1   2   3   4   5
Ім'я файлу: Розрахункова робота скотарство.docx
Розширення: docx
Розмір: 188кб.
Дата: 06.12.2022
скачати

Міністерство освіти і науки України

Вінницький національний аграрний університет

Факультет технології виробництва і переробки продукції тваринництва

та ветеринарії
кафедра технології виробництва, переробки продукції тваринництва та годівлі
РОЗРАХУНКОВА РОБОТА

З дисципліни:

Технологія виробництва молока і яловичини


Виконав: студент

4 курсу, групи 41 –Т

Козак Сергій

Перевірила:

доцент, кандидат с.-г.наук

Скоромна О.І.


Вінниця 2022

ЗМІСТ

1.Джерсейська порода великої рога тої худоби 3

    1. Історія походження породи 3

    2. Біологічні та господарські особливості джерсейської худоби 4

2. Розрахункова частина 10

2.1. Розрахунок потреби в ремонтному молодняку 10

2.2. Розрахунок середньорічного поголів'я та структури стада 11

2.3. Розрахунок молочної продуктивності корів 14

2.4. Розрахунок потреби в кормах та посівних площах під кормові

культури, організація годівлі тварин 15

5 Розрахунок потреби в скотомісцях, приміщеннях і засобах механізації 23

2.5. Розрахунок кількості персоналу з обслуговування тварин 27

2.6. Розрахунок у воді, підстилці та виходу гною і сечі 29

Висновки і пропозиції 30

Список літератури

1.Джерсейська порода великої рога тої худоби

Останнім часом українських фермерів неабияк зацікавили джерсійські корови, адже вони мають кілька суттєвих переваг перед українськими породами, до яких можна віднести скоростиглість та відмінну адаптаційну здатність до будь-яких погодних умов.

    1. Історія походження породи

Відомості про джерсейську корову як про самостійну породу з'явилися на початку 18 століття. Історично батьківщиною породи є невеликий острів Джерсі, що розташувався в протоці Ла-Манш між материковою Францією та острівною Англією. Відповідно до загальноприйнятої теорії, джерсійська корова — це результат цілеспрямованої селекції місцевих нормандських корів в умовах фактичної ізоляції від впливу континентальних порід. Протягом багатьох століть жителі острова Джерсі покращували цю породу, прагнучи підвищити насамперед характеристики жирності молока. Згодом експорт вершкового масла і сирів став однією з основних статей зовнішньої торгівлі острова Джерсі. Важливою характеристикою, яка зробила цю породу такою цінною, є підвищена жирність молока, що становить приблизно 5-6%, а іноді навіть 7%. Цікаво, що жирність молока джерсійських корів прирівнюється до характеристик буйволиного молока (жирність близько 8%), з якого, як відомо, виготовляють моцарелу.

На батьківщині породи, починаючи з ХVІІІ ст. і дотепер, її розводять лише «у собі». У 1789 році був виданий закон, згідно з яким забороняється завезення худоби на острів Джерсі. Цей закон чинний і нині. Проте худоба джерсейської породи може експортуватися з острова. Це одна з небагатьох заводських порід молочної худоби, при створенні якої не застосовувалося схрещування. Селекція проводилась за кількістю і якістю молока, особливо за вмістом у ньому жиру, необхідного для виготовлення високоякісного масла.

Впродовж понад 200 років фермери добирали і розводили молочних корів, здатних найкращим чином використовувати пасовищні угіддя і тих, від яких одержували найбільшу кількість молока високої жирності у розрахунку на 1 га землі. Тривале розведення відносно невеликої групи худоби (12-13 тис. голів) за однобічного добору та підбору за надоєм і якістю молока стало вирішальним чинником у формуванні молочного типу тварин зі стійкою спадковістю як за типом будови тіла, так і за жирномолочністю.

    1. Біологічні та господарські особливості джерсейської худоби

Тварини джерсейської породи належать до заводських порід вузькоспеціалізованого молочного напряму продуктивності. Худоба має характерні риси короткого краніологічного типу. Впродовж породотворного процесу відбулися глибокі зміни біологічного і фізіологічного статусу худоби. Це єдина порода молочної худоби з генетичним потенціалом продуктивності понад 1т 6%-го молока на 100 кг живої маси за мінімальних витрат кормів.

Уже наприкінці ХVІІІ ст. джерсейська худоба набула широкої популярності як високопродуктивна і на початку ХІХ століття почала розповсюджуватися у США, Канаді, згодом - в Австралії, Новій Зеландії, Африці, Данії та в інших країнах. На сьогодні за значимістю і поширенням джерсейська худоба займає друге місце у світі після голштинської. Джерсеїв або їх помісей розводять більш, як у 33 країнах світу. Поширення джерсейської породи у багатьох країнах світу пояснюється достатньо високою молочною продуктивністю (середній надій за лактацію 4-7 тис. кг), високими показниками якості молока, скороспілістю і здатністю до швидкої акліматизації у різних географічних зонах.

Джерсейська худоба вигідно відрізняється від інших молочних порід наступними біологічними і господарськими особливостями:

  • підвищеною інтенсивністю обміну речовин, ефективним використанням енергії корму для виробництва молока;

  • стійкою успадковуваністю біологічних і господарських корисних ознак за нормальних умов годівлі та догляду;

  • високою скороспілістю (перше отелення у віці 23-25 місяців) і тривалішим господарським використанням;

  • швидкою зрілістю ратиць;

  • легкими отеленнями корів і нетелей, телята менше хворіють;

  • високим вмістом жиру (4,6-6,0%) і білка (3,6-4,1%) у молоці, що забезпечує більший вихід молочних продуктів порівняно з іншими молочними породами;

  • меншою потребою кормів та витрат праці.

Тривалий добір за надоєм і жирністю молока вплинув на формування типу будови тіла і розвиток продуктивності джерсейської породи. За екстер’єром тварини мають яскраво виражений молочний тип, суху і ніжну конституцію. Тулуб у них плоский, кістяк тонкий, мускулатура розвинена, щільна, суха, ребра косо поставлені, голова легка, суха з сильно розвиненими надбрівними дугами і скороченою лицевою частиною, глибина грудей задовільна, шия пряма, довга і тонка з невеликою кількістю дрібних складок шкіри, спина пряма, часто провисла, клуби широко розставлені, ноги тонкі, прямі, шкіра тонка еластична, вим’я об’ємисте, переважно чашоподібної форми, з широко розставленими невеликими дійками.

Основними вадами екстер’єру окремих тварин джерсейської породи є плоскі форми, вузькість заду з явно вираженою шилозадістю, злегка провисла спина, тонкий кістяк, слабка обмускуленість та неправильна постава й шаблистість тазових кінцівок.

Тварини мають живий темперамент, чутливі до несприятливих умов середовища. Серед бугаїв часто зустрічаються тварини досить суворого норову.

Масть ВРХ -- від світло-сірої до темно-бурої, інколи чорна. Волосся навкруги носового дзеркала, на внутрішній частині тулуба світле, а на паху, на вимені і кінцівках -- темне. Язик також, як правило, чорний або свинцевого кольору.

Джерсейська порода найдрібніша серед молочних порід. Висота корів у холці у середньому становить 124-132 см, глибина грудей - 66-70, ширина грудей - 38-42, навскісна довжина тулуба - 142-150, обхват грудей -172-180, обхват п’ястка - 16-17 см, бугаїв - відповідно 126-134, 70-75, 41-45, 153-160, 186-192, 18-18,5 см.

Жива маса тварин у різних країнах значно коливається. Крупніші тварини цієї породи в США і Данії, менші - у себе на батьківщині. Середня маса новонароджених телят становить 18-31 кг, корів - 360-450 кг, бугаїв - 600-770 кг. Число двійнят у корів сягає 1,02% , а середня тривалість тільності - 278,8 днів.

Оптимальний вік осіменіння ремонтних телиць - 15-16 місяців за живої маси 270-300 кг.

Джерсеї вигідно відрізняються від інших порід молочної худоби не тільки високим вмістом жиру і білка в молоці, добрими морфолого-функціональними властивостями вим’я, а й вищою міцністю рогу ратиць та більшим діаметром жирових кульок молока, яке більш придатне до виробництва високоякісного масла.

М’ясні якості у джерсеїв значно гірші, ніж у худоби інших молочних порід. Забійний вихід у дорослої худоби становить 45-47%. М’ясо сухе, жорстке, має неспецифічний жовтий колір, недостатні поживність та смакові якості. Вихід сирої шкури сягає 5-5,5%. Шкура тонка, міцна, еластична.

За інформацією ICAR (табл.1) наразі найвищими надоями характеризуються корови джерсейської породи у США, Швеції, Данії та Канади. При цьому джерсейські корови Данії та Швеції поєднують високі надої з найвищим вмістом жиру і білка в молоці.

 Таблиця 1

Підконтрольне поголів’я і продуктивність корів джерсейської породи

у різних країнах

Країна
Рік
Підконтрольне поголів’я корів
Молочна продуктивність за 305 днів:
Тривалість періоду між отеленнями, днів

надій,

кг
вміст у молоці, %:

жиру
білка

Джерсі
2010
3264
4530
5,17
3,77
412

Англія і Уельс
2009
15329
5617
5,31
3,88
406

Шотландія
2009
1383
5370
5,29
3,97
419

Північна Ірландія
2009
1033
4855
5,07
3,81
414

Данія
2009
64936
66801
5,93
4,10
–

Швеція
2009
1904
67581
5,77
3,96
407

США
2009
204826
7419
4,64
3,61
–

Канада
2009
9874
6371
4,87
3,81
–

Японія
2008
2634
5942
4,98
3,87
414

Італія
2008
4501
5933
5,14
3,98
–

ПАР
2009
60330
5392
4,66
3,75
412

Польща
2009
1054
5426
5,26
3,81
422

Швейцарія
2009
1797
5301
5,45
3,90
389

Австралія
2008
64289
5247
4,83
3,72
–

Примітка: 1 -- удій за 365 днів.

До України джерсейську худобу вперше було завезено 1948 року. В проведених у різних регіонах країни науково-господарських дослідах встановлено, що корови джерсейської породи мали більш високі показники вмісту сухих речовин, жиру і білка в молоці, індексу вим’я, легеневої вентиляції, поглинання кисню, виділення вуглекислоти та менші витрати кормових одиниць на 1 кг молока чотирьохвідсоткової жирності порівняно з тваринами чорно-рябої породи.

Надої джерсеїв за першу лактацію у середньому становили 2893 кг за жирності молока 5,86%, за другою - відповідно 3386 кг і 6,11%, за третю і старше - 3553 кг і 6,05%, жива маса корів відповідно за лактаціями сягає 368, 398 і 467 кг.

У породі нараховується кілька провідних заводських ліній та генеалогічних груп, представники яких були завезені у нашу країну. Кращими за молочною продуктивністю і жирномолочністю проявили себе корови генеалогічних груп Вайльбю Е-20, Абільда Нюбелле Е-18, Люнгсис Е-15, Янсона 93 і Одден Меллекера 417.

В Україні бугаїв джерсейської породи в господарствах використовували для схрещування з маточним поголів’ям чорно-рябої, червоної степової та інших порід з метою підвищення жирномолочності поголів’я. Одержані помісі мали на 1,0-1,5% вищий порівняно з місцевими породами вміст жиру в молоці, але поступалися їм надоями, живою масою і м’ясними якостями.

У дослідженнях Т. Мовчан встановлено, що акліматизація джерсейської породи в умовах Дніпропетровської області відбулася задовільно. За надоєм натурального молока за 305 днів І і ІІ лактацій джерсейські породи поступались ровесницям червоної степової породи відповідно на 178 і 85,3 кг, проте перевищували останніх за вмістом жиру в молоці на 1,86 і 2,52%. У перерахунку на чотиривідсоткове молоко продуктивність джерсейських корів порівняно з ровесницями червоної степової породи була вищою за врахованими лактаціями відповідно на 1820 і 1378 кг.

Проте досвід подальшого використання генофонду джерсейської породи для поліпшення жирномолочності худоби вітчизняних молочних порід засвідчив швидке нівелювання ефекту схрещування за вмістом жиру і білка у молоці вже у другому поколінні та небажано істотне зменшення живої маси корів. З огляду на це масове схрещування з бугаями джерсейської породи було припинено. У сучасних племінних стадах молочної худоби генетичний матеріал джерсеїв присутній у поодиноких випадках лише на рівні «прилиття крові». Відсутність серед атестованих племінних стад (за матеріалами держплемреєстру) господарств із розведення джерсейської породи підтверджує втрачений інтерес тваринників в Україні до чистопорідного її розведення. Серед допущених до використання 2010 року в Україні спермопродукція лише п’яти чистопорідних бугаїв джерсейської породи достатньо високої племінної цінності (СІ = +806 … +1109). Два з них використовуються і оцінені у США, три - у Канаді. В умовах майже виключно приватної власності в аграрному секторі України, зокрема у молочному скотарстві, окремі фермери можуть виявляти інтерес і мають право розводити худобу будь-якої породи. За вибору для розведення худоби джерсейської породи фермерам буде корисна наведена у цій публікації характеристика її переваг та недоліків. Серед останніх варто акцентувати увагу також на вкрай обмежених можливостях селекційного поліпшення джерсейської породи через практичну відсутність чистопорідних її стад в Україні.

Стандарт джерсейської породи в Україні за інструкцією з бонітування 2004 року за молочною продуктивністю для корів-первісток становить 3000 кг молока з вмістом 5,0% жиру і 3,7% білка, за надоєм за другу лактацію -- 3300 кг, третю і старше -- 3600 кг. Стандарт живої маси корів за відповідними лактаціями сягає 420, 460 і 485 кг, маси телиць у піврічному віці -- 140 кг, у 18 місяців -- 325 кг. 

Розрахункова частина



2.1. Розрахунок потреби в ремонтному молодняку

Потреба господарства в ремонтних телицях розраховується з врахуванням відсотків щорічного поновлення стада, передбачених умовами проектного завдання.

В моєму прикладі на фермі з поголів'ям 330 корів передбачено: бракування корів - 20%, телиць різного віку - 14 % і виранжирування первісток – 26%.

Отже, для ремонту стада корів необхідно:

330 корів складають 100%

х - 20% (брак)

X= (330·20):100= 66 корів вибракувано, на їх місце потрібно корів первісток 66 гол., перевірених за продуктивністю та придатністю до машинного доїння.

Щоб виростити таку кількість перевірених корів-первісток, необхідно мати нетелей на 20%більше порівняно з первістками ,тому отримаемо:

66 гол. складає 100 %,

х —26%; х=(66·26):100=17гол., враховуючи процент їх виранжирування (66+17), тобто 83 голів нетелей.

Поголів'я телиць до 1 року порівняно з поголів'ям нетелей має бути на 14 % (приблизно на 12 голів) більшим з врахуванням проценту їх бракування (83+12) і складе 95 голів.

Стільки ж буде і телиць старше 1 року (95 голів), враховуючи період вирощування нетелей від народження до 24 місяців.

Отже, загальна кількість ремонтних телиць різного віку складе (95+95) 190голів, або (190·100):330=58 телиць з розрахунку на 100 корів.

Розрахунок виходу телят за рік:

а) від корів (330 х 88 /100) = 290голів б) від нетелей 83 голів (вихід 100%).

Всього телят (290+83)= 373 голови або 31 теля у місяць. Із загальної кількості телят 50% - телички (187 голів); 50% - бички (186 голів).
2.2.Розрахунок середньорічного поголів'я та структури стада

Для визначення середньорічного поголів'я худоби на практиці в конкретних виробничих умовах, як правило, користуються формулою:

X = (П х Т) / 365,

тобто кількість кормоднів - 365;

де X - середньорічне поголів'я;

П - поголів'я вікової групи худоби;

Т - тривалість періоду перебування тварин у групі (цеху);

365 - кількість днів у році.

Результат розрахунку наведено у таблиці 2.

Таблиця 2

  1   2   3   4   5

скачати

© Усі права захищені
написати до нас