Ім'я файлу: гот.docx
Розширення: docx
Розмір: 858кб.
Дата: 14.12.2020
скачати
Пов'язані файли:
що кому належить.docx
Кругообіг води в природі.docx
відкрите заняття.docx
Розширення: docx
Розмір: 858кб.
Дата: 14.12.2020
скачати
Пов'язані файли:
що кому належить.docx
Кругообіг води в природі.docx
відкрите заняття.docx
Зміст
Вступ
Розділ 1.Теоретичні аспекти дизартрії
Дизартрія, як порушення звуковимови
Особливості порушення моторики у дітей-дизартриків
Розділ 2.Розробка та дослідження різних варіантів роботи з дитиною -дизартриком
2.1Обстеження моторної сфери дітей з дизартрією
2.2 Методики коригування мовного дихання при дизартрії
Ігрові методи корекції промови при дизартрії
Формування просторового мислення у дітей з дизартрією
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Діти з порушеннями мови – це діти, які мають відхилення в розвитку мови при нормальному слуху і зберіганню інтелекті. Порушення мови різноманітні,вони можуть виявлятися в порушенні вимови, граматичної будови мови,бідності словникового запасу, а також у порушенні темпу і плавності мови.
За ступенем тяжкості мовні порушення можна розділити на ті, які не є перешкодою до навчання в масовій школі, і важкі порушення,що вимагають спеціального навчання.
Проте в масових дитячих закладах діти з вадами мовлення також потребують спеціальної допомоги. У багатьох «загальноосвітніх» дитячих садах існують логопедичні групи, де дітям надають допомогу логопеді вихователі із спеціальною освітою. Крім корекції мовлення з малюками займаються розвитком пам'яті, уваги, мислення, загальної і дрібної моторики,навчають грамоті та математики.
Дітям шкільного віку надають допомогу на логопедичних пунктах при середніх загальноосвітніх школах. На логопункти направляються діти звадами вимови, з порушеннями письма, зумовленими мовним недорозвиненням, заїкається діти. Корекційна робота ведеться паралельно зі шкільними заняттями і великою мірою сприяє подоланню шкільної неуспішності. Успіх логопедичних занять у школі багато в чому залежить від того, наскільки в родині сприяють закріпленню отриманих навичок правильної мови.
У даній роботі розглядаються основні методики корекції такого дефекту мови в дітей, як дизартрія, наводяться рекомендації вчителів-логопедів, мають позитивної досвід корекції цього важкого захворювання.
Розділ 1.Теоретичні аспекти дизартрії
Дизартрія, як порушення звуковимови
Дизартрія ( від грец. dys – приставка, що означає розлад, arthroo – членороздільна вимова) – порушення вимови, обумовлене недостатньою іннервації мовного апарату при ураженнях задньочолових і підкіркових відділів мозку. При цьому через обмеження рухливості органів мови (м'якого піднебіння, язика, губ) утруднена артикуляція, але при виникненні у дорослому віці, як правило, не супроводжується розпадом мовної системи. У дитячому віці можуть порушуватися читання і письмо, а також і загальний розвиток мови. дизартрія звуковимова порушення дитина
Порушення звуковимови при дизартрії виявляється у різного рівня і залежить від характеру й тяжкості ураження нервової системи. У легких випадках є окремі спотворення звуків, «змазана мова», на більш важких спостерігається спотворення, заміни і пропуски звуків, страждає темп, промовистість, модуляція, загалом вимова стає невиразним.
При важких ураженнях центральної нервової системи мова стає неможливою через повного паралічу мовнорухомих м'язів. Такі порушення називаються анартрією (а – відсутність даного ознаки чи функції, артрон – зчленування).
Дизартричні порушення вимови спостерігаються ще й за різних органічних ураженнях мозку, які в дорослих мають більш виражений осередковий характер. Частота дитячої дизартрії передусім пов'язані з частотою перинатальної патології (поразки нервової системи плоду і новонародженого). Найчастіше дизартрія спостерігається при дитячому церебральному паралічі, від 65 до 80%. Зазначається взаємозв'язок між ступенем тяжкості і характером поразки рухової сфери, частотою і вагою дизартрії. При найбільш важких формах церебрального паралічу, коли відзначається поразка верхніх і нижніх кінцівок і дитина практично залишається нерухомою дизартрія , при чому здебільшого анартрія спостерігається у всіх дітей.
Менш виражена форми дизартрії можуть з'являтися в дітей без явних рухових розладів, але таких що перенесли, легку асфіксію чи родову травму або мають в анамнезі вплив інших нерідко виражених несприятливих впливах під час внутрішньоутробного розвитку чи період пологів. У таких випадках легкі форми дизартрії поєднуються з іншими ознаками мінімальної мозковий дизфункції.
Діти з дизартрією в своїй клініко-психологічної характеристиці є вкрай неоднорідною групою. У цьому немає взаємозв'язку між вагою дефекту і виразністю психопатологічних відхилень. Дизартрія, зокрема і важкі її форми, можуть з'являтися в дітей зі збереженим інтелектом, а легкі її прояви, як у дітей зі збереженим інтелектом, так і в дітей із порушенням інтелектуального розвитку. Діти з дизартрією по клінічно-психологічній характеристиці може бути умовно розділені сталася на кілька груп, залежно від їх загальної психофізичного розвитку, до них відносяться:
дизартрія в дітей із нормальним психофізичним розвитком
дизартрія в дітей із дитячим на церебральний параліч
дизартрія в дітей із олігофренією
дизартрія в дітей із гідроцефалією
дизартрія в дітей із затримкою психічного розвитку
дизартрія в дітей із ММД (мінімальна мозкова дизфункція).
Ця форма дизартрії зустрічається найчастіше серед дітей спеціальних дошкільних і шкільних установ. Але вони поруч з недостатністю звуковимовного боку промови спостерігаються нерідко виражені порушення уваги, пам'яті, інтелектуальної діяльності, емоційно-вольової сфери, легкі рухові розлади, і уповільнене формування низки вищих коркових функцій. Рухові порушення виявляються зазвичай на більш пізніх термінах формування рухових функцій, особливо як – от розвиток можливості самостійно сідати, повзати з поперемінним одночасним винесенням вперед руками і протилежної ноги з легенею поворотом голови і очей у бік винесеною руки, пестити, захоплювати предмети кінчиками пальців і маніпулювати із нею.
Емоційно-вольові порушення проявляються у вигляді підвищеної емоційної збуджуваності і виснажуваності нервової системи. На першому році життя такі діти неспокійні, багато плачуть, вимагають собі постійної роботи. Але вони відзначаються порушення сну, апетиту, схильність до зригування та блювоти, діатезу, шлунково-кишковим розладам. Такі діти зазвичай мете залежні.
Найчастіше стерта дизартрія діагностується після п'яти років. Дітям, чия симптоматика відповідає стертій дизартрії, необхідно проконсультуватися у невролога для уточнення чи підтвердження діагнозу й у призначення адекватного лікування, бо за стертою дизартрією методи коррекційоної роботи мають бути комплексними і включати в себе: медичний вплив, психолого-педагогічну допомогу, логопедичну роботу .
Отже, дизартрія – порушення вимовного боку промови, обумовлене недостатністю іннервації мовного апарату. Порушення звуковимови при дизартрії виявляється у різного рівня і залежить від характеру й тяжкості поразки нервової системи.
Рухові порушення виявляються зазвичай більш пізніх термінах формування рухових функцій, особливо як-от розвиток можливості самостійно сідати, плазувати з поперемінним одночасним винесенням вперед руками і протилежної ноги з легенею поворотом голови і очей у бік винесеною руки, пестити, захоплювати предмети кінчиками пальців і маніпулювати із нею.
Найчастіше стерта дизартрія діагностується після п'яти років життя.
Особливості порушення моторики у дітей-дизартриків
Найчастіше виникають протистояння між неврологами і логопедами щодо дизартрії. Якщо невролог вбачає явні порушення що до функцій черепно-мозкових нервів, вона може назвати порушення мови дизартрією. Це питання є, каменем спотикання між неврологами і логопедами. Це з тим, що невролог після встановлення діагнозу «дизартрія» зобов'язаний проводити серйозну терапію із лікування стовбурових порушень, хоча таких порушень (виключаючи дизартрію) на кшталт не помітно.
Повздовжний мозок стовбура, як і шийний відділ спинного мозку, найчастіше відчуває під час пологів гіпоксію. Це спричиняє різкого типу зменшення рухових одиниць на ядрах нервів, відповідальних за артикуляцію. При неврологічному обстеженні дитина адекватно виконує всі прохання, однак не може впоратися належним чином із артикуляцією, оскільки тут слід виконувати складні і швидкі руху, які у змозі ослабленим м'язам .
Початкове вивчення цієї проблеми проводилося переважно невропатологами у межах вогнищевих поразок. Нині проблема дизартрії дитинства інтенсивно розробляється в клінічному, нейролінгвістичному, психолого-педагогічному напрямах.
Патогенез дизартрії визначається органічними ураженнями центральної і периферичної нервової системи під впливом різних несприятливих зовнішніх (екзогенних) чинників, які впливають у внутрішньоутробному періоді розвитку, в останній момент родів та після народження. Причинами важливого значення мають асфіксія і пологової травми, поразка нервової системи при гемолітичної хвороби, інфекційних захворювань нервової системи, черепно-мозкові травми, рідше – порушення мозкового кровообігу, пухлини мозку, пороки розвитку нервової системи, наприклад уроджена аплазія ядер черепно-мозкових нервів (синдром Мьобіуса), і навіть спадкові хвороби нервової нервово – м'язової систем.
Клініко-фізіологічні аспекти дизартрії визначаються локалізацією і вагою ураження мозку. Анатомічно-функціональний взаємозв'язок розташування та розвитку рухових і мовних зон і які проводять шляхів визначає часте поєднання дизартрії з руховими порушеннями різного характеру і рівня виразності.
Порушення звуковимови при дизартрії відбуваються у результаті ураження різних структур мозку, необхідні управління руховим механізмом промови. До таких структур відносяться:
периферичні рухові нерви м'язів мовного апарату (мови, губ, щік,неба, нижньої щелепи, горлянки, гортані, діафрагми, грудної клітини);
ядра цих периферичних рухових нервів, перебувають у стовбурі мозку; ядра, які працюють у стовбурі й у підкіркових відділах мозку і здійснюють елементарні емоційні безумовно-рефлективні мовні реакції типу плачу, сміху, скрикування, окремих емоційно-виразних вигуків та ін.
Ураження перерахованих структур дає картину периферичного паралічу (парезу): нервові імпульси до мовних м'язів не надходять, обмінні процеси тому порушуються, м'язи стають млявими, в'ялими, спостерігається їх атрофія і атонія, внаслідок перерви спеціальної рефлекторної дуги рефлекси з цих м'язів зникнуть, настає арефлексія.
Руховий механізм мови забезпечується зустрічалися з більш високо розташованими такими мозковими структурами: – підкорково-мозжечковими ядрами й що проводять шляхами, які проводять регуляцію м'язового тонусу і послідовність м'язових скорочень мовної мускулатури, синхронність (координованість) у роботі артикуляційного, дихального і носового апарату, і навіть емоційну промовистість промови. При ураженні цих структур нейтральних спостерігаються окремі прояви центрального паралічу (парезу) з порушенням м'язового тонусу, посиленням окремих безумовних рефлексів, ні з вираженим порушенням просодичних характеристик промови – її темпу, плавності, гучності, емоційної виразності і індивідуального тембру, які проводять системами, забезпечують проведенням імпульсів від кори мозку до структур нижче зазначених функціональних рівнів рухового апарату промови (до ядрам черепно-мозкових нервів, розміщених у стовбурі мозку). Ураження цих структур нейтральних викликає центральний парез (параліч) мовної мускулатури на підвищення м'язового тонусу в м'язах мовного апарату, посиленням безумовних рефлексів і проявом рефлексів орального автоматизму з більш виборчим характером артикуляторних розладів;
корковими відділами мозку, забезпечують як більше диференційовану іннервацію мовної мускулатури, і формування мовного праксиса. При поразку цих структур нейтральних виникають різні центральні моторні розлади промови
Основними ознаками дизартрії є дефекти звуковимови поєднані з порушенням мовної, передусім артикуляцією, моторики і мовного дихання. При дизартрії, може порушуватися вимова як приголосних так і голосних звуків. Порушення голосних класифікується по рядах і підйомам , порушення приголосних з кількох основним ознаками:
наявності і відсутності вібрації голосових складок;
способу й місцю артикуляції;
наявності і відсутності додаткового піднесення спинки мови дійшли твердого небу.
Для раннього виявлення стертої дизартрії і вірної організації комплексного впливу треба зазначити симптоми, й причини виникнення, що характеризують це порушення.
Причинами виникнення стертої дизартрії може бути:
відхилення у внутрішньоутробному розвитку (токсикози, гіпертонія (підвищену тиску) нефропатія під час вагітності й те;
інфекційних захворювань (ГРВІ, Грип та інші) перенесені під час вагітності;
асфіксія новонароджених;
стрімкі чи затяжні пологи; тривалий безводний період; механічне родопоміч (щипці, вакуум) .
На першому році життя такі діти спостерігаються в невролога, їм призначаються медикаментозне лікування й масаж. У діагнозі до роки стоїть ПЭП (перинатальна енцефалопатія). Після року діагноз або знімають, або ставлять ММД (мінімальна мозкова дизфункція).
Розвиток після року, зазвичай, в усіх буває благополучним, невропатологи більше не спостерігають дітей, і дитина вважається здоровим.
Під час обстеження дітей 5-6 років від стертої дизартрії виявляються такі симптоми:
Загальна моторика: діти незручні, обмежений обсяг активних рухів, швидка втомлюваність при навантаженнях. Невпевнено стоять в одній нозі. Погано наслідують при імітації рухів: як йде солдатів, як летить птах, як ріжуть хліб, і т.д. особливо помітна моторна неспроможність на фізкультурних і музичних заняттях, де діти відстають в темпі, ритмі рухів, а як і при зміні рухів.
Дрібна моторика рук: діти зі стертою дизартрією пізно і ніяк не опановують навичками самообслуговування: що неспроможні застебнути ґудзик, розв'язати шарф тощо. під час занять з малювання погано тримають олівець, руки бувають напружені. Багато не люблять малювати. Особливо помітна моторна ніяковість рук під час занять по аплікації і з пластиліном. У працях по аплікації простежуються труднощі просторового розташування елементів. Діти не можуть чи навіть що неспроможні без сторонньої допомоги виконувати руху по наслідуванню.
Також під час обстеження дітей із стертою дизартрією спостерігаються такі особливості артикуляційного апарату:
Паретичність м'язів органів артикуляції виявляється у наступному: мляві губи, кути рота опущені, під час промови губу залишаються млявими. Мова при паретичністі тонкий, перебуває в дні рота, млявий, кінчик мови мало активний. При навантаженнях (логопедичної гімнастики) м'язова слабкість збільшується.
Спастичність м'язів проявляється у наступному: обличчя а мімічно, м'язи обличчя навпомацки тверде, напружене. Губи в на пів усмішці: верхня губа притискається до ясен. Багато дітей що неспроможні зробити трубочку з губ. Мова при спастичному симптомі частіше змінена формою: товстий, без вираженого кінчика, малорухомий.
Гіперкінези при стертій дизартрії проявляються у вигляді тремтіння мови та голосових зв'язок. Тремор проявляється при навантаженнях. Наприклад, при утриманні широкого мови на нижньої губі під рахунок 5-10 мову неспроможна зберегти стан спокою, з'являється тремтіння і легке посиніння кінчика мови, а окремих випадках з мови прокочуються хвилі в подовжньому чи поперечному напрямі. І тут дитина неспроможна утримати мову поза ротовій порожнині. Гіперкінези частіше поєднуються з підвищеним тонусом м'язів артикуляторного апарату .
Апраксія проявляється у неможливості виконання певних рухів артикуляторного апарату чи переключенні від однієї руху до іншого. В окремих дітей відзначається кінестична апраксія, коли дитина виробляє хаотичні руху, «намацуючи» потрібну артикуляційну позу.
Девіація, тобто відхилення мови середньої лінії, проявляється при логопедичної гімнастики (при утриманні пози, переключенні з однієї вправи інше).
Гіперсалівація (підвищену слиновиділення) визначається лише під час промови.
Діти зі стертою формою дизартрії за завданням виконують всі рухи з логопедичної гімнастики, але і якість цих рухів страждає: змазаність, нечіткість рухів, слабкість напруги м'язів, аритмічність, зниження амплітуди рухів, швидка втомлюваність м'язів та інших що й наводить під час промови до спотворення звуків, змішання їх й погіршенню загалом просодичною боку промови .
Основними ознаками дизартрії є дефекти звуковимови поєднані з порушенням мовної, передусім артикуляційної, моторики і мовного дихання.
Для раннього виявлення стертої дизартрії і правильною організації комплексного впливу треба зазначити симптоми, й причини виникнення, що характеризують це порушення.
Розділ 2.Розробка та дослідження різних варіантів роботи з дитиною -дизартриком
Обстеження моторної сфери дітей з дизартрією
Добре розвинуте мовлення — найважливіша умова всебічного повноцінного розвитку дітей. Чим правильніше та багатше мовлення дитини, тим легше їй висловлювати свої думки, тим ширші її можливості у пізнанні навколишньої дійсності, змістовніші стосунки з однолітками та дорослими, активніше відбувається психічний розвиток.
Важливим при роботі з дітьми-дизартриками є обстеження. Від того наскільки правильно логопед визначить діагноз, залежить перспективний план роботи з цією дитиною і, звичайно, кінцевий результат логопедичної роботи.
Обстеження
Обстеження починається з вивчення обличчя дитини у стані спокою. При цьому зазначається наявність посмикування, виразність носо-губних складок, асиметрії.
З'ясовується обсяг та координація загальних рухів — біг, ходьба, стрибки (координація рухів рук — проба Озерицького «кулак — долоня — ребро»).
Обстеження мімічних м'язів (насупити брови, підняти одну брову, заплющити одне око).
З'ясовується обсяг рухів органів артикуляційного апарату (оскал зубів, рухи нижньої щелепи, надування щік, задмухування свічки). Це дає змогу з'ясувати стан лицевого нерву та кругових м'язів рота.
З метою обстеження моторики язика пропонують такі вправи: висунути язик вперед, відтягнути назад, підняти догори, опустити донизу, зробити вузьким, широким, облизати губи «по колу», так само зробити із зубами.
Кінестетична чутливість перевіряється так: попросити дитину висунути язик і за допомогою шпателю або бинта виконувати пасивні рухи вгору, вниз, праворуч, ліворуч. Потім запропонувати дитині самостійно повторити ці рухи.
Звернути увагу на забарвлення та силу голосу (сиплий або затухаючий), а також на темп мовлення.
Фіксується втома і виснажливість.
З'ясовується ступінь точності артикуляції, якість злиття звуків та перемикання при збігу приголосних.
Це основні показники обстеження. В основу логопедичної роботи покладається принцип «від провідного дефекту».
Методики коригування мовного дихання при дизартрії
При коригуванні дизартрії у практиці, як правило, використовується регуляція речового дихання, як один із провідних прийомів становлення плавності мови.
1 2 3