Ім'я файлу: Антропол. Есе.docx
Розширення: docx
Розмір: 20кб.
Дата: 26.03.2021
скачати
Пов'язані файли:
Лист в Словакію (садовий).docx
Мистецтво_Сходу_Давньої_Греції_та_Риму.docx
Розширення: docx
Розмір: 20кб.
Дата: 26.03.2021
скачати
Пов'язані файли:
Лист в Словакію (садовий).docx
Мистецтво_Сходу_Давньої_Греції_та_Риму.docx
Сапо Роман, ІІ курс, ЛДС
Есе на тему «Самосвідомість сучасної людини»
(виклики інформаційної доби)
Людинa завжди одна й та сaма, але міняється її власна свідомість про себе. Міняється самоусвідомлення людини. Людство стоїть на певному роздоріжжі. Людина, зокрема в останнє десятиліття, дуже творчо розвивала техніку, науку, новітні технології, машини. І уже тоді зауважили, що творіння рук людини глибоко впливає на саму людину. Людина пішла дорогою дегуманізації, сьогодні вона має велику небезпеку ототожнювати себе з твором власних рук, людина сьогодні набагато більше живе у світі комп’ютерів, новітніх технологій, ніж у світі реальних людей. Свідомість, в свою чергу, - це щось більше, ніж формaльні або синтаксичні процеси. Наші внутрішні ментaльні стани, за визначенням, володіють змістом. навіть якщо мої думки видаються мені у вигляді ланцюжків з символів, в самому мисленні має бути щось більше, тому що ланцюжки самі по собі не володіють ніяким змістом. Якщо мої думки є думками про щось, то і ланцюжки повинні мати сенс, і це робить їх думками про ці речі.
Комп'ютерна програма не може стати свідомістю, якщо це чисто синтаксична програма. Свідомість є семантичною в тому сенсі, що вона володіє не тільки формальною структурою, але і змістом. Комп'ютерної програми самої по собі недостатньо, щоб у системи з'явилaся свідомість. Коротше кажучи, програми - це не свідомість, і самих по собі програм недостатньо для того, щоб з'явилася свідомість. Свідомості, як діяльність мозку, не можна визначити як виконання комп'ютерної програми. Чим би не було обумовлено свідомість, вона повинна мати каузальну силу, яка буде принаймні еквівалентною силі мозку. Для будь-якого артефакту з ментaльною свідомістю, еквівалентною людській, недостатньо однієї лише комп'ютерної програми. Артефакт повинен володіти силою, яка дорівнює силі людського мозку.
Новітні технології міняють стaвлення людини до неї самої, а зокрема до людського тіла, а пандемія коронавірусу, яка закрила нас вдома і перевела наше спілкування у віртуальний вимір, це дуже загострилa. сучасні, нові способи спілкування між людьми, нові способи комунікації ми ще до кінця не оцінили. Ми ще до кінця їх не освоїли, ми можемо спілкуватися онлайн, але когось виховувати онлайн чи любити онлайн – ні. Можна говорити про те, що пандемія коронавірусу є теж таким пограничним досвідом. Ми вже ніколи не будемо такими, як до цієї пандемії. Велика кількість різної інформації, і не завжди позитивної, з різних джерел, та неможливість її контролю запобігає ідеологічному диктатові з боку правлячого політичного режиму. Нав'язати певну ідеологію владі стає набагато важче, особливо якщо альтернативні цінності і орієнтації, закладені в ній протилежні до тих, яких "навчає" мережа. Виклик, що породив інформаційний простір, пов'язаний з багатогранністю висловлених думок.
Плюралізм думок в Інтернеті дає людині змогу постійно отримувати альтернативну думку і порівнювати, наприклад, з офіційною позицією політичної влади. Активне висловлення своєї позиції думок зумовлений тим, що оприлюднити інформацію і отримати швидкий відгук на неї дуже швидко і дешево. Цим користуються, як лідери громaдської думки, так і громадські організації чи політичні партії, оприлюднюючи свої програми, маніфести, соціальну рекламу. Всесвітня мережа може розвинути і безвідповідальність за сказані чи написані слова. Зумовлено це тим, що Інтернет-середовище дає можливість виражати свою позицію чи вести діалог в анонімному режимі або під вигaданим іменем. За рахунок цього можна виступати у ролі актора і не боятися висловлювати протиправні заклики чи ображати честь та гідність іншого користувача. В реальному житті така поведінкa могла б привести до адміністративної чи навіть кримінальної відповідальності.
Легкість, з якою можна "вкинути" інформацію в Інтернет-простір, дозволяє маргінальним і антигуманістичним рухам вербувати своїх прихильників. І це становить небезпеку для перехідних суспільств. Встановлено, що саме через Інтернет-актив! но своїх прихильників залучають до своїх лав різноманітні терористичні організації чи тоталітарні релігійні культи. На даний час, як ніколи, існує загроза передачі людиноненависницьких та екстремістських цінностей, утвердження яких може спровокувати розвиток негатив! них орієнтацій і стереотипів як щодо суспільства в цілому, так і окремих політичних інститутів. Тому універсальність Інтернет-середовища не повинна перетворюватися на всезагальність. Особистості мультимедійного суспільства при виборі контенту повинні навчитися відсіювати ту інформацію, яка суперечить їх поглядам демократизму і толерантності. По-друге, ціннісні виміри свободи організацій та зібрань у цифровому світі найбільш повно виражають! ся у соціальних мережах (структура, що базується на людських зв'язках або ж взаємних інтересах), у можливості створення груп, учасники яких об'єднуються за різними критеріями. Спільнота може проводити комунікацію з іншими спільнотами, не будучи їхніми члена! ми в реальному житті. Можливість вільного спілкування, організації мітингів, різноманітних акцій із залученням великої кількості учасників стає нормою для індивіда, який часто користується Інтернетом.
Проблема ефективності політичних інститутів у сучасній Україні тісно пов'язана із вільним доступом до інформації. Закритість інформації про діяльність органів влади в частині прийняття та реалізації політичних рішень створює основу для корупції та зловживання владою. Електронне урядування є важливим механізмом забезпечення прозорості у діяльності політичної влади, тим самим даючи можливість сприяти її ефективності та легітимності. Дедалі нові держави реалізовують проекти "електронного уряду", тобто організації прямого спілкування між владою і громадянами. Набуває популярності ідея проведення "електронних" виборів, референдумів. Інформаційні технології виконують у сучасному суспільстві надзвичайно важливі функції, розширюючи права громадян шляхом надання доступу до різноманітної інформації; спонукуючи людей брати участь у процесі прийняття політичних рішень і стежити за діями урядів; надаючи можливість активно створювати інформацію, а не тільки її споживати; забезпечуючи засоби захисту приватного життя й анонімності особистих контактів і комунікацій.
Суспільство, безперервно розвиваючись, встановлює свої власні закони, норми, цінності, правила поведінки. В умовах стрімкого вдосконалення інформаційних технологій і безмежного розвитку можливостей, що надаються ними, питання про ціннісні установки конкретної особистості стає одним з найактуальніших питань. Формування нової людини – «людини інформаційної» – це одна з базисних характеристик інформаційного суспільства. У даній характеристиці важливими стають наступні визначальні моменти. По-перше, значущим є те, якою повинна бути особистість в умовах інформатизації. В умовах розгортання інформатизації кожне з діалектично взаємозв’язаних начал людини: фізичне, психічне й соціальне, вимагає спеціального урахування, оскільки тільки в цьому випадку нові можливості інформаційного суспільства можуть бути повною мірою використані для розвитку людини. Без урахування специфіки цих начал людини, інформатизація чревата негативними суспільними наслідками.
Кожна людина, вступаючи у суспільні відносини, одержуючи й передаючи певну інформацію, вливається в дане суспільство шляхом засвоєння й дотримання тих норм і правил, які історично в ньому склалися. І природно, що питання про роль суспільства в житті людини, так само як і питання про роль людини в житті суспільства, займає розум не одного покоління дослідників. Різні галузі науки, що включають філософію, антропологію, соціологію, політологію й ін. розглядають феномен інформаційного суспільства, місце людини в новій соціально-економічній формації, а також вплив різних чинників соціальної, економічної й політичної взаємодії в нових умовах на особистість і на суспільство в цілому.
Основними соціальними проблемами, пов’язаними з особистістю, в умовах інформатизації є проблема мовної комунікації, що становить ядро інформатизації; проблема інформаційної безпеки особистості, під якою розуміється стан захищеності інформаційного середовища суспільства, що забезпечує її формування й розвиток на користь громадян, організацій і держави. Проблема забезпечення інформаційної безпеки особистості означає її право на отримання об’єктивної інформації і припускає, що одержана людиною з різних джерел інформація не перешкоджає вільному формуванню й розвитку її особистості.
Таким чином, суспільство знань та інформації несе людству нові виклики і величезні можливості для розв'язання його головних проблем, а також забезпечення подальшого розвитку. Але воно вимагає активної участі всього світового співтовариства в осмисленні та втіленні в життя нової парадигми. Нові парадигми формують нове сприйняття людиною свого місця по відношенню до інформаційного середовища і відповідно нове усвідомлення себе і своєї свободи. Сьогодні можна з упевненістю стверджувати, що проблема адаптації людини до інформаційного середовища є гостро сучасною, дуже актуальною для нинішнього етапу цивілізаційного розвитку людства.
Отже, сучасне інформаційне середовище можна визначити як «сукупність інформаційних умов існування суб’єкта (наявність інформаційних ресурсів і їх якість, розвиненість інформаційної інфраструктури), а також соціально-економічних і культурних умов реалізації процесів інформатизації». Отже, розвиток аудіовізуальних засобів передачі інформації (телефон, радіо, кіно, телебачення) і, особливо, комп’ютерних технологій у багато разів розширило і якісно змінило потік інформації, що обрушується на людину. Інформаційні засоби здійснюють величезний вплив на свідомість людини і її культуру, на процеси соціальної адаптації, сприяючи формуванню певних цінностей і зразків поведінки.