Ім'я файлу: Сальмонельоз.Дизентерія.Харчові токсикоінфекції..docx
Розширення: docx
Розмір: 39кб.
Дата: 29.09.2022
скачати
Пов'язані файли:
Грищенко ПР12-13.docx
Бізнес.pdf
історія хвороби педіатрія 4 курс.doc

Сальмонельоз – гостра інфекційна хвороба, зооантропоноз, яка спричиняється великою групою сальмонел, з переважним ураженням органів травлення, інколи тифоподібним або септикопіємічним перебігом.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є домашні тварини (корови, вівці, свині, коні та ін.), дикі тварини та птахи, особливо водоплавні. Сальмонели знаходять не тільки в м’ясі й внутрішніх органах птахів, але й у яйцях. Відмічено виділення сальмонел у ящірок, черепах, крабів, риб. Джерелом збудників інфекції можуть бути також хворі люди або бактеріоносії. Механізм передачі інфекції – фекально-оральний. Основний шлях передачі – харчовий. Факторами передачі найчастіше є продукти харчування, насамперед м’ясо тварин і птиці. Рідко спостерігається контактно-побутовий та аерогенний шляхи інфікування. Сезонність – літньо-осіння. Імунітет – типоспецифічний, триває декілька місяців.

Клініка. Інкубаційний період за сальмонельозу триває від 2-6 годин до 2-3 днів (частіше 12-24 години). Найчастіше зустрічаються гастроінтестинальні форми: гастритична, гастроентеритична, гастроентероколітична, які супроводжуються синдромом інтоксикації та зневодненням. Навідні симптоми: короткий інкубаційний період, гострий початок хвороби, підвищення температури тіла, запаморочення, зв’язок хвороби з харчовим фактором. Опорні симптоми: підвищення температури тіла упродовж 2-3-х діб, нудота, багаторазове блювання, яке приносить полегшення, інтенсивний біль у животі переймоподібного характеру переважно в “сальмонельозному трикутнику” (епігастрій, навколо пупка, здухвинна ділянка справа), рідкі випорожнення до 10-15 разів на добу, рясні, пінисті, неприємного запаху, зеленого кольору. Шкірні покриви бліді, сухі. Тахікардія. У тяжких випадках знижується артеріальний тиск, відмічається глухість серцевих тонів. Язик обкладений білим нальотом.

Генералізовані форми: тифоподібна зустрічається рідко і нагадує клініку черевного тифу чи паратифів; септикопіємічна – може розпочинатися як гастроентерит, температурна реакція має гектичний характер, непокоїть озноб, пітливість, збільшуються печінка, селезінка, а в подальшому утворюються вторинні вогнища інфекції в різних органах і тканинах.

За сальмонельозу можливе бактеріоносійство (гостре, хронічне, транзиторне).

Діагностика. В розпізнаванні сальмонельозу враховують клініко-епідеміологічні дані: гострий початок хвороби, ознаки гострого гастроентериту, гастроентероколіту, загальної інтоксикації, зв’язок хвороби з уживанням недоброякісних харчових продуктів або страв, що були приготовлені з порушенням санітарно-гігієнічних норм і лабораторні методи дослідження. Загальний аналіз крові: лейкоцитоз зі зсувом формули вліво, ШЗЕ нормальна, або дещо збільшена. Копрограма: при гастроентеритичній формі в межах норми, при гастроентероколітичній – слиз, лейкоцити, бувають еритроцити. Бактеріологічний метод (посів випорожнень, блювотних мас, промивних вод, сечі, жовчі, крові, гною з вогнищ запалення на середовища накопичення з наступним пересівом на середовища Ендо, Плоскірєва, Левіна). Серологічний метод (РА, РНГА з еритроцитарними діагностикумами, діагностичний титр 1:160). З метою експрес-діагностики застосовують імунофлюоресцентний метод.

Диференційний діагноз слід проводити з харчовими токсикоінфекціями. За харчових токсикоінфекцій стафілококової природи спостерігається більш короткий інкубаційний період (2-6 годин), бурхливий і короткочасний перебіг (1-2 доби). В клінічній картині харчової токсикоінфекції, спричиненої В. perfringens частіше спостерігається тяжкий перебіг, гемодинамічні розлади, зневоднення ІІ-ІІІ ступеня, переважають виражений головний біль, біль у животі, блювання, нерідко симптоми подразнення очеревини, поява крові у випорожненнях.

На відміну від сальмонельозу, холера починається з проносу, відсутній біль у животі. Випорожнення водянисті, рясні, потім приєднується блювання без нудоти. Температура тіла залишається нормальною або субфебрильною. Для сальмонельозу не характерні такі симптоми як афонія, анурія, порушення дихання, що спостерігаються у хворих на холеру за ІІ-ІІІ ступенів зневоднення.

Особливо важко диференціювати гастроентероколітичний варіант сальмонельозу з гастроентероколітичною формою шигельозу. За шигельозу менш виражені ознаки інтоксикації і наростають вони підгостро. Ураження з боку серцево-судинної системи з’являються пізніше. Гемодинамічні порушення менш значні. Судоми, як правило, відсутні. Біль у животі, переважно, локалізується в ділянці сигмоподібної кишки, яка спазмована. Нерідко турбують тенезми, несправжні позиви. Випорожнення з домішками слизу і крові у невеликій кількості, іноді у вигляді “ректального плювка”. Остаточна диференціація цих хвороб здійснюється за результатами бактеріологічних досліджень випорожнень.

Окрім інфекційних хвороб, необхідно виключити отруєння грибами, сполуками важких металів, арсену. Отруєння грибами характеризується коротким інкубаційним періодом, бурхливим початком без продрому, переймоподібним болем у животі, нудотою, блюванням. Випорожнення водянисті, можливий гемоколіт, виражений головний біль, запаморочення, колапс, пітливість, слинотеча, швидка поява нервовопсихічних розладів, ниркової недостатності, жовтяниці, гемолізу.

Отруєння арсеном супроводжується головним болем, міалгіями, судомами, блюванням, рідкими випорожненнями з домішками слизу, біль у животі. На відміну від сальмонельозу, відмічається сухість у роті, металевий присмак, блювання з запахом часнику, набряк обличчя, кон’юнктивіт, парези, паралічі.

Слід пам’ятати й абдомінальну форму інфаркту міокарда. В ранньому періоді його відмічається біль у епігастрії, нудота, блювання, рідкі випорожнення. Але для інфаркту міокарда не характерні озноб, гарячка. В таких випадках необхідно провести ЕКГ- обстеження.

Гострий початок, нудота, блювання, іноді й рідкі випорожнення потребують проведення диференціювання сальмонельозу і гострого панкреатиту. Для сальмонельозу характерні багаторазове блювання, яке приносить полегшення, відсутність парезу кишечнику й напруження м’язів передньої черевної стінки. Промивання шлунку і проведення водно-сольової терапії за сальмонельозу, на відміну від панкреатиту, дає виражений терапевтичний ефект.

Гострий початок, нудота, блювання, пронос, біль у правій половині живота є характерними як для сальмонельозу, так і для гострого апендициту. Але за сальмонельозу блювання, пронос, температурна реакція більш виражені, біль у животі рідко досягає значної сили.

У разі тифоподібної та септичної форм сальмонельозу проводять диференційну діагностику із септичними станами іншого походження, черевним тифом, паратифом В. На відміну від черевного тифу, паратифу В тифоподібна форма сальмонельозу починається гостро з підвищення температури тіла, ознобу, явищ гастроентериту, швидко (на 4-6-й день) з’являється висипка, яка більш рясна, ніж за черевного тифу, відсутній тифозний статус, характерний лейкоцитоз. Вирішальне значення мають результати бакдослідження крові, випорожнень.

Септичну форму сальмонельозу на основі клінічних проявів (тривала гарячка, озноб, пітливість, висипка, гепатолієнальний синдром тощо) диференціювати із сепсисом іншого ґенезу дуже тяжко. В більшості випадків діагноз встановлюється після отримання результатів бактеріологічного дослідження крові, знаходження сальмонел у гною, вторинно уражених сепсисом вогнищ.

Лікування.Госпіталізація хворих на сальмонельоз проводиться за клініко-епідеміологічними показниками. Спочатку пацієнтам роблять промивання шлунка. З метою профілактики та лікування зневоднення хворим вводять різні сольові розчини, вітаміни і глюкозу. У важких випадках лікар може призначити антибактеріальні препарати.
У період хвороби хворим призначається дієта. У їжу рекомендується вживати відварну рибу, зварену на парі рисову кашу, сир, парові котлети.

Профілактика.

  • не слід вживати м’ясні та молочні продукти, придбані на стихійних ринках, адже вони продаються без вкрай важливого ветеринарно-санітарного контролю. Нехтуючи цим правилом, можна придбати продукти від хворих тварин.                         На вигляд вони можуть бути якісні, адже під час розмноження сальмонел смак, колір, запах продуктів не змінюються;




  • м’ясо і птицю необхідно добре проварювати або прожарювати невеликими шматками;




  • під час кулінарної обробки продуктів обов’язково слід дотримуватися правил роздільного зберігання сировини та готової продукції, а також використання кухонного інвентарю. Скажімо, ножі, дошки – окремо для сирого м’яса і готових виробів. Це вкрай важливо для запобігання вторинного зараження сальмонелами виготовлених страв із сирих продуктів;




  • всі швидкопсувні продукти потрібно зберігати у холодильнику;




  • необхідно дотримуватись правил особистої гігієни, частіше мити руки з милом, особливо, після повернення з вулиці, перед вживанням їжі, після відвідування туалету. Якщо не має умов для миття рук, використовуйте вологі серветки, дезінфікуючі засоби для рук.

Харчові токсикоінфекції - велика група гострих кишкових інфекцій, що розвиваються після вживання в їжу продуктів, інфікованих патогенними або умовно-патогенними мікроорганізмами. Клінічно ці хвороби характеризуються раптовим початком, поєднанням синдромів інтоксикації, гастроентериту і частим розвитком зневоднення. Діагноз ПТИ є збірним і об'єднує ряд етіологічно різних, але патогенетично і клінічно подібних хвороб.
Харчові токсикоінфекції можуть викликатися сальмонелами, шигеллами, умовно-патогенними мікроорганізмами (Proteus vulga-res mirabilis, ентерококи), ентеротоксіческімі штамами стафілокока (Staphylococcus sereus et albus), стрептокока (В-гемолітічес-кі стрептококи групи А), споровими анаеробами (Clostridium рег- fringens), споровими аеробами (Вас. cereus), галофільнимі вібріонами (Vibrio parahaemolyticus) та ін.
Епідеміологія. Джерелом ПТИ стафілококової етіології є люди, які страждають гнійними інфекціями (панарицій, фурункульоз, пародонтозом, стафілококових ангінами, пневмоніями та ін), і тварини (корови, вівці, коні, ослиці), що хворіють маститами.
Епідемічну небезпеку представляють як хворі маніфестних-ми формами, так і бактерії нові дільники.
Збудники інших харчових токсикоінфекції - Cl. perfringens * Вас. cerus; Pr. vulgaris mirabilus та ін виділяються з випорожненнями людей і тварин, У великій кількості вони містяться в грунті, воді відкритих водойм, на овочах і коренеплодах. Можливо ендогенне інфікування харчових продуктів при забої і обробці туш хворих тварин. Шлях зараження - аліментарний. Потрапляючи в харчові продукти, зазначені збудники розмножуються в них, одночасно накопичуються токсичні продукти, що і служить причиною захворювання. Хвороба може протікати як у вигляді спорадичних випадків, так і спалахів. Вона реєструється протягом усього року, у дещо частіше в теплу пору, коли є сприятливі умови для розмноження збудників у харчових продуктах. .
Імунітет при ПТІ (крім сальмонельозної та дизентерійної етіології) практично не вивчений.
Клініка. Клінічні прояви харчових токсикоінфекцій дуже подібні між собою. Найбільш детально вивчена і описана клініка сальмонельозу, яка в тій чи іншій формі спостерігається при харчових токсикоінфекціях іншої етіології, тому доцільно використовувати і класифікацію, запропоновану для сальмонельозу. У цілому для цієї групи хвороб характерний короткий інкубаційний період, гострий початок і бурхливий розвиток захворювання, поєднання ознак ураження шлунково-кишкового тракту і вираженій інтоксикації. Існують деякі особливості клінічної картини, що залежать від виду збудника. Так, при стафілококовій етіології хвороба розвивається найбільш гостро після дуже короткого інкубаційного періоду (30-60 хв) з появи нудоти, блювоти, яка в окремих хворих протягом кількох годин стає нестримною  Спостерігається сильний ріжучий біль в животі, що нагадує шлункові коліки; він локалізується найчастіше в епігастрії, рідше в області пупка. При гастритній формі стафілококових токсикоінфекцій  характер стільця не змінюється. Значно частіше зустрічаються, а головне, більш швидко розвиваються такі симптоми, як адинамія, запаморочення, колапс, ціаноз, судоми, втрата свідомості.
Швидко розвинулася харчова токсикоінфекція, що почалася з появи інтенсивних коле характеру болю в животі, що супроводжуються нудотою, блювотою і рідким кров'янистим стільцем при нормальній температурі тіла, змушує думати про клостридиальной природу захворювання (Cl. perfringens тип С або F). Для ПТИ протейній етіології хвороби характерний різкий смердючий запах, калових мас.
Лікування. З метою видалення інфікованих продуктів, збудників і їх токсинів показане промивання шлунка, що дає найбільший ефект у перші години захворювання. Однак при наявності нудоти і блювоти ця процедура може проводитися і в більш пізні терміни. Промивання проводиться 2% розчином бікарбонату натрію або 0,1% розчином перманганату калію. У разі відсутності цих розчинів може бути використана вода. Промивання слід проводити до відходження чистих промивних вод. Краще для цієї мети використовувати шлунковий зонд. Потім призначається гарячий солодкий чай, рясне пиття сольових розчинів, зігрівання кінцівок (грілки до ніг). Для перорального прийому найбільшого поширення набула рідина наступного складу: натрію хлориду - 3,5 г, калію хлориду - 1,5 г, бікарбонату натрію - 2,5 г, глюкози - 20 г на 1 л питної води. Розчин дають пити невеликими порціями або вводять через назо-гастральний зонд. Кількість випитої рідини повинна відповідати її втратам .З метою дезінтоксикації та поповнення втрат води та електролітів у хворих із зневодненням показано внутрішньовенне введення сольових розчинів: Трисоль, квартасоль та ін Призначення етіотропної терапії при гастроінтестинальних формах ПТИ недоцільно, при розвитку септичного стану показано призначення ампіціллі-ну, левоміцетину, поліміксину М та ін .
Важливе значення має лікувальне харчування. Воно полягає в усуненні з раціону продуктів, здатних надавати дратівливу дію на шлунково-кишковий тракт. У гострому періоді хвороби рекомендуються супи, бульйони неконцентровані, страви з рубаного чи протертого м'яса, відварна нежирна риба, омлети, каші, вермішель, картопляне пюре, сир, киселі, вершкове масло, підсушений білий хліб, сухе печиво, чай. Для корекції та компенсації травної недостатності рекомендується застосовувати ферменти та ферментні комплекси - пепсин, панкреатин, фестал, ді гфтал та ін протягом 7-15 днів. Для відновлення нормальної мікрофлори кишечника показано призначення колібактеріна, лакто-бактерину, біфікол, біфідумбактерину та ін
Профілактика проводиться в загальнодержавному масштабі шляхом створення високомеханізованих підприємств харчової промисловості, розробки і впровадження в практику сучасних методів обробки і зберігання продуктів. Важливий санітарний контроль на харчових підприємствах. Особи, хворі ангінами, пневмоніями, гнійничкові ураженнями шкіри та іншими інфекційними хворобами, відсторонюються від роботи на харчових підприємствах до повного лікування. З метою профілактики важливий також санітарний та ветеринарний контроль за санітарним станом молочних ферм і здоров'ям корів (стафілококові мастити, гнійничкові захворювання і т. д.). Специфічна профілактика не розроблена.

Шигельоз– інфекційне захворювання, спричинене групою шигел, характеризується ураженням дистального відділу товстої кишки, інтоксикацією, різким переймоподібним болем у низу живота, частими рідкими, мізерними випорожненнями з домішками слизу і прожилок крові, несправжніми позивами на низ, тенезмами.

Епідеміологія.Джерелом інфекції є хвора людина (типовими або атиповими формами), а також бактеріоносії, які в минулому перенесли стерті форми шигельозу, або є транзиторними носіями. Механізм передачі збудника – фекально-оральний. Хворий або носій виділяють велику кількість дизентерійних мікробів з випорожненнями, які потрапляють у навколишнє середовище, забруднюючи при цьому воду, харчові продукти, предмети побуту (посуд, судна, дверні ручки та ін.). Фактори передачі: харчовий, водний,контактно-побутовий, мухи. Водні та харчові спалахи виникають раптово й бурхливо, з одночасним захворюванням великої кількості людей. В епідеміологічному відношенні велику небезпеку становлять ринки, зберігання в антисанітарних умовах харчових продуктів. Сприйнятливість до шигельозу всезагальна, сезонність – літньо-осіння. Імунітетпісля перенесеної хвороби короткочасний, видоспецифічний, тому людина протягом життя може хворіти на шигельоз безліч разів.

Класифікація клінічних форм шигельозу з урахуванням рекомендацій ВООЗ (1981).

За тривалістю перебігу:

  • гострий (до 2 міс.);

  • затяжний (понад 2 міс.) .

За характером перебігу:

  • гастроентероколітична форма;

  • ентероколітична;

  • колітична форма .

За тяжкістю захворювання виділяють перебіг:

  • субклінічний (носійство);

  • стертий (дуже легкий);

  • легкий;

  • середньої тяжкості;

  • тяжкий;

  • дуже тяжкий.

Клініка гострого шигельозу. Інкубаційний період від 1 до 7 днів. Характерні ознаки недуги: переймоподібний біль у низу живота, переважно зліва, пронос, може бути нудота й блювання. Гарячка не завжди супроводжує хворобу.

Початок хвороби гострий. Скарги: озноб, відчуття жару (якщо хвороба супроводжується гарячкою), головний біль, переривчастий сон, відсутність апетиту. Може бути нудота й блювання, спрага, сухість у роті, ріжучий переймоподібний біль у низу живота, більше зліва, з позивами на дефекацію, часті рідкі випорожнення. Дефекація не приносить полегшення. Обє'ктивно: температура тіла часом підвищується до 38-40ºС і тримається на цьому рівні від кількох годин до 2-4-5 днів, знижується літично, але може бути субфебрильною або нормальною (залежно від тяжкості хвороби). Настрій пригнічений, хворий апатичний, неохоче відповідає на запитання, вираз обличчя страдницький, шкіра суха, "гусяча", з ціанотичним відтінком, кінцівки холодні. Язик сухий,обкладений білим нашаруванням, потовщений. Пульс відповідає температурі, артеріальний тиск знижений, тони серця ослаблені. Живіт запалий (у дітей можебути здутий), сигмоподібна кишка пальпується у вигляді щільного болючого тяжа. В перші години хвороби численні випорожнення мають рідкий каловий характер, згодом стають мізерними, містять домішки слизу, прожилки крові. Частота випорожнень від 2-3 до 10-20-30 разів на добу, а може бути й безліч разів. У типових випадках випорожнення в вигляді грудочки слизу з домішками крові і гною ("ректальний плювок").

При легкому перебігу хвороби явища інтоксикації виражені нерізко, випорожнення від 3-4 до 10 разів на добу, зберігають каловий характер знезначною кількістю слизу та прожилками крові, помірний біль у животі; тенезми можуть бути відсутні. Тривалість хвороби до тижня.

Шигельоз середньої тяжкості характеризується помірними явищами загальноїінтоксикації. Температура тіла може підвищуватися до 38-39°С, тривалістю до 3 днів. Частота випорожнень сягає 10-20 на добу(слизово-кров'янисті). Характерний спастичний лівосторонній біль у низу живота, несправжні позиви, тенезми. Хвороба триває до 2 тижнів.

Тяжка форма характеризується значною інтоксикацією, високою температурою тіла (39-40°С), випорожнення часті (20-60 разів на добу), слизово-кровя'нисті ("ректальний плювок"). Хворі загальмовані, апатичні, виражена сухість слизових оболонок ротової порожнини, можливі загальні судоми, падіння серцево-судинної діяльності (пульс частий, ниткоподібний, падаєартеріальний тиск крові), знижується діурез. Може виникнути інфекційно-токсичний шок. Сигмоподібна кишка різко болюча, спазмована, нестерпні тенезми, анус зіяє. Хворий видужує повільно.

Для шигельозу Зонне більш характерна гастроентеритична форма, що нагадує харчову токсикоінфекцію. Для неї характерний короткий інкубаційний період, гострий початок, швидке одужання. Переважають явища гастроентериту: пронос водянистий, у великій кількості, без домішок крові і слизу. Біль у животі має дифузний характер.

Можлива гіпертоксична форма, яка зустрічається дуже рідко. На перший план виступають явища вираженої інтоксикації, колаптоїдний стан, марення, гостра ниркова недостатність. У результаті блискавичного перебігу хвороби зміни в шлунковому тракті не встигають розвинутися.

Стерта форма. Явища інтоксикації відсутні. Біль у животі короткочасний, незначний. Випорожнення напіврідкі, без домішок крові. Помірна болючість у ділянці сигмоподібної кишки.

Хронічна дизентерія (шигельоз) визнається не всіма. Ж.І. Возіанова(2001) вважає,що це є "постдизентерійний коліт", котрий розвивається у деяких осіб, які перенесли самолімітуючу інфекцію.

Ускладнення зустрічаються зараз дуже рідко, але можливі – загострення геморою, тріщини заднього проходу, випадіння прямої кишки, поліпи.

Дані лабораторних та інструментальних методів дослідження:

  • Загальний аналіз крові: нормоцитоз або помірний нейтрофільний лейкоцитоз із зсувом вліво, ШОЕ підвищена.

  • Загальний аналіз сечі: протеїнурія, циліндрурія, мікрогематурія, лейкоцитурія (при тяжкому перебігу).

  • Копрограма: слиз, скупчення лейкоцитів з переважанням нейтрофілів (більше 30-50 у полі зору), еритроцити, змінені епітеліальні клітини.

  • Бактеріологічний метод: сіють випорожнення з ділянок, де є слиз, гній на середовища Плоскірєва, бактоагар Ж та інші штучні живильні середовища. Однак, частота висіву шигел з калу не перевищує 50-70% і залежитьвід того, коли взято матеріал – допризначення етіотропної терапії чи після.

  • Серологічний метод. Використовують РНГА (діагностичнийтитр 1:200). Реакцію ставлять у динаміці в перші дні хвороби та через 10-14днів (парні сироватки). Титр антитіл повинен зростати в 4 рази і більше.

  • Шкірно-алергічна проб а з дизентерином (реакція Цуверкалова) зараз використовується рідко, оскільки вона є недостатньо специфічною.

  • Інструментальний метод – ректороманоскопія.

Задопомогою ректоскопа можна оглянути слизову оболонку прямої та сигмоподібної кишок до 30 см. від анального отвору. Якщо в нормі вона гладка, блискуча, з чітким судинним малюнком, то при гострому шигельозі можуть бути такі форми ураження слизової оболонки: катаральний, катарально-геморагічний, ерозивний та виразковий проктосигмоідит.

Диференційний діагноз. Шигельоз необхідно диференціювати з сальмонельозом, харчовими токсикоінфекціями, амебіазом, холерою, паратифом В.

Лікування. На сучасному етапі легкі форми шигельозу при задовільних санітарно-побутових умовах дозволяється лікувати вдома, але з обов'язковим екстреним повідомленням у СЕС. На декретований контингент це положення непоширюється. Режим ліжковий. Дієта у гострій фазі хвороби 4 а, з переводом на 4 в після зникнення явищ коліту, у подальшому – на 15. Їжа повинна прийматися невеликими порціями. У раціон включають протерті слизові супи з овочів, крупи, протерте м'ясо, відварену рибу, білі сухарі.

Етіотропна терапія. Найбільш часто застосовують препарати нітрофуранового ряду (фуразолідон по 0,1 г. 4 рази на добу 5-7 днів, ніфуроксазид по 0,2 г. 4 рази), похідні 8-оксихіноліну (ентеросептол по 0,5 4 рази на добу, інтестопан по 3 таб. 4 рази на добу, мексаформ по 1 драже 3 рази на добу, мексаза драже 3 рази на добу), сульфаніламіди (фталазол по 1,0 4 разина добу), фторхінолони (норфлоксацин по 0,4 г. 2 рази на добу). Використання антибіотиків обмежено, бо вони зумовлюють дисбактеріоз. При середньотяжких та тяжких формах, у людей похилого віку призначають левоміцетин по 0,5 г. 4 рази на добу 5 днів, тетрациклінпо 0,3 г. 4 рази на добу. Крім того, можна призначати неоміцин, мономіцин, канаміцин, гентаміцин, ампіцилін у відповідних дозах.

Патогенетична терапія. Орально застосовують регідрон, ораліт (п'ють невеликими порціями), настій ромашки, звіробою, сорбенти – ентеросгель, полісорб. При середньотяжких та тяжких формах внутрішньовенно вводять сольові розчини (трисіль, ацесіль, розчин Рінгера-Локка та ін.). Об'єм розчину, що вводиться, залежить від ступеня зневоднення.

Для підвищення неспецифічної імунної реактивності застосовують імуностимулятори: пентоксил по 0,2 г. 3 рази на добу, метилурацил 0,5 г. 4 рази на добу протягом 10-14 днів. Крім того, призначають десенсибілізуючі, вітамінні й ферментні препарати.

Правила виписки із стаціонару. Якщо діагноз шигельозу бактеріологічно підтверджений, реконвалесцентів виписують після клінічного одужання і негативного одноразового бактеріологічного дослідження калу, проведеного не раніше, ніж через два дні після закінчення антибактеріального лікування. Декретованим особам бактеріологічне дослідження робиться дворазово. Коли діагноз встановлюється клінічно (тобто збудник не виділений), хворі виписуються без контрольного бактеріологічного дослідження, декретовані особи обстежуються одноразово.

Диспансерний нагляд і профілактика. Пацієнти, які перенесли шигельоз із встановленим видом збудника "декретовані особи", підлягають диспансеризації в КІЗі протягом одного місяця. Перед зняттям з обліку їх дворазово обстежують наносійство з інтервалом 2-3 дні.

За контактними ведуть спостереження 7 днів, вони підлягають одноразовому бактеріологічному обстеженню. "Декретовані особи" до о тримання результатів обстеження не допускаються до роботи. Специфічна профілактика не ефективна.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас