Ім'я файлу: реферат спорт для всіх Громов Г.В..docx
Розширення: docx
Розмір: 37кб.
Дата: 05.05.2020
Пов'язані файли:
реферат.doc
міфи.doc

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені

В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО
Факультет фізичної культури та спорту


Реферат

З теорії і методики

спортивно-масової фізичної культури

на тему :

«Розвиток міжнародного руху «Спорт для всіх» в Україні»




Виконав

студент 313з групи

Громов Георгій Вячеславович








2020 Миколаїв

Зміст

Вступ

  1. Історія міжнародного спортивно-оздоровчого руху "Спорт для всіх"

  2. «Спорт для всіх» у системі рухової активності людини

  3. Використання закордонного досвіду у розвитку «Спорт для всіх» в Україні

Список використаних джерел

Вступ

В Україні набуває поширення міжнародний рух “Спорт для всіх”, який розглядає фізкультурні заняття як невід’ємне право кожного громадянина, незалежно від етнічних, вікових, статевих відмінностей, соціального статусу і можливостей. Це нове досягнення світового суспільства, яке має прихильників у багатьох країнах, спрямоване на зміцнення здоров’я і розвиток фізичної підготовленості населення за допомогою спортивних та рекреаційних видів оздоровчої рухової активності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. № 49 в країні розпочалося утворення Всеукраїнського, обласних, районних та міських центрів фізичного здоров’я населення “Спорт для всіх”. Для активізації руху “Спорт для всіх” необхідно виконати державними та громадськими організаціями низку практичних заходів. Насамперед необхідно активізувати фізкультурно-оздоровчу діяльність різних верств населення за місцем проживання. Спортивні школи, спортивні та оздоровчі клуби, фітнес-центри, які нині функціонують, повинні стати передовою ланкою у вирішенні поставлених завдань. У проекті Національної доктрини розвитку фізичної культури і спорту зазначено, що пріоритетним завданням сфери є виховання національних традицій прихильності до оздоровчої рухової активності як важливого компонента здорового способу життя особистості. Кожен громадянин держави має усвідомити необхідність докладання максимальних зусиль у використанні доступних засобів фізичної культури для підвищення своєї фізичної підготовленості, функціональних можливостей організму, зміцнення здоров’я, профілактики захворювань; організації активного дозвілля, сприяння успішній соціалізації на всіх етапах життєдіяльності. [4]


  1. Історія міжнародного спортивно-оздоровчого руху "Спорт для всіх"

У XXI столітті у світовому спортивному русі зміцнюється самостійний соціальний феномен, який виник у кінці XX століття, як спорт для всіх, що є спортивно-оздоровчими заняттями різних груп і верств населення відповідно до власних потреб і інтересів.

Муніципальні органи управління фізичною культурою і спортом повинні розвивати види і форми спорту для всіх відповідно до місцевих кліматичних, культурних та інших особливостей муніципальних утворень.

Муніципальна спортивна політика повинна включати такі напрями:

- організацію взаємодії органів управління фізичною культурою і спортом з фізкультурно-спортивними організаціями різних форм власності, у тому числі громадськими;

- врахування особливостей планування і контролю спорту для всіх;

- використання бюджетного фінансування спорту для всіх як «пускових засобів» із залученням додаткових джерел фінансування;

- організацію спортивно-оздоровчої роботи за місцем проживання;

- впровадження нових форм масових змагань і оздоровчо-рекреаційних заходів, нетрадиційних видів спорту і активного відпочинку;

- організацію роботи із засобами масової інформації, використання можливостей Інтернету;

- підготовка громадських інструкторів із спорту, підтримка їх діяльності;

- поєднання соціальної і спортивної політики при розробці соціально орієнтованих спортивно-оздоровчих програм. [3, 47 с.]

Міжнародний рух «Спорт для всіх» був започаткований Радою Європи у середині 60-х років, поступово вийшов за кордони Європи і на сьогодні є популярним більше, ніж у 80 країнах різних континентів. Мета руху − залучення якомога більшої кількості населення різних країн до систематичних занять фізичними вправами для оздоровлення та активного відпочинку.

Рада Європи виступає як орган, що здійснює загальну координацію, формування спільної програми, планування. Вона виконує три основні функції:

- створює умови для обміну інформацією з питань розвитку руху “Спорт для всіх” між країнами − учасницями;

- надає консультативну допомогу;

- ініціює здійснення спільних європейських акцій у різних аспектах руху “Спорт для всіх”.

Особлива увага Ради привернена до обміну інформацією, експериментальними даними й досвідом, визначенню спортивної політики, практичного здійснення програм “Спорт для всіх”.

Новий етап у розвитку руху був закріплений Європейською Хартією “Спорт для всіх” (1975 р.), у якій визначено цілі та засоби організації руху, напрями діяльності урядових і неурядових організацій.

Згідно з Європейською Хартією, оздоровчі програми, які поширюються в країнах – членах міжнародного руху, повинні враховувати їх особливості: політико-адміністративні, культурні, соціальні, економічні та ін. Саме тому кожна країна має свої програми. Вони можуть бути подібними або значно відрізнятися одна від одної.

Рух “Спорт для всіх” розвивається під керівництвом Міжнародної федерації “Спорт для всіх” та за підтримки більше ніж двадцяти міжнародних організацій, в тому числі МОК.

Україна є членом Європейської конфедерації “Спорт і здоров’я”, прагне стати повноправним членом Раді Європи, тому останнім часом особлива увага приділяється в ній руху “Спорт для всіх”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 49 в країні розпочалося утворення Центрів фізичного здоров’я населення “Спорт для всіх” .

На сьогодні під керівництвом Всеукраїнського центру фізичного здоров’я “Спорт для всіх” функціонує більше 160 обласних, міських, районних центрів, однак ще не отримали наукового підґрунтя організаційні та методичні аспекти їх діяльності.

Починаючи з 2003 року в Україні формується розгалужена мережа центрів фізичного здоров’я населення. Очолює систему Центрів – Всеукраїнський центр фізичного здоров’я населення. Аналіз інформації на інтернет - сайті Всеукраїнського центру дав змогу скласти уявлення про сьогоднішні складники мережі центрів та перспективи її подальшого розвитку. В категорії планування «обласні центри», до якої, окрім обласних, умовно віднесено Кримський республіканський і два міських: Київський та Севастопольський, за планом має функціонувати 27 центрів, на сьогодні їх утворено 25 (відсутні у Києві та Севастополі).

Міських центрів утворено 103, а заплановано їх утворити в 458 містах. Таким чином реально утворені центри складають 22,49% від запланованої кількості. Наприклад, мають бути утворені центри у 44 містах Львівської області, тоді як на сьогодні вони функціонують лише в 10 містах, що складає 22,73% від запланованої кількості. Сусідня Волинська область має менший розрив між реальними та запланованими показниками: тут центри утворено в десяти із одинадцяти містах.

Виявлена цікава інформація, яка стосується кількості утворених центрів в районах міст. На сьогодні кількість районів в містах України складає 118, а створено районних (в містах) центрів фізичного здоров’я населення лише 7, в тому числі: 4 – в Києві, 2 – в Полтаві і 1 – в Запоріжжі.

В Методичні рекомендації щодо діяльності центрів фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх», затверджених наказом Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту № 805 від 28.03.2003 року, не йшлося про необхідність утворення центрів у районах областей. Однак інформація, яка аналізується, свідчить про те, що Всеукраїнський центр сьогодні планує розвиток Україні і за рахунок названого типу центрів. Так, кількість районів (в областях) складає 490 і в кожному з них має функціонувати центр «Спорт для всіх». На сьогодні таких центрів є 34. Найбільша кількість – у Тернопільський області – 8; по 5 центрів в Івано-Франківській, Кіровоградській, Черкаській областях; 4 – в Закарпатській; по одному – в Криму, Донецькій, Запорізькій, Рівненській, Чернігівській областях.

В цілому в Україні має бути утворення 1093 центри «Спорт для всіх» різних типів. На сьогодні їх функціонує 169, що складає 15,46% від запланованої кількості. Така розгалужена мережа бюджетних установ, які є спеціалізованими щодо активізації фізкультурно-оздоровчої діяльності населення може відіграти активну роль у вирішенні проблеми оздоровлення населення засобами фізичної культури і спорту, за умови чіткого виконання завдань та реалізації видів діяльності, зазначених в документах організаційного регламентування.

Незалежна Україна прагне стати повноправним членом Євросоюзу, що передбачає приєднання до конвенцій Ради Європи, які мають за мету покращення стану здоров’я населення країн та рівня їх рухової активності.

На сьогоднішній день в Україні великого значення набуває поширення міжнародного руху "Спорт для всіх", який розглядає фізкультурні заняття як невід’ємне право кожного громадянина, незалежно від етнічних, вікових, статевих відмінностей, соціального стану і можливостей. Це нове досягнення світового суспільства, яке має прихильників у багатьох країнах, направлене на зміцнення здоров'я і розвиток фізичної підготовленості населення за допомогою спортивних і рекреаційних видів оздоровчої рухової активності. Постановою кабінету Міністрів України від 18.січня 2003 року № 49 в країні розпочалося утворення Всеукраїнських, обласних, районних та міських центрів фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх". Для активізації руху "Спорт для всіх" необхідно виконати державними та громадськими організаціями ряд практичних заходів. В першу чергу необхідно активізувати фізкультурно-оздоровчу діяльність різних верств населення за місцем проживання. Спортивні школи, спортивні та оздоровчі клуби, фітнес-центри, які нині функціонують, повинні стати передовою ланкою у вирішенні поставлених завдань.

У проекті Національної Доктрини розвитку фізичної культури і спорту зазначено, що пріоритетними завданнями сфери є виховання національних традицій прихильності до оздоровчої рухової активності як важливого компоненту здорового способу життя особистості. Кожен громадянин має усвідомити необхідність докладання максимальних зусиль у використанні доступних засобів фізичної культури для підвищення своєї фізичної підготовленості, функціональних можливостей організму, зміцнення здоров'я, профілактики захворювань, організації активного дозвіллі, сприяння успішній соціалізації на всіх етапах життєдіяльності. Сучасні умови функціонування оздоровчих клубів надають в основному платні послуги, які не для всіх є доступними і не завжди дають змогу досягти раціональних обсягів рухової активності. Вивчення можливостей поєднання спеціально організованих ( колективних) та самостійних (індивідуальних) видів оздоровчої рухової активності в діяльності Центрів фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх" є актуальними сьогодні. [6, 83 с.]


  1. «Спорт для всіх» у системі рухової активності людини

На сучасному етапі знань відбувається цілісне вивчення людини як біологічного об'єкта в поєднанні із соціальними і природними факторами. Природність такого підходу має високу ефективність. Нерозривність природних і придбаних властивостей людини чіткіше відбувається в процесі рухової активності при переході від організованих форм найпростіших рухових вправ до складнокоординаційних дій та відбиває взаємовідносини зовнішніх впливів і внутрішніх реакцій систем організму. За різним ступенем складності цих параметрів створюються оздоровчі комплексні системи, які дають уявлення різноманітності видів спорту не тільки за структурним, але й функціональним значенням. Види спорту набувають нового сенсу, що розширюють знання й ефективність спеціалізованих рухових дій.

Спорт за своїм діапазоном, як засіб реабілітації, працює на широке коло населення. Спортивні дії стають доступними для всіх, оскільки категорії та зміст спорту здобувають нові кількісні і якісні критерії. Доступність видів спорту за своїм впливом забезпечується їхньою трансформацією в групі з різною функціональною спрямованістю. При дозуванні основних параметрів навантаження - обсягу й інтенсивності, адекватних стану здоров'я, вікові, фізичному розвитку, фізичної підготовленості, рух "Спорт для всіх" можна розділити на групи: лікувально-оздоровчу; оздоровчу та спортивно-оздоровчу. У групах враховуються рухові збіжності , які визначають і лімітують індивідуальну рухову активність людини в процесі оздоровчих занять. [1, 58 с.]

Різноманітність форм рухової активності дозволяє одержати лікувальний ефект при використанні локальних впливів лікувальних вправ; оздоровчий з використанням рухів, спрямованих на реалізацію окремих функцій організму; спортивний - коли застосовуються дії, які вимагають відповідних реакцій на рівні цілісного організму. Використання видів спорту дозволяє порівнювати функціональні можливості кожної людини і різних умовах. Впевненість в собі людей формує адекватну активність, яка проявляється в більш високій продуктивності життя (роботи, захоплення та інше).

У процесі рухової активності людини, пов'язаного з організованими формами руху "Спорт для всіх" відкриваються можливості реалізації нових механізмів і форм взаємодії і взаємозв'язку структурних і інформаційно-енергетичних процесів. Рух "Спорт для всіх" відкриває можливість створення нових форм рухової активності від аеробних до психоенергетичних, які підвищують не тільки захисні функції організму, але й розширюють діапазон адаптивної поведінки людини.

Фінансування, реклама, обґрунтування і раціональна побудова оздоровчого руху "Спорт для всіх" дозволить залучити до систематичних занять спортом широке коло населення різного віку і фізичної підготовленості, створюючи цим передумови для збереження здоров'я нації.


  1. Використання закордонного досвіду у розвитку «Спорт для всіх» в Україні

Він має метою визначення основних світових тенденцій, що можуть бути корисними в практиці функціонування національної галузі фізичної культури і спорту. Головним завданням є знайти таку оптимальну організаційну структуру сфери фізичної культури і спорту, яка дозволила б повноцінно розвивати як масовий, так і великий спорт у нашій країні.

Останнім часом розвитку фізичної культури та спорту притаманні дві основні тенденції:

• розподіл спорту на спорт вищих досягнень та масовий спорт;

• посилення ролі органів управління у розвитку спорту.

Формально спорт вже давно розподілений на масовий спорт і спорт вищих досягнень, але досвід зарубіжних країн та наукові дослідження доводять, що практично розподіл повинен починатися з розмежування органів управління цілей, та фінансування спорту. Такий розподіл дозволяє залучити до галузі фізичної культури та спорту майже всі групи населення і при цьому показувати значні результати у спорті вищих досягнень. Ці світові тенденції поступово поширюються і на Україну, але цей процес проходить дуже повільно. [5, 23 с.]

Виходячи з цього, що головною метою будь-якої держави є здоров'я та повноцінний розвиток нації, доцільно зосередити державну увагу на розвиток саме масового спорту. Масовий спорт повинен залучити усі версти населення будь-якого віку, будь-якого соціального становища та інтересів у спорті. Масовий спорт не повинен носити елітний характер, його головна риса - це доступність. Звичайно, не можна просто копіювати моделі іноземних країн, їх потреби адаптувати до наших умов.

Усім відомо, в якому становищі знаходяться як масовий, так і великий спорт у нашій країні. Завдання вчених і спортивних функціонерів - реформувати галузь фізичної культури та спорту таким чином, щоб вона забезпечувала потреби усіх груп населення, дітей, молоді, людей похилого віку, - усіх зацікавлених у заняттях фізичною культурою та спортом, і звичайно ж , що прагнуть досягти найвищих результатів у спорті.

Оптимальним режимом рухової активності дорослої людини, на думку науковців (М.Амосов, Т.Круцевич, О.Куц та ін.), вважається 6–10 годин на тиждень. Сучасні умови функціонування оздоровчих клубів надають в основному платні послуги, які не для всіх є доступними і не завжди дають змогу досягти раціональних обсягів рухової активності. Вивчення можливостей поєднання спеціально організованих (колективних) та самостійних (індивідуальних) видів оздоровчої рухової активності в діяльності центрів фізичного здоров’я населення “Спорт для всіх” є актуальним сьогодні. В останні роки в Україні здійснюються заходи, спрямовані на формування та вдосконалення сфери фізичної культури і спорту. Державна програма розвитку фізичної культури і спорту та Цільова комплексна програма “Фізичне виховання – здоров’я нації”, які реалізувались наприкінці минулого та на початку нового століття 43 в Україні, визначили організаційно-управлінські, нормативно-правові та інші засади її функціонування в нових соціально-економічних умовах. [2, 76 с.]

Однак, незважаючи на це, нинішній рівень розвитку фізичної культури у нашій країні не задовольняє суспільство за багатьма показниками. Недооцінюються її можливості у формуванні здорового способу життя та зміцненні здоров’я громадян, профілактиці шкідливих звичок, передусім серед молоді, та у розв’язанні інших важливих соціально-економічних проблем. Нагальним залишається питання забезпечення оптимальної рухової активності в структурі життєдіяльності та дозвілля громадян. Складних проблем не позбавлена й існуюча система спорту в Україні. З-поміж них найістотнішою є низька ефективність діючого механізму масового залучення дітей до початкових занять спортом, відбору найбільш обдарованих осіб та удосконалення їхньої майстерності на етапах багаторічної спортивної підготовки.

Список використаних джерел


  1. Актуальні проблеми фізичного виховання та спорту в сучасних умовах: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Вид-во «Нова Ідеологія», Дніпро, 2017. – 206 с

  2. Дутчак М. В. Спорт для всіх в Україні: теорія та практика / М. В. Дутчак. – К. : Олімп. л-ра, 2009. – 279 с.

  3. Євсєєва О. О. Вдосконалення державного регулювання розвитку системи фізичної культури і спорту в регіоні Регіональна економіка. – 2013 - 46-51 с.

  4. Про фізичну культуру і спорт [Електронний ресурс] : Закон України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua

  5. Україна спортивна 2010–2011 роки. Інформаційний довідник / Т. А. Федюшина, З. С. Осіпова, Л. В. Лященко [та ін.] ; за ред. Н. Д. Уманець. – К. : Держ. служба молоді та спорту України, 2012. – 206 с.

  6. Уманець Н. Д. Україна спортивна 2011–2012 роки. Інформаційний довідник / Н. Д. Уманець, З. С. Осіпова ; за ред. Н. Д. Уманець. – К. : Держ. служба молоді та спорту України, 2013. – 227 с



скачати

© Усі права захищені
написати до нас