Розділ Ризик та його ключові характеристики

1 2

Ім'я файлу: Курсова робота. Невизначеність і ризик. Вимірювання ризику. Зниж
Розширення: docx
Розмір: 54кб.
Дата: 14.06.2022
скачати
Пов'язані файли:
Как за 1 месяц избавиться от целлюлита и сделать попу круглой.do
Донцул А.В. Економ_чне обгрунтування.docx
проект з фізики джерела звуку.docx
Копия особливеWord.docx
Шкода лікеро.docx
6.pdf
Бізнес планування тема 1.pptx
Кратiк_1_економ.pdf
літ чит.docx
EM_RGR.doc
urkul539.doc
зпз1.docx
таке.docx

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………….….3

Розділ 1. Ризик та його ключові характеристики..................................6

1.1 Сутність поняття невизначеності та ризику..........................6

1.2 Характеристика економічного ризику....................................8

1.3 Фактори виникнення економічного ризику та його функції........................................................................................................9

1.4 Класифікація ризиків ..............................................................11

Розділ 2. Методи аналізу ризиків……………………………………...13

2.1 Комплексний метод оцінки ризиків………………………...13

2.2 Статистичні методи…………………………………………..14

2.3 Аналітичні методи……………………………………………15

2.4 Методи експертних оцінок…………………………………..16

2.5 Метод оцінки фінансової стійкості……………………….....18

2.6 Нормативний метод…………………………………………..18

2.7 Фундаментальний метод……………………………………..19

2.8 Метод аналогій………………………………………………..21

Розділ 3. Способи зниження ризику……………………………………24

3.1 Основні способи зниження ризику……………………..........24

3.2 Опціони та інші цінні папери………………………………...29

Висновки…………………………………………………………………33

Список використаних джерел………………..…………………………34

Вступ
На сучасному етапі функціонування підприємств міра впливу фінансових ризиків на результати їх діяльності і рівень фінансової безпеки істотно зростає. Збільшення впливу фінансових ризиків суб’єктів господарювання на результати економічної діяльності викликане нестабільністю зовнішнього середовища: економічної ситуації в країні, появою нових інноваційних фінансових інструментів, розширенням сфери фінансових стосунків, мінливістю кон'юнктури фінансового ринку і рядом інших чинників. Тому ідентифікація, оцінка і відстеження рівня фінансових ризиків є однією з актуальних завдань в практичній діяльності підприємств.

В умовах ринкової економіки, коли підприємства здобувають самостійність як суб’єкти господарської діяльності, особливу актуальність здобуває формування системи знань сутності економічних ризиків, методів їхньої оцінки і мінімізації. Адже саме у сфері економіки підприємства та підприємницької діяльності, стануть у пригоді знання щодо того, як чітко організувати діяльність підприємства в умовах невизначеності та постійних змін у навколишньому ринковому середовищі.

Ризик недоотримання прогнозних показників почав більш яскраво проявлятись при товарно-грошових відносинах, конкурентній боротьбі суб’єктів господарського процесу. Будь-який суб’єкт ринкових відносин проявляє власну готовність іти на ризик в умовах невизначеності, тому що поряд з ризиком втрат існує можливість додаткових доходів. Тому становлення ринкових відносин, побудованих на економічних законах, зумовило необхідність вивчення теорії ризику.

Дослідження в сфері оцінки фінансових ризиків дозволяє стверджувати, що на практиці цей процес здійснюється в два етапи: якісний і кількісний.

Завданням якісного аналізу ризиків є виявлення джерел і причин ризиків, етапів і робіт, при виконанні яких виникає ризик, тобто: визначення потенційних зон ризиків; виявлення ризиків, які супроводжують діяльність підприємства; прогнозування практичних вигод і можливих негативних наслідків прояву виявлених ризиків.

Основна мета даного етапу оцінки – виявити основні види ризиків, що впливають на фінансово-господарську діяльність. Перевага такого підходу полягає в тому, що вже на початковому етапі аналізу керівник підприємства може наочно оцінити міру ризикованих за кількісним складом причин і вже на цьому етапі відмовитися від втілення в життя певного рішення. Підсумкові результати якісного аналізу ризиків, у свою чергу, служать вихідною інформацією для проведення кількісного аналізу, тобто оцінюються лише ті ризики, які присутні при здійсненні конкретної операції алгоритму ухвалення рішення.

На етапі кількісного аналізу ризиків обчислюються числові значення величин окремих ризиків і ризиків об'єкту в цілому. Також виявляється можливий збиток і дається вартісна оцінка від прояву виявлених ризиків і, нарешті, завершальною стадією кількісної оцінки є вироблення системи анти ризикових заходів і розрахунок їх вартісного еквіваленту. Кількісний аналіз можна формалізувати, для чого використовується інструментарій теорії вірогідності, математичної статистики, теорії дослідження операцій тощо.

Аналіз наявних праць вітчизняних науковців проблем невизначеності та ризику дозволяє стверджувати, що здебільшого теоретичні дослідження присвячені аналізу причин виникнення, класифікації та методам кількісної оцінки ризиків, менше уваги приділяється якісним методам з врахуванням впливу неекономічних факторів на фінансово-господарську діяльність підприємств, які при практичному застосуванні були б більш адекватними до реальних можливостей вітчизняних підприємців.

Метою роботи є забезпечення розуміння широкої гами економічних ризиків, що виникають у процесі господарської діяльності, дослідження кількісних та якісних методів аналізу фінансових ризиків, урахування їх при прийнятті управлінських рішень і розробку заходів щодо зменшення їх впливу на показники ефективності функціонування підприємства та його господарський механізм.

Виходячи з цього, основними завданнями роботи є формування відповідного рівня знань, які б дали можливість класифікувати види ризиків за причинами їх виникнення, підбирати методи кількісної оцінки, прийнятні для кожного з видів; отримання теоретичної та практичної підготовки з питань зниження ризиків; засвоєння основних методів і моделей прийняття багатоцільових рішень за умов невизначеності та ризику; розвиток уміння застосовувати методи управління ризиком на вітчизняних підприємствах.

Розділ 1

Ризик та його ключові характеристики

1.1 Сутність поняття невизначеності та ризику
У повсякденному житті знання щодо майбутнього, яке знаходиться під впливом значної кількості факторів, що не піддаються вивченню та передбаченню, базуються на основі приблизних оцінок, що і формує поняття невизначеності.

Невизначеність має постійний та об’єктивний характер незалежно від того, береться вона до уваги чи ігнорується. У загальному сенсі “невизначеність” означає неможливість оцінки майбутнього розвитку подій як з точки зору ймовірності їх реалізації, так і з точки зору видів їх прояву. Тобто невизначеність не піддається оцінці. П. Самуельсон зазначає, що “невизначеність створює невідповідність між тим, чого люди чекають, і тим, що насправді відбувається”. Ступінь невизначеності залежить як від характеру невизначених параметрів, так і від терміну прогнозування (зростає зі збільшенням останнього).

Виходячи з цього, невизначеністю є обмеженістю інформаційного ресурсу, недостатність інформації про умови, в яких буде здійснюватися економічна діяльність чи реалізовуватися проект, що обумовлює складність визначення кінцевих результатів господарської діяльності на всіх рівнях економічної системи.

Наприклад, відсутність інформації щодо прогнозованого рівня інфляції країни у наступному році ускладнює розрахунок норми віддачі на

вкладений інвестором капітал у проект з будівництва торговельного

комплексу. Таким чином, невизначеність слугує необхідною та достатньою умовою виникнення ризику. Тільки за умови багатоваріантності розвитку майбутнього та наявності елементів непередбаченості можна говорити про існування ризику (за умови визначеності ризики відсутні).

Ризик є невід’ємною складовою будь-якої сфери життєдіяльності суспільства. Виникнення поняття відносять до сфери азартних ігор та необхідності оцінювання небезпеки, на яку наражаються в процесі гри її учасники. Термін “ризик” походить від латинського “risicare”, що означає “зважитися”. Хоча зустрічаються й інші варіанти трактування: від грецького “ridsikon, ridsa” – скеля; італійського “risiko” – небезпека, загроза; французького “risqoe” – погроза, ризикувати.

У ринкових умовах ризик зазвичай пов’язаний з результатами господарської діяльності, які можуть бути як позитивними (у даному випадку ризик виступає можливістю), так і негативними (ризик виступає загрозою). Відтак ризик виникає тільки за умови наявності мінімум двох сценаріїв розвитку подій, відповідно двох і більше можливих результатів. Альтернативні наслідки реалізації ризику дозволяють визначати його передусім як ймовірність 1) виникнення негативних наслідків дій; 2) будь-якого відхилення від запланованих результатів; 3) виникнення як позитивних, так і несприятливих наслідків. Одним із поширених наслідків реалізації ризику є помилковість прийнятих рішень, що призводить до матеріальних, трудових, та фінансових втрат.

Об’єктом ризику виступає зазвичай матеріальний об’єкт (індивідуум або майно) чи майновий інтерес (нематеріальна властивість об’єкта, наприклад, прибуток).

Водночас ризик – це не лише результат певних дій чи ймовірність настання певної події, сутність ризику розкривається також і через причини його виникнення (джерело ризику). Причиною ризику є певна подія, ймовірність реалізації якої можна визначити, а ось час та місце її виникнення точно визначити неможливо. Вона обумовлена специфікою ринкових відносин, впливом зовнішніх факторів (навколишнього середовища) та внутрішніх (в т.ч. суб’єктивних особливостей осіб, що приймають рішення). Відтак з точки зору природи походження ризик має три сторони: об’єктивну, суб’єктивну, об’єктивно-суб’єктивну.

До основних джерел виникнення ризику належать:

− невизначеність природних процесів та явищ (проявляється у вигляді стихійних сил природи – землетрусів, ураганів, граду тощо, та, як наслідок, негативного впливу на результати економічної діяльності);

− випадковість подій (обумовлена ймовірнісною сутністю соціально-економічних та технологічних процесів та неможливістю передбачення настання певного результату);

− суперечливість інтересів і тенденцій (наприклад, конкуренція);

− інформаційна обмеженість (неповнота чи недостатня якість інформації);

− неможливість однозначного пізнання об’єктів, процесів та явищ;

− різноманітність соціально-психологічних установок та оцінок індивідуумів у процесі прийняття рішень.

Отже, структурно ризик являє собою взаємопов’язану сукупність таких складових, як джерело ризику (події або групи подій, які несуть у собі загрозу виникнення втрат або шанс отримання додаткових вигод порівняно з ситуацією відмови від ризику); об’єкт ризику (те, на що впливає джерело ризику); наслідки реалізації ризику (результат реалізації загрози або шансу).
1.2 Характеристика економічного ризику
Для економічної діяльності важливою є вартісна оцінка реалізації ризикової події, тому під економічним ризиком слід розуміти вартісну міру наслідків реалізації загрози або шансу, ймовірність яких обумовлена впливом події або групи подій, що слугують джерелом ризику, на об’єкт.

Отже, базовими складовими поняття “економічний ризик” є наступні моменти:

− можливість виникнення збитку (наприклад, виробництво якої небудь продукції може супроводжуватися виникненням збитків і т.д.);

− невизначеність, непередбачуваність, випадковість цієї можливості;

− небажаність виникнення збитку. Якщо поява збитку зачіпає інтереси суб’єкта, з яким даний збиток може бути пов’язаний, то це є ризиком даного суб’єкта;

− грошовий вимір збитку, який дозволяє кількісно оцінити можливі ризики та збитки (в природній для бізнесу формі), а також керувати ними за допомогою різних економічних інструментів і методів, що дозволяють працювати з грошовими сумами.

Розрізняють дві теорії пояснення сутності ризику. Перша теорія - класична (сформульована Дж. Міллем, І. У. Сенсором) – розглядає ризик з позиції очікуваних втрат, що можуть виникнути внаслідок прийняття певного рішення, тобто збитку. З метою врахування потенційного збитку (внаслідок реалізації ризику) представники теорії пропонували виокремлювати в структурі підприємницького доходу поряд з процентом (платою за вкладений капітал), заробітною платою тощо, також і плату за ризик. Західний економіст Дж. М. Кейнс також пропонував враховувати ризики під час прийняття економічних рішень, зокрема це стосувалося формування вартості товару. Так, класик виокремлював три види ризику для врахування: ризик позичальника, ризик кредитора та ризик інфляції. Представники іншої теорії – неокласичної, а саме А. Маршал та А. Пігу, визначали ризик через величину можливих коливань розміру очікуваного прибутку. Згідно з неокласичною теорією процес прийняття рішень індивідуумом обумовлений концепцією граничної корисності, а тому підприємець обере той варіант рішення, який характеризується найменшим коливанням очікуваного прибутку.

Характерними рисами поняття “ризик”, пізнання яких сприяє більш повному розкриттю його економічної природи, є:

− суперечливість. У даному випадку мова йде про ряд протиріч, якими характеризується ризик;

− альтернативність. Передбачає необхідність вибору з кількох можливих варіантів рішення, оскільки відсутність можливості вибору унеможливлює наявність ризику;

− невизначеність. Ризик є засобом усунення невизначеності, яка існує через ряд суб’єктивних та об’єктивних факторів та означає відсутність достовірних знань.

Виникнення ризику можливе за таких умов:

− існування невизначеності, тобто достатньої та достовірної інформації для прийняття рішення;

− наявність високорозвинутої економіки, зокрема дотримання свободи вибору, підприємництва та незалежності товаровиробників, добросовісної конкуренції, економічної свободи тощо;

− існування матеріальної зацікавленості у кінцевих результатах прийняття рішень.
1.3 Фактори виникнення економічного ризику та його функції
Ряд особливостей, притаманних ринковим відносинам, а саме дія конкуренції, кон’юнктурні зміни, нестабільність цін тощо спричиняють невизначеність та невпевненість в одержанні бажаного кінцевого результату. Відтак підприємницька діяльність характеризується посиленою ризиковістю. Різноманіття факторів, які обумовлюють виникнення ризиків, пов’язане як зі специфікою певного виду діяльності, так і з загальними рисами невизначеності умов господарювання. Фактори виникнення економічного ризику (так звані ризикоутворюючі чинники) відображають сукупність процесів та явищ, які сприяють виникненню певного ризику, тобто це рушійні сили (причини), які породжують ризикові процеси.

З метою узагальнення причин виникнення ризику існує класифікація факторів виникнення ризику залежно від таких ознак, як масштаб впливу, можливості ідентифікації та управління ризиком, характер походження та впливу.

За критерієм можливості ідентифікації ризиків та подальшого управління ними фактори поділяються на контрольовані та неконтрольовані. Фактори, визначення яких стає можливим ще на етапі якісного аналізу прийняття відповідного рішення з подальшим їх усуненням чи управлінням, вважаються контрольованими. У свою чергу, неконтрольовані фактори можуть бути:

− невизначеними – оцінка ймовірності виникнення таких ризиків ускладнюється та обмежується зазвичай визначенням числових діапазонів зміни значень можливих їх наслідків.;

− визначеними – оцінка ймовірності виникнення таких ризиків здійснюється шляхом використання відповідних статистичних величин (математичне очікування, дисперсія тощо).

За характером походження фактори виникнення економічного ризику поділяються на внутрішні та зовнішні. Внутрішні фактори можуть бути об’єктивними (їх виникнення мінімально залежить від людського чинника) та суб’єктивними (пов’язані з людським фактором). До перших належать: непередбачені зміни у виробничому процесі, розробці та впровадженні технологій, недосконалість внутрішньої інформаційної системи фірми тощо. Суб’єктивними внутрішніми факторами виникнення ризику зазвичай є всі фактори, пов’язані з якістю трудових ресурсів фірми. Існування зовнішніх факторів обумовлене навколишнім середовищем функціонування фірми, відповідно не залежить від неї та потребує максимальної адаптації від господарюючого суб’єкта.

За характером впливу зовнішні фактори поділяються на фактори прямої та опосередкованої дії. Прямий вплив на виникнення ризиків під час функціонування фірми здійснюють такі чинники, як:

− законодавче та нормативно-правове поле, яке регулює підприємницьку та господарську діяльність в країні;

− особливості бюджетної та грошово-кредитної системи країни;

− дії органів центральної та місцевої влади, їх скоординованість та узгодженість;

− дії економічних суб’єктів-контрагентів (постачальників, конкурентів, споживачів, регулятора ринку);

− дії криміналітету та інших незаконних угруповань.

Незважаючи на те, що ризик зазвичай асоціюється з можливістю понесення втрат фірмою, некоректним є його дослідження виключно з негативної сторони. Ризик виконує певну роль в соціальноекономічному житті суспільства, яка проявляється в таких функціях, як:

− інноваційна;

− захисна;

− регулятивна;

− аналітична.
1.4 Класифікація ризиків
З метою забезпечення можливостей повного врахування ризиків, точної їх оцінки та ефективного вжиття відповідних заходів з їх усунення або мінімізації, тобто задля цілей управління ними виникає необхідність класифікації ризиків. Складність розробки єдиної та узгодженої класифікації ризиків обумовлена наступними чинниками:

− існування різноманітних критеріїв та принципів поділу ризиків на відповідні групи;

− один вид ризику може одночасно входити до складу декількох класифікаційних груп, що може призвести до подвійного його врахування;

− сукупність ризиків визначається специфікою сфери господарювання економічного суб’єкта.

Пропонується класифікувати всі ризики з точки зору основних стадій управління ними, зокрема ідентифікації (визначення) ризику, його оцінки, прийняття рішення щодо його нейтралізації та наслідків управління ризиками.

Для стадії ідентифікації ризиків важливо враховувати наступні види ризиків:

1. За характером походження: внутрішні та зовнішні по відношенню до діяльності підприємства.

Внутрішні ризики – це ризики, які безпосередньо залежать від діяльності господарюючого суб’єкта:

− комерційними;

− виробничими;

− операційними;

− фінансовими;

− інноваційними.

Джерелом виникнення зовнішніх ризиків є зовнішнє середовище, тому цей ризик не залежить від діяльності господарюючого суб’єкта, який не може здійснювати вплив на зовнішні фінансові ризики, проте може передбачати і враховувати їх у своїй діяльності.

В цілому зовнішні ризики бувають такі:

− соціально-політичні;

− економічні;

− законодавчі;

− ринкові;

− зовнішньоекономічні (міжнародні);

− екологічні.

3. За джерелом виникнення: систематичні (обумовлені загальними ринковими процесами та притаманні всім суб’єктам господарювання, наприклад, підвищення валютного курсу в країні) та несистематичні (специфічні для окремих суб’єктів – наприклад, ризик неврожаю для сільськогосподарського підприємства).

4. За причинами виникнення: пов’язані з обмеженістю інформації, невизначеністю майбутнього чи суб’єктивним чинником.

На стадії оцінки ризиків вони бувають:

1) за рівнем потенційних втрат: мінімальні, підвищені, критичні

та катастрофічні;

2) за можливістю прогнозування: прогнозовані та непрогнозовані;

3) за можливістю страхування: страховані та нестраховані (наприклад, форс-мажорні обставини);

4) за часом виникнення: ретроспективні, поточні та майбутні;

5) за характером оцінки: кількісні та якісні.

Для стадії прийняття рішення щодо нейтралізації ризику характерними є такі ризики, як:

1) за ступенем обґрунтованості рішень: виправдані (допустимі) та

невиправдані (недопустимі) ризики;

2) за своєчасністю прийняття рішень: попереджувальні (завчасно

ідентифіковані), поточні та запізнілі (вчасно не передбачені);

Розділ 2

Методи аналізу ризиків

2.1 Комплексний метод оцінки ризиків
Одне з перших трактувань підходу до вимірювання ризику запропонував Мільтон Фрідмен. Він розглядав проблему розрахунку (оцінки) рівня ризику крізь призму теорії корисності. Фрідмен зазначав, що в умовах спадної корисності і наявності ризику звичайні принципи максимізації не можуть бути використані, оскільки необхідна певна податкова плата у вигляді компенсації за фактор ризику. Рішення, пов’язані з ризиком Фрідмен класифікував так: невеликий ризик, пов’язаний із заздалегідь відомим результатом; помірний ризик без великих доходів і витрат; великий ризик, пов’язаний із великими доходами або збитками.

Фрідмен виходив із припущення, що економічна одиниця має певну систему переваг, яка може бути описана функцією, що дає чисельні значення різним альтернативам.

З великого різноманіття методів, які пропонуються вітчизняними та іноземними науковцями, можна виокремити такі основні групи методів аналізу:

Комплексний метод оцінки ризиків. Ризик може вимірюватися в абсолютних і відносних величинах. На практиці, визначаючи величину ризику в абсолютному вираженні, використовують спрощений підхід. Його сутність полягає у тому, що оцінюється ступінь впливу ризику на основні показники роботи підприємства. Після цього робиться висновок про доцільність прийняття даного ризику і здійснення даного виду діяльності.

2.2 Статистичні методи
Статистичні методи. Сутність статистичних методів оцінки ризиків полягає у визначенні вірогідності виникнення втрат на основі статистичних даних попереднього періоду і встановленні області (зони) ризику, коефіцієнту ризику тощо. Перевагами статистичних методів є можливість аналізувати і оцінювати різні варіанти розвитку подій і враховувати різні чинники ризиків в рамках одного підходу. Основним недоліком цих методів вважається необхідність використання в них імовірнісних характеристик. Можливе вживання наступних статистичних методів: оцінка вірогідності виконання, аналіз вірогідного розподілу потоку платежів, дерево рішень, імітаційне моделювання ризиків, а також технологія “Risk Metrics” тощо.

Метод оцінки вірогідності виконання дозволяє дати спрощену статистичну оцінку вірогідності виконання рішень або вирішення шляхом розрахунку долі виконаних і невиконаних рішень в загальній сумі прийнятих рішень.

Метод аналізу імовірнісних розподілів потоків платежів дозволяє при відомому розподілі вірогідності для кожного елементу потоку платежів оцінити можливі відхилення вартостей потоків платежів від очікуваних. Потік на найменшу варіацію вважається менш ризиковим.

Дерево рішень зазвичай використовуються для аналізу ризиків подій, що мають осяжне або розумне число варіантів розвитку. Вони особливо корисні в ситуаціях, коли рішення, що приймаються у момент часу t=n, сильно залежать від рішень, прийнятих раніше, і, у свою чергу, визначають сценарії подальшого розвитку подій.

Імітаційне моделювання є одним з найпотужніших методів аналізу економічної системи; у загальному розумінні це процес проведення на ЕОМ експериментів з математичними моделями складних систем реального світу. Імітаційне моделювання використовується в тих випадках, коли проведення реальних експериментів (наприклад, з економічними системами), вимагає значних витрат і є нездійсненними на практиці. Крім того, необхідна інформація у випадках, коли відсутні фактичні дані, замінюється величинами, отриманими в процесі імітаційного експерименту (тобто тими, що генеруються комп'ютером).

Технологія “Risk Metrics” розроблена компанією “J.P. Morgan” для оцінки ризиків ринку цінних паперів. Методика має на меті визначення міри впливу ризиків на подію через обчислення “міри ризику”, тобто максимально можливої потенційної зміни ціни портфеля, що складається з різного набору фінансових інструментів, із заданою вірогідністю і за заданий проміжок часу.

Варіація – зміна кількісних показників при переході від одного варіанту результату до іншого.

Дисперсія – міра відхилення фактичного знання від його середнього значення.

Середнє очікуване значення – визначення величини події, яка пов'язана з невизначеною ситуацією. Воно є середньозваженою всіх можливих результатів, де вірогідність кожного результату використовується як частота, або вага, відповідного значення. Таким чином обчислюється той результат, який імовірно очікується.
2.3 Аналітичні методи
Аналітичні методи дозволяють визначити вірогідність виникнення втрат на основі математичних моделей і використовуються в основному для аналізу ризику інвестиційних та інноваційних проектів. Можливе використання таких методів, як аналіз чутливості, метод коректування норми дисконту з врахуванням ризику, метод еквівалентів, метод сценаріїв та інші.

Аналіз чутливості зводиться до дослідження залежності деякого результатного показника від варіації значень показників, що беруть участь в його визначенні. Використання даного методу дає відповіді на наступні запитання: наскільки може відхилитися значення однієї або кількох вхідних величин від заданих значень за умови, що результатний показник не вийде за припустимі межі; наскільки зміниться значення результатного показника при заданому відхиленні однієї або кількох вхідних величин від заздалегідь установлених їх значень?

Метод коректування норми дисконту з врахуванням ризику є найбільш простим і внаслідок цього найбільш вживаним на практиці. Основна його ідея полягає в коректуванні деякої базової норми дисконту, яка вважається безризиковою або мінімально прийнятною. Коректування здійснюється шляхом збільшення величини необхідної премії за ризик.

За допомогою методу достовірних еквівалентів здійснюється коректування очікуваних значень потоку платежів шляхом введення спеціальних знижуючих коефіцієнтів з метою приведення очікуваних надходжень до величини платежів, отримання яких практично не викликає сумнівів і значення яких може бути достовірно визначено.

Метод сценаріїв дозволяє поєднати дослідження чутливості результатного показника з аналізом імовірнісних оцінок його відхилень. За допомогою цього методу можна отримати досить наочну картину для різних варіантів подій. Він є розвитком методики аналізу чутливості, оскільки включає одночасну зміну декількох чинників.
2.4 Методи експертних оцінок
Методи експертних оцінок є комплексом логічних і математико-статистичних методів і процедур по обробці результатів опитування групи експертів, причому результати опиту є єдиним джерелом інформації. В цьому випадку виникає можливість використання інтуїції, життєвого і професійного досвіду учасників опиту.

Методи експертної оцінки ризику історично виникли першими. Вони мають ту істотну перевагу над іншими методами, що експертна оцінка може використовуватися в умовах дефіциту і навіть браку інформації. Головна умова досконалої експертної оцінки – виключення взаємного впливу експертів один на одного (так звана дельфійська процедура). Легкість експертної оцінки і недостатність інформації про оцінювані процеси сприяли появі в Україні величезної кількості фахівців і спеціалізованих видань, які пропонують розроблені ними прогнози. Далеко не завжди це робиться на достатньо професійному рівні. Необхідно розуміти, що будь-яка, навіть і непрофесійна, оцінка, особливо якщо вона повторюється засобами масової інформації, формує у населення певні сподівання і відповідно впливає на поведінку суб’єктів ринку, а ця справа далеко не безпечна.

Поведінка експертів в умовах значного браку інформації про об’єкт оцінки підкоряється певним закономірностям. Оцінка економічних явищ мало залежить від якості існуючих економічних прогнозів і дуже добре корелює з дохідністю, яка може бути реально досягнута на даний момент на ринку за чисто об’єктивних, технічних причин.

Найпопулярніший метод експертної оцінки ризику ґрунтується на ідеї обговорення проблеми кількома особами, які вважаються спеціалістами у цьому питанні. Проблема, яка виникає при цьому, полягає в тому, що в результаті прийняття рішення ймовірність правильної оцінки знижується. Парадоксальність цього явища випливає з самого процесу обговорення. У переважній більшості випадків погляд експертів-аналітиків відрізняється від погляду практиків. Ця розбіжність може бути формалізована через так званий коефіцієнт розбіжності. Задавши цьому коефіцієнту декілька практичних значень, можна одержати ряд можливих ймовірностей розробки точної оцінки.

Загалом спостереження за процесом експертної оцінки економічних явищ дають змогу зробити такі висновки: експертна оцінка та експертний прогноз у будьякій галузі – особлива сфера людської діяльності, яка вимагає використання спеціальних методів; експертний метод оцінки економічних явищ і процесів так чи інакше пов’язаний з усередненням думок фахівців; метод експертної оцінки спрацьовує тільки на стадіях еволюції системи. Ефект коефіцієнта розбіжностей особливо сильно проявляється у переломні моменти розвитку: відкидаються “зростаючі” елементи, у томи числі нереальні, з точки зору здорового глузду, на поточний час ціни фінансових інструментів; найсуттєвіша причина неточності експертних оцінок полягає у системному характері явищ, які відбуваються у світі. Експерти, які є фахівцями у вузькій галузі, висловлюються з точки зору ймовірнісного підходу, що побудований на принципі незалежності подій.
2.5 Метод оцінки фінансової стійкості
Метод оцінки фінансової стійкості (аналізу доцільності витрат). Даний метод орієнтований на оцінку фінансової стійкості підприємства (проекту) і на ідентифікацію на цій основі потенційних зон ризику.

Виділяють два різновиди методу: 1) фіксація фінансового стану підприємства (оцінка фінансової стійкості); 2) зіставлення фінансової стійкості підприємства до і після впровадження аналізованого проекту (оцінка доцільності витрат). Віднесення фактичного або прогнозованого (у результаті впровадження проекту) стану підприємства до однієї з областей фінансової стійкості (нестійкості), і відповідно, областей ризику, виконується на основі аналізу достатності обігових коштів (власних або позикових) для формування запасів і покриття витрат, пов'язаних з виконанням розглянутих видів діяльності (проектів).
2.6 Нормативний метод
Даний метод базується на використанні системи фінансових коефіцієнтів, таких як: коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт заборгованості, коефіцієнт автономії, коефіцієнт маневреності, коефіцієнт іммобілізації, коефіцієнт покриття. До його позитивних рис належить перш за все легкість розрахунків. Систему нормативів можна розглядати як один із варіантів рейтингового методу з тією різницею, що шкала оцінки заздалегідь сформована і складається з мінімуму значень ранжування. Нормативний метод оцінки дає змогу визначити ступінь ризику з максимальною точністю: порівняння з нормативом відбувається за шкалою “низький ризик”, “нормальний ризик”, “високий ризик”. Отже, цей метод не дає можливості врахування всіх нюансів конкретної ситуації.
2. 7 Фундаментальний метод
При цьому методі загальний фінансовий ризик розраховують за допомогою фундаментальних показників: мінливості прибутковості активу, малих розмірів компанії (P/BV), незбалансованого зростання (ROE вище чим коефіцієнт збалансованого зростання) та інші. Виходячи з головних цілей компанії, таких як прибутковість, стабільність, безпека, значимими є внутрішні і зовнішні чинники – це структура витрат на одну гривню виручки; періодичність операційних процесів і торгової політики в стосунках з дебіторами і кредиторами; додаткова вартість капітальних вкладень; структура фінансування. Ці кратні чинники завдяки аналітичній обробці піддаються мінливості, яка вимірюється по кожному чиннику як міра розчленування значень ключових орієнтирів (деталізація по ROE). Опис вимірників ризику, що відображають фундаментальні параметри стану компанії можна проілюструвати за допомогою деталізації показника рентабельності власного капіталу (ROE) (табл. 1).
Таблиця 2.1 - Оцінка фінансового ризику за фундаментальним методом

Деталізовані показники рентабельності власного капіталу	Значення показників	Розрахунок показників
Податкове навантаження	Характеризує міру впливу податкового тягаря і залежить від ефективної ставки корпоративного податку.	Чистий прибуток / Прибуток до оподаткування
Боргове навантаження	Характеризує міру впливу боргового тягаря (післяподатковий операційний прибуток).	Чистий операційний прибуток - Сплачені податки / Прибуток до оподаткування
Амортизаційна віддача	Характеризує міру зношеності основних засобів, долю амортизації в операційному прибутку.	Прибуток до оподаткування / Прибуток до оподаткування + Амортизаційні відрахування – Переоцінка активів
Структура витрат	Характеризує рентабельність операційного процесу, структуру витрат і їх вплив на рентабельність діяльності	Прибуток до оподаткування / Виручка = 1 – ((Оплата сировини / Виручка) + (Оплата праці / Виручка) + (Накладні витрати / Виручка))
Оборотність активів	Оборотність активів, як зворотний коефіцієнт інтенсивності використання активів.	Виручка / Активи = 1 / ((Необоротні активи / Виручка) + (Оборотні активи / Виручка))
Фінансовий важіль	Фінансовий важіль, величина позикових засобів акціонерів, що приходиться на одну гривню засобів.	Позиковий капітал / Власний капітал

Отже, в основу оцінки фінансового ризику за фундаментальним методом покладено структурну формалізацію показників за факторним аналізом, а саме обчислення міри ризику за допомогою значимих обставин, значимих кратних чинників, які кількісно можна виміряти або ідентифікувати.

Інтерпретацією фундаментального методу є метод оцінки ризику за Шарпе, що базується на величині очікуваного прибутку, яка враховує статистичні дані про його рівень протягом певного часового тренду. Разом із розподілом ризику на систематичний і не систематичний введення в розрахунок показника очікуваного прибутку було на той час революційним досягненням. За Шарпе, величина очікуваного прибутку визначається виходячи з середньогалузевої норми доходності і тенденції розвитку ринку в цілому. Таку інформацію досить легко одержати в країні з розвинутою й стабільно функціонуючою економікою. В стані ж реформ, у якому перебуває нині Україна, визначення величини очікуваного прибутку пов’язане із значними ускладненнями.

Спосіб подолання браку інформації про тенденції розвитку ринку запропонували російські вчені. Припущення про розмір очікуваного прибутку базується на ймовірності настання певної фази розвитку економіки і відповідного рівня доходу (табл. 2).

Таблиця 2.2 - Ймовірності настання фаз економічного циклу

Стан економіки	Ймовірність, Р, %	Рівень прибутку, %
Глибокий спад	0,05	Х1
Невеликий спад	0,20	Х2
Середнє зростання	0,50	Х3
Невелике піднесення	0,20	Х4
Сильне піднесення	0,05	Х5

Очікувана норма доходу обчислюється за формулою:

Х = І × Р_п × Х_п , (1)

де: Х – очікувана норма доходу;

І – ризикова ставка;

Р_п – ймовірність настання певної фази циклу;

Х_п – рівень прибутку, звичайний для певної фази циклу (значення з таблиці).

Таким чином, при використанні такого методу стає непотрібним аналіз великих динамічних рядів. Достатньо знати тільки звичайну для певної стадії економічного циклу норму доходності.
2.8 Метод аналогій
Метод аналогій використовується у тому випадку, коли вживання інших методів за будь-яких причин є неприйнятним. Метод використовує базу даних аналогічних об'єктів для виявлення загальних залежностей і перенесення їх на досліджуваний об'єкт.

Аналогові методи оцінки ризику полягають у використанні даних про розвиток аналогічних напрямків діяльності у минулому. Для цього можуть використовуватися звітні документи підприємства у минулі роки, дані публікацій, страхових компаній тощо. Отримані таким чином результати детально аналізуються з метою виявлення потенційних факторів ризику, базуючись на попередньому досвіді. Але при цьому не можна не враховувати ризик екстраполяції минулих тенденцій на майбутні фінансово-господарські процеси, адже фінансова система будь-якого підприємства є дуже динамічною. Це означає, що користуватися методом аналогій можна із значними застереженнями.

Головні висновки і результати дослідження. Отже, дослідження існуючих на сучасному етапі розвитку методів оцінки ризику дає змогу стверджувати, що вони не вирішують одного з головних питань, яке стоїть перед суб’єктом ризику: оцінки в умовах обмеженості інформаційного контуру з урахуванням індивідуальних особливостей певної ситуації. Необхідним, на нашу думку, є введення групи індикаторів неекономічного характеру. Цими іншими індексами ризиків є галузеві (макроекономічні) і технічні індекси. Ці типи індексів володіють рядом переваг, вони засновані на кількісно і якісно кращих даних, які ефективніше взаємно ув'язуються за допомогою математичних моделей і комп'ютерної обробки даних (табл. 3).

Таблиця 2.3 - Неекономічні показники, що впливають на фінансові ризики

Вимірники ризику	Макроекономічний, галузевий індекс	Технічний індекс
Джерело моніторингу	Агреговані звіти	Дані фінансових ринків
Компоненти ризику	Макроекономічні мультиплікатори: вартість акцій / прибуток вартість акцій / виручка вартість акцій / балансовий капітал вартість бізнесу / Прибуток до оподаткування + Амортизаційні відрахування – Переоцінка активів вартість бізнесу / інвестований капітал диференціал процентних ставок, дюрація ринку державних коштовних паперів, кореляція касових і термінових ринків	Оцінка історичної бети ринку Оцінка історичної сигми ринку Щоквартальний оборот, балансовий об'єм (OBV) Кумулятивний індекс коливань, індекс коливань Оборот за останніх, 12 місяців, п'ять років
	Фінансові мультиплікатори: за середньогалузевою мінливістю ROA, ROE, ROIC, WACC, ROIC/WACC, систематичним ризиком	Об'єм продаж / цінова дисперсія Ціна інструменту, представлена в логарифмічному масштабі Історична мінливість, волятильність Чайкина

Перспективи впровадження авторських результатів. Таким чином, коли якісний і кількісний аналіз проводяться на основі оцінки впливу внутрішніх і зовнішніх чинників у поєднанні з економічними та неекономічними індикаторами, такий аналіз обґрунтовує по елементну оцінку питомої ваги їх впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства і її грошове вираження. Такий метод аналізу є досить трудомістким з точки зору кількісного аналізу, але приносить свої безперечні вигоди при якісному аналізі, а в умовах їх поєднання є незамінним при врахуванні ступеня фінансових ризиків на роботу підприємств.

1 2

скачати