Есе за твором Г. Сковороди "Розмова п'яти мандрівників про істинне щастя в житті"
Тема щастя, на рівні з темою сенсу життя, ще з давніх давен приводила людей до філософських роздумів: що таке щастя? в чому воно полягає? чи щасливий я зараз? а чи був колись щасливим? і тому подібне. Ось і сам автор дійшов до таких думок, і висловив їх у вигляді розмови між товаришами.
Читаючи цей твір, я, сама того не помічаючи, впадала в довгі роздуми. Допускаю, що саме таку реакцію Григорій Сковорода прагнув викликати у зацікавленого читача в свій час. Звичайно, спочатку мої думки були націлені на питання "що таке щастя і в чому воно полягає?", але, з плином моїх міркувань, в моїй голові постало інше - чи можна взагалі дати конкретне означення щастя? Я вважаю, що на це запитання остаточна відповідь - ні.
Чому? Бо, роздумуючи про щастя, я давала відповідь відштовхуючись від своїх інтересів, цілей та життєвого досвіду, і цілком не звернула увагу на той факт, що інші люди мають СВОЇ пріоритети, що відрізняються від моїх. І якщо дізнатись думки будь-яких людей, то почуємо не тільки кардинально різні відповіді, а й навіть різний хід думок.
Дійшовши до такого висновку, я для себе зазначила, що Григорій Сковорода лише людина зі своїм життєвим досвідом, а не істина в останній інстанції, і я можу не погодитись з його поняттям щастя. Варто ще зробити знижку на те, що час в якому жив автор, вже давно не схожий на наші реалії.
Як можна здогадатись, я дійсно не зовсім згодна з думкою Сковороди. Мені здалось, що для нього пізнати щастя може лише людина безкорисна, якій неважливе матеріальне, а головне лише духовне. Такої думки, насправді, притримуються багато філософів і не тільки. Не просто так же з'явилась фраза "не в грошах щастя". Але більшість тих, хто притримуються такої філософії, самі ніколи не були у скрутному становищі. Ми живемо у такому світі, коли без грошей ти не живеш, а виживаєш, бо без них неможливо втамувати навіть базові потреби, що вже казати про духовні. Коли з дня на день тобі потрібно знаходити крихти, щоб протриматись ще трошки, навряд чи ти будеш відчувати себе дуже щасливим.
Можливо, такі думки є плодом укоріненої поняття про те, що всі заможні люди автоматично погані. Я ще можу зрозуміти, чому така думка переважала в часи Сковороди. Тоді багато заможних панів тримали у себе кріпаків, до яких ставились гірше, ніж до тварин. Але чому вона збереглась до сьогодні - мені зрозуміти не дано.
Я не вважаю, що щастя криється в матеріальних благах. В цьому плані я допускаю, що щастя для кожного своє, потрібно тільки шукати. Але не варто забувати, що в теплі і достатку шукати своє щастя приємніше, аніж голим і босим.