Ім'я файлу: Реферат.doc
Розширення: doc
Розмір: 85кб.
Дата: 13.05.2020
скачати
Пов'язані файли:
физра комплекс.docx
Розширення: doc
Розмір: 85кб.
Дата: 13.05.2020
скачати
Пов'язані файли:
физра комплекс.docx
Реферат
На тему : "Санітарно-протиепідемічна робота в хірургічній службі"
Підготував: Гаращенко Руслан Геннадійович
Лиман 2020
Зміст:
1) Гігієна у хірургічному стаціонарі.
2) Робота сестринського персоналу у хірургічному відділенні.
3) Гігієна медперсоналу.
4) Захист медперсоналу.
5) Догляд за хворими.
Один із шляхів поширення госпітальної інфекції – повітряно- крапельний. У зв'язку з цим потрібно забезпечити чистоту повітря. На це спрямоване прибирання, кварцування, вентиляція.
Поточне вологе прибирання палат та інших приміщень потрібно проводити 2 рази на день із застосуванням мильно- содового розчину. Приліжкові тумбочки потрібно прибирати 3 рази на день (з милом і гарячою водою). Інші меблі, труби і радіатори потрібно протирати вологою ганчіркою 1 раз на день, панелі – 1 раз на 3 дні. Двері і вікна потрібно мити 1 раз у 2 тижні. Верхню частину стін, стелю, плафони 1 раз на 2 тижні потрібно очищати від пилу. Провітрювання і кварцування потрібно проводити 1-2 рази на день під час прибирання.
Буфетну, їдальню прибирають та провітрюють 3 рази на день після кожного прийому їжі із застосуванням мила та гарячої води. Інвентар, що використовують для прибирання, має бути маркований і закріплений за буфетом. Його потрібно зберігати у спеціально виділених шафах. Посуд миють у двох водах (70°С та 90°С) або в одній з додаванням соди.
Санвузли прибирають декілька разів на день спеціальним інвентарем із застосування деззасобів.
Генеральне прибирання проводять 1 раз на тиждень (в день, завчасно узгоджений із завідуючим відділенням). Генеральне прибирання проводять за принципом заключної дезінфекції.
Підготовка до генерального прибирання
1. Визначення площі поверхні, що обробляють. Вона включає площу підлоги, стін на висоту 2м, дверей, вікон та підвіконників, меблів, які знаходяться в приміщенні, апаратури, приладів, світильників. Площа приміщення має бути вказана на титульній сторінці "Журналу обліку проведення генеральних прибирань".
2. Розрахунок кількості дезрозчину. Норма витрати різна для різних дезінфектантів. Найчастіше – 150-200 мл/м2.
3. Знання хімічних властивостей дезінфектанту, його здатності спричиняти корозію металів, пошкоджуючу дію на фарби, тканини, дію на мікробні клітини.
4. Знання правил безпеки при роботі з дезінфектантом і надання першої допомоги при попаданні дезрозчинів в очі, дихальні шляхи, на шкіру і слизові оболонки, всередину організму.
Найчастіше для проведення генерального прибирання застосовують розчин перекису водню 3% і 6% розчин перекису водню із 0,5% розчином миючого засобу, 1% розчин хлораміну.
З дозволених до застосування в Україні імпортних деззасобів можна використовувати препарати на основі: альдегіду (бацилол- плюс, деконекс 50 АФ), натрієвої солі дихлорізоціанурової кислоти (хлоросепт), ізопропеналу (деконекс, соларсепт).
Для проведення генерального прибирання потрібно застосовувати щітку, швабру на довгій ручці, 2-3 ганчірки з підрубленими краями, захисний одяг (технічний халат, шапочка, захисні окуляри, респіратор, гумові рукавички), драбину, засоби надання першої медичної допомоги.
Перекис водню, який попав на шкіру або слизові, змивають водою, інші дезрозчини – водою з милом, уражене місце обробляється 2% розчином гіпосульфіту або гідрокарбонату натрію. При попаданні розчинів в очі їх негайно промивають струменем чистої води або 2% розчином натрію гідрокарбонату протягом кількох хвилин. При різі в очах застосовують краплі сульфацилу натрію, при болях – 2% розчин новокаїну.
Порядок проведення генерального прибирання:
1. Звільнити поверхню, яку обробляють, відтягнути від стін шафи і апаратуру.
2. Зволожити стіни, двері, вікна дезрозчином, починаючи зверху, на висоту 2м.
3. Протерти ганчіркою, змоченою дезрозчином, обладнання, шафи, апаратуру.
4. Зволожити дезрозчином підлогу.
5. При дезінфекції методом протирання поверхні протирають з інтервалом 15 хв.
6. Включити бактерицидні лампи на 60 (120) хв.
7. Протерти всі оброблювані поверхні ганчіркою, змоченою водою, потім насухо.
8. Включити бактерицидні лампи на 30 хв.
9. Провітрити приміщення.
При проведенні генерального прибирання протирають бактерицидні лампи (скло-70° етанолом; екран – сухою ганчіркою; корпус – ганчіркою, змоченою 3-6% розчином перекису водню).
Після завершення генерального прибирання в журналі записують дату його проведення, використані дезінфектанти, їх концентрацію, витрату за підписом особи, яка проводила прибирання. Інвентар для прибирання після дезінфекції потрібно занурити в 3% хлорамін на 1 год., промити та висушити на відрах. Зберігають інвентар для прибирання у спеціальному місці.
Кварцування забезпечує чистоту повітря і знищує мікроорганізми. Використовують бактерицидні лампи з розрахунку 3 Вт на 1 м3 простору. З метою пом'якшення негативної дії ламп слід замість прямого випромінювання слід застосувати розсіяну радіацію, тобто опромінювати верхню зону приміщення з подальшим відбиванням радіації від стелі.
Високоефективним заходом боротьби з мікробним забрудненням повітря хірургічного відділення і забезпечення його чистоти є вентиляція. У приміщеннях хірургічних стаціонарів, побудованих за сучасним проектами, влаштовують кондиціонування повітря і механічну припливно-витяжну вентиляцію. Подачу припливного повітря слід здійснювати зверху вниз. Розташувати припливні і витяжні отвори так, щоб виключити утворення невентильованих місць.
Самі хворі можуть бути джерелом забруднення, тому їх слід готувати до операції відповідним чином. Обов'язково – роздільне розміщення хворих з гнійними процесами і хворих без запальних процесів, тому що хворі з інфекційними процесами створюють небезпеку для хворих, які перенесли асептичні операції. При переході на гнійну половину бажано створити боксовані двері з кварцовим замком і фондом змінного взуття (бахіл) і халатів. Для хворих із інфекційними процесам потрібно виділити окрему перев'язочну, маніпуляційну, спеціальний штат медпрацівників. Це дозволяє уникнути змішування різних контингентів хворих і виникнення ускладнень при їх лікуванні. Робота сестринського персоналу в хірургічному відділенні. пост медсестри. медична документація. Обов'язки постової та старшої медсестри
Організацію праці медичного персоналу регламентують "Типові правила внутрішнього розпорядку". Хірургічне відділення має розпорядок, спрямований на створення раціональних умов роботи медперсоналу та добрих умов для одужання хворих.
Медсестра зобов'язана виконувати розпорядження лікарів, під керівництвом яких вона працює. Вона повинна вміти забезпечити перевезення і перенесення тяжкохворих і поранених. В поводженні з хворими медсестра повинна володіти великим терпінням і тактом, проявляючи високий гуманізм. Медсестра має дотримувати професійну таємницю.
Старша медсестра відділення підпорядкована завідуючому відділенням, керує роботою медсестер і санітарок, організовує складання палатними медсестрами вимог на лікарські засоби, перев'язувальні матеріали, інструменти і предмети догляду за хворими, підписує їх, контролює правильність обліку і зберігання медикаментів, спостерігає за санітарним станом і господарством відділення, за харчуванням хворих, здійснює заходи щодо підвищення кваліфікації середнього і молодшого медперсоналу відділення. В складних випадках вона перша приходить на допомогу палатній медсестрі.
Палатна медсестра підпорядковується завідувачу відділення, старшій медсестрі і лікарю-ординатору. Вона має знати хворих в палатах, стан їх здоров'я, особливості перебігу захворювання у них, здійснювати догляд за хворими, бути присутньою при обході хворих ординатором або черговим лікарем, вимірювати хворим температуру тіла, за призначенням лікаря визначати частоту пульсу, дихання тощо. У разі погіршення стану хворого медсестра негайно повідомляє про це лікарю і надає хворому термінову долікарську допомогу. Медсестра має точно виконувати всі призначення лікуючого лікаря: при видачі хворим ліків медсестра стежить за тим, щоб ліки були прийняті в її присутності. Медсестра збирає для дослідження сечу, кал, мокроту, бере мазок із зіву і носа та ін., передає їх в лабораторію, стежить за отриманням з лабораторії результатів. Палатна медсестра забезпечує дотримання встановленого внутрішнього розпорядку і санітарного режиму в палатах, стежить за своєчасним отриманням всього необхідного для догляду за хворими і їх лікування. В її обов'язки входить робота з обліковими медичними документами.
Всі заходи з підготовки операційної до роботи – обов'язок операційної сестри. Вона має стежити за молодшим медперсоналом і попереджати хірурга про порушення асептики з боку присутніх на операції. Головний обов'язок операційної сестри – забезпечення хірургів необхідними інструментами і матеріалами під час операції. Вона повинна перевіряти справність інструментарію. Подавати інструмент хірургу потрібно так, щоб не пошкодити йому руки. Операційна сестра зобов'язана добре знати хід операції. В обов'язки операційної сестри входить спостереження за тим, щоб під час операції в операційній рані випадково не залишили серветку, кульку або інший сторонній предмет. Щоб уникнути цього серветки і інструменти рахують до і після операції. В тих випадках, коли у хірурга не вистачає помічників, операційна сестра виконує функцію асистента.
Медсестра-анестезистка готує до роботи наркозну і дихальну апаратуру, стежить за її справністю, готує засоби для інфузійної і трансфузійної терапії, засоби для наркозу, допомогає лікарю- анестезіологу, спостерігає за післяопераційними хворими в палаті інтенсивної терапії, веде медичну документацію.
Пост палатної сестри розміщують в коридорі так, щоб забезпечити хороший огляд палат. Пост розташовують в центрі секції. Його обладнують шафами для зберігання медикаментів, інструментами, предметами догляду. На посту зберігають і ведуть журнал руху хворих у відділенні, журнал призначення наркотичних і сильнодіючих засобів, журнали призначення аналізів крові, сечі та ін., журнали консультації суміжних фахівців, листи лікарських призначень, де медсестра відмічає їх виконання, журнал передачі чергувань та ін.Гігієна медперсоналу
Гігієна медперсоналу включає три основні елементи – особиста гігієна, гігієна професійного одягу та робочого місця, гігієна виконання медичних маніпуляцій. Медперсонал має бути взірцем чистоти і охайності. Робочим одягом є халат або костюм, шапочка, м'які шкіряні закриті тапочки. Професійний одяг має бути зручним і простим у покрої, не стримувати рухи. Шапочка має повністю закривати волосся. Для роздачі їжі та годування хворих має бути інший чистий халат. Виходячи за межі лікарні або відвідуючи санвузол необхідно знімати халат. Перед кожною маніпуляцією необхідно вимити руки, а маніпуляції необхідно проводити у рукавичках. Слід пам'ятати, що надмірне застосування косметичних засобів здатне негативно відбитися на етичній атмосфері спілкування з хворими. У медпрацівника нігті на руках повинні бути коротко підрізані, руки – чистими, теплими і м'якими, що вимагає спеціального догляду за ними.
Важливим є диспансерне спостереження за медперсоналом, яке спрямоване на своєчасне виявлення і санацію вогнищ хронічної інфекції (каріозні зуби, захворювання верніх дихальних шляхів і ротової порожнини, носійство стафілококів). Огляди проводять 1 раз на 3 місці (терапевт, хірург, стоматолог, отоларинголог, окуліст, гінеколог, RW, HBs-антиген, антитіла до ВІЛ, бакдослідження носу, зіва і ротової порожнини). Санацію виявлених носіїв патогенного стафілококу проводять розчином Люголя, фурациліну 1:5000.
Захист медперсоналу
У зв'язку з ризиком зараження медперсоналу інфекціями, що включають трансмісивний шлях передачі (ВІЛ, гепатит), оскільки кров і біологічні рідини у деяких хворих потенційно інфіковані, існують універсальні запобіжні заходи:
• використання рукавичок при безпосередньому контакті з хворим або можливо інфікованою рідиною;
• миттєве миття рук або поверхні шкіри після випадкового дотику з кров'ю;
• запобігання травм гострими предметами (голка, скальпель, інструменти, фрагменти кісток та ін.), які містять потенційно заражені біологічні рідини;
• одягання маски та захисних окулярів для запобігання зараженню слизової очей і рота бризками біологічних рідин;
• одягання водовідштовхуючих халатів та фартухів під час процедури через можливість їх промокання потенційно зараженими рідинами;
• всі предмети, які промокли кров'ю чи іншими рідинами, повинні бути утилізовані в пакетах, що не промокають.Догляд за хворими в хірургії
Організації та задачі догляду за хірургічними хворими.
У зв'язку з гострим, динамічним перебігом захворювання та специфічними формами лікування (операція) хірургічні хворі потребують у процесі догляду за ними підвищеної пильності та відповідальності. Однією з особливостей догляду є те, що багато хто з них перебувають на постільному режимі, що збільшує навантаження на персонал.
Наявність у більшості хірургічних хворих ран (як випадкових, так і післяопераційних) робить догляд за ними складним та відповідальним щодо дотримання правил асептики.
Перебіг хвороби у хірургічних хворих через наявність ран потенційно і фактично частіше ускладнюється як інфекцією (рановою та загальною), так і кровотечею, шоком, асфіксією, пневмонією, розладами функцій кишечнику та шлунка, серцево-судинними порушеннями, нудотою та блюванням.
Догляд за хірургічним хворим вимагає від медсестри уважного спостереження за загальними показниками стану (притомність, фізична та психічна активність, настрій, наявність чи відсутність болю, колір шкіри, температура тіла, частота пульсу та його якість, частота та характер дихання, артеріальний тиск, диспепсичні розлади тощо), так і за місцевими проявами хвороби та ознаками її ускладнення (стан пов'язки на рані, наявність чи відсутність її промокання та характер кольору виділень з рани, біль у ділянці рани, стан тканин навколо рани – набряк, припухлості, характер та забарвлення випорожнень, сечі та харкотиння тощо).
Годування хірургічних хворих. Готову їжу доставляють в буфети в заздалегідь промитих термосах або в посуді з щільно закриваючими кришками. Медпрацівник, який бере участь в годуванні, повинен надіти халат, на якому написано "Для роздачі їжі", вимити руки і продезінфікувати їх 80% етиловим спиртом, або 0,5% розчином хлоргексидину біглюконату. При роздачі їжі необхідно строго дотримуватись термінів реалізації продукції, стежити за тим, щоб їжа мала привабливий зовнішній вигляд. Хворих, які знаходяться на вільному режимі, годують в їдальні. При цьому важливо стежити за тим, щоб хворий отримав призначений йому стіл. Технічний персонал, зайнятий прибиранням, до роздачі їжі не допускають. Годування тяжкохворих входить в обов'язки палатної сестри. Перед їжею всі процедури мають бути закінчені, палати прибрані, провітрені. Необхідно допомогти хворим вимити руки і лице перед їжею. Ступінь участі сестри в годуванні залежить від стану хворого. Хворих, які не можуть без сторонньої допомоги приймати їжу, сестра годує з ложки, заздалегідь прикривши груди хворого серветкою, підвівши головний кінець ліжка або підтримуючи голову хворого рукою. Рідку їжу зручно давати з поїльника. Після годування хворому пропонують прополоскати ротову порожнину, а якщо він не в змозі, медсестра очищає її марлевим тампоном, змоченим кип'яченою водою.
Якщо через захворювання хворий не може або йому протипоказане годування природним чином, вдаються до Штучного живлення, яке може бути ентеральним зондовим і парентеральним. Зондове живлення проводять в трьох видах: через оро- або назогастральний зонд, через гастростому, через єюностому. Зондове живлення дозволяє ввести достатню кількість необхідних поживних речовин, компенсувати енергетичні витрати організму і може проводитися тривалий час. Необхідною умовою його є відсутність механічних перешкод в шлунково-кишковому тракті дистальніше місця введення зонда і нормальна моторно- евакуаторна функція кишечника. Штучне ентеральне живлення застосовують після травми ротової порожнини, гортані, глотки, стравоходу або після операцій на них, після операцій на стравоході і шлунку з відновленням безперервності травного тракту, при тонкокишкових норицях, при порушенні акту ковтання, при тяжкій черепномозковій травмі з тривалою втратою свідомості і інших коматозних станах, при неудалимих пухлинах стравоходу, глотки, що викликають обтурацію просвіту цих органів. Для ентерального зондового живлення використовують м'які пластмасові, силіконові або гумові трубки із діаметром 3-5 мм. При тривалому знаходженні зонда хворі легше переносять назогастральне або назоінтестинальне введення, ніж введення зонда через рот. Якщо зонд вводять під час операції, то дистальний його кінець встановлюють в початковому відділі тонкої кишки або на 20-30 см дистальніше накладеного анастомозу. Полегшує проведення зонда наявність на його кінці спеціальної оливи. Зондове живлення здійснюють спеціально підібраними сумішами. Склад харчових сумішей наближається до збалансованого харчування: 80-100 г білка, 400-500 г вуглеводів, 80-100 г жирів і необхідну кількість вітамінів, мікроелементів, мінеральних солей. Поживні суміші для ентерального живлення мають бути добре засвоюваними, збалансованими по замінних і незамінних чинниках живлення, стійкими при зберіганні. Вони повинні легко і швидко готуватися до вживання. мати високий ступінь дисперсності і легко проходити через зонд малого перетину, мати високу харчову цінність і енергетичну щільність з розрахунку на 1 мл суміші. Цим вимогам відповідають суміші – енпіт, оволакт. При їх відсутності1 можуть бути використані дитячі харчові суміші ("Малюк", "ВІ+алакт", "Детолакт"), що збалансовані у вітамінному і енергетичному відношенні. Зондове живлення можна здійснювати фракційним методом або постійно краплинно за допомогою спеціальних дозуючих пристроїв.
Необхідно проводити щоденний контроль вмісту тумбочок і холодильників, при виявленні продуктів сумнівної якості або невідповідності їх призначеній дієті слід викинути їх або повернути родичам, довівши це до відома хворого. Завданням медперсоналу є ознайомлення хворих з термінами зберігання продуктів. Зберігання продуктів допускають в скляному посуді або поліетиленових мішках, забезпечених маркуванням. В умовах широкого розповсюдження серед населення ожиріння важливою є інформація серед хворих про шкоду переїдання, необхідність обмеженого споживання висококалорійних продуктів. Санітарний стан відділення залежить в т.ч. і від правильного збору, зберігання і видалення харчових відходів. Для збору відходів використовують металеві відра або банки з кришками, які при заповненні очищають, обробляють 2% розчином кальцинованої соди, обполіскують водою і висушують.
Особливої уваги від медсестри потребують хворі після наркозу. У них може западати язик, підвищуватись салівація, виникати блювання. Хворих потрібно класти без подушки та повертати голову набік, щоб язик або блювотні маси не перекрили дихальні шляхи та не спричиняли асфіксію. У період пробудження хворі нерідко збуджені, можуть зривати пов'язку – медсестра має бути біля хворого постійно, аж до виходу його з наркозу.
Усім хворим після операції медична сестра повинна класти на рану для профілактики ранових гематом (кровотечі з капілярів
рани) мішечок з піском чи наповнений холодною водою міхур, обгорнутий рушником на термін близько однієї години.
Багатьом хворим до або під час операції на органах черевної порожнини вводять назогастральний (для евакуації вмісту), назоєюнальний (для годування) зонд, силіконову трубку в кишечник через штучну кишкову норицю (виведення застійного вмісту при лікуванні кишкової непрохідності та перитоніту), дренажі в черевну порожнину, жовчні протоки, сечові шляхи та підшкірну основу. Медсестра повинна стежити за положенням зондів і дренажів, щоб їх не вийняв сам хворий під час пробудження або вони не випали при недостатній фіксації під час перекладання.
У хірургічній практиці для стимуляції моторики кишечника і його очищення від калових мас і газів застосовують клізми.
Догляд за хворими у приймальному відділенні. Хворий поступає в лікувальний заклад через приймальне відділення, де проводять прийом, реєстрацію, огляд, гігієнічну обробку і транспортування хворих. Медсестра заповнює титульний листок історії хвороби (форма ООЗу), заносить відомості про хворого в журнал обліку хворих (форма 001 у) і алфавітний журнал.
При госпіталізації хворого в стаціонар у санпропускнику' приймального відділення проводять санітарну обробку, яка включає огляд тіла для виявлення інфекційних захворювань, корости, педикульозу, при необхідності проводять стрижку нігтів, волосся, гоління, проведення гігієнічної ванни, душу, або обтирання, що залежить від стану хворого, переодягання хворого в чистий лікарняний одяг.
Питання про санітарну обробку та її обсяг вирішує лікар. При поступленні хворого у важкому стані, проводять обтирання теплою водою. Під хворого кладуть клейонку і обтирають обличчя, шию, груди, руки змоченою водою губкою. Після обтирання витирають насухо і накривають простирадлом, для запобігання переохолодження. Потім таким же чином протирають тулуб, нижні кінцівки. На титульній сторінці історії хвороби роблять відмітку про санітарно-гігієнічну обробку.
Далі хворого транспортують у відділення. Питання про спосіб транспортування вирішує лікар. Хворих поділяють на транспортабельних і нетранспортабельних. Останнім надають допомогу, а потім транспортують або надають невідкладну допомогу під час транспортування. Хворих у важкому стані транспортують у відділення інтенсивної терапії без санобробки. При задовільному стані хворому призначають душ чи ванну.
Транспортування хворих. Пацієнта, який може ходити, .направляють у відділення пішки в супроводі санітарки. Для транспортування тяжкохворих використовують ноші, каталки чи крісла-каталки. Ноші з хворим несуть 2-4 людей. Ноші застеляють простирадлом, а хворого накривають ковдрою. Білизну змінюють після кожного хворого, ковдри провітрюють, а після хворих на інфекційні захворювання дезінфікують.
Гігієна білизни і одягу хворих. Після поступлення хворого в стаціонар йому виділяють ліжко з чистою білизною, яка пройшла камерну обробку і при необхідності предмети догляду (склянку, судно, сечоприймач, плювальницю). Ліжко хворого повинно бути металевим або дерев'яним з гладенькою поверхнею Сіх можна дезінфікувати). Для тяжкохворих призначені функціональні ліжка, які дають змогу надавати хворому різних положень.
Натільну та, постільну білизну змінюють один раз на 7 днів, після гігієнічної ванни, або по мірі необхідності, після забруднення. Відповідає за заміну білизни сестра-господиня. Всю білизну необхідно прати. Мокру від поту сушити не рекомендується. Щоразу при заміні білизни стежать, щоб простирадло і сорочка були добре розпразлені, щоб не утворювалися грубі згортки, які перешкоджають спокійному сну хворих, а у тяжкохворих нерідко сприяють пролежням. Білизну, забруднену кров'ю або іншими виділеннями, необхідно згорнути забрудненою поверхнею до середини і транспортувати в щільних клейончастих мішках на пральню. Сортувати білизну в палатах забороняється.
Ліжко хворого застеляють таким чином поверх сітки кладуть матрац із наматрацником. Зверху стелять чисте простирадло, краї якого підгинають по всій довжині на матрац для попередження утворення складок. Для важкохворих із нетриманням сечі, калу, якщо немає спеціального ліжка, на наматрацник кладуть клейонку, прикріплюючи її, або підгинаючи під матрац. Клейонку можна постелити на простирадло, накриваючи її пелюшкою.
Хворому дають ковдру. Постіль повинна бути чистою, застеленою без складок і рубців. Перестеляти її треба двічі на день – вранці та ввечері. Щоранку натільну і постільну білизну витрушують і провітрюють, матрац на цей час не застилають, щоб він теж провітрився. При зміні постільної білизни важкохворому треба проявити обережність, щоб не завдати йому додаткового болю і стражданнь. Заміну простирадла здійснюють, починаючи згортання по довжині до середини, піднімаючи таз і забираючи простирадло. В цей час згорнуте простирадло підставляють під таз хворого і розгортають його із середини до країв. Повертають хворого на бік згортають простирадло із одного боку, відразу розстилають чисте, повертають хворого на чисте до кінця. Згортають чисте простирадло по довжині, піднімають ноги хворого, скручують брудне простирадло і одночасно закручують чисте, піднімають таз хворого, забирають брудне і розстилають чисте, піднімають тулуб хворого, забирають брудне простирадло і до кінця розстеляють чисте.
Догляд за шкірою. Дуже важливо – утримувати тіло хворого в чистоті. Хворий, який не перебуває на постільному режимі, має митись теплою водою з милом під душем або у ванні щонайменше один раз на тиждень. Хворим, яким призначено ліжковий режим, допомагає митися медсестра. Якщо хворий може сісти у ліжку, йому подають тазик, а воду поливають на руки з глечика. Особливу увагу звертають на складки шкіри, місця тертя і посиленого потіння (пахові складки, статеві органи, ділянки шкіри навколо заднього проходу, під молочними залозами). Після вмивання в такому ж порядку шкіру ретельно протирають чистим сухим рушником. Тяжкохворих підмивають 2-3 рази на день, особливо після фізіологічних відправлень. Якщо підмивання проводять у палаті, хворого відгороджують ширмою. Підмивають теплою кип'яченою водою.
Догляд за волоссям. Медсестра вранці та ввечері повинна розчісувати волосся хворим, які не можуть це зробити самі. Жінкам волосся розчісують і заплітають у косу. При захворюваннях, які потребують тривалого перебування в ліжку, волосся краще обстригти. Голову миють один раз на 7-10 днів під час гігієнічної ванни. Якщо волосся жирне, можна користуватися твердою водою, яка містить багато солей. Коли ж воно сухе, треба користуватись м'якою водою. Тяжкохворим голову миють у ліжку.
Догляд за ротовою порожниною. Хворий вранці перед їжею та ввечері перед сном повинен чистити зуби, полоскати рот кип'яченою водою після кожного прийому їжі. Тяжкохворим туалет ротової порожнини проводять медпрацівники два рази на день. Для запобігання утворення тріщин на губах їх змащують вазеліном або гліцерином. Зубні протези хворий повинен виймати на ніч, обмивати водою за допомогою зубної щітки і зберігати до ранку загорнутими в марлю або в склянці води.
Догляд за обличчям, вухами і очима. Щоранку обмивають вушні раковини і повіки. Якщо на слизовій оболонці повік є виділення, то вони засихають і утворюють кірочки, які склеюють вії. Кірочки треба змочити теплим антисептичним розчином (2% розчин борної кислоти, 0,02% розчин фурациліну), ізотонічним розчином хлориду натрію або міцною заваркою чаю. На очну щілину накладають змочену розчином чисту марлю або зрошують око з допомогою очної піпетки. Після розм'якшення кірки легко видаляються. Промивання очей при накопиченні гною проводять за допомогою спеціальної скляночки – ундини або стерильними марлевими серветками. Очі промивають від зовнішнього кута до внутрішнього, по ходу слізного каналу. Ходячі хворі самостійно миють вуха під час щоденного ранкового туалету. Тяжкохворим медсестра 2-3 рази на тиждень проводить туалет зовнішніх слухових проходів за допомогою ватних турунд, змочених в 2% розчині борної кислоти, соди чи в свіжій кип'яченій воді.
Догляд за хворими в перев'язочній та маніпуляційній. Маніпуляційна – спеціальне приміщення для проведення медичних процедур, при яких необхідно дотримувати вимоги асептики (венепункції, ін'єкції, трансфузії). Перед початком роботи проводять вологе прибирання. Медсестра надягає халат, шапочку, маску, обробляє руки, розкладає стерильні бікси. Спочатку проводять забір крові для біохімічних досліджень, потім заповнюють і підключають системи для внутрішньовенних інфузій. У першу чергу обслуговують тяжкохворих.
Під час перев'язки пацієнта, незалежно від локалізації рани, треба покласти на перев'язочний стіл. Бажано, щоб хворий не бачив, як перев'язують інших хворих, скривавленого перев'язувального матеріалу, своєї рани.
Догляд за хворими, які перенесли оперативні втручання. Особливої уваги медсестри потребують хворі після наркозу та операції. Внаслідок наркозу у хворих після операції нерідко збільшується тривалість наркотичного сну, який може супроводжуватись западанням язика та підвищенням салівації, що може спричинити асфіксію. У цих хворих після наркозу може спостерігатись блювання. Тому їх потрібно класти в ліжко без подушки та повертати голову набік (краще правий), щоб запалий язик або блювотні маси не перекрили дихальні шляхи та не зумовили асфіксію. У період пробудження хворі нерідко збуджені, можуть зривати пов'язку. З огляду на це медсестра має бути біля хворого постійно, аж до виходу з наркозу.
Хворі, яких оперували під наркозом перебувають до повного виходу з наркозу у палатах інтенсивної терапії та реанімації. Якщо хворий після зробленої під наркозом (без міорелаксантів) операції лежить у загальній палаті, за ним має безперервно спостерігати палатна медсестра та робити все належне для запобігання ускладненням наркозу, зокрема асфіксії.
За показами після операції на одну годину медсестра має покласти на рану для профілактики гематом мішечок з піском чи наповнений холодною водою міхур, обгорнутий рушником.
Догляд за хворими після операцій на стравоході включає догляд за штучно створеними норицями, догляд за пов'язками, годування хворих через гастростому (молоко, бульйон, яйце, сметана, кисіль, дитячі суміші). Стан хворих зі шлунковими норицями, як правило, важкий. Часто виникає мацерація шкіри, тому її обробляють пастою Лассара.
Догляд за хворими після операції на шлунку і дванадцятипалій кишці. Після цих операцій з метою декомпресії ставлять зонд (контроль і профілактика неспроможності швів). Періодично відсмоктують вміст шлунка.
Догляд за хворими після операцій на тонкій і товстій кишках. У разі накладання протиприродного відхідника необхідний ретельний догляд за ним та використання калоприймача. Шкіру навколо стоми очищують вологим способом від кишкового вмісту, використовуючи розчини антисептиків. Далі шкіру осушують, обробляють цинковою маззю і фіксують новий калоприймач.
Догляд за хворими після операцій на сечових органах. У післяопераційному періоді може бути затримка сечі, що потребує катетеризації. У чоловіків постановку металевого катетера проводить лікар. Через катетер міхур промивають фурациліном (при аденомах). Нерідко налагоджують промивну систему. При цьому треба слідкувати, щоб вона не забилась згустками крові, при необхідності своєчасно її промити. Хворі, які перенесли операцію надлобкового розтину, потребують періодичної заміни катетера, який забивається солями сечі.
Догляд за хворими з переломами. Найбільше потребують догляду хворі зі скелетним витягнення, хворі з переломами тазу і хребта. Вони постійно знаходяться в постелі, мають підвищену схильність до утворення пролежнів.
Догляд за хворими після операцій на грудній клітці. Для полегшення дихання хворому потрібно напівсидяче положення або з припіднятим головним кінцем, збільшення надхолження кисню (централізований підвід кисню або подушка), інколи в післяопераційному періоді, коли хворий не може відкашлятися, виникає необхідність у пункції трахеї, трахеостомії тощо.
У перші години після операції потрібно стежити за пульсом, AT, характером дихання, кількістю і характером виділеннями з дренажів, станом пов'язок. Положення в постелі напівсидячи.
З другого дня хворий розпочинає дихальну гімнастику, надуває гумові шарики або іграшки. Активні рухи кінцівок поліпшують легеневу вентиляцію, сприяють відновленню гемодинаміки. Ходити можна в залежності від важкості операції з 3-4 доби.
Догляд за хворими з нагнійними процесами полягає у заміні постільної і натільної білизни по мірі забруднення (запобігання інфікуванню), підкладанні вологонепроникного матеріалу вкритого чистою пелюшкою у ділянці пов'язки, занурення зовнішніх кінців дренажних трубок в склянку з антисептиком, який щодня міняють.
Використана література:
Загальна хірургія з клінічною психологією за редакцією О.І.Дронова.