Самостійна, вільна діяльність – це специфічна форма організації життєдіяльності дітей, яка розгортається у час, вільний від організованих форм освітньої роботи (в ранкові та вечірні години, на прогулянках, в інші періоди дозвілля), як правило, з ініціативи та за бажанням малюків: діти самі визначають цілі, завдання, засоби і план втілення свого задуму, самостійно контролюють, аналізують, аналізують і оцінюють його виконання.
Необхідність вільної діяльності зумовлена природною потребою дошкільників в інтимізації буття, у можливості не лише усамітнюватися, але й мати час, який можна використати на власний розсуд, залишившись без прямого контролю з боку дорослих, а також самостійно закріпити вже набутий досвід, проявити чи певною мірою перевірити рівень своєї компетентності та самоствердитися.
Самостійна діяльність може носити як індивідуальний, так і груповий характер, коли дитина або сама реалізовує власний інтерес, задум в обраному виді діяльності, або об’єднуються з іншими дітьми за спільністю бажань, намірів, планів, уподобань та за взаємними симпатіями. У той чи інший спосіб можуть розгортатися різні види діяльності: художня(образотворча, музична, музично-ритмічна, театральна, художньо-мовленнєва), ігрова, рухова, пізнавальна, трудова, комунікативна, тощо. Самостійна діяльність нерідко має інтегрований характер, наприклад: дитина може одночасно прибирати у куточку природи і наспівувати улюблену пісеньку, або малювати й промовляти вголос віршик, або перекидатися з товаришем м’ячем та обговорювати переглянутий мультфільм, особливо яскраво це проявляється у старшому дошкільному віці. Поєднання різних видів діяльності дає дітям змогу повніше мобілізовувати свій руховий, мовленнєвий, художній та інший досвід.
Самостійна, вільна діяльність
Це специфічний спосіб організації життєдіяльності дітей, яка розгортається у час, вільний від організованих форм освітньої роботи (в ранкові та вечірні години, на прогулянках, в інші моменти дозвілля), як правило, з ініціативи та за бажанням самих малюків. У діяльності Про організовану і самост. діяльність 23 такого типу вони самостійно визначають цілі, завдання, засоби і план втілення свого задуму, проявляють здатність до самоконтролю, самоаналізу та самооцінки виконання. Необхідність самостійної вільної діяльності зумовлюється природною потребою дошкільника в інтимізації буття, у можливості не тільки усамітнюватися, а й мати час, який можна використати на власний розсуд, залишившись без прямого контролю з боку дорослого, а також самостійно закріпити вже набутий досвід, проявити чи певною мірою перевірити рівень своєї компетентності та самоствердитися. Самостійна діяльність дітей у дошкільному навчальному закладі може бути як індивідуальною, так і груповою (колективною), коли дитина сама реалізовує власний інтерес, задум в обраному виді діяльності або об’єднується з іншими дітьми за спільністю бажань, намірів, планів, уподобань та взаємними симпатіями. Виділяють такі види самостійної дитячої діяльності: ігрова, пізнавальна, трудова, художня (образотворча, музична, музичноритмічна, театралізована, художньо-мовленнєва), комунікативномовленнєва, рухова тощо. Вони мають відображатися в календарних планах роботи вихователів як самостійна ігрова, самостійна пізнавальна, самостійна трудова та іші діяльності. Самостійна діяльність дошкільнят нерідко буває синтетичною. Поєднання різних видів діяльності дає дітям можливість повніше реалізувати свій руховий, мовленнєвий, художній та інший досвід. Проявами змістовної самостійної діяльності високого рівня – є уміння дітей зайняти себе у вільний час різноманітними видами діяльності, мотивувати свою діяльність, підготувати потрібне для його реалізації приладдя, іграшки, матеріали, об’єднатися з товаришами для спільного виконання наміченого, домовитися про розподіл обов’язків чи ролей, довести задумане до кінця, адекватно оцінити здобутий Про організовану і самост. діяльність 24 результат. Змістовна самоорганізована вільна діяльність налагоджується поступово, з дорослішанням дітей і набуттям ними досвіду, самостійності, ініціативності, креативності та інших особистісних базових якостей (водночас саме вільна, нерегламентована діяльність сприятлива для формування цих якостей). Зміст і рівень будь-якої самостійної діяльності дітей залежать від різних чинників. Наведемо їх: ● досвід володіння певним видом діяльності, життєвої компетентності дитини взагалі; ● наявність розвивального предметно-ігрового, природного, соціального середовища, врахування простору власного “Я” кожного малюка; ● психологічно й методично компетентне керівництво з боку дорослого. Життєва компетентність, досвід дошкільників у володінні певним видом діяльності – основа для виникнення їхньої самостійної діяльності та її змістовного розгортання, оскільки допомагає дітям адекватно, конструктивно, ефективно діяти і в умовах такої діяльності задовольнити свої потреби, інтереси, прагнення, спираючись на власні можливості. При цьому істотного значення набувають різноманітні життєві враження, що залишають позитивний емоційний слід у дитячій свідомості і дають дітям можливість самим моделювати подібні життєві ситуації й міжособистісні стосунки, використовувати у вільній діяльності запозичені зразки поведінки та способи дій. Варто пам’ятати: на дитячу свідомість не менший вплив мають негативні емоції, враження від подій, явищ довкілля, спілкування, які відповідно негативно позначаються на змісті самостійної діяльності дітей. Ось чому важливо насичувати дитяче повсякдення позитивними Про організовану і самост. діяльність 25 емоціями та враженнями, своєчасно й мудро реагувати на дитячі негативізми, гасити конфлікти, дбати про гідні приклади поведінки для наслідування. Ігровий, художній, руховий досвід, досвід спілкування, експериментування і т. ін. як складові життєвої компетентності дітей формуються як у процесі поступового накопичення життєвих вражень, позитивних емоцій, так і через набуття знань, необхідних умінь, навичок діяльності, вироблення певних ставлень, оцінок, інтересів тощо. Найсприятливіші умови для цього створюються у різних формах організованої педагогом діяльності. Ось чому важливо посилити увагу до якісного проведення, насичення освітнім змістом не лише навчальнопізнавальних занять, а й таких повсякденних форм роботи, як спостереження, екскурсії, бесіди й розмови, різноманітні ігри, індивідуальна й гурткова робота, організація елементарних дослідів, чергування, колективна праця, побутові процеси тощо. Не підготовлені до певного виду діяльності діти, залишившись без опікування та контролю з боку дорослого, не можуть заповнити своє дозвілля цікавою справою, сприятливою для саморозвитку, навіть маючи вільний час і вдосталь іграшок. Адже самовиявлення дітей неможливе, якщо в них не сформовано достатнього запасу спеціальних знань, базових умінь та автоматизованих навичок, а також за відсутності навичок самоорганізації (визначитися з планами й задумами, вибрати зручне місце для самостійних занять, підготувати потрібні іграшки, матеріали чи обладнання тощо), уміння домовлятися з партнерами про спільну діяльність, розподіляти ролі чи обов’язки, обговорювати хід та результати, мотивувати власні оцінки, проектувати перспективи продовження розпочатої справи, звертатися по допомогу, пораду тощо. Предметно-ігрове та природне середовище, домірно насичене та раціонально облаштоване, є не лише фоном для розгортання вільної Про організовану і самост. діяльність 26 діяльності дітей, а й стимулом, спонуканням до самостійних занять. Відповідна вікові малюків добірка іграшок, ігрового та фізкультурного обладнання, спортивного інвентарю, реманенту для дитячої праці, приладдя і матеріалів для ліплення, малювання, аплікування, конструювання та дизайнерства, атрибутів для рухливих і творчих ігор, зручне розміщення всього цього у доступних місцях, без скупчення, на достатніх площах групових приміщень, ігрових майданчиків і ділянок, приваблюють дітей, підказують їм творчі задуми, допомагають елементарно зорієнтуватись в ситуації вибору й викликають прагнення до змістовної зайнятості, виключають виникнення безпідставних суперечок та конфліктів. Важливим компонентом розвивального простору, сприятливого для виникнення та розвитку вільної дитячої діяльності, є соціальне оточення – коло спілкування з дітьми та дорослими. При цьому з віком значення дитини-партнера для малюка зростає, адже він поступово переходить від діяльності поряд до діяльності разом, у нього формується потреба в товаришах по грі, співрозмовниках для обговорення здобутих вражень, партнерах і помічниках для спільного господарювання тощо, хоча при цьому навіть комунікабельні, колективістські малята іноді відчувають потребу усамітнитися й чимось зайнятися наодинці. Довірчі стосунки, особистісні контакти з дорослими (персоналом дошкільного закладу, батьками) також наповнюють соціальне середовище дошкільнят і впливають на зміст і рівень їхньої самостійної діяльності, оскільки на тлі позитивної динаміки розвитку таких стосунків від довіри малюка дорослому до довіри дитині з боку дорослого поступово закладаються базові якості особистості (самостійність, відповідальність, креативність, самовладання, справедливість, розсудливість, людяність та ін), необхідні для самовиявлення і самореалізації дитини в її вільному діяльнісному бутті. Про організовану і самост. діяльність 27 Беручись за створення розвивального простору для самостійної дитячої діяльності, варто враховувати значення такого його складника, як середовище власного “Я”. Зовнішнє “Я” ( усе, що дитина вважає за своє, власне, їй належне) та внутрішнє “Я” ( духовно-душевне: стани, настрої, емоції, почуття, потреби, інтереси, цінності та ін) зумовлюють вплив дитини на саму себе: допомагають чи заважають саморозвитку. В умовах вільної, неформалізованої діяльності таке самовиявлення дитячої особистості, її власного “Я” найімовірніше. Воно може бути і позитивним, і негативним, а відтак потребує уваги з боку дорослого, аби спрямувати дитину на самостійні прояви всіх видів активності, вольових зусиль, комунікативних здібностей, соціально-моральної поведінки, задовольнити потребу особистості у визнанні, проявів своїх емоцій та дати змогу повправлятися у володінні ними. Без участі дорослого неможливо забезпечити належний рівень самостійної діяльності дошкільників та домогтися її змістовності. Ось чому вихователь фактично є її керівником. Керівництво самостійною (вільною) діяльністю дітей Розрізняють пряме і непряме. Пряме (безпосереднє) керівництво здійснюється під час самостійної дитячої діяльності. Воно передбачає застосування певних прийомів, спрямованих на розв’язання таких педагогічних завдань: – допомогти малюкам обрати близький до їхніх уподобань, співзвучний з настроєм та конкретною ситуацією вид діяльності, визначитися з конкретним її змістом; – допомогти порадами, підказками, як обрати зручне для самостійних занять місце, потрібні атрибути, іграшки, приладдя, обладнання з урахуванням бажань, інтересів, претензій різних дітей так, Про організовану і самост. діяльність 28 аби діти не заважали одне одному і запобігти таким чином виникненню конфліктів; – у разі потреби націлити малят на раціональні способи дій, зручний порядок виконання наміченого завдання або творчого задуму; – посприяти об’єднанню дітей для спільної діяльності, якщо їхні бажання збігаються, або, навпаки, розвести їхню діяльність у просторі й часі за потенційної можливості виникнення конфліктної ситуації; – періодично вносити зміни до змісту обраної діяльності, варіювати способи виконання; – спрямовувати дітей на об’єктивну самооцінку та визначення перспективи продовження обраної справи в інший час; – забезпечити оптимальні фізичні й психічні навантаження на дітей, чергування навантажень та відпочинку, мотивувати своєчасну зміну статичних положень й динамічних занять, видів діяльності тощо. Здійснюючи безпосереднє керівництво вільною діяльністю, не варто надмірно опікувати дітей, часто втручатися в їхні дії та постійно коригувати стосунки. Натомість бажано надавати малятам більше самостійності, можливість проявляти власну активність і креативність, не пригнічувати їхню ініціативу. Кожний педагог має усвідомити, що “рушієм розвитку була, є і буде самоактивність дошкільника, творчий, а не репродуктивний її характер” (Коментар до Базового компонента дошкільної освіти України). Непряме (опосередковане) керівництво дитячою самостійною діяльністю з боку вихователя відбувається поза її часовими межами і виражається у створенні умов для появи й подальшого якісного перебігу цієї діяльності. Ось ці умови: – систематична робота зі створення достатнього запасу вражень про довкілля, знань, умінь, навичок, ставлень до навколишнього світу і Про організовану і самост. діяльність 29 самих себе, формування життєвого досвіду в процесі організації життєдіяльності в дошкільному закладі, вдома та за їх межами; – методично грамотне, педагогічно виважене облаштування розвивального природного й предметно-ігрового середовища, яке б спонукало до самостійних занять різними видами діяльності, приваблювало й зацікавлювало, давало поштовх дитячій уяві та фантазії; організація навколо дитини соціального простору, насиченого відповідними віку контактами з однолітками, молодшими і старшими за віком дітьми, рідними й близькими, а також сторонніми дорослими людьми; охорону й плекання внутрішнього світу кожної дитини та визнання її права вважати своєю певну частину довкілля; – періодична зміна розвивального середовища внесенням до нього нових компонентів (іграшок, обладнання, рослин, організації нових знайомств) та його переобладнання; раціональне розміщення різних компонентів цього середовища у фізичному просторі, що не лише спонукало б до вільного вибору виду діяльності й задовольняло потреби різних дітей у проявах різних видів активності, а й уможливлювало інтимізацію дитячого життя. Якщо опосередковане (непряме) керівництво самостійною дитячою діяльністю зберігає актуальність на всіх етапах дошкільного дитинства, то безпосереднє (пряме) домінує у ранньому та молодшому дошкільному віці. У старшому дошкільному віці за умови своєчасно розпочатої роботи з організації самостійної діяльності дітей прийоми прямого керівництва застосовуються менше – лише за потребою конкретної ситуації. Вихователі не повинні пускати на самоплив вільну діяльність дітей. Вони мають дбати про виведення її на гідний рівень, відповідний віку та індивідуальним можливостям вихованців. При цьому від педагога вимагається особливі уважність та спостережливість, щоб своєчасно помітити, виявити в процесі Про організовану і самост. діяльність 30 самостійної діяльності спеціальні здібності, ранню обдарованість у дошкільників та разом з батьками посприяти їхньому подальшому розвитку. Висновки Отже, спільне буття дорослого і дитини у дошкільному навчальному закладі має раціонально, у співвідношенні, відповідному вікові, рівню розвиненості, вихованості і навченості, інтелектуальним, естетичним, соціальним, комунікативним домаганням дітей, поєднувати у собі організовану, ініційовану дорослим та самостійну, вільну діяльність дошкільників. Таке виважене, обґрунтоване поєднання різних видів організованої і самостійної діяльності спроможне забезпечити втілення компетентнісного підходу в дошкільній освіті й формування того соціального портрета дошкільника, який очікується як результат системи освітніх впливів на межі старшого дошкільного і молодшого шкільного віку.
Література
1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку “Я у Світі”/ Наук. кер. та заг. ред. О. Л. Кононко. – 3-є вид. випр. – К.: Світич, 2009. – 430 с.
2. Поніманська Т. І., Дичківська І. М. Дошкільна педагогіка. Практикум. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, спеціальність “дошкільне виховання”. – К.: Видавничий дім “Слово”, 2004. – 352 с.
3. Сучасне заняття в дошкільному закладі: Навчально-методичний посібник за ред. Н. В. Гавриш; авторський колектив: Н. В. Гавриш, О. О. Лінник, Н. В. Губанова. – Луганськ: Альма-матер, 2007. – 496 с.
4. Кононова В., Єжкова Н. Підготовка дітей до самостійної діяльності. // Дошкільне виховання, 1991 - № 6. - С. 11-14
5. Освітнє середовище та організація самостійної діяльності старшого дошкільного віку [Текст]: методичні рекомендації /під ред. О.В.Дыбиной/-М.: центр педагогічної освіти, 2008р.
6. Виховуємо дошкільнят самостійними: Збірник статей - Російський держ. Пед. Університет ім Герцина, СПб: Дитинство-ПРЕС 2000-192 с.