхідну емоційну та фінансову підтримку.

Розуміння й урахування потреб дітей під час розробки навчальних та інших програм.

Заохочення і створення умов для взаємної підтримки батьків.

Розуміння унікальності кожної сім’ї, повага до різних методів навчання та виховання дітей, що застосовуються батьками.

Турбота про те, щоб послуги, які надаються родинам, були комплексними, скоординованими, гнучкими, доступними і відповідали потребам кожної родини.

Доцільно розробити певні загальні рекомендації щодо роботи з дітьми, які допоможуть батькам у вихованні їхньої дитини, а також зроблять їхню діяльність продуктивнішою. Ці рекомендації можна роздати батькам або вивісити на дошці оголошень.

Таким чином, важлива умова успішного вирішення завдань інклюзивного навчання дітей з особливими потребами – організація співробітництва вчителів, фахівців зі спеціальної педагогіки, психологів, логопедів та залучення батьків до організації навчально-виховного процесу.

Деякі батьки хочуть спілкуватися в письмовій формі. В міру своєї зайнятості не всі мають змогу брати активну участь в навчально-виховному процесі. Один із зручних видів письмового спілкування є батьківський записник. Для прикладу, питання, які можуть обговорюватись з батьками в письмовій формі:

1) Моя дитина має сильні сторони в таких видах діяльності (добре вдається)...

2) Ознаки що вказують на можливі труднощі в навчанні та можливу потребу більшої підтримки ...

3) Потребує більшої підтримки з такого навчального предмета...

Якщо працівники школи не будуть спілкуватися з батьками і прийматимуть рішення замість них, батьки почуватимуться мало комплектними і гірше контролюватимуть ситуацію.

Один із найефективніших способів залучення до навчально-виховного процесу батьків – запросити їх до класу. Це дає їм змогу ознайомитися з сучасними стратегіями роботи з дітьми, які вони потім зможуть використовувати вдома. Працівники школи мають скерувати дії батьків, ефективно використовувати їхню присутність.

Третій крок.

Розвиток позитивних емоцій.

Найсильнішою емоцією є радість пізнання. Учитель має прагнути до того, щоб усі учні неодноразово переживали почуття справжнього успіху. Методичним прийомом при цьому є створення ситуації запрограмованого успіху, отримання задоволення від праці, що дозволить активізувати, налаштувати, зацікавити дитини до саморозвитку. Для емоційного забарвлення молодшого школяра в умовах інклюзивного навчання використовують предметне унаочнення художнього образу. До прикладу, на уроках читання при вивченні творів про пори року («Осінь», «Зима», «Пісенька житнього 200 віночка» та ін..) доречно застосовувати букети горобини, калини, колоски пшениці, жита, ячменю тощо. Розвиток емоційних особистісних якостей у молодших школярів забезпечує враження від краси природи, замилування нею. Замилування красою збагачує пам'ять, мислення, активізує мовлення. Розвиток чуттєвої сфери молодших школярів має визначальне значення в учіннєвій діяльності. Від того як учень уміє слухати, бачити, відчувати залежить розвиток когнітивної сфери, особливо сприймання і мислення. Мова йде про пізнання предметів зовнішнього світу за його ознаками і властивостями (колір, форма, величина тощо), тобто у молодших школярів формується сприймання, на основі якого розвивається сенсорний (чуттєвий) досвід.

При організації процесу навчання в інклюзивному класі є необхідність впливати на основні групи сенсорних умінь:

1. Зорові: а) кольорові - вміння сприймати кольори спектру і їх відтінки; б) просторові – вміння сприймати форму, величину предметів, а також просторові відношення між ними.

2. Слухові: а) звукові – вміння розрізняти звуки природи; б) шумові – вміння розрізняти шуми живої і неживої природи.

3. Дотикові – вміння розрізняти на дотик контур, форму, щільність, твердість, фактуру природних предметів.

4. Нюхові - вміння розрізняти запахи, як специфічні властивості об’єктів природи.

5. Смакові – вміння розрізняти смакові якості харчових речовин.

Саме такий процес зумовлює функціонувати у навчальній діяльності молодших школярів різні види мислення: наочнообразного, практичного, словесно-логічного і понятійного. Використовуючи методичні прийоми навчання у молодших школярів, потрібно розвивати уміння бачити, спостерігати і слухати. Користуючись у сенсорних процесах способами спостереження, зіставлення, розглядуваного пошуку, обведення предмета рукою чи поглядом, накладання, прикладання.

Методичні прийоми навчання молодших школярів на уроках: -ігри для розвитку дотику: «Чарівний мішечок», «Хитрі предмети» тощо; -для розвитку слуху: «Відгадай, де впав м’яч: зліва, справа, спереду чи позаду?», «Відгадай, куди впав м’яч?», «Звідки чути дзвінок» і т.д.; -для сприймання запахів квітів, сіна, фруктів, овочів: «Кулінарні ігри», «Парфуми весни», «Запах літа» та ін.; -для розвитку спостережливості ока: «Пошук виходу із лабіринтів», Вибір маршруту на основі зорового зіставлення різних напрямів руху», «Знаходження відмінностей у предметах», «Розпізнавання предметів за істотними ознаками» та ін.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас