1   2
Ім'я файлу: 33701535.doc
Розширення: doc
Розмір: 545кб.
Дата: 19.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
Програмне забезпечення — Вікіпедія.pdf



Для заказа доставки диссертации сделайте запрос через форму обратной связи по ссылке: http://mydisser.com/ru/contact.html

Харківський національний університет

імені В.Н.Каразіна

На правах рукопису

Москаленко Вікторія Василівна
УДК 159.92:32(091)
Розвиток політичної психології в Україні:

історична ретроспектива і новітній досвід

19.00.01 – загальна психологія, історія психології

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук


Науковий керівник

Доктор психологічних наук, професор Лактіонов О.М.


Харків-2006
ЗМІСТ

ВСТУП.........................................................................................................................3

РОЗДІЛ І.

Історія розвитку політичної психології: світовий досвід та Україна…………….....................................................................................................10


    1. Витоки політичної психології в працях українських мислителів

кінця XІХ – початку ХХ століть………....................................................................10

    1. Історичні передумови виникнення та етапи розвитку

західної політичної психології…………………………………………….……......28

    1. Формування політико-психологічної проблематики

у часи радянського періоду…………….…………………………………………..42

    1. Розвиток вітчизняної політичної психології

у сучасний період……………………………………….…………………………...55

Висновки до першого розділу…………………………………………………….....69

РОЗДІЛ 2.

Теоретико-методологічні основи української

політичної психології………………………………………………………….71

Концептуальні підходи в сучасній українській політичній

психології та роздуми про її предмет у працях вітчизняних дослідників……….71

    1. Особливості розвитку основних напрямків

політичної психології в Україні…............................................................................88

    1. Влада і маси як головні об’єкти сучасних

політико-психологічних досліджень………………………………………………..108


2.4 Системний комплекс сучасних політико-психологічних методів

дослідження в історичному контексті……………………………………………...130
Висновки до другого розділу…………………………………………………..........150

Висновки……………………………………………………………………………...152

Література…………………………………………………………………………….156

Додатки…………………………………………………………………………….....185
ВСТУП
Актуальність дослідження. Нескінчений потік глобальних змін у політичній, соціальній, економічній, духовній та інших сферах українського суспільства, незворотливо приводить до нових перетворень у напрямку наукових досягнень. Останнім часом у науковому товаристві спостерігається тенденція амбівалентності, згідно з якою, з одного боку, є всі підстави стверджувати, що вітчизняна наука поступово розвивається, робиться багато важливих відкриттів, навіть у класичних науках; з іншого боку, в результаті історичного збігу різних наукових парадигм, сьогодні відбувається мозаїчне існування різнополюсових рефлексій. Такий стан справ позначається і в психології, тим більше, коли мова йде про зовсім молоду і неусталену галузь психологічного знання - політичну психологію.

Формування і становлення вітчизняної політичної психології відбувалось поетапно: в дореволюційний, радянський та сучасний періоди. Вивчення змісту культурно-історичних зв’язків між основними етапами української політичної психології виявляється нам досить актуальним науковим рішенням. По-перше, вибір даної проблеми зумовлений відсутністю у психологічній науці чіткого і системного уявлення про особливості розвитку вітчизняної політичної психології в ці історичні періоди. По-друге, необхідність вивчення даної теми пов’язана з виникненням нових напрямів у науковому осмисленні політико-психологічних проблем. По-третє, в постійно змінюючому соціумі спектр політико-психологічних проблем не зменшується, а тільки збільшується і розширюється. Відповідно зростає кількість теоретичних та емпіричних досліджень, переважно, з ініціативи фахівців непсихологічного профілю. Це відбувається з причини гострої необхідності високоякісного кваліфікованого підходу до вирішення реально існуючих проблем у сучасній політичній психології. Основною серед яких є відсутність методологічних досягнень у даній галузі, начебто у ситуації широкого розмаїття сучасних політико-психологічних підходів. У зв’язку з цим звернення до проблеми узагальнення історичного і новітнього досвіду теоретичного, методологічного та прикладного аспектів політичної психології виглядає вельми актуальним завданням вітчизняної психологічної науки.

Доцільним у межах вирішення запропонованої наукової проблеми є ґрунтовний аналіз витоків політико-психологічних ідей у працях українських мислителів кінця XIX – початку XX століть, а також виявлення теоретико-методологічних засад, які визначились у політичній психології за часи радянського та пострадянського періоду. Зрозуміло, що нагальна необхідність вивчення історичного і сучасного аспекту специфіки і змісту процесів становлення та розвитку української політичної психології дозволяє окреслити шляхи подальшої її розробки, можливості використання її досягнень у різних галузях.

Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається не тільки глибинним аналізом історичних етапів розвитку вітчизняної політичної психології, але й наявними політико-психологічними проблемами у житті суспільства і його громадян. Пізнавальний інтерес до психології будь-то простих людей чи політичної еліти надає науковцю багатий фактичний матеріал про психологію цілого народу, держави, нації. Політичні психологи, використовуючи знання певних психологічних закономірностей та особливостей політичної поведінки різних соціальних груп, сьогодні відіграють провідну роль у розбудові істотно нового українського суспільства.

Отже, актуальність окресленої проблеми і недостатня розробленість як об’єкта, так і предмета дослідження зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов’язана з тематиками держбюджетної НДР «Психологія взаємостосунків влади і мас» за 2000-2002рр. і «Сучасні психологічні феномени масової та індивідуальної свідомості в українському суспільстві» за 2004-2006 рр. (реєстраційний номер 0101U002796), що розробляється на кафедрі прикладної психології Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна.

Об’єкт дослідження – процес розвитку політичної психології в Україні.

Предмет дослідження – особливості методологічних, теоретичних та прикладних аспектів вітчизняної політичної психології в дореволюційний, радянський і сучасний періоди.

Мета дослідження – періодизація, особливості та напрямки розвитку вітчизняної політичної психології.

Для реалізації поставленої мети необхідно виконання наступних науково-дослідницьких завдань.

Завдання дослідження:

  1. Висвітлити та проаналізувати теоретико-методологічні підходи до визначення політико-психологічних проблем у дореволюційний, радянський та пострадянський періоди розвитку вітчизняної політичної психології.

  2. Узагальнити і систематизувати концептуальні засади дослідження політичної психології в сучасній Україні відповідно до її об’єкта і предмета.

  3. Окреслити головні напрямки сучасних досліджень політичної психології відповідно до рівня наукового доробку кожного з них.

  4. Охарактеризувати рівень вітчизняного доробку щодо головних об’єктів сучасних політико-психологічних досліджень.

  5. Здійснити детальний аналіз методів сучасної політичної психології та охарактеризувати їх практичну значущість.

Методологічна та теоретична основа дослідження: філософсько-психологічні та суспільно-політичні концепції Т.Шевченка, Г.Сковороди, М.Драгоманова, М.Костомарова, М.Грушевського, В.Липинського, Ю.Липи, Д.Донцова, О.Потебні та ін.; теорії «масової психології» Г.Тарда, Ш.Сігеле, Г.Лебона, Х.Ортега-і-Гассета, С.Московічі, Г.Блумера, Е.Канетті та ін.; психоаналітична (З.Фрейд, У.Мак-Даугал, К.Лоренц, У.Джемс, А.Адлер, К.Юнг, К.Хорні, Е.Фромм, В.Рейх, Т.Адорно, Г.Айзенк, М.Дейч, Е.Еріксон, Г.Кельман, М.Лінден, Ч.Осгуд, М.Рокич) і поведінкова (Дж.Уотсон, Е.Торндайк, Ч.Мерріам, Г.Лассуел) парадигми; ліберально-демократична концепція С.Петлюри, В.Маркуся, С.Рудницького, І.Лисяк-Рудницького, Г.Грабовича, Я.Пеленського; в руслі марксистської методології концепції С.Рощина, Є.Шестопал, Д.Ольшанського; соціально-психологічний доробок Г.С.Костюка, Л.В.Сохань, Р.Х.Шакурова, С.Д.Максименка, Л.А.Лєпіхової та ін.; у межах міждисциплінарного підходу праці В.П.Андрущенка, Г.О.Балла, В.М.Бебіка, І.Є.Бекешкіної, В.О.Васютинського, М.Ф.Головатого, Є.І.Головахи, О.А.Донченко, І.В.Жадан, М.Н.Корнєва, О.М.Лактіонова, В.С.Небоженка, Е.Л.Носенко, Л.Е.Орбан-Лембрик, Н.В.Паніної, В.І.Полохала, Г.Г.Почепцова, М.М.Слюсаревського, В.О.Татенка, Т.М.Титаренко, Н.В.Хазратової, Т.Б.Хомуленко та ін. Концепції, які розробляються вказаними дослідниками, єдиної методологічної основи не складають.

Враховуючи багатоманітність політико-психологічної проблематики, в даній роботі застосовується комплекс методів. Метод системного аналізу, який дозволяє систематизувати політико-психологічні проблеми; аналітико-інтегративний метод, котрий включає процедури аналізу і синтезу, індукції та дедукції в дослідженні політико-психологічних явищ. Історичний метод, що дає змогу виявляти початкові умови розвитку політичної психології та її основні тенденції і шляхи розвитку. Порівняльний метод з метю уточнення місця і ролі політичної психології в різні періоди її розвитку. Порівняльно-історичний метод і метод політичного аналізу дають можливість визначити специфіку політико-психологічних проблем світової та вітчизняної суспільно-політичної думки. Прогностичний метод дає змогу вести пошук можливостей підвищення рівня пріоритетності політпсихології в державі. У роботі застосовується міждисциплінарний підхід як метод комплексного аналізу фактів, явищ та процесів політико-психологічного змісту.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися використанням методів, адекватних меті та завданням дослідження, історико-поріяняльним та хронологічним аналізом вітчизняної та зарубіжної літератури, структуруванням концептуальних підходів та напрямків розвитку політичної психології, застосуванням методу системного аналізу окремих історичних фактів.

Наукова новизна даної роботи полягає в тому, що вона є однією з перших спроб ґрунтовного і комплексного аналізу історичного та новітнього досвіду розвитку вітчизняної політичної психології. Авторкою дисертації було розроблено теоретико-методологічну базу історичної оцінки української політичної психології у культурно-історичному вимірі та подано особливості її розвитку.

Вперше

  • проведено інтегрований аналіз теоретико-методологічної бази вітчизняної політичної психології в період з XIX по XXI століття;

  • розроблена трьохкомпонентна структура концептуальних підходів до вивчення політико-психологічних процесів у сучасній Україні: владоцентрований, індивідоцентрований, ціннісний.

  • розроблена модель структури основних напрямків політичної психології, що складається з політичної психології особистості, психології політичної еліти, психології влади, масової політичної психології, етнопсихології, електоральної психології, галузево-прикладної політичної психології;

  • визначено системний комплекс спеціальних політико-психологічних методів дослідження, який складається із групи методів, що стосується вивчення індивідуальних і колективних суб’єктів політико-владних відносин.

Розширено уявлення

  • про поняття, предмет, об’єкт, термінологічний апарат і методологічні засади вітчизняної політичної психології;

  • про проблематику вітчизняної політичної психології в сучасний період;

  • про методи політико-психологічного спрямування.

Дістало подальшого розвитку

  • застосування теорій і концепцій вітчизняних і зарубіжних авторів у контексті комплексного аналізу історичного і новітнього досвіду української політичної психології.

Теоретичне значення дослідження полягає, по-перше, у вдосконаленні уявлень про історію вітчизняної політичної психології; по-друге, у розширенні уявлень про теорію та методологію сучасної політичної психології в Україні; по-третє, у теоретичному обґрунтуванні необхідності визначення державного пріоритету політичної психології в Україніі у науковому, навчальному і соціальному аспекті. Було розкрито специфіку і зміст процесу розвитку політичної психології в державі за період з середини XIX століття на початок XXI століття. Визначено періоди формування теоретико-методологічних принципів вітчизняної політичної психології.

Практичне значення роботи, по-перше, полягає у тому, що проведене дослідження поширює можливості адекватно пояснювати проблеми дихотомії «влада-народ» у сучасному суспільстві. По-друге, результати дослідження можуть складати основу для концепції державної підтримки громадсько-політичних інститутів, політико-психологічних консультацій і громадських приймалень, унормуванні в законі чи іншому юридичному акті статусу, завдань організаційних, фінансових та інших аспектів їх функціонування. По-третє, отримані результати можуть бути використані політичними психологами, політологами, соціологами і політтехнологами при дослідженні політико-психологічної проблематики у міжвиборчий період, а також у період президентських і парламентських виборів. По-четверте, висновки дисертації знадобляться для підготовки загальних і спеціальних курсів з історії психології, політичної психології, соціальної психології та психології масових комунікацій, написанні підручників та навчальних посібників для вищих і середніх навчальних закладів освіти.

Наукова апробація роботи. Результати дослідження були представлені й обговорені на засіданнях кафедри прикладної психології Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна, на IІІ Харківських Міжнародних психологічних читаннях “Особистість і трансформаційні процеси у суспільстві. Психолого-педагогічні проблеми сучасної освіти“ (м.Харків, 1999), на IV Харківських Міжнародних психологічних читаннях “Психологія у сучасному вимірі: теорія та практика” (м.Харків, 2002), на Міжнародній науково-практичній конференції «Психологія сучасності: наука і практика» (м. Одеса, 2003), на VII Всеукраїнській науково-практичній конференції «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість (м. Київ, 2004), на VIII Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта «2005» (м. Дніпропетровськ, 2005), на Першому Всеукраїнському конгресі психологів (м. Київ, 2005), на IV Всеукраїнській науковій конференції «Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави» (м. Київ, 2005).

Публікації. Основні положення дисертації відображені у 12 публікаціях, серед них 9 статей у наукових фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації – 193 сторінки. Список літератури нараховує 338 найменувань. Робота містить 2 рисунки.

Висновки

У результаті проведеного ретроспективного і сучасного аналізу особливостей розвитку методологічних, теоретичних та прикладних аспектів української політичної психології ми досягли мети дисертаційного дослідження, а саме виявили періодизацію, особливості та напрямки розвитку вітчизняної політичної психології.

Відповідно до завдань нашого дослідження ми дійшли до наступних висновків:

  1. Здійснений у роботі системний та істоорико-поріяняльний підходи до вивчення і систематизації теоретико-методологічної бази світової та вітчизняної політичної психології дозволяє визначити і конкретизувати процес її становлення та розвитку, який триває впродовж трьох історичних періодів: дореволюційного, радянського та сучасного.

Хронологічні рамки дореволюційного періоду означені, починаючи з 50-х років XIX до 20-х років XX ст., радянського – з 20-х років XX ст. до 90-х років XX ст. і сучасного – з 90-х років XX ст. донині. У процесі аналізу особливостей протікання відповідних періодів було встановлено, що культурно-історична ситуація є домінуючим і визначальним чинником у формуванні політичної психології в Україні.

  1. В результаті аналізу наукової спадщини українських мислителів дореволюційного періоду, наукових праць радянських та сучасних учених можна констатувати, що формування вітчизняної політичної психології – це процес тривалий та суперечливий. Сьогодні вітчизняна політична психологія розвивається перш за все екстенсивним шляхом.

Зарубіжний досвід політико-психологічних досягнень мав значний вплив на розвиток політичної психології в радянський, а ще більше в пострадянський періоди, надавши свою методологію і методи. На дореволюційний період зарубіжні дослідження політико-психологічної спрямованості суттєвого впливу не мали.

  1. Основними чинниками розвитку політичної психології в Україні впродовж історичних періодів, що досліджуються, постають, по-перше, історична динаміка культури соціуму, по-друге, власна логіка розвитку науки, по-третє, значний вплив суміжних гуманітарних наук. Показано, що аналіз особливостей дореволюційного, радянського та сучасного періодів вітчизняної політичної психології є найбільш ефективний у такій послідовності: методологія; концептуальні підходи та теорії; політико-психологічна проблематика, і нарешті, методи досліджень.

  2. Дореволюційний період розвитку політичної психології в Україні визначився як своєрідний та унікальний. Рушійним фактором становлення політико-психологічного знання у дореволюційний період є філософський світогляд українських мислителів XIX ст. Проблематика дореволюційного періоду складається у політологічному (ідеологія державного устрою, особливості міжнародної політики), етнічному (проблеми національної гідності, національного характеру, особливості українського менталітету) і психологічному (характер взаємовідносин вождя і народу, психологічні портрети еліти і пересічного українця) напрямках.

  3. Предметом дослідження радянського періоду були психологія національної еліти, психологія політики, психологія мас та масових проявів. Домінувала єдина методологія - об’єктивний підхід до аналізу політико-психологічних явищ. Заохочувалася критика буржуазних концепцій в руслі теорії соціальної предметної діяльності. Прикладний рівень молодої науки ще не мав слушного місця, в окремих дослідженнях використовувались лише історичний та компаративний методи дослідження.

  4. Теоретико-методологічні засади української політичної психології представлені трьома концептуальними підходами: владоцентрованим (в рамках якого предметом дослідження є влада), індивідоцентрованим (політичний індивід), ціннісним (особливості політико-психологічних образів особистості). Індивідоцентрований підхід до вивчення і аналізу українського політико-психологічного простору сьогодні виявляється найбільш актуальним серед наукового товариства, що надає можливість розвиватись суб’єктній парадигмі як провідній у вітчизняній політичній психології.

У структурі напрямків сучасної політичної психології виокремлено сім провідних аспектів: політична психологія особистості; психологія політичної еліти; психологія влади; психологія мас та масових проявів; етнопсихологія; електоральна психологія; галузево-прикладна психологія. Проблеми психології політичної еліти та психології влади, психологія мас та масових проявів досліджуються найбільш активно на відміну від галузево-прикладних сфер політичної психології.

7. Сучасні політичні психологи використовують методи, які переважно були асимільовані від зарубіжної політичної психології. Їх головними вітчизняними джерелами є загальна психологія (психодіагностика) та соціальна психологія. Існує дві найбільш об’ємні групи методів у сучасній політичній психології. Перша група методів стосується вивчення індивідуального суб’єкта політико-владних відносин – політичних лідерів, політичних активістів, друга – колективного суб’єкта – маси, електорату тощо.

  1   2

скачати

© Усі права захищені
написати до нас