Ім'я файлу: Розглянути динаміку та структуру внутрішнього боргу країни.docx
Розширення: docx
Розмір: 77кб.
Дата: 20.01.2022
скачати


Розглянути динаміку та структуру внутрішнього боргу країни

(за 3 роки).

Внутрішній борг як джерело фінансово-економічної

небезпеки держави.
План:

Вступ

  1. Поняття державного боргу. Хто здійснює управління державним боргом в Україні.

  2. Державний внутрішній та зовнішній борг, їх відмінності.

  3. Різновиди державного боргу.

  4. Динаміка та структура внутрішнього боргу України за 2019-2021 роки.

Висновки

Літературні джерела

Державний борг як економічна категорія є певною системою відносин, яка виникає між органами державного управління з одного боку, та приватними особами, недержавними інститутами, іноземними державами – з іншого, щодо формування і погашення заборгованості органів державного управління, яка виникає в результаті залучення додаткових коштів.

Питаннями дослідження державного боргу, підходів до управління державним боргом та його впливу на економіку, співвідношення державного кредиту та державного боргу, бюджетного дефіциту та боргу досліджували класики економічної теорії: Дж. Кейнс, Т. Мальтус, Д. Рікардо, А. Сміт, вітчизняні та закордонні вчені: Барановський О.І., Бінько І.Ф., Богдан Т.А., Василик О.Д., Вахович І.М., Дробот С.А, Єрмошенко М.М., Легкоступ І.І., Лютий І.О., Мартинюк В.П., Мунтіян В.І., Пастернак-Таранушенко Г.А., Поліщук О.В., Руда О.Л., Смирнов С.М., Сухоруков А.І., Цимбал В.В., Шлемко В.Т. та багато інших. Однак низка питань залишається не вирішеною.

Державний борг – це загальна сума боргових зобов’язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення. Він включає в себе внутрішній та зовнішній державний борг.

Згідно з законом України «Про Державний внутрішній борг України» ст. 1 (на теперешній час цей закон вже втратив силу): державним внутрішнім боргом є строкові боргові зобовязання Уряду України у грошовій формі. Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності.

Згідно ст. 2 Закону України «Про Державний внутрішній борг України»: до складу державного внутрішнього боргу України входять позичення Уряду України і позичення, здійсненні при безумовній гарантії Уряду, для забезпечення фінансування загальнодержавних програм. Державний внутрішній борг України складається із заборгованності минулих років та заборгованості, що знову виникає по боргових зобовязаннях Уряду України.

До боргових зобовязань Уряду України належать випущені ним цінні папери, інші зобовязання у грошовій формі, гарантовані Урядом України, а також одержані ним кредити.

Згідно ст. 15-1 Бюджетного Кодексу України: Управління державним боргом та гарантованим державою боргом здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну бюджетну політику у сфері управління державним боргом та гарантованим державою боргом (далі - Боргове агентство України). Діяльність Боргового агентства України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через члена Кабінету Міністрів України, відповідального за формування та реалізацію державної фінансової і бюджетної політики, або особи, яка виконує його обов’язки (далі - Міністр фінансів України).

Міністерство фінансів України здійснює контроль за управлінням державним боргом та гарантованим державою боргом, забезпечуючи визначення організаційно-методологічних засад здійснення такого управління і систематичне проведення аналізу результатів та ефективності такого управління.

Рахункова палата не менше ніж один раз на три роки здійснює державний зовнішній фінансовий контроль (аудит) діяльності Боргового агентства України в частині управління державним боргом та гарантованим державою боргом.

До Агентства з управління державним боргом переходять права і обов’язки Міністерства фінансів у сфері управління державним боргом та гарантованим державою боргом, зокрема за раніше укладеними кредитними договорами (угодами про позики), випущеними державними борговими цінними паперами, наданими державними гарантіями, договорами (угодами) про субкредитування, про погашення заборгованості позичальників перед державою, про залучення агентських, консультаційних, рейтингових, юридичних та інших послуг, пов’язаних з управлінням державним боргом та гарантованим державою боргом. Боргове агентство України готує щорічний звіт про результати управління державним боргом та гарантованим державою боргом і оприлюднює такий звіт на своєму офіційному сайті не пізніше 1 квітня року, наступного за звітним.

Правове регулювання державного боргу здійснюється відповідно до Конституції України, Бюджетного Кодексу України та інших нормативно-правових актів у сфері управління боргом.

Обслуговування державного внутрішнього боргу України здійснюється через банківську систему України шляхом проведення операцій по розміщенню внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їх погашенню і виплаті доходу по них у вигляді процентів та в іншій формі.
Зовнішній державний боргчастина державного боргу, яка підлягає сплаті у валюті, іншій ніж гривня, тобто, це заборгованість держави перед іноземними громадянами, підприємствами, владою та міжнародними фінансовими організаціями.

Загальна сума державного боргу є своєрідним показником фінансового стану держави. Чим більша величина державного боргу, тим загрозливішим є стан державного бюджету і чим вища частка державного боргу у внутрішньому валовому продукті, тим глибша фінансова криза в країні. Як зазначає у своїй статті Руда О., основними причинами виникнення державного боргу зазвичай є нестача фінансових ресурсів у національній валюті через низьку ефективність господарювання (низьку продуктивність праці, високу собівартість продукції, збиткову діяльність підприємств тощо), нестача фінансових ресурсів у вільно конвертованій валюті для розрахунків з іншими країнами. Наявність державного боргу не є виключенням в економіці, скоріше правилом: економічно розвинуті країни мають значний внутрішній борг. Однак існує значна різниця у причинах, способах утворення та особливостях функціонування цього виду боргу залежно від країни.

Легкоступ І. та Євчук Х. вважають, що внутрішній державний борг розглядається як «позика нації самої собі» і не впливає на загальні розміри сукупного багатства нації. Основними кредиторами внутрішнього боргу, як правило, є населення, корпорації, банки, інші фінансові та кредитні установи. Разом з тим, базуючись на дослідженні вітчизняних та закордонних науковців, систематизуємо і негативні наслідки наявності внутрішнього державного боргу:

1) погашення заборгованості проводиться за рахунок бюджетних коштів, тобто за рахунок платників податків: таким чином відбувається перерозподіл доходів до власників державних цінних паперів, тобто, як правило, до заможних верств суспільства;
2) для зменшення боргу держава може збільшувати податки, що може призвести до макроекономічних наслідків, таких як зменшення інвестицій. Вихід держави на ринок позикового капіталу посилює конкуренцію на грошовому ринку, що у свою чергу призводить до збільшення відсоткових ставок на грошовий капітал. Це позбавляє приватний сектор певної частини інвестицій та відповідно перешкоджає економічному розвитку країни. Наявність зовнішнього боргу в держави є поширеною світовою практикою.

Внутрішній борг - це борг уряду країни своїм громадянам («Гроші та кредит» П.В.Круш). Це ситуація, коли всі "винні самі собі". Коли борг не дуже великий, він не справляє відчутного негативного впливу на економіку, оскільки не супроводжується вивезенням за кордон матеріальних цінностей.

Якщо в країни дуже великий зовнішній або внутрішній державний борг, то їй може бути оголошений дефолт.

Дефолт - визнання країни неплатоспроможною. У разі бюджетного профіциту державний борг може частково погашатися. Витрати на погашення боргу збільшуються із зростанням ставок відсотка.

Залежно від структури боргових зобов'язань виділяють:

- монетаризований державний борг - складається з боргів, опосередкованих кредитними стосунками держави з банками.

- немонетаризований державний борг - включає в себе заборгованість держави за держзамовленнями, надання послуг державним установам, заборгованості з виплат заробітної плати бюджетному сектору, а також з виплат соціальних трансфертів.)

Здійснення ефективних економічних реформ в трансформаційній економіці України потребує значних капіталовкладень, мобілізація яких на сучасному етапі може бути здійснена лише за рахунок внутрішніх і зовнішніх запозичень, що веде до утворення державного боргу. (Бюджетна система:Т.А. Говорушко)

Державний борг складається із:

  1. Прямого - це загальна сума безумовних боргових зобов'язань країни за отримані та непогашені на визначену дату кредити (позики), які з'являються в результаті державних запозичень.

  2. Гарантованого - загальна сума боргових зобов'язань резидентів України за отримані та непогашені на визначену дату кредити (позики), що з'являються унаслідок запозичень, забезпечених державними гарантіями.

1. Залежно від ступеню охоплення державних боргових зобов'язань державний борг поділяється на:

  • поточний державний борг - це сума витрат поточного періоду (як правило, фінансового року), спрямованих на погашення частини державного боргу, строк сплати якого настав, і на сплату щорічних відсотків для обслуговування капітального боргу, який переходить у майбутні періоди;

  • капітальний державний борг - це сукупність усіх раніше випущених і непогашених на даний момент боргових зобов'язань, у тому числі відсотків, які мають бути сплачені;

  • - чистий державний борг - це сума зобов'язань без урахування відсотків за користування позиками.

2. Залежно від позиції уряду держави щодо накопичення державного боргу його поділяють на:

  • активний державний боргвиникає внаслідок дискретних заходів уряду щодо залучення додаткових ресурсів. Він пов'язаний із формуванням активної форми бюджетного дефіциту. Активний дефіцит створюється внаслідок державного втручання у подолання кризи;

  • пасивний державний борг створюється автоматично з виникненням пасивного бюджетного дефіциту. Пасивний бюджетний дефіцит виникає внаслідок зменшення доходів економічних суб'єктів в умовах економічної кризи, а тому зменшуються й податкові надходження до бюджету.

3. Залежно від зобов'язань держави перед суб'єктами економіки:

  • - номінальний - сукупність державних запозичень на кредитних і фондових ринках, що передбачає погашення основної суми боргу з виплатою процентів у визначений термін;

  • реальний- крім номінального боргу, включає невиконані фінансові зобов'язання держави перед суб'єктами економіки: неоплачені державні замовлення, заборгованість по заробітній платі перед працівниками бюджетної сфери, невідшкодований податок на додану вартість тощо.

4. За формою залучення коштів державний борг поділяється на:

  • державні запозичення- залучення державою в особі Кабінету Міністрів України, який діє через Міністерство фінансів України, грошових коштів, іншого майна та майнових прав, яке передбачає прийняття зобов'язань щодо грошових коштів на умовах строковості, платності й повернення. В свою чергу, державні запозичення поділяються на:

державне внутрішнє запозичення - здійснюється шляхом укладання угод із резидентами України про позику й випуск державних цінних паперів, що розміщуються на внутрішньому ринку;

державне зовнішнє запозичення - здійснюється шляхом укладання з нерезидентами України угод про позику й випуск державних цінних паперів, що розміщуються на зовнішньому ринку.

  • державна гарантія- зобов'язання держави в особі Кабінету Міністрів України, що діє через Міністерство фінансів України, повністю або частково виконати платежі на користь кредитора в разі невиконання позичальником, іншим ніж Україна, зобов'язань щодо повернення грошових коштів на умовах строковості та платності. Формою надання державної гарантії є державна порука. При наданні державних гарантій виникає державна гарантія- зобов'язання держави в особі Кабінету Міністрів України, що діє через Міністерство фінансів України, повністю або частково виконати платежі на користь кредитора в разі невиконання позичальником, іншим ніж Україна, зобов'язань щодо повернення грошових коштів на умовах строковості та платності. Формою надання державної гарантії є державна порука. При наданні державних гарантій виникаєпотенційний державний борг, котрий стає реальним за умови відшкодування кредитору суми зобов'язань позичальника, за якими держава була гарантом.

5. За валютою залучення державний борг поділяється на:

  • борг у національній валюті - для залучення коштів емітуються цінні папери, які розміщуються на внутрішньому фондовому ринку;

  • борг у іноземній валюті - виникає в результаті здійснення безпосереднього запозичення коштів в урядів іноземних держав, міжнародних фінансово-кредитних організацій, іноземних банків, а також розміщення державних боргових зобов'язань на міжнародних ринках капіталів.

6. Залежно від терміну залучення коштів розрізняють:

  • короткостроковий борг(з терміном погашення до одного року),

  • середньостроковий(від одного до п'яти років),

  • довгостроковий(від п'яти років і більше).


Характеристика підходів до розуміння внутрішнього державного боргу.



Низка чинників, що впливають на виникнення та зростання внутрішнього державного боргу наведена на рисунку:



Таким чином, виявлення та класифікація основних фундаментальних факторів, що впливають на процеси формування державного боргу, дадуть змогу здійснювати більш ефективне управління зовнішнім та внутрішнім державним боргом України.

Державний борг - це похідна від кількох компонентів: державної політики в усіх сферах життя країни, макроекономічної ситуації та поведінки економічних агентів. Як свідчать дані для різних країн, борг існує у всіх країни за винятком кількох невеликих країн. Водночас рівень боргу суттєво різниться: наприклад у 2017 році від 9% від ВВП в Естонії до 237% ВВП в Японії.

Борг сам по собі не є шкідливим та небезпечним для держави та суспільства. Водночас він може збільшувати вразливість країни до шоків (напр. валютних). Тому в світі дедалі більше приділяють уваги оцінці стійкості державного боргу. Важливе значення має саме розмір боргу по відношенню до ВВП, оскільки він відображає спроможність держави в майбутньому обслуговувати свій борг і надалі розвивати економіку (Поліна Ярова, директор Департаменту боргової політики Міністерства фінансів України).

Досвід інших країн загалом, та України зокрема, свідчить, що борг зростає під час і після економічної/фінансової кризи: держави збільшують запозичення, щоб профінансувати поточні видатки на фоні скорочення доходів, борг по відношенню до ВВП зростає через девальвацію курсу національної валюти, яка є результатом кризи.

Саме це відбувалось в Україні під час кризи 2008-2009 років, а також у 2014-2015 роках.

При цьому економічна політика держави є також надзвичайно важливою причиною зростання боргу. Так, борг може збільшуватись, коли державі потрібно збільшити фінансування інфраструктурних проектів, реформ, зокрема в медицині та освіті. Інвестиції в інфраструктуру та людський капітал, при правильно визначених пріоритетах, стимулюватимуть розвиток економіки в середньо - та довгостроковому періодах, що, в свою чергу, дозволить скоротити борг.

В Україні протягом останніх років МФ України збільшували фінансування таких інвестицій, але передусім за рахунок підвищення ефективності видатків та перерозподілу з інших статей. Водночас, внаслідок агресії Російської Федерації потребувала суттєвого підвищення інша стаття видатків - оборона та безпека, на яку держава зараз витрачає 5% ВВП. В умовах війни та втрати територій, фінансово-економічної кризи та потреби у збільшенні видатків на оборону та безпеку, Україні допомогли міжнародні партнери, надаючи нам пільгове фінансування: МВФ, Світовий Банк, ЄС, США, Японія, Канада та ряд інших партнерів.

Міжнародний досвід свідчить, що держави не визначають метою скорочення боргу до нуля, але визнають потребу його скоротити до певного рівня стійкості. Такий рівень залежить від темпів зростання економіки, відсоткової ставки, за якою країни позичають на внутрішньому та зовнішньому ринках, а також від розвитку інституцій.
У 2019 році уряд ухвалив другу ітерацію Середньострокової стратегії управління державним боргом, розроблену Мінфіном в новому форматі. Внаслідок реалізації попередньої Стратегії було знижено державний борг з 61,5% ВВП на кінець 2017 році до 52,3% ВВП на кінець 2018 році. Надалі планується, що борг буде знижено до 43% на кінець 2022 році. В Стратегії визначено чотири цілі:

1. Збільшення частки державного боргу у національній валюті.

2. Продовження середнього строку до погашення і забезпечення рівномірного графіка погашення державного боргу.

3. Залучення довгострокового пільгового фінансування.

4. Продовження розвитку міцних взаємовідносин з інвесторами та подальше удосконалення політики управління державним боргом
Пріоритетом залишається збільшення частки гривневого боргу, оскільки доходи уряд отримує саме в національній валюті. Тому при такому підході суттєво знижується вразливість боргу до валютних шоків.

Водночас уряд також залучає кошти в іноземній валюті, оскільки потрібно рефінансувати валютний борг, тоді як НБУ не друкує долари США, а міжнародні резерви не гумові, хоча і зросли до рівня кінця 2013 року.

Міністерство фінансів вже не один раз наголошувало, що на 2019-2021 роки припадають пікові виплати з погашення державного боргу. Тому, додаткові запозичення із терміном погашення в ці роки негативно впливають на фіскальну стійкість, оскільки обмежують спроможність уряду в найближчі роки фінансувати важливі програми розвитку.

Саме тому, з квітня 2019 року Міністерство фінансів почало випускати 5-річні гривневі ОВДП з погашенням у 2023 році. На сьогодні таких ОВДП випущено на 10,2 млрд грн, а середня дохідність склала 15,84% річних. Виважена стратегія управління боргом дозволяє вчасно фінансувати боргові виплати, а також соціально важливі програми і програми розвитку. Водночас уряду потрібно ефективно визначати пріоритети.

Часто говорять, що Україна робить дорогі запозичення, і для пояснення цієї ситуації потрібно окремо дивитись на внутрішній та зовнішній борг.

На внутрішньому ринку завдяки ефективній політиці та відкриттю доступу нерезидентів на нашого внутрішнього ринку через міжнародний депозитарій Clearstream Міністерство фінансів вже почало траєкторію до зниження дохідності ОВДП, однак спроможність такого кроку обмежена. На ставку за ОВДП передусім впливає висока облікова ставка НБУ, як індикатор вартості грошей (хоча НБУ і знизив її 17-го липня на 0,5 в.п. до 17%). Тому очікувати суттєвого зниження дохідності за ОВДП можна буде лише після відповідного зниження облікової ставки.

Водночас для інвесторів на міжнародних ринках капіталу таким індикатором є кредитні рейтинги країни та співпраця з МВФ. Поточні кредитні рейтинги України є низькими (на рівні B-/B/Caa за шкалою рейтингових агентств Fitch, Standard&Poors та Moody's). Це є результатом відсутності системних реформ та накопичених макроекономічних дисбалансів до 2014 року, втрата територій у 2014 році та війна на Сході України, внаслідок чого відбулось суттєве падіння економіки України у 2014 та 2015 роках (відповідно на 6,6% та 9,8%). Проведена у вересні 2015 року реструктуризація державного та гарантованого державою зовнішнього комерційного боргу допомогла країні втримати фінансову ситуацію та згладити пікові боргові виплати, але довгий період визначала низькі рейтинги України. За оцінками Міністерства Фінансів після 2020 року фактор проведення реструктуризації вже не буде визначальним для рейтингових агентств та дозволить при продовженні політики стабілізації й економічного розвитку суттєво покращити рейтинги країни.

МФ Укаїни очікує, що макроекономічна ситуація, відповідальна фіскальна політика та ряд реформ, які впроваджувались в Україні протягом останніх років, позитивно вплинуть на кредитні рейтинги вже в найближчий рік, що здешевить наші запозичення на зовнішньому ринку. Ці ж чинники сприятимуть подальшому зниженню інфляційних очікувань та, відповідно, облікової ставки НБУ, що дозволить нам знизити вартість запозичень на внутрішньому ринку.

Саме тому Міністерство Фінансів планує надалі продовжувати впровадження реформ, активно розпочати велику приватизацію та запровадити ринок землі. Це дозволить продовжити співпрацю з нашими міжнародними партнерами: МВФ, Світовим банком та іншими МФО, а також ЄС, які надають Україні пільгове фінансування, яке є довшим і набагато дешевшим, ніж ринкові запозичення.

У бюджеті України на 2019 рік видатки, передбачені для погашення і обслуговування держборгу, складають 418 млрд грн. Це майже третина держбюджету. Можна порахувати, скільки припадає держборгу на кожного громадянина країни. Тим більше, що ситуація з погашенням і обслуговуванням держборгу зараз контрольована навіть в умовах паузи у співпраці з МВФ, про що свідчить недавнє розміщення єврооблігацій України на 1 млрд євро. (стаття Богдана Данилишина)

Якщо класична школа економіки і розглядала держборг як тимчасове явище, який повинен бути обов’язково погашений і це було безумовною максимою, то з часів Дж.М.Кейнса держборг став розглядатися як важливий елемент ефективної економічної політики, спрямованої на підтримку сукупного попиту, що обумовлює рівень виробництва і зайнятості. Держборг перестав сприйматися як якесь зло, його стали розглядати як елемент здорової економічної політики.

Якщо говорити про практичну складову, то щодо України держборг перш за все варто розглядати крізь призму його наслідків. Є два основних посили.

Перший – обтяження від держборгу, під яким розуміється ускладнення у веденні бізнесу і зниження рівня життя тих, хто повинен платити податки, щоб у держави була можливість обслуговувати свій борг. У нашому випадку різниця між витратами на погашення та обслуговування держборгу, з одного боку, і тією сумою, яку вдасться залучати від офіційних кредиторів та ринкових запозичень, з іншого боку, являє собою ту частину податкових вилучень, про яку йдеться в попередньому реченні.

Другий – витіснення державою приватних позичальників з кредитного ринку через активні державні запозичення. Дійсно, який сенс українським банкам кредитувати суб'єкти економіки з усіма пов’язаними з цим ризиками та наслідками, коли можна просто придбати мінфінівські ОВДП з прибутковістю 18-19% річних і спокійно «стригти купони», забувши про кредитні ризики і різноманітні незручності (наприклад, про юридичну перевірку застави при постійному моніторингу фінансового стану позичальника).

Відповідно до звіту Національного Банку України зовнішній борг України відносно ВВП на кінець першого півріччя 2021 року скоротився до мінімального рівня з 2014 року (75.2%), а короткострокового — з 2009 року (28.4%)», — йдеться у звіті.

Як зазначили в НБУ, завдяки подальшому економічному зростанню та виваженим макроекономічній та фіскальній політикам очікується подальше зниження цього співвідношення.

В 2017–2019 роках відносні показники державного боргу в Україні поступово покращувалися, але 2020-го знову погіршилися, сигналізуючи про підвищення боргових ризиків. Так, величина державного та гарантованого державою боргу щодо ВВП зменшилася з пікового рівня 81% ВВП наприкінці 2016 року до 49,8% ВВП — наприкінці 2019-го, але протягом 2020 року знову зросла до 62,7% ВВП.

В 2019-го спостерігався масовий приплив іноземного спекулятивного капіталу на ринок ОВДП: протягом року вкладення нерезидентів зросли у 18 разів і перевищили 115,8 мільярда гривень. При цьому частка іноземних інвесторів у загальній сумі ОВДП в обігу (за винятком ОВДП у портфелі НБУ) досягла 23,8%. Крім того, триває війна. Окуповані території не повернуті. Боржники з окупованих територій не виплачують борги, що були взяті до окупації.

Окрім МВФ, очікується 600 мільйонів євро від Євросоюзу під низький відсоток. Обговорюється виділення у вересні 350-мільйонного кредиту Світового банку, ЄБРР, МБРР, Європейського інвестиційного банку.

У червні 2020 профільне міністерство представило проект Стратегії Міністерства фінансів до 2023 року під назвою «Самодостатність». У стратегії поставлені завдання щодо зниження рівня боргового навантаження до 55% ВВП та збільшення гривневої частки боргу до 50%.

На кінець 2020 року держборг становив $90,25 млрд ($36,53 млрд внутрішній й $53,72 млрд зовнішній).
2021 рік

За даними Міністерства Фінансів України сума внутрішнього держборгу України на 1 вересня 2021 становила $38,04 млрд.

Відповідно до звіту Національного Банку України зовнішній борг України відносно ВВП на кінець першого півріччя 2021 року скоротився до мінімального рівня з 2014 року (75.2%), а короткострокового — з 2009 року (28.4%)», — йдеться у звіті.

Згідно інформаційній довідці щодо державного та гарантованого державою боргу України станом на 31 жовтня 2021 року: державний та гарантований державою борг України становив 2438,60 млрд грн або 92,63 млрд дол. США, в тому числі: державний та гарантований державою зовнішній борг – 1 412,85 млрд грн (57,94 % від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 53,67 млрд дол. США; державний та гарантований державою внутрішній борг – 1 025,75 млрд грн (42,06%) або 38,96 млрд дол. США.

Державний борг України становив 2163,94 млрд грн (88,74 % від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 82,20 млрд дол. США. Державний зовнішній борг становив 1185,34 млрд грн (48,61% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 45,02 млрд дол. СШАДержавний внутрішній борг становив 978,60 млрд грн (40,13% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 37,17 млрд дол. США.

Гарантований державою борг України становив 274,66 млрд грн (11,26%) або 10,43 млрд дол. США, в тому числі: гарантований державою зовнішній борг– 227,50 млрд грн (9,33%) або 8,64 млрд дол. США; гарантований державою внутрішній борг – 47,16 млрд грн (1,93%) або 1,79 млрд дол. США.

Протягом жовтня 2021 року сума державного та гарантованого державою боргу України зменшилась у гривневому еквіваленті на 6,92 млрд грн та у доларовому еквіваленті державний та гарантований державою борг збільшився на 0,61 млрд дол. США.

Як зазначили в НБУ, завдяки подальшому економічному зростанню та виваженим макроекономічній та фіскальній політикам очікується подальше зниження цього співвідношення.
Таким чином, підводячи підсумки треба сказати, що існують межі, за якими збільшення державного зовнішнього боргу стає небезпечним. Масштабне залучення позик може призвести країну до залежності від кредиторів, що і сталось в Україні і вимагає пошуку ефективних способів управління та обслуговування боргу. Наявність зовнішнього боргу передбачає передачу частини виробленого продукту за межі країни. Зростання зовнішнього боргу знижує міжнародний авторитет країни та підриває довіру населення до політики її влади, що негативно впливає на соціально-економічну безпеку. Проти значного збільшення державного боргу висловлювався Т. Мальтус. Погоджуючись із тим, що в окремих випадках державні позики є доречними і збільшують попит, він застерігав, що значний державний борг може зруйнувати державу.

Державний борг здійснює значний вплив на фінансову безпеку держави, що залежить насамперед від його обсягів та структури. Для України державний борг набуває характеру не тільки фінансової, але й соціальної проблеми, оскільки величина його протягом останніх років стрімко зростає, що стає загрозою соціально-економічній безпеці країни. Видатки на обслуговування державного боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету, тому борг стає надважким тягарем для державного бюджету України, і відповідно – населення країни, на яке накладаються значні податки. Поглиблюється проблема тим, що при нарощенні державного боргу, отримані від внутрішніх та зовнішніх запозичень кошти, спрямовуються не на розвиток економіки країни, а на поточні видатки, в основному, соціального характеру. Тому сьогодні питання пошуку виважених підходів до грамотного управління та обслуговування державного боргу в умовах економічних та політичних труднощів, які переживає Україна, є надзвичайно актуальною.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Бюджетний Кодекс України зі змінами, внесеними згідно із Законами від 07.10.2010 - 19.10.2021 рр. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

  2. Закон України «Про Державний внутрішній борг України» із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законами від 18.05.2000 - 25.03.2005 рр. Втратив чинність 07.08.2011 р.

  3. Постанова Кабінету міністрів України 127 «Про утворення Агентства з управління державним боргом України» від 12.02.2020 р.

  4. Офіційний сайт Міністерства фінансів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua

  5. Барановський О. Фінансова безпека в Україні (методологія оцінки та механізми забезпечення): Монографія. – К.: КНТЕУ, 2004. –759 с. – Бібліогр.: с.712-733.

  6. Круш П.В., Клименко О.В. Гроші та кредит. – 2019.

  7. Легкоступ І. І. Державний борг України в сучасних економічних умовах: проблеми та перспективи управління / Легкоступ І. І., Євчук Х. В. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://econom.chnu.edu.ua/wpcontent/uploads/2017/02/DERZHAVNYJ-BORG-UKRAYINY-V-SUCHASNYH-EKONOMICHNYH.pdf

  8. Мальтус Т.Р. Досвід про закон народонаселення. Петрозаводськ, 1993.

  9. Півторак Д.К. Державний борг як індикатор стану публічних фінансів. Електронний ресурс. Режим доступу: [https://conferencekneu.wordpress.com/2017/04/19]

  10. Руда О. Л. Державний борг України на сучасному етапі розвитку / Руда О. Л. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.economy.in.ua/pdf/3_2015/16.pdf

скачати

© Усі права захищені
написати до нас