Ім'я файлу: Тактичні розрахунки логістики.docx
Розширення: docx
Розмір: 345кб.
Дата: 03.02.2023
скачати
Пов'язані файли:
Розширення: docx
Розмір: 345кб.
Дата: 03.02.2023
скачати
Пов'язані файли:
Розрахунки, які проводяться при організації підвезення матеріальних засобів
При організації підвезення значне місце в роботі посадових осіб і органів управління тилом відводиться розрахункам потреби в підвезенні матеріальних засобів, можливостей автомобільного транспорту і засобів механізації вантажно-розвантажувальних робіт. Результати розрахунків використовуються посадовими особами і органами управління тилом для прийняття обгрунтованих рішень або підготовки пропозицій, відпрацювання планів підвезення. Тому результати розрахунків повинні бути максимально точними та об'єктивними.
Відомо також, що всі розрахунки повинні виконуватись за певними методиками. Вибір та застосування методик для виконання розрахунків з підвезення залежить від конкретної обстановки, характеру і виду бойових дій, наявності вихідних даних, потрібного ступеню точності результатів розрахунків, а також від виділеного ліміту часу на прийняття рішення та планування тилового забезпечення. Розрахунки, виконані навіть за самими точними методиками, стають непотрібними, якщо результати отримані з запізненням. Тому при виборі методики розрахунків необхідно в основному виходити з наявності часу.
Так, при достатньому часі та послідовному методі роботи органів управління розрахунки можуть виконуватись в повному обсязі за методиками, які дозволяють отримати найбільш точні результати.
При обмеженому часі (методі паралельної роботи) розрахунки, як правило, виконуються за методиками прискореного (оперативного) розрахунку, які дозволяють в короткі строки і з допустимими відхиленнями (погрішностями) отримати необхідні результати. При недостатньому часі розрахунки можуть не проводитись, а рішення може прийматися на основі логічної оцінки найбільш важливих елементів обстановки. У всіх випадках наявні методики можуть застосовуватись для виконання розрахунків як з застосування електронно-обчислювальної техніки, так і без неї.
Визначення потреби у підвезенні
Одним з найважливіших, відповідальних і трудомістких завдань, що вирішуються органами управління, є визначення потреби в підвезенні матеріальних засобів.
Потреба в підвезенні - це кількість матеріальних засобів, яку необхідно підвезти військовим частинам і підрозділам, а також на склади військових частин і установ матеріального забезпечення в конкретних умовах тактико-тилової обстановки до норм утримання (до встановлених норм). Вона характеризує обсяг завдань з матеріального забезпечення військ в бою (операції). Обчислюється потреба в тонах (тисячах тон) і визначається службами, відповідальними за забезпечення військ відповідними видами матеріальних засобів. Узагальнення потреби в підвезенні, розподіл можливого обсягу по напрямках та ділянках підвезення є функцією заступників командирів (командувачів) з тилу.
Потреба в підвезенні може розраховуватись за різними методиками. При наявності вихідних даних щодо: встановленої величини (норм) витрати (видачі) на відповідний період, величини імовірних втрат за цей період, встановлених запасів на кінець періоду та величини запасів на початок періоду, а також маси розрахунково-постачальних одиниць потреба в підвезенні може визначатись за такою залежністю
(1)де
- потреба в підвезенні матеріальних засобів, т;
- встановлена норма витрат (видачі) матеріальних засобів, РПО;
- розмір імовірних втрат матеріальних засобів, РПО;
- запаси, встановлені на кінець періоду (бою), РПО;
- розмір запасів на початок періоду (бою), РПО;
- маса РПО (заправки, боєкомплекту, добовидачі та ін.), т.Залежність (1) є універсальною для визначення як потреби в підвезенні у війська, військові частини, установи та підрозділи матеріального забезпечення, так і номенклатури матеріальних засобів по всіх службах. Досвід навчань показує, що розрахунки потреби в підвезенні за зазначеною методикою потребують великих трудозатрат та значних витрат часу, пов’язаних з визначенням величин R, Р, Z, N, q за кожною номенклатурою, по кожному періоду бою, по кожній ділянці підвезення. Ця методика розрахунків може знайти застосування тільки при наявності достатнього часу на прийняття рішення. У цьому випадку служби подають заступнику командира (командувача) з тилу заявки на підвезення.
Велике значення відводиться методикам прискореного (оперативного) розрахунку потреби у підвезенні. Їх перевага полягає у відносно малих витратах часу на розрахунки при допустимих погрішностях і відхиленнях від величин потреби, отриманих при застосуванні універсальної методики. Застосування таких методик відповідає вимогам керівних документів щодо оволодіння методиками оперативного планування та організації матеріального і транспортного забезпечення, підвезення матеріальних засобів, бойових та інших видів забезпечення.
В основу методик прискореного (оперативного) розрахунку потреби в підвезенні покладені такі оперативні показники: бойовий склад військ, темпи наступу, тривалість бойових дій, завдання, які виконуються військами, типові та встановлені норми витрати і втрат матеріальних засобів в бою та інші. При цьому потреба в підвезенні визначається за видами матеріальних засобів, які мають найбільшу питому вагу в вантажопотоці (боєприпасах і пальному), з нарахуванням відповідного проценту інших видів матеріальних засобів від сумарної потреби в підвезенні боєприпасів та пального.
Так, потреба в підвезенні боєприпасів (пального) за розрахунковий період може бути визначена за встановленими нормами витрати та середніми величинами втрат боєприпасів (пального) з урахуванням виділених ресурсів на операцію (бій) за такою залежністю:
, (2) де:
- потреба в підвезенні боєприпасів (пального), т;
- встановлена норма витрати і-го виду боєприпасів (пального), РПО;
- середня величина втрат і-го виду боєприпасів (пального), РПО;
- маса РПО і-го виду боєприпасів (пального), т.При розрахунках за цією залежністю приймається умова, що величина запасів на кінець розрахункового періоду буде відповідати її величині на початок періоду.
Розрахунки проводяться, як правило, тільки з незначної кількості видів боєприпасів і пального: стpілецьких, артилерійських і мін, танкових, реактивних, зенітних, ПТКР; автомобільному бензину, дизельному паливу, авіаційному пальному - з нарахуванням на їх кількість відповідного проценту масел та мастил.
Знаючи потребу в підвезенні боєприпасів і пального та величину коефіцієнту
, який враховує долю інших матеріальних засобів в загальному вантажопотоці, можна визначити потребу в підвезенні інших матеріальних засобів за залежністю:
(3)Тоді загальна потреба в підвезенні визначається:
(4)У випадку, коли норми витрати не встановлені або невідомі, потреба в підвезенні може бути визначена за типовими нормами витрати та втрат з використанням коефіцієнтів еквівалентності. Типова норма витрати та втрат матеріальних засобів визначається методом математичної статистики на основі результатів навчань. Наприклад, типова норма витрати та втрат боєприпасів і пального може визначатися для однієї механізованої бригади, яка приймається за розрахункову, і встановлюється: по боєприпасах - на добу бою, по пальному – на 1 км наступу (в обороні на добу бойових дій). В цьому випадку потреба в підвезенні боєприпасів (пального) визначається за залежністю:
(5)де:
- типова норма витрати та втрат боєприпасів (пального) військовою частиною, т;
- тривалість участі і-ї військової частини в бойових діях в даному періоді, доба;
- коефіцієнт укомплектованості і-ї військової частини;
- коефіцієнт еквівалентності і-ї військової частини.При цьому величина
може мати різні значення при веденні бойових дій з застосуванням різних видів зброї.Коефіцієнт еквівалентності показує відношення витрати боєприпасів (пального) конкретної військової частини до типової норми витрати цих матеріальних засобів, взятих за розрахункову:
, (6)де:
- величина витрати боєприпасів (пального) і-ї військової частини, т; - типова норма витрати боєприпасів (пального) механізованою бригадою, т.Значення
може бути у межах, показаних в таблиці 2.Значення коефіцієнтів еквівалентності
| Військова частина | Місце і роль в оперативній побудові військ |  | |
| по боєприпасах | по пальному | ||
| омбр | Розрахункова | 1 | 1 |
| омбр | У першому ешелоні на напрямку головного удару | 1,4 | 0,96 |
| отбр | У першому ешелоні на напрямку головного удару | 1,5 | 1,4 |
| омбр | У першому ешелоні на іншому напрямку | 1,2 | 0,9 |
| омбр | У другому ешелоні ОК | 0,05 | 0,37 |
У подальшому потреба в підвезенні інших видів матеріальних засобів та загальна потреба в підвезенні визначається за залежностями (3) і (4).
Визначати потребу в підвезенні за оперативними показниками може заступник командира військової частини з тилу із залученням представників служб ракетно-артилерійського озброєння і пально- мастильних матеріалів.
Досвід навчань показує, що застосування методик прискореного розрахунку дозволяє значно скоротити час на прийняття рішення щодо підвезення матеріальних засобів.
Розподіл можливого обсягу по ділянках підвезення
Другим завданням, яке вирішується органами управління тилом після визначення потреби в підвезенні, є найбільш доцільний розподіл імовірного обсягу по ділянках підвезення. Ця робота у військовому тилу виконується, як правило, з використанням схеми вантажопотоків, яка розробляється під час розрахунку можливостей автомобільного транспорту.
В умовах функціонування територіальної системи тилового забезпечення, як правило, має місце наявність кількох джерел матеріального забезпечення, з яких можуть отримувати матеріальні засоби один або декілька одержувачів. Звідси виникає проблема оптимального прикріплення військ на постачання до визначених джерел матеріального забезпечення, при цьому визначаються оптимальні за протяжністю ділянки підвезення. Вирішення цієї проблеми вкрай важливе з точки зору скорочення часу доставки матеріальних засобів і досягнення мінімальних економічних затрат.
Оптимізація прикріплення військ на постачання при мінімальних відстанях перевезень може бути досягнута вирішенням транспортних задач методом лінійного програмування або сіткового планування.
Транспортні задачі є частковими задачами лінійного програмування і вирішуються методом потенціалів. Метод потенціалів – це симплекс-метод стосовно до умов транспортної задачі. Суть методу потенціалів полягає у тому, що спочатку, використовуючи матрицю, знаходять опорний варіант прикріплення на забезпечення (наприклад, методом північно-західного кута або методом мінімального елементу). За визначеними правилами цей варіант перевіряється на оптимальність і при необхідності проводиться його покращання до оптимального. Цей метод алгоритмічно і програмно реалізований в самих різних модифікаціях і введений в стандартне програмне забезпечення для всіх ЕОМ, які використовуються в органах тилу для рішення задач оптимального планування.
Можливість алгоритмізації процесу рішення транспортної задачі оптимального прикріплення на забезпечення дозволяє широко застосовувати для проведення розрахунків ЕОТ. Транспортна задача при підготовці вихідних даних для її рішення буде значно ускладнена введенням великої кількості обмежень, пов’язаних з оперативно-тиловою (тактико-тиловою) обстановкою. До цих обмежень відносяться: недостатня пропускна здатність шляхів сполучення; низька вантажопереробна здатність пунктів стикання різних видів транспорту, стаціонарних центрів забезпечення, баз (складів) і складів (відділів зберігання) частин матеріального забезпечення; наявність великої кількості номенклатур матеріальних засобів; необхідність використання різних видів транспорту для їх підвезення; імовірність застосування противником високоточної зброї і звичайних засобів ураження та інші.
Оптимізація прикріплення військ на забезпечення сітковим методом планування полягає в умовному графічному відображенні відправників та одержувачів із знаходженням критичного шляху (найкоротшого за відстанню та часом його проходження). При наявності великої кількості обмежень цей метод може виявитись ефективнішим, ніж метод потенціалів. Застосування ЕОТ при рішенні задач сіткового планування дозволяє вводити уточнену фактичну інформацію, знаходити новий критичний шлях, контролювати його і коректувати.
Оптимізація прикріплення військ на забезпечення з точки зору мінімальних витрат часу на виконання вантажно-розвантажувальних робіт може також здійснюватись з використанням теорії масового обслуговування.
Застосування теорії масового обслуговування для кількісного аналізу якості функціонування системи підвезення дозволяє звести до мінімуму втрати часу транспортними засобами і засобами механізації вантажно-розвантажувальних робіт у пунктах стикання і на складах шляхом визначення черговості забезпечення на пріоритетній основі.
Із перерахованих етапів один, дуже важливий і трудомісткий – проведення розрахунків – виконує ЕОТ. Застосування ЕОТ для оптимізації прикріплення військ на забезпечення до визначених джерел матеріального забезпечення дозволяє скоротити час на прийняття рішення щодо підвезення матеріальних засобів і найбільш раціонально організувати транспортно-перевантажувальний процес.
Розподіл імовірного обсягу підвезення між видами транспорту здійснюється у визначеній послідовності. В першу чергу визначається потреба в подачі пального трубопровідним транспортом (при його наявності), як найбільш специфічного виду транспорту. Потреба в подачі пального узгоджується з можливостями (продуктивністю) трубопровідного транспорту. У випадку, якщо потреба в підвезенні пального більша можливостей трубопровідного транспорту WTp (Qп > WTp), то залишок необхідного обсягу (Qп – WTp) покладається на водний транспорт (при його наявності), як найбільш економічний. Залишкова потреба в підвезенні покладається на залізничний транспорт, як найбільш продуктивний. Потреба в підвезенні залізничним транспортом Q Зал.тр. визначається як різниця між загальною потребою в підвезенні Q Заг. і потребою в подачі трубопровідним Q Тр. тр. і водним Q Вод.тр.. транспортом:
Q Зал. тр. = Q Заг.– Q Тр. тр. – Q Вод.тр.(7)
Потреба в доставці матеріальних засобів повітряним транспортом визначається із розрахунку забезпечення повітряного десанту та інших угруповань військ, які діють у відриві від основних сил.
Потреба в підвезенні автомобільним транспортом Q Авт.тр. визначається як різниця між загальною потребою в підвезенні і потребою в підвезенні (подачі) водним, залізничним, трубопровідним, повітряним та іншими видами транспорту. Це визначення справедливе лише в тому випадку, коли потреба в підвезенні яким-небудь видом транспорту буде рівна його можливостям.
Під можливостями видів транспорту по підвезенню матеріальних засобів приймається кількість матеріальних засобів в тонах, яка ними може бути доставлена у війська, в частини і установи матеріального забезпечення за встановлений час і в конкретних умовах обстановки. У зв’язку із фізичними і технічними особливостями роботи видів транспорту розрахунки їх можливостей виконуються за різноманітними методиками.
1 2 3 4 5 6 7