Розділ стан вивчення проблеми забруднення поверхневих водойм рівненської області

1 2 3

Ім'я файлу: КР Еколого-гігієнічна оцінка стану забруднення поверхневих водой
Розширення: docx
Розмір: 216кб.
Дата: 27.03.2021
скачати

ВСТУП.

РОЗДІЛ 1.СТАН ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ЗАБРУДНЕННЯ ПОВЕРХНЕВИХ ВОДОЙМ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості області

1.2.Забруднення поверхневих водойм Рівненщини

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА СЕРЕДОВИЩА І ОБЄ`ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ.

2.1. Загальна характеристика поверхневих водойм Рівненської області

2.2 Сучасний стан поверхневих вод

2.3. Сучасний стан "Біле Озеро" с. Рудка Володимирецького району.

РОЗДІЛ 3. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ З ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ І РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ

3.1 Законодавчі аспекти охорони і раціонального використання водних ресурсів.

3.2 Державне управління в галузі використання й охорони поверхневих водойм.

ВИСНОВОК.

ЛІТЕРАТУРА.

ВСТУП

Антропогенне і техногенне навантаження на навколишнє середовище в Україні в кілька разів перевищує відповідні показники в розвинених країнах. Тривалість життя в Україні в середньому становить близько 66 років (у Швеції - 80, у Польщі - 74 роки). Багато в чому це викликано забрудненням навколишнього середовища виробничою діяльністю підприємств гірничодобувної, металургійної, хімічної промисловості та паливно-енергетичного комплексу. Успадкована структура економіки з переважаючою часткою ресурсномістких та енергоємних виробництв, негативний вплив якої посилився переходом до ринкових умов.

Метою дослідження є вивчення та аналіз еколого-гігієнічної оцінки стану забруднення поверхневих водойм Рівненської області.

У відповідності до поставленої мети було сформульовано наступні 4 завдання:

1) розкрити особливості екологічного стану водних ресурсів у Рівненській області;

2) дати характеристику території дослідження та обґрунтувати вибір критеріїв, за яким буде здійснюватися оцінка водних ресурсів та їх компонентів;

3) провести комплексну оцінку Біле Озеро" с. Рудка Володимирецького району;

4) визначити перспективні напрями активізації процесів комплексного використання водних ресурсів та їх потенціалу у межах у Рівненської області.

Об’єктом дослідження виступають водні ресурси та Біле Озеро" с. Рудка Володимирецького району.

Предметом дослідження є показники ресурсоємності та ефективності використання водних ресурсів Рівненської області.

Методи дослідження. При проведенні дослідження використовували теоретичні методи: аналізу (співставлення, порівняння, класифікації, впорядкування, систематизації), синтезу, оптимізації. Інформаційну базу дослідження складають монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних та зарубіжних авторів; звітні та статистичні дані, надані у вільний доступ Державним агентством водних ресурсів України, Рівненської області державної адміністрації, Управлінням Державного агентства рибного господарства у Рівненській області, тощо.

Курсова робота складається з трьох розділів, семи підрозділі, шести рисунків, дев'яти таблиць, а також висновку та списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1.

СТАН ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ЗАБРУДНЕННЯ ПОВЕРХНЕВИХ ВОДОЙМ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості області

Рівненська область розташована на північному заході України. Її площа – 20051 км2 , що становить 3,1 % від загальної території України. На території області розміщується 16 адміністративних районів та чотири міста обласного підпорядкування: Рівне, Дубно, Кузнецовськ, Острог. Усього в області нараховується 1027 населених пунктів, з них 11 міст, 16 селищ міського типу, 1000 сільських населених пунктів. Станом на 01.01.2017 р. в області мешкало 1162,7 тис. осіб. Клімат помірно континентальний: м’яка зима з частими відлигами, тепле літо, середньорічна кількість опадів - 600-700 мм. Зима настає наприкінці листопада, а стійкий сніговий покрив утворюється в останні дні грудня - першій декаді січня. Літо, що приходить наприкінці травня, триває до вересня. Це період найвищих температур повітря і ґрунту, опадів, дозрівання врожаю. Ясна, прохолодна ранньоосіння погода встановлюється на початку вересня.[1]

Таблиця 1.1. Загальна характеристика водних об’єктів області

Назва водного об’єкту	Кіл-ть.	Примітка
Річки (довж. понад 10 км), всього	171	загал. дов. річок в межах області 4459 км
в т.ч. великі	1	р. Прип’ять
середні	6	р.Стир, р.Іква, р.Горинь,р.Случ,р.Ствига,р.Льва
малі	164	-
Озера	150	загальна площа – 29,49 км2, сумарний об’єм води майже 94 млн. м3
в т. ч. найбільші озера	3	Нобель (4,99 км2), Біле (4,53 км2,), Острівське (1,12 км2)
Водосховища	12	загальна площа – 2925 га, сумарний об’єм води – 47,8 млн. м3
в т. ч. найбільші водосховища	2	Хрінницьке на р. Стир (Демидівський район) Млинівське на р. Іква (Млинівський район)
Ставки	1688	Загальна площа 8509 га, акумулюють 93,032 млн. м3 води

Область в геоморфологічному відношенні поділяється на три частини: Полісся, Волинське лесове плато і Мале Полісся, що розташоване на півдні, між містами Радивилів і Острог, де у нього вклинюються відроги Подільської височини з висотами понад 300 м над рівнем моря. Розміщення Рівненщини на межі Східноєвропейської платформи і Карпатської геосинклінальної області зумовили бурхливий і неоднозначний перебіг геологічної історії, що відбилося у неоднорідності тектонічної структури і формуванні досить складного комплексу геологічних відкладів на більшій її частині. Територія області розташована у межах двох крупних платформенних структур – Українського щита та Волинсько-Подільської плити, і лише незначна ділянка на північно-східній окраїні Рівненщини лежить у межах Прип’ятського прогину.

Мінерально-сировинна база області складається з корисних копалин паливно-енергетичного напрямку (торф), дорогоцінного каменю (бурштин), базальтової сировини для виробництва мінеральної вати та волокна, сировини для виробництва будівельних матеріалів (сировина цементна, скляна, крейда будівельна, камінь будівельний тощо), прісних та мінеральних підземних вод. Гідрологічна Рівненщина знаходиться у районі трьох артезіанських басейнів підземних вод: Волино-Подільського, Прип’ятського та Українського басейну тріщинуватих вод. Прогнозні ресурси підземних вод області оцінюються 1314,9 млн. м 3 /рік. Затверджені запаси підземних вод – 195,8 млрд. м3 /рік. Рівненська область, як і більшість областей західного і північного регіону України, багата на поверхневі води.[2]

Територією області протікає 171 річка довжиною понад 10 км, знаходиться 150 озер, 12 водосховищ, 1688 ставків. Річки області належать до басейну Прип’яті і живляться, в основному, за рахунок талих снігових вод, у меншій мірі – ґрунтових вод та атмосферних опадів. Найбільші з них – Стир з притокою Іква, Ствига з притокою Льва, Горинь та її притока Случ. Основний напрямок течії - з півдня на північ – зумовлений загальним зниженням території від Волинського лесового плато до Поліської низовини. Найбільші серед озер області – Нобель (4,99 км2 ) та Біле (4,53 км2 ). Є також значна кількість озер у заплавах річок Горині, Стиру, Веселухи. Озера використовуються для рекреації, риболовлі. 4 Болота поширені всією територією області, більшість з них низинні, менш поширені – перехідні та верхові. Загальна характеристика водних об'єктів області наведена у таб.1.2

Таблиця 1.2.

Загальна характеристика водних об'єктів області

Назва водного об'єкта	Кількість	Примітка
Річки (довжиною понад 10км) всього	171	Загаль. довж.річок в межах обл.4459 км.
в т.ч. великі	1	р. Прип'ять
средні	6	р. Стир, р.Іква, р. Случ,р. Ствига,р. Льва
малі	164	загальна площ.-29,49 , сумар.об.аоди 94 млн.м
Озера	150	Новель (4,99), Острівське(1,12 ).
в т.ч. найбільші озера	3	загальна площа – 2925 га, сумарний об’єм
Водосховища	12	води – 47,8 млн. м3
в т.ч. найбільші водосховища	2	Хрінницьке на р. Стир (Демидівський район) Млинівське на р. Іква (Млинівський район)
Ставки	1688	Загальна площа 8509 га, акумулюють 93,032 млн. м3 води

При цьому слід зауважити, що заболоченість дуже нерівномірна і коливається від 40 % на півночі до 2-3 % на півдні. Ґрунтовий покрив області неоднорідний. Найбільш поширені дерново-підзолисті, опідзолені, дернові, торфові та торфоболотні ґрунти. Дерново-підзолисті, характерні для Полісся. Південь Полісся представляють дернові та торфоболотні ґрунти. На лесах Волинського плато сформувались світло-сірі ґрунти і опідзолені чорноземи, які майже всі розорані. Флора області нараховує понад 1,6 тис. видів вищих рослин. У рослинному покриві переважають ліси та інші лісо вкриті площі. На Поліссі найбільш поширені соснові та сосново-дубові ліси, на Волинському лесовому плато – здебільшого листяні ліси, а в Малому Поліссі – дубово-соснові ліси з більш багатим, ніж на Поліссі, трав’яним покривом. Тваринний світ характерний для лісової зони і широко представлений ссавцями, птахами, плазунами, земноводними, круглоротими та рибами. [3]

Поліська зона характеризується великим розмаїттям фауни, серед представників якої зустрічаються і рідкісні у сучасній Україні представники хребетних (лось, рись, глухар, тетерук, рябчик тощо). У лісостеповій зоні області зростає чисельність зайців, лисиць, мишовидних гризунів та землериїв, проте видовий склад лісової фауни тут значно бідніший, ніж у лісах Полісся (частіше зустрічаються лише білки, лісові куниці, дещо менше - вовки, дикі кабани тощо). Разом з тим, є чимало видів хребетних, які поширені всією територією області, не маючи певних регіональних ареалів. Серед таких представники орнітофауни - водоплавні, болотні та лучні птахи (качки, кулики, перепілки тощо).
1.2.Забруднення поверхневих водойм Рівненщини

Екологічна ситуація водного басейну Рівненської області характеризується проблемами, що накопичувалися десятки років. Водойми Рівненщини впродовж останніх років зазнали значних змін. В басейнах водойм знизилась стійкість природних ландшафтів, спостерігається погіршення якості поверхневих вод. Значна частина водойм Рівненщини втратила природну самоочисну здатність, якість води трансформована з І у ІІІ, а в окремих створах, навіть, у IV клас [4, 5].

Озера зосереджені переважно у поліській частині області. Найбільші серед озер Рівненщини – Нобель (4,99 км2 ) та Біле (4,53 км2 ). Озеро Біле має максимальну глибину 26,8 м. Нобель розташоване в заплаві Прип’яті, його максимальна глибина 11,3 м. Крім того, на заплавах крупних річок налічується близько 750 заплавних і старичних водойм, площа яких, як і обриси берегів та водозапаси, може змінюватися з року в рік та протягом року у досить значних межах. Саме заплавні озера становлять найчисельнішу генетичну групу природних водойм Рівненщини. Другу велику групу природних водойм в області становлять карстові озера, які особливо поширені у північно-західній її частині. В області налічується 12 водосховищ, з них 7 - руслових, 5 - наливних. Найбільші водосховища: Хрінницьке на р. Стир і Млинівське на р. Іква.

На території Рівненської області протікає 1204 невеликих водотоків - струмків (довжина від 0,5 до 10 км) загальною протяжністю понад 3,29 тис. км. Всі вони належать до басейну річки Прип'ять, яка протікає північно-західною окраїною област і впродовж 20 км [6, 7]. Найбільші її притоки - Горинь, Случ, Замчисько, Устя, Стир та Іква. Ці головні ріки області мають численні притоки. Всі вищеназвані ріки, крім Замчисько та Усті, транзитні. Водні об’єкти області переважно відносяться до слабко забруднених, хоча деякі з них — р. П рип’ять, Стохід, Льва, Ствига та озера Біле — не зазнають антропогенного впливу в межах області, їх рівні забрудненості обумовлені високим природним вмістом ХПК та заліза загального.

Погіршенню якості поверхневих вод сприяють скиди не доочищених та неочищених стічних вод комунальних підприємств області. Найбільшими забруднювачами річок області залишаються комунальні підприємства. Оцінка якості води річок області проводилась згідно з нормативами граничнодопустимих концентрацій (ГДК) для річок культурно-побутового та рибогосподарського водокористування. р. Прип'ять. Загальна довжина річки - 775 км, на території області 20 км. Річка контролюється у 2 контрольних пунктах: с. Млини (суміжний контрольний пункт з Волинською областю) та с. Сенчиці (прикордонний контрольний пункт з Республікою Білорусь). [6].

З метою недопущення можливих транскордонних забруднень басейну річки Прип’ять проводився моніторинг за якісним станом водних об’єктів у прикордонних з республікою Білорусь пунктах спостережень: - Держекоінспекцією у області здійснювались спостереження на водних об’єктах Прип’ять, Простир, Стир, Стохід, Льва, Горинь; - Рівненською гідрогеолого-меліоративною експедицією здійснювались спостереження на водних об’єктах Прип’ять, Стир, Горинь, Льва, Ствига. Протягом 2016 року за даними Рівненської гідрогеолого-меліоративної експедиції в поверхневій воді транскордонних водних об’єктів на території області відмічався підвищений вмісту БСК5, заліза загального та амонію сольового, значення яких у поверхневій воді перевищували нормативи граничнодопустимих концентрацій (ГДК) для водойм рибогосподарського водокористування:

р. Прип’ять – БСК5 1,2 ГДК, амоній сольовий 1,2 ГДК, залізо загальне 3,6 ГДК;

р. Стир – БСК5 1,4 ГДК, амоній сольовий 1,3 ГДК, залізо загальне 2,1 ГДК;

р. Горинь – БСК5 1,7 ГДК, залізо загальне 1,5 ГДК;

р. Случ – БСК5 1,5 ГДК, залізо загальне 1,8 ГДК;

р. Ствига – амоній сольовий 1,2 ГДК, залізо загальне 8 ГДК;

р. Льва – БСК5 – 1,1 ГДК, залізо загальне 10,1 ГДК.

Основними антропогенними чинниками змін в області є розвиток хімічної, деревообробної промисловості, енергетики, житлово-комунального, сільського господарства й транспорту, наявність потенційно небезпечних підприємств, нераціональне лісокористування. Найбільш ймовірними негативними впливами на довкілля від впровадження Стратегії є збільшення кількості викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел, збільшення кількості викидів забруднюючих речовин від пересувних джерел, підвищення рівня використання природних ресурсів, зокрема лісу, збільшення кількості утворюваних чи накопичених промислових відходів і суттєві зміни у транспортних потоках.

За даними моніторингових спостережень загалом стан водних екосистем Рівненщини істотно ускладнений надмірним антропогенним навантаженням, що, з одного боку, призводить до їх деградації, а з іншого - вкрай обмежує здатність до виконання гідро екосистемами природних і соціально-економічних функцій, насамперед, через обмеження можливості екологічно безпечного ресурсо-користування.
РОЗДІЛ 2.

ХАРАКТЕРИСТИКА СЕРЕДОВИЩА І ОБЄ`ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Загальна характеристика поверхневих водойм Рівненської області

Ровенщина багата на поверхневі води: ріки, озера, водосховища та ставки. Річкова сітка області належить до басейну р. Прип’ять. Найбільші ріки — Стир, Горинь та її притока Случ (Південна). На крайньому північному заході досліджуваної території протікає Прип’ять. Більшість рік області бере початок за її межами. Лише малі ріки довжиною до 35—50 км повністю «вкладаються» у територію Ровенщини. Основний напрямок течії рік з півдня на північ зумовлений загальним зниженням у цьому напрямку висотних відміток поверхні. У будові річкової сітки відбилися відмінності рельєфу двох фізико-географічних зон, в яких розташована область. У межах Полісся ріки мають невеликі нахили (0,3—0,6 м/км), широкі, з заболоченими заплавами, долини, в яких є багато стариць, озер. У південній частині області, в межах Волинської височини, характер рік різко змінюється. Внаслідок значного зниження (від 1,0—1,5 м/км до 3—5 м/км) швидкість течії рік збільшується до 0,5—1 м/сек. Долини рік вузькі та глибокі, ширина заплав невелика. Глибина врізу долин у межах Полісся становить 5—20 м, а на півдні області збільшується до 30—50 м і навіть до 100 м. Густота річкової сітки також нерівномірна. Вона більша в лісостеповій зоні області і дещо менша в Поліссі. Основне джерело живлення рік області — талі снігові води. Частка талих вод у річному стоці рік становить близько 55—60% для рік Полісся і 25—45% для рік Лісостепу. Решта стоку має підземне та дощове походження. Для рік області характерне зменшення частки підземного живлення при переході від підвищеної південної частини області до низинної північної. Підземна складова стоку поліських рік становить 8—20%, а рік лісостепової частини області — 35—45%. Для окремих рік, таких, як Вілія, Іква частка підземного живлення досягає 49 і 64%. Решта стоку формується дощами та зливами.

Загальний хід рівнів води в ріках області характеризується інтенсивним їх підвищенням під час весняної повені та низьким стоянням у літню межень. Восени та взимку рівні води в ріках дещо вищі, ніж улітку. Межень часто порушується паводками: влітку від злив, а взимку від відлиг. Коливання рівнів води на ріках області показано на рис. 2.1.

Рис.2.1.Графіки коливань рівнів води в ріках Рівненської області над умовним нулем.

Весняне піднесення рівнів води в середньому припадає на першу декаду березня, іноді — на третю декаду лютого. Весняна повінь починається на ріках південного заходу області. Фронт сніготанення, а за ним і повені пересуваються на північ і північний схід. Різниця в початку сніготанення на півдні і півночі області в цілому невелика (два-чотири дні), а часто її немає зовсім. Найбільш ранні дати підвищення рівнів води внаслідок сніготанення припадають на першу декаду лютого (1925, 1939, 1950, 1957, 1966 pp.), найпізніші — на початок квітня (1932, 1952, 1956, 1962 pp.). Інтенсивність підйому рівнів у період весняної повені різна і залежить від водності весни. При високих повенях інтенсивність підйому звичайно більша, ніж при низьких, маловодних.

Найвищі рівні весняної повені спостерігаються у кінці березня—на початку квітня. Іноді під час повені буває два, рідше три піки. Закінчується повінь у другій половині квітня, іноді — на початку травня. На малих ріках поліської частини області повінь триває у середньому 40—45 днів, на більших ріках — до 60 днів. Тривалість повені на ріках південної лісостепової частини області приблизно на 10—12 днів менша. В окремі роки внаслідок затяжного сніготанення повінь продовжується 60—90 днів на малих ріках і навіть 120—130 днів на Горині та Стиру (1928). При однаковій площі водозбору тривалість повені на ріках лісостепової частини менша, ніж на ріках Полісся. Це пов’язано з різною інтенсивністю сніготанення та стікання талих весняних вод. На півдні області, у межах Волино-Подільської височини, тривалість добігання води незначна в зв’язку з великими нахилами русел і схилів. У межах Поліської низовини в умовах плоского рельєфу швидкості стікання талих вод малі, а час добігання великий. Це збільшує строки повені та час стояння високих рівнів води. У заболочених районах, особливо на півночі області, тривалість стояння високих рівнів води збільшується також унаслідок підпору водами Прип’яті, Горині, Стиру, Льви.

Під час межені на ріках області спостерігаються дощові паводки. Вищі рівні дощових паводків значно нижчі, ніж найвищі рівні весняної повені. Лише в окремі роки (1948, 1955, 1956, 1958) на деяких ріках найвищі рівні дощових паводків досягали вищих рівнів повені або трохи їх перевищували. Річна амплітуда коливання рівнів води на малих ріках становить 0,7—2,6 м, на середніх — 1,10—3,20 м. Найбільші амплітуди можуть бути на малих ріках 1,40—4,80 м, а на середніх — 1,70—6,00 м. Амплітуда коливання рівнів води залежить не лише від величини та водності ріки, але й від морфометричних та гідравлічних характеристик русла і заплави ріки на ділянці, де розташований водомірний пост.

Об’єм стоку рік, який формується у межах області, становить у середній за водністю рік 1,72 млрд. м3 (1,72 км3). У маловодний рік, який повторюється раз «а чотири роки, водні ресурси досягають 1,04 млрд. м3 (1,04 км3), а в дуже маловодний рік повторюваністю раз на 33 роки — 562 мли. м3(0,562 км3). Опади, які випадають на територію області, витрачаються на випаровування, поповнення запасів підземних вод і на поверхневий стік. Водний баланс Ровенської області характеризується такими величинами: опади — 708 мм, або 14,4 км3; стік рік: сумарний — 85 мм, або 1,62 км3, поверхневий — 65 мм, або 1,31 км3, підземний — 20 мм, або 0,414 км3, випаровування — 623 мм, або 12,7 км3; коефіцієнт стоку (відношення сумарного стоку до опадів) — 0,12; частка підземного стоку від сумарного — 0,24.

Для поліпшення використання водних ресурсів області необхідно регулювати стік рік, створюючи водосховища на Стирі, Горині, Случі та їх більших притоках, а також за допомогою агро- і лісомеліоративних заходів. Це дозволить зменшити поверхневий стік і збільшити підземний. Водосховища можна будувати в межах Волино-Подільської височини. Наповнивши водосховища під час весняної повені, в межень можна регулювати витрати води в ріках. На Ровенщині, переважно в поліській її частині, вже осушено близько 0,25 млн. га боліт, заболочених та перезволожених земель, діє 200 осушувальних систем. Розвиток промислових підприємств, комунального господарства міст і сіл, інтенсифікація сільськогосподарського виробництва потребує великої кількості води і значною мірою впливає на санітарний стан рік та водойм.

1 2 3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас