Ім'я файлу: посилення китайського впливу в північній африці.docx
Розширення: docx
Розмір: 22кб.
Дата: 23.05.2020
скачати
Пов'язані файли:
реферат ЗНАЧЕННЯ ФІЛОСОФСЬКОГО ВЧЕННЯ ПРО СВІДОМІСТЬ.docx

Саранді Діана УК-22

Посилення китайського впливу в регіоні Північної Африки

В рамках становлення Китаю як одного з провідних центрів сили зі своєю сферою впливу керівництво КНР проводить послідовну політику зі зміцнення китайського лідерства у так званому «третьому світі», який включає країни з економіками, що розвиваються. При цьому така політика позиціонується Пекіном як частина зусиль з реалізації стратегічної концепції побудови єдиного справедливого світу зі спільною долею для всього людства.

Актуальним є те ,що у наведеному контексті посилена увага КНР приділяється Африці ,зокрема Північній, що пов'язано з особливостями континенту, а саме — наявністю на його території значних запасів неосвоєних природних ресурсів, потребами африканських країн у зовнішніх інвестиціях та сучасних технологіях, а також слабким розвитком їх виробничих потужностей, що відкриває широкі ринки для іноземних товарів.

У грудні 2015 року в Йоганнесбурзі відбувся Саміт китайсько-африканського співробітництва (China-Africa Cooperation Summit), на якому було прийнято кілька програм, які демонструють тенденцію збільшення китайської присутності в регіоні. За підсумками саміту було ухвалено Йоганнесбурзьку декларацію і план дій до 2018 року. Документ, зокрема, свідчить, що Китай відмовляється від колишньої стратегії, яка передбачала тільки двосторонні відносини, і прагне використовувати у своїй африканській політиці структури африканської регіональної інтеграції, зокрема Африканського союзу.

Кошти інвесторів вкладаються як в окремі проекти, так і у створення спеціальних економічних зон китайсько-африканського співробітництва, де базуються китайські підприємства. На сьогоднішній день такі зони вже існують у: Ефіопії (виробництво електричного устаткування, будівельних матеріалів та сталі); Єгипті (виробництво бензинового обладнання, електричних приладів, текстилю та автомобілів).

З однієї сторони все це сприяє економічному розвитку африканських країн, а з іншої — дозволяє КНР отримувати доступ до їх природних ресурсів та ринків. Так, Північна Африка є другим за обсягом джерелом імпорту Китаєм сирої нафти після Близького Сходу з часткою 23 %. Експортерами нафти до Китаю є Алжир та Єгипет.

Поряд з цим КНР імпортує із Африки залізні руди, метали (насамперед мідь) та інші сировинні товари, а також харчову та сільськогосподарську продукцію. В свою чергу, Китай експортує до африканських країн широкий спектр машин і транспортного обладнання, засобів комунікації та електроніки. Основними торговельними партнерами Китаю є Алжир, Марокко та Єгипет.

Поглиблення торговельно-економічного співробітництва КНР з африканськими країнами супроводжується посиленням китайської військової присутності в регіоні. Насамперед це стосується участі Китаю у миротворчих операціях ООН, що має на меті зміцнення китайських позицій та захист інвестицій в Північній Африці, а також демонстрацію ролі КНР як великої миролюбної держави, здатної захистити інтереси та безпеку своїх партнерів. Зокрема, китайські військовослужбовці залучались до проведення миротворчих операцій у Західній Сахарі.

Водночас для просування китайських інтересів в Африці активно застосовуються методи «м'якої сили» у гуманітарній та політичній сферах. Так, в країнах регіону відкрита мережа «Інститутів Конфуція», де здійснюється підготовка місцевого персоналу китайських підприємств, викладається китайська мова, а також надається позитивна інформація про Китай, його культуру та внесок у розвиток Африки і світу. Поряд з цим студенти з африканських країн запрошуються на навчання до КНР.

Окремою особливістю політики Пекіну в Африці є декларування рівноправності стосунків з країнами регіону, невтручання у їх внутрішні справи та готовність вкладати кошти у ризиковані економічні проекти, що відрізняє Китай від США та Європи. Крім того, активно застосовується практика обмінів візитами високого рівня та контактів по партійній, жіночій, молодіжній і іншим лініям. Розширюється також співробітництво КНР з Африканським союзом та іншими субрегіональними організаціями.

Пакет китайських ініціатив торкається також питань миру та безпеки. Китай прийняв рішення щодо заснування Китайсько-африканського фонду миру та безпеки, а також продовження надання допомоги Африканському союзу у безпековій сфері. Загалом визначені понад 50 проектів за напрямами миротворчої діяльності ООН та боротьби з тероризмом і піратством.

За результатами зустрічі лідерів КНР та африканських країн були прийняті «Пекінська декларація про зміцнення китайсько-африканського співтовариства єдиної долі» та «Пекінський план дій Форуму по китайсько-африканському співробітництву на 2019–2021 роки». Результатами саміту «Пекінський план дій Форуму щодо китайсько-африканського співробітництва на 2019–2021 роки» передбачають, що Китай:

  1. Співпрацюватиме з країнами Африки, щоб посилити їх роль у миротворчих місіях на континенті;

  2. створить Китайсько-африканський форум миру і безпеки в якості платформи для проведення обміну інформацією в сфері безпеки;

  3. надасть поліцейське обладнання і запропонує короткострокові навчальні курси, в тому числі з китайської мови, і стипендійні програми для співробітників правоохоронних органів країн Африки.

Окрема увага учасників Форуму приділялась питанню більш широкого залучення африканських країн до реалізації проектів китайської ініціативи «Пояс і шлях». За словами Голови КНР Сі Цзіньпіна, Африка є історичним та природним продовженням «Поясу і шляху», а також його важливим учасником. При цьому Китай не висуває жодних політичних умов для надання інвестицій країнам регіону в рамках «Поясу і шляху», не втручається у їх внутрішні справи та не нав’язує своїх вимог. Метою китайсько-африканського співробітництва у згаданій сфері є виключно вирішення проблем, які стримують розвиток Африки.

Отже, головними завданнями Китаю в Північній Африці є :

  • продовження індустріалізації континенту (будівництво індустріальних парків, підготовка технічних фахівців); розвиток медицини, сільського господарства, транспортної інфраструктури (дороги, залізниця, авіація, порти, електромережі, телекомунікація),культурних зв’язків;

  • укладення угод про вільну торгівлю з африканськими державами;

  • списання боргу найбідніших африканських країн;

  • співпраця в галузі безпеки (Китай надає підтримку в створенні та функціонуванні Африканських сил швидкого реагування: African Standby Force).

Виходячи з цього, основним напрямом дій КНР у регіоні є реалізація спільних інвестиційних проектів з африканськими країнами у сферах розвитку видобувних і обробних галузей їх промисловості та сільського господарства, спорудження об'єктів транспортної, енергетичної, комунікаційної та іншої інфраструктури, а також торгівля.

Особливістю китайського підходу до країн Африки є те, що китайці, на відміну від європейців і американців, не пов’язують співпрацю з розвитком ліберальних демократичних інститутів і взаємодіють, в тому числі з авторитарними режимами. Інша перевага китайців полягає в тому, що вони пропонують інвестиції і реалізують інфраструктурні проекти, які є дешевшими, ніж у їхніх західних конкурентів. Також Китай пропонує кредити за низькою відсотковою ставкою країнам з низьким кредитним рейтингом, отримуючи в обмін ексклюзивні права на розробку нафтових та інших родовищ.

В цілому хід та підсумки Форуму підтвердили стратегічний характер політики Китаю на африканському напрямі та твердість намірів Пекіну щодо її реалізації. Разом з тим, посилення китайської присутності в Африці супроводжується загостренням конкуренції між Китаєм, Європою, Індією і Японією за вплив в регіоні та доступ до його ресурсів і ринків. Тим самим Африка постає ще однією ареною зіткнення інтересів провідних центрів сили у новому багатополярному світі.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас