Ім'я файлу: КУРОРТИ.docx
Розширення: docx
Розмір: 24кб.
Дата: 04.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Волейбол походження гри і правила.doc
Лижний спорт.docx

Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика

Кафедра терапії

Реферат на тему:

«Санаторно-курортне лікування»

Виконала:

Годован Дар’я Сергіївна

Київ – 2021

Санаторно-курортне лікування – медична допомога, що здійснюється з профілактичною, лікувальною або реабілітаційною метою, з застосуванням природних лікувальних факторів в умовах перебування на курорті або лікувально-оздоровчій місцевості, в санаторно-курортних закладах. Санаторно-курортна справа в Україні традиційна невід’ємна частина державної політики і важливим розділом національної системи охорони здоров’я, що дозволяє ефективно здійснювати профілактику захворювань санаторно-курортне і відновлювальне лікування хворих.

Головними завданнями санаторно-курортного лікування є:

  • ліквідація або зменшення проявів патологічного процесу;

  • стимуляция регенерації та реституції;

  • відновлення або покращення порушених функцій;

  • підвищення загальної реактивності;

  • тренування адаптаційних механізмів;

  • консолідація результатів лікування, які були досягнуті на попередньому (стаціонарному або амбулаторно-поліклінічному) етапі;

  • попередження інвалідизації, сприяння соціальній реабілітації.

Існуюча мережа спеціалізованих санаторіїв є надзвичайно цінним національним надбанням і має бути збережена та доведена до рівня міжнародних стандартів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 № 805 санаторно-курортний заклад – це заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів курортів (лікувальних грязей та озокериту, мінеральних та термальних вод, ропи лиманів та озер, природних комплексів із сприятливими для лікування умовами тощо) та із застосуванням фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури та інших методів санаторно-курортного лікування.

Класифікація санаторно-курортних закладів

Згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28.10.2002 № 385 до санаторно-курортних закладів відносяться:

– санаторії (у т. ч. дитячі, однопрофільні, багатопрофільні, спеціалізовані);

– санаторії для дітей з батьками;

– санаторії-профілакторії;

– пансіонати з лікуванням;

– дитячі оздоровчі центри;

– міжнародні дитячі медичні центри;

–курортні поліклініки;

– бальнеологічні лікарні;

– грязелікарні.

Санаторій – провідний лікувально-профілактичний заклад на курорті. За своєю медичною спеціалізацією курорти України поділяють на:

а) курорти загального призначення;

б) спеціалізовані курорти для лікування конкретних захворювань.

Медичний профіль (спеціалізація курортів) визначається з урахуванням властивостей природних лікувальних ресурсів (ст. 5 Закону України «Про курорти»). За характером природних лікувальних факторів курорти України поділяють на кілька типів (або профілів):

1) однопрофільні (монопрофільні):

– бальнеологічні курорти;

– грязеві курорти;

– кліматичні курорти;

2) багатопрофільні (курорти з кількома лікувальними факторами).

Медичний профіль санаторію встановлюється в залежності від природних лікувальних факторів курорту і затверджених для нього медичних показань.

Бальнеологічні курорти: основний лікувальний фактор – мінеральні води, що застосовуються у вигляді ванн, душів, для пиття, інгаляцій, зрошування, промивання тощо. До цих курортів належать: Поляна, Сонячне Закарпаття, Немирів, Біла Церква, Миронівка, Хмільник, Моршин, Трускавець, Верховина, Карпати, Квітка Полонини, Миргород, Шкло, Синяк, Любінь Великий, Гірська Тиса, Шаян, Свалява, Усть-Чорна, Солоний Лиман, Горинь, Черче, Березівські мінеральні води, Рай-Оленівка, Старобільськ.

Грязеві курорти: основний лікувальний фактор – грязь, що застосовується у вигляді ванн, аплікацій, тампонів, компресів тощо. На грязевих курортах використовується мулова грязь солоних озер і лиманів, сапропелева (мулова грязь прісних озер), торфова (прісна і мінералізована), а також гідротермальна і сопкова (вулканічного походження). До цих курортів належать: Бердянськ, Гопри, Євпаторія, Маріуполь, Куяльницький, Слов’янськ, Феодосія, Саки.

Кліматичні курорти: основні види лікування – повітряні і сонячні ванни, а також купання. Крім основних видів курортного лікування, для посилення дії лікувальних факторів у лікувальний комплекс включають фізіотерапевтичні процедури, лікувальне харчування, лікувальну фізичну культуру. До цих курортів належать: Ірпінь, Буча, Ворзель, Конча-Заспа, Пуща-Водиця, Соснівка, Одеський курортний район, Південний берег Криму, Закарпатська група курортів, Яремча, Бердянськ, Кирилівка.

Більшість курортів, що мають кілька лікувальних факторів, відносять до курортів змішаного типу – бальнеогрязевих, бальнеокліматичних, кліматогрязевих, кліматобальнеогрязевих. Виділяють також курорти з особливими, унікальними природними факторами.

До курортів з кількома лікувальними факторами в Україні належать:

– бальнеокліматичні: Верховина, Звенигородська курортна зона, Конча-Заспа;

– бальнеогрязеві: Великий Любінь, Миргород, Моршин, Трускавець, Черче, Шкло;

– кліматогрязеві: Аркадія, Бердянськ, Маріуполь, Кирилівка, Куяльницький;

– кліматобальнеогрязеві: Євпаторія, Кирилівка, Феодосія.

Лікування хворих в санаторії здійснюється переважно природними чинниками (клімат, мінеральні води, лікувальні грязі тощо) у поєднанні з фізіотерапією, лікувальною фізкультурою, масажем, дієтичним харчуванням і психотерапією, за умови додержання призначеного режиму, що в комплексі забезпечує повноцінне санаторно-курортне лікування та відпочинок хворого.

З урахуванням структури захворюваності населення та її тенденцій, створені спеціалізовані санаторії для лікування хворих з захворюваннями органів кровообігу, травлення, хворобами органів дихання неспецифічного характеру, опорно-рухового апарату, нервової системи, гінекологічними, шкіри, нирок і сечовивідних шляхів, порушеннями обміну речовин. Крім того, функціонують спеціалізовані санаторії та санаторні відділення більш вузького профілю: для лікування хворих на туберкульоз, бронхіальну астму, з захворюваннями і наслідками травм нервової системи та опорно-рухового апарату, лікування професійних захворювань, спеціалізовані відділення для вагітних.

В залежності від віку хворих, яким показано санаторно-курортне лікування, існують наступні санаторно-курортні заклади: для дорослих, дітей, батьків з дітьми. До закладів санаторного типу відносять також санаторії-профілакторії, що організовані при підприємствах, установах, навчальних закладах та організаціях, які проводять оздоровлення та санаторно-курортне лікування осіб, які в них працюють або навчаються.

Санаторно-курортні заклади, які використовуються для розташування структурних наукових і навчальних підрозділів (кафедри, лабораторії та ін.) вищих медичних закладів освіти III, IV рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти, науково-дослідних інститутів – вважаються клінічними. На їх базі здійснюється проведення наукових досліджень, розробка та впровадження ефективних методів профілактики, діагностики, санаторно-курортного лікування і реабілітації хворих, експертна оцінка результатів наукових досліджень. Працівники клініки з числа професорсько-викладацького складу беруть участь у проведенні лікувально-діагностичного процесу, здійснюють обходи, консультації хворих, організують консиліуми, визначають і коригують плани і тактику подальшого обстеження і санаторно-курортного лікування хворих, разом з іншими співробітниками клінічного санаторію несуть відповідальність за якість лікувально-діагностичного процесу.

На сьогодні є наукове обґрунтування, розроблені показання та протипоказання, відповідні положення щодо відновлювального лікування на санаторно-курортному етапі для хворих:

  • на хвороби серцево-судинної системи (в т. ч. після перенесеного гострого інфаркту міокарда, аортокоронарного шунтування, нестабільної стенокардії, та з гіпертонічною хворобою, ревматичними захворюваннями);

  • на хвороби нервової системи (в т. ч. цереброваскулярну патологію, післяінсультний стан, дітей з органічними ураженнями нервової системи та хворих на ДЦП);

  • на хвороби органів травлення (в т. ч. після оперативних втручань на органах травлення), після перенесених вірусних гепатитів, захворювань товстої кишки;

  • з захворюваннями органів зору у дорослих та дітей (в т. ч. глаукому);

  • на опікову хворобу (для дітей та дорослих);

  • на хвороби органів дихання (в т. ч. неспецифічні захворювання легенів, хронічні захворювання верхніх дихальних шляхів);

  • на хвороби сечостатевої системи (в т. ч. хронічні простатити, статеві розлади у жінок та чоловіків, порушення репродуктивної функції, стани після оперативних втручань на сечових шляхах, в тому числі після дроблення каменів);

  • для дітей і дорослих, хворих на цукровий діабет та з іншою ендокринологічною патологією;

  • на хвороби та стани після ушкоджень органів опори та руху;

  • на хвороби крові та органів кровотворення;

  • на хвороби шкіри;

  • після оперативних втручань у зв’язку з онкологічними захворюваннями.

Також існує наукове обґрунтування, розроблені показання та протипоказання і відповідні положення спеціалізованих відділень санаторно-курортних закладів для оздоровлення вагітних та осіб, які постраждали при ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Протипоказання для санаторно-курортного та відновлювального лікування поділяються на загальні та спеціальні. Загальні протипоказання не залежать від конкретного діагнозу окремого хворого, який має показання для санаторно-курортного лікування, і характерні для усіх хворих, що мають ту чи іншу супутню патологію або стан (Додаток 3).

Спеціальні протипоказання, як правило, залежать від профілю конкретного захворювання або стану хворого. Деякі протипоказання з часом можуть бути зняті у разі зміни стану хворого, а застосування новітніх методів лікування у санаторно-курортній практиці постійно зменшує перелік захворювань, які є протипоказаннями до санаторно-курортного лікування.

Правила оформлення документів при санаторно-курортному відборі

Процес проведення санаторно-курортного та відновлювального лікування складається з наступних умовних обов’язкових кроків:

проведення санаторно-курортного відбору;

забезпечення санаторно-курортними путівками;

направлення хворих до санаторно-куротного закладу;

здійснення програми санаторно-курортного лікування або реабілітації;

оцінки ефективності санаторно-курортного лікування.

Загальні протипоказання щодо направлення дорослих на санаторно-курортне лікування

1. Усі захворювання в запальній стадії, хронічні захворювання у стадії загострення та ускладнені гострогнійними процесами.

2. Гострі інфекційні захворювання до завершення терміну ізоляції.

3. Усі венеричні захворювання в гострій або заразній стадії.

4. Психічні захворювання. Всі форми наркоманії і хронічного алкоголізму.

5. Епілепсія.

6. Усі хвороби крові в запальній стадії і стадії загострення.

7. Кахексія будь-якого походження.

8. Злоякісні новоутворення.

9. Усі захворювання та стани, що потребують стаціонарного лікування, в тому числі хірургічного втручання; всі захворювання при яких хворі не спроможні до самостійного руху і самообслуговування, потребують постійного спеціального догляду (крім осіб, які підлягають лікуванню в спеціалізованих санаторіях для спинальних хворих).

10. Ехінокок будь-якої локалізації.

11. Кровотечі, що часто повторюються або з великою втратою крові.

12. Вагітність на протязі всього сроку на бальнеологічні та грязеві курорти, а на кліматичні курорти починаючи з 26 тижня (крім спеціалізованих відділень для вагітних жінок).

Крім того, у всі терміни вагітності не направляти вагітних на курорти і в санаторії:

– для бальнеогрязелікування з приводу гінекологічних захворювань;

– для лікування радоновими ваннами екстрагенітальних захворювань;

– осіб, які проживають на рівнинах, на гірські курорти, розташовані на висоті понад 1000 м над рівнем моря.

13. Всі форми туберкульозу в активній стадії для будь-яких курортів і санаторіїв нетуберкульозного профілю.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас