Ім'я файлу: Годованець Розвиток академії наук в європейських державах.docx
Розширення: docx
Розмір: 1565кб.
Дата: 21.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
реферат Декоративна аплікація 38.docx
Годованець Евклід та його аксіоматичний метод.docx
Косович Арістотель.doc
4Кобинець_Аль Хорезмі.docx
3Кобинець_Діофантові_рівняння.docx
Розширення: docx
Розмір: 1565кб.
Дата: 21.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
реферат Декоративна аплікація 38.docx
Годованець Евклід та його аксіоматичний метод.docx
Косович Арістотель.doc
4Кобинець_Аль Хорезмі.docx
3Кобинець_Діофантові_рівняння.docx
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
факультет математики та інформатики
Кафедра математики та інформатики і методики навчання
Розвиток академії наук в європейських державах
Виконала
студентка групи СОМ(М)з-1
Годованець Руслана
Розвиток академії наук у Римі
Національна академія деї Лінчеї (італ. Accademia Nazionale dei Lincei) — одна з найстаріших академій наук Італійської республіки. Знаходиться у Римі, в палаці Корсіні та віллі Фарнезіна.
Академія деї Лінчеї заснована у Римі 17 серпня 1603 році Федеріко Чезі (1585-1630), аристократом з Умбрії, разом з голландцем Іоганном Гекко (італізоване — Еккіо), Франческо Стеллуті (1577-1651) з Фабріано та Анастасіо де Філіісом з Терні. Метою цієї Академії було вивчення та розповсюдження наукових знань у галузі фізики. Академія, перше засідання якої відбулося в Римі 17 серпня 1603 року, відразу ж піддалася лютим нападкам батька Федеріко Чезі, людини грубої, що зневажає всякі дослідження. Йому вдалося змусити перервати засідання у 1604 році.
У 1609 Федеріко Чезі реорганізував Академію, запросивши увійти до її складу нових членів — італійців та іноземців, у першу чергу Галілео Галілея, який дав згоду на вступ до Академії 25 квітня 1611 року. Між 1609-1630 роками Академія процвітала та постійно виступала відкрито на захист вчення Ґалілео Ґалілея. У цей період вона опублікувала важливі наукові праці, з яких варто згадати «Про сонячні плями» (1613) та «Пробірщик» (1623) Галілея.
Через відсутність коштів припинила існування у 1630 році. Спроби підтримати діяльність Академії після смерті Чезі ні до чого не привели. У 1745 Джованні Паоло Сімоне Б'янкі, лікар, натураліст та антиквар з Ріміні відновив ім'я та традиції академії. Однак це тривало всього кілька років.
У 1795 році її намагалися перетворити, а у 1802 році перейменували на «Нова Академія деї Лінчеї» (італ. Accademia dei Nuovi Lincei), а двома роками пізніше знову повернулися до колишньої назви — «Академія деї Лінчеї». Академія проіснувала до 1840 року і за пропозицією папи Григорія XVI знову була закрита. У 1847 році папою Пієм IX Академія була відновлена під назвою «Нова папська академія деї Лінчеї» (італ. Accademia Pontificia dei Nuovi Lincei).
Після об'єднання Італії у 1870 році перетворена в «Королівську академію деї Лінчеї» (італ. Reale Accademia dei Lincei). Її науковий рівень підвищився головним чином завдяки роботам Квінтіно Селли (1827 — 1884). У 1883 році, у статут були внесені поправки, число членів збільшилося, форма виборів змінилася, кількість наук збільшено, змінено поділ дисциплін на дві групи. У 1920 та 1925 роках були проведені реформ і Академія стала називатися Національною.
У 1939 році академія критично зустріла заходи фашистського уряду в галузі науки та культури, тому була об'єднана з розпущеною Італійської академією. Після повалення фашистського режиму, за наполяганням Бенедетто Кроче академія була відтворена у 1944 році в колишньому вигляді — «Національна академія деї Лінчеї».
Структура
За статутом 1986 року Академія складається з 540 академіків.
Академія підрозділяється на факультети:
1) фізико-математичних та природничих наук,
2) моральних, історичних та філологічних наук.
Кожен з них об'єднує 72 національних, 72 іноземних члена та 72 член-кореспондента. На кожен факультет можуть бути обрані декілька почесних членів.
Діяльністю академії керують президент та Рада президії. Кошторис академії складається з надходжень від міністерства народної освіти, Національної ради досліджень Італії та приватних фондів.
Розвиток академії наук в Парижі
Французька академія наук (фр. Academie des sciences) – наукове товариство, засноване в 1666 р. королем Франції Людовиком XIV за пропозицією Жана-Батиста Кольбера для заохочення й захисту духу французьких наукових досліджень. Одна з перших в Європі академій наук, Французька академія наук була та залишається з часу свого заснування одним із лідерів наукових пошуків на континенті.
Своїм виникненням в епоху правління Людовіка XIV Французька академія наук завдячує плану французького державного діяча Жана Батиста Кольбера організувати в країні загальну академію. До 60-х років XVII ст. вже існувала організована кардиналом Рішельє Академі франсез, перед якою стояло завдання піклуватися про стан французької мови. Кольбер вперше зібрав 22 грудня 1666 р. в королівській бібліотеці невелику групу науковців, а потім проводив такі засідання кожні два тижні. В перші 30 років свого існування Академія наук не мала офіційного статусу. На відміну від Лондонського королівського товариства, Французька академія наук була створена як урядовий орган. Від неї вимагалося стояти осторонь від політики й уникати дискусій на релігійні та соціальні теми. 20 січня 1699 р. Людовик XIV офіційно затвердив правила Академії та її першу назву – Королівська академія наук. Академія базувалася в паризькому Луврі.
Була розпущена 8 серпня 1793 р. Національним конвентом – законодавчим органом Французької революції. Водночас були ліквідовані всі інші академії, а замість них утворений Національний інститут наук та мистецтв, куди одразу ж були переобрані більшість членів колишніх академій. У 1798 р. членом Інституту став Наполеон І Бонапарт, що було обґрунтовано визнанням цінності наукової частини Єгипетського походу. Королівська академія наук була відновлена як автономний державний орган у 1816 р., водночас залишаючись складовою Інституту Франції.
Під час Другої республіки Академія втратила у своїй назві слово "королівська". В цей період вона була підпорядкована міністерству громадського навчання. Члени Академії обираються пожиттєво. В ній 150 повних членів, 150 членів-кореспондентів та 120 іноземних членів. Вони поділені на дві групи: математичних і фізичних наук та хімічних, біологічних, геологічних та медичних наук. Кожну групу очолює постійний секретар.
До 1835 р. Академія публікувала "Memoires de bAcademie des Sciences", з 1835 p. no 1965 p. "Comptes rendus de bAcademie des sciences". Починаючи з 1965 p. "Comptes rendus" поділені на кілька секцій, тепер – на сім: Biologies, Chimie, Geoscience, Mathematique, Mecanique, Palevol, Physique.
Розвиток академії наук у Берліні
Прусська академія наук (нім. Preußische Akademie der Wissenschaften), також має назву Берлінська академія наук — академія, заснована в Берліні 11 липня 1700 році. Указ про створення академії підписав прусський курфюрст Фрідріх I, її організація проходила за активної участі Лейбніца, котрий став першим президентом цього закладу. На момент заснування академія отримала назву «Наукова організація курфюрста Бранденбургського» (нім. Kurfürstlich Brandenburgische Societät der Wissenschaften), запропоноване Лейбніцем. Курфюрст відмовився фінансувати діяльність академії, натомість надав їй монопольне право на видання календарів у Бранденбурзі.
У 1701 році Фрідріх став королем Пруссії, і академія отримала назву Прусська королівська наукова організація (нім. Königlich Preußische Sozietät der Wissenschaften). Для наукових досліджень вчені отримали обсерваторію (1709), анатомічний театр (1717), ботанічний сад (1718). У 1710 році був прийнятий її статут, що діяв до 1830 року. Наукова репутація організації довгий час була низькою, частково через мале фінансування.
У 1744 році, уже під час правління Фрідріха II, товариство було перейменоване в Королівську академію наук (нім. Königliche Akademie der Wissenschaften). Фінансування академії було значно покращено, вона була розширена та забезпечена лабораторією (1753), для участі та керівництва академією були запрошені провідні вчені. В XIX столітті Прусська академія вже була авторитетним науковим закладом.
У XX столітті при нацистах академія зазнала расового чищення. Після війни в 1946 році на її базі була створена Німецька академія наук (нім. Deutsche Akademie der Wissenschaften,), а в 1972 році Академія знову отримала нове ім'я: Академія наук НДР (нім. Akademie der Wissenschaften der DDR). Після об'єднання Німеччини академія стала називатися Берлінсько-Бранденбурзька академія наук (1992).
Література:
Є. В. Калініченко Академії папські - pravenc.ru/text/63756.html / / Православна Енциклопедія
Берлинско-Бранденбургская академия наук / В. С. Кирсанов // Большая российская энциклопедия : [в 35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов. — М. : Большая российская энциклопедия, 2004—2017.
Институт французский // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907. (см. ISBN )