Ім'я файлу: на сайт.docx
Розширення: docx
Розмір: 45кб.
Дата: 29.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
37601.docx
ВСТУП.docx
ЗМІСТ.docx

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………..………3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

    1. Поняття, визначення , види компетентності…………………………….……..5

    2. Поняття компетенції. Відмінності між компетентностями та компетенціями…………………………………………………………………...8

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КЛЮЧОВИХ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

2.1 Компетентнісний потенціал галузі «Іноземні мови»…………………………12

    1. Форми і методи роботи, які формують ключові компетентності учнів на уроках англійської мови…………..……………………………………………14

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...24

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….26

ВСТУП

Активізація міжнародних зв’язків нашої держави, поступове входження її в європейський і світовий простір ознаменувалися значними змінами у соціально-економічному розвитку України, у тому числі в її освітній сфері. Модернізація української освіти визначає соціальні вимоги до системи шкільної освіти. Суспільству, що розвивається, потрібні сучасно освічені, етичні, завзяті люди, які можуть самостійно приймати відповідальні рішення в ситуації вибору, прогнозуючи можливі наслідки, здібні до співпраці, відрізняються мобільністю, динамізмом, конструктивністю, володіють розвиненим відчуттям відповідальності за долю країни. Все це стало передумовою для вагомих трансформаційних процесів, які відбуваються у вітчизняній освітній галузі. Особливе місце серед них належить змінам у сфері навчання іноземних мов.

Українська школа покликана формувати цілісну систему універсальних навчальних дій, досвід самостійної діяльності, особистої відповідальності учнів, тобто ключові компетенції, які визначають сучасну якість змісту освіти. Зрозуміло, що такий освітній процес вимагає від його учасників неабияких зусиль.

Вивчення іноземної мови в загальноосвітніх навчальних закладах – творчий процес, у якому вчитель та учні є повноправними партнерами й учасниками культурного діалогу, який має прокласти їм шлях до цивілізованого світу. Головна мета навчання іноземної мови у школі полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, що забезпечується лінгвістичним, мовленнєвим і соціокультурним досвідом, узгодженим з віковими можливостями школярів.

Компетентність – це ті практичні навички людини, яких вона набула у процесі навчання, її досвід, цінності, ставлення. Компетенція – це сукупність суспільно визначеного рівня знань, навичок і ставлень у певній сфері життя людини.

Головна особливість нових навчальних програм – це використання компетентнісного підходу для реалізації мети програми. Тобто навчання в школах реалізуватиметься на основі ключових компетентностей.

Головний наголос в оновлених навчальних програмах з іноземних мов було зроблено на чотири інтегровані змістові лінії – «Екологічна безпека та сталий розвиток», «Громадянська відповідальність», «Здоров’я і безпека» та «Підприємливість і фінансова грамотність». Відтепер вчитель має інтегрувати ці теми в свої заняття з англійської. Необхідність інтеграції змістових ліній не тягне за собою радикальної зміни в навчальному плані, лише зміщення акцентів на більш прикладні аспекти теми.

Компетентісний підхід в галузі навчання іноземних мов– це спроба привести у відповідність, завдяки наявності іншомовної компетенції, з одного боку, потреби особистості інтегруватися в суспільство, а з іншого, - потреби суспільства використовувати потенціал кожної особистості для забезпечення свого економічного, культурного і політичного саморозвитку.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
Розділ 1.1 Поняття, визначення , види компетентності
Поняттям «компетентність» українська освіта оперує в значенні, запропонованому європейськими країнами.

Компетентність  (соmpetency) -  здатність успішно задовольняти індивідуальні й соціальні потреби, діяти й виконувати поставлені завдання.

Компетентність  ґрунтується на знаннях і вміннях, але ними не вичерпується, обов’язково охоплюючи  особистісне ставлення до них людини, а також її досвід, який дає змогу ці знання «вплести» в те, що вона вже знала, та її спроможність збагнути життєву ситуацію, у якій вона зможе їх застосувати.

Кожна компетентність побудована на поєднанні: 

  • знань і вмінь,

  • пізнавальних ставлень і практичних навичок,

  • цінностей, емоцій,

  • поведінкових компонентів, тобто всього того, що можна мобілізувати для активної дії.

Компетентнісний підхід тісно пов’язаний із такими підходами  до навчання, як

  • особистісно орієнтований (який потребує трансформації змісту освіти, перетворення його з моделі “для всіх” на суб’єктивні надбання одного учня);

  • діяльнісний (який може бути реалізований тільки в діяльності, тобто в процесі  виконання конкретним учнем певного комплексу дій).

Перехід до компетентнісного підходу означає:

  1. переорієнтацію з процесу на результат освіти в  діяльнісному вимірі;

  2. зміщення акценту з накопичування нормативно визначених знань, умінь і навичок на формування й  розвиток в учнів здатності  практично діяти,  застосовувати  досвід  успішних дій у конкретних  ситуаціях.

Реалізуючись у навчальних програмах, компетентнісний підхід змінює  уявлення про оцінювання. За такого підходу найактуальнішою є проблема розвитку особистісних здібностей учня. Результати навчальної діяльності розглядають як особисті досягнення учня. Важливим стає не наявність у нього внутрішньої організації знань, а здатність застосовувати компетентності в навчанні та житті. Рішуча відмова від перевірки рівня засвоєння великого обсягу навчального матеріалу на формальному, репродуктивному рівні.

Чи не найактуальнішою умовою запровадження компетентнісного підходу до змісту освіти є реальне розвантаження школярів, оскільки модернізацію освіти не можна здійснювати додаючи все нові елементи до навчальних програм. Слід відмовитися від так званої енциклопедичності змісту шкільного навчання і формувати в школярів передовсім ті знання, які є необхідними для виконання практичних, ситуативних, особистісно орієнтованих комунікативних завдань.

Необхідно поглиблювати диференціацію навчання, особливо профільного, тобто відмовитися  від засвоєння всіма учнями знань і  вмінь, що є базовими лише для професійної освіти певного профілю.

Види компетентності:

  • навчальна (уміння здобувати інформацію з різноманітних джерел різними способами, виділяти головне, аналізувати, оцінювати, використовувати на практиці; складати алгоритм навчальної діяльності; здійснювати навчальну діяльність у взаємодії; прогнозувати результат такої діяльності, докладати зусилля до його досягнення; формулювати, висловлювати, доводити власну думку; здатність навчатися протягом усього життя, підвищувати професійний рівень);

  • здоров’язберігаюча  (здатність зберігати фізичне, соціальне, психічне та духовне здоров’я – своє та інших людей);

  • соціальна (здатність до співробітництва в групі та команді, мобільність, уміння адаптуватись і визначати особисті цілі та виконувати різні ролі й функції в колективі, планувати, розробляти й реалізовувати соціальні проекти індивідуальних і колективних дій; уміння визначати й реалізовувати мету комунікації в залежності від обставин; підтримувати взаємини; розв’язувати проблеми в різних життєвих ситуаціях);

  • загальнокультурна (спроможність аналізувати й оцінювати досягнення національної, європейської та світової науки й культури, орієнтуватися в культурному й духовному контексті сучасного суспільства; знати рідну й іноземні мови, інтерактивно їх використовувати; опановувати моделі толерантної поведінки, створювати умови для конструктивної співпраці в умовах культурних, мовних і релігійних відмінностей між людьми та народами; застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на систему загальнолюдських цінностей);

  • компетентність щодо інформаційних і комунікативних технологій (уміння використовувати джерела інформації, зокрема ІКТ, для власного розвитку, технічна компетентність, уміння раціонально використовувати комп’ютер для пошуку, опрацювання й систематизації, зберігання й передавання  інформації, оперувати технологіями та знаннями, що задовольнять потреби інформаційного суспільства);

  • громадянська  (здатність орієнтуватися в проблемах суспільно-політичного життя, здійснювати захист своїх громадянських прав та інтересів; взаємодіяти з органами державної влади на користь собі й суспільству);

  • підприємницька (здатність співвідносити власні економічні інтереси з наявними матеріальними, трудовими й природними ресурсами, інтересами інших людей та суспільства; бути готовим активно діяти, організовувати власну трудову й підприємницьку діяльність і працю колективу; змінюватись і пристосовуватись до нових потреб ринку праці; оцінювати власні професійні можливості та здібності; складати й  реалізувати плани підприємницької діяльності, приймати економічно обґрунтовані рішення; презентувати інформацію про результати власної економічної діяльності)

Ключові компетентності досягаються  в процесі навчання через усі без винятку предмети й виховні заходи.

Кожній людині природою закладений певний творчий потенціал. Виявити здібності, розвинути їх якомога повніше — таке завдання повинен ставити перед собою кожний педагог. Надзвичайно важливо навчити бачити прекрасне, тонко сприймати навколишній світ, правильно й образно висловлювати думки. Робота ця копітка, об’ємна, тож  розпочинати її слід якомога раніше і проводити системно. Успішно розвиває творчі здібності учнів той вчитель, який сам є творчою індивідуальністю.    

За набуття ключових компетентностей відповідальна не тільки школа: на їх формування впливають сім’я, масмедіа, релігійні та культурні організації.

1.2 Поняття компетенції. Відмінності між компетентностями та компетенціями.

На відміну від багатьох інших шкільних дисциплін, галузь «іноземна мова» вже давно оперує поняттям компетенції і спрямована саме на розвиток компетентностей учнів.

Поняття “компетенція” сприймається як похідне, вужче від поняття “компетентність”. Це соціально  закріплений освітній результат.

Компетенція -  об’єктивна категорія,  суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень тощо у певній сфері діяльності людини.

Складовими предметної компетенції  є знання, уміння, навички, ставлення.

Предметні компетенції можуть бути  виведені як  реальні вимоги до засвоєння учнями сукупності знань, способів діяльності,  на основі яких формуються певні вміння й навички, досвід ставлень з певної галузі знань, що вкупі породжують якості особистості, спроможної успішно діяти  в суспільстві.

При вивченні іноземної мови в проекті стандарту подано мету досягнення учнями такого рівня комунікативної компетенції, що дозволяє спілкуватись (розуміння, аудіювання, читання, говоріння, письмо). При цьому надано пояснення, що таке комунікативна компетенція, яка складається з трьох головних видів - мовленнєвої, мовної та соціокультурної. Мовленнєва, у свою чергу, складається з 4-х видів компетенцій - аудіювання, говоріння, читання та письма; мовна містить лексичну, граматичну, фонологічну та орфографічну, а соціокультурна компетенція охоплює два види - країнознавчу та лінгвокраїнознавчу компетенції. При цьому компетенції розглядаються як результати навчання та детально характеризуються, що дає змогу укладачам програм зрозуміти зміст цього поняття. Наприклад, компетенція в читанні в основній школі полягає в умінні розуміти адаптовані тексти, пов'язані з приватною, освітньою та іншими сферами, що побудовані на мовному матеріалі і які відповідають комунікативним потребам та інтересам учнів, з метою здобуття повної інформації, її оцінювання та коментування. Саме при визначенні компонента іноземної мови автори при описі результатів навчання виходять з позицій, що може робити учень, а саме - спілкуватись, використовувати компенсаторні засоби, тощо. Це дає підстави стверджувати, що ця галузь найбільш суттєво та систематизовано узагальнює й трактує поняття компетенції.

Комунікативна  компетенція  забезпечує:

  1. Оволодіння всіма видами мовленнєвої діяльності й основами культури усного й писемного мовлення, вміннями й навичками спілкування в різних сферах і ситуаціях у відповідності до досвіду, інтересів, психологічних особливостей мовця;

  2. здатність засобами мови вирішувати актуальні для мовця й суспільства задачі спілкування у побуті, суспільній, виробничій та культурній сферах життя, вміння використовувати мову й мовлення для реалізації цілей спілкування.

Формування вмінь і навичок у всіх видах мовленнєвої діяльності (аудіюванні, читанні, говорінні, письмі), тобто формування комунікативної компетентності, передбачене мовленнєвою лінією навчальної програми.

Зміни у змісті освіти, а саме:

  • зміни в методиці, широке впровадження в практику навчання таких альтернативних форм, как проектна та дослідницька діяльність; посилення  діяльнісного характеру освіти.

  • Урізноманітнення комунікативних ролей учня в процесі навчання.

  • Розробка різноманітних методик систематичного розвитку комунікативних навичок учнів.

  • Розробка спеціальних комунікативних тренінгів, інтерактивних ігор.

У рамках Міжнародної програми з оцінювання навчальних досягнень учнів у сфері функціональної грамотності – РІSА (Programme for International Student Assessment) кожні три роки з 1997 р. здійснюється визначення рівня оволодіння учнями необхідними для повноцінного існування в суспільстві знаннями й уміннями.

Компетентнісний підхід – лише один із чинників, що сприяють  модернізації змісту освіти, він лише доповнює низку освітніх інновацій, не применшуючи значення класичних підходів.

Компетенція для учня - це образ його майбутнього, орієнтир для освоєння. Для розвитку компетенцій учнів до оптимального рівня необхідно наповнення виявлених компетенцій дидактичним змістом, пошук оптимальних психолого-педагогічних умов їх формування в процесі. У моделі психологічного розвитку людини поняття «компетентність» застосовується до ситуацій, в яких у людини виникає необхідність вирішувати проблеми, мінімізувавши витрати своїх ресурсів на «одиницю» корисного результату.

Формування компетенцій відбувається коштами змісту освіти, завдяки яким у учня розвиваються здібності і з'являються можливості вирішувати в повсякденному житті реальні проблеми - від побутових, до виробничих і соціальних.

Освітня компетенція передбачає засвоєння учнем не окремих один від одного знань і умінь, а оволодіння комплексною процедурою, в якій для кожного виділеного напряму присутня відповідна сукупність освітніх компонентів, що мають особово-деятельностний характер. Під освітньою компетенцією розуміється сукупність смислових орієнтацій, знань, умінь, навиків і досвіду діяльності учня по відношенню до певного кола об'єктів реальної дійсності, необхідних для здійснення особово і соціально-значущої продуктивної діяльності.

Ми визначаємо компетентність як інтелектуально і особово зумовлений досвід соціальної і професійної життєдіяльності особистості, заснований на компетенціях.

Отже, виходячи з вищесказаного, компетенція включає сукупність взаємопов'язаних якостей особистості (знань, умінь, навиків, способів діяльності), що задаються по відношенню до певного кола предметів і процесів і необхідних для якісної продуктивної діяльності по відношенню до них.


РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КЛЮЧОВИХ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
Розділ 2.1 Компетентнісний потенціал галузі «Іноземні мови»

Компетентнісний підхід,за визначенням О. Пометун, – це «спрямованість освітнього процесу на формування і розвиток ключових (базових, основних) і предметних компетентностей особистості. Результатом такого процесу є сформованість загальної компетентності людини як сукупності ключових компетентностей, інтегрованої характеристики особистості».

Як бачимо, компетентнісний підхід у навчанні – це підхід, що акцентує увагу на результаті освіти, причому результат розглядається як здатність учня діяти в різних проблемних ситуаціях при вирішенні актуальних для учня проблем. Іншими словами, компетентнісний підхід – це підхід, за якого результати освіти визначаються значущими за межами системи освіти; підхід,який орієнтує людину не на запам’ятовування суми фактів і даних, а на опанування дійсно потрібних у житті речей, де головним є вміння застосувати знання на практиці.

Фактично, компетентнісний підхід передбачає не засвоєння учнем окремих один від одного знань і вмінь, а оволодіння ними в комплексі. У зв'язку з цим змінюється, точніше, по-іншому визначається система методів навчання. В основі відбору і конструювання методів навчання лежить структура відповідних компетенцій та функцій, які вони виконують в освіті.

На основі здобутків європейських і вітчизняних учених з питань запровадження компетентнісного підходу, сьогодні, згідно нового базового Закону «Про освіту» (2017) та Концепції «Нової української школи», ключовими освітніми компетентностями є такі:

  • спілкування державною,

  • спілкування іноземними мовами,

  • математична компетентність,

  • основні компетентності у природничих науках і технологіях,

  • Інформаційно-цифрова компетентність,

  • уміння вчитися упродовж життя,

  • ініціативність і підприємливість,

  • соціальна та громадянська компетентності,

  • обізнаність та самовираження у сфері культури,

  • екологічна грамотність і здорове життя.

Усі перелічені компетентності однаково важливі й взаємопов’язані. Кожну з них учні набувають під час вивчення іноземної мови на всіх етапах освіти. Спільними для всіх компетентностей є такі вміння: уміння читати і розуміти прочитане; уміння висловлювати думку усно і письмово; критичне мислення; здатність логічно обґрунтовувати позицію; виявляти ініціативу; творити; уміння вирішувати проблеми, оцінювати ризики та приймати рішення; уміння конструктивно керувати емоціями; застосовувати емоційний інтелект; здатність співпрацювати в команді.

З урахуванням даних позицій у змісті навчальних програм основної школи запроваджено:

4 наскрізні змістові лінії:

  1. екологічна безпека та сталий розвиток;

  2. громадянська відповідальність;

  3. здоров’я і безпека;

  4. підприємливість і фінансова грамотність;

7 наскрізних навичок і вмінь:

  1. вирішення проблем;

  2. вміння оцінювати ризики;

  3. ініціативність.

  4. вміння приймати рішення.

  5. конструктивне управління емоціями.

  6. критичне мислення.

  7. креативність.

Отже, засобом іноземної мови викладачу іноземної мови необхідно сформувати всі - як предметну, так і ключові компетентності. Треба пам’ятати, що успішний розвиток ключових компетентностей учнів залежить від достатнього рівня сформованості предметної компетентності і наявності мотиваційної складової

Майже на кожному уроці іноземної мови вчителі через зміст навчання, форми, види навчальної діяльності формують в учнів життєві компетентності, реалізують компетентнісний потенціал галузі «Іноземні мови». В прогресивних умовах, де суспільство динамічно розвивається, відповідно зростають і вимоги до рівня освіти учнів. Як би складно це не було б, особливо, для вчителів іноземної мови, які сьогодні повинні володіти мобільністю знань, гнучкістю методу та критичним мисленням для успішної реалізації Державного стандарту, саме компетентнісний підхід в навчанні дає змогу підготувати особистість, яка не тільки «знає», а й «вміє» і «хоче», що володіє творчою ініціативою, є конкурентоспроможною, мобільною, здатною самостійно навчатися упродовж всього життя. Сформовані ключові компетентності на уроках іноземної мови підготують учнів використовувати їх в реальному житті для вирішення практичних завдань. Навчання іноземній мові дозволяє внести в цей процес значну лепту.

В даній роботі розглянемо детальніше ті форми і методи педагогічної діяльності, які формують вказані компетентності у здобувачів освіти.


2.2 Форми і методи роботи, які формують ключові компетентності учнів на уроках англійської мови

Метод асоціативного малюнка є найбільш доцільним на уроках англійської мови у 5-6 класах. Під час малювання героїв, епізодів прочитаних текстів у дітей розвивається образне та асоціативне мислення, уява, краще відбувається процес запам’ятовування. Іноді учні з образотворчими здібностями пробують малювати портрети англійських письменників, героїв творів та інший ілюстративний матеріал. Вдалі роботи обов’язково треба використовувати в якості наочності на уроках.

Практика показує, що мовлення сучасного школяра збідніле, словниковий запас обмежений. Часто дитині важко сформулювати навіть просте речення.

Під час опитувань доводиться чути від учнів: «Як би це сказати?», «Розумію, але не знаю, як сказати», «Можна скажу своїми словами?». Саме уроки англійської мови, на мою думку, найактивніше сприяють формуванню ключової компетентності «Спілкування державною та іноземними мовами».

Метод «Вигадай продовження» являє собою створення власного тексту, висловлення власних ідей на основі аналізу прочитаного та задіяння творчого мислення. Складання такого тексту тренує уміння дотримуватися норм англійської літературної мови та мовленнєвого етикету, що є виявом загальної культури людини.

Метод «Лист до героя»(за прочитаним текстом), так само, як і попередній метод, використовується з метою формування компетентності «Обізнаність та самовираження у сфері культури». Учень вчиться оцінювати та висловлювати власне ставлення до явищ, подій, вчинків з використанням мовленнєвих норм.

З метою розвитку комунікативних навичок впроваджую прийоми «Перекажи діалог від імені персонажа», «Розіграй діалог», «Надай поради персонажу» тощо.

Компетенцію «Спілкування іноземними мовами» можна розвивати, надаючи учням можливість читати тексти мовою оригіналу, зіставляти оригінальні тексти з українськими художніми перекладами. Такі завдання забезпечують міжпредметні зв’язки, стимулюють здобувачів освіти до пошукової роботи, роботи зі словниками, і, відповідно, поповнюють англійський лексикон школярів.

Тексти, великі за обсягом, зазвичай сприймаються дітьми як нудні і не приваблюють їхньої уваги. В таких випадках варто використовувати роботу в групах. Кожна група знайомиться зі своєю частиною інформації, формулює короткі тези та презентує класу. Під час такої роботи учні активні, їм ніколи нудьгувати, адже необхідно за короткий час донести максимум інформації до однокласників. Під час роботи в групах формується математична компетентність (чітко формулювати визначення, виокремлювати головну та другорядну інформацію, прагнення висловлюватися точно), компетентність «Уміння вчитися впродовж життя» (читати, використовуючи різні види читання: ознайомлювальне, вибіркове, навчальне), компетентність «Ініціативність і підприємливість» (застосовувати комунікативні стратегії для формулювання власних пропозицій, рішень і виявлення лідерських якостей, готовність брати відповідальність за себе та інших).

Інформаційні технології, як один з компонентів цілісної системи освіти, полегшують доступ до інформації, дозволяють по-новому організувати взаємодію суб’єктів навчання. Впровадження ІКТ у навчальний процес дозволяє його активізувати, підвищити темп уроку, рівень наочності, збільшити обсяг самостійної роботи учнів, мотивує школярів, забезпечує численні міжпредметні зв’язки.

Мультимедійне забезпечення кабінету надає можливість активно впроваджувати ІКТ на уроках англійської мови з метою формування інформаційно-цифрової компетентності.

У підготовці домашніх завдань на зміну реферату і повідомленню прийшли електронні презентації Microsoft Power Point. Учні самостійно знаходять інформацію в електронній мережі, систематизують її і оформлюють, використовуючи знання з інформатики. На уроці учні демонструють презентації, захищаючи їх.  Починаючи з 9 класу, доцільно використовувати й метод проектів, який сприяє розвитку комунікативних здібностей учнів, розвиває письмо, творчість, майже повністю заснований на самостійній роботі учнів, креативному підходу до подання матеріалу. Проекти створюються у вигляді буклетів, плакатів, рефератів, а також комп’ютерних презентацій.

Під час такої діяльності формуються вміння користуватися різними джерелами довідкової інформації, використовувати інтернет-ресурси для отримання нових знань, презентувати власні ідеї чітко, грамотно, використовуючи доцільні мовні засоби, формується критичне ставлення до медійної інформації, задоволення пізнавального інтересу в інформаційному середовищі, тобто інформаційно-цифрова компетентність, компетентності «Уміння вчитися впродовж життя», «Ініціативність і підприємливість».

Дослідницькі технології (діалог, диспути, прес-конференції, подорож).

Дискусії здійснюються на основі значимої для дітей інформації. Використовую «провокаційні» питання. Наприклад, вчитель може сказати, що бачив, як учень цього класу зіпсував стілець. Учні, перебиваючи один одного, розповідають, що цей учень не робив цього, що вони в той час були в класі чи на іншому поверсі й тому подібне. Зав'язується непідготовлена бесіда англійською мовою. Можна просити учнів порадити, як слід учинити вчителю в якійсь життєвій ситуації (чи дозволяти дітям ходити на дискотеки; що знайомий пробував палити, що слід робити в такій ситуації тощо). Варіанти тут найрізноманітніші, важливо, щоб вони не повторювалися, завжди викликали у дітей інтерес і бажання говорити. Такі форми уроку іноземної мови здійснюються за обов’язкової участі всіх учнів, а також реалізуються з використанням засобів слухової та зорової наочності. Проведення подібних занять сприяє реалізації комунікативного підходу в навчальному процесі з іноземної мови, що означає формування іншомовної мовленнєвої діяльності учнів.

Однією з актуальних проблем сучасної методики викладання іноземних мов є організація навчання дітей різних вікових груп за допомогою ігрових форм. Але ігри не замінюють інші форми і види роботи на уроці, а тільки доповнюють їх, допомагають розвивати мовленнєву компетенцію. Як правило, збагачений ігровими моментами навчально – виховний процес активізує пізнавальні можливості вихованців : гра захоплює, викликає бажання взяти участь у ній і одночасно знімає психологічну напругу, що більшою чи меншою мірою супроводжує будь-яке навчальне навантаження. Гра завжди передбачає прийняття рішень – що сказати, як відповісти, як виграти? Бажання вирішити ці питання загострюють розумову діяльність гравців, пробуджують інтерес і активність дітей. Це дає можливість проявити себе в цікавій для них діяльності, сприяє більш швидкому і надійному запам’ятовуванні іншомовних слів та речень, особливо, якщо знання цього матеріалу є обов’язковою умовою активної участі, а в окремих випадках – обов’язковою умовою виграшу. Зняття психологічної напруги, на думку психологів і педагогів, є одним із найважливіших чинників гармонійного розвитку дитини : психічного, фізичного, духовного. У процесі вивчення іноземної мови гра виконує такі функції:

  • Навчальну;

  • Інформаційну;

  • Мотиваційну;

  • Стимулюючу;

  • Моделюючу;

  • Формуючу;

  • Коригуючу;

  • Виховну.

Існує багато різновидів ігор: ігри на засвоєння літер алфавіту, фонетичні, лексичні, граматичні ігри. Прикладом гри на засвоєння алфавіту є гра «The First Letters». Учитель роздає по 4 – 5 малюнків, на яких зображені відомі учням предмети. Потім показує літеру, а учні, яких викликали, називають її, показуючи малюнок з предметом, що його назва починається з цієї літери, і вимовляють це слово англійською мовою.

Прикладом лексичної гри є «Пантоміма». Цю гру можна провести, щоб закріпити в мові лексику за темою "Ранок школяра". Ведучий виходить з класу, а група дітей розташовується біля дошки. Кожен жестами і мімікою зображує одну з дій із заданої теми. Потім вчитель говорить ведучому: Guess what every pupil is doing.

Зразкові відповіді ведучого : This boy is doing morning exercises. That girl is washing her face. That boy is sleeping. etc.

При опрацюванні вимови корисні фонетичні ігри, наприклад, «The funny little clown».

Вірші містять деякі вправи, що розвивають рухливість мовного апарату.

I am funny little clown.

I say, 'Ah [a :] - oo [u] - ee [i]

My mouth is open wide

When I say 'Ah, ah, ah'.

I draw my lips far back.

When I say'Ee, ee, ee'

My lips are very round.

When I say 'Oo, oo, oo'

'Ah - oo - ee - oo'

'Ah - oo - ee - oo'

I am a funny little clown.

Робота над грою складається з двох етапів:

a) розучування вірша з учнями;

b) театралізація вірша.

Рольова гра мотивує розумову діяльність, оскільки учні опиняються в ситуації, коли актуалізується необхідність щось сказати, попросити, дізнатися, довести, чимось поділитися зі співрозмовником. Відомо, що рольова гра являє собою умовне відтворення її учасниками реальної практичної діяльності людей, створює умови реального спілкування. Ефективність навчання тут обумовлена в першу чергу вибухом мотивації, підвищення інтересу до предмета.

Практично весь навчальний час у рольовій грі відведено на розмовну практику, при цьому не тільки той, що слухає, хто розмовляє, але й той, хто слухає, максимально активний, так як він повинен зрозуміти й запам`ятати репліку партнера, співвіднести її із ситуацією і правильно відреагувати на репліку. Взагалі, рольову гру можна оціню­вати як найбільш досконалу модель спілкування. Адже при вивченні іноземних мов необхідно «вміти» грати в театр. У рольовій грі, як і в самому житті, мовленнєва і не мовна поведінка партнерів тісно переплітаються. Наведемо приклад рольвої гри « У магазині».

Учні отримують картки з зображенням різноманітних продуктів та їх цінами, а також завдання та ролі. Гра розрахована на парну роботу.

Завдання для учнів з високим рівнем володіння мовленнєвими уміннями та навичками:

Pupil A:

You are a shop assistant. Help a customer to buy everything he wants and don't sell your goods for low price.

Pupil B:

You have a party tonight. Buy everything you need to cook the best dinner. You have £ 35.70

Завдання для учнів з низьким рівнем мовленнєвих умінь та навичок:

Pupil A:

You are a shop assistant. Help a customer to buy everything he wants and don't sell your goods for low price.

Вважається за доцільне використання форми "круглий стіл" з учнями старшої школи. На цей час старшокласники знаходяться вже на достатньому рівні підготовки мовних навичок, учні мають певний багаж знань та життєвого досвіду, щоб висловити свою думку, обґрунтувати сказане, погодитися чи висловити незгоду.

Наведемо приклад такої форми рольової гри як "круглий стіл". Під час вивчення теми "Спорт" та "Харчування" в 10 класі проводиться заліковий урок у названій формі. На уроуі учні розташовуються таким чином, щоб утворилося коло і всі один одного бачили. Вважаємо, що зорове сприйняття емоцій товариша є більш колоритним та легким для запам`ятовування підлітками.

При вивченні теми "Спорт" на заліковий урок було запропоновано завдання: придумати "свою історію" (спортсмена, медика, який готує доповідь про вплив фізичних навантажень на організм підлітка тощо). Головне, щоб розповідь стосувалася побутових проблем, була простою у сприйнятті та охоплювала вивчену нову лексику.

Інтерактивна технологія «Мозковий штурм» використовується для вироблення кількох вирішень конкретної проблеми. Мозковий штурм спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки.

Мета «мозкового штурму» чи «мозкової атаки» в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу.

Після презентації проблеми та чіткого формулювання проблемного питання (його краще записати на дошці) пропоную всім висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов'язані з цією проблемою.

Записую усі пропозиції на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх виголошення без зауважень, коментарів чи запитань.

  Варіант «мозкового штурму» – «мережа» чи «кульки». Тут пускове слово (питання) пишеться в «кульці» в центрі сторінки. Коли обговорюються споріднені проблеми, вони записуються на папері із зазначенням зв'язку. Водночас «мозковий штурм» «вільного» типу дає можливість за дуже короткий період (три-п'ять хвилин) записати ідеї, що виникли. Обидва варіанти мають на меті заохочувати вільне висловлювання ідей. Навчаючи – учусь.

Метод ПРЕС навчає учнів виробляти й формулювати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стислій формі, переконувати інших.

Роздаються матеріали, у яких зазначено чотири етапи методу ПРЕС:

  1. Висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору (I think that, to my mind, according my experience, to my opinion);

  2. Поясніть причину появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази (the fact, the point is that);

  3. Наведіть приклади, додаткові аргументи на підтримку вашої позиції, назвіть факти, які демонструють ваші докази (for example e, for instance);

  4. Узагальніть свою думку (зробіть висновок, починаючи словами: (as a result, in the upshot, in the end, finally, in the long run, in the final analysis).

Методика «Незакінчені речення». Визначивши тему, з якої учні будуть висловлюватись, учитель формулює незакінчене речення й пропонує учням закінчити його. Кожний наступний учасник обговорення повинен починати свій виступ із запропонованої формули. Наприклад, при вивченні в 2 класі дієслова «саn» (можу), вчитель говорить «I can …» (я можу…), «Dog can…», а учень сам доповнює речення. Таким чином, при багаторазовому повторенні діти запам’ятовують граматичну структуру (I can…, I have got…, She has got…, This is a/an …, That is …,These are…, Those are… і т.д.), а також перекладають саме речення, щоб зрозуміти зміст і добирають потрібні слова або словосполучення для продовження речення.

Ситуативне моделювання сприяє оволодінню мовою в цікавій формі, розвиває пам’ять, увагу, кмітливість, підтримує інтерес до іноземної мови, їх можна і потрібно використовувати також для зняття напруги, монотонності, при відпрацюванні мовного матеріалу, при активізації мовної діяльності. Прикладом такої гри є «Збери портфель». У грі бере участь весь клас. Учні виходять до дошки за бажанням. Учитель: «Допоможемо Буратіно зібратися в школу!». Учень бере предмети, які знаходяться на столі, складає їх у портфель, називаючи кожний предмет англійською:

This is a book. This is a pen (pencil, pencil-box).

Надалі учень коротко описує предмет, який він бере:

This is a book. This is an English book. This is a very nice book

This pen is red / small / good.

Велику роль відіграють ІКТ у формуванні компетентності «Обізнаність та самовираження у сфері культури». Саме на уроках англійської мови з використанням мультимедійних засобів діти мають можливість подивитися фрагменти англомовних фільмів, музичних кліпів, вистав, ознайомитися з історією і культурою англійців, почути «живу» мову її носіїв.

Крім уроків англійської мови великою підмогою в справі формування ключових компетенцій є позакласна робота з предмета, коли діти, не відчуваючи тиску оцінок, із задоволенням вдосконалюють і демонструють свої навички володіння англійською мовою та сформованість загальнонавчальних умінь і навичок в цілому.

Це традиційні предметні тижні англійської мови, відеозаняття з краєзнавства, відзначення свят англомовних країн (Хелловін, День святого Валентина, Різдво, Великдень та ін.)

Навчання англійської мови - взаємопов'язана система початкового, середнього та старшого ступенів , тому перехід з одного ступеня на інший не є для дитини стресом. На кожному ступені навчання вибудовується навчальний процес так , щоб дати дітям можливість реалізувати себе.

Таким чином уроки англійської мови мають велику можливість для реалізації компетентнісного підходу, а саме для формування ключових компетенцій.

ВИСНОВКИ

Сучасна шкільна освіта в Україні спрямована на надання учневі необхідних знань, вироблення вмінь і навичок, а також на засвоєння ним значного обсягу фактичного матеріалу.  Зміст сучасної освіти не повною мірою відповідає потребам суспільства та ринку праці, зокрема він не достатньо спрямований на набуття учнями необхідних ключових компетентностей.

Школа сьогодні недостатньо навчає школярів приймати рішення, використовувати інформаційні та комунікаційні технології, критично мислити, вирішувати конфлікти, орієнтуватися на ринку праці тощо.

 Саме тому зміст середньої освіти має бути в першу чергу зорієнтований на формування в учнів ключових компетентностей, що дозволяють лю­дині з однієї сторони ефективно діяти у різних сферах життєдіяльності, а з іншої – задовольняти суспільні   потреби  у людських  ресурсах  нової  якості.

Згідно з освітньою програмою передбачається набуття учнями десяти ключових компетентностей:

  • спілкування державною (і рідною) мовами;

  • спілкування іноземними мовами;

  • математична компетентність;

  • основні компетентності в природничих науках і технологіях;

  • інформаційно-цифрова компетентність;

  • уміння вчитися впродовж життя;

  • ініціативність і підприємливість;

  • соціальна та громадянська компетентності;

  • обізнаність та самовираження у сфері культури;

  • екологічна грамотність і здорове життя.

Отже, головною метою формування ключових компетентностей є не засвоєння суми знань, а оволодіння такими знаннями й уміннями, що давали б змогу визначати свої цілі, приймати рішення й діяти в нетипових ситуаціях, тому у першому розділі виокремлено теоретичні аспекти формування ключових компетентностей на уроках англійської мови, а у другому розділі наведено приклади різних технологій, методів, засобів формування ключових компетентностей учнів на уроках іноземної мови. Підкреслено, що допомогти вчителю у вирішенні цього непростого завдання може поєднання традиційних методів навчання та сучасних (інноваційних) технологій, у тому числі й інтерактивних.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Reference Guide for the Teacher of English. Довідник вчителя англійської мови / Упоряд. Т. Михайленко, І. Берегова. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2004. – 128 с. – (Б-ка «Шк. світу»)

  2. Бех П.О., Биркун Л.В. Концепція викладання іноземних мов в Україні // Іноземні мови. – 1996. - №2. – С. 3-8.

  3. Гуменюк І. Б. Формування ключових життєвих компетентностей учнів шляхом встановлення міжпредметних зв’язків на уроках англійської мови. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://imso.zippo.net.ua/wp-content/uploads/2017/08/2017_7_11

  4. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти 2018-2019. – mon.gov.ua

  5. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук. України ; гол. ред. В. Г. Кремень. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - 1040 с.

  6. Заблоцька О. С. Компетентнісний підхід як освітня інновація: порівняльний аналіз / О. С. Заблоцька // Вісник Житомирського державного університету. Випуск 40. - Серія: Педагогічні науки. - 2008. - С. 63-68.

  7. Закон України Про освіту (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 38-39, ст.380)
  8. Зима О. В. Рольові ігри з англійської мови як засіб активізації пізнавальної діяльності. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/49325/

  9. Ігри на уроках англійської мови як засіб формування комунікативної компетенції школярів. / Уклала Т.М. Гавінська. Слобідко-Охрімовецький НВК. 2015 р.,- 67 с.

  10. Ключові освітні компетентності Автор: А. Хуторськой http://ru.osvita.ua/school/method/2340/

  11. Коваленко О. А. Формування ключових компетентностей учнів на уроках англійської мови. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://naurok.com.ua/stattya-formuvannya-klyuchovih-kompetentnostey-uchniv-na-urokah-angliysko-movi-35193.html/

  12. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / [під заг. ред. О. В. Овчарук]. – К.: «К.І.С.», 2004. – 112с.

  13. Концепція «Нова українська школа» http://roippo.org.ua/activities/nova-ukra-nska-shkola/index.php/kontseptualn-zasadi-reformuvannya-seredno-shkoli/

  14. Концепція «Нова школа. Простір освітніх можливостей» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mon.gov.ua/ activity/education/zagalnaserednya/ua-sch-2016/. – 40 с. 2. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти . [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.mon.gov.ua/ua/oftenrequested/statestandards/

  15. Куринский В. А. «Autodidactics»: Part 1. — К.: ТОВ «Сік Груп Україна», 2016. — 448 с.

  16. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. Вид. 2-е, випр. І перероб. / Кол. авторів під керівн. С. Ю. Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 2002. – 328 с.

  17. Новий державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти.

  18. Пометун О. І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук.-метод. посіб. /О. І. Пометун, Л. В. Пироженко; за ред. О. І. Пометун. - К.: Вид-во А.С.К., 2004. - 432 - К. : К.І.С., 2004. - 112 с.

  19. Рудь М. Компетентнісний підхід в освіті / М. Рудь // Вісник Львів. ун-ту. - Серія: Педагогіка - 2006. - Вип. 21, ч. 1. - С. 73-82.

  20. Савченко О.Я. Ключові компетентності – інноваційний результат шкільної освіти / О.Я. Савченко // Рідна школа.– 2011. – № 8–9. – С. 4–8.

  21. Формування ключових компетентностей учнів на уроках іноземної мови/ В. П. Аратова, Н. О. Долгова. Запоріжжя, 2019 – 76 с.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас