1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15
Ім'я файлу: Альфа.docx
Розширення: docx
Розмір: 691кб.
Дата: 27.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
вайбер.docx

ЗМІСТ

ВСТУП 

4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ

7

1.1. Економічна сутність медичного страхування в Україні

7

1.2. Нормативно-правова база з регулювання медичного страхування в Україні

16

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ДІЮЧОЇ ПРАКТИКИ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В ВАТ НАСК «АЛЬФА»

28

2.1. Організаційно-економічна характеристика діяльності ПАТ НАСК «АЛЬФА»

28

2.2. Оцінка показників фінансового стану страхової компанії

40

2.3 Аналіз медичного страхування в структурі страхового портфелю страхової компанії ВАТ НАСК «АЛЬФА»

53

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

62

3.1. Зарубіжний досвід медичного страхування

62

3.2. Проблеми та шляхи вдосконалення медичного страхування в Україні

75

ВИСНОВОКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

81

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

83

ДОДАТКИ

91



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ

1.1. Економічна сутність медичного страхування в Україні




Страхування обумовлене потребами людства як соціально, так і економічними. Економічну необхідність в страховому захисті можна пояснити необхідністю створення такого виду діяльності, який здійснює акумуляцію фінансових коштів. Для відшкодування збитків, які були заподіяні настанням шкідливих для здоров'я, життя та матеріального благополуччя подій. Сфера страхування є невід'ємною частиною ринку фінансових послуг, вона потребує певного адміністративного та економічного забезпечення на довгострокову перспективу.

Страхування - це потужна фінансово-кредитна система, яка практично нічим не відрізняється від банківської. Страхування набуває все більшого значення в міру розвитку ринкових відносин і конкуренції. Значні інвестиційні ресурси та політика економічного і соціально захисту населення формуються саме через страхування.

Страхування являється довгостроковим джерелом інвестицій. Еволюція страхового ринку це поступовий і довгий процес, його стабільність залежить від:

  • динаміки розвитку суб'єктів господарювання;

  • від змін в економіці.

Підвищення рівня добробуту населення, соціально-економічного рівня розвитку держави, та безпечне функціонування суб'єктів господарювання неможливе без страхового ринку, оскільки він є складовою фінансової безпеки країни. В економічній літературі науковці трактують поняття «страховий ринок» по-різному. Однозначної думки щодо визначення цього поняття немає. В ньому міститься дві категорії: «ринок» та «страхування».

Категорію «ринок» розглядають як інститут, а також як механізм, який зводить продавців і покупців з метою продажу чи купівлі товарів, робіт та послуг, який через попит і пропозицію формує ціни на ринку [1].

Під ринком розуміють певну систему, де покупці і продавці можуть добитись максимального результату та задовольнити свої інтереси [2].

Я. Олійник та І. І. Субачов під категорією «ринок» розуміють механізм, який надає можливість покупцям і продавцям визначати кількість товарів та послуг, встановлювати на них ціни, а це дозволяє суспільству досягти максимальних результатів [4, с. 12].

Категорію «страхування» розглядають як вид економічних відносин. Щодо страхового захисту майнових прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, економічної стабілізації, інвестування тимчасово-вільних коштів в економіку, за рахунок страхового фонду та інших ресурсів страховика [3].

С. Осадець у своїх працях розкриває страховий ринок через призму простору, в якому страхові компанії взаємодіють, страхові посередники, страхувальники і також організації страхової інфраструктури (об'єднання та асоціації, що діють на ринку) [17].

В. Д. Базилевич розглядає страховий ринок як частину фінансового ринку, де формується попит та пропозиція на страхові послуги, а об'єктом купівлі- продажу виступає страховий захист [14].

В економічній літературі є думка, що поняття «страховий ринок» є під категорією поняття «страхове господарство», а страхове господарство: - це економічні відносини, які виникають з виробництвом, обміном, розподілом і споживанням страхових послуг [5].

В загальному страховий ринок розглядають як особливу соціально- економічну структуру, систему суспільних, економічних, фінансово-

економічних і грошових відносин, форму зв'язку між учасниками страхових правовідносин, окрему сферу послуг, сукупність страхових компаній, економічний простір, частину фінансового ринку, форму функціонування сукупного страхового фонду, економічне середовище функціонування страховиків [6].

Проаналізувавши роботи закордонних і українських вчених щодо роз'яснення терміну «страховий ринок» з'ясовано, що основні терміни можна згрупувати наступним чином (рис. 1.1).


Системa соціaльно- економічних відносин

Стрaховий ринок
Чaстинa фінaнсового рину


Соціaльно- економічне середовище

Сукупність стрaхових оргaнізaцій

Системa розподілу ризиків


Рис. 1.1 Ключові базиси терміну «страховий ринок»
Щодо розвитку страхового ринку України їх можна охарактеризувати такими основними принципами:

  1. Мотивація діяльності страховиків і страхувальників - держава створює вигідні умови, щоб страхові компаній були зацікавленні у наданні послуг, а фізичні та юридичні особи були зацікавлені в страхових послугах;

  2. Довіра - принцип розвитку страхового ринку, створений на матеріальній та моральній відповідальності страховика перед страхувальником. На надійному правовому захисті страхувальника;

  3. Стабільність - створення зрозумілих і ефективних правил державою для ефективного та сталого функціонування страхового ринку;



  1. Обмеження державної присутності на страховому ринку - держава у діяльність страховиків втручається тільки в випадку формування статутних капіталів, контролю за платоспроможністю страховиків, оподаткування, встановлення правил створеня та обліку страхових резервів;

  2. Верховенство права - правове упорядкування страхової діяльності;

  3. Конкретність - держава створює вигідні умови для розвитку страхового ринку. З метою забезпечення реалізації права на вільний вибір страховика і ефективний страховий захист. Держава гарантію страхувальникам і страховикам на вільний вибір видів страхування.

  4. Системність - узгодження планів для реформування страхового ринку з планами і заходами інших галузей економіки [15].

На сучасному етапі страховий ринок виконує низку взаємопов'язаних функцій. Всі функції можна розділити на основні і додаткові. С. Л. Лондар та О. В. Тимощенко виділяють такі основні функції страхового ринку:

  1. Контрольна - здійснення контролю за проведенням страхових операцій;

  2. Ризикова - полягає у матеріальній відповідальності страхових компаній за наслідки ризику, обумовленого подією, яка вказана в договорі страхування;

  3. Накопичувальна - проявляється тільки деякими видами страхування (страхування життя, ренти, пенсії) протягом дії договору з урахуванням інвестиційного доходу;

  4. Превентивна - полягає у фінансуванні заходів для зменшення страхового ризику. Попередженні настання страхових випадків [7].

До основних функцій, як правило, додають ще декілька додаткових, серед яких можна відокремити:

  1. Інвестиційну - вкладання в інші види діяльності тимчасово вільних коштів страховика з метою отримання прибутку;

  2. Компенсаційну - при настанні страхового випадку відшкодування збитків;



  1. Соціальну - здійснення страхування завдяки надання додаткових соціальних послуг;

  2. Консалтингову - надання консалтингових послуг одними учасниками ринку для інших;

  3. Організаційну - організація взаємовідносин між страховиками та страхувальниками [8].

Проаналізувавши більш глибше страховий ринок можна виділити основні елементи, без яких не може функціонувати страховий ринок, до них, зокрема, відносять такі, як:

  1. Суб'єкти страхових відносин: страхувальники, страховики, страхові посередники.

  2. Об'єкти страхування, ті що мають споживчу вартість.

  3. Потреба в страхових послугах та продуктах.

  4. Можливість прийняття рішень про участь в страховій угоді;

Страховий ринок України має своєрідну внутрішню структуру, яка представлена суб'єктами страхового ринку, а також об'єктами - страховими продуктами, які реалізуються. Зовнішнє середовище страхового ринку представлене державними ланками фінансової системи і сферою міжнародних зав'язків, з якими він зв'язаний через грошові потоки [8].

Структура страхового ринку - це співвідношення між об'єктами і суб'єктами страхового ринку, які виникають та відтворюються в зв'язку з процесом страхування [9].

Внутрішня структура страхового ринку за суб'єктами складається з наступних елементів див. (рис. 1.2):

  1. Структурних елементів страхового ринку (страхувальники і страховики);

  2. Інфраструктурних елементів (прямі та непрямі страхові посередники, не страхові посередники, об'єднання страховиків)

  3. Уповноважені органи страхового ринку державного регулювання

[8].

Об'єктами страхового ринку являються страхові послуги (продукти), які є невід'ємною частиною його функціонування. Забезпечення страховим захистом - їх споживча вартість. Ціна страхового продукту відображається у страховому тарифі. ЇЇ складають на основі конкуренції, зіставляючи пропозицію та попит на свої послуги [9]. Страхові компанії виступають суб'єктами на страховому ринку - основні фінансові інститути, що діють на страховому ринку. Метою їх створення є отримання прибутку за рахунок розміщення страхових резервів та надання страхових, пере страхових послуг і послуг страхового посередництва як юридичним, так і фізичним особам [10].

Згідно з Законом України «Про страхування» страхові компанії можуть створюватися в формі командитних, акціонерних, повних товариств

та товариств з додатковою відповідальність згідно з Господарським Кодексом України, при умові, якщо вони отримали ліцензію на здійснення страхової діяльності [11].

Около 90 % страхових компаній створюються в вигляді акціонерних товариств. З них 20 % - публічні акціонерні товариства та 70% - приватні акціонерні товариства. 9% страхових компаній створених в формі товариств з додатковою відповідальністю. В Україні 1% - страхові компанії створені в формі повного товариства і всього лиш 3 компаній - командитні товариства.

За спеціалізацією діяльності страхові компанії поділяються на чотири групи:

  • які займаються загальними (ризиковими) видами страхування;

  • які займаються страхуванням життя;

  • які займаються тільки перестрахувальними операціями (професійні перестраховки);

  • які паралельно здійснюють як ризикове страхування, так і страхування життя.

За критерієм прибутковості страхові компаній можна розподілити на:

  1. Комерційні - метою яких являється отримання прибутку;

  2. Некомерційні - метою яких являється надання високоякісних послуг застрахованим.

Товариства взаємного страхування (ТВС) можна віднести до некомерційних страхових компаній. Вони створюються в формі акціонерних товариств, де кожен учасник є застрахований. Особи, які не є учасниками ТВС страхуватися не можуть. Особливість ТВС являється виплата високого страхового відшкодування і відсутність регулярної сплати страхових платежів. В Україні ТВС не функціонують.

Страхові компаній за спектром страхових послуг поділяються на:

  1. Універсальні - страховики, які надають послуги зі страхування і перестрахування;

  2. Спеціалізовані - страховики, які надають лише окремі види послуг;



  1. Кептивні - дочірня страхова компанія, яка створена комерційним або промисловим підприємством на меті якої є покриття його власних ризиків.

Ще одною великою групою суб'єктів страхового ринку являються страхувальники - це фізичні та юридичні особи, які уклали договір страхування зі страховиками, або являються страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхувальники домінують на розвинених страхових ринках - фізичні особи, а в Україні переважають страхувальники - юридичні особи, що пояснює низьку страхову культуру населення та низьким рівнем доходів.

Перелік усіх видів страхування, які може використати страхувальник, являє собою асортимент страхових продуктів. Ці види страхування відображенні в 6 та 7 статті Закону України «Про страхування».



Рис. 1.3 Поділ галузі страхування за об'єктами
Особисте страхування поєднує у собі заощаджувану та ризикову функцію. Об'єктом в цьому виді страхування виступають майнові інтереси, які пов'язані з життям, здоров'ям, додатковою пенсією та працездатністю людини.

Об'єктом в майновому страхуванні виступають майнові інтереси, які зв'язані з користуванням, володінням та розпорядженням майном. В даному

виді страхування страхувальниками виступають не лише як власники майна, а й інші юридичні чи фізичні особи, які несуть відповідальність за збереження майна. Економічне призначення майнового страхування являється відшкодування збитків у разі настання страхового випадку.

Об'єктом у страхуванні відповідальності виступають майнові інтереси, які пов'язані з відшкодуванням шкоди заподіяної особі або її майну, а також збитку нанесеному юридичній особі.

Особисте страхування поділяється на:

  • Страхування від нещасних випадків;

  • Медичне страхування;

  • Страхування життя.

Майнове страхування може поділяється на такі види за соціальними групами населення і формою власності. За цими ознаками майно суб'єктів господарювання поділяють на: приватне, орендне, державне, громадян.

За групами ризику майнове страхування можна поділити на страхування:

  • сільськогосподарських культур від посухи, граду та інших стихійних

лих;

  • майна від стихійного лиха та вогневих ризиків;

  • транспортних засобів він крадіжок, аварій та стихійних лих;

  • тварин від нещасних випадків та на випадок хвороби.

  • Страхування відповідальності включає такі види:

  • на випадок відшкодування заподіяної шкоди;

  • заборгованості [10].

Більш детально можна класифікувати кожен із підвидів страхування. Наприклад, у майновому страхуванні підприємств виділяють:

оборотних активів, страхування фінансових ризиків, основних засобів тощо. В майновому страхуванні громадян: страхування майна, яке належить до першої категорії (тварини, житло тощо) та страхування майна, яке належить до другої категорії (майно, втрата якого зачіпає особисті інтереси).

В особистому страхуванні від нещасних випадків можна виділити: страхування працівників ризикових професій, індивідуальне страхування, обов'язкове страхування пасажирів тощо.

Специфіку взаємовідносин суб'єктів на страховому ринку визначає рівень розвиненості його інфраструктури, яка надає можливість реалізації страховиками та страхувальниками своїх економічних інтересів. Допомагає інтегруватися в світовий фінансовий простір. Посилює захищеність економічного життя суспільства усіх сфер, активізує страхову діяльність, сприяє координації всіх суб'єктів страхового ринку [12].

«Інфраструктура страхового ринку – це система відносин і взаємодії між професійними учасниками страхового ринку та фахівцями інших видів діяльності і яка сприяє ефективному функціонуванню страхування та якісному наданню страхових (перестрахових) послуг» - професор Д. Е. Турбіна. До суб'єктів страхової інфраструктури вона відносить сюрвейєрів, спеціалізованих консультантів, актуаріїв, страхових аудиторів, диспашерів, але виключає з даного списку страхових брокерів та страхових агентів [16].

М. М. Александрова до суб'єктів інфраструктури відносить як прямих посередників (брокери та страхові агенти), так і непрямих (диспашерів, андерайтерів, аварійних комісарів та інших) [16].

Виділяють посередницьку, інституційну, та ділову інфраструктуру страхового ринку.

Посередницька інфраструктура страхового ринку складається із збутових структур: страхові агенти, страхові брокери та організації - нові канали просування страхових послуг.

На страховому ринку діють страхові посередники, до них відносять:(див. рис 1.2.)

  1. Страхові агенти - фізичні та юридичні особи, які працюють за дорученням страховика і виконують частину його діяльності.

  2. Страхові брокери - фізичні та юридичні особи, які на страховому ринку здійснюють посередницьку діяльність від імені страховика або

страхувальника. Вони повинні бути зареєстровані в установленому порядку як суб'єкт підприємницької діяльності [14].

На страховому ринку діють і непрямі посередники (професійні оцінювачі ризику):

Андерайтери - має право брати на страхування від імені страховика запропоновані ризики, може визначити умови договору цих ризиків, визначати тарифні ставки.

Сюрвеєри - агент страховика або інспектор, який здійснює оцінку та огляд майна, що береться на страхування і також визначає ймовірність настання страхового випадку.

Актуарій - консультант, спеціаліст, фінансовий аналітик зі страхування, який застосовує на практиці актурну математику.

Диспашери - спеціаліст в галузі морського права, який при настанні загальної аварії здійснює розрахунки, розподіляє збитки між судном, вантажем та фрахтом.

Аварійні комісари - у випадку настання страхового випадку встановлює причини і розмір збитку [13].

До елементів інфраструктури страхового ринку відносять:

  • Організації, які надають консалтингові і рекламні послуги;

  • Установи наукові та освітні;

  • Організації, які займаються оцінкою майна та ризиків;

  • Організації по забезпеченні страхової і перестрахові діяльності;

  • Інвестиційні компанії;

  • Організації, що займають попередженням випадків страхового шахрайства та веденням відповідних баз даних [8].

Товариства по захисту інтересів та прав страхувальників і застрахованих осіб, гарантійні фонди і державні наглядові органи - органи, які слід відзначити серед інституційної інфраструктури страхового ринку. Оскільки вони відіграють певну роль в розвитку інфраструктури страхового ринку. Гарантійні фонди підвищують рівень довіри страхувальників до

самого інструменту страхування, вони можуть створюватися як результатом прояву саморегулювання страхового ринку за рішенням державних органів, так коли вони створюються за рішенням союзів або асоціацій страховиків [16].

Якщо ми будем розглядати інституційну побудову страхового ринку за рівнями, тоді найвищу лаку займає державний регулюючий орган з нагляду за страховою діяльністю, який здійснює нагляд з боку держави за страховою діяльністю із метою дотримання учасниками страхового ринку законодавства України про страхування, захисту інтересів страхувальників, запобігання неплатоспроможності страховиків та ефективного розвитку страхових послуг. Другу ланку займають страхові компанії, товариства взаємного страхування та компанії, що займаються перестрахуванням [13].

Також об'єднання страховиків відіграють важливу роль в розвитку інфраструктури страхового ринку, дослідників страхового ринку, страхових посередників, які також відносяться до інституційної інфраструктури.

До функцій інфраструктури страхового ринку можна віднести:

  1. Створення умов для формування страхового бізнесу;

  2. Створення умов для ефективної діяльності страхових компаній;

  3. Надання інформаційно-посередницьких послуг для страхувальника та страховика;

  4. Забезпечення збалансованості пропозиції та попиту на страховому ринку;

  5. Створення наукового супроводу задля розвитку страхового ринку

[16].

Страховий ринок відіграє одну із важливих ролей у розвитку

фінансового сектора національної економіки тому, що страхові компанії є посередниками між учасниками ринку фінансових послуг [16]. Страховий ринок передбачає розвинену систему взаємних зав'язків між суб'єктами ринкових відносин та їх самостійність і рівноправність.

Стійкі фінансові відносини існують між банківською системою і страховим ринком, державними фінансами, валютним ринком, ринком цінних паперів, де страхові компанії розміщують страхові резерви та інвестиційні ресурси. Страховий ринок функціонує в умовах жорстокої конкуренції між фінансовими інститутами за вільні грошові ресурси суб'єктів господарювання та населення. Отже, страхування посідає важливе місце в умовах розвитку ринкової економіки України. Від його ефективності значною мірою залежить фінансова стабільність на мокро- і мікроекономічному рівні, економічна незалежність, соціальне забезпечення та фінансова безпека України [92].

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

скачати

© Усі права захищені
написати до нас