1   2   3   4
Ім'я файлу: испр курс лекс компет.docx
Розширення: docx
Розмір: 113кб.
Дата: 20.03.2021
скачати


РОЗРОБКА КОМПЛЕКСУ ЗАВДАНЬ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЛЕКСИЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ З ТЕМИ ЗДОРОВ'Я
ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИЧНОЇ

КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ МОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

ВСТУП………………………………………………………………….....2
1.1 Мета та зміст формування лексичної компетентності студентів мовних спеціальностей……………………………………………………………………5 1.2 Шляхи формування лексичної компетентності (зараз комунікативний підхід є загальноприйнятим)………………………………………………….10
1.3 Критерії оцінювання рівня сформованості лексичної компетентності….15

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКИ ПЕРЕВІРКИ РІВНЯ ЛЕКСИЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ………………………………………………………………….21

2.1. Контроль рівня лексичної компетентності……………………….21

2.2. Тестування як метод діагностики рівня лексичної компетенції….21

завдань з теми Здоров’я………………………………………………………...30

Практична частина (авторські завдання)……………………..……………….31

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….40

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………………...43

ДОДАТОК А…………………………………………………………………….45


ВСТУП
Актуальность дослідження. Вихід вивчення англійської мови на міжнародні стандарти на сучасному етапі вимагають відповідності знань та умінь студентів для результативного опанування лексикою іноземної мови. Необхідність складання міжнародних іспитів та отримання сертифікатів про рівень та спрямованість знань іноземною мовою для подальшого використання знань у професійній діяльності в різних галузях є важливою причиною для формування лексичної компетенції майбутніх спеціалістів. Відомо, що до міжнародних екзаменів допускаються особи, що мають певний зафіксований рівень.

За Загальноєвропейськими Рекомендаціями студенти вищих закладів освіти повинні оволодіти загальновживаною та професійно-орієнтованою іноземною мовою [7, с. 134]. Це стосується також студентів вищих медичних навчальних закладів освіти, які в оволодінні іноземною мовою мають здобути такий рівень комунікативної компетенції, який дозволив би їм користуватися англійською мовою в галузі професійної діяльності.

Для встановлення рівня лексичної компетенції необхідні контрольні перевірки, складені на основі обраних методик. Методики викладання іноземної мови та оцінювання знань мають відповідати інноваційному характеру науки XXI ст.

Основними недоліками організації мовної підготовки і перевірки лексичної компетенції студентів у вузі є дефіцит часу, відведеного на поточні та узагальнюючі перевірки рівня лексичної компетенції; якщо і високий, проте безсистемний рівень лексичної компетенції абітурієнтів; недостатність методики діагностики знань іноземної мови, що враховує специфіку міждисциплінарної підготовки.

Останнім часом все більше використовуються тестові завдання, проте досі вони виконуються з певними труднощами, з тієї причини, що залишаються незвичними для викладачів та студентів. В той час, що зарубіжні студенти мають більший досвід тестових перевірок лексичної компетенції та більший вибір завдань для перевірки.

Отже, назріла необхідність нарощувати та удосконалювати базу розробок тестових завдань для перевірки рівня лексичної компетенції у вітчизняній практиці успішного оволодіння іноземною мовою. На сучасному етапі постійне збільшення можливостей застосування нових методик та вдосконалення вже існуючих, необхідність їх ефективності обумовлює актуальність вибраної теми дослідження.

Об’єктом даного дослідження є формування лексичної компетенції студентів мовних спеціальностей.

Предметом є методи перевірки лексичної компетенції студентів.

Мета роботи є розробка тестових завдань для встановлення рівня лексичної компетенції теми Здоров’я.

Для досягнення мети і вирішення поставлених завдань використовувалися наступні методи дослідження теоретико-методологічний аналіз (вивчення вітчизняної та зарубіжної наукової літератури з даної проблеми; аналіз вимог до якості лексичної сторони мовлення у навчальних програмах навчання мови у ВНЗ; емпіричні методи (спостереження; проведення тестів).

Завдання дослідження:

- визначити шляхи формування лексичної компетенції;

- визначити роль та ефективність застосування тестів для встановлення рівня лексичної компетенції;

- розробити власні тестові завдання для встановлення рівня лексичної компетенції.

Висунуто припущення, що лексично спрямована система вправ забезпечує ефективність формування лексичної компетенції і підвищення рівня розвитку мотиваційної бази навчання студентів за рахунок розвитку і стимулювання навчально-пізнавальних, комунікативних потреб студентів; розширення лексичних знань; якісного і кількісного вдосконалення лексичних навичок і умінь; рішення комунікативних завдань за допомогою освоєних лексичних одиниць.

Дана робота складається зі вступу, двох розділів з підрозділами, висновків, списку використаної літератури.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИЧНОЇ

КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ МОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ
1.1 Мета та зміст формування лексичної компетентності студентів мовних спеціальностей .
Формування лексичної компетенції студентів мовних спеціальностей є основоположним завданням студента, яке не набуває власного звершення після навчання у вищому навчальному закладі, а триває протягом усього життя особи.

У науковій літературі прийнято розглядати лексику як сукупність слів і схожих з ними за функціями сполучень, що утворюють певну систему. Системність лексики полягає в тому, що всі її одиниці на основі своїх властивостей належать до певних лексичних сполучень (семантичні поля, групи, антонімічні протиставлення, тощо).

Поняття «компетенція» вже давно входить в понятійний апарат теорії і методики навчання стосовно навчання іноземним мовам. Воно було введено Н. Хомський в 1965 році [24].

Компетенція (в перекладі з латинської – «competencia») означає коло питань, в яких людина добре обізнаний, володіє знаннями і досвідом.

З точки зору Е. Зеер, «компетенції – це узагальнені способи дій, що забезпечують продуктивне виконання професійної діяльності» [8].

На думку А. В. Хуторського, компетенція – це відчужене, заздалегідь заданий, соціальну вимогу (норма) до обов'язкової підготовки учня, необхідної для його ефективної продуктивної діяльності в певній сфері»[24]. На думку А. А. Чучалина, компетенція являє собою сукупність знань, умінь і досвіду їх використання.

Таким чином, під компетенцією науковці розуміють конгломерат знань, навичок і здібностей, що дозволяють індивіду виконувати певні дії.

Як свідчить аналіз нормативних документів та фахової літератури з проблеми дослідження, серед методистів немає єдиного визначення поняття лексична компетентність. І.П. Макаренко, А.Є. Сиземена визначають лексичну компетентність як «наявність певного запасу слів у межах професійного розвитку, здатність до адекватного використання лексем, доречне вживання образних виразів, приказок, прислів’їв, фразеологічних [26, с. 198].

Н. Горбунова розуміє лексичну компетентність як здатність миттєво викликати з тривалої пам’яті еталон слова залежно від конкретного мовленнєвого завдання та включати це слово в мовленнєвий ланцюг [там само, с. 51].

За Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти під лексичною компетентністю розуміється «знання і здатність використовувати мовний словниковий запас» [7].

К. Александрова під лексичною компетенцією розуміє засновану на лексичних знаннях, навиках, уміннях, а також на особистому мовному та мовленнєвому досвіді здатність людини визначати контекстуальне значення слова, порівнювати обсяг його значення в двох мовах, розуміти структуру значення слова і виділяти специфічний національний елемент в значенні слова [26, с. 62].

Лексична компетенція становить собою інтегроване поняття, що виражає здатність застосовувати відповідну лексику, сформовані на її основі навички та вміння, когнітивно - мовний досвід в різних ситуаціях, пов'язаних з майбутньою професійною діяльністю студентів.

Лексична компетенція як система включає 5 компонентів: мотивацію, пізнання, практичну діяльність, рефлексію, поведінковий компонент.

Мотиваційний компонент визначає цілі і мотиви навчання лексиці, стимулює активність учнів до вивчення іноземної мови. Пізнавальний, або когнітивний, компонент «відповідає» за сформовані знання про лексичні одиниці, і активність щодо їх застосування на практиці. Практичний компонент «забезпечує» вміння застосовувати і сприймати лексичні одиниці в процесі комунікації. Рефлексивний компонент «спонукає» аналізувати рівень володіння і правильність застосування засвоєних лексичних одиниць в мові. Поведінковий компонент передбачає вміння самостійно працювати з лексичними одиницями .

Процес формування іншомовної лексичної компетенції передбачає взаємозалежну і взаємопов’язану єдність іноземної мови і накопичення лексичного запасу, оскільки лексична компетенція формується в процесі комунікативної діяльності учнів, а комунікативна компетенція удосконалюється в міру становлення лексичної компетенції.

Слід відзначити, що у Програмі з англійської мови для професійного спілкування кінцева мета навчання лексичної компетентності не визначена, зазначено тільки її складники [16, с. 16].

Разом з тим, аналіз наукових досліджень дозволяє зробити висновок, що виконуючи номінативну функцію і забезпечуючи мовне висловлювання змістовним матеріалом, лексика постає унікальним явищем за обсягом виконуваних функцій. Будучи об'єктом логіки, психології, філософії, слово несе в собі різнопланову лінгвістичну інформацію (фонетичну, граматичну, синтаксичну, соціокультурну, етнографічну та т.д.) і входить до складу різних об'єднань, володіння якими може істотно збагатити мову і дозволить успішно здійснювати міжкультурне іншомовне спілкування.

Формування лексичної компетенції сприяє розвитку також лінгвістичного кругозору студентів – вони звертають увагу на особливості форми і семантики іншомовних лексичних одиниць, виявляють своєрідність системної організації та функціонування мови, що вивчається, усвідомлюють особливості створюваної нею картини світу, враховують загальне і унікальне в культурі і менталітеті представників різних мовних колективів. Значення лексичної одиниці часто розкриває культуру іншої країни, її історію та особливості побуту. Дуже точно про це писав В. Колесов: «У розстановці слів, в їх значеннях, в сенсі їх сполучень закладено ту інформацію, яка передає нам знання про світ і людей, залучаючи до того духовного багатства, яке створили багато поколінь предків» [25].

 Не можна не відзначити той факт, що багато фахівців в своїх роботах неодноразово вказували на виняткову здатність лексики виступати в якості своєрідного будівельного матеріалу мови. Так, К. Ломб порівнює слова з «цеглинками» в процесі будівництва будівлі, а сам процес побудови називає не чим іншим, як процесом вивчення мови [10].

Зміст лексичної компетенції відповідно до рівнів володіння мовою (за «Загальноєвропейськими рекомендаціями») включає наступну градацію за критерієм рівня володіння мовою: [14]

С2 - здатність без зусиль розуміти практично все прочитане й почуте. Вміння узагальнювати інформацію з різних письмових та усних джерел, даючи при цьому пояснення й обґрунтування у зв’язному викладенні. Вміння висловлюватися спонтанно, дуже вільно і точно, передаючи тонкі значеннєві відтінки у складних ситуаціях.

С1 - здатність розуміти широкий спектр складних великих текстів, простежуючи також прихований зміст. Вміння висловлюватися спонтанно і вільно, не відчуваючи часто очевидної потреби добору слів. Уміння результативно й різнопланово використовувати мову в суспільному і професійному житті, а також у навчанні. Вміння чітко, структуровано і вичерпно висловлюватися щодо складних ситуацій, застосовуючи при цьому належним чином різні синтаксичні засоби.

В2 - здатність розуміти основний зміст складних текстів до конкретних та абстрактних тем; розуміння професійних дискусій у власній галузі. Вміння порозумітися у спонтанних обставинах настільки вільно, щоб вести звичайну розмову з носіями мови без великих зусиль з обох сторін. Уміння чітко й деталізовано висловлюватися щодо широкого спектра тем, висловлювати думку щодо актуальних питань, обґрунтовувати недоліки й переваги різних можливостей.

В1 - здатність розуміти основний зміст, коли вживається зрозуміла загальновживана лексика і йдеться про знайомі поняття з роботи, школи, дозвілля тощо. Вміння вийти з більшості ситуацій, що трапляються під час поїздок німецькомовними країнами. Вміння просто і зв’язано висловлюватися щодо знайомих тем і сфер особистих зацікавлень. Вміння робити повідомлення про спогади, події, мрії, надії й цілі з власного життя, давати короткі пояснення й обґрунтування щодо планів і намірів.

А2 - здатність розуміти речення і часто вживані вислови, пов’язані з безпосередньо знайомими сферами (наприклад, інформація про особу і сім’ю, покупки, робота, близьке оточення). Вміння порозумітися у простих, рутинних ситуаціях, де йдеться про простий і прямий обмін інформацією про відомі речі. Вміння простими засобами описати власне походження, освіту, безпосереднє оточення і речі безпосередньої необхідності.

А1 - здатність розуміти і вживати загальновідомі побутові вислови і прості речення, спрямовані на задоволення конкретних потреб. Уміння представити себе й інших, поставити питання іншим людям щодо їхньої особи (наприклад, де людина живе, яких людей вона знає або які речі має) і відповідати на запитання такого типу. Вміння порозумітися у простих ситуаціях, якщо співрозмовник говорить повільно й чітко і готовий іти назустріч. «Загальноєвропейськими

Лексична компетентність складається з лексичних та граматичних елементів. Лексичні елементи включають стійкі вирази та однослівні форми. Стійкі вирази складаються з кількох слів, які вживаються як одне ціле:

 розмовні вирази/формули, у тому числі: непрямі експоненти мовленнєвих функцій: привітання, прислів’я, архаїзми;

 фразеологічні ідіоми, часто семантично непрозорі, застиглі метафори, підсилювальні звороти. Їх використання часто концептуально й стилістично обмежене;

 застиглі, стійкі вирази, які вивчаються і вживаються як одне нерозривне ціле і є неподільними одиницями, в яких слова або вирази, що вводяться, утворюють повнозначні речення;

 дієслівні вирази; вирази з прийменниками;

 стійкі розмовні вирази, що складаються зі слів, які зазвичай вживаються разом.

Другим складником лексичних елементів є однослівні форми. Окрема однослівна форма може мати кілька різних значень (полісемія). Однослівні форми включають члени з відкритих класів слів: іменник, дієслово, прикметник, прислівник, хоча можуть включати також і закриті лексичні ряди (дні тижня, місяці року, міри ваги та розміри ін.). Інші лексичні ряди можуть бути встановлені для граматичних і семантичних цілей.

Граматичні елементи належать до закритих класів слів, а саме: артиклі, кількісні займенники, вказівні займенники, особові займенники, присвійні займенники, прийменники, допоміжні дієслова, сполучники, частки. На вибір лексичних елементів впливають академічні та/або професійні сфери і ситуації, в яких вони мають вживатися, тому підбір лексики може у значній мірі різнитися в окремих робочих програмах [26, с. 198].

Таким чином, можна зробити висновок, що формування лексичної компетенції є важливою складовою процесу формування іншомовної комунікативної компетентності. Формування лексичної компетенції може здійснюватися безпосередньо або опосередковано. Лексична компетенція може формуватися поетапно, шляхом упровадження у навчальний процес системи вправ у поєднанні зі змістовими і ситуаційними характеристиками комунікативної взаємодії.
1.2 Шляхи формування лексичної компетентності

Сьогодні на доктринальному рівні розроблено чималу кількість шляхів формування лексичної компетенції. На думку зарубіжних дослідників-методистів, зокрема В. Бернера, процес засвоєння лексики завжди передбачає чотири ключові кроки, а саме:

– сприйняття словоформи;

– розуміння значення слів;

– запам’ятовування слова;

– комунікативне використання слова.

Це, однак, означає, що має бути виконаний необхідний ряд додаткових дій, адже слова ніколи не вживаються без контексту, тому завжди існують культурні, пізнавальні, психолінгвістичні, граматичні та текстові аспекти [2, с. 29–30].

Згідно з дослідженням В. Кук [там само, с. 61–62], методика формування лексичної компетенції має передбачати, по-перше, що студент засвоює вимову і правопис слова. Він повинен також ознайомитися зі структурою слова, тобто уміти відокремлювати морфеми слова і усвідомлювати найбільш поширені деривації і флексійні форми. З цією метою необхідно засвоювати «синтаксичну поведінку» слова у фразі й реченні. Крім того, студент повинен засвоїти порівняльне, емоційне і прагматичне значення слова. Порівняльне значення включає в себе різноманітні значення словоформи і метафоричні розширення значення. Під емоційним значенням розуміють конотації слова. Прагматичне значення відображається у знаннях про вживання цього слова у певних ситуаціях. Крім того, студент має вивчати й лексичні відношення слова з іншими словами, тобто знати синоніми, антоніми, гіпоніми.

Спираючись на напрацювання дослідників, вважаємо доцільною таку поетапність процесу формування лексичної компетенції студентів мовного профілю спеціальності:

– семантизація (ознайомлення з новим лексичним матеріалом);

– автоматизація (формування і первинне закріплення навичок використання лексичних одиниць);

– репродукція (удосконалення навичок та розвиток умінь використання засвоєних лексичних одиниць у різних видах мовленнєвої діяльності).

Перший етап – це етап рецептивного засвоєння лексичного матеріалу, а інтерактивна діяльність проявляється у взаємодії студентів з іншомовною лексикою у до текстовій діяльності, під час якої знімаються труднощі розуміння термінів підмови спеціальності, йде підготовка до читання фахового тексту. Другий і третій етапи – це етапи репродуктивного і продуктивного засвоєння іншомовної фахової лексики, тому студенти взаємодіють як з текстом, так і один з одним або з викладачем при виконанні текстової та після текстової мовленнєвої діяльності. При такій організації навчання задіяні всі механізми навчального пізнання: сприйняття – засвоєння, що забезпечує розуміння й усвідомлення навчального матеріалу, засвоєння – відтворення, що забезпечує детальне засвоєння з метою поглибленого пізнання; творче практичне застосування отриманих знань.

На кожному етапі необхідно застосувати інтерактивні методи навчання, щоб підвищити якість засвоєння навчального матеріалу студентами, сформувати у них пізнавальну активність та здатність самостійно здобувати нові знання.

Загальновизнаним підходом формування лексичної компетенції є комунікативний метод навчання іноземних мов, який ґрунтується на тому, що процес навчання є моделлю комунікації. Комунікативна спрямованість навчання – передумова успіху в практичному оволодінні студентами іноземною мовою. Як показує практика, цьому значною мірою сприяє атмосфера колективного спілкування, організованого на основі комунікативних ситуацій. Ситуації стимулюють студентів до комунікативно-мотивованого виконання мовленнєвих дій, а спілкування в таких ситуаціях дає студентам змогу свідомо засвоїти іншомовний матеріал.

Згідно з концепцією Є. Пасова, комунікативний підхід містить 5 принципів:

1. Принцип підвищення мовної активності;

2. Принцип функціональності;

3. Принцип ситуативності;

4. Принцип індивідуалізації;

5. Принцип новизни [13].

Шляхи навчання репродуктивного лексичного матеріалу не можуть обмежуватися лише шаблонами. Якщо не створено умов для забезпечення повторюваності лексики, то активна лексика переходить до категорії слів, які студент лише впізнає і розуміє. Розмежувати чітко рецептивну і репродуктивну лексику у конкретного студента неможливо. Іноді у певній комунікативній ситуації студент вживає у мовленні слова, які він зустрічав у текстах, але не вживав в усному чи писемному мовленні. Це означає, що рецептивні лексичні одиниці стають репродуктивними. Водночас, спостерігається і зворотній процес, коли слова, що належать до активної лексики, переходять у пасивний словник. Звідси випливає, що необхідно організувати навчання таким чином, щоб активна лексика ґрунтовно включилася в систему лексико-семантичних відносин, в яких реалізуються синтагматичні та парадигматичні зв’язки [20, с. 85].

Синтагматичні зв’язки - це рівень лінійного розгортання, рівень синтагми, поєднання слів у словосполучення та речення. Парадигматичні або вертикальні зв’язки слів містять не лише формальний рівень лексико-граматичних парадигм (форми слова), але і семантичні поля і мікросистеми, куди входять синоніми, антоніми, інші слова, близькі за контекстом.

До факторів, що розширюють синтагматичні поля, О. Соловова [там само, с. 86-89] відносить: введення лексичних одиниць у певному контексті, створення різних зв‘язків слова у різних контекстах, поєднання суміжних семантичних полів, застосування мовленнєвої установки проблемного характеру, забезпечення постійної актуалізації вивчених лексичних одиниць та їх максимальної ротації. Одним з сучасних методів розвитку лексико-семантичних відносин вважають «майндмеппінг» - це схеми, в яких окремі елементи пов’язуються асоціативними зв’язками. В центрі знаходиться ключове поняття/ ідея/ проблема. Ключове поняття пов’язане з базовими ідеями, від яких відходять другорядні ідеї-асоціації, другорядні можуть бути пов’язані з асоціаціями нижчого рівня [4, с. 51-58].

Досвід використання А. Гордєєвою інтелектуальних карт підтверджує, що «майндмеппінг» сприяє систематизації, слугує міцною опорою для розвитку усного та писемного мовлення, а також такі карти можуть використовуватися для контролю рівня засвоєння вивченого матеріалу.

Для студентів системи необхідно підбирати такі методи і прийоми роботи, які, з одного боку, сприятимуть закріпленню (активному повторення) лексичних одиниць, з іншого – сприятимуть активному практичному оволодінню новими лексичними одиницями. Ефективність процесу пізнання залежить від прояву пізнавальної активності самим студентом. Експериментально було встановлено, що в пам'яті людини залишається до 10% того, що він чує, до 50% того, що він бачить, і до 90% того, що він робить [там само, с. 112].

Отже, в процесі навчання викладач повинен використовувати комплекс активних та інтерактивних методів на всіх етапах навчального процесу.

Активні методи навчання передбачають не виклад викладачем готових знань і їх відтворення, а залучення студентів до процесу активної пізнавальної діяльності. Інтерактивне навчання –навчання, засноване на діалогових формах взаємодії всіх учасників освітнього процесу, включаючи педагога [там само, с. 171].

На етапі первинного ознайомлення з досліджуваної лексикою можна використовувати ментальні карти (як елемент інфографіки), елементи евристичної бесіди, навчальної дискусії і т.д. Під час роботи з навчальними текстами хорошою ідеєю буде попросити студентів навести приклади конкретних випадків з власного досвіду, досвіду батьків, новинних передач. Важливо мати на увазі, що на цьому етапі метою навчання є лексика, тому питання повинні бути максимально простими, а відповіді повинні будуватися по мовним зразкам навчального посібника.

На етапі закріплення матеріалу можуть бути використані евристичні бесіди та дискусії, засновані на аналізі прочитаного або прослуханого тексту, кейс-метод (case studies). Підручники іноземної мови, що створені для роботи в комунікативно-орієнтованому освітньому просторі, надають можливості підбору проблемного тексту або ситуації по будь-якій темі. Важливо пам'ятати, що і на цьому етапі текст або ситуація, представлені в навчальному посібнику, повинні служити основою для дискусії і джерелом мовних зразків і лексичних одиниць, які необхідно використовувати. Отже, основними критеріями підбору тексту будуть його лексична значимість, його інформативність (так як студенти не мають достатніх предметних знань, щоб вести істотну дискусію) і його проблемність. На цьому етапі можуть впроваджуватися інтерактивні методи, коли студенти обговорюють проблему в малих групах, а потім представляють результати своєї дискусії у вигляді короткого повідомлення для інших підгруп. У цьому випадку викладач контролює правильність використання лексичних одиниць при обговоренні проблеми в підгрупі (як правило, студенти самі звертаються за допомогою в разі виникнення проблеми), а потім виступає в ролі модератора дискусії.

На заключному етапі роботи можливе застосування проектного методу, ділових ігор, підготовка студентами презентацій на основі власної дослідницької роботи. Презентації та проекти можуть бути пов'язані між собою, і в такому випадку, вибираючи тему першої презентації або проекту, студент планує теми своїх наступних проектів, тим самим роблячи свою дослідницьку роботу більш цілеспрямованою і усвідомленою. Студенти можуть готувати не пов'язані один з одним презентації або зробити кожну наступну презентацію або проект на основі виконаних раніше робіт.

Таким чином, поетапне формування лексичної компетенції як важливої складової іншомовної комунікативної компетенції забезпечує свідоме засвоєння студентами англомовної лексики в навчальних комунікативних ситуаціях, що в подальшому сприятиме їх ефективній професійній діяльності.
  1   2   3   4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас