Ім'я файлу: СР№2 Геня Татьяна.docx
Розширення: docx
Розмір: 24кб.
Дата: 10.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
ÐолекÑивний договÑÑ 5.doc
Розширення: docx
Розмір: 24кб.
Дата: 10.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
ÐолекÑивний договÑÑ 5.doc
Управленческий учет
Самостоятельная работа №2
Вариант 5
гр. 4-МЕН-41
Геня Тетяна
1. Стаття затрат – це:
а) сукупність затрат, для якої характерна однорідність їх цільового
використання;
2. Основна заробітна платня – це:
в) винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених умов праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків)
3. Додаткова заробітна платня – це:
а) певний вид виплат, що характеризує їх цільове призначення
4. Калькуляція – це:
а) розрахунок у грошовому виразі витрат на виготовлення певного об’єкта калькулювання
5. Калькулювання – це:
б) процес визначення собівартості певного об’єкта витрат.
6. Калькулювання за замовленням – це:
а) система калькулювання собівартості продукції на основі обліку витрат за кожним індивідуальним виробом або невеликою партією виробів.
7. Калькулювання за процесами – це:
б) система калькулювання собівартості продукції на основі групування витрат у межах окремих процесів чи сукупності процесів, результатами яких є напівфабрикати.
8. Облік витрат – це:
б) сукупність свідомих дій, спрямованих на відображення операцій, що відбуваються на підприємстві протягом певного терміну, пов’язаних з процесами постачання ресурсів, виробництвом, реалізацією продукції тощо на основі їх документування за певною системою ознак.
9. Об’єкт обліку витрат – це:
б) окремий носій витрат, у розрізі якого ведеться аналітичний облік витрат.
10. Нормативна калькуляція – це:
б) калькуляція, яку складають за нормами витрат і враховують технічні, технологічні та організаційні особливості діяльності підприємства, пов’язані з конкретними умовами виробництва.
11. Сутність способу нагромадження (підсумування) витрат у процесі калькулювання полягає у:
б) додаванні витрат за видами продукції, процесами, переділами.
12. Спосіб розподілу витрат у процесі калькулювання – це:
в) спосіб калькулювання витрат, який використовують на підприємствах, котрі виробляють декілька видів продукції.
13. Сутність способу прямого розрахунку витрат у процесів калькулювання полягає у тому, що:
а) сукупні витрати виробництва загалом чи за окремими статтями ділять на кількість одиниць виготовленої продукції
14. Спосіб вилучення витрат – це:
б) спосіб калькулювання, який застосовують при розмежуванні витрат і
визначенні собівартості супутньої продукції, отримуваної в одному виробничому процесі.
15. При застосування системи директ-кост до собівартості продукції включають:
а) змінні виробничі витрати.
Порядок визначення собівартості продукції методом ФІФО.
Оцінка за методом ФІФО (від англ. first in — first out — «першим надійшов
— першим вибув») базується на припущенні, що запаси використовуються у
тій послідовності, у якій вони надходили до установи (відображені
у бухгалтерському обліку). Тобто запаси, які першими відпускаються
у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюють за собівартістю перших
за часом надходження запасів.
Варто зазначити, що метод ФІФО за своїм принципом нагадує метод
списання запасів за балансовою вартістю. Так, запаси у бухгалтерському
обліку та звітності на дату балансу відображаються за найменшою з двох
оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.
На практиці балансова вартість матеріальних цінностей — це, як правило,
вартість їх придбання або виготовлення. Проте метод ФІФО передбачає
відпуск (витрачання) матеріалів, а значить, і списання, у чіткій послідовності
відповідно до черговості їх надходження. Зауважимо також, що такий
принцип використовується виключно бухгалтером при обліку запасів. І це
зовсім не означає, що комірник або інша матеріально-відповідальна особа
буде відпускати саме ті матеріальні цінності, які надійшли до установи
першими. Іноді визначити черговість надходження запасів, які вже
знаходяться у місцях зберігання, досить складно.
Основною перевагою цього методу оцінки вибуття запасів є його
простота у використанні. Також він забезпечує відображення залишків
невикористаних запасів на дату балансу за вартістю, максимально
наближеною до реальної ринкової. Водночас в умовах постійного зростання
цін на запаси метод ФІФО призводить до заниження витрат. Як наслідок,
штучно збільшується фінансовий результат.
Підприємством здійснювались наступні операції:
1. 10.06.2020 – надходження терморегулятору W1209 – 5 шт. по ціні 120 грн.
2. 14.06.2020 – надходження терморегулятору W1209 – 6 шт. по ціні 140 грн.
3. 19.06.2020 – надходження терморегулятору W1209 – 8 шт. по ціні 200 грн.
4. 26.06.2020 – продаж терморегулятору W1209 – 12 шт.
Отже, на складі маємо 19 (5+6+8) терморегуляторів W1209 загальною
сумою 3040 (5*120+6*140+8*200) грн
По даному методу буде списано 12 терморегуляторів, але вже партіями:
1. партія від 10.06.2020 – терморегулятор W1209 – 5 шт. по ціні 120 грн.
2. партія від 14.06.2020 – терморегулятор W1209 – 6 шт. по ціні 140 грн.
3. партія від 19.06.2020 – терморегулятор W1209 – 1 шт. по ціні 200 грн.
Загальна сума списання (5*120 + 6*140 + 1*200) = 1640 грн.
Залишок по складу: 7 терморегуляторів на загальну суму 1400 грн
Розкрити економічну сутність об'єктів обліку витрат і об'єктів калькулювання.
Під об’єктом витрат розуміють продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, що вимагають визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. При цьому під об’єктами обліку виробничих витрат розуміють групування витрат виробництва в поточному обліку, що дає можливість визначати собівартість продукції за її видами, процесами, способами та місцями виробництва. До таких об’єктів відносять вироби, їх окремі частини (вузли, деталі), групи однорідних виробів, виробництва, процеси, фази, стадії, переділи технологічних процесів, окремі операції, замовлення, види діяльності тощо.
Вибір об’єктів обліку витрат здійснюється в ув’язці з вибором об’єктів калькулювання та калькуляційних одиниць.
Об’єкт калькулювання собівартості — це різного ступеня готовності окремі види та одиниці продукції (робіт, послуг) основних і допоміжних підрозділів, технологічних фаз, стадій, переділів тощо.
На практиці об’єкти калькулювання собівартості продукції та об’єкти обліку витрат виробництва часто збігаються. Проте можливі випадки, коли такого збігу не буде, адже об’єкти обліку витрат та об’єкти калькулювання мають різне призначення і зміст. Під об’єктами обліку витрат розуміють сукупність витрат, а під об’єктами калькулювання — певний вид продукції.
Якщо об’єкти обліку виробничих витрат та об’єкти калькулювання збігаються, для визначення собівартості одиниці продукції потрібно просто поділити загальну суму витрат за об’єктом обліку на кількість виготовлених виробів. Якщо ж такого збігу не відбувається, для обчислення собівартості одиниці об’єкта калькулювання витрати за об’єктами обліку підсумовують і отриманий результат ділять на кількість виготовлених виробів. Тоді об’єкти обліку витрат є частиною (часткою) об’єкта калькулювання.
Що стосується калькуляційної одиниці, то під нею розуміють одиницю виміру об’єкта калькулювання при обчисленні собівартості продукції. Її вибір залежить від особливостей виготовлення продукції, обширності номенклатури, одиниць виміру, що застосовуються, діючих стандартів і технічних умов на вироби, які виробляються. Як калькуляційні одиниці використовують натуральні, умовно-натуральні, трудові та вартісні показники.
Задача
Підприємство займається виробництвом взуття, при випуску нової моделі
була використана наступна інформація:
- прямі витрати (МВ) – 359200 грн.
- прямі витрати праці (ВП) – 478400 грн.
- змінні ЗВВ – 292000грн.
- постійні ЗВВ – 184000 грн.
- постійні адміністративні витрати – 246400 грн.
- змінні витрати на збут на одиницю продукції – 2,3 грн.
- постійні витрати на збут за період – 108200 грн.
- За рік зроблено 1000 пар взуття, під кінець року залишаться нереалізованими 100 пар, при цьому незавершене виробництво під кінець року складе 22000 грн. Виручка від реалізації продукції складе 2340000 грн. Використовуючи метод обліку змінних витрат, розрахувати собівартість одиниці продукції, величину залишків готової продукції і скласти звіт про фінансові результати. Податок на прибуток – 18%.
Представити розв’язання задачі в таблиці.
Змінні витрати разом = МВ+ВП+ЗВВ=359200+478400+292000=1129600 грн.
Собівартість готової продукції = Змінні витрати разом+незавершене виробництво = 1129600+22000 = 1151600 грн.
Собівартість одиниці продукції = 1151600/1000=1151,6 грн.
Залишок готової продукції на кінець року = 100*1151,6 = 115160 грн.
Собівартість зробленої продукції = 1151600-22000=1129600 грн.
Собівартість реалізованої продукції = 1129600-115160=1014440 грн
Таблиця 1 – Розрахунок собівартості одиниці продукції при методі обліку
змінних витрат
| № п/п | Назва показника | Величина, грн.. |
| 1 | Прямі МВ | 359200 |
| 2 | Прямі ВП | 478400 |
| 3 | Змінні ЗВВ | 292000 |
| 4 | Разом змінні витрати | 1129600 |
| 5 | Залишок готової продукції на кінець року | 115160 |
| 6 | Собівартість зробленої продукції (собівартість одиниці продукції Х обсяг зробленої продукції) – залишок незавершеного виробництва | 1129600 |
| 7 | Собівартість реалізованої продукції (собівартість зробленої продукції – залишок готової продукції | 1014440 |
Змінні витрати на збут складають (1000-100)*2,3=2070 грн.
Маржинальний прибуток = Виручка від реалізації-Змінні витрати=2340000-(292000+2070)=2045930 грн.
Постійні витрати = Постійні ЗВВ+Постійні адміністративні витрати+Постійні витрати на збут = 184000+246400+108200=538600 грн.
Операційний прибуток = Маржинальний прибуток – Постійні витрати =
2045930 – 538600 = 1507330 грн.
Податок на прибуток (18%) = 1507330*0,18 = 271319,4 грн.
Чистий прибуток = Операційний прибуток – Податок на прибуток =
1507330 – 271319,4 = 1236010,6 грн.
Таблиця 2 – Звіт про фінансові результати
| Назва показника | Величина, грн. |
| Виручка від реалізації продукції | 2340000 |
| Змінні витрати на збут | 2070 |
| Маржинальний прибуток | 2045930 |
| Постійні витрати: - постійні ЗВВ - постійні адміністративні витрати - постійні витрати на збут | 184000 246400 108200 |
| Операційний прибуток (до оподаткування) | 1507330 |
| Податок на прибуток(18%) | 271319,4 |
| Чистий прибуток | 1236010,6 |
Отже, собівартість одиниці продукції, розрахована методом обліку змінних витрат, складає 1151,6 грн., залишки готової продукції 115160 грн., чистий прибуток становить 1236010,6 грн.